Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/17345/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 27.07.2023. Зареєстровано: 28.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 28.07.2023.
Дата набрання законної сили: 27.07.2023
Номер судового провадження: К/990/22596/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		 
		27 липня 2023 року 
		справа № 420/17345/22
		адміністративне провадження № К/990/22596/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу адвоката Ковташа Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «Захід»
		на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2023 року (судді: Бойко А. В., Єщенко О. В., Шевчук О. А.),
		у справі №420/17345/22
		за позовом Приватного підприємства «Захід»
		до Одеської митниці, як відокремленого   підрозділу Державної митної служби України,
		про скасування рішень, -
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		Рух справи
		 
		Приватне підприємство «Захід» (далі - Підприємство, позивач у справі) звернулось до суду з позовом до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - митний орган, відповідач у справі), в якому просило:
		- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000007 від 21 липня 2022 року;
		- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000008 від 21 липня 2022 року;
		 
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року позов Підприємства задоволено повністю.
		 
		Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2023 року апеляційну скаргу митного органу задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду 10 лютого 2023 року скасовано, прийняти нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог Підприємства.
		 
		26 червня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Підприємства на постанову суду апеляційної інстанції, провадження за якою відкрито ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2023 року на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та витребувано справу з суду першої інстанції.
		 
		07 липня 2023 року справа №420/17345/22 надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Висновки судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Одеський окружний адміністративний суд в рішенні від 10 лютого 2023 року, застосовуючи пункт 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав, в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року, сформулював правову позицію про те, що вищевказане положення міжнародного договору не містить вимог до маршруту транспортування товару та вимог про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, та прийшов до висновку про протиправність прийнятих Одеською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд в постанові від 02 червня 2023 року у справі №420/17345/22, застосовуючи пункт 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав, в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року, сформулював протилежну правову позицію про те, що вищевказаним положенням міжнародного договору не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Туркменістану транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, та прийшов до висновку про правомірність прийнятих Одеською митницею карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		 
		Доводи касаційної скарги
		 
		Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		 
		Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без врахування   висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16, від 31 березня 2021 року у справі № 160/12303/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 815/3165/17, від 20 квітня 2023 року у справі № 380/4746/22, від 03 вересня 2021 року у справі № 640/25381/19.
		 
		Підприємство в касаційній скарзі звертає увагу на частину першу статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, частини другу, третю статті 21, частини першу, другу статті 256 (щодо вмотивованості рішення митного органу) цього Кодексу та зазначає, що раніше товар «Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки «Б» вищого ґатунку» походженням з Туркменістану (сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UА27957874 від 04 травня 2022 року), який заявлений у митній декларації № UА500370/2022/002430 від 03 липня 2022 року та надходив на адресу Підприємства від того ж самого продавця (Державного Концерна «Туркменхімія», Туркменістан) на виконання умов цього ж контракту № 01/21 від 07 вересня 2021 року, транзитом під митним контролем морським транспортом за таким же самим маршрутом через території тих же країн, був оформлений Одеською митницею із застосуванням пільг у відповідності до частин першої, другої статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05 листопада 1994 року (ратифікована Законом України від 04 листопада 1995 року №426/95-ВР), пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав, в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року, частини першої статті 281, пункту 2 частини першої статті 292, частини першої статті 300 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року.
		 
		В оскаржуваних картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеська митниця посилалась на роз`яснення надані листом Державної митної служби України від 05 липня 2022 року № 08-1/15-03/7/3716 та фактично відтворює зміст цього листа.
		 
		Позивач, посилаючись на висновки Верховного Суду щодо правового навантаження «листа», висловлені в постановах від 18 липня 2019 року у справі №826/2426/16, від 31 березня 2021 року у справі № 160/12303/19, від 16 вересня 2020 року у справі №815/3165/17, зазначає, що лист Державної митної служби України від 05 липня 2022 року № 08-1/15-03/7/3716 це службова кореспонденція, він не є нормативно-правовим актом, не повинен містити правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси підприємств та громадян.
		 
		Крім того, скаржник звертає увагу на висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 380/4746/22 щодо обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, який не застосований судом апеляційної інстанції при наданні оцінки оскаржуваним карткам відмови в цій справі.
		 
		Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду   щодо питання застосування норми права - пункту 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затверджених Рішенням Ради глав Урядів незалежних Держав, в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року, частин 1,2 статті 1 угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 5 листопада 1994 року (ратифікована Законом України від 4 листопада 1995 року № 426/95-ВР), пункту 12 розділу I «Правила визначення походження товарів» спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 19973 року, частини восьмої статті 36 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI у подібних правовідносинах.
		 
		Зокрема, позивач стверджує, що в пункті 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав, в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року, не міститься положень про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року.
		 
		Підприємство просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі №420/17345/22 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року, стягнути з Одеської митниці на користь Підприємства судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції - судовий збір за подання касаційної скарги.
		 
		06 липня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив митного органу на касаційну скаргу Підприємства, в якому відповідач вказує на обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
		 
		Обставини справи
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Приватне підприємство «Захід», ідентифікаційний код - 32333300, зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 22 січня 2003 року.
		 
		18 квітня 2022 року між Індивідуальним підприємством «Айна мєкани», Туркменістан (продавець) та Приватним підприємством «Захід» (покупець) був укладений контракт №28Е, за умовами якого Продавець зобов`язувався продати, а Покупець придбати продукцію («Товар»), у відповідності до опису, кількістю та цінами, вказаними у Додатку до цього контракту, який є невід`ємною частиною контракту. Покупець зобов`язувався прийняти партіями та оплатити на умовах даного Контракту продукцію, яка поставляється Продавцем згідно Специфікації, яка є невід`ємною частиною даного контракту.
		 
		У пункті 5.2 Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FOB/FCA міжнародний порт «Туркменбаши»/завод «Гарабогазкарбамид» (Inkoterms 2010), чи інших, вказаних у інвойсах.
		 
		Згідно специфікації (Додаток № 01 до Контракту) від 18 квітня 2022 року, приватне підприємство «Захід» придбало у контрагента продукцію - «Карбамід марки «Б» (вищий сорт)», країна виробник - Туркменістан.
		 
		З метою розмитнення вказаного товару позивачем до Одеської митниці було подано митну декларацію № UA500370/2022/002921 від 20 липня 2022 року на товар «Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки «Б» вищого ґатунку у кількості 1509,812 тон, без пакування, насипом, виробник: Завод «Гарабогазкарбамид», країна виробництва: ТМ (Туркменістан)».
		 
		В графі 15 «Країна відправлення/експорту» митної декларації декларантом вказано - Туркменістан, а в графі 15а «Код країни відправлення/експорту» зазначений літерний код альфа-2 країни, назва якої зазначена в графі 15 - ТМ (Туркменістан). В графі 34 «Код країни походження» митної декларації декларантом зазначений літерний код альфа-2 країни - ТМ (Туркменістан).
		 
		Крім того, в графі 36 «Преференція» митної декларації № UA500370/2022/002921 від 20 липня 2022 року декларантом зазначений код податкової пільги відповідно до розділу ІV «Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)» Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - « 400000000», це код пільги який означає «товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю».
		 
		В графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації № UA500370/2022/002921 від 20 липня 2022 року зазначений код виду платежу « 020» - «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання»; у четвертій колонці «Сума» зазначена нарахована сума ввізного мита; у п`ятій колонці «Спосіб платежу» зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - « 06», який означає «Сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту».
		 
		Суди попередніх інстанцій установили, що разом з митною декларацією (МД) №UA500370/2022/002921 від 20 липня 2022 року декларантом до митниці подані наступні документи (копії документів): інвойс (invoice) № 01G від 16 травня 2022 року, коносамент № 2 від 28 червня 2022 року, коносамент № 22/169 від 16 травня 2022 року, вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 28 червня 2022 року, загальна декларація прибуття № 22UA141000790491Z7 від 09 липня 2022 року, інвойс (invoice) № 010722 від 01 липня 2022 року, контракт № 28Е від 18 квітня 2022 року, додаток № 01 від 18 квітня 2022 року (специфікація) до контракту № 28Е від 18 квітня 2022 року, договір (контракт) про перевезення б/н від 27 квітня 2022 року, заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні - Закон України № 86/95-ВР від 02 березня 1995 року, сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UA27958859 від 17 травня 2022 року, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 27958859 від 17 травня 2022 року, сюрвей щодо якості №MIN/21/012L/012-02 від 18 травня 2022 року, сюрвей щодо кількості № MIN/21/012L/012-01 від 18 травня 2022 року, транзитна декларація № 10311020/080522/0000349 від 20 травня 2022 року, паспорт якості № 916 від 05 травня 2022 року, копія митної декларації країни відправлення №07331/160522/0000274 від 16 травня 2022 року.
		 
		21 липня 2022 року Одеська митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000007, в якій зазначила наступну причину відмови у митному оформленні (випуску) товарів: «Порушення «правила прямого транспортування» до товарів походженням з Туркменістану. У межах двосторонніх та багатосторонніх угод про вільну торгівлю, укладених Україною з Туркменістаном, визначення країни походження товарів здійснюється відповідно Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року (із змінами, до яких приєдналася Україна). Відповідно до пункту 9 цих Правил товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. Таким чином, Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Туркменістану транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Роз`яснення надані листом Державної митної служби України від 05 липня 2022 року №08-1/15-03/7/3716».
		 
		У зв`язку з прийняттям Одеською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, товар випущений у вільний обіг 22 липня 2022 року за митною декларацією № UA500370/2022/002924 від 21 липня 2022 року, у п`ятій колонці «Спосіб платежу» графи 47 «Нарахування платежів» відносно ввізного мита зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - « 01» (Сплата митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім`я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби).
		 
		Також судами установлено, що 07 вересня 2021 року між Державним Концерном «Туркменхімія», Туркменістан (Продавець) та ПП «Захід» (Покупець) був укладений контракт № 01/21 від 07 вересня 2021 року, на виконання якого позивач отримав товар - «Карбамід марки «Б» (вищий сорт)», країна виробник - Туркменістан, кількість - 2761,092 т.
		 
		З метою митного оформлення придбаного товару позивач подав до Одеської митниці митну декларацію № UA500370/2022/002923 від 21 липня 2022 року на товар «Добриво - сечовина (карбамід) у гранулах білого кольору (не у водному середовищі). Карбамід марки «Б» вищого ґатунку у кількості 2761,092 тон, без пакування, насипом, виробник: Завод «Гарабогазкарбамид», країна виробництва: ТМ (Туркменістан)» (графа 31 митної декларації).
		 
		В графі 34 «Код країни походження» митної декларації декларантом зазначений відповідно до Переліку кодів країн світу для статистичних цілей, затвердженого наказом Державної служби статистики України від 08 січня 2020 року № 32 літерний код альфа-2 країни походження товару, описаного в графі 31 митної декларації - ТМ (Туркменістан), в графі 15 «Країна відправлення/експорту» назва країни, з якої товари відправлені в Україну - Туркменістан, а графі 15а «Код країни відправлення/експорту» зазначений літерний код альфа-2 країни, назва якої зазначена в графі 15 - ТМ (Туркменістан).
		 
		В графі 36 «Преференція» митної декларації № UA500370/2022/002923 від 21 липня 2022 року декларантом зазначений код податкової пільги відповідно до розділу ІV «Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)» Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - «400000000», який означає «товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія). Двосторонні міжурядові угоди України з країнами СНД про вільну торгівлю».
		 
		В графі 47 «Нарахування платежів» митної декларації зазначений код виду платежу « 020» - «Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання»; у четвертій колонці «Сума» зазначена нарахована сума ввізного мита; у п`ятій колонці «Спосіб платежу» зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - « 06», який означає «Сума податку, нарахована умовно, у зв`язку із звільненням від оподаткування, передбаченим Митним кодексом України, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України при поміщенні товарів у митні режими Імпорту (випуск у вільний обіг), експорту».
		 
		Разом з митною декларацією № UA500370/2022/002923 від 21 липня 2022 року декларантом до митниці були подані наступні документи (копії документів): інвойс (invoice) № 0412 від 30 квітня 2022 року, коносамент № 1 від 28 червня 2022 року, коносамент № 22/159 від 30 квітня 2022 року, вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 28 червня 2022 року, загальна декларація прибуття №22UA141000785028Z6 від 08 липня 2022 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару - інвойс (invoice) № 020722 від 02 липня 2022 року, контракт № 01/21 від 07 вересня 2021 року, додаток № 01 від 07 вересня 2021 року (Специфікація) до контракту № 01/21 від 07 вересня 2021 року, договір (контракт) про перевезення б/н від 26 квітня 2022 року, заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що агрохімікати та пестициди не підлягають державній реєстрації в Україні - Закон України № 86/95-ВР від 02 березня 1995 року, сертифікат про походження товару форми СТ-1 № UA27957875 від 04 травня 2022 року, висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом № 27957875 від 04 травня 2022 року, паспорт якості № 928 від 27 квітня 2022 року, сюрвей щодо якості № MIN/21/012L/010-02 від 03 травня 2022 року, сюрвей щодо кількості №MIN/21/012L/010-01 від 03 травня 2022 року, транзитна декларація №10311020/080522/0000328 від 08 травня 2022 року, копія митної декларації країни відправлення № 07331/300422/0000245 від 30 квітня 2022 року.
		 
		21 липня 2022 року Одеська митниця відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, прийнявши картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000008, в якій зазначила наступну причину відмови у митному оформленні (випуску) товарів: «Порушення «правила прямого транспортування» до товарів походженням з Туркменістану. У межах двосторонніх та багатосторонніх угод про вільну торгівлю, укладених Україною з Туркменістаном, визначення країни походження товарів здійснюється відповідно Рішення про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року (із змінами, до яких приєдналася Україна). Відповідно до пункту 9 цих Правил товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. Таким чином, Рішенням про Правила визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року не передбачено можливість транспортування в Україну товарів походженням з Туркменістану транзитом через територію країн, які не є учасниками Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року. Роз`яснення надані листом Державної митної служби України від 05 липня 2022 року №08-1/15-03/7/3716».
		 
		У зв`язку з прийняттям Одеською митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500370/2022/000008 від 21 липня 2022 року товар випущений у вільний обіг 22 липня 2022 року за митною декларацією № UA500370/2022/002925 від 21 липня 2022 року, у п`ятій колонці «Спосіб платежу» графи 47 «Нарахування платежів» відносно ввізного мита зазначений код способу розрахунку відповідно до Класифікатора способів розрахунку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - « 01» (Сплата митних платежів у безготівковій формі через рахунки, відкриті на ім`я митних органів в територіальних органах Державної казначейської служби).
		 
		Правове регулювання та висновки Верхового Суду
		 
		Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		 
		Частиною першою статті 1 Митного кодексу України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
		 
		Митний кодекс України регулює питання сплати митних платежів, зокрема стаття 289 цього Кодексу вказує на те, коли виникає обов`язок зі сплати митних платежів. Пунктом 1 частини першої цієї статті визначено, що обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
		 
		Частиною п`ятою статті 280 Митного кодексу України передбачено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 281 Митного кодексу України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
		 
		Пунктом 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України передбачено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 1 Митного кодексу України якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач при декларуванні ввезених  через митний кордон України товарів виробництва Туркменістану та країни походження, країни Країна відправлення/експорту Туркменістан вважає, що має  податкову пільгу  відповідно до розділу ІV "Застосування тарифних пільг (тарифних преференцій)" Класифікатора звільнень від сплати митних платежів при ввезенні товарів на митну територію України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 вересня 2012 року № 1011 - "400", який означає "товари, що ввозяться в Україну згідно з міжурядовими угодами України з країнами СНД (крім Республіки Грузія), або двосторонніми міжурядовими угодами України з країнами СНД про вільну торгівлю".
		 
		Відповідачем не заперечується, що товар "Карбамід марки "Б", який ввезено позивачем,  повністю вироблений або підданий достатній переробці в Туркменістані та відповідає вимогам походження, встановленим відносно таких, цей факт підтверджений сертифікатами про походження товару форми, актами  експертиз походження товару . Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених  Митного кодексу України.
		 
		Законом України від 04 листопада 1995 року №426/95-ВР (чинний) було ратифіковано Угоду між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю, підписану в місті Ашгабаті 05 листопада 1994 року.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05 листопада 1994 року Договірні Сторони не застосовують мито, податки та збори, що мають еквівалентний вплив на експорт та(або) імпорт товарів, що походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони. Вилучення з даного торгового режиму за погодженою номенклатурою товарів оформляється документами, які є невід`ємною частиною цієї Угоди, якщо Договірні Сторони визнають це за необхідне.
		 
		Частиною другою статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю передбачено, що для мети цієї Угоди і на період її дії під товарами, що походять з територій Договірних Сторін, маються на увазі товари, визначені Правилами визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав.
		 
		Ці Правила підписані, серед іншого, главами урядів України та Туркменістану та відповідно набрали чинності та на підставі частини другої статті 1 Угоди між Урядом України та Урядом Туркменістану про вільну торгівлю від 05 листопада 1994 року застосовуються для України та Туркменістану.
		 
		Пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року), передбачено, що товар вважається як такий, що походить з митної території держави-учасниці Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, якщо він відповідає встановленим цими Правилами критеріям походження, експортується резидентом однієї з держав-учасниць цієї Угоди і ввозиться резидентом держави-учасниці цієї Угоди з митної території іншої держави-учасниці цієї Угоди. При цьому під резидентом мається на увазі організація, створена на території цієї держави, або фізична особа, яка постійно проживає на території цієї держави.
		 
		Суд погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що пункт 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, затвердженими Рішенням Ради глав Урядів Незалежних Держав (в редакції Рішення глав урядів Співдружності Незалежних Держав від 18 жовтня 1996 року), не містить вимог до маршруту транспортування товару та вимог про те, що товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди про зону вільної торгівлі.
		 
		Відповідно до частини восьмої статті 36 Митного кодексу України при існуванні встановлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження дозволяється відступати від них у випадках, коли таке транспортування неможливе в силу географічного положення та/або якщо товари знаходяться під митним контролем у третіх країнах.
		 
		З огляду на те, що Україна та Туркменістан не є країнами зі спільним кордоном (країнами-сусідками), Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що транспортування товарів позивача не могло відбуватися шляхом прямого транспортування в силу географічного положення країн. 
		 
		У статті 1 Закону України від 20 жовтня 1999 року №1172-ХІV "Про транзит вантажів" визначено, що транзит вантажів - перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. В частині 1 статті 90 Митного кодексу України визначено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між митними органами однієї чи кількох країн або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
		 
		В розділі І "Митний транзит" Спеціального додатку Е "Транзит" до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18 травня 1973 року (дата приєднання України 05 жовтня 2006 року, дата набрання чинності для України 15 вересня 2011 року) визначено, що митний транзит - митний режим, відповідно до якого товари транспортуються під митним контролем з одного митного органу в інший митний орган.
		 
		Відповідно до статті 1 Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту під час перевезення вантажів залізничним транспортом із застосуванням накладної УМВС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення) від 09 лютого 2006 року термін "міжнародний митний транзит" означає митну процедуру, відповідно до якої вантажі перевозяться через кордони однієї чи більше держав під митним контролем від митниці пункту відправлення до митниці пункту призначення.
		 
		Отже, у відповідності до положень національного законодавства України та міжнародних договорів товари знаходяться під митним контролем під час перевезення у режимі транзиту територіями країн.
		 
		Пунктом 12 розділу І "Правила визначення походження товарів" Спеціального додатку К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур передбачено: "12. Рекомендоване правило. У випадках, коли існують установлені правила прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, дозволяється відступати від них, зокрема з географічних причин (наприклад, у випадку з країнами, оточеними з усіх боків сушею), а також у випадку з товарами, що знаходяться під митним контролем в третіх країнах (наприклад, у випадку з товарами, які демонструються на ярмарках або на виставках чи є поміщеними на митні склади)."
		 
		Товари зазначені у митних деклараціях (МД) № UA500370/2022/002921 від 20 липня 2022 року, № UA500370/2022/002923 від 21 липня 2022 року переміщувались під митним контролем транзитом через території третіх країни, що дозволяє відступати від правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження.
		 
		Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що Україна в даному випадку являється країною імпорту (країною, в яку ввозиться товар), а Туркменістан - країною експорту (країною, з якої вивозиться товар), тому інші країни в даних правовідносинах не виступають і не можуть виступати "країною ввезення/вивезення товару", адже товаросупровідні документи (зокрема, зовнішньоекономічний контракт, коносамент, інвойс, вантажна відомість, транзитні декларації, митна декларація країни відправлення) свідчать, що ввезення товару в Україну відбувалося з митної території Туркменістану, а інші країни виступали країнами проміжного транзиту.
		 
		Відтак товари, імпортовані Приватним підприємством "ЗАХІД" в момент пред`явлення до митного оформлення на території України вважаються товарами, ввезеними з Туркменістану.
		 
		Частинами першою, другою, сьомою та восьмою статті 36 Митного кодексу України визначено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.
		 
		З огляду на вказане, Суд вважає помилковим тлумачення суду апеляційної інстанції щодо того, що експортований Приватним підприємством «ЗАХІД» товар не відповідає умовам визначеним, зокрема, пунктом 9 Правил визначення країни походження товарів від 24 вересня 1993 року, із змінами, внесеними 18 жовтня 1996 року, оскільки був ввезений в Україну через територію Туреччини, яка не є учасником Угоди про створення зони вільної торгівлі від 15 квітня 1994 року, а тому при його митному оформленні не передбачено права на застосування преференцій у вигляді звільнення від сплати мита.
		 
		Суд апеляційної інстанції помилково не врахував застереження як українського, так і міжнародного законодавства, яке дозволяє під час існування установлених правил прямого транспортування товарів із країни їхнього походження, відступати від них, зокрема з географічних причин.
		 
		В той же час, суд першої інстанції, скасовуючи картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, дійшов правильних висновків щодо можливості застосування митних пільг на підставі двосторонньої Угоди між Урядом України й Урядом Республіки Туркменістан про вільну торгівлю, ратифікованою Законом №426/95-ВР від 04 листопада 1995 року у випадку транзитного переміщення товарів третіми країнами.
		 
		Колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права.
		 
		Відповідно до частин першої та другої  статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Згідно із  статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Відповідно до частини шостої  статті 139 КАС України  якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Частиною першою  статті 132 КАС України  встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		 
		Згідно з частиною першою  статті 139 КАС України  при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього  Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		 
		Враховуючи, що Суд касаційної інстанції дійшов до висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, є необхідність у стягненні з відповідача на користь Підприємства судових витрат в частині судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив судовий збір в розмірі  9924 гривень - за подання касаційної скарги, що відповідає вимогам  Закону України «Про судовий збір».
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу адвоката Ковташа Дмитра Миколайовича, який діє в інтересах Приватного підприємства «Захід» задовольнити.
		 
		Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2023 року у справі №420/17345/22 скасувати, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 року залишити в силі.
		 
		Стягнути на користь Приватного підприємства «Захід» (54031, Миколаївська область, м. Миколаїв, провулок Першотравневий, буд. 25/2, код ЄДРПОУ 32333300) за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21а, Код ЄДРПОУ ВП 44005631) судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9924 гривні (дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири гривні).
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                     Р. Ф. Ханова 
		 
		Судді:                                                                                                               Л. І. Бившева
		 
		                                                                                                                    В. В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...