Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 303/4846/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: 31.07.2023. Зареєстровано: 31.07.2023. Забезпечено надання загального доступу: 01.08.2023.
Дата набрання законної сили: 18.07.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4806/519/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 303/4846/22
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		 
		18 липня 2023 року м. Ужгород
		 
		Закарпатський апеляційний суд у складі: 
		   головуючого  судді Куштана Б.П. (доповідача), 
		   суддів: Собослоя Г.Г. і Фазикош Г.В.,
		   з участю секретаря Сливки С.В.,
		   розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 березня 2023 року (у складі судді Полянчука Б.І.) за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство №1 Українського товариства сліпих» про скасування наказу та стягнення середньомісячної заробітної плати, -
		ВСТАНОВИВ:
		    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у липні 2022 р. 
		   Після збільшення позовних вимог у листопаді 2022 р. (а.с.73) просив:
		-визнати незаконним і скасувати наказ № 20К від 29.04.2022 р.;
		-стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за період із 01.05.2022 р. по день прийняття рішення у справі відповідно до Порядку № 100 у сумі 39000 грн. (вимушеного прогулу).
		На обґрунтування позовних вимог указав, що він із серпня 2016 р. працює у відповідача. 
		29.04.2022 р. директор Підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих» (надалі  Підприємство) видав наказ № 20К про призупинення дії трудового договору на підставі ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». 
		Вважає цей наказ незаконним і необґрунтованим, оскільки він прийнятий із порушенням та всупереч нормам матеріального права. 
		Зі змісту ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» необхідними умовами застосування цієї статті є неможливість надання роботи та неможливість виконання роботи. На момент прийняття наказу № 20К від 29.04.2022 р. таких підстав та умов не існувало, Підприємство продовжувало здійснювати господарську діяльність та отримувало прибутки. Більше того, частина працівників Підприємства впродовж наступних трьох місяців продовжувала працювати в звичному режимі і тільки з деякими працівниками призупинено дію трудових договорів. 
		Крім того, 17.06.2022 р. Головою первинної профспілкової організації Підприємства прийнято рішення із вимогою до адміністрації Підприємства скасувати наказ № 20К від 29.04.2022 р. про призупинення дії трудового договору, оскільки на день видачі наказу та в подальшому були відсутні підстави та обставини, які виключають можливість надання та виконання роботи. 
		Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 06 березня 2023 р. позов задоволено частково: визнано незаконним і скасовано наказ Підприємства № 20К від 29.04.2022 р. про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_2 . Стягнуто з Підприємства на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 01.05.2022 р. по 31.07.2022 р. без урахування податків і зборів у сумі 11202,75 грн. Стягнуто з Підприємства на користь держави 1984,80 грн. у відшкодування судового збору. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу один місяць.
		Підприємство просить скасувати це рішення і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Доводить про неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:
		-суд не взяв до уваги докази, надані відповідачем, із формальних підстав;
		-суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції  залишити без змін. Узагальнені заперечення зводяться до того, що відповідач не зміг довести обставини, які є обов`язковими в силу вимог ч.1 ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» для призупинення дії трудового договору.
		Позивач з`явився у судове засідання, відповідач у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомляв, хоча був повідомлений шляхом надсилання судової повістки про виклик у додаток «Viber», що підтверджується відповідною довідкою (а.с.213), представник відповідача була повідомлена шляхом надсилання судової повістки про виклик у додаток «Viber», що підтверджується відповідною довідкою (а.с.215), і шляхом надсилання судової повістки про виклик на електронну пошту, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.212).
		Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду  без змін, із таких мотивів.
		Суд виходив із того, що зібрані докази по справі не дають підстав для висновку про абсолютну неможливість Підприємства здійснювати господарську діяльність, а відповідно і неможливість надання роботи та неможливість її виконання робітником, а відповідно і наявність підстав для призупинення дії трудового договору на підставі ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		При цьому встановив, що на підставі ст. 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та в зв`язку з неможливістю забезпечити працівників роботою і виконання такої роботи через введення в Україні воєнного стану директором Підприємства 29.04.2022 р. видано наказ № 20К «Про призупинення дії трудового договору», яким призупинено дію трудових договорів із 01.05.2022 р. до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Підприємства (список додається).
		Із акту № 15 від 29.04.2022 р. убачається, що ОСОБА_1  закрійник картону та інших матеріалів, був ознайомлений 29.04.2022 р. о 13.20 год. із наказом № 20/К від 29.04.2022 р. «Про призупинення дії трудового договору». Наказ був зачитаний уголос у присутності всіх осіб, проте підписувати наказ позивач категорично відмовився.
		У наказі № 20/К від 29.04.2022 р. не зазначено прізвище, ім`я та по батькові осіб, кого саме він стосується. Натомість, оспорюваний наказ містить посилання на те, що список осіб, кого цей наказ стосується, додається, але відповідачем такий до матеріалів справи додано не було.
		Відтак, оспорюваний наказ оформлено наказом роботодавця таким чином, що в ньому не відображена інформація про працівника ОСОБА_1 , якого він стосується, хоча зазначений наказ виконано, дію трудового договору з ОСОБА_1 призупинено і його не допущено до виконання трудових обов`язків.
		Абсолютну неможливість надання роботи ОСОБА_1 відповідач обґрунтував важким фінансово-економічним становищем Підприємства, а прийняття оскаржуваного рішення було вимушеним заходом задля збереження Підприємства та уникнення банкрутства.
		На підтвердження цього відповідач посилався на наступні докази: розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, довідку про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відповідно до яких Підприємству з квітня 2022 р. не компенсується державою податок на додану вартість, та в судовому засіданні посилались на те, що саме податок на додану вартість є джерелом для виплати заробітної плати працівникам; розпорядження Закарпатської обласної державної адміністрації № 1064 від 29.12.2021 р., яким Підприємству надано дозвіл на право користування пільгами з оподаткування; штатний розпис на 2022 рік, відповідно до якого Підприємство складається із наступних структурних підрозділів: адміністрація, картонажний цех, пакувальний цех, допоміжний цех, клуб, база відпочинку «Едельвейс», гуртожиток.
		Листом від 23.02.2022 р. ТзОВ «Моделпак» повідомило директора Підприємства, що з 01.03.2022 р. працює по передоплаті у зв`язку зі складним фінансовим станом у країні, який спричинено війною, але вказаний доказ суд першої інстанції визнав неналежним, недопустимим і недостовірним, оскільки загальновідомим є факт початку збройної агресії проти України 24.02.2022 р., тому безпідставним є посилання на цю обставину 23.02.2022 р., тобто до її початку. Крім того, лист адресовано директору підприємства, але не зазначено, якого саме.
		Надані суду накази: № 23/К від 28.04.2022 р., № 25/К від 01.06.2022 р., № 33/К від 01.08.2022 р., якими встановлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 режим роботи на умовах неповного робочого дня, жодним чином не підтверджують неможливість забезпечення працівників роботою.
		Листи директора Підприємства до голови ЦП УТОС від 01.06.2022 р. і до Мукачівської районної військової адміністрації про важкий економічний стан Підприємства не підкріплені відповідними дослідження та розрахунками, а відображають суб`єктивну думку особи, яка їх підписала.
		Надані суду листи від ТзОВ «Моделпак» від 24.05.2022 р., 25.05.2022 р., 08.11.2022 р. про необхідність попередньої оплати за сировину та неможливість доставити її власним транспортом, нездійснення постачання сировини після 05.05.2022 р., збільшення термінів виконання замовлення на 2-3 тижні, не стосуються предмета доказування, оскільки вони не обґрунтовують неможливість надання роботи ОСОБА_1 на момент видачі наказу, який оспорюється.
		Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
		Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Частиною першою ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Статтею 23 Загальної декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.
		Статтею 5-1 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України), серед іншого визначено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
		Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю, передбачені статтями 43-46 Конституції України.
		Разом із тим відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
		Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ (далі  Указ) в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб. Відповідно до змін, внесених Указом від 14.03.2022 р. № 133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 р. № 2119-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 р. строком на 30 діб.
		Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Статтею 1 Закону України від 15.03.2022 р. № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136-ІХ, тут і далі  в редакції, яка була чинною на день видання оспорюваного наказу) передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до ст.ст. 43, 44 Конституції України.
		У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 6 Закону № 2136-ІХ в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Із огляду на це положення Закону № 2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136-ІХ також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
		Частиною 1 статті 13 Закону № 2136-ІХ, в редакції чинній на час видання наказу визначено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
		Згідно з ч.3 ст. 13 Закону № 2136-ІХ відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
		Таким чином, Закон № 2136-ІХ надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам.
		Разом із тим, як убачається з аналізу положень ч.1 ст. 13 Закону, таке право роботодавця настає за певних умов. Такими умовами призупинення трудового договору з працівником є абсолютна неможливість через збройну агресію: роботодавцем надати роботу, а працівником - виконувати її. До того ж побудова цієї норми закону вказує на те, що законодавець передбачив одночасне настання як неможливості роботодавцем надати роботу, так і неможливість виконувати цю роботу працівником.
		Отже, спеціальна норма права передбачає право сторін призупинити дію трудового договору за умови наявності військової агресії проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. При цьому, роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати роботу працівнику, а працівник не може виконати роботу. Лише наявність правової норми яка передбачає право сторін призупинити дію трудового договору не є достатньою. Для сторін мають наступити відповідні наслідки за наявності обставин, що передбачає така норма права.
		Зокрема, про абсолютну неможливість надання роботодавцем роботи в контексті призупинення трудового договору може свідчити випадки неможливості забезпечувати працівників умовами праці, внаслідок того, що необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування із об`єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
		Тому за умови, що працівник може виконувати роботу, а роботодавець може надати роботу, відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
		Із системного аналізу вказаних норм убачається, що першочерговим для суду є встановити можливість або відсутність такої можливості у роботодавця надати роботу працівнику.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Згідно з ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Як убачається із матеріалів справи, наказом Підприємства № 20К від 29.04.2022 р., керуючись ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 р. № 2316-ІХ, у зв`язку з неможливістю забезпечити працівників роботою і виконання такої роботи через введення в України воєнного стану призупинено дію трудових договорів із 01.05.2022 р. до відновлення можливості виконувати роботу, але не пізніше дня припинення або скасування воєнного стану з працівниками Підприємства (список додається) (а.с.3).
		Однак, список осіб, із якими призупиняється дія трудових договорів, який би відповідав даті та номеру цього наказу, в матеріалах справи відсутній.
		Натомість, є список працівників Підприємства, з якими призупиняється дія трудових договорів, серед яких є і позивачем, однак цей список іде додатком до наказу директора Підприємства від 28.04.2022 р. № 20/К, проте цього наказу матеріали справи не містять.
		Відповідач узагалі жодним чином не пояснив і не усунув указані розбіжності, що є істотним у призмі процедури призупинення дії трудового договору з позивачем.
		Із усіх документів, поданих відповідачем, і яким судом першої інстанції була надана належна правова оцінка, вбачається, що як на день видання оспорюваного наказу, так і на цей час у Підприємстві функціонують усі підрозділи відповідно до штатного розпису Підприємства. Зворотного відповідачем не доведено.
		Із огляду на це, встановивши, що на час видання оскаржуваного наказу Підприємство виконувало свої функції, до праці були залучені працівники Підприємства, місцевий суд прийшов до вірного висновку про те, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оспорюваного наказу, оскільки не підтверджено належними, допустимими та достатніми доказами існування, зокрема, на час видання оспорюваного наказу обставин, які виключали б можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором. Тому колегія суддів вважає, що місцевий суд, із метою поновлення порушених прав позивача вірно визнав незаконним і скасував оскаржуваний наказ.
		Покликання у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не вірно застосував положення статті 13 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» не заслуговує на увагу, оскільки по-перше: це не відповідає дійсності і суд першої інстанції правильно застосував указану норму матеріального права; по-друге: в абзаці другому ч.1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», в редакції на час видання оскаржуваного наказу, було визначено, що дія трудового договору може бути призупинена в зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Натомість, із установлених обставин видно, що у відповідача на час видання оскаржуваного наказу була можливість забезпечити позивача роботою, а у позивача  її виконувати.
		Отже, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно з положеннями ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Із огляду на це, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
		   Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		   Ураховуючи це, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції  без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
		   Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1.Апеляційну скаргу Підприємства об`єднання громадян «Мукачівське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих» залишити без задоволення.                             2.Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 06 березня 2023 року залишити без змін.                                 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.                                     4.Повне судове рішення складено 26 липня 2023 р.
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...