Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/13533/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2023. Зареєстровано: 26.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2023.
Дата набрання законної сили: 15.02.2024
Результат оскарження 15.02.2024 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/161/208/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021030000000158

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/13533/21 
		Провадження № 1-кп/161/208/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		       м. Луцьк                                                         25 липня 2023 року                         Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого - судді -                         ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів -                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		прокурора -                                         ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого-                                 ОСОБА_5 
		захисників -                                         ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021030000000158 від 20.05.2021, що надійшов з прокуратури Волинської області відносно :
		 
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дубини, Рівненської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, одруженого, працюючого виконуючим обов`язків проректора з науково-педагогічної роботи та інфраструктури Луцького Національного технічного університету, доцента, раніше не судимого
		- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369, ч.1 ст. 190 КК України,
		                                       В С Т А Н О В И В :
		      
		Відповідно до обвинувального акту складеного в даному кримінальному провадженні, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369, ч.1 ст. 190 КК України, за наступних обставин.
		В період часу з 18.05.2021 по 27.05.2021 в м. Луцьку, ОСОБА_5 , перебуваючи відповідно до Наказу Луцького Національного технічного університету від 29.01.2021 № 18-08-35 на посаді виконуючого обов`язки проректора з науково-педагогічної роботи та інфраструктури вказаного навчального закладу, підбурював представника ТОВ «ІдеалБудЛьвів» ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США ректору навчального закладу ОСОБА_9 за безперешкодне використання складських приміщень цього навчального закладу, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Польова, 45.
		Так, відповідно до Статуту Луцького Національного технічного затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 20.11.2018, Луцький Національний технічний університет є багатогалузевим, автономним та самоврядним закладом вищої освіти, який знаходиться у сфері управління Міністерства освіти і науки України та здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України та законодавчих актів, що регулюють правовідносини у сфері освіти та науки, інших нормативно-правових актів України, цього Статуту. 
		Згідно до Наказу Луцького Національного технічного університету від 29.01.2021 №18-08-35, ОСОБА_5 призначено на посаду виконуючого обов`язки проректора з науково-педагогічної роботи та інфраструктури вказаного вищого навчального закладу.
		Відповідно до Наказу Луцького Національного технічного університету «Про посадові обов`язки ректора, виконувачів обов`язків проректорів та розподіл повноважень між ними» №63-05-35 від 02.02.2021, до посадових обов`язків ректора вказаного вишу входило:
		oзгідно п.1.1. - організовує діяльність Луцького НТУ;
		oзгідно п.1.4. - видає накази і розпорядження з усіх питань діяльності університету, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами університету доручення;
		oзгідно п.1.7 - є розпорядником майна і коштів університету.
		Таким чином, ректор Луцького Національного технічного університету ОСОБА_9 , здійснюючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські повноваження, займаючи посаду керівника державної установи, в розумінні пункту 1 примітки до статті 364 являється службовою особою.
		Відповідно до підпункту а) пункту 2 частині 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є посадові особи юридичних осіб публічного права.
		Згідно статті 22 Закону України «Про запобігання корупції» особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
		На початку квітня 2021 року, точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_8 , діючи відповідно до довіреності ТОВ «ІдеалБудЛьвів», згідно якої уповноважений представляти інтереси вищевказаного товариства, звернувся до Луцького Національного технічного університету з приводу можливості отримання в оренду для ТОВ «ІдеалБудЛьвів», код ЄДРПОУ 40286113, складських приміщень, які є власністю даного навчального закладу, а саме до виконуючого обов`язки проректора з науково-педагогічної роботи та інфраструктури Луцького Національного технічного університету ОСОБА_5 .
		Цього ж дня, в ході зустрічі, яка відбувалася між ОСОБА_8 , як представником ТОВ «ІдеалБудЛьвів», та виконуючим обов`язки проректора з науково-педагогічної роботи та інфраструктури Луцького Національного технічного університету ОСОБА_5 , в службовому кабінеті останнього, який розміщений на другому поверсі Луцького Національного технічного університету за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 75, останній пояснив, що є ряд складських приміщень, які можна надати в оренду, однак дане питання потребує вивчення, оскільки державна установа не може передавати майно в оренду без проходження відповідної процедури та погоджень Фонду Державного майна України.
		В подальшому, в ході наступної зустрічі, яка відбувалася в другій половині квітня 2021 року, точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено, між ОСОБА_8 , як представником ТОВ «ІдеалБудЛьвів», та виконуючим обов`язки проректора з науково-педагогічної роботи та інфраструктури Луцького Національного технічного університету ОСОБА_5 , в службовому кабінеті останнього, який розміщений на другому поверсі Луцького Національного технічного університету за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 75, останній пояснив що є ряд складських приміщень, які є можливість надати в оренду даному товариству, а саме складські приміщення за адресою: м. Луцьк, вул. Польова, 45, орієнтовною площею 200 кв.м.
		Крім цього, ОСОБА_5 пояснив ОСОБА_8 , що передача майна в оренду здійснюється після погодження з Фондом Державного майна України та проходження відповідної процедури електронної системи публічних закупівель України «Prozoro», однак він як виконуючий обов`язки проректора з науково-педагогічної роботи та інфраструктури Луцького Національного технічного університету може посприяти у наданні для фактичного використання складські приміщення, на основі розробленого договору про надання послуг зберігання майна, який попередньо погодить з ректором вказаного вищого навчального закладу ОСОБА_9 .
		Також, в ході вищевказаної розмови ОСОБА_5 пояснив ОСОБА_8 , що ним буде розроблено договір про надання послуг зберігання, однак цей договір буде без дати та в разі будь-якої перевірки складських приміщень з боку контролюючих органів на ньому відразу буде проставлено необхідну дату.
		В подальшому, ОСОБА_5 надав усну вказівку начальнику відділу господарсько-технічного обслуговування даного вищого навчального закладу ОСОБА_10 надати можливість представнику ТОВ «ІдеалБудЛьвів» ОСОБА_8 оглянути складські приміщення, які знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Польова, 45 , а потім після їх огляду, за вказівкою ОСОБА_5 , передав ключі від складських приміщень ОСОБА_8 для їх використання. Відразу після цього, ТОВ «ІдеалБудЛьвів» розпочало використовувати вказані складські приміщення для зберігання будівельних матеріалів. 
		У подальшому, 18.05.2021, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, в ході наступної зустрічі, яка відбувалася за попередньою домовленістю між ОСОБА_8 як представником ТОВ «ІдеалБудЛьвів» та виконуючим обов`язки проректора з науково-педагогічної роботи та інфраструктури Луцького Національного технічного університету ОСОБА_5 , в службовому кабінеті останнього, який розміщений на 2 поверсі Луцького Національного технічного університету за адресою: м. Луцьк, вул. Львівська, 75, ОСОБА_5 умисно протиправно висловив ОСОБА_8 вимогу про те, що необхідно через нього надати неправомірну вигоду в сумі 1000 доларів США для ректора даного вищого навчального закладу ОСОБА_9 , тобто шляхом умовлянь підбурював ОСОБА_8 надати неправомірну вигоду службовій особі, пояснивши при цьому, що дані кошти необхідні за безперешкодне фактичне використання складських приміщень, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Польова, 45 .
		ОСОБА_8 , будучи поставленим ОСОБА_5 в умови, за яких останній запевнив його, що зобов`язується передати грошові кошти ректору Луцького Національного технічного університету ОСОБА_9 за вчинення вище обумовлених дій, а також в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_8 вказаної суми коштів могла потягнути прийняття негативного рішення, а саме неможливість використання складських приміщень, погодився на такі протиправні вимоги останнього.
		Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на підбурювання ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 , 27.05.2021, приблизно о 14 год. 20 хв., перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі в приміщенні Луцького Національного технічного університету, що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Львівська, 75, діючи умисно, протиправно, отримав від ОСОБА_8 раніше обумовлену суму неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США, яка згідно курсу НБУ складала 27 546,1 грн., для передачі ректору Луцького Національного технічного університету ОСОБА_9 , за безперешкодне надання у фактичне використання складських приміщень даного вищого навчального закладу, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Польова, 45 .
		Відразу після цього, протиправну діяльність ОСОБА_5 було припинено працівниками правоохоронних органів та затримано останнього в порядку ст. 208 КПК України.
		Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що в період часу з 18.05.2021 по 27.05.2021 шляхом умовлянь підбурив ОСОБА_8 , представника ТОВ «ІдеалБудЛьвів», до надання неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, що згідно курсу НБУ складало 27 546,1 грн., ректору Луцького Національного технічного університету ОСОБА_9 , за безперешкодне фактичне використання складських приміщень даного навчального закладу, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Польова, 45, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, оскільки був викритий правоохоронними органами.
		Він же, 27.05.2021, приблизно о 14 год. 20 хв., перебуваючи в своєму службовому кабінеті, який розташований на другому поверсі в приміщенні Луцького національного технічного університету, що знаходиться за адресою: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Львівська, 75, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, у власних інтересах, попередньо повідомивши ОСОБА_8 про необхідність передачі йому неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США, (що згідно курсу НБУ складала 27 546,1 грн.) нібито для подальшої передачі ректору Луцького національного технічного університету ОСОБА_9 , за безперешкодне надання у фактичне використання складських приміщень даного навчального закладу, що знаходяться за адресою: м. Луцьк, вул. Польова, 45 , що не відповідало дійсності, ввівши таким чином останнього в оману, після чого особисто отримав від нього грошові кошти в сумі 1000 доларів США, (що згідно курсу НБУ складала 27 546,1 грн.), таким чином заволодівши шляхом обману грошовими коштами, наданими ОСОБА_8 , на вищевказану суму.
		На думку сторони обвинувачення, ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369, ч.1 ст. 190 КК України, а саме підбурювання до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища та заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство). 
		Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5  свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав, та повідомив суду, що в березні 2021 року один із колишніх випускників Луцького НТУ почав цікавитись у нього здачею в оренду складських приміщень Університету для львівських підприємців, що планують будівництво на території Волинської області. 
		Оскільки, в його обов`язки входив контроль укладених договорів оренди нерухомого майна університету, виконання цивільно - правових договорів, однак, без права підпису, він погодився надати свій номер телефону підприємцям.
		В квітні 2021 до нього прийшов ОСОБА_8 , який назвався представником ТзОВ «ІдеалБудЛьвів» та повідомив про необхідність отримання у короткострокове користування приміщення для зберігання будівельних матеріалів.
		Він , обвинувачений, повідомив йому про особливості здачі приміщень для зберігання: із погодженням Фонду Державного майна України, або на основі платного договору із Університетом. ОСОБА_12 одразу запропонував оформити платний договір, після чого, він ОСОБА_5 запросив у бухгалтерії такий примірник та передав ОСОБА_8 , який вподальшому привіз підписані директором ТзОВ «ІдеалБудЛьвів» примірники договору.
		Про здачу приміщення , він обвинувачений, ректору не доповідав. Будь які суми у договорі не були вказані . Окрім того, між ними була усна домовленість про те, що ввірене підприємство допоможе у ремонті фасаду Університету своєю робочою силою.
		Договір зберігання оговорювався строком на 2-3 місяці , із цільовим призначенням - збереження будівельних матеріалів, та він вирішив одразу надати можливість його використання.
		27.05.2021 йому передзвонив ОСОБА_8 та сказав, що приїде до нього в Університет. Обвинувачений запросив його до свого кабінету, вони обговорювали питання пов`язані із ремонтом фасаду Університету та будівництвом, та ОСОБА_8 надав йому 1000 доларів США в якості офіційної оплати за Договір про надання послуг зберігання. Ці кошти мали б перерахуватись на офіційний рахунок Університету, однак потерпілий вирішив їх надати особисто йому, обвинуваченому, оскільки не мав часу проводити офіційні платежі.
		Після того, як потерпілий вийшов, до кабінету увірвались працівники правоохоронних органів та почали обшук кабінету та особистий обшук, його ОСОБА_5 .
		Зазначив, що через такі раптові дії правоохоронців, він кинув гроші під стіл, оскільки зрозумів, що це провокація. Звернув увагу на те, що під час проведення обшуку та освідування, йому не було запропоновано подзвонити родичам чи скористатись послугами захисника. Лише приїхавши до Управління, при оформленні протоколу затриманням він залучив захисника - адвоката.
		Зазначив, що вважає дії ОСОБА_8 провокативними, оскільки ініціатива у їх спілкуванні походила саме від нього, навіть у питаннях використання приміщення, хоч це входило до компетенції свідка ОСОБА_10 . Будь яких схилянь до надання неправомірної вигоди з його, ОСОБА_5 боку не було. Відтак, просив постановити виправдувальний вирок.
		В судовому засіданні були допитані потерпілий та свідки обвинувачення, які надали суду наступні показання.
		Потерпілий  ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що займається підприємницькою діяльністю, як фізична особа - підприємець у сфері продажу комп`ютерної техніки. Разом з тим, з метою перспектив додаткового заробітку та будучи знайомим із директором ТОВ «ІдеалБудЛьвів»  ОСОБА_14 , вирішив здійснювати представництво цієї будівельної фірми на підставі Довіреності. У його функціональні обов`язки входило: пошук приміщень для збереження будівельних матеріалів у регіонах. За вказану роботу будь - якої винагороди не отримував.
		Неодноразово буваючи у м. Луцьку у справах власного бізнесу, він вирішив здійснити пошук складського приміщення для розміщення будівельних матеріалів підприємства. Приїхавши на автосервіс, що розташований біля Луцького національного технічного університету, він почав розпитувати людей щодо можливості оренди такого приміщення, та йому порадили підійти  до ректора Університету. Зайшовши до приміщення Університету, він довідався, що ректора немає, однак його скерувати до проректора - обвинуваченого у справі ОСОБА_5 . При розмові із останнім ОСОБА_5 повідомив його, що через два тижні у нього звільниться приміщення, що розташоване на вул. Польовій у м. Луцьку та одразу попередив, що вирішить питання аби «обійти» процедуру звернення до Фонду держмайна. 
		Через два тижні він, потерпілий, перетелефонував до ОСОБА_5 та домовився про зустріч, попередньо оглянувши складське приміщення на вул. Польовій у м Луцьку, яке йому показував  ОСОБА_10 , що завідував господарськими приміщеннями Університету. Під час зустрічі із ОСОБА_5 , вони обидвоє погодили оплату за оренду цього приміщення у розмірі 500 доларів США за місяць, при цьому домовившись, що оплата буде здійснена за два місяці наперед та вказані кошти будуть передані ректору.
		Оренда приміщення відбувалась з травня 2021 року, та у складському приміщенні зберігались будівельні матеріали ( пінопласт, фарба та інше), які завозились туди працівниками ТзОВ «ІдеалБудЛьвів» а він, потерпілий здійснював їх супровід.
		       Після розмови із ОСОБА_5 , та напередодні обумовленої зустрічі та передачі коштів, він потерпілий , випадково опинившись неподалік приміщення УСР у Волинській області , вирішив написати заяву про вчинення кримінального правопорушення проректором ОСОБА_5 , так як вважав такі дії проректора Університету протиправними. При цьому, він погодився надавати власні кошти, у якості неправомірної вигоди ОСОБА_5 .
		       Відтак, 27.05.2021 прийшовши на обумовлену із ОСОБА_5 зустріч, що відбувалась у його службовому кабінеті у приміщенні Луцького НТУ, він передав йому кошти за оренду складського приміщення Університету та вийшов із кабінету. Про подальші дії працівників УСР у Волинській області йому невідомо.
		Так, свідок  ОСОБА_10 в судовому засіданні дав показання, про те, що працює на посаді начальника відділу господарської діяльності Луцького НТУ, та в період весни 2021 року перебував у підпорядкуванні проректора ОСОБА_5 .  В його, свідка компетенцію входить охорона, утримання будівель та споруд , що належать Луцькому НТУ. Весною 2021 року до нього зателефонувала особа, на ім`я ОСОБА_8 при цьому вказавши, що він від ОСОБА_5 та зацікавився об`єктом  - складськими приміщеннями на вул. Польова, 45 у м. Луцьку для зберігання матеріалів. Під час домовленої зустрічі на вказаному об`єкті, він, свідок, показав ОСОБА_8 вказане приміщення та отримав від нього два примірники « Договору про надання послуг зберігання» виконаний на шаблоні Університету, що був підписаний підприємцем, заповнений, однак не містив дати.  Отримавши ці два примірники, свідок передав йому ключі та вподальшому більше ОСОБА_8 не бачив. Зі слів охорони вказаного об`єкту, активної діяльності на складі не відбувалось  та воно фактично не використовувалось. Крім того, після затримання обвинуваченого, свідок прибув до приміщення, та побачив що приміщення було в такому ж стані, як і при здачі, відтак може ствердити що воно не використовувалось підприємством взагалі.
		Свідок  ОСОБА_16  в судовому засіданні дала показання, що працювала на посаді головного бухгалтера Луцького НТУ та  весною 2021 року її викликав до себе проректор ОСОБА_5 та поцікавився наявністю вільних приміщень для передачі у платне користування фізичним особам, а також із проханням надати їй шаблон «Договору про надання послуг зберігання». При цьому зазначила , що жодних актів прийому - передачі приміщення, а також розрахунку за вказану платну послугу їй як бухгалтеру не було надано. 
		 
		Окрім того, на обґрунтування винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369, ч.1 ст. 190 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в:
		- протоколі прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію гр. ОСОБА_8 від 18.05.2021 року, згідно якого останній вказав на схиляння ОСОБА_5 до надання неправомірної вигоди в розмірі 1000 доларів США для подальшої передачі ректору Луцького Національного технічного університету ОСОБА_9 за безперешкодне надання в оренду складських приміщень належних вказаному навчальному закладу для використання у господарській діяльності ТОВ «ІдеалБудЛьвів»;
		- протоколі огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових купюр від 27.05.2021 року, згідно якого в присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 було оглянуто особисті грошові кошти гр. ОСОБА_8   в сумі 1 000 доларів США з яких зроблені ксерокопії на 3 аркушах формату А4;
		- протоколі огляду місця події від 27.05.2021 року та оглянутим в судовому засіданні фіксації слідчої дії на носії  - флеш карті, згідно якого за участі понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в робочому кабінеті ОСОБА_5 за адресою: м. Луцьк вул. Львівська, 57 біля робочого стола на підлозі було виявлено грошові кошти  в сумі 1 000 доларів США, номіналом по 100 доларів США; 
		- протоколі освідування особи від 27.05.2021 року, згідно якого під час огляду рук ОСОБА_5 за допомогою спеціального ліхтаря з ультрафіолетовим світлом, візуально було в декількох місцях виявлено не чіткі дрібні світіння;
		- протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 27.05.2021 року, згідно якого гр. ОСОБА_5 в присутності захисника ОСОБА_19 та понятих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 було затримано у зв`язку із тим,  що його застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, при цьому виявили очевидні ознаки  на тілі та місці події, які вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин;
		- висновку експертизи спеціальних хімічних речовин №СЕ-19/103-21/4504-ФХД від 14.06.2021 року, згідно якого на фрагментах марлевої тканини зі змивами з правої та лівої руки гр. ОСОБА_5 , на грошових банкнотах в сумі 1 000 доларів США виявлено нашарування спеціальної хімічної речовини, яка має спільну родову належність з представленою на дослідження спеціальною хімічною речовиною «Промінь-1»;
		- договорі про надання послуг зберігання між Луцьким національним технічним університетом та ТОВ «ІдеалБуд Львів», згідно якого вбачаються взаємовідносини між даними юридичними особами, який не датований та без підпису поклажодавця;
		- витягу із наказу Луцького національного технічного університету №63-05-35 від 02.02.2021 року, згідно якого до посадових обов`язків ректора ОСОБА_9 згідно п.п.1.3, 1.4 входить представлення інтересів університету з юридичними особами, в тому числі видання наказів та розпоряджень, а до обов`язків проректора з наукової-педагогічної  роботи та інфраструктури ОСОБА_5 згідно п.5.18 входить контроль за виконанням договорів між університетом та юридичними особами, яким надають платні послуги;
		- постанові про визнання речовими доказами від 28.05.2021 року, згідно якої вилучені в робочому кабінеті ОСОБА_5 за адресою: м. Луцьк вул. Львівська, 57 грошові кошти в сумі 1 000 доларів США визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12021030000000158 від 20.05.2021 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України;
		- протоколі про хід і результати негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 28.05.2021 року та оглянутим в судовому засіданні відео до протоколу, згідно яких 27.05.2021 року зафіксовано, факт перебування гр. ОСОБА_8 в службовому кабінеті гр. ОСОБА_5 на другому поверсі приміщення Луцького Національного технічного університету за адресою: м. Луцьк вул. Львівська, 57 ;
		- протоколі про результати аудіо-, відео контролю особи від 28.05.2021 року, де зафіксовано розмову між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 27.05.2021 року .
		 
		Позиція сторони захисту
		Стороною захисту заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами - даних що містяться у : клопотанні про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій - аудіо - відеоконтролю відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; ухвалах Волинського апеляційного суду від 25.05.2021, якими надано такі дозволи; дорученні про проведення негласних слідчих дій - аудіо - відеоконтролю відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; постанові про проведення контролю за вчиненням злочину від 26.05.2021; дорученні про проведення негласної слідчої дії від 26.05.2021; протоколі про хід та результати негласної слідчої ( розшукової) дії  - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 28.05.2021; протоколі про результати аудіо-відеоконтролю особи від 28.05.2021;протоколі огляду місця події від 27.05.2021, протоколі освідування від 27.05.2021, протоколі затримання від 27.05.21, а також висновку експерта від 14.06.2021 ( за принципом «плодів отруєного дерева»).
		 Суть доводів захисника зводиться до посилань на те, що заступник начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_20 був позбавлений визначених ч. 2 ст. 246 КПК України підстав ініціювати проведення НСРД у кримінальному провадженні, а розслідуване кримінальне правопорушення кваліфікував за ч. 3 ст. 369 КК України, як тяжкий злочин виключно з метою штучного створення підстав, визначених КПК для проведення НСРД.
		Крім того, зазначає, що у протоколі про хід та результати негласної слідчої (розшукової)  дії від 28.05 2021 не відображено перебігу подій вказаної слідчої дії, дати та часу, не зазначено прізвищ співробітників оперативного підрозділу.
		Звертає увагу і на порушення вимог ч. 1 ст. 107 КПК в протоколі про результати аудіо - відеоконтролю особи від 28.05.2021, оскільки ухвала слідчого судді надає лише право на втручання у приватне спілкування, а постанова про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів, не була винесеною.
		Також захисник зауважує, що протокол огляду місця події від 27.05.2021 не відповідає змісту відеозапису, оскільки містить розбіжності у часі. Окрім того, з моменту початку вказаної дії відбулось фактичне затримання ОСОБА_5 без роз`яснення будь - яких прав та обов`язків, чим порушено право на захист останнього.
		Вказує, що в ході проведення огляду кабінету ОСОБА_5 , учасники слідчої дії провели фактично обшук та особистий обшук ОСОБА_5 , оскільки здійснювали відкривання шухляд, сейфу, оглядали ноутбук, вміст кишень, барсетку. 
		Також захисник звертає увагу на наявність провокативних дій з боку правоохоронних органів по відношенню до ОСОБА_5 , з огляду на те, що потерпілий ОСОБА_8 будучи особою, раніше судимою за вчинення корупційного злочину на посаді дільничного інспектора міліції продовжив «співпрацю» із правоохоронними органами, оскільки є заявником по дачі хабаря у ще одному кримінальному провадженні. Окрім того, останній, в межах кримінального провадження діяв від імені ТОВ «ІдеалБудЛьвів» на підставі довіреності, яка не підписувалась директором зазначеного підприємства , яке, в свою чергу не здійснювало своєї діяльності на території Волинської області. Звертає увагу на суду, на те, що складське приміщення, яке нібито орендував потерпілий не використовувалось, а договір про надання послуг зберігання був укладений з метою провокації обвинуваченого.
		 
		Висновки суду
		 Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку. 
		За змістом ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно з частиною 1 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Положеннями статті 25 КПК України передбачено обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.
		За правилами статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до частини 1 статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Доказом, яким сторона обвинувачення обґрунтовує винуватість ОСОБА_5 за ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369, ч.1 ст. 190 КК України є протокол огляду місця події від 27.05.2021.
		Суд вважає, що вказана слідча дія - огляд місця події проведена з порушенням її суттєвих умов, а також з порушенням права особи на захист, виходячи з наступних підстав.
		Конституційний Суд України у рішенні № 12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Отримання доказів завжди обумовлено вчиненням стороною кримінального провадження цілеспрямованих дій з метою їх збирання. Аналіз положень частини другої статті 87 КПК України дає підстави зробити висновок, що саме вчинення з цією метою стороною обвинувачення діянь, які істотно порушують права і основоположні свободи людини, має наслідком визнання отриманих у такий неправомірний спосіб доказів недопустимими.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, встановлених ч. 3 цієї статті. Під іншим володінням особи розуміється транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення, тощо.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення. Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 237 КПК України з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. Огляд житла, чи іншого володіння особи здійснюється згідно з правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.
		Проаналізувавши наданий стороною обвинувачення доказ, суд приходить до висновку, що органи досудового розслідування, підозрюючи ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369, ч.1 ст. 190 КК України та знаючи, що обвинувачений отримав грошові кошти (оскільки вони відразу ж після виходу ОСОБА_8 зайшли до приміщення кабінету), мали цілеспрямовану мету у його службовому кабінеті, їх виявити. Вищевказане підтверджується показами обвинуваченого, а також оглянутим в судовому засіданні відеозаписом цієї слідчої дії, з якого видно, що слідчим проводився саме обшук ( здійснювалось відкривання шухляд , сейфу, відкривались ноутбук та блокноти), а не огляд.
		Суд приходить до висновку, що слідчий, фактично провівши обшук за вказаною адресою, здійснив підміну даної процесуальної дії, склавши протокол огляду місця події, не вчинивши при цьому процесуальних дій, які слідчий зобов`язаний вчинити при проведенні обшуку іншого володіння особи.
		Таким чином, слідчий фактично провівши обшук, мав реальну можливість і зобов`язаний був звернутись до слідчого судді для отримання дозволу на проведення обшуку, а не огляду (згідно ухвали слідчого судді від 01.06.2021).
		Отже, стороною обвинувачення не підтверджено належними процесуальними документами дотримання правової процедури при здійснені огляду службового кабінету ОСОБА_5 , що є основним критерієм допустимості доказів, одержаних внаслідок застосування такої процесуальної дії.
		Крім цього, судом враховуються показання обвинуваченого про те, що під час проведення вищевказаних процесуальних дій (освідування, огляд місця події) йому не було роз`яснено право щодо залучення захисника. Вказане стверджується відеозаписом проведення вказаних слідчих дій, досліджених в судовому засіданні.
		Відповідно до ч.2 ст.87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського, чи такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист, тощо.
		Стороною захисту було заявлено про порушення норм КПК України під час проведення огляду кабінету, де одночасно було проведено затримання та освідування особи без участі захисника.
		Вирішуючи заявлене стороною захисту клопотання, суд бере до уваги, що на момент проведення огляду місця події (27.05.2021 з 14.39 годин та до 15.20 годин) ОСОБА_5 не мав статусу затриманої особи, оскільки згідно протоколу затримання саме о 18.15 годині (тобто після завершення огляду та доставлення особи до відділу поліції) було складено відповідний протокол у присутності захисника ОСОБА_19 .
		Відповідно до ч.3 ст. 236 КПК України слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. Слідчий, прокурор не має права заборонити учасникам обшуку користуватися правовою допомогою адвоката або представника. Слідчий, прокурор зобов`язаний допустити такого адвоката або представника до обшуку на будь-якому етапі його проведення.
		Як показав обвинувачений протокол його затримання був складений не відразу на місці затримання, а пізніше, вже після того як його було доставлено до СУ ГУНП у Волинській області. І лише вже в приміщенні вказаної установи оформлено протокол його затримання в порядку ст. 208 КПК України. При його фактичному затриманні, права йому не роз`яснювали, участь захисника не забезпечили.
		В той же час, вищезазначені показання обвинуваченого, стороною обвинувачення залишилися неспростовані.
		При цьому, суд звертає увагу, що у протоколі огляду місця події від 27 травня 2021 року, слідчий зазначивши, що вказана слідча дія відбувалася за участю ОСОБА_5 не зазначив його процесуальний статус, не зважаючи на те, що як беззаперечно встановлено в ході судового розгляду, на момент початку проведення даної слідчої дії, останній вже був затриманий.
		З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 , будучи фактично затриманим о. 14:39 год. 27.05.2021, саме з цього моменту мав права підозрюваного у кримінальному провадженні, зокрема право користуватися правовою допомогою. Однак, як вбачається із зазначеного протоколу огляду місця події будь-які права не роз`яснювалися, зокрема право на отримання правової допомоги.
		На підставі наведеного суд приходить до висновку, що слідчий фактично здійснивши затримання ОСОБА_5 , не роз`яснив йому його права, тим само грубо порушивши вищезазначені вимоги процесуального закону, що є неприпустимим. Отже, усі докази, отримані з порушенням права на захист ОСОБА_5 , до забезпечення його правом на захист є недопустимими доказами. 
		Враховуючи наведене, суд вважає, що докази, надані стороною обвинувачення, а саме: протокол огляду місця події від 27.05.2021, протокол освідування від 27.05.2021, протокол затримання від 27.05.2021, відповідно до вимог ч. 2 ст. 87 КПК України, є недопустимими доказами, а тому не будуть враховані судом при прийнятті рішення у даному кримінальному провадженні.
		В зв`язку з наведеним, суд визнає недопустимими наступні докази, які були отримані як похідні, внаслідок проведення огляду місця події за принципом «плодів отруєного дерева»: постанову про визнання предметів і документів речовими доказами та приєднання їх до матеріалів кримінального провадження від 29.05.2021, висновок експерта від 14.06.2021.
		Стосовно доводів сторони захисту про недопустимість доказів за результатами проведення НСРД у виді аудіо-, відеоконтролю, суд дійшов висновку, що захист підставно стверджує, що для отримання дозволу на проведення НСРД відомості до ЄРДР були заздалегідь необґрунтовано внесені за ознаками злочину, за вчинення якого передбачено більш тяжке покарання, ніж за інкримінований обвинуваченому злочин, що відповідно до ст. 246 КПК без належних підстав обумовило проведення НСРД.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, НСРД було проведено на підставі ухвал слідчого судді, а контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту здійснено відповідно до ч. 4 ст. 246 КПК на підставі постанови прокурора, НСРД у цьому кримінальному провадженні були виконані за попередньою кваліфікацією злочину за ч. 3 ст. 369 КК України у зв`язку з надходженням заяви про підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, що займає відповідальне становище.
		Дійсно, відповідно до ст. 12 КК діяння, передбачене ч. 3 ст. 369 КК, належить до тяжких злочинів, що, враховуючи вимоги ст. 246 КПК, дає право органу досудового розслідування проводити НСРД. 
		В свою чергу суд звертає увагу на те, що суб`єктом злочину передбаченого ч.3 ст. 369 КК України є службова особа, що займає відповідальне становище.
		Згідно примітки до ст. 368 КК України, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-5, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори, слідчі і дізнавачі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
		Таким чином, посада ректора Луцького національного технічного університету ОСОБА_9 не віднесена до зазначеної категорії посад, про що було заздалегідь відомо працівникам правоохоронних органів під час звернення до Волинського апеляційного суду з клопотанням про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_5 , оскільки будь яких додаткових доказів в ході досудового розслідування , що обумовили наступну зміну кваліфікації дій  ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 369 КК, здобуто не було.
		Відтак, суд вважає, що відомості до ЄРДР були умисно внесені за даною статтею лише з метою отримання такого дозволу, після чого перекваліфіковані на ч.1 ст. 369 КК України.
		На переконання суду, органи досудового розслідування діяли всупереч вимогам кримінально - процесуального законодавства, а тому здобуті таким чином докази, зокремаклопотання про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій - аудіо - відеоконтролю відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; ухвали Волинського апеляційного суду від 25.05.2021, якими надано такі дозволи; доручення про проведення негласних слідчих дій - аудіо - відеоконтролю відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_8 ; постанова про проведення контролю за вчиненням злочину від 26.05.2021; доручення про проведення негласної слідчої дії від 26.05.2021; протокол про хід та результати негласної слідчої ( розшукової) дії  - контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 28.05.2021; протокол про результати аудіо-відеоконтролю особи від 28.05.2021, визнає недопустимими доказами.
		 
		Висновки суду щодо наявності елементів провокації.
		 
		Згідно з ч. 3 ст. 271 КПК України під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона б не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті у такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.  
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини підбурювання до вчинення злочину (провокація) визнається порушенням гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  права особи на справедливий судовий розгляд .
		У рішенні ЄСПЛ від 09.06.1988 у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» зазначається, що підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.  
		У справі ЄСПЛ «Раманаускас проти Литви» заявника було засуджено за одержання хабаря від особи, що співпрацювала з поліцією як таємний агент. Суд зауважив, що оскільки доводи заявника про провокацію злочину, які він висловлював протягом усього провадження у справі, не були повністю необґрунтованими, саме прокуратура мала довести, що факту підбурювання не було.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини усі докази, отримані внаслідок провокації правоохоронних органів, слід визнавати недопустимими, оскільки вони отримані внаслідок істотного порушення права людини на справедливий судовий розгляд, що закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції (п. 56 рішення ЄСПЛ у справі «Баннікова проти Росії»). Це повністю відповідає вимогам ч. 1 ст. 87 та ч. 3 ст. 271 КПК України.
		Для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів Європейський Суд з прав людини виробив низьку критеріїв (рішення ЄСПЛ у справі «Баннікова проти Росії»), а саме: a) змістовний критерій; б) процесуальний критерій.
		При цьому під змістовним критерієм розуміється наявність (відсутність) суттєвих змістовних ознак, притаманних провокації правоохоронних органів, а під процесуальним - наявність в суду можливості перевірити відомості про ймовірну провокацію під час судового засідання з дотриманням принципів змагальності та рівності сторін.
		У п. 72 рішення ЄСПЛ «Раманаускас проти Литви» від 05.02.2008 зазначається, що суди мають з`ясовувати роль кожного з головних дійових осіб та зокрема причини особистої ініціативи негласного агента звернутися до заявника, якими в даному випадку є потерпілий ОСОБА_8 та обвинувачений ОСОБА_5 .
		Хоча сторона обвинувачення, як на підставу обвинувачення, окрім інших доказів, здобутих органом досудового розслідування, посилається на показання потерпілого - заявника ОСОБА_8 , суд критично відноситься до таких показань, оскільки вони не підтверджені зібраними органами досудового розслідування доказами, та вважає дії даного потерпілого провокативними по відношенню до обвинуваченого.
		Так, встановлено, що ОСОБА_8 значиться у Єдиному державному реєстрі осіб, що вчинили корупційні або пов`язані із корупцією правопорушення, підтвердженням цьому є вирок Сихівського районного суду м. Львова від 03.05.2012 ( справа № 1319/1541/2012), де останнього визнано винуватим у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 190, ч.3 ст. 364 КК України під час його перебування на посаді дільничного інспектора міліції Сихівського РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області.  Окрім того, останній є заявником у кримінальному провадженні відносно директора КНП « Кам`янко - Бузька ЦРЛ» за ч.1 ст. 368 КК України. 
		Із досліджених у судовому засіданні за клопотанням сторони захисту письмових доказів вбачається, що звертаючись до ОСОБА_5 із проханням надання в оренду складське приміщення Луцького національного технічного університету для зберігання там будівельних матеріалів підприємства ТОВ «ІдеалБудЛьвів», ОСОБА_8 діяв на підставі довіреності від 01.01.2021 виданої директором цієї фірми, ОСОБА_14 .
		Сам потерпілий ОСОБА_8 в судовому засіданні зазначив, що познайомився із ОСОБА_14 у 2010-х роках, оскільки зацікавився будівельним бізнесом та мав намір розвиватись у вказаній діяльності, відтак прийняв пропозицію директора здійснювати супровід із розміщення будівельних матеріалів у регіонах. Разом з тим, не зміг пояснити суду, чи займалась фірма ТОВ «ІдеалБудЛьвів» будівництвом об`єктів на території Волинської області.
		Свідок захисту ОСОБА_14 , який працює директором ТОВ «ІдеалБудЛьвів», надав суду показання, що особа ОСОБА_8 йому не відома, та жодних довіреностей на ім`я останнього, ним не видавалось, так само як і не здійснювалось будівництво на території Волинської області. Про укладення договору про надання послуг із зберігання із Луцьким національним технічних університетом йому не відомо, та такі ним не підписувались.
		Отже, досліджені докази, показання потерпілого та свідка ОСОБА_14 вказують на те, що до події інкримінованого обвинуваченому діяння, потерпілий ОСОБА_8 не перебував у трудових чи будь - яких інших відносинах із ТОВ «ІдеалБудЛьвів», та не був уповноважений на пошук чи оренду складських приміщень в інтересах даного підприємства. На думку суду, зазначене свідчить про провокативність дій потерпілого, з огляду на відсутність в нього реального наміру орендувати складське приміщення та відповідно відсутність необхідності звертатися за допомогою до обвинуваченого. Наведене, крім іншого, підтверджується показами свідка ОСОБА_14 , який вказав, що довіреність ним не підписувалась.
		Ініціатива на отримання в оренду приміщення виходила саме від ОСОБА_8 , який будучи мешканцем іншої області, направився на пошуки приміщення саме до Луцького НТУ , а не до будь якої приватної особи. При цьому, потерпілий не зміг пояснити суду , чому не реалізував такий намір, шляхом пошуку оголошень у відкритих джерелах.
		Окрім того, потерпілий не дав чітких показань щодо того, які саме будівельні матеріали були звезені до орендованого приміщення, їх розміщення, кількість в`їздів на територію приміщення.
		Наведене, також підтверджується і показами свідка ОСОБА_10 , який ствердив, що після події, у якій обвинувачується ОСОБА_5 , приїхавши до складського приміщення, що орендувалось потерпілим, не виявив там жодним будівельних матеріалів, та обстановки, яка б свідчила про використання складу за його цільовим призначенням.
		Більш того, під час дослідження інформації щодо вхідних та вихідних дзвінків мобільного абонента № НОМЕР_1 ( належного ОСОБА_8 ) отриманої за результатами проведення тимчасового доступу до речей та документів, встановлено що потерпілий самостійно телефонував ОСОБА_5 :07.04.2021 18.05.2021, 27.05.2021, та лише один телефонний дзвінок ОСОБА_5 - 17.04.2021.
		Ці обставини, на думку суду, вказують на зовнішню спровокованість цієї події, а також на те, що фактично вчинених обвинуваченим дій не було б без свідомого створення обставин з боку іншої особи, яка діяла під контролем правоохоронних органів. 
		Суд зауважує, що обов`язок доказування відсутності провокації злочину лежить на стороні обвинувачення (Постанова ККС ВС від 19.02.2020, справа № 295/7911/18 провадження № 51-4301 км 19).
		Разом з тим, суд вважає такими, що не спростовані стороною обвинувачення доводи сторони захисту про наявність ознак провокації та з огляду на це критично оцінює показання потерпілого ОСОБА_8 .
		 
		Заключні висновки суду.
		 
		Суд вважає, що під час судового розгляду сторона обвинувачення не довела винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 поза розумним сумнівом, надала неналежні та недопустимі докази.
		Оцінюючи сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, як тих, які були зібрані на під час досудового розслідування, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв`язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_5 у  підбурюванні до закінченого замаху на надання неправомірної вигоди службовій особі за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища та заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) не доведено, а наявні в кримінальному провадженні докази є лише припущеннями, інших доказів матеріали кримінального провадження не містять і додаткових стороною обвинувачення на підтвердження висунутого обвинувачення не надано.
		Так, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, як це задекларовано в статті 8 Конституції України.
		Згідно до вимог ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно до вимог чч. 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		За таких обставин, суд вважає, що обвинувачений має бути визнаний невинуватим у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення та виправданий на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		У зв`язку з ухваленням судом виправдувального вироку, не підлягають стягненню з обвинуваченого в порядку ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення криміналістичної експертизи речовин хімічних виробництв та спеціальних хімічних речовин ( висновок експерта № СЕ-19/103-21/4504-ФХД від 14.06.2021) в сумі 1372,96 , які слід прийняти за рахунок держави.
		Згідно до вимог ст.ст. 100, 174 КПК України, суд вирішує долю речових доказів та питання накладених арештів на майно.
		Керуючись ст.ст. 368-374 КПК України, суд
		 
		                                       У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5  визнати невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 27 ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 369, ч.1 ст. 190 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку із недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, і виправдати.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 1372 (одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 96 копійок віднести на рахунок держави.
		Речові докази: 
		-диски та флеш накопичувачі - залишити в матеріалах судового провадження; 
		-ватні тампони із змивами - знищити; 
		-грошові кошти в сумі 1000 доларів США в кількості 10 купюр номіналом по 100 доларів США наступних серій , HB11600559R, KB51304628P, KF57550489C, HL51871015G, HF64694126B, KL86738529D, CK57674701A, HF85000054E, AE23197034A, DC10792879A- повернути ОСОБА_8 за належністю; 
		- мобільний телефон, марки «XIАOMI Redmi», імеі №1: НОМЕР_2 , імеі №2: НОМЕР_3 - повернути за належністю ОСОБА_5 .
		Арешти, накладені ухвалами слідчих суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.06.2021 та 22.06.2021, скасувати.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченим та прокурору.
		Суддя                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...