Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Категорія справи № 274/7012/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних провадженнях.
Надіслано судом: 25.07.2023. Зареєстровано: 26.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2023.
Дата набрання законної сили: 18.07.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4805/569/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційний суд
		 
		 
		Справа №274/7012/22 Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Категорія ст.537 КПК Доповідач                 ОСОБА_2   
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 липня 2023 року Житомирський апеляційний суд в складі:
		головуючого-судді                 ОСОБА_2 , 
		суддів:                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		секретар                                 ОСОБА_5 , 
		за участю: прокурора                 ОСОБА_6 ,
		захисника                                      ОСОБА_7 ,
		засудженого                          ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Житомирі судове провадження №274/7012/22 за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.04.2023,
		в с т а н о в и в :
		зазначеною ухвалою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_8 про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
		Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що встановлені обставини судом першої інстанції за результатами судового розгляду в їх сукупності свідчать про те, що засуджений не став на шлях виправлення, у зв`язку з чим його заява задоволенню не підлягає.
		Адвокат ОСОБА_7 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну, а своїм рішенням замінити засудженому    ОСОБА_8  покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. При цьому, зазначає, що хоча за час відбування покарання ОСОБА_8 мав 25 стягнень, разом з тим, сама по собі наявність у засудженого стягнень не може розцінюватися судом в якості обставини, що безумовно свідчить про те, що засуджений не довів, що він став на шлях виправлення, при тому, що на момент розгляду заяви всі стягнення погашені в установленому законом порядку та не мають юридичної сили. Звертає увагу і на те, що ОСОБА_8 протягом тривалого часу був працевлаштований в установі, хоча на даний час в зв`язку із скороченням обсягів замовлень та виробництва останній не працює. Наголошує, що заохочень не має, бо в каральній пенітенціарній системі заохочення до довічно ув`язнених не застосовуються. Зазначає, що на даний час ОСОБА_8 перебуває в активному стані ресоціалізації, усвідомлює своє відновлення в соціальному статусі члена суспільства, прагне про повернення до самостійного загальноприйнятого соціально-нормального життя у суспільстві. При цьому, ОСОБА_8 фактично відбув 17 років 9 місяців покарання, тобто визначений ч.5 ст.82 КК України строк. Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що станом на 20.04.2023 засуджений не став на шлях виправлення є непереконливим, помилковим та не відповідає фактичним обставин справи.
		В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну, а своїм рішенням направити провадження на новий судовий розгляд. Наголошує, що судом першої інстанції при розгляді його заяви були грубо порушено вимоги КПК України. 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку апеляційних скарг, позицію прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційних скарг останніх, перевіривши доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали провадження, а також ухвалу суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до положень ст.7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
		Згідно зі ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		У відповідності до ч.1 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Як вважає апеляційний суд, зазначених вимог кримінального процесуального законодавства судом першої інстанції при розгляді заяви засудженого ОСОБА_8 дотримано.
		З ухвали убачається, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_8 про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції діяв у відповідності до положень ст.82 КК України та ст.539 КПК України, відповідним чином мотивувавши свої висновки. 
		Так, відповідно до ч.ч.1, 5 ст.82 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м`яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким. 
		Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.
		В свою чергу, за змістом п.3 ч.3 ст.81 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини» № 2690-ІХ від 18 жовтня 2022 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, у разі заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавленням волі на певний строк, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
		При цьому, заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення (ч.3 ст.82 КК України).
		Дослідженням матеріалів судового провадження №274/7012/22 встановлено (а.п.7-8), що ОСОБА_8 засуджений вироком апеляційного суду Житомирської області від 14.04.2009 за ст.115 ч.2 п.п.4, 13, 187 ч.3, 70 ч., 71 ч.2 КК України до довічного позбавлення волі (а.п.64-65).
		Початок строку покарання: 18.08.2007.
		Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06.02.2018 в строк покарання зараховано строк попереднього ув`язнення з 18.08.2007 року по 24.09.2009 року із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, згідно ч.5 ст.72 КК України.
		Як вбачається з характеристики наданої ДУ «Бердичівська виправна колонія (№70)» (а.п.86), засуджений ОСОБА_8 в місцях позбавлення волі знаходиться з 22.08.2007 та відбув вже більше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.
		За час перебування в ДУ «Житомирська установа виконання покарань (№8)» засуджений характеризувався негативно, допустив 13 порушень вимог режиму тримання, за що 13 разів був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Заохочень не мав.
		З 06.05.2010 ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «Бердичівська виправна колонія (№70)». 
		На даний час не працевлаштований в зв`язку з відсутністю обсягів виробництва та замовлень. 
		За час відбування покарання характеризується негативно, за допущені порушення установленого порядку відбування покарання 12 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності (з яких 3 рази поміщався в карцер). Притаманними видами порушень є: порушення розпорядку дня, встановлених умов ізоляції правил поведінки засуджених та невиконання законних вимог адміністрації. На даний час всі стягнення погашені у встановленому законом порядку. Заохочень не має. 
		Стосунки з іншими засудженими не підтримує, по причині утримання в одиночній камері, згідно його заяв. 
		У взаємовідносинах з персоналом неоднозначний, під час спілкування схильний до нетактовної поведінки, проявів ворожості. 
		Передбачені законом вимоги персоналу установи та правила поведінки засуджених виконує під контролем адміністрації. 
		Умисно уникає робіт з самообслуговування, не бачить необхідності у самостійному їх виконанні. 
		Безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні. Має заборгованість за виконавчими документами в розмірі 579 грн., погашенням якої не займається.
		Підтримує соціально-корисні зв`язки з рідними шляхом телефонних розмов. Залучався до праці згідно ст.118 КВК України з травня 2010 по березень 2013, в травні 2014, квітні, червні 2019, з вересня 2020 по лютий 2022. 
		Перебуває на профілактичному обліку, як «схильний до самогубства».
		Вину у вчиненні злочину, за який відбуває покарання, не визнає.
		В свою чергу, згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі, засуджений ОСОБА_8 не став на шлях виправлення та не може бути представлений до заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк. Двічі був розглянутий на комісії ДУ «Бердичівська виправна колонія №70» по питанням зміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, та рішеннями комісії від 05.12.2022 та 22.02.2023 було відмовлено в направленні матеріалів до суду, оскільки ОСОБА_9 не став на шлях виправлення (а.п.89-92).
		Аналізуючи дані про поведінку засудженого за весь період відбування покарання, суд першої інстанції правильно зазначив, що засуджений ОСОБА_9 на теперішній час не довів досягнення ним виправлення, що є обов`язковою підставою для заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
		З таким висновком суду погоджується й апеляційний суд та вважає, що вищенаведене свідчить про не достатню готовність засудженого до самокерованої правослухняної поведінки, а отже заява останнього про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк наразі є передчасною.
		При цьому, з досліджених в судовому засіданні матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_9 відбув більше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання, а тому має право на розгляд щодо нього судом питання про заміну йому невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням у порядку, визначеному ст.82 КК України.
		Разом з цим, апеляційний суд приходить до висновку, що розглядаючи заяву засудженого ОСОБА_9 , в порядку ст.82 КК України, суд першої інстанції повно і об`єктивно дослідив наявність підстав для заміни заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, в тому числі на які посилається сторона захисту, а також поведінку останнього та ставлення його до праці в процесі відбування покарання, у тому числі й те, що останній допускав неодноразові порушення встановленого порядку відбування покарання за що притягувався до дисциплінарної відповідальності (25 стягнень), заохочень не має, має негативні характеристики, не визнає вину, не робить спроб відповідного погашення процесуальні витрати за вироком суду, періодично залучався до виконання робіт в установі, однак на даний час не працює за відсутності обсягів виробництва, однак, маючи можливість приймати участь в безоплатних роботах із благоустрою установи, до вказаних робіт відноситься безвідповідально, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, тобто, в цілому, до суспільно-корисної праці та виконання своїх обов`язків відноситься негативно, та прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для застосування вимог ст.82 КК України, а саме заміни ОСОБА_9 довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк.
		При цьому, апеляційний суд враховує апеляційні доводи захисника про те, що всі стягнення покладені на ОСОБА_9 погашені в установленому законом порядку, останній перебуває у активному стані ресоціалізації, усвідомлює своє відновлення в соціальному статусі члена суспільства, прагне до повернення до самостійного загальноприйнятого соціально-нормального життя у суспільстві. 
		Разом з тим, такі апеляційні твердження, враховуючи вищевикладене а також дані про особу засудженого в сукупності, не можуть слугувати підставою для задоволення заяви засудженого.
		Визнання, за даних обставин, факту дійсності виправлення засудженого ОСОБА_9 буде передчасним.
		Таким чином, аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційні скарги у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити їх без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд,
		П О С Т А Н О В И В :
		Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 20.04.2023, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_8 про заміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, - без змін.
		Ухвала апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.
		       Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...