Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/11042/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2023. Зареєстровано: 27.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2023.
Дата набрання законної сили: 16.09.2024
Результат оскарження 16.09.2024 Київський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/753/846/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002617

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА 
		 
		справа № 753/11042/22
		провадження № 1-кп/753/846/23
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"27" липня 2023 р. 
		 
		Дарницький районний суд міста Києва у складі:
		 
		головуючий                                                суддя ОСОБА_1 ,
		секретарів судового засідання                  ОСОБА_2 ,
		                                                                ОСОБА_3 ,
		 
		розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР № 42016000000002617 від 28.09.2016 р. за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Той-Тепа Ташкентської області Узбекистан, освіта вища, колишня суддя Кіровського районного суду АР Крим, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		сторони кримінального провадження:
		прокурор                                                 ОСОБА_5 ,
		захисник                                                 ОСОБА_6 ,
		 
		встановив:
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
		1.1.Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		Згідно з ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
		Крім того, ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що  всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
		Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації (далі - РФ) на правах суб`єкта федерації. 
		Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу РФ на правах суб`єкта федерації. 
		Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п.  5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи  законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя. 
		Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
		У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
		Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
		Надалі, 18.03.2014 між РФ та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і ОСОБА_9 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу РФ.
		В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад РФ.
		Так, відповідно до ч. 2 ст.13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб`єктів РФ і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
		Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону РФ від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» - президент РФ в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду РФ представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів РФ або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду РФ.
		Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»»:
		1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.
		2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством РФ.
		3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом РФ, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим.
		4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
		Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою РФ прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
		Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
		Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (Представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди РФ (федеральні суди) відповідно до законодавства РФ про судову систему.
		Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в РФ Республіки Крим і утворення в складі РФ нових суб`єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах РФ, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства РФ, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред`являються законодавством РФ про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів РФ.
		Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України.
		В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії РФ з 20 лютого 2014 року.
		Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію РФ частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію РФ частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
		Також, відповідно до статті 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
		У контексті окупації Криму, РФ як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
		Проте, Федеральним Законом РФ №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Кировский районный суд».
		Реалізючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_4 , будучи суддею та відповідно до Постанови Верховної Ради України № 1730-ІV від 20.04.2004 займаючи посаду судді Кіровського районного суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади РФ та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів РФ, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України. 
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію РФ з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та РФ щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу РФ, усвідомлюючи, що так званий «Кировский районный суд» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах РФ, перебуваючи в смт. Кіровське Кіровського району АР Крим упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади РФ на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом президента РФ № 719 від 14.11.2014 була призначена на посаду голови так званого «Кировского районного суда» чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в РФ Республіки Крим та утворення в складі РФ нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - РФ.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом,  ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства РФ, перебуваючи в приміщенні так званого «Кировского районного суда» по вул. Рози Люксембург, 25, смт. Кіровське, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах РФ, керуючись нормами законодавства РФ 29.07.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 1-60/2014, 24.07.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 1-51/2014, 26.05.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 1-8/14.
		Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - РФ, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		1.2.Кримінальна відповідальність за вчинення державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, передбачена ч. 1 ст. 111 КК України.
		 
		2.Позиції сторін кримінального провадження
		2.1.Прокурор в судовому засіданні вказав, що винуватість обвинуваченої доведена повністю письмовими матеріалами, які зібрані в ході досудового розслідування, просив визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити їй покарання у виді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		2.2.Захисник ОСОБА_6 вказав, що докази, які можуть бути достатніми для ухвалення обвинувального вироку відсутні, а тому просив ухвалити виправдувальний вирок.
		 
		3.Застосована судом правова процедура при розгляді кримінального провадження
		3.1.Ухвалою суду від 09.03.2023 року визначено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
		3.2.Судовий розгляд у даному кримінальному провадженні здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) ОСОБА_4 , остання показань суду не надавала. 
		3.3.Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні, а також інформація про процесуальні документи, надсилались та публікувались шляхом опублікування повістки про виклик на офіційному сайті Дарницького районного суду м. Києва, Офісу генерального прокурора і в газеті «Урядовий кур`єр», відповідно до вимог ст. 323 КПК України. У судові засідання обвинувачена не з`являлася.
		3.4.Вказане свідчить про те, що ОСОБА_4 могла усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала, чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя.
		3.5.Враховуючи викладене, суд вважає, що у матеріалах кримінального провадження наявні документи, які свідчать про відмову ОСОБА_4 захищати себе безпосередньо в суді, а так само свідчать про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності. 
		3.6.Водночас, вказане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
		3.7.На питання суду щодо комунікації захисника з обвинуваченою та погодження позиції захисту, адвокат ОСОБА_6 повідомив, що ці питання є адвокатською таємницею.
		 
		4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин та оцінка доказів
		На підтвердження винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, стороною обвинувачення надано наступні докази, які досліджені судом:
		4.1. заява народного депутата України ОСОБА_11 від 21.10.2014, відповідно до даних якої останній просить внести відомості до ЄРДР за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 109, 111 КК України, відносно громадян України, зокрема ОСОБА_4 (т.1 а.с.147); 
		4.2. лист голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів ОСОБА_12 на ім`я Генерального прокурора України, відповідно до відомостей якого він зазначає, що суддя ОСОБА_4 здійснює правосуддя іменем РФ без припинення статусу судді відповідно до законів України, що є порушенням присяги судді. Вказане містить ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України, тому ОСОБА_12 просить внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування (т. 1 а.с. 175-184);
		4.3. запит Генеральної прокуратури України на адресу Адміністрації Президента України від 03.02.2015 року № 26/3-27027-14 про надання належним чином завірених копій указів Президента України про призначення (звільнення) з посад суддів судів розташованих у АР Крим та м. Севастополі, зокрема ОСОБА_4 (т.2 а.с. 1-7);
		4.4. запит Генеральної прокуратури України до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 03.02.2015 року № 26/3-27027-14 з приводу надання інформації про те, чи перебували впродовж 2014 року судді судів, розташованих в АР Крим та м. Севастополя, зокрема ОСОБА_4 , на посадах суддів (т. 2 а.с. 24-30);
		4.5. відповідь Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 16.02.2015 року № 18-2153/15 відповідно до якої заява судді Кіровського районного суду АР Крим про звільнення або переведення до іншого суду на території України не надходила (т. 2 а.с.31-33);
		4.6. лист Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 06.10.2015 року № 8вк-4067/15 відповідно до якого за зверненням заступника генерального прокурора України ОСОБА_13 було відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів Автономної Респубілки Крим, зокрема судді Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 (т. 2 а.с.55-58);
		4.7. рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10.11.2015 року № 30009/дн-15 згідно якого вирішено направити до Вищої ради юстиції висновок щодо встановлених Вищою кваліфікаційною комісією суддів України фактів, які свідчать про порушення присяги та рекомендувати Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади судді Кіровського районного суду АР Крим ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 61-75);
		4.8. рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 року за № 1206/0/15-15, відповідно до якого вирішено внести подання Президентові України про звільнення за порушення присяги судді суддю Кіровського районного суду АР Крим ОСОБА_4 (т. 2 а.с.81-123);
		4.9. протокол огляду інтернет видань від 07.04.2015 офіційного сайту президента російської федерації, яким встановлено, що указом президента російської федерації «О назначении судей федеральных судов» від 13.11.2014 № 719, ОСОБА_4 призначено на посаду незаконно створеного Кіровського районного суду (т. 2 а.с. 130-135);
		4.10. протокол огляду від 02.02.2015 офіційного сайту «Кировского районного суда», на якому міститься список суддів вказаного суду, зокрема «Председатель суда Бердиева Барно Алимовна» (т. 2 а.с.149-258);
		4.11. постанова Верховної Ради України від 20.05.2004 року № 1730-IV про обрання на посуду судді безстроково місцевого Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_4 (а.с.3 а.с.59);
		4.12. постанова Верховної Ради України від 19.04.2016 року № 1241-VIII про звільнення ОСОБА_4 з посади судді Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді (т. 3 а.с.63);
		4.13. лист Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 14.06.2016 року, відповідно до якого ними отримана інформація, що підозрювані у кримінальному провадженні № 42015000000001289 від 26.06.2015 року колишні судді АР Крим, зокрема ОСОБА_14 перебувають на території Автономної Республіки Крим (т. 3 а.с. 64-70);
		4.14. протокол огляду від 23.06.2015 офіційного сайту «Высшая квалификационная коллегия суде РФ», вкладка «Решения и заключени ВККС РФ», вкладка «Заключения по вопросам рекомендации на вакантные должности», відповідно до якої відкрито зокрема документ «Бердиева Б.А. docx», який датований 04.09.2014 року та містить інформацію про результати розгляду заяви судді суду АР Крим та м. Севастополя про зайняття вакантних посад судді незаконно створених на тимчасово окупованій території півострова Крим (т. 3 а.с. 71-77);
		4.15. «Заключение Висшей квалификационной колегии судей росийской федераци» від 04.09.2014 року, відповідно до даних якого вирішено «рекомендовать ОСОБА_4 кандидатом на должность председателя Кировскього районного суду Республики Крым» (т. 3 а.с. 78-80); 
		4.16. протокол огляду від 11-18.06.2015 офіційного сайту «судові акти рф», даними якого встановлено, що ОСОБА_4 , будучи «суддею» незаконно створеного «Кировського районного суду РК рф» 28.07.2014 та 24.07.2017 виносила «вироки» іменем російської федерації та за законодавством країни-агресора рф (т. 3 а.с.81-100);
		4.17. копія «постановления именем рф» Кіровського районного суду РК рф від 26.05.2014 винесеного в складі судді ОСОБА_4 (т. 3 а.с.111);
		4.18. постанова про приєднання до кримінального провадження речового доказу від 05.09.2016, а саме документів, які надійшли від Міністерства юстиції України за вих. № 2911-0-26-16/12.1 від 21.03.2016 (т. 3 а.с.142-143);
		4.19. «указ президента рф о назначении судей федеральных судей» від 13.11.2014 року №719, відповідно до якого ОСОБА_4 призначено на посаду голови незаконно створеного Кіровського районного суд РК (т. 4 а.с.7-21);
		4.20. «федеральный закон рф о создании судов рф на территориях Республики Крым и города Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты рф», відповідно до якого був незаконно створений Кіровський районний суд на тимчасово окупованій території півострова Крим (т. 4 а.с. 22-43).
		4.21. Загальновідомим є факт того, що 20 лютого 2014 року рф розпочала військову окупацію Криму. В результаті чого, 06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим була прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Результати вказаного «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім рф. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя. 
		Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року вже розпущена «Верховна Рада АР Крим» прийняла Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є «Державна рада Республіки Крим».
		18 березня 2014 року між РФ та представниками нелегітимного державного утворення «Республіка Крим» ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу РФ. А в подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення супротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд законів та підзаконних нормативних актів, відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії гілки влади нелегітимного створеної «Республіки Крим», що входить у склад РФ. 
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2017 № 71/205, від 19.12.2017 № 72/190 та від 17.12.2018 року № 73/194 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Проте, Федеральним Законом РФ №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значення Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Кировський районный суд».
		В подальшому, Указом президента РФ № 719 від 14.11.2014 року ОСОБА_4 була призначена на посаду голови так званого, незаконно створеного «Кировского районного суда», будучи діючим суддею судової влади України, громадянкою України.
		Тобто, ОСОБА_4 порушуючи вимоги Конституції і законів України, всупереч присязі судді, свідомо та умисно, за власною згодою, та бажанням була призначена на посаду голови суду «Кировского районного суда» на окупованій території АР Крим та приступила до виконання своїх обов`язків.
		При цьому, ОСОБА_4 розуміла, що територія Автономної Республіки Крим та м. Севастополь знаходиться під тимчасовою окупацію російської федерації внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року, та розуміла, що відповідно до ст. 64 Конвенції «Про захист цивільного населення під час війни» від 12.08.1949 року» «Кировский районный суд» є незаконно створеним органом.
		Статею 64 Конвенції затверджено, що під час війни кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи зазначене, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
		Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 будучи у встановленому законом порядку не звільненою з посади судді України, без припинення статусу судді Кіровського районного суду АР Крим, відповідно до законів України упродовж 2014 - 2015, прийняла на себе повноваження «судді» іншої держави, почала обіймати посаду голови суду «Кировського районного суда» на окупованій території АР Крим, та здійснювала правосуддя на підставі законодавства російської федерації, що є порушенням вимог ст. 65 Конституції України та присяги судді, внаслідок анексії російською федерацією півострова Крим, що свідчить про те, що обвинувачена надала допомогу державним органам рф у проведенні підривної діяльності проти України та таким чином спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		4.22. Згідно вимог ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність, чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Згідно з приписами ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку встановленому цим Кодексом.
		Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази на предмет їх допустимості, та аналізуючи їх зміст у співставленні з доводами сторін кримінального провадження, суд приходить до висновків, що докази надані стороною обвинувачення є належними та допустимими, й такими, що з огляду на розкриття їх змісту підтверджують обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.
		4.23. Позиція сторони захисту щодо недостовірності наданих стороною обвинувачення доказів у кримінальному провадженні є голослівною та нічим не обґрунтована. 
		В ході судового розгляду були забезпечені процесуальні права сторони захисту та обвинувачення для надання ними доказів на підтвердження обвинувачення або його спростування, що закріплені в ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		 
		Як зазначено у рішенні Верховного Суду від 21.01.2020 (у справі № 754/17019/17, провадження № 51-2568км19) стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Застосовуючи цей стандарт до обставин даного кримінального провадження, суд уважає, що досліджені під час судового розгляду документи, зміст яких розкрито, в тому числі й у п. 4.9, 4.10, 4.19 цього вироку, а також ухвалення 26.05.2014 «постанови» іменем рф та 24.07.2014 і 28.07.2014 ОСОБА_4 «вироків» іменем рф та на підставі законодавства країни-агресора виключають будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цього судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачена є винною у його вчиненні, оскільки обвинувачена надавала допомогу державним органам рф у проведенні підривної діяльності проти України, таким чином спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		4.24. Даючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченої, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 , своїми умисними протиправними діями, які виразились у державній зраді, тобто діянні, вчиненому умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України. Враховуючи те, що кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 111 КК України є триваючим, суд вважає за необхідне уточнити редакцію статті обвинувачення, а саме в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року.
		 
		5. Мотиви призначення покарання
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 виду та розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, проти основ Національної безпеки України.
		Підвищена суспільна небезпечність та тяжкість цього злочину зумовлена тим, що суспільні відносини, які охороняються, зокрема нормами ст. 111 КК України, забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави. 
		Характеризуючи особу обвинуваченої ОСОБА_4 суд враховує, що вона раніше не судима, мала статус носія судової влади України.
		Обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність відповідно до вимог ст.ст. 66-67 КК України, судом не встановлено.
		Приймаючи до уваги тривалість і характер, найвищий ступінь тяжкості та підвищену суспільну небезпеку вчиненого  ОСОБА_4  кримінального правопорушення, а саме те, що вона будучи особою, яка склала присягу судді, відповідно до якої вона присягала Українському народові об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, в порушення зазначених зобов`язань вчинила державну зраду, суд вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі, також з урахуванням приписів ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) конфіскацію всього належного їй майна на праві власності.
		Саме таке покарання на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 323, 368, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4  визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції законів України № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року), і призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 12 (дванадцять) років з конфіскацією усього належного їй майна на праві власності.
		Строк покарання відраховувати з моменту затримання на виконання вироку суду.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 395 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченою, щодо якої судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченою підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених ст. 399 КПК України.
		Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченій, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...