Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 502/415/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; у зв’язку з іншими підставами звільнення за ініціативою роботодавця.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 27.07.2023.
Дата набрання законної сили: 21.07.2023
Номер судового провадження: 61-13193ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		21 липня 2023 року
		м. Київ
		справа № 502/415/21
		провадження № 61-13193св22
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
		учасники справи:
		позивачка - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Акціонерне товариство «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта»,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року у складі судді Масленикова О. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бездрабко В. О., Семиженка Г. В., Склярської І. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог 
		У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укрпошта» в особі Одеської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» (далі - АТ «Укрпошта») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання договорів недійсними.
		На обґрунтування позову посилалася на таке. 
		Відповідно до наказу АТ «Укрпошта» від 01 жовтня 2012 року № 566-К вона була прийнята на роботу листоношою 1 класу Відділення поштового зв`язку Кілія - 3.
		19 січня 2021 року близько 17:00 год під час виконання нею своїх службових обов`язків біля будинку на АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , який мешкає за вказаною адресою, викрав з корзини її велосипеда службову текстильну сумку листоноші, в якій знаходилися грошові кошти у розмірі 31 699,01 грн, передбачені для видачі пенсій. 
		Того ж дня, вона звернулася до відділення поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Органами досудового розслідування проводяться слідчі дії у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021167150000001. 
		23 березня 2021 року вона отримала наказ (розпорядження) АТ «Укрпошта» від 05 лютого 2021 року № 440-К про припинення трудового договору (контракту), за яким вона звільнена з роботи з 08 лютого 2021 року на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку з втратою довір`я при обслуговуванні матеріальних цінностей, відповідно до акта службового розслідування щодо нестачі грошових коштів від 04 лютого 2021 року.  
		Зазначений наказ є противоправним та таким, що прийнятий з порушенням вимог трудового законодавства та підлягає скасуванню, оскільки в її діях відсутня вина у викрадення коштів, відповідач не мав правових підстав для її звільнення з роботи за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, а тому вона підлягає поновленню по роботі. 
		Оскільки звільнення є незаконним, то АТ «Укрпошта» має сплатити на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 лютого 2021 року до часу вирішення справи та відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 20 000,00 грн. 
		Після того, як вона повідомила АТ «Укрпошта» про викрадення грошових коштів та її звернення до поліції з метою встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення та притягнення винної особи до відповідальності, відповідач змусив її укласти договір короткострокової позики від 03 лютого 2021 року № 1, за яким вона начебто отримала позику у розмірі 38 002,81 грн, яку зобов`язалася повернути шляхом щомісячного утримання позикодавцем рівними частинами коштів з її заробітної плати або внесенням грошей до каси АТ «Укрпошта», або сплатити залишок боргу в день звільнення.
		Того ж дня, між сторонами був укладений договір новації від 03 лютого 2021 року № 1, згідно з яким сторони погодили заміну первісного зобов`язання, яке виникло внаслідок противоправного заволодіння ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків грошовими коштами у розмірі 38 002,81 грн, новим зобов`язанням відповідно до статей 604, 1053 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 
		При укладені цих договорів зі сторони відповідача здійснювався психологічний тиск, залякування наступним звільненням, повідомлення, що саме на неї покладається обов`язок з повернення коштів, а вона, як відповідальна особа, яка не бажала втратити роботу, оскільки інших доходів та можливості для заробітку не має, була змушена підписати договори. Укладення договорів відбулося поза її волевиявленням, під впливом тяжкої обставини.  
		З урахуванням наведеного позивачка просила: 
		визнати наказ (розпорядження) від 05 лютого 2021 року № 440-К про припинення трудового договору (контракту) незаконним; 
		визнати договір короткострокової безвідсоткової позики від 03 лютого 2021 року № 1, укладений між АТ «Укрпошта» та ОСОБА_1 недійсним; 
		визнати договір новації від 03 лютого 2021 року № 1,укладений між АТ «Укрпошта» та ОСОБА_1 недійсним; 
		поновитии її на посаді листоноші 1 класу Відділення поштового зв`язку Кілія - 3 ІІІ гр. АТ «Укрпошта»; 
		стягнути з АТ «Укрпошта» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 лютого 2021 року на час ухвалення рішення у справі; 
		стягнути з АТ «Укрпошта» на її користь 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		Короткий зміст рішень судів
		Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, позов задоволено частково.
		Визнано недійсним договір короткострокової позики від 03 лютого 2021 року № 1, укладений між АТ «Укрпошта» та ОСОБА_1 .
		Визнано недійсним договір новації від 03 лютого 2021 року № 1, укладений між АТ «Укрпошта» та ОСОБА_1 . 
		У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка як матеріально-відповідальна особа порушила посадову інструкцію листоноші, внаслідок чого втратила грошові кошти, що стало підставою для звільнення її з посади, процедуру якого роботодавцем було дотримано, порушень при винесені наказу про звільнення позивачки з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України немає.
		Задовольняючи позов в частині вирішення вимог про визнання договорів недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що волевиявлення позивачки при підписанні вказаних договорів було спрямоване на усунення негативних наслідків у вигляді звільнення за умови взяття на себе добровільного обов`язку з відшкодування спричиненої роботодавцю матеріальної шкоди. Проте нормами трудового законодавства врегульований порядок покриття матеріальної шкоди, завданої працівником, у зв`язку з чим відсутні підстави для врегулювання його нормами ЦК України, які регулюють правовідносини, що вникають з правочинів.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У грудні 2022 року АТ «Укрпошта» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог статей 77-79, 263-264 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), безпідставно не надав правової оцінки зазначеним умовам договорів новації та позики, а тому не встановив дійсні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		Отже, уклавши договір новації боргу сторони здійснили заміну зобов`язання про відшкодування розміру матеріальної шкоди, яка була завдана відповідачу шляхом втрати грошових коштів під час виконання трудових обов`язків позивачкою, на нове позикове зобов`язання відповідно до статей 604, 1053 ЦК України. 
		Норми КЗпП України не передбачають права укладення між роботодавцем та працівником договорів заміни зобов`язань працівника щодо відшкодуванню шкоди позиковим зобов`язанням і водночас немає прямої заборони на вчинення таких дій.
		Отже, вихід за межі КЗпП України чи інших централізованих актів, які безпосередньо регулюють трудові та пов`язані з ними відносини, не означатиме, що такі приписи не матимуть право на існування та регламентацію відповідних відносин. Головною вимогою у такому випадку має бути спільна згода працівника та роботодавця на такі умови та відповідність їх чинному законодавству.
		Звідси випливає, що якщо роботодавець та працівник спільно вирішили укласти специфічний договір, який не регламентований КЗпП України, але регламентований ЦК України, дійшли згоди з усіх його істотних умов, взяли зобов`язання щодо спільного їх виконання, підписали такий договір, то він може застосовуватися до трудових правовідносин, оскільки такий договір не суперечитиме чинному законодавству, а також відповідатиме методам та принципам регулювання трудових та пов`язаних з ними відносин.
		Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до Одеської дирекції АТ «Укрпошта», що підтверджується текстом рішення, а суд апеляційної інстанції прийняв постанову, відповідно до пункту 1 резолютивної частини якої (за текстом постанови): «апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення». Проте ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанцій не здійснювали заміни сторони у справі. 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині вирішення вимог про визнання договорів недійсними, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
		Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на:
		неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц , від 29 січня 2020 року у справі № 560/1299/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі №265/7880/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 673/1568/16-ц;
		прийняття судом апеляційної інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі;
		недослідження зібраних у справі доказів. 
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Укрпошта» на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 8 частини першої, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України. 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення огляду на таке.
		Встановлені судами обставини
		Суди попередніх інстанцій встановили, що за наказом АТ «Укрпошта» від 01 жовтня 2012 року № 566-к ОСОБА_1 працювала на посаді листоноші в АТ «Укрпошта» у Центрі поштового зв`язку ПЗ Ізмаїл Відділення поштового зв`язку Кілія - 3. 
		25 липня 2020 року між АТ «Укрпошта» та ОСОБА_1 укладений договір про повну матеріальну відповідальність працівника при виконанні ним посадових обов`язків, за яким позивачка взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення схоронності довірених їй підприємством матеріальних цінностей 
		03 лютого 2021 року за заявою ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження № 12021167150000001 за статтею 185 Кримінального кодексу України щодо крадіжки 19 січня 2021 року з корзини належного їй велосипеда сумки листоноші з грошовими коштів у розмірі 31 699,01 грн, які належать АТ «Укрпошта», в результаті чого відповідачу завдано збитки, а у неї, як у матеріально відповідальної особи, рахується нестача грошових коштів на цю суму, яку вона має відшкодувати за власний кошти. 
		Також 03 лютого 2021 року між АТ «Укрпошта» та ОСОБА_1 укладений договір новації № 1. 
		Пунктами 1, 2 вказаного договору передбачено, що ОСОБА_1 у зв`язку з неможливістю відшкодувати матеріальну шкоду, завдану АТ «Укрпошта» у сумі 38 002,81 грн, яка була завдана шляхом протиправного заволодіння нею вказаною сумою під час виконання трудових обов`язків, та АТ «Укрпошта», дійшли згоди про заміну зобов`язання про відшкодування завданої матеріальної шкоди новим зобов`язанням відповідно до статей 604, 1053 ЦК України. Первісне зобов`язання припиняється з моменту набрання чинності цим договором (новації) (т. 1, а. с. 21). 
		03 лютого 2021 року між АТ «Укрпошта» та ОСОБА_1 укладений договір короткострокової безвідсоткової позики. 
		Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору позичальниця, відповідно до цього договору позики, який укладено відповідно до договору новації від 03 лютого 2021 року, зобов`язалася у строк і в порядку, визначеному цим договором позики повернути грошові кошти у розмірі 38 002,81 грн, а позикодавець зобов`язався прийняти грошові кошти в порядку, визначеному договором. 
		Пунктом 2.1 погоджено сторонами повернення позичальницею позики щомісяця рівними частками згідно Графіку повернення (додаток 1) шляхом здійснення позикодавцем утримань із заробітної плати позичальниці, та/або шляхом внесення грошових коштів позики у касу позикодавця (т. 1, а. с. 18-20).
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо вирішення вимог про визнання договорів недійсними. 
		Згідно з частинами другою, третьою статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація не допускається щодо зобов`язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. 
		Відповідно до статті 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов`язанням. Заміна боргу позиковим зобов`язанням провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у формі, встановленій для договору позики (стаття 1047 цього Кодексу). 
		Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з частиною першою статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
		Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. 
		У постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі
		№ 6-2766цс16 зроблено висновок, що «правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа вчиняє їх добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах». 
		Судами встановлено, що ініціатором укладення оспорюваних договорів є відповідач. 
		Договір позики було укладено 03 лютого 2021 року, а акт службового розслідування, за яким було запропоновано звільнити ОСОБА_1 з посади, затверджений 04 лютого 2021 року і сам наказ про звільнення було винесено наступного дня - 05 лютого 2021 року, тому позивачка на час підписання вказаного договору та договору новації від 03 лютого 2021 року усвідомлювала можливість свого звільнення за допущене порушення, проте не могла знати про те, що після їх підписання надалі буде звільнена, у зв`язку з чим мала можливість припускати, що надаючи згоду на підписання договорів, вчиняє дії, спрямовані на відвернення можливого звільнення.
		Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що волевиявлення позивачки при підписанні спірних договорів не було вільним, а було спрямоване на усунення негативних наслідків у вигляді звільнення з роботи, за умови взяття на себе добровільного обов`язку з відшкодування спричиненої роботодавцю матеріальної шкоди. 
		Згідно зі статтею 3 КЗПП України у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Особливості праці членів кооперативів та їх об`єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, працівників підприємств з іноземними інвестиціями визначаються законодавством та їх статутами. При цьому гарантії щодо зайнятості, охорони праці, праці жінок, молоді, осіб з інвалідністю надаються в порядку, передбаченому законодавством про працю.
		Законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).
		Відповідно до частині першої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків.
		У чинному законодавстві поряд із поняттям матеріальної відповідальності визначена категорія цивільно-майнової відповідальності. Ці види відповідальності за правовою природою істотно відрізняються одне від одного. 
		Матеріальна відповідальність є інститутом трудового права. Умови, підстави, обсяг та порядок її застосування закріплено КЗпП України. 
		Майнова відповідальність є цивільно-правовою категорією. 
		Тому норми ЦК України, спрямовані на правове забезпечення застосування заходів майнової відповідальності, не поширюються на трудові правовідносини.
		Відповідно можливе застосування інституту новації, як це мало місце у спірних правовідносинах, не трансформує трудові відносини щодо матеріальної відповідальності за шкоду, заподіяну працівником підприємству, установі, організації, у цивільні позикові правовідносини. 
		Отже, галузева належність матеріальної відповідальності до трудового права визначається характером правопорушення. Щодо шкоди, завданої роботодавцю працівником внаслідок недотримання трудової дисципліни, норми цивільного законодавства не застосовуються.
		З урахуванням наведеного, врахувавши характер спірних правовідносин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що норми трудового законодавства, як гарантія дотримання прав працівників не передбачають права на укладення між роботодавцем та працівником договорів заміни зобов`язань працівника з відшкодування шкоди позиковим зобов`язанням, оскільки норми цивільного законодавства у спірних правовідносинах не застосовуються.
		Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 560/1299/17, від 28 листопада 2018 року у справі №265/7880/16-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 673/1568/16-ц, Верховний Суд відхиляє.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 340/385/17, постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 560/1299/17, від 28 листопада 2018 року у справі №265/7880/16-ц предметом спору були вимоги про стягнення заборгованості за договором позики.
		У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 609/67/18 предметом спору були вимоги про визнання договору оренди землі недійсним.
		У постанові Верховного Суду від 09 листопада 2020 року у справі № 673/1568/16-ц предметом спору були вимоги про визнання заповіту недійсним.
		З урахуванням наведено зазначені постанови Верховного Суду стосуються застосування норм цивільного законодавства у справах про стягнення заборгованості, припинення зобов`язання за домовленістю сторін та правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, які не є релевантними, оскільки у цій справі спір стосується трудових, а не цивільно-правових правовідносин.
		Аргументи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача - Одеської дирекції АТ «Укрпошта», а суд апеляційної інстанції прийняв постанову за апеляційною скаргою не указаного відповідача, а АТ «Укрпошта» є необґрунтованими.
		Одеська дирекція АТ «Укрпошта» є філією (структурним підрозділом без права юридичної особи) АТ «Укрпошта» тане є юридичною особою.
		За змістом позову та процесуальних дій, які вчиняли сторони у цій справі, незважаючи на те, що у позовній заяві найменування відповідача помилково зазначено як Одеська дирекції АТ «Укрпошта», позов по суті пред`явлено до АТ «Укрпошта», інтереси якого в судах попередніх інстанцій представляв уповноважений представник Дрозд С. Я. саме від імені АТ «Укрпошта».
		Відповідно безпідставними є доводи касаційної скарги про прийняття судом апеляційної інстанції рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки АТ «Укрпошта», як особи, яка не була залучена до участі у справі (пункт 8 частини першої, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Заявник посилається на недослідження судами наданого відповідачем суду першої інстанції науково-правового висновку від 12 липня 2021 року доктора юридичних наук, професора кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_4., кандидатки юридичних наук, доцентки кафедри трудового права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_3 , кандидата юридичних наук, доцента кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_6., доцента юридичних наук, доцента кафедри кримінального права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого ОСОБА_5. щодо заміни первісного зобов`язання про відшкодування визнаної працівником шкоди, можливого результату новації боргу (шляхом укладення між працівником та товариством договору позики) у вигляді звільнення працівника від кримінальної відповідальності.
		Верховний Суд відхиляє зазначені доводи, оскільки зі змісту рішення суду першої інстанції випливає, що вказаний висновок був досліджений судом першої інстанції.
		Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно з частиною другою статті 114 ЦПК України висновок експерта у галузі права не може містити оцінки доказів, вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яке рішення має бути прийнято за результатами розгляду справи.
		Відповідно до статті 115 ЦПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань.
		Отже, зазначений висновок не є доказом у розумінні статті 76, 115 ЦПК України.
		Крім того, з урахування змісту статті 115 ЦПК України суд не зобов`язаний посилатись на висновок експерта у галузі права, оскільки він має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду.
		З урахуванням наведеного доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
		Висновки судів попередніх інстанцій, покладені в основу судових рішень, були зроблені судами за результатами оцінки наявних у справі доказів та встановлених судами фактичних обставин справи.
		Доводи касаційної скарги також зводяться до власного тлумачення норм права, до незгоди зі встановленими фактичними обставинами у справі та стосуються переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укрпошта» залишити без задоволення.
		Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 31 серпня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                             В. В. Яремко
		 
		                                                                                                                        А. С. Олійник
		 
		                                                                                                                        О. В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...