Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 603/334/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2023. Зареєстровано: 26.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2023.
Дата набрання законної сили: 26.08.2023
Номер судового провадження: 1-кп/603/41/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023211130000134

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 603/334/23
		Провадження № 1-кп/603/41/2023 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 липня 2023 року Монастириський районний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастириська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023211130000134 від 04 травня 2023 року, про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Задарів Монастириського району Тернопільської області, громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонерка, раніше не судима, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, 
		за участю: прокурора ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , обвинуваченої ОСОБА_3 , потерпілого ОСОБА_6 , 
		 
		в с т а н о в и в:
		03 травня 2023 року приблизно об 17 год 00 хв обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи в жилій кімнаті літньої кухні, що знаходиться по АДРЕСА_1 , де вона спільно проживала із ОСОБА_7 , на ґрунті неприязних відносин зі своїм чоловіком ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 та бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, підійшла до ОСОБА_7 , який знаходився у інвалідному кріслі та і міг самостійно пересуватись, та нанесла йому множинні удари металевою совковою лопаткою по обличчю, у волосисту частину голови, у праву завушну ділянку голови, в обидві вушні раковини, внаслідок чого спричинила йому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми із слабо вираженими крововиливами під м`яку мозкову оболонку лобних часток обох півкуль головного мозку та мікроскопічно встановленими вогнищевими крововиливами під м`яку мозкову оболонку мозочка, рану тім`яної ділянки голови, численні просторі синці на волосистій частині голови, обличчі, в правій завушній ділянці та на обох вушних раковинах, численні садна на волосистій частині голови та обличчі, в правій завушній ділянці, на лівій вушній раковині, закритий перелом кісток спинки носа, крововиливи в м`які тканини голови, під кон`юнктивальну оболонку правого ока та крововиливи перехідної облямівки нижньої губи.
		Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, діючи рішуче та цілеспрямовано, обвинувачена ОСОБА_3 , перебуваючи у житловій кімнаті літньої кухні, взявши у руки мітлу та тримаючи її за нижню частину підійшла до ОСОБА_7 , який знаходився у інвалідному кріслі, та рукояткою даної мітли нанесла йому численні удари по тулубі, а саме у праву плечову кістку, правий плечовий суглоб, праве передпліччя та кисті, лівий плечовий та лівий ліктьовий суглоби, по обох гомілках та стопах, в ділянку лівого гомілково-стопного суглоба, внаслідок чого ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої плечової кістки із масивним крововиливом в оточуючих м`яких тканинах, численні просторі синці на тулубі з крововиливами в підлягаючих м`яких тканинах, в ділянках правого плечового суглоба та правого ліктьового суглоба на правому плечі, на правому передпліччі та в ділянці правового променево-зап`ястного суглоба, на правій кисті, правих стегні та коліні, на правій гомілці та обох стопах, на лівих гомілках та коліні, в ділянці лівого гомілково-стопного суглоба, численні садна на тулубі, лівому плечі та лівій кисті, в ділянці правого плечового суглоба, на правих передпліччі та кисті, на обох гомілках та стопах.
		Згідно висновку судово-медичного експерта кожне окремо взяте тілесне ушкодження на тілі ОСОБА_7 не являються смертельними, але в своїй сукупності вони призвели до масивного виходу крові із пошкоджених судин жирової клітковини, м`язів в оточуючі тканини на назовні, з розвитком крововтрати, що є небезпечним для життя станом і тому, відносно живих осіб, вони відносяться до тяжких.
		Отже, своїми умисними діями обвинувачена ОСОБА_3 спричинила ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.
		Закінчивши свої протиправні дії, обвинувачена ОСОБА_3 покинула місце вчинення злочину, залишивши ОСОБА_7 в інвалідному кріслі в приміщенні даної кімнати, який внаслідок втрати крові, гострих розладів кровообігу і закономірної втрати свідомості не міг виконувати активні та цілеспрямовані дії.
		У подальшому внаслідок численних ушкоджень м`яких тканин голови, тулуба і кінцівок, що супроводжувалися виразною внутрішньо-тканинною кровотечею із розвитком масивної крововтрати настала смерть ОСОБА_7 .
		Своїми умисними діями обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		 
		У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 121 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнала повністю, погодилася зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, та відмовилася від їх дослідження під час судового розгляду, щиро розкаялася.
		Суду пояснила, що за зазначених в обвинувальному акті обставин вони посварилися з ОСОБА_7 , після цього вона, діючи спонтанно, нанесла ОСОБА_7 тілесні ушкодження тим, що попалося їй під руку - шуфлею (металевою лопаткою) та віником. Після інциденту потерпілий ще розмовляв із нею та сказав їй піти відпочити, і вона пішла спати. Через деякий час вона повернулася, щоб помити чоловіка, проте виявила, що він помер, про що одразу ж повідомила працівників поліції. Вона одразу ж визнала свою провину, активно сприяла встановленню фактичних обставин справи і щиро розкаюється у вчиненому. Шкодує про вчинене, усвідомила невідворотність наслідків вчиненого, вважає, що злочин вчинила через те, що не справилася з труднощами, які випали на її долю, так як 47 років прожила разом із ОСОБА_7 , з яких 30 останніх років доглядала за прикутим до інвалідного крісла чоловіком. Наслідків у виді настання його смерті не передбачала і не бажала їх настання. Просить вибачення у своїх дітей за скоєне. Просить суд її суворо не карати. 
		 
		Потерпілий ОСОБА_6  син обвинуваченої  у судовому засіданні просить матір суворо не карати, обрати їй мінімальне покарання, зазначив, що у неї були складні життєві обставини, жодних майнових претензій до неї не має.
		Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК Українивизнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачена та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
		Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує її дії за ч. 2 ст. 121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
		Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даних про особу винного.
		При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. ст.50,65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винної, яка є особою пенсійного віку, раніше не судима, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та під наглядом у лікаря - психіатра не перебуває, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.    Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбаченестаттями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.
		До обставин, що пом`якшують покарання суд відносить повне і беззаперечне визнання обвинуваченою своєї вини як на досудовому розслідуванні, так і під час судового розгляду, з`явлення із зізнанням, так як вона самостійно повідомила про вчинення злочину та не ухилялася від слідства, а також щире каяття обвинуваченої ОСОБА_3 , яка шкодує про вчинене і усвідомлює наслідки, які настали, та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. 
		Визначаючись із покаранням, суд також ураховує думку потерпілого ОСОБА_6 у судовому засіданні, який просить матір суворо не карати, посилаючись на те, що у неї було складене сімейне життя, оскільки батькові встановлено інвалідність ще у 1992 році, і з цього часу вона постійно здійснювала догляд за ним - інвалідом 1 групи, який потребував повної опіки, що, вважає, і вплинуло на її психічний стан.
		Таким чином, за наявності декількох обставин, що пом`якшують покарання за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: з`явлення із зізнанням, повне визнання обвинуваченою вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, які в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд вважає за можливе при призначенні обвинуваченій покарання застосувати положення ст. 69 Кримінального кодексу України.
		Враховуючи наведене, особу обвинуваченої, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 слід призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України - нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України, а саме - позбавлення волі на певний строк. 
		Таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті покарання, наведеній у ст. 50 КК України.
		Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_3 рахувати з дати ухвалення вироку - з 26 липня 2023 року.
		На підставі ч. 5 ст.72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_3 слід зарахувати термін попереднього ув`язнення, а саме з часу її затримання 04.05.2023 року по дату ухвалення вироку, тобто по 26 липня 2023 року.
		Запобіжний захід, застосований до обвинуваченої ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою, продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 25 вересня 2023 року.
		Цивільний позов відсутній. 
		Долю речових доказів вирішити на підставі ст. 100 КПК України.
		Відповідно до ст. 124 КПК України наявні у кримінальному провадженні процесуальні витрати за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/120-23/5326-Д від 24.05.2023 року на суму 2151 грн слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.
		У відповідності до положень ст. 174 КПК України захід забезпечення  арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.05.2023 року, - скасувати після набрання вироком законної сили. 
		Керуючись ст. ст. 368-371,373-376 КПК України, суд, 
		 
		у х в а л и в:
		ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити їй за даним кримінальним правопорушенням покарання із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.
		 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 26 липня 2023 року. 
		 
		На підставіч. 5 ст. 72 КК Українив строк призначеного судом покарання ОСОБА_3 зарахувати термін її попереднього ув`язнення з моменту затримання, тобто з 04.05.2023 року по дату ухвалення вироку, тобто по 26 липня 2023 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 25 вересня 2023 року.
		 
		Речові докази у кримінальному провадженні: мітлу, рушник білого кольору зі слідами речовини бурого кольору, капюшон від куртки зі слідами речовини бурого кольору, кофту синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, дерев`яний макогін зі слідами речовини бурого кольору, металеву совкову лопатку зі слідами речовини бурого кольору - знищити; верхній одяг ОСОБА_3 , а саме футболку білого кольору та штани чорного кольору  повернути за приналежністю; шість слідів папілярних узорів пальців рук  зберігати при матеріалах кримінального провадження. 
		Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_3 на користь держави 2151 (дві тисячі сто п`ятдесят одну) грн за проведення судової дактилоскопічної експертизи № СЕ-19/120-23/5326-Д від 24.05.2023 року.
		Захід забезпечення  арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Бучацького районного суду Тернопільської області від 05.05.2023 року на мітлу, рушник білого кольору зі слідами речовини бурого кольору, капюшон від куртки зі слідами речовини бурого кольору, кофту синього кольору зі слідами речовини бурого кольору, дерев`яний макогін зі слідами речовини бурого кольору, металеву совкову лопатку зі слідами речовини бурого кольору; верхній одяг ОСОБА_3 , а саме футболку білого кольору та штани чорного кольору; шість слідів папілярних узорів пальців рук - скасувати після набрання вироком законної сили. 
		 
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Головуючий суддя                                                ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...