Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/13177/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 27.07.2023. Зареєстровано: 29.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 31.07.2023.
Дата набрання законної сили: 24.07.2023
Номер судового провадження: А/857/2750/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13177/22 пров. № А/857/2750/23
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді Ільчишин Н.В., 
		суддів Гуляка В.В., Довгополова О.М.,
		розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року (головуючої судді Братичак У.В, ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Львів) у справі №380/13177/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про визнання протиправними дій, скасування картки відмови, визнання протиправними та скасування рішення про корегування митної вартості,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 21.09.2022 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої ФОП ОСОБА_1 , за першим методом митної оцінки  за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000989, визнати протиправним та скасувати рішення про корегування митної вартості №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022.
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року задоволено позов частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2022/000989. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що за результатами здійснення митного контролю за митною декларацією від 03.08.2022 №UA209170/2022/067301 від 01.09.2022 встановлено, що пунктом 9.1 поданого до митного оформлення контракту від 11.05.2014 №GMBH-0102 (далі  контракт) визначено, що контракт діє до 31.12.2021. Таким чином, існують додатки до контракту, які вносять зміни до контракту, що до митного оформлення не подавалися. Крім того, контракт у розділі 10 містить два підписи та печатки продавця, що є ідентичними копіями одне одного (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки). Це дало відповідачу підстави вважати, що документ має ознаки підробки. Також зазначає, що оскільки позивачем здійснювалася поставку товару на умовах FCA (Spelle) Інкотермс 2010, то ФОП ОСОБА_1 повинен надати докази понесення витрат (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Однак таких документів позивачем митному органу не надано. Крім того повідомив, що серед вказаних у графі 44 митної декларації документів, які мали б підтверджувати заявлену суму транспортних витрат, міститься: довідка «Про транспортні витрати» № б/н від 30.08.2022, видана ТОВ «БЛМ Транс». Загальна примітка «використання загальновизнаних принципів бухгалтерського обліку» Тлумачних приміток до Угоди про застосування статті VII ГАТТ під пунктом 2 містить наступне положення: «Для цілей цієї Угоди митна адміністрація кожного члена використовує інформацію, підготовлену в спосіб, сумісний із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку в країні, які є доречними для відповідної статті». Оскільки документ під назвою «довідка про транспортні витрати» не є бухгалтерським документом, що підтверджує вартість наданих послуг з перевезення товару, відповідно до чинного законодавства України, він не може слугувати документом, що підтверджує числове значення відповідних витрат. Вартість транспортних витрат підтверджено неналежним документом. Таким чином, митницею встановлено наступне: до митного оформлення не подано додатки до контракту (зокрема, щодо зміни терміну дії контракту); контракт має ознаки підробки; наданий на підтвердження витрат на транспортування документ «довідка» є неналежним; не подано документи, що підтверджують вартість транспортних витрат. За результатами розгляду всіх наданих документів Львівська митниця дійшла висновку, що, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з викладеними обставинами. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення прийнятими відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
		Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги
		Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
		Оскільки позивач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, рішення суду першої інстанції в цій частині не є предметом перегляду судом апеляційної інстанції.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. 
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.08.2003, дата запису: 23.07.2007 за № 23820170000024589, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Основним видом господарської діяльності позивача є КВЕД 45.31 - оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний).
		Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) та Компанією «Dikabo GMBH» (Німеччина) (Продавець) 11.05.2014 укладено зовнішньоекономічний договір № GMBH-0102, відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець купує вантажні шини, що були у використанні, придатні для подальшого використання, на умовах ІНКОТЕРМС  2010 року. Відповідно до п. 1.3 цього договору, товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість партії Товару визначається Інвойс. Інвойс надається на кожну партію Товару.
		Згідно з п. 4.1 договору товари, зазначені в Інвойсі, повинні бути відвантажені Покупцю протягом одного тижня після розміщення замовлення. Кожна партія товару буде поставлятися на умовах FCA (Шпелле), Німеччина згідно з умовами постачання ІНКОТЕРС  2010.
		Відповідно до п. 9.1 цей контракт набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2023. Ця угода Сторін про викладення у новій редакції Контракту № GMBH-0102 від 11.05.2014 набирає чинності з 11.05.2014.
		Відповідно до Інвойсу № 29842 від 29.08.2022 Продавцем та Покупцем узгоджено номенклатуру, ціну та кількість товару. Загальна кількість товару складає 340 штук, загальна вартість товару - 10200,00 Євро.
		Оплату за поставлений товар покупець здійснив відповідно до платіжного доручення від 30.08.2022.
		Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано до Галицької митниці Держмитслужби електронну митну декларацію UA209170/2022/067301 від 01.09.2022.
		До вказаної митної декларації ФОП ОСОБА_1 долучено такі документи: - пакувальний лист (Packing list) № б/н від 29.08.2022; - рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № 29842 від 29.08.2022; - автотранспортну накладну (Road consignment note) №0147698 від 29.08.2022; - декларацію про походження товару (Declaration of origin) № 29842 від 29.08.2022; - банківський платіжний документ, що стосується товару № б/н від 30.08.2022; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару № б/н від 30.08.2022; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № б/н від 29.08.2022; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № GMBH-0102 від 11.05.2014; - договір про надання послуг митного брокера № ЛТШ-4993 від 25.01.2021; - договір (контракт) про перевезення №26.08.2022 від 26.08.2022; - договір (контракт) про перевезення Б/Н від 16.02.2021; - заяву декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари, що включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6-33 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 №1120 (зі змінами) № 76/22 від 24.05.2022; - інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) № 8932198 від 01.09.2022; - перепустку № D-072943 від 01.09.2022; - копію митної декларації країни відправлення № 22DE535686834708E3 від 29.08.2022.
		Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією визначено за першим методом - за ціною договору, на рівні від 33,94 до 33,44 Євро/шт., залежно від ваги шини (або 0,57 Євро/за кг. нетто).
		01.09.2022 позивачем отримано повідомлення від митниці декларанту про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		На виконання вказаного повідомлення позивачем 01.09.2022 надано відповідачу пояснення. Пояснення мотивував тим, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи надаються за наявності таких, однак у ФОП ОСОБА_1 немає в наявності додаткових документів, окрім тих, що вже були надані до митного оформлення. Просив завершити митне оформлення.
		Перевіривши подані документи, відповідачем встановлено наявність розбіжностей, відтак відповідно до вимог Митного кодексу України органом доходів і зборів відмовлено у митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю; прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022 та винесено картку відмови № UA209170/2022/000989 в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
		Рішенням Львівської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022 митну вартість товару було скориговано із застосуванням 6 методу визначення митної вартості товарів на рівні від 65,0915 до 84,4879 Євро/шт. залежно від ваги шини (або 1,22 Євро/за кг. нетто).
		Згідно з п. 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2022/900091/2 від 02.09.2022 обставинами прийняття рішення та джерелами інформації, що використовувалися митним органом для визначення митої вартості товару, зазначено, що митна вартість не може бути визнана з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов , зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA (Free Carrier (named place) Франко перевізник (... назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Вказав, що відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг декларантом не подано Таким чином, відомості щодо складових митної вартості (транспортування та страхування) не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу. Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Відповідач вказав, що на вимогу декларантом надіслано відповідь на вимогу про неможливість подання додаткових документів Відмовою в наданні необхідних додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у ч. 2-4 ст. 53 МК України та у відповідності до ч. 5 ст. 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митний орган має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положеннями ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994 року. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, Львівська митниця не визнала заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МК України. Митний орган дійшов висновку про неможливість застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03 2012 № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA209170/2022/44130 від 17.06.2022. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилося.
		Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Митне оформлення за правилами регулювання положень частини 1 статті 248 Митним кодексом України (далі МК України) розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 МК України).
		Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).
		Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
		Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
		Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
		У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
		Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
		З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. 
		Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
		Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
		Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі №809/946/17.
		При цьому, відповідач зазначає, що підставами для виникнення сумнівів у визначеній позивачем митній вартості товару та витребування додаткових документів було те, що пунктом 9.1 поданого до митного оформлення контракту від 11.05.2014 №GMBH-0102 визначено, що контракт діє до 31.12.2021. Таким чином, митниця дійшла висновку, що існують додатки до контракту, які вносять зміни до контракту, що до митного оформлення не подавалися. Крім того, відповідач вказав, що контракт у розділі 10 містить два підписи та печатки продавця, що є ідентичними копіями одне одного (це можна встановити із взаємного розміщення елементів підпису та печатки). Вказане дало відповідачу підстави вважати, що документ має ознаки підробки. Також зазначив, що оскільки позивачем здійснювалася поставку товару на умовах FCA (Spelle) Інкотермс 2010, то ФОП ОСОБА_1 повинен надати докази понесення витрат (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Однак таких документів позивачем митному органу не надано.
		Такі доводи відповідача суд оцінює критично, з огляду на те, що вони спростовуються наявною у матеріалах справи копією контракту. Так, суд із аналізу копії контракту № GMBH-0102 від 11.05.2014 (нова редакція) не знайшов об`єктивних недоліків змісту та форми такого контракту. При цьому, вказана копія містить як підписи та печатки обох сторін договору, так і інформацію щодо строку дії цього контракту (до 31.12.2023).
		Окрім того, суд звертає увагу, що позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати по перевезенню вантажу з місця завантаження до кордону від 30.08.2022, яка містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону та містить номери автотранспортних засобів, якими здійснено таке перевезення, що відповідає товаросупровідним документам, які подані до митного оформлення, та дозволяє ідентифікувати зазначені документи як такі, що підтверджують складову митної вартості поставки товару. Так, згідно з вказаною довідкою вартість перевезення згідно заявки від ФОП ОСОБА_1 автомобілем держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 по маршруту Germany, 48480, Spelle  м.п. Рава-Руська складає 55000,00 грн. 
		При цьому, з наданих позивачем документів судом встановлено, що послуги з транспортного перевезення товарів, які ввозилися позивачем, надавалися ТзОВ «БЛМ Транс» на підставі договору транспортного експедирування від 16.02.2021, договору перевезення вантажу від 21.08.2022 та заявки на перевезення від 28.08.2022.
		Як слідує з заявки на перевезення від 28.08.2022, загальна вартість перевезення, в т.ч. ПДВ  55000,00 грн. до п/п Рава-Руська, вартість перевезення товару по території України буде визначена в актах виконаних робіт.
		Водночас, Митним кодексом України не визначено види доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
		Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, від 31.01.2018 у справі №810/2839/17. Така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.
		Разом з тим, суд звертає увагу, що заявленими умовами поставки товару позивачу є FCA - Spelle. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін FCA означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
		Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
		Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.
		Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
		Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
		Митниця може вимагати, а суб`єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.
		При цьому приписи митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
		Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		Таким чином, оскільки до митної вартості оцінюваних товарів додаються витрати на транспортування, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням лише до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а не по території України, наведене вище спростовує доводи відповідача про те, що позивачем з явним наміром приховати загальну вартість перевезення задля маніпуляцій з вартістю послуги на ділянках до та після перетину митного кордону України у наданій до митного оформлення заявці на перевезення від 28.08.2022 у графі «Загальна вартість перевезення» насправді загальна вартість перевезення не вказана, вказана лише вартість перевезення до кордону України, хоча загальний маршрут в договорі - Spelle  Вінниця.
		Водночас, на підтвердження остаточної вартості перевезення вантажу до м. Вінниця, позивачем надано суду відповідні документи, які в силу умов п. 4 договору перевезення вантажу від 26.08.2022 могли бути створені вже після доставки товару, зокрема: рахунок на оплату №208 від 05.09.2022, акт надання послуг №БЛМ00000208 від 05.09.2022, платіжне доручення №9740 від 07.09.2022 на суму 144308,90 грн. 
		Як слідує з рахунку на оплату №208 від 05.09.2022 ТзОВ «БЛМ Транс» надало ФОП ОСОБА_1 транспортно-експедиційні послуги за заявкою №2 від 26.08.2022 за договором 16/02/2020 від 16.02.2021 по маршруту Germany, 48480  П/П Рава Руська на суму 55000,00 грн., (яка в силу вимог ч. 10 ст. 58 МК України додається до митної вартості імпортованого товару), а також транспортно-експедиційні послуги за заявкою №2 від 26.08.2022 за договором 16/02/2020 від 16.02.2021 по маршруту П/П Рава Руська  Україна, Вінницька область на суму 89308,90 грн. (яка в силу вимог ч. 10 ст. 58 МК України не додається до митної вартості імпортованого товару).
		Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивачем не понесено. Отже, якщо за твердженням декларанта додаткових витрат, пов`язаних з транспортуванням (окрім наведених в довідці про транспортні витрати від 30.08.2022), навантаженням, обробкою, не було, то декларант не повинен доводити цей факт. Декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, додаткові витрати все ж таки здійснювалося, то митниця повинна довести наявність цього факту.
		З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вартість перевезення імпортованого товару є підтвердженою.
		Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14.07.2021 у справі № 520/11590/19 та відповідно до якої адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
		Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 у справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
		Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач належним чином не обґрунтував застосування саме резервного методу для визначення митної вартості товару.
		Водночас, як вище встановлено судом з матеріалів справи, позивачем до митного оформлення надано усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.
		Митну вартість товару згідно з поданою митною декларацією позивачем визначено за першим методом, на рівні від 33,94 до 33,44 Євро/шт. залежно від ваги шини (або 0,57 Євро/за кг. нетто).
		Наданий до митного оформлення Інвойс № 29842 від 29.08.2022 у розумінні статті 52 МК України містить відомості про вартість товарів.
		Надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати по перевезенню вантажу з місця завантаження до кордону від 30.08.2022 містить дані про вартість перевезення з пункту відправлення до кордону та містить номери автотранспортних засобів, якими здійснено таке перевезення, що відповідає товаросупровідним документам, які подані до митного оформлення, та дозволяє ідентифікувати зазначені документи як такі, що підтверджують складову митної вартості поставки товару.
		Судом також встановлено, що 01.09.2022 відповідачем надіслано позивачу вимогу про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайсл-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		На виконання вказаного повідомлення позивачем 01.09.2022 надано відповідачу пояснення, мотивовані тим, що відповідно до статті 53 МК України додаткові документи надаються за наявності таких, однак у ФОП ОСОБА_1 немає в наявності додаткових документів, окрім тих, що вже були надані до митного оформлення. Просив завершити митне оформлення.
		Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
		Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 810/5295/17, від 07.11.2019 у справі № 160/1329/19
		Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
		З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується із висновком суд першої інстанції, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом. Правильність визначення митної вартості позивачем відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
		Протиправність оскаржуваних рішень обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за основним методом та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
		Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. 
		У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. 
		Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. 
		Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.
		Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Львівської митниці  залишити без задоволення.
		Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2023 року у справі №380/13177/22  залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
		 
		Судді В.В. Гуляк
		 
		О.М. Довгополов
		 
		Повний текст постанови складено 27.07.2023

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...