Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/4774/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.07.2023. Зареєстровано: 29.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2023.
Дата набрання законної сили: 31.01.2024
Результат оскарження 31.01.2024 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: П/380/4820/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 липня 2023 року
		справа №380/4774/23
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про стягнення сум,
		в с т а н о в и в:
		 
		ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - ГУ НП у Львівській області, відповідач) з такими вимогами:
		- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_2 446084,10 грн., з яких 413443,80 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням (відповідно до ч. З ст. 235 КЗпП України), 32640,30 грн. - середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку/ із затримкою виконання судового рішення про поновлення (відповідно до ст. 236 КЗпП України).
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом ГУ НП у Львівській області від 11.10.2017 № 33111 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції та наказом ГУ НП у Львівській області від 31.10.2017 № 848о/с позивача звільнено зі служби в поліції. У подальшому Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2017 у справі №813/4069/17 спірний наказ відповідача скасував, поновив позивача на службі. Цим же судовим рішенням позивачу присуджено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 у сумі 26363,50 грн. (виходячи з середньоденного заробітку у розмірі 462,50 грн.). Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 року у справі № 813/4069/17 у частинах поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого СВ Сокальського ВП та виплати заробітку за один місяць було допущено до негайного виконання. На підставі такого рішення позивача поновлено на посаді слідчого СВ Сокальського ВП Червоноградського ВП ГУ НП у Львівській області, одна лише у січні 2018 року, відповідно до наказу ГУ НП у Львівській області від 15.01.2018 № 5о/с. Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2018 у справі № 813/4069/17 рішення першої інстанції скасував та у позові ОСОБА_1 про поновлення на посаді відмовив повністю. Наказом ГУ НП У Львівській області від 07.05.2018 № 298о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби у поліції та з посади (08.05.2018). У подальшому Верховний Суд постановою від 28.12.2021 скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 змінено рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17, у частині щодо сум, які стосуються стягнення середнього заробітку. У подальшому на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 ГУ НП у Львівській області видало наказ від 22.03.2022 у справі № 157о/с, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді слідчого Сокальського ВП. Позивач зазначає, що після свого протиправного звільнення 31.10.2017 значний період перебував у вимушеному прогулі з 01.11.2017 по 15.01.2018 відколи був незаконно звільнений наказом ГУ НП у Львівській області від 31.10.2017 №7848о/с та до часу, коли наказом ГУ НП у Львівській області від 15.01.2018 №5о/с позивач був фактично поновлений на службі та посаді та знову з 08.05.2018 по 22.03.2022  відколи був звільнений наказом ГУ НП у Львівській області від 07.05.2018 № 2980 о/с та до часу, коли наказом ГУ НП у Львівській області від 22.03.2022 № 157 о/с позивач був фактично поновлений на службі та посаді. Оскільки поновлення позивача на підставі рішень судів відбувалось із затримкою з вини відповідача, ОСОБА_1 вважає, що має право також на середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді. 
		Ухвалою від 20.03.2023 суддя прийняла позовну заяву та призначила справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		05.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 6862ел.). Відповідач зазначив, що 22.09.2022 позивач звернувся з позовною заявою до Галицького районного суду м. Львова, у якій просив стягнути з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу у сумі 301534,50 грн. Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 20.12.2022 справу № 466/7402/22 за позовом ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області про стягнення заборгованості по заробітній платі передано за підсудністю до Львівського окружного адміністративного суду. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 у справі № 466/7402/22 відкрито спрощене провадження у справі. Відтак, період, за який позивач просить суд стягнути з ГУ НП у Львівській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу охоплений періодом, який є предметом розгляду у межах адміністративної справи № 466/7402/22. Також відповідач зазначив, що вини відповідача у затримці виконання рішення суду немає. Також відповідач зазначив, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 від 27.02.2022 № 1 відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом ОСОБА_1 призначено на посаду командира 3 роти охорони 1 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 , тому з цього час позивач почав отримувати грошове забезпечення як військовослужбовець. Зважаючи на невиконання трудових обов`язків в ГУ НП у Львівській області у спірний період, підстави для виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП відсутні. Відтак, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.
		10.04.2023 від представника позивача надійшли пояснення (вх. №24730). Представник позивача зазначив, що можна умовно розділити вимушені прогули ОСОБА_1 , які виникли з єдиної підстави - через незаконне звільнення за наслідком гаданого й недоведеного дисциплінарного проступку (що оцінено судами у справі №813/4069/17, які в своїх остаточних рішеннях підтвердили безпідставність притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення) - на чотири епізоди: Два з таких епізодів пов`язані з прогулом безпосередньо внаслідок звільнення зі служби (справжніх підстав для чого не існувало через відсутність проступку), а два - зі затримкою виконання рішення суду про поновлення (яке повинно виконуватися негайно). І лише за один із таких епізодів ОСОБА_1 було присуджено судом відповідну компенсацію у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу - за період з 01.11.2017 по 27.12.2017. Натомість по інших епізодах ОСОБА_1 не присуджено компенсації у вигляді середнього заробітку за час вимушеного прогулу - за періоди з 27.12.2017 по 15.01.2018, з 08.05.2018 по 27.12.2021 та з 28.12.2021 по 22.03.2022. І в такі епізоди вимушеного прогулу безумовно що підлягає компенсації втрата ОСОБА_1 заробітку за той час, у який він не працював проти своєї волі та не зі своєї вини. Враховуючи ж те, що в справі №813/4069/17 уже було визначено розмір середньоденного заробітку та вказано на механізм для обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, такі висновки слід прийняти як преюдиційні та виходити з середньоденного заробітку в 310,86 грн., який необхідно помножити на календарні дні вимушеного прогулу. Сукупна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 , щодо якого не ухвалено рішення про виплату середнього заробітку, становить 1435 календарних днів.
		Крім того, 11.04.2023 представник позивача подав відповідь на відзив (вх. №7259ел.), в якій зазначає, що всі випадки вимушеного прогулу, у яких перебував позивач були результатом саме протиправного, безпідставного та необґрунтованого рішення відповідача про звільнення ОСОБА_1 за наслідком недоведеного та неіснуючого дисциплінарного проступку. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017, зокрема поновлено ОСОБА_1 на службі та посаді та у цій частині рішення суду допущено до негайного виконання. Однак, наказ про поновлення ОСОБА_1 видано ГУ НП у Львівській області лише 15.01.2018 (наказ № 5о/с) і жодних виправданих зволікань для такого невчасного поновлення немає. Зазначає, що 28.12.2021 (коли прийнято постанову суду касаційної інстанції, яка відповідно до ч. 1 ст. 359 КАС України, набирає законної сили в той же день) рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 відновило свою чинність у частині негайного поновлення ОСОБА_1 . Водночас, наказ про поновлення ОСОБА_1 було видано ГУ НП у Львівській області лише 22.03.2022 (наказ №157о/с), а факт направлення справи на новий розгляд у суд апеляційної інстанції не впливав на це.
		11.05.2023 представника позивача надійшли пояснення (вх. № 34047). Представник просив зменшити розрахунковий період вимушеного прогулу з 27.12.2017 по 15.01.2018 (внаслідок затримки виконання рішення про поновлення) на 2 дні, відтак, його тривалість повинна становити 18 днів. Зменшити розрахунковий період вимушеного прогулу з 08.05.2018 по 27.12.2021 (внаслідок незаконного звільнення) на 1 день, відтак, його тривалість повинна становити 1329 днів.
		11.05.2023 від відповідача надійшли письмові пояснення (вх. № 9959ел.), в яких відповідач подав пояснення, аналогічні поясненням, викладених у відзиві на позовну заяву.
		11.05.2023 від представника позивача надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 34143). Представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 не працює у Збройних Силах України, а призваний на військову службу у порядку мобілізації, у зв`язку з чим позивачу не виплачується заробіток за виконання якоїсь трудової функції, а державою надається грошове забезпечення військовослужбовця. Також представник зазначив, що відповідно до актуальної норми закону не передбачено будь-яких підстав для зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а виплата середнього заробітку повинна проводитися за весь час вимушеного прогулу.
		26.05.2023 від представника позивача надійшли пояснення у справі (вх. № 38895). Представник зазначив, що факт призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації у лютому 2022 року (наказ Червоноградського районного комісаріату від 26.02.2022 №61) не впливає на розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача, оскільки у цей період заробіток за ним повинен зберігатися. Наголошує, що спірний період вимушеного прогулу ОСОБА_1 остаточно завершився лише 22.03.2022, коли щодо позивача ГУ НП у Львівській області видало наказ № 157о/с про поновлення.
		05.06.2023 від представника позивача надійшли пояснення (вх. № 41040). Представник зазначив, що актуальні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за всі епізоди вимушеного прогулу ОСОБА_1 необхідно розглядати у одному провадженні, оскільки вони складають один предмет, обґрунтовуються подібними обставинами та суміжними правовими нормами.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтвердив повністю, просив позов задовольнити.
		В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, просив у задоволенні позову відмовити повністю з тих підстав, що ГУ НП у не має заборгованості перед позивачем.
		Протокольною ухвалою від 23.05.2023 суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження. 
		За правилами ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
		Суд заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши зміст позовних вимог, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінивши їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини.
		Суд встановив, що відповідно до витягу з наказу від 31.10.2017 № 848 о/с «По особовому складу» ГУ НП у Львівській області відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2025 звільнено зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 (0063842), слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП з 31.10.2017, виплативши грошову компенсацію за невикористану відпустку у період роботи з 01 січня до 31 жовтня 2017 року, у кількості 25 календарних днів основної відпустки та 05 днів додаткової відпустки.
		Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 848 о/с від 31.10.2017 "По особовому складу" про звільнення слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Поновив ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017. 
		В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017 рішення суду підлягало негайному виконанню. 
		Крім того, було стягнуто з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 в сумі 26362,50 грн. з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
		На виконання цього судового рішення ГУ НП у Львівській області 15.01.2018 прийняло наказ «Про поновлення» № 5о/с, яким поновило ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017.
		Пунктом 2 цього наказу передбачено нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за 1 місяць у розмірі 9723,55 гривень.
		У подальшому Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2018 у справі № 813/4069/17 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 скасував та ухвалив нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовив.
		На реалізацію постанови суду, 07.05.2018 ГУ НП у Львівській області відповідно до витягу з наказу «Про виконання рішення суду» № 298 о/с звільнило зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 (0063842), слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції з 08.05.2018.
		Верховний Суд у справі № 813/4069/17 постановою від 28.12.2021 касаційну скаргу представника позивача задовольнив. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасував, а справу направив до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд за наслідками нового розгляду справи № 813/4069/17 постановою від 09.03.2022 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив частково. Змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 в частині суми стягнення з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017, вказавши такий в розмірі 17719,21 грн. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 залишив без змін.
		На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 ГУ НП у Львівській області 22.03.2022 прийняло наказ № 732 «Про виконання рішення суду», яким скасувало наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції.
		Відповідно до витягу з наказу ГУ НП у Львівській області від 22.03.2022 № 157 о/с «Про особовий склад» на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.01.2017. Цим наказом визначено також нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 у сумі 17719,21 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми 9723,55 грн.).
		Згідно інформаційної довідки щодо проведених виплат ОСОБА_1 на виконання рішення суду по справі № 813/4069/17 сума 2000,88 грн. та сума 7995,66 грн. залишається виплаченою ОСОБА_1 . Також йому виплачено грошове забезпечення з 15.01.2018 по 08.05.2018 включно в сумі 43835,36 грн. та компенсацію за невикористані відпустки у сумі 4700,42 грн. 
		Також, відповідач зазначив, що у поясненні щодо розрахунку заробітку за час вимушеного прогулу по справі № 380/4774/23, наданого ОСОБА_1 до суду, включено 3 дні, за які він отримав грошове забезпечення та заробіток, а саме: 15.01.2018 (день призначення), 08.05.2018 (день звільнення зі служби) і 27.12.2017 (період вимушеного прогулу по справі № 813/4069/17).
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Частиною 2 цієї статті передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) сформувала висновок про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин. Такий висновок підтверджується також змістом частини другої статті 235 КЗпП України, якою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
		Тобто в разі визнання звільнення незаконним і поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати 
		Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №640/30/21 зазначає, що вимушеним прогулом у розумінні статті 235 КЗпП України є період часу з першого дня після звільнення працівника й закінчується по день ухвалення рішення суду про поновлення його на роботі.
		Одним із спірних питань, яке виникає у цій справі є те, що при вирішенні справи № 813/4069/17 та після розгляду справи у судах вищих інстанцій у позивача утворився вимушений прогул, який позивач намагається стягнути звернувшись з позовом у цій справі.
		Повертаючись до обставин цієї справи суд встановив, що відповідно до витягу з наказу від 31.10.2017 № 848 о/с «По особовому складу» ГУ НП у Львівській області відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2025 звільнено зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 (0063842), слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП з 31.10.2017, виплативши грошову компенсацію за невикористану відпустку у період роботи з 01 січня до 31 жовтня 2017 року, у кількості 25 календарних днів основної відпустки та 05 днів додаткової відпустки.
		Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 848 о/с від 31.10.2017 "По особовому складу" про звільнення слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Поновив ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017. 
		В частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017 рішення суду підлягало негайному виконанню. 
		Крім того, було стягнуто з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 в сумі 26362,50 грн. з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.
		На виконання цього судового рішення ГУ НП у Львівській області 15.01.2018 прийняло наказ «Про поновлення» № 5о/с, яким поновило ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.11.2017.
		Пунктом 2 цього наказу передбачено нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за 1 місяць у розмірі 9723,55 гривень.
		У подальшому Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 16.04.2018 у справі № 813/4069/17 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 скасував та ухвалив нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУ НП у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відмовив.
		На реалізацію постанови суду, 07.05.2018 ГУ НП у Львівській області відповідно до витягу з наказу «Про виконання рішення суду» № 298 о/с звільнило зі служби у поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_1 (0063842), слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції з 08.05.2018.
		Верховний Суд у справі № 813/4069/17 постановою від 28.12.2021 касаційну скаргу представника позивача задовольнив. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасував, а справу направив до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд за наслідками нового розгляду справи № 813/4069/17 постановою від 09.03.2022 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив частково. Змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 в частині суми стягнення з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017, вказавши такий в розмірі 17719,21 грн. В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 залишив без змін.
		На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 ГУ НП у Львівській області 22.03.2022 прийняло наказ № 732 «Про виконання рішення суду», яким скасувало наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції.
		Відповідно до витягу з наказу ГУ НП у Львівській області від 22.03.2022 № 157 о/с «Про особовий склад» на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 поновлено ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області з 01.01.2017. Цим наказом визначено також нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.11.2017 по 27.12.2017 у сумі 17719,21 грн. (з урахуванням раніше виплаченої суми 9723,55 грн.).
		Суд зазначає, що частина вимушеного прогулу вже вирішена судом першої та апеляційної інстанцій у справі №813/4069/17, а саме це період з 01.11.2017 по 27.12.2017. Також не є спірним виплата такої суми позивачу.
		Натомість, внаслідок розгляду справи в судових інстанціях утворився новий вимушений прогул, який не вирішений і не міг бути вирішеним у справі № 813/4069/17.
		Верховний Суд у постанові від 27.05.2021 № 460/52/20 зазначив, що невирішення органом, який розглядає трудовий спір, питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не може позбавити останнього можливості реалізувати своє право на отримання такого заробітку. Відповідно, якщо стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при поновленні на роботі не відбулося, то працівник з урахуванням змісту ст. 235 КЗпП України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.
		Суд зазначає, що така гарантія міститься у ст. 235 КЗпП України та породжує обов`язок для роботодавця нарахувати та виплатити незаконно звільненому працівникові середній заробіток, який би він мав отримати за умови, якби його право на працю не було порушене внаслідок такого звільнення. Дана норма по своїй суті та функціональному спрямуванню має на меті компенсувати особі втрачений заробіток та поновити, наскільки це можливо, порушені права на достатній, гідний життєвий рівень.
		Таким чином, установленому в справі № 813/4069/17 факту незаконного звільнення позивача кореспондує обов`язок відповідача відшкодувати суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Відповідно до положень ст. 2411 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
		Викладене свідчить, що вимушений прогул у спірних правовідносинах у зв`язку з незаконним звільненням позивача, відповідно до ст. 235 КЗпП України, тривав з 09.05.2018 (перший день після звільнення внаслідок скасування судом апеляційної інстанції рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017) по 09.03.2022 (дата прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду за наслідками нового розгляду справи № 813/4069/17).
		При цьому суд вважає помилковими доводи представника позивача про те, що позивач повторно був поновлений на посаді 27.12.2017, внаслідок прийняття постанови Верховним Судом у справі № 813/4069/17. Суд акцентує увагу представника, що Верховний Суд касаційну скаргу адвоката ОСОБА_1  Торопчина О.Д. - задовольнив частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2018 скасував , а справу направив до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд. Тобто Верховний Суд вказав на допущені помилки під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, проте не вирішував питання щодо поновлення позивача на посаді.
		І лише за наслідком прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного 09.03.2022 підтверджено неправомірність звільнення позивача з посади слідчого з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та лише змінено рішення щодо суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
		При цьому п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
		За таких обставин сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 підлягає обчисленню за період з 09.05.2018 по 09.03.2022 та складає 1400 днів.
		Щодо обрахунку сум вимушеного прогулу суд зазначає таке.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 затверджено «Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі  Порядок № 260). Порядок № 260 був опублікований та набрав чинності 27.05.2016.
		Таким чином, при визначенні суми стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу слід застосовувати норми Порядку № 260.
		Відповідно до п. 3 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
		Згідно абз. 3 п. 23 розділу І Порядку № 269 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
		Згідно п. 10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позов про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати.
		Відповідно до п.9 розділу І Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
		Середній заробіток визначається відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі  Порядок № 100).
		Відповідно до п. 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
		Згідно з п. 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
		У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
		Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
		З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що нарахування середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів вимушеного прогулу.
		За змістом п. 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
		Оскільки позивач внаслідок першого епізоду був поновлений на посаді з 01.11.2017, відповідно до витягу з наказу «Про поновлення» № 5о/с від 15.01.2018 та відповідно до інформації щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та інших виплат із зазначенням утриманих податків та зборів, інших відрахувань з січня 2018 по травень 2018 року, отримував грошове забезпечення, зокрема, за квітень-травень 2018 року позивачу нараховано 24787,29 грн. (12502,32 грн. + 12284,97 грн.). Отже, середньоденна заробітна плата позивача, обчислена з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, становить 406,35 грн. (24787,29 грн./61 календарний день).
		Отже, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період вимушеного прогулу в сумі 568890 грн. (1400 днів х 406,35 грн.).
		Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення суд зазначає таке.
		Статтею 51 КЗпП України установлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
		Стаття 236 КЗпП України не містить жодних застережень, щодо звільнення власника або уповноваженого ним органу від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.
		Суд звертає увагу на те, що наведений обов`язок виплатити поновленій на посаді особі середній заробіток за час вимушеного прогулу не залежить від обставин та причин невиконання судового рішення про поновлення такої особи на посаді.
		Аналіз правових норм чинного законодавства, що регулює правовідносини в сфері проходження громадянами публічної служби та звільнення з публічної служби, дає підстави для висновку, що рішення судів про поновлення на роботі є обов`язковими та виконуються негайно з часу його оголошення, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
		Водночас, рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
		Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ч. 3 ст. 14 КАС України).
		Так, у постанові від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19 Верховний Суд з цього приводу зазначив, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави.
		Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків. Верховний Суд у цій справі підкреслив, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника. Також Верховний Суд наголосив, що наведені приписи Кодексу не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
		Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі ст. 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
		Правова позиція щодо застосування приписів ст. 236 КЗпП України неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.02.2018 у справі №807/2713/13-а, від 27.06.2019 у справі №821/1678/16, від 31.07.2019 у справі №813/593/17, від 25.09.2019 у справі №813/4668/16, від 27.11.2019 у справі №802/1183/16-а, від 19.12.2019 у справі №2а-7683/12/1370, від 05.02.2020 у справі №815/1676/18, від 05.03.2020 у справі №280/360/19, від 26.11.2020 у справі №500/2501/19, від 19.04.2021 у справі №826/11861/17, від 24.06.2021 у справі №640/15058/19, від 20.07.2021 у справі №826/3465/18, від 21.10.2021 у справі № 280/5260/19, від 27.01.2022 у справі № 580/5185/20, від 09.11.2022 у справі № 460/600/22 та від 23.03.2023 у справі № 420/8539/21.
		Як уже було зазначено вище, Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 позов ОСОБА_1 задовольнив повністю. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції. Визнав протиправним та скасував наказ ГУ НП у Львівській області № 848 о/с від 31.10.2017 «По особовому складу» про звільнення слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУ НП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. Поновив ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 01.11.2017. В цій частині рішення суду підлягало негайному виконанню. 
		На виконання цього судового рішення ГУ НП у Львівській області 15.01.2018 прийняло наказ «Про поновлення» № 5о/с, яким поновило ОСОБА_1 на посаді слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області з 01.11.2017.
		Стосовно періоду виплати середнього заробітку у відповідності до вимог ст. 236 КЗпП України, то суд вказує, що період затримки виконання рішення необхідно обраховувати з 28.12.2017, тобто з наступного дня після ухвалення рішення Львівським окружним адміністративним судом від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17, яка в частині поновлення позивача на посаді підлягала негайному виконанню, та по 14.01.2018, оскільки лише 15.01.2018 ГУ НП у Львівській області вже видало наказ про поновлення позивача на посаді. У сукупності такий період складає 17 днів.
		Відповідно до підп. «з» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), установлено, що цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках: вимушеного прогулу та за час затримки виконання рішення суду.
		З рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 , суд встановив, що середньоденний заробіток позивач склав 310,86 грн.
		Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Відтак, при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі необхідно виходити із середньоденної заробітної плати у розмірі 310,86 гривень.
		Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 у сумі 5284,62 грн. (310,86 грн. * 17 днів).
		Крім цього, суд зазначає що існував ще інший епізод затримки виконання судового рішення.
		Так, Восьмий апеляційний адміністративний суд за наслідками нового розгляду справи № 813/4069/17 постановою від 09.03.2022 апеляційну скаргу ГУ НП у Львівській області задовольнив частково. Змінив рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 в частині суми стягнення з ГУ НП у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 листопада по 27 грудня 2017 року, вказавши 17719,21 грн. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 залишив без змін.
		На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2017 у справі № 813/4069/17 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 ГУ НП у Львівській області 22.03.2022 прийняло наказ № 732 «Про виконання рішення суду», яким скасувало наказ ГУ НП у Львівській області № 3311 від 11.10.2017 в частині накладення на слідчого слідчого відділення Сокальського відділення поліції Червоноградського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення звільнення зі служби в поліції.
		Стосовно строку виплати середнього заробітку у відповідності до вимог ст. 236 КЗпП України, то суд вказує, що період затримки виконання рішення необхідно обраховувати з 10.03.2022 по 21.03.2022, тобто з наступного дня після ухвалення рішення постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом 09.03.2022 813/4069/17 по 21.03.2022, оскільки лише 22.03.2022 ГУ НП у Львівській області видало наказ про поновлення позивача на посаді, що у сукупності складає 11 днів.
		Суд встановив, що з січня 2018 по травень 2018 року позивач отримував грошове забезпечення, зокрема, за квітень-травень 2018 року позивачу нараховано 24787,29 грн. (12502,32 грн. + 12284, 97 грн.) Отже, середньоденна заробітна плата позивача, обчислена з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, становить 406,35 грн. (24787,29 грн./61 календарний день = 406,35 грн.).
		Таким чином, відповідач повинен сплатити на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.03.2022 у справі № 813/4069/17 у сумі 8533,35 грн. (406,35 грн. * 11 днів).
		Загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі становить 13817,97грн. (8533,35 грн. + 5284,62 грн.)
		Матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем позивачу сум за період вимушеного прогулу та за період невиконання рішення суду.
		Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
		Щодо судового збору, то оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про його відшкодування. 
		Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд
		 
		 
		в и р і ш и в:
		 
		адміністративний позов задовольнити частково.
		Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 568890 (п`ятсот шістдесят вісім тисяч вісімсот дев`яносто) гривень рівно.
		Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Генерала Григоренка, 3; код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період затримки виконання рішення суду у загальній сумі 13817 (тринадцять тисяч вісімсот сімнадцять) гривень 97 грн.
		Судові витрати з сторін не стягувати.
		Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення складений 28.07.2023. 
		 
		 
		 
		 
		Суддя Потабенко В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...