Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/9735/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2023. Зареєстровано: 31.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2023.
Дата набрання законної сили: 29.08.2023
Номер судового провадження: 1-кп/755/225/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018100000000029

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/9735/18
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"27" липня 2023 р. Дніпровського районного суду м. Києва у складі:
		головуючого судді                                 ОСОБА_1 ,
		секретарів судових засідань         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дніпровського районного суду м. Києва обвинувальний акт у кримінальному провадженні за № 42018100000000029 від 11 січня 2018 року за обвинувальним актом по обвинуваченню  ОСОБА_8 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка, Донецької обл., одруженого, з вищою освітою, працюючого старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції № 4 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , - у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України,
		за участю учасників судового провадження:
		прокурорів                                                                 ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		        ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , 
		ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
		потерпілої                                                                 ОСОБА_15 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката                                 ОСОБА_16 , 
		обвинуваченого                                                 ОСОБА_8 , 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що: «Відповідно до наказу N°726 о/с від 12.07.2017 Головного управління Національної поліції у місті Києві,  ОСОБА_8 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції № 4 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, який фактично виконує обов?язки працівника сектору розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві. 13.11.2017 у журналі єдиного обліку Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за N° 92666 зареєстровано заяву громадянина ОСОБА_17  про те, що 12.11.2017 по вул. Микитенка, 21-а в м. Києві, громадянин ОСОБА_18  незаконно заволодів автомобілем BMW, номерний знак  НОМЕР_1 , 1998 року випуску. 14.11.2017 за вказаним фактом слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12017100040015384 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
		Так, ОСОБА_8 виконуючи обов?язки працівника сектору розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, діючи умисно, в особистих корисних інтересах, не маючи, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, повноважень щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою особистого незаконного збагачення, вирішив повідомити близьких родичів ОСОБА_18 , одного з фігурантів кримінального провадження № 12017100040015384 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, про наявність у нього фактів про причетність ОСОБА_18 до заволодіння транспортним засобом та можливість вирішити питання про не притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
		09.01.2018 зранку, приблизно о 8:00  ОСОБА_8  з метою реалізації злочинного наміру прибув за місцем проживання ОСОБА_15  (  АДРЕСА_3 ), після чого в ході розмови пред?явив останній фотографію її сина ( ОСОБА_18 ) та повідомив, що у ОСОБА_18 великі проблеми, так як він разом із товаришем викрали автомобіль на іноземній реєстрації.
		Крім того, тоді ж ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_15 , що він в змозі вирішити питання шодо не прийняття рішення про притягнення до відповідальності її сина.
		В подальшому, ОСОБА_8 зателефонував до ОСОБА_15 та повідомив про необхідність прибути останній) 11.01.2018 о 10:00 за його місцем робити ( АДРЕСА_4 ):
		Відповідно до попередньої домовленості із ОСОБА_8 ,  ОСОБА_15  прибула 11.01.2018 о 10:00 за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 2 «Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві».
		11.01.2018, знаходячись у приміщенні Дніпровського управління поліції НП у місті Кисві (м. Київ, вул. Червоноткацька, 2) ОСОБА_8 , під час розмови з ОСОБА_15 , з метою заволодіння грошовими коштами шляхом обману з метою особистого незаконного збагачення повідомив осатаній про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 2000 доларів США, за забезпечення працівниками органів національної поліції вирішення питання про не прийняття рішення про притягнення до відповідальності ОСОБА_18 - сина ОСОБА_15 за фактом викрадення ним автомобіля на іноземній реєстрації по кримінальному провадженню № 12017100040015384 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
		ОСОБА_8  запевнив ОСОБА_15  у тому, що за отримані від неї грошові кошти в сумі 2000 доларів США, її син  ОСОБА_18  по кримінальному провадженню № 12017100040015384 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, лише буде допитаний як свідок, а підозра про вчинення злочину йому пред`являтися не буде.
		Своїми умисними діями ОСОБА_8 переконав ОСОБА_15 у тому, що лише за таких умов вона зможе вирішити питання про не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_18 - сина ОСОБА_15 , чим схилив останню до передачі неправомірної вигоди. ОСОБА_15 була змушена погодитись на незаконну пропозицію ОСОБА_8 
		15.01.2018 близько 17 год. 00 хв., відповідно до попередньої домовленості, ОСОБА_15 разом із своїм сином ОСОБА_18 зустрілась із ОСОБА_8 за адресою: м. Київ, вул. Червоноткатська, 2, (Дніпровське управління поліції ГУ ПН в м. Києві).
		Під час вказаної зустрічі, після відбирання показів у ОСОБА_18 як свідка по кримінальному провадженні № 12017100040015384 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 одержав від ОСОБА_15 грошові кошти у розмірі 700 доларів США, що станом на 15.01.2018 згідно курсу Національного банку України становило 19 975 грн. 62 коп., під виглядом неправомірної вигоди, нібито за вирішення питання про не притягнення до відповідальності ОСОБА_18 - сина ОСОБА_15 за фактом викрадення ним автомобіля на іноземній реєстрації, обернувши зазначені кошти на свою користь.
		Відповідно до наказу № 1449 o/c від 15.12.2017 старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції N 4 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 у період з 25.12.2017 по 18.01.2018 перебував у щорічній черговій оплачуваній відпустці.
		Відповідно до листа Дніпровського управління поліції Головного управління поліції в місті Києві № 3139/125/50-2018 від 04.04.2018 старший Оперуповноважений сектору кримінальної поліції № 4 Дніпровського Управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві , ОСОБА_8 не уповноважувався на проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 12017100040015384 від 14.11.2017.
		Таким чином, своїми умисними діями за викладених вище обставин ОСОБА_8 заволодів чужим майном шляхом обману (шахрайство), тобто вчинив кримінальне
		правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК країни.
		Крім того, відповідно до наказу № 726 о/с від 12.07.2017 Головного управління Національної поліції у місті Києві, ОСОБА_8 призначено на посаду старшого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції № 4 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, який фактично виконує обов`язки працівника сектору розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів відділу кримінальної поліції Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві.
		13.11.2017 у журналі єдиного обліку Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві за N° 92666 зареєстровано заяву громадянина ОСОБА_17 , про те, що 12.11.2017 по вул. Микитенка, 21-а в м. Києві, громадянин ОСОБА_18 незаконно заволодів автомобілем BMW, номерний знак НОМЕР_1 , 1998 року випуску.
		14.11.2017 за вказаним фактом слідчим відділом Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12017100040015384 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
		09.01.2018 зранку, приблизно о 8:00 ОСОБА_8 прибув за місцем проживання ОСОБА_15 ( АДРЕСА_3 ), після чого в ході розмови пред?явив останній фотографію й сина ( ОСОБА_18 ) га повідомив, що у ОСОБА_18 великі проблеми, так як він разом із товаришем викрали автомобіль на іноземній реєстрації.
		Крім того, тоді ж ОСОБА_8 повідомив ОСОБА_15 , що він в змозі вирішити питання щодо не прийняття рішення про притягнення до відповідальності її сина.
		В подальшому,  ОСОБА_8  зателефонував до  ОСОБА_15  та повідомив про необхідність прибути останній 11.01.2018 о 10:00 за його місцем робити ( АДРЕСА_4 ).
		Відповідно до попередньої домовленості із ОСОБА_8 ,  ОСОБА_15  прибула 11.01.2018 о 10:00 за адресою:   АДРЕСА_4 ). (Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у
		11.01.2018, знаходячись у приміщенні Дніпровського управління поліції ГУНП у місті Києві (м. Київ, вул. Червоноткацька, 2) ОСОБА_8 , під час розмови з ОСОБА_15 , з метою підбурювання останньої до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, а саме слідчому групи слідчих у вказаному кримінальному провадженні, повідомив ОСОБА_15 про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 2000 доларів США, за вирішення питання про не прийняття рішення про притягнення до відповідальності ОСОБА_18 - сина ОСОБА_15 за фактом викрадення ним автомобіля на іноземній реєстрації по кримінальному провадженню № 12017100040015384 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.
		ОСОБА_8  запевнив ОСОБА_15  в тому, що за отримані від неї грошові кошти в сумі 2000 доларів США, її син  ОСОБА_18  по кримінальному провадженню № 12017100040015384 за ознаками злочину, передаченого ч. 1 ст. 289 КК України, лише буде допитаний як свідок, а підозра про вчинення злочину йому пред`являтися не буде.
		Своїми умисними діями ОСОБА_8 переконав ОСОБА_15 у тому, що лише за таких умов вона зможе вирішити питання про не притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_18 - сина ОСОБА_15 , чим підбурив останню до передачі неправомірної вигоди. ОСОБА_15 була змушена погодитись на незаконну пропозицію ОСОБА_8 
		15.01.2018 близько 17 год. 00 хв., відповідно до попередньої домовленості,  ОСОБА_15  разом із своїм сином  ОСОБА_18  зустрілась із  ОСОБА_8  за адресою: м. Київ, вул. Червоноткатська, 2, (Дніпровське управління поліції ГУ ПН в м. Києві).
		Під час вказаної зустрічі, після відбирання показів у ОСОБА_18 як свідка по кримінальному провадженні № 12017100040015384 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 одержав від ОСОБА_15 грошові кошти у розмірі 700 доларів США, що станом на 15.01.2018 згідно курсу Національного банку України становило 19 975 грн. 62 коп., під виглядом неправомірної вигоди, нібито за вирішення питання про не притягнення до відповідальності ОСОБА_18 - сина ОСОБА_15 за фактом викрадення ним автомобіля на іноземній реєстрації, обернувши зазначені кошти на свою користь.
		Відповідно до наказу № 1449 o/c від 15.12.2017 старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції N 4 Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 у період з 25.12.2017 по 18.01.2018 перебував у щорічній черговій оплачуваній відпустці.
		Відповідно до листа Дніпровського управління поліції Головного управління поліції в місті Києві № 3139/125/50-2018 від 04.04.2018 старший Оперуповноважений сектору кримінальної поліції № 4 Дніпровського Управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, ОСОБА_8 не уповноважувався на проведення будь-яких слідчих (розшукових) дій в рамках кримінального провадження № 12017100040015384 від 14.11.2017.
		Таким чином,  ОСОБА_8 обвинувачується у підбурюванні до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за вчинення такою службовою особою в інтересах того хто падає таку вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України.»
		У судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_8  свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні не визнав та показав,  що на час події  працював старшим оперуповноваженим сектору кримінальної поліції № 4 Дніпровського УП ГУНП у м. Києві. Їх відділом було виявлено багато епізодів незаконного заволодіння транспортними засобами з іноземними номерами, більше 20 матеріалів, але слідчі  не вносили в  ЄРДР ці данні, оскільки не було власників цих автомобілів. Однак, усі злочини мали один «почерк», на автомобіль встановлювали навігатор, продавали автомобіль, а ввечері їхали з другим комплектом ключів та  забирали автомобіль. Він  встановив двох осіб, причетних до вчинення цих  злочинів,  ОСОБА_18  та ОСОБА_19, були зібрані докази, у тому числі і відеозаписи. Йому відомо, що прокурор ознайомлювався із зібраними матеріалами та надав вказівку когось з хлопців опитати. ОСОБА_19 на той час переховувася за кордоном, а ОСОБА_18  перебував в Україні. З метою його опитування,  він з дільничним приїхав за місцем проживання  ОСОБА_18 .  Двері квартири відчинила матір -  ОСОБА_15  та повідомила, що її син відсутній. Він  залишив їй свій номер мобільного  телефону та просив передати сину, щоб він з`явився для надання пояснень. Через декілька днів ОСОБА_15  одна приїхала до нього, він її опитав щодо місця перебування її сина та знову їй роз`яснив, що він повинен опитати саме його.  Приблизно через тиждень знову зателефонувала  ОСОБА_15  та повідомила, що вона із сином знаходяться поряд з приміщенням райвідділу і просила їх прийняти. На той час він  офіційно  перебував у відпустці, однак, погодився приїхати. У присутності матері він відібрав пояснення  у  ОСОБА_18 . Той  повідомив, що  не причетний до вчинення злочинів, але надав пояснення щодо обставин вчинення цих злочинів  ОСОБА_19 . Він наполягає, що відбирав у ОСОБА_20  саме пояснення. Він не міг допитувати його як свідка, оскільки  було достатньо доказів  причетності останнього до незаконного заволодіння транспортними засобами, а тому було достатньо підстав для вручення ОСОБА_18  підозри,  після її підписання прокурором. Усі матеріали він передавав слідчому, а той повинен був передати  їх прокурору. Крім того, у нього ( ОСОБА_8 ) не було доручення на допит ОСОБА_18  як свідка. Після закінчення відбирання пояснень,    ОСОБА_15  одразу почала йому пропонувати гроші, щоб її сина не притягали  до кримінальної відповідальності. Вона дістала конверт, намагалася його «всунути» йому та говорила, що завтра ще привезе  грошей. Ніяких коштів  від  ОСОБА_15  він не отримував, у кабінеті вона їх не залишала, а він одразу її випроводив. Він нікого не викликав та не фіксував цю подію, оскільки не віднісся до цього серйозно та і її пожалів.  На той час його сусідом по кабінету був начальник - ОСОБА_21 , а робочих столів було три. Після цієї зустрічі він більше ніколи з ОСОБА_15   та її сином не зустрічався у цій справі. У той же час,  ОСОБА_15  почала телефонувати та писати  ОСОБА_21 . Звідки в неї номер його мобільного телефону він не знає. Також, вона телефонувала йому, але він з нею не спілкувався.   Крім того, під час розшукових дій було  встановлено, що ОСОБА_18  та ОСОБА_19 працюють під прикриттям СБУ, але він не може це довести належними доказами. У слідчого було вилучено кримінальне провадження щодо незаконного заволодіння транспортними засобами. Ця слідча дія була проведена з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, а у судовому засіданні диск цієї події виявився без запису.  Після вилучення кримінального провадження ніхто більше не бачив оригіналу цих документів, тому надані як докази прокурором незавірені копії кримінального провадження є незрозумілими та невідомого походження ксерокопіями друкованих аркушів. Серед них є начебто копія протоколу допиту ОСОБА_22 , як свідка, саме ним, ОСОБА_8 . Однак, оригіналу такого протоколу не існує. Він допит як свідка не проводив, бланк цей не заповнював, підпис на бланку відрізняється від його, що видно і без експертизи. Експертне дослідження він з адвокатом провести не змогли, оскільки для цього необхідно оригінал документа, а його не існує, як інших матеріалів кримінального провадження. Він ніколи від ОСОБА_15 не отримував гроші. Під час проведення обшуків у нього вдома та автомобілі грошей вилучено не було. Він злочинів не вчиняв, все що відбувалося, була провокація та незаконне обвинувачення. На час події він перебував у відпустці та не був службовою особою. Строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадження закінчувався 01 червня 2019 року. У цей день йому повідомили про проведення дій, передбачених ст. 290 КПК України. Він і адвокат 04 червня 2019 року за один день ознайомилися з наданими матеріалами кримінального провадження. Під час ознайомлення вони, у тому числі, виявили відсутність документів про визнання ОСОБА_15 потерпілою за ст. 190 КК України, відсутність заяви про злочин, документів про вручення їй пам`ятки. Фактично 04 червня 2019 року був останній день для слідчого на вручення обвинувального акту та направлення справи до суду. Однак, слідчий, поза межами закінчених строків досудового розслідування, 13 червня 2019 року визнає ОСОБА_15 потерпілою, відбирає заяву про злочин тощо. Після 20 червня 2019 року слідчий телефонував йому та просив приїхати та ще раз провести ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, однак, він категорично відмовився. Лише 23 червня 2019 року слідчий надав йому обвинувальний акт, реєстр матеріалів. Прокурор, супровідним, датованим 26 червня 2019 року, направив кримінальне провадження до суду поза межами строку досудового розслідування. Ця обставина сама по собі вже свідчить про те, що є підстави для закриття провадження. Однак, враховуючи обставини справи, докази, які забрані з грубим порушенням норм кримінально-процесуального законодавства та те, що він категорично заперечує вчинення злочинів, він просить суд винести відносно нього вирок, яким його повністю виправдати.
		       Відповідно до вимог ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до вимог ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язаний в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до вимог ст.9 КПК України.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора.
		Суд же відповідно до вимог ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
		Відповідно до вимог ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		На підтвердження та обґрунтування винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190 та ч.4 ст. 27 і ч.3 ст. 369 КК України, сторона обвинувачення посилається на докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме: допит потерпілої, допити свідків, протоколи слідчих дій. 
		Так, будучи допитаною у судовому засіданні потерпіла  ОСОБА_15  суду показала, що   одного ранку о 06 годині, приблизно у листопаді 2017 року, до них додому приїхав  ОСОБА_8  та повідомив, що  у її сина є проблеми та йому необхідно з`явитися до райвідділу. Свідком спілкування став її чоловік, він колишній співробітник карного розшуку, який не захотів вникати у ці проблеми та самоусунувся від їх вирішення.    ОСОБА_8  натякнув, що може допомогти вирішити проблеми її сина. Вони обмінялися з ОСОБА_8  номерами мобільних телефонів.  Під час її розмови із сином ОСОБА_18  по мобільному телефону,  той повідомив, що ніякого злочину не вчиняв. Через деякий час вона разом із сином прийшли до кабінету  ОСОБА_8 , там був присутній і його керівник  ОСОБА_21 . Чоловіки удвох  допитували її сина про автомобіль з іноземними номерами. Вона зрозуміла, що син узяв в оренду автомобіль з іноземними номерами та не повернув. Потім, коли ОСОБА_21  вийшов, то у присутності її сина,  ОСОБА_8  вперше за весь час заговорив про гроші,  вони обговорювали суму коштів, щоб син залишився свідком у цій справі.  Спочатку  ОСОБА_8  написав на аркуші паперу 3000 доларів, вона сказала, що дуже багато.  ОСОБА_8  вийшов із кабінету,  а повернувшись погодився на 2000 доларів. Після цього, за рекомендацією знайомого, вона вирішила написати  заяву до правоохоронних органів. Для неї домовилися у приватному порядку про зустріч у прокуратурі м. Києва. Вона приїхала на станцію метро «Палац Україна» та прийшла до прокуратури. Її зустрів знайомий її знайомого на вході у прокуратуру та повів до  кабінету. Вона розповіла  йому про вимоги працівників поліції. Він щось друкував,  вона підписувала аркуш, але зміст його не читала. Її ніхто не попереджував про кримінальну відповідальність за неправдиву заяву про злочин, ні тоді, ні потім.   Вона ніколи не була в СБУ, ніяких заяв до цього органу не подавала. Через два тижні вона знову з сином прийшла до райвідділу, їх там зустріли  знайомі з СБУ, які займалися її справою. Вони одягнули на неї відеокамеру та надали згорнуті вчетверо  купюри доларів. Вона не знала скільки там купюр. Вона не перераховувала гроші та не бачила чи усі купюри там були саме долари, не знала їх походження та справжність. Ці речі їй надали у салоні автомобіля. Понятих не було, протоколів ніхто не складав,   потім вона також не підписувала ніяких документів.  Вони із сином  спочатку зайшли до кабінету, а потім вона  та ОСОБА_8  виходили у коридор, де вона йому віддала гроші, повідомивши, що це не уся сума, решту вона принесе пізніше.  ОСОБА_8  був здивований.  Після цього,  вона вийшла з приміщення райвідділу та в автомобілі віддала усю апаратуру. Ій сказали, що їх із сином викличуть, але ніхто більше не викликав, грошей більше не давав.  Вона потім телефонувала  ОСОБА_8 , щоб передати решту коштів, але той вже не брав трубку і уникав спілкування. Під час досудового розслідування вона дійсно повідомляла, що коли зник ОСОБА_8 , то вона телефонувала та спілкувалася і переписувалася в месенжерах з  ОСОБА_21  про передачу грошей. Також вона намагалася з`ясувати, чому зник  ОСОБА_8 . Саме від  ОСОБА_21 , але з іншого телефону,  надходили повідомлення про необхіднісь передати решту грошей, але за ними до неї додому приїде інша особа. Вона не погоджувалася і вимагала, що до неї за грошима приїхав саме ОСОБА_8 .  ОСОБА_8 . На даний час, вона не підтримує ці покази, вона не знала ОСОБА_21 , не телефонувала йому, не переписувалася, а називала його прізвище за проханням працівників СБУ, яких він цікавив. Їй невідомо  коли вона отримала статус потерпілої у цьому кримінальному провадженні, вона весь час була свідком. Вона не отримувала пам`ятку потерпілої та не подавала заяву про визнання її потерпілою, бо вона і зараз не вважає себе  потерпілою, в неї нічого не забирали.  Вона не цікавилася ходом справи.  Не відповідають дійсності дані про те,  що вона чотири рази приходила у прокуратуру до прокурора  ОСОБА_23 , вона   у нього жодного разу  не була.  Ій ніколи не показували документ, який дає підстави для використання техніки, протоколи  про використання техніки вона не підписувала. Вона не знала, що її телефони прослуховувались. Їй не повідомляли,  що відносно  неї проводились НСРД. Вона не надавала згоди на такі дії відносно неї та не надавала згоду на співпрацю з працівниками СБУ. Вона не вважає себе потерпілою, ніякої шкоди їй завдано не було. 13 червня 2019 року їй зателефонував слідчий та повідомив, що  необхідно  підписати якісь документи та заяву на  ОСОБА_8 . До неї на роботу приїхав невідомий чоловік і вона на вулиці  підписувала  документи,  на жаль, не читаючи їх.  Ще вона хоче додати, що вже на другу зустріч з  ОСОБА_8  вона ходила з апаратурою. Її знайомі сказали, що спочатку хочуть послухати, що там за розмови, а тільки потім будуть приймати  рішення по її питанню. Коли вона вже йшла на другу зустріч, то в неї у кишені куртки знаходився диктофон, який дали в машині біля райвідділу працівники СБУ, це ніяк не оформлювалося ні до, ні після. Її син про це нічого не знав і вона йому не розповідала. На виході з райвідділу вона віддала диктофон працівникам поліції. Потім вони сказали, що було погано чутно, тому треба іти ще раз з новою апаратурою. У сина другий раз також була апаратура. Син з нею ходив до ОСОБА_8  два рази. На цей час, коли їй відомо дуже багато інформації по цій справі, вона дуже шкодує, що піддалася на провокаційні уговори товариша сина та звернутися до правоохоронних органів. Ніяких претензій матеріального та морального характеру вона до ОСОБА_8 не має. 
		У судовому засіданні свідок  ОСОБА_18  суду показав, що працює водієм в таксі неофіційно.  На той період часу він проживав разом із батьками, але вдома бував іноді, бо займався купівлею-продажем  автомобілів, переганяв їх. Одного разу йому зателефонувала матір та повідомила, що додому приходили оперуповноважений та дільничний і його шукали. Він одразу зрозумів, що його шукають відносно автомобіля БМВ на іноземних номерах. Він знайшов автомобіль по інтернету для оренди. У кафе він зустрівся з чоловіком,  підписав договір оренди. Чоловік показав   тимчасовий реєстраційний талон та довіреність від людини, яка була вписана в талоні, та яка надавала в оренду автомобіль.  Після чого, йому передали  український страховий поліс та реєстраційний талон. Потім він усі документи та автомобіль повернув цьому чоловіку, а договір не зберіг. Своїй матері він повідомив, що не вчиняв ніякого злочину, тому вона може не хвилюватися. Матір  повідомила, що працівники поліції завуальовано повідомили, що можуть допомогти у вирішенні проблеми. Він знову її повідомив, що нічого не вчиняв. У цей час, біля нього знаходився його товариш ОСОБА_24 , який чув їх розмову  та захотів побалакати з мамою. Він сказав матері, що необхідно звертатися до СБУ і він може домовитися з друзями про зустріч. Особисто він ( ОСОБА_18 ) не бачив підстав для звернення у будь-які органи, і ніколи б цього не робив, фактично ОСОБА_25  спровокував його матір. Він одразу додому не повернувся, лише через деякий час. Він не просив матір зателефонувати ОСОБА_8  та спитати у якому статусі та у зв`язку з якими обставинами його будуть допитувати. Також, не просив номер мобільного телефону ОСОБА_8  та не телефонував йому. З цього часу усім займався його товариш з друзями. Його батько колишній працівник карного розшуку, але він йому не повідомляв про ситуацію та не радився, що робити. Мати чітко йому ситуацію не пояснювала. Матері довіреності на представлення його інтересів він не надавав.  Ухвалу Київського апеляційного суду не бачив, документів на згоду на конфіденційну співпрацю не підписував. Коли вони з матір`ю пішли на допит до  ОСОБА_8 , то біля райвідділу їх чекали два приватних автомобілі,  темно зелена «Шкода Октавія» і чорна «Тайота Прадо», два чоловіка та жінка  у цивільному одязі. Серед них був чоловік до якого його матір направив   ОСОБА_26 . Він з ним зустрівся вперше. Йому на вулиці під светром встановили  мікрофон, а матері, як вона потім повідомила йому, у салоні автомобіля надягнули кофту, де була прикріплена відеокамера,  та надали гроші, кількість вона не знала.  Ніяких понятих не було, будь-яких протоколів чи інших документів не складали, вони нічого не підписували. Чому матір пішла з ним на допит він не може пояснити. Коли вони прийшли до  ОСОБА_8 , то у кабінеті знаходився ще один чоловік. Він надавав пояснення,  ОСОБА_8  статусу йому не роз`яснював. Він вважає, що його допитували як свідка. Який документ складався він не пам`ятає. У якості кого на допиті була присутня матір він не знає. Після закінчення допиту,  ОСОБА_8  вийшов з кабінету, за ним пішла мати. Зі слів матері він знає, що вона йому у загальному коридорі райвідділу  на першому поверсі передала гроші, за те щоб його не притягнули до кримінальної відповідальності. Вона з ним це не узгоджувала та не питала дозвіл. Він наполягає, що нічого не вчиняв і чому мати платила гроші не знає, усім займався його товариш. Коли вони вийшли, їх чекали працівники СБУ, які забрали апаратуру та сказали чекати виклику, але так їх ніхто і не викликав. Матір йому  не повідомляла, що ходила до прокуратури із заявою. Він знає, що матір їздила на станцію метро «Шулявська», там знаходиться будинок правоохоронних органів. Ще мама повідомляла, що їм необхідно з`їздити до установи на метро Арсенальну. Вони разом приїхали, але у приміщення їх не запрошували. Вийшов чоловік і вони на вулиці розмовляли про, що він не пам`ятає, але точно вони нічого не підписували.  Він наполягає, що у цій справі зустрічався з  ОСОБА_8  один раз, а його матір два (вдома і під час допиту), також він знав, що вона один раз одягала апаратуру. Тільки у суді під час допиту він вперше почув, що у матері до його допиту була ще одна зустріч з ОСОБА_8  з «прослушкой».  Він з нею двічі до  ОСОБА_8  не ходив. Через деякий час він зустрів   ОСОБА_27 , який йому повідомив, що  працівникам СБУ за  «виконану  роботу» необхідно «віддячити» і  передати 10 000 доларів, бо ніхто не вирішує питання безкоштовно. Він був здивований цією вимогою, але ОСОБА_27  йому погрожував у разі відмови. Він не надав гроші, тоді погрози продовжилися, а згодом його сильно побили та попередили, що "буде йти твоя дівчина, підійде наркоман і її заріже", та надали термін один тиждень. Він зустрівся з ОСОБА_27 та повідомив, що у нього немає таких коштів. ОСОБА_27 сказав, що тоді борг треба відпрацювати. Він надав йому комплект ключів від автомобіля БМВ -7 на іноземних номерах, повідомив адресу його знаходження у м. Біла Церква, та наказав його перегнати до м. Києва. Він був вимушений погодитися. Він разом із своєю дівчиною приїхали до міста Біла Церква, де біля автомобіля їх одразу затримали працівники поліції. Він зрозумів, що це була «підстава» і їх чекала поліція. Коли вони приїхали до відділення, то там були і працівники СБУ. Їм сказали надати 10 000 доларів, або на них заведуть справу. У його дівчини заможній батько, вони йому зателефонували. Останній через деякий час приїхав, розрахувався грошима, і їх забрав. Їх прибування у міліції за згодою не оформлювали. Через три місяці йому батько повідомив, що його шукає слідчий з ОСОБА_28 . Він йому зателефонував, останнього цікавив ОСОБА_27 , який вчинив провокацію щодо їх співробітника. На сьогоднішній день йому відомо, що ОСОБА_27 завербований провокатор СБУ, і тільки у той період за його допомогою затримано 4-х працівників поліції Києва та Київської області. Зараз його сусід ОСОБА_29 та ОСОБА_25 проходять по одній справі у зв`язку з цим. Він не знає, що сталося з кримінальною справою, у якій його допитували. 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_21 суду показав, що на час подій він працював начальником сектору карного розшуку Дніпровського управління поліції у м. Києві. ОСОБА_30 був його підлеглим та на той час вони працювали в одному кабінеті на першому поверсі. У провадженні слідчого ОСОБА_31 було кримінальне провадження про незаконне заволодіння транспортним засобом. ОСОБА_18 був свідком у цьому провадженні. Він ( ОСОБА_21 ) у цьому провадженні ніяких дій не проводив, з ОСОБА_8 та ОСОБА_32 нічого не обговорював, не чув він і розмови ОСОБА_33 та ОСОБА_8 у цьому провадженні. Під час опитування ОСОБА_8 ОСОБА_18 він присутній не був. Він вважає, що його переплутали з ОСОБА_34 , який працював у відділку та на нього схожий. Він не знає, чи були підстави пред`являти ОСОБА_18 підозру, але йому відомо, що потерпілий та свідки одразу повідомили, що злочин вчинили ОСОБА_18 та його товариш. Він не чув від ОСОБА_8 про наміри отримати гроші від ОСОБА_15 , також про те, що той отримав гроші. На той час він користувався номером мобільного телефону НОМЕР_2 . ОСОБА_35 він вперше побачив у суді. Йому невідомо звідки у неї був номер його мобільного телефону, але вона йому телефонувала та писала у месенжер «Телеграм». Він з нею спілкувався і брав участь у переписці. Після допиту сина, де той повідомив, що до угону автомобіля причетний його товариш, ОСОБА_15 цікавилася чи знайшли злочинця. Він також їй телефонував і просив допомоги у пошуку товариша її сина. Подальші розмови з її боку носили провокативний зміст. ОСОБА_15 хотіла домовитись за сина свого, хоча він був лише свідком. Згодом він почав підозрювати, що вона агент СБУ, особливо коли вона почала писати, що не може знайти ОСОБА_8 . Він навіть хотів на неї, за провокацію, написати заяву до СБУ. Він перестав з нею спілкуватися. Він вважає, що у ОСОБА_15 є усі підстави його оговорювати. Він знає ОСОБА_8 як добропорядну людину. Це була перша провокація по відношенню до їх сектору. Він вважає, що це була помста працівників СБУ. Щодо нього проводилися службові перевірки, обшуки. Він не знав, що відносно нього проводилися НСРД. Після цих подій він був вимушений звільнитися з органів поліції. 
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_36 суду показав, що на час події він працював слідчим Дніпровського управління поліції в м.Києві. У нього у провадженні були матеріали кримінального провадження по незаконному заволодінню транспортним засобом. Він по роботі був знайомий з ОСОБА_8 . Коли він працював у райвідділі, то у нього було багато проваджень і багато роботи кожного дня. Ніяких конкретних обставин цієї справи він не пам`ятає. Потерпілу ОСОБА_15 він у судовому засіданні побачив вперше. Він не пам`ятає, щоб із ОСОБА_8 обговорював статус ОСОБА_18 як свідка та надавав ОСОБА_8 доручення допитувати ОСОБА_18 як свідка. Також, він ніколи не обговорював питання закриття кримінального провадження. Він не чув від ОСОБА_8 про наміри отримати гроші у цьому провадженні та про те, що той вже отримав гроші. Він не пам`ятає, чи готував постанову про пред`явлення підозри ОСОБА_18 . 
		Крім того, як доказ сторони обвинувачення, прокурор надав заяву ОСОБА_15 . Як вбачається зі змісту заяви, без зазначення дати, ОСОБА_15 звернулася до заступника начальника ГУСБ України в м. Києві та Київській області з заявою про те, що співробітник Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_37 09 січня 2018 року приїздив за місцем її проживання та хотів зустрітися з її сином ОСОБА_18 . Пояснила, що її син з товаришем викрали автомобіль на латвійських номерах, у зв`язку з чим у них великі проблеми. Також ОСОБА_8 зазначив, що в змозі вирішити це питання, узяв у неї номер її телефону та сказав, що сам зателефонує. ОСОБА_8 зателефонував через декілька годин і викликав її на 10 годину 11 січня 2018 року до райвідділу. За домовленістю вона приїхала, він забрав її та провів до кабінету на другому поверсі, де повідомив, що якщо вона хоче, щоб її син був свідком, то необхідно заплатити 2000 доларів не пізніше 16 січня 2012 року. Тому вона просила вжити заходів щодо цього співробітника поліції. На аркуші міститься штамп «Приймальня ГУ СБУ у м. Києві та Київській області».
		Прокурором було надано суду протокол про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 15 січня 2018 року. У самому протоколі зазначено, що надано 5 (п`ять) купюр номіналом 100 доларів США, у той же час зафіксовано номери 7 купюр, із визначенням суми 700 доларів США, долучено ксерокопії купюр. Також, зазначено, що ці гроші були передані ОСОБА_15 , яка поклала їх до своєї сумки, для подальшої передачі ОСОБА_8 .
		Цей протокол ОСОБА_15 не підписаний. 
		Згідно з протоколом за результатами проведення негласної слідчої дії від 25 січня 2018 року, було зафіксовано зміст розмови між ОСОБА_8 , ОСОБА_15 та ОСОБА_18 від 15 січня 2018 року між 17:00 та 18:50, де ОСОБА_8 опитував ОСОБА_18 , зазначивши, що спочатку він повинен у нього відібрати пояснення, а потім слідчий уже буде допитувати. Начебто у цей час ОСОБА_8 та ОСОБА_15 говорили про гроші і вона сказала, що передає йому 700, а решту потім. 
		Прокурори не змогли забезпечити участь понятих як свідків у судовому засіданні, оскільки місце їх перебування невідомо, а суду повернулися поштові повістки з посиланням, що на них зазначені неправильні адреси, а саме вони зазначені у протоколі.
		При відтворенні у судовому засіданні відеозапису цієї дії встановлено, що запис починається з того, що тривалий час темний екран, потім на ньому з`являється обличчя невідомого чоловіка. Згодом запис починає рухатися біля невідомого приміщення. Далі у коридорі приміщення особа схожа на ОСОБА_38 розмовляє, як можливо зрозуміти, з особою у якої прикріплена відеокамера. Особа, яка проводить запис з ще з однією людиною заходять до приміщення, де перебуває кілька чоловіків. Після цього, відеозапис фіксує запис стелі та частини стіни під стелею, чути розмову чоловіків. Згодом на екрані з`являється нижня частина обличчя жінки, з такого ракурсу, що можливо зробити висновок, що саме вона є носієм відеокамери. Потім відеозапис переміщується у коридор, на запису видно лише обличчя особи, схожої на ОСОБА_8 , особи розмовляють, будь-які інші дії не зафіксовані. Після чого, особа з відеозаписом йде у невідомому напрямку і запис припиняється.
		Як вбачається з даних, що містяться у протоколі обшуку від 24 лютого 2018 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2018 року, було проведено обшук кабінету № 110 у приміщенні Дніпровського УП ГУНП у м. Києві, який є робочим місцем ОСОБА_39 , ОСОБА_8 , ОСОБА_21 та ОСОБА_40 таблиці результати напроти кожного з вилучених предметів: блокноту синього кольору, блокноту коричневого кольору, флеш-накопичувача, ноутбуку, зарядному пристрою, ШМД, зазначено, що вони вилучені у кабінеті 110 (у столі, у сейфі, тощо). І, без зазначення номера кабінету та місця вилучення, записано, що слідчий ОСОБА_36 добровільно видав матеріали кримінального провадження № 12017100040015384 на 80 арк. (без конкретизації вилучених документів (дата винесення, протокол впізнання кого, дати складання, тощо).
		Відеозапис до цього протоколу відсутній. 
		Як доказ сторони обвинувачення до суду надано протоколи огляду предметів від 23 лютого 2018 року, зі змісту яких вбачається, що у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_21 , були вилучений мобільний телефон «iPhone 6», при огляді цього мобільного телефону робилися скріншоти, з яких вбачається, що о 10:59 15 січня 2018 року абонент ОСОБА_15 вже телефонувала абоненту ОСОБА_21 . Крім того, вона йому телефонувала та писала повідомлення і в наступні дні. Ще 05 січня 2018 року абонент ОСОБА_41 у переписці з абонентом ОСОБА_21 з`ясовував чи можливо у кримінальному провадженні №12017100040010644 від 29 липня 2017 року за ч.3 ст. 289 КК України змінити на ч.2 ст. 289 КК України, зазначивши, що це відносно ОСОБА_42 . Також, ОСОБА_21 у спілкування з абонентом який підписаний ОСОБА_43 , обговорює ОСОБА_15 , зазначаючи, що він з нею «базарить по телеграм».
		Також, 23 лютого 2018 року слідчим, було оглянуто мобільний телефон «iPhone » А 1778 з абонентським номером НОМЕР_3 . Як убачається зі змісту протоколу огляду предметів, цей мобільний телефон який був вилучений за місцем проживання ОСОБА_8 . З двох скріншотів екрану вбачається про переписку даного абоненту з абонентом ОСОБА_21 07 лютого 2018 року та 19 лютого 2019 року. 
		Прокурором долучено протокол огляду від 04 квітня 2018 року про огляд мережі інтернет на предмет встановлення курсу валют, встановлених Національним банком України на 15 січня 2018 року. Оглядом встановлено, що курс гривні України відносно американського долару США становить 1 долар США - 28, 5366 гривні. 
		Згідно з витягу з наказу від 15 грудня 2017 року за 1449 о/с ОСОБА_8 отримав чергову оплачувану відпустку за 2017 року тривалістю 25 днів, з 25 грудня 2017 року по 18 січня 2018 року. 
		Крім того, прокурором, як доказ у цьому провадженні, були надані ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2018 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій -аудіо, відеоконтролю за ОСОБА_21 , який, згідно зі змістом ухвали, разом з ОСОБА_8 вимагають неправомірну вигоду.
		Також, прокурор долучив ксерокопії аркушів, як стверджує прокурор, кримінального провадження № 12017100040015384 від 14 листопада 2017 року.
		Також, прокурор долучив копії особистих справ працівників поліції ОСОБА_8 та ОСОБА_21 .
		Крім того, долучена надрукована заява від 13 червня 2018 року про визнання ОСОБА_15 потерпілою у кримінальному провадженні № 42018100000000029, оскільки їй завдана моральна шкода. Аналогічною датою були винесені постанова про залучення ОСОБА_15 потерпілою у кримінальному провадженні, без зазначення статей за якими ведеться досудове розслідування та за яким складом злочину вона визнана потерпілою. 
		Відповідно до вимог ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків
		Відповідно до вимог ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 
		Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.
		Аналізуючи вищенаведене суд приходить до наступних висновків.
		У судовому засіданні ОСОБА_15 наполягала на тому, що вона з заявами до органів СБУ ніколи не зверталася, у приміщенні СБУ та його приймальні ніколи не була. Про кримінальну відповідальність при подачі заяви про злочин не попереджалася. Про ці події вона розповідала лише у приватній зустрічі особі, як вона вважає, прокурору у приміщенні прокуратури м. Києва, про зустріч з яким домовилися їх знайомі. У той же час, у судовому засіданні ОСОБА_15 стверджувала, що вона двічі приходила до ОСОБА_8 разом із сином. Допити проводилися у службовому кабінеті ОСОБА_8 , на одному із них був присутні начальник ОСОБА_21 . Кабінет цих працівників поліції знаходився на першому поверсі приміщення райвідділу. Крім того, вона стверджувала, що саме у присутності сина ОСОБА_8 вимагав хабар 3000 доларів, а потім дві. Також, вона не повідомляла, що ОСОБА_8 виставляв їй вимоги щодо строку передачі грошей. При цьому у судовому засіданні вона повідомила, що ОСОБА_8 приходив до неї у листопаді, а з сином до нього вона приходила приблизно через якийсь час, бо вона спілкувалася із сином по телефону та він не повертався додому.
		Усі ці факти свідчать про те, що ОСОБА_15 заяви у приймальні СБУ не подавала, обставини викладені у заяві різняться з показами, які вона надавала у судовому засіданні. Також вона сама пояснила, що у приватному порядку за порадою знайомих ходила до прокуратури, з ким спілкувалася не знає, документи підписувала не читаючи, не знає про кримінальну відповідальність за ці дії. 
		Згідно рапорту оперуповноваженого СБУ до керівництва, інформацію про події він отримав оперативним шляхом. 
		Крім того, у судовому засіданні ОСОБА_15 надавала суперечливі покази про кількість зустрічей із ОСОБА_8 , про кількість допитів її сина, про надання грошей, про її спілкування з ОСОБА_21 . При цьому, ОСОБА_18 не підтвердив покази матері у цій частині. 
		Щодо наданого прокурором протоколу про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 15 січня 2018 року, насамперед, відсутній протокол огляду речей особи перед врученням їй грошових купюр, а сам протокол містить суперечливі дані щодо суми грошей, хто і де їх оглядав та робив ксерокс цих купюр. Такі дані відсутні не тільки у протоколі, а і на відеозапису до нього. Цей протокол ОСОБА_15 не підписаний. 
		Як заявила у судовому засіданні ОСОБА_15 , понятих при цій дії не було, протоколи вона ніякі не підписувала, гроші їй надав знайомий працівник СБУ у складеному стані, кількість вона не знала. При цьому вона була з відеокамерою, яку в дію привів у подальшому працівник СБУ. Документів про відео контроль та протоколів ніяких вона не підписувала. Після розмови з ОСОБА_8 камеру виключили, з неї зняли техніку, ніякого протоколу за результатами слідчої дії не складали. 
		Ці дії не проводилися і коли їй перший раз працівники СБУ надавали диктофон для запису розмови з ОСОБА_8 . Цих записів прокурором надано не було. 
		Покази потерпілої підтвердив і свідок ОСОБА_18 , додавши, що на ньому також були технічні засоби, які йому надавали без оформлення документів. 
		Цих записів прокурором надано не було. 
		Фактично відсутні об`єктивні докази того, що ОСОБА_15 отримувала гроші від працівників СБУ, після закінчення слідчої дії, її ніхто не питав, де знаходяться гроші, які начебто їй були ввірені, у ОСОБА_8 ці кошти вилучені не були. На цей час відсутні відомості про місце знаходження цих коштів.
		Щодо протоколу обшуку та вилучених під час нього речей, то, дійсно, у змісті протоколу, на відміну від інших речей, не вказано приміщення, де слідчий  ОСОБА_44  добровільно надав слідчим матеріали кримінального провадженні  провадження № 12017100040015384.
		ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_21 у судовому засіданні наполягали, що кримінальне провадження вилучалося у слідчого у його особовому кабінеті на 3-му поверсі. У них, як у оперативних працівників ніколи не зберігалися матеріали кримінального провадження, які знаходяться у слідчого. Як зазначили ОСОБА_8 та ОСОБА_21 їх робочий кабінет знаходився на першому поверсі № 110, їм вони і користувалися.
		Крім того, як вбачається із змісту ухвали Печерського районного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року, слідчим суддею було надано дозвіл лише на проведення обшуку виключно робочого кабінету ОСОБА_8 та ОСОБА_21 , та приміщення, яким вони фактично користуються, з метою фіксації та вилучення відомостей про обставини вчиненого кримінального правопорушення та відшукання знарядь кримінального правопорушення, грошових коштів та інших матеріальних цінностей, отриманих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, записників, блокнотів та інших документів, які мають інформацію щодо обставин вчинення злочину та осіб причетних до його вчинення, комп`ютерної техніки, електронних носіїв інформації та мобільних телефонів на яких міститься інформація щодо обставин вчинення кримінального правопорушення і причетних до його вчинення.
		У той же час, слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання слідчого в частині вилучення майна, яке здобуте в результаті вчинення інших дій та документів, що необхідні для всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, оскільки ці вимоги слідчим не були конкретизовані та обґрунтовані.
		Окремо слідчий суддя зазначив, що слідчий не позбавлений можливості при проведенні обшуку самостійно вилучати майно та в подальшому звернутися до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. 
		Фактично слідчі не мали дозволу слідчого судді на вилучення матеріалів кримінального провадження, в подальшому з клопотанням про накладення арешту на тимчасове вилучене майно не зверталися, матеріали кримінального провадження не повернули, де вони перебувають на даний час невідомо. 
		Також, суду не було надано процесуальних рішень про те, що вилучені під час цього обшуку речі та документи були визнані речовими доказами у цьому провадженні, та де було визначено місце їх зберігання.
		Прокурор не зміг у судовому засіданні пояснити  походження ксерокопій незавірених матеріалів, які він надав як доказ у цьому кримінальному провадженні. 
		Без надання процесуальних рішень про дозвіл на обшук та про обшук за місцем проживання ОСОБА_21 , суду було надано протокол огляду, вилученого у нього мобільного телефону «iPhone 6» від 23 березня 2018, з якого вбачається, що ОСОБА_21 спілкувався з абонентом ОСОБА_15 , а ще 05 січня 2018 року у переписці абонент ОСОБА_45 з`ясовував, чи можливо у кримінальному провадженні №12017100040010644 від 29 липня 2017 року за ч.3 ст. 289 КК України змінити ч.3 на ч.2 ст. 289 КК України, зазначивши, що це відносно ОСОБА_42 ( тобто ще одне кримінальне провадження щодо ОСОБА_42 ).
		Прокурор у судовому засіданні не зміг пояснити, що саме у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 підтверджують ці докази. 
		Поряд з цим, суду не були надані процесуальні рішення про дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 , протоколи за результатами проведення обшуку, а наданий прокурором протокол огляду слідчим від 23 лютого 2018 року мобільного телефону «iPhone » А 1778 з абонентським номером НОМЕР_3 містить 2 скріншоти екрана мобільного телефону про приватну переписку даного абоненту з абонентом ОСОБА_21 за 07 лютого 2018 року та 19 лютого 2019 року. 
		Крім того, органом досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні за час проведення досудового розслідування неодноразово змінювалися кваліфікація дій ОСОБА_8 . 
		У тому числі, постановою від 21 лютого 2018 року, дії ОСОБА_8 були перекваліфіковані з ч.3 ст. 368 на ч.1 ст. 368 КК України, у зв`язку з відсутністю дій, пов`язаних із вимаганням неправомірної вигоди у великому розмірі. 
		       А постановою від 22 травня 2018 року дії ОСОБА_8 були перекваліфіковані з ч.1 ст. 368 на ч.1 ст. 190 КК України, оскільки в його діях відсутній склад злочину, передбачений ст. 368 КК України, тому що він перебував у щорічній черговій відпустці та не уповноважувався на проведення будь-яких слідчих дій у кримінальному провадженні12017100040015284 від 14 листопада 2017 року. Таким чином, на 15 січня 2018 року ОСОБА_8 не являвся службовою особою, що має право на прийняття будь-яких рішень по кримінальному провадженні. 
		       Ці ухвали відносно ОСОБА_8 постановлялися фактично після проведення досудового розслідування за сукупністю зібраних доказів. 
		       Органом досудового слідства не надано суду постанови від 25 травня 2018 року ( про яку зазначено в реєстрі матеріалів досудового розслідування) про зміну та пред`явлення ОСОБА_8 нової підозри. Ця постанова не була надана і у судовому засіданні для ознайомлення з її змістом та мотивами зміни підозри. 
		Строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчено 02 червня 2018 року (інших даних прокурором не надано). ОСОБА_15 пояснила, що вона не вважає себе потерпілою і заяви про визнання її потерпілою вона не писала. Вона не заперечувала, що на прохання слідчого, невідомому чоловіку, не читаючи, підписувала документи 13 червня 2018 року. Як вбачається з долучених до матеріалів кримінального провадження пам`ятки потерпілої та заяви, вони датовані 13 червня 2018 року, тобто отриманні поза межами досудового розслідування. Крім того, слідчий проводив досудове розслідування та закінчував його проведення за ч.1 ст. 190 КК України без заяви потерпілої. 
		Відповідно до змін, внесених до ст. 477 КПК України 06 грудня 2017 року, які введені в дію 11 січня 2019 року , до 11.01.2019 року кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 190 КК України,  було провадженням у формі приватного обвинувачення, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінального правопорушення, зокрема за ч. 1 ст. 190 КПК України, та можуть закриватися за заявою потерпілої про відмову від обвинувачення. 
		Щодо кваліфікації за ч.4 ст. 27 і ч.3 ст. 369 КК України, то відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 року «Про судову практику у справах про хабарництво», дії особи, яка, одержуючи гроші начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК України, як підбурювання до замаху на давання хабаря .
		Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 26.03.2015 року у справі №5-3кс15, якщо завдяки обману винуватий викликає бажання в особи вчинити кримінально-протиправне діяння, вчинення якого вона вважає для себе у даній ситуації вигідним, то його діяння необхідно розглядати в аспекті положень інституту співучасті. Обдурюючи іншу особу, винуватий схиляє її до вчинення кримінально-правового діяння і в такий спосіб виконує роль підбурювача до злочину. Те, що сам винуватий достеменно знає (не може знати), що злочин не буде закінчений, оскільки обманюючи особу, він завчасно робить неможливим доведення злочину до кінця, значення не має. Також, відповідно до ч. 4 ст. 27 КК підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення.
		Досліджені у судовому засіданні докази не вказують на вчинення ОСОБА_8 будь-яких дій, що підпадали б під ознаки підбурювання, зокрема: умовляння, підкуп, погрози, примус або іншим чином схилення потерпілого до надання неправомірної вигоди. Тим більше відсутні докази підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище. Про це не говорила навіть ОСОБА_15 . 
		Крім того, постановою заступника прокурора м. Києва ОСОБА_46 від 27 квітня 2018 у цьому кримінальному провадженні було продовжено строки досудового розслідування до 02 червня 2018 року.
		У реєстрі матеріалів відсутні дані про проведення дій передбачених ст. 290 КК України. Прокурором не було надано суду розписок про дату ознайомлення ОСОБА_8 та його адвоката з матеріалами кримінального провадження.
		Тому прокурором не спростовані покази ОСОБА_8 у той частині, що про проведення дій, передбачених ст. 290 КПУ України, він був повідомлений 01 червня 2019 року та 04 червня 2019 року ознайомилися він та адвокат із матеріалами кримінального провадження.
		У той же час, лише 25 червня 2018 року він отримав копію обвинувального акту та реєстр.
		Супровідний до суду датований 26 червня 2018 року.
		Згідно реєстру вхідної кореспонденції Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження № 42018100000000029 від 11 січня 2018 року відносно ОСОБА_8 , надійшло до суду 02 липня 2018 року за вх. № 36533.
		Вищенаведене свідчить про те, що прийняття заяви від ОСОБА_15 про визнання її у цьому кримінальному провадженні потерпілою, вручення ОСОБА_8 обвинувального акту з реєстром, виготовлення супровідного листа, направлення до суду та отримання кримінального провадження судом, відбулося поза межами строків досудового розслідування, що також є істотним порушенням норм кримінально-процесуального законодавства.
		Відповідно до вимог ч.1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Відповідно до вимог ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до вимог ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Крім того, відповідно до вимог ч. ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до вимог  ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Аналізуючи вищенаведене у сукупності, суд приходить до висновку що надані стороною обвинувачення протокол про використання заздалегідь ідентифікованих засобів від 15 січня 2018 року; протокол за результатами проведення негласної слідчої дії від 25 січня 2018; протокол обшуку від 24 лютого 2018 року; заяву, копію, як стверджує прокурор, документів з кримінального провадження № 12017100040015384 від 14 листопада 2017 року, - є недопустимими доказами; протоколи огляду предметів від 23 лютого 2018 року, ухвали слідчого судді Апеляційного суду м. Києва від 17 січня 2018 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій -аудіо, відеоконтролю за ОСОБА_21 , суд визнає неналежними доказами.
		З огляду на викладене, жодний із наданих стороною обвинувачення доказів як сам по собі, так і в сукупності з іншими, з точки зору допустимості, належності, достатності та взаємозв`язку, не дає достатніх підстав стверджувати поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. За таких обставин слід зазначити, що згідно ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Відповідно до вимог ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Відповідно до статті 62 Конституції України, пунктів 18 та 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, відповідно до якого неприпустимо покладати на підсудного доведення своєї невинуватості, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29 червня 1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного обвинувальний ухил є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані в справі докази не підтверджують обвинувачення, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті.
		Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року. 
		У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумнів и повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.
		Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватись вимог Конституції України, Кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Відповідно до вимог ч.3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.4 ст.27 та ч.3 ст. 369 України, Тому, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 373 КПК України, він по пред`явленому обвинуваченню підлягає визнанню невинуватими та щодо нього ухвалюється виправдовуваний вирок.
		       Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_8 не обирався.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Долю речових доказів у кримінальному провадженні колегія суддів вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні. 
		На підставі наведеного та керуючись ст. 368-371, 373-377 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_8  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних  правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190 та ч.4 ст. 27 і ч.3 ст. 369  КК України, і виправдати у зв`язку з недоведеністю вчинення   ОСОБА_8   кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190 та ч.4 ст. 27 і ч.3 ст. 369 КК України. 
		Запобіжний захід у цьому кримінальному провадженні у ОСОБА_8 відсутній. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Речові докази у справі - мобільний телефон IPhone А1778, ІС579С-У3091А, який згідно постанови від 20 березня 2018 року переданий на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, квитанція №181 від 10 квітня 2018 року, - повернути власнику.
		Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні. 
		Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після спливу строку для його апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		       
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...