Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/9353/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 26.07.2023. Зареєстровано: 27.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2023.
Дата набрання законної сили: 10.07.2023
Номер судового провадження: 2/752/337/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 199/9353/18 
		Провадження № 2/752/337/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		 
		       09 червня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
		головуючого судді  Плахотнюк  К.Г.,
		за участі секретаря судового засідання Давиденко С.Р.,
		розглянувши в місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування майнової та моральної шкоди,
		 
		встановив:
		 
		30.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди згідно з ЗУ «Про захист справ споживачів», яким позивався до ПАТ «Українська залізниця».
		В обґрунтування заявлених позовних вимог посилався на те, що з метою працевлаштування в філії КБ «Danske bank», який розташований у м. Рига (Латвія), на посаду інженера з контролю якості даних, 1 серпня 2018 року через інтернет сайт авіакомпанії Міжнародні авіалінії України (МАУ), придбав авіаквитки: сполученням Київ-Рига рейс № PS185 з відправленням 21.09.2018 року о 9 год.20 хв з Міжнародного аеропорту «Бориспіль» і прибуттям 21.09.2018 о 10 год. 55 хв. в Міжнародному аеропорту «Рига»; сполученням Рига-Київ з відправленням 23.09.2018 року о 11 год. 35 хв. і прибуттям 23.09.2018 о 13 год. 10 хв.
		Всього за авіаквитки було сплачено кошти у сумі 1741 грн.
		У зв`язку з цим позивач придбав посадочний документ на поїзд № 079 ПА фірмовий НШ у вагон 11Л, місце 11, згідно з яким поїзд відправлявся з станції Дніпро-Головний 20.09.09.2018 о 22:25 і прибував на станцію Київ-пасажирський 21.09.2018 о 6:59. Однак, потяг запізнився більше ніж на 2 год. 40 хв. і прибув до Києва близько 10 год. ранку.
		Через запізнення на авіарейс № PS185 позивач був змушений повторно придбати авіаквитки в авіакомпанії «airBaltic»: сполученням Київ-Рига з відправленням 21.09.2018 року о 15 год.10 хв з Міжнародного аеропорту «Бориспіль» і прибуттям 21.09.2018 о 17 год. 05 хв. в Міжнародному аеропорту «Рига»; сполученням Рига-Київ з вилітом 23.09.2018 року о 12 год. 50 хв. 
		За вказані авіаквитки позивачем сплачено 11564,72 грн.
		У зв`язку з тим, що перевізником АТ «Українська залізниця» порушено зобов`язання за договором пасажирського перевезення ОСОБА_1 просить стягнути вартість придбаних ним квитків на літаки, за вирахуванням суми повернених коштів авіакомпанією МАУ. Вважає, що йому спричинено матеріальну шкоду у сумі 10 642 грн (11564 - 1741+819). Також просив стягнути моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
		Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.
		Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. від 9 січня 2023 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визначено строк відповідачу для подачі відзиву на позов.
		06.06.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Пасажирська компанія» в якому просив в позові ОСОБА_1 відмовити. Зазначив, що в добу 20-21.09.2018 прямування поїзду № 79 сполученням Дніпро-Київ дійсно здійснювалось з затримкою на дільниці Дніпро-П`ятихатки. Протоколом № НЗТ -14/136 від 26.09.2018 року оперативної наради щодо даного випадку ухвалено, що вини працівників господарств локомотивного, вагонного, сигналізації та зв`язку регіональної філії не вбачати. Випадок затримки пасажирського поїзда № 79 слід вважати допущеним з інших причин. Вказав на те, що компенсація коштів за не здійснений виліт літаком та зміну білетів Правилами перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України не передбачено. Позивачем у позовній заяві не надано жодних доказів того, що він зазнав моральних страждань через протиправні дії відповідача.
		В судовому засіданні сторони відсутні, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. 
		Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
		Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
		Згідно з п. 3 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем (виготівником, виконавцем), про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов`язки сторін, суд має виходити як із норм Закону і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм Цивільного кодексу України та іншого законодавства, що регулюють ті ж питання і не суперечать Закону.
		Якщо положення нормативних документів суперечать чинному законодавству,суд застосовує норми цього законодавства. У тих випадках, коли в чинному законодавстві немає спеціальної норми щодо укладеної сторонами угоди про обслуговування, суд застосовує загальні положення про зобов`язання.
		З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами треба застосовувати положення Закону України «Про захист прав споживачів».
		Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»  споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Відповідно до ч. 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов`язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.
		Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч.1 ст. 22 ЦК України).
		Згідно п.1) ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч.3 ст. 22 ЦК України).
		Відповідно до статті 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов`язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні, за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
		Згідно частини п`ятої статті 22 Закону України «Про залізничний транспорт» відшкодування збитків користувачам послуг залізничного транспорту загального користування у разі порушення договірних зобов`язань здійснюється в порядку, що встановлюється Статутом залізниць України і контролюється центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.
		Відповідно до ст. 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Згідно частини першої статті 919 ЦК України перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
		Згідно зі ст. 922 ЦК України за затримку у відправленні транспортного засобу, що перевозить пасажира, або запізнення у прибутті такого транспортного засобу до пункту призначення перевізник сплачує пасажирові штраф у розмірі, встановленому за домовленістю сторін, транспортними кодексами (статутами), якщо перевізник не доведе, що ці порушення сталися внаслідок непереборної сили, усунення несправності транспортного засобу, яка загрожувала життю або здоров`ю пасажирів, або інших обставин, що не залежали від перевізника.
		Якщо поїздка пасажира з пункту пересадки не відбулася внаслідок запізнення транспортного засобу, який доставив його у цей пункт, перевізник зобов`язаний відшкодувати пасажирові завдані збитки.
		В позовній заяві позивач зазначає, що з метою працевлаштування у м. Рига (Латвія), через інтернет сайнт придбав два авіаквитки Міжнародних авіаліній України (МАУ), що підтвержує роздруківкою маршруту-квитанції пасажира з сайту авіакомпанії (а.с. 9). З квитанції вбачається, що 01.08.2018 заброньовано квиток № 5662411804847 на ім`я Г-н ОСОБА_1 (інд. подат. Номер НОМЕР_1) на рейс № PS185 Київ, аеропорт «Бориспіль» - Рига, Міжнародний аеропорт «Рига» з відправленням 21.09.2018 року о 9 год.20 хв і прибуттям 21.09.2018 о 10 год. 55 хв.; на рейс PS186 Рига, Міжнародний аеропорт «Рига» - Київ, аеропорт «Бориспіль» з відправленням 23.09.2018 року о 11 год. 35 хв. і прибуттям 23.09.2018 о 13 год. 10 хв.
		Щоб дістатися до Міжнародного аеропорту «Бориспіль» у м. Києві позивач придбав посадочний документ ПАТ «Укрзалізниця» серії 000В3Е91-1В73-4125-0001 на ім`я ОСОБА_1 на поїзд 079 ПА ФІРМ НШ, вагон 11л, місце 011 сполученням Дніпро-Головний - Київ-Пасажирський. Дата/час відправлення у якому зазначено: 20.09.2018, 22:25; дата/час прибуття: 21.09.2018, 06:59 (а.с. 8).
		Однак, як встановлено судом, пасажирський поїзд № 079 сполученням Дніпро-Київ 21.09.2018 прибув на станцію Київ із затримкою на 2 год. 46 хв. 
		Згідно з Протоколом № НЗТ -14/136 від 26.09.2018 року оперативної наради регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» випадок транспортної події - затримка поїзда № 079 ухвалено кваліфікувати як інцидент - поява несправності локомотива, моторвагонного рухомого складу або спеціального рухомого складу, вагонів, несправності колії, пристроїв сигналізації, централізації, блокування та зв`язку, контактної мережі, електропостачання, невірні дії працівників, які призвели до затримки пасажирських поїздів на перегоні чи станції на 1 годину і більше понад час, встановлений графіком руху. У затримці поїзда № 079 на 2 год. 46 хв. у добу 20-21.09.2018 року на дільниці Дніпро-П`ятихатки вини працівників господарств локомотивного, вагонного, сигналізації та зв`язку регіональної філії «Придніпровська залізниця» не вбачати. Враховуючи не виявлення зауважень до технічного стану рухомого складу на шляху прямування складу пасажирського поїзду № 079, випадок його затримки вважати допущеним з інших причин.
		Таким чином, позивач не зміг сісти в літак на рейс PS185 сполученням Київ -Рига, який мав вилетіти 21.09.2018 року о 9 год.20 хв. 
		З огляду на це, ОСОБА_1 через мобільний інтернет придбав авіаквитки № 657-2411664393 в авіакомпанії «airBaltic» на ім`я Mr. ОСОБА_1 , що підтверджує роздруківкою рахунку на англійській мові з сайту авіакомпанії. Відповідно до рахунку квиток на рейс Київ-Рига, з відправленням 21.09.2018 о 15:10 (Борисполь) і прибуттям о 17:05 та на рейс Рига-Київ, з відправленням 23.09.2018 о 12:50 і прибуттям о 14:40 (Борисполь) був придбаний позивачем за 336,98 EUR (а.с. 10).
		Також матеріали справи містять роздруківку електронного листа від авіакомпанії МАУ від 21 вересня 2018 року згідно з яким авіакомпанія повідомляє ОСОБА_1 , що кошти за квиток № 566-2411804847 в розмірі 922 грн будуть повернуті йому на карту протягом 1-10 банківських днів (а.с. 11).
		Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		Звернувшись до суду, позивач просив стягнути з відповідача АТ «Укрзалізниця» збитки у розмірі 10642 грн, пов`язані з запізненням потягу.
		У відзиві відповідач визнав факт затримки потягу, обґрунтував і вказав причину його запізнення, проте своєї вини не вбачає.
		Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів, які б підтверджували вартість повторно придбаних ним авіаквитків на рейс авіакомпанії «airBaltic» після запізнення потягу. Надана позивачем роздруківка рахунку іноземною мовою не може бути допустимим і належним доказом. Також позивачем не доведено суму грошових коштів, які авіакомпанія МАУ йому повернула у зв`язку з анулюванням квитка.
		Отже позивачем не доведено розмір позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині. 
		Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Обґрунтовуючи підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, яка визначена позивачем у розмірі 10 000 грн, ОСОБА_1 ,  посилаючись на частину першу статті 23 ЦК України, пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», стверджує, що зазнав моральних страждань та перебував у стресі через запізнення потягу та не прибуття до м. Рига на співбесіду в запланований час.
		Суд враховує, що зазначення позивачем певної правової норми, наведеної у обґрунтуванні позову, не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом необхідно керуватися під час вирішення спору.
		Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив судам, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
		Однак, на думку суду, при зверненні до суду позивач належним чином не обґрунтував свої вимоги в частині розміру моральної шкоди, яку він просить стягнути з відповідача, а тому у задоволенні позову в цій частині також слід також відмовити.
		На підставі викладеного та керуючись, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 509, 526, 610, 611, 901, 902, 906 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
		 
		ухвалив:
		у задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування майнової та моральної шкоди, відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду.
		 
		Суддя                                 К.Г. Плахотнюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...