Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/14713/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 31.07.2023. Зареєстровано: 31.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2023.

Номер судового провадження: 1-кп/202/1172/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023052720000014

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		202/14713/23
		1-кп/202/1172/2023
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		31 липня 2023 року  Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючої  судді ОСОБА_1 , при секретарі  ОСОБА_2 розглянувши у спрощеному провадженні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42023052720000014 від 20 березня 2023 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Красний Лиман Донецької області, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України,- 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом, територія України є неподільною та недоторканною.
		16 липня 1990 року вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Статтями 1  2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
		Відповідно до статей 132  134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
		Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX) представники влади Російської Федерації спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів Збройних Сил Російської Федерації на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої окупації.
		При цьому, з метою спроби виправдання агресії перед громадянами України, Російської Федерації та світовою спільнотою, 21 лютого 2022 року Російською Федерацією визнано так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» (створені за підтримки Російської Федерації навесні 2014 року на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей) незалежними державами та 22 лютого 2022 року президентом Російської Федерації направлено до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил її межами, яке задоволено.
		На виконання наказів вищого політичного та воєнного керівництва Російської Федерації, 24.02.2022 військовослужбовці країни-агресора  Російської Федерації із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення. 
		24 лютого 2022 року указом президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено та який діє на цей час.
		Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частину території України, зокрема частину Донецької області.
		Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
		Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації  сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		Тимчасово окупована територія  це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
		Так, з 25.05.2022 до 30.09.2022 Російською Федерацією тимчасово окуповано територію м. Лиман Донецької області.
		Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №75 від 25.04.2022 «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 23 серпня 2022 року» Лиманська міська територіальна громада Донецької області включена до переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.
		Представниками Російської Федерації на тимчасово окупованій території м.Лиман Донецької області створено підпорядковану, керовану та фінансовану Російською Федерацією окупаційну адміністрацію, в яку входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України.
		При цьому, представники підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі з числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу Російської Федерації.
		12.06.2022 указом т.зв. «главы ДНР» №285 «Об администрации города Красный Лиман» на тимчасово окупованій території м. Лиман Донецької області створена не передбачена законодавством України т.зв. «местная администрация Донецкой Народной Республики  администрация города Красный Лиман», розташована за адресою: Донецька область Краматорський район, м. Лиман, вул.Незалежності, буд. 46, та на яку незаконно покладено здійснення функцій, властивих міській раді України.
		В серпні 2022 року у громадянина України  ОСОБА_3 , який був обізнаний про факт ведення Російською Федерацією агресивної війни проти України, невизнання державою-агресором поширення державного суверенітету України на її тимчасово окуповані території, з корисливих мотивів виник умисел на співпрацю з представниками держави-агресора. 
		26 серпня 2022 року під час окупації м. Лиман, Краматорського району, Донецької області, громадянин України  ОСОБА_3 , перебуваючи на тимчасово окупованій території  за адресою: Донецька область, Краматорський район, м. Лиман, вул. Незалежності, буд. 46, у приміщенні т.зв. «администрации города Красный Лиман Донецкой Народной Республики», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою співпраці з державою-агресором та окупаційною адміністрацією надав згоду і добровільно зайняв некерівну посаду «главного специалиста административно-хозяйственного отдела администрации г. Красный Лиман ДНР», створеної на тимчасово окупованій території окупаційною адміністрацією Російської Федерації, яку обіймав до початку активної фази деокупації м. Лиман, Донецької області, тобто до початку вересня 2022 року. 
		Обіймаючи посаду «главного специалиста административно-хозяйственного отдела администрации г. Красный Лиман ДНР», у вказаний період часу  ОСОБА_3 бувуповноважений здійснюватинаступні функції, не пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій:
		- забезпечення господарського обслуговування приміщень будівлі, в якій функціонувала «администрация г. Красний Лиман ДНР»;
		-організації та контролю прибирання приміщень вказаної адміністративної будівлі; 
		- забезпечення працівників (прибиральників) інвентарем та засобами, призначеними для прибирання; 
		- видання довідок мешканцям м. Лиман про фактичні місця проживання для отримання допомоги від окупаційної адміністрації; 
		- контролю за розподілом гуманітарної допомоги, що надходила до окупаційної адміністрації, її документальне оформлення.
		Протиправна діяльність т.зв.«местной администрацииДонецкой НароднойРеспублики администрации городаКрасный Лиман» припинена 02 жовтня 2022 року у зв`язку з деокупацією м. Лиман, Краматорського району, Донецької області військовослужбовцями Збройних Сил України.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 виразилися у колабораційній діяльності, тобто у добровільному зайнятті громадянином України посади, не пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України.
		Судом встановлено, що відповідно до положень ч.2 ст. 302 КПК Україниобвинуваченому ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_4 прокурором роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вони будуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		ОСОБА_3 у присутності захисника ОСОБА_4 , добровільно надав письмову заяву, в якій беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомився з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з частиною 2 ст. 302 КПК Українита погодився з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні.
		   Враховуючи наведене, відповідно до положень ст. 382 КПК України, на підставі документів, які засвідчують беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, розгляд даного обвинувального акту здійснюється у спрощеному провадженні, за відсутності учасників судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
		   Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановленні органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками кримінального провадження, повністю знайшли своє підтвердження наданими до суду письмовими доказами по матеріалам досудового розслідування: протоколом огляду Інтернет ресурсу від 02.07.2023 року; протоколом огляду Інтернет сайту від 02.07.2023 року.
		   Таким чином, суд вважає, що надані докази отримані в передбаченому кримінально - процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, провина обвинуваченої знайшла своє підтвердження й доведена повністю поза розумним сумнівом.
		   При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває. 
		До обставин, що пом`якшують покарання суд відносить щире каяття, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
		Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником житлового будинку площею 66,9 кв м. за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно листа Територіального сервісного центра №1443 МВС в Донецькій області на ім`я ОСОБА_3 зареєстрований автомобіль марки ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_1 .
		Ст.49 КВК Українивизначає (ч.1), що конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, у тому числі, його частка у спільній власності, статутному фонді суб`єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери, інші цінності на рахунках чи вкладах чи на зберіганні у фінансових установах, а також майно, передане засудженим у довірче управління.
		Ч.2ст.49 КВК Українизазначає про заборону конфісковувати майно, яке належить засудженому на праві приватної власності чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на його утриманні.
		Ст.59 КК Українивизначає, що перелік майна, яке не підлягає конфіскації, визначається законом України. Тобто, законодавець у даному випадку відсилає до спеціального закону, тобто, у даному випадку, доЗакону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII. Додаток до зазначеногоЗаконунаводить перелік майна, на яке не може бути звернено стягнення, зокрема, на належне на праві власності майно, необхідне для особи, членів його сім`ї, які перебувають на його утриманні.
		Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено даними Реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 01.05.2023 року та є власником транспортного засобу марки ВАЗ 21063, д/н НОМЕР_1 .
		 
		Заборон, встановлених ч.2ст.49 КВК Українита додатком доЗакону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIIIщодо конфіскаціїіншого належногообвинуваченому майнане встановлено,оскільки ОСОБА_3  не має утриманців та членів сім`ї, які б мешкали у приміщенні та потребували б його.
		Оскільки ОСОБА_3 займав посаду у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та отримував оплату такої праці. Тобто, у його діях присутній корисний мотив, що є підставою для застосування до ОСОБА_3 додаткового, передбаченого санкцією статті, покарання у вигляді конфіскації належного обвинуваченому майна.
		   На підставі викладеного, суд вважає за необхідне призначити покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах держаної влади та місцевого самоврядування України із конфіскацією майна.
		   Керуючись ст.ст. 370-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування України строком на 10 (десять) років із конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.
		На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська, протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.
		   Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		   Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		   Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Головуюча:              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...