Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 390/1457/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про видачу і продовження обмежувального припису.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 02.08.2023.
Дата набрання законної сили: 31.07.2023
Номер судового провадження: 61-1230ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		31 липня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 390/1457/21
		провадження № 61-1230св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		 
		заявник - неповнолітній ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі доручення для надання безоплатної вторинною правової допомоги діє ОСОБА_2 ,
		заінтересована особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Голованя А. М., Письменного О. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст заяви
		 
		У листопаді 2021 року адвокат Шепеленко А. О., яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 на підставі доручення для надання безоплатної вторинною правової допомоги, звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_3 . 
		 
		 
		Заява мотивована тим, що до Кропивницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги звернувся неповнолітній                 ОСОБА_1 із приводу систематичного вчинення біологічним батьком            ОСОБА_3 психологічного насильства.
		З 2008 року ОСОБА_3 не приймав участі у вихованні сина ОСОБА_1 , будь-якого спілкування між ними не було, однак після звернення до суду матері ОСОБА_1 - ОСОБА_4 із позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , останній у 2018 році звернувся до суду з позовом про встановлення порядку участі у вихованні дитини.
		Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня         2020 року та постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року у справі № 404/3698/18  відмовлено у задоволенні позову            ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 та встановлено графік побачень батька з сином.
		21 листопада 2020 року ОСОБА_3 разом із своєю матір`ю ОСОБА_5                         і представником ОСОБА_6 прийшли на зустріч із неповнолітнім            ОСОБА_1 . Під час зустрічі з сином, ОСОБА_3 вів себе відсторонено та незацікавлено, натомість ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вели себе зухвало та агресивно щодо неповнолітнього ОСОБА_1 , зокрема вимагали від дитини негайно піти з ними, залякували його відповідальністю за невиконання рішення суду, принижували ОСОБА_4 у присутності сина. У решті дитина не витримала, рознервувалася та у присутності свідків повідомила про своє категоричне небажання спілкуватися з батьком. Після зазначеної зустрічі ОСОБА_1 почував себе пригніченим, виснаженим, втомленим, ображеним          і приниженим.
		Вказані ситуації повторювалися під час наступних зустрічей батька з сином, під час яких ОСОБА_5 вимагала від родини ОСОБА_1 відкликання виконавчого листа про стягнення з її сина аліментів на утримання неповнолітнього сина. Врешті дитина була змушена звертатися до поліції. Відповідно до висновків психолога, зустрічі ОСОБА_1 із біологічним батьком та бабою є психотравмуючими та мають ознаки психологічного насилля. Заявник вважає, що сукупність вищевказаних обставин свідчить про вчинення ОСОБА_3 домашнього насильства щодо ОСОБА_1 і його матері.
		 
		З урахуванням зазначеного, заявник просив видати обмежувальний припис, яким визначити такі заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_3 :
		заборонити ОСОБА_3 наближатися на 100 метрів до місця проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме: місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; місця навчання: Соколівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області, розташованого за адресою: Кіровоградська область, Кропивницький район, с. Соколівське,                      просп. Соколівський 1-Б, або будь-якого іншого місця проживання чи навчання ОСОБА_1 ;
		заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним;
		заборонити ОСОБА_3 ведення листування, телефонних переговорів із        ОСОБА_1 або контактування з ним через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		 
		Короткий зміст судових рішень 
		 
		Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області                  від 06 грудня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 , яка діє                              в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 ,                   про видачу обмежувального припису відмовлено.
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат      Шепеленко А. О., залишено без задоволення, рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2021 року залишено без змін.
		 
		Постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року відмовлено                             у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про закриття касаційного провадження. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задоволено частково, постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 травня 2022 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-6286св22).
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Шепеленко А. О., задоволено, рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2021 року скасовано.
		Заяву неповнолітнього ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 задоволено.
		Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав та покладено на нього обов`язки, а саме:
		- заборонено ОСОБА_3 наближатися ближче ніж на 100 метрів до самого ОСОБА_1 , до місця його проживання (перебування), інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , а саме: місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; місця навчання: Соколівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Кропивницького району Кіровоградської області за адресою: проспект Соколівський, 1-Б,                           с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградської області, або будь-якого іншого місця проживання чи навчання ОСОБА_1 під час дії обмежувального припису;
		- заборонено ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати                   ОСОБА_1 , якщо він за власним бажанням перебуває у місці, невідомому ОСОБА_3 , переслідувати його та в будь-який спосіб спілкуватися з ним;
		- заборонено ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори                           із ОСОБА_1 або контактування з ним через інші засоби зв`язку особисто     і через третіх осіб;
		Встановлено строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців, з часу проголошення цього судового рішення.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи заяву про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із наявності ознак застосування ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також наявності ризиків застосування такого насильства у майбутньому, та вважав за необхідне видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на шість місяць.
		При цьому суд апеляційної інстанції посилався на те, що ОСОБА_3 систематично вчиняє психологічне насильство відносно до сина ОСОБА_1 . Матеріали справи містять висновки психологів, з яких вбачається, що спілкування ОСОБА_1 зі своїм біологічним батьком викликає у нього психологічне страждання, а тому є недопустимим і недоцільним примушувати дитину до таких психотравмуючих зустрічей, які є правом дитини, а не її обов'язком.
		Апеляційний суд зазначив, що заходи, які просив вжити представник заявника щодо ОСОБА_3 , є виправданими та мають на меті забезпечення реалізації та захисту прав потерпілої особи.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У січні 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що апеляційний суд не встановив ні форм, ні випадків домашнього насильства з його боку відносно матері дитини ОСОБА_4 і неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ні ризиків настання насильства у майбутньому. Також суд не забезпечив недопущення необґрунтованого обмеження його як батька у реалізації своїх прав відносно дитини за безпідставності та недоведеності вимог заявника.
		Оскаржуваною постановою суд апеляційної інстанції безпідставно                         (у незаконний спосіб) позбавив його права і можливості безпосереднього здійснення виховання неповнолітнього сина та спілкування з ним у порядку, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, і залишив йому тільки обов`язки щодо матеріального забезпечення сина.
		Суд апеляційної інстанції не спростував фактично встановлених судом першої інстанції обставин, що докази, надані заявником в обґрунтування заявлених вимог, не вказують безумовно на вчинення ним навмисного домашнього насильства, не визначають ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника, що є необхідною умовою для застосування судом до нього спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а свідчать лише про наявність тривалого конфлікту між сторонами, тобто, між батьком і матір`ю дитини.
		Також апеляційний суд не врахував, що заявник не надав суду належних               і допустимих доказів на підтвердження фактів вчинення домашнього насильства щодо нього саме ним, а також не надав доказів ризиків, які можуть настати у майбутньому у зв`язку із невчиненням щодо нього обмежувального припису. Самі факти звернень матері заявника ОСОБА_4 до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), на які посилався заявник, не підтверджують факт вчинення ним домашнього насильства, що                           є необхідною умовою застосування судом до нього спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Рішень за вказаними фактами або іншим конфліктним ситуаціям між сторонами компетентними органами не приймалося. Внесенні за заявою ОСОБА_4 дані про кримінальні правопорушення до ЄРДР на час прийняття оскаржуваної постанови перебувають на стадії досудового розслідування без пред`явлення підозри будь-якій особі.
		Крім того, апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, а саме необґрунтовано відхилив його клопотання щодо встановлення і врахування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу від 07 лютого 2022 року та у клопотанні від 28 листопада 2022 року.
		Постанова апеляційного суду ґрунтується не на фактичних обставинах, які мають значення для правильного вирішення справи, а на припущеннях суду апеляційної інстанції.
		Висновки психологів, на які посилався апеляційний суд, є недопустимими доказами наявності психологічного насильства та не свідчать про необхідність видачі обмежувального припису.
		 
		Підставами касаційного оскарження постанови Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених                           у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі                           № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св19), від 05 вересня 2019 року             у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19), від 02 вересня         2020 року у справі № 635/4854/19-ц (провадження № 61-3510св20).
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. 
		 
		У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_1 , батьками якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом                                із ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		У червні 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківський прав,  а у липні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про встановлення порядку зустрічей і спілкування з дитиною.
		 
		18 квітня 2018 року ОСОБА_4 подала заяву до Кіровоградського районного відділення поліції Кропивницького відділення поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області за фактом отримання погроз від ОСОБА_5 фізичної розправи з боку її сина ОСОБА_3 , що також зафіксовано рапортом працівника поліції від 18 квітня 2018 року.
		 
		Ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда                      від 26 квітня 2018 року визнано протиправною бездіяльність службових осіб Кіровоградського РВП КВП ГУНП в Кіровоградській області, яка полягає                 у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_4 від 18 квітня                    2018 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 129 КК України, а також зобов`язано начальника Кіровоградського РВП КВП ГУНП в Кіровоградській області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 18 квітня 2018 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою                       статті 129 КК України.
		 
		Листами Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області № 27/К-971 від 17 вересня 2018 року та № 27/К-1370 від 15 січня       2019 року повідомлено, що на виконання ухвали слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 26 квітня 2018 року, 07 травня 2018 року розпочато кримінальне провадження № 12018120170000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою                          статті 129 КК України (погроза вбивством), досудове слідство тримає,                   будь-якого статусу ОСОБА_5 і ОСОБА_3 не мають.
		 
		Згідно з висновком виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького № 2573/49-05-24 від 05 червня 2018 року щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , поведінка ОСОБА_3 розцінена як ухилення від виховання та утримання дитини ОСОБА_1 , винна поведінка батька та свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками.
		Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 22 травня          2020 року у справі № 404/3698/18 відмовлено у задоволенні позову            ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав. Зустрічний позов ОСОБА_3 про встановлення порядку зустрічей і спілкування                        з дитиною задоволено частково.
		Визначено ОСОБА_3 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом періодичних побачень: 2 рази на місяць І та III суботи місяця з 10:00 год. до 17:00 год.;              в період літніх канікул 10 днів та в період зимових канікул 5 днів, за домовленістю сторін, з урахуванням бажання і згоди дитини, також режимом дня та стану здоров`я малолітнього ОСОБА_1 з відвідуванням публічних місць, культурно-розважальних закладів для дітей відповідного віку                       з перебуванням дитини за місцем проживання батька ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . При спілкуванні з малолітньою дитиною  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та участі у його вихованні батькові ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , створювати належні умови спілкування, що не перешкоджають нормальному розвитку дитини. 
		У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. 
		 
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 вересня 2020 року           у справі № 404/3698/18 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 22 травня 2020 року скасовано в частині задоволених вимог зустрічного позову ОСОБА_3 про визначення громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , порядку участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом періодичних побачень у період літніх канікул - 10 днів та в період зимових канікул - 5 днів з перебуванням дитини за місцем проживання батька ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову в цій частині. 
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		 
		21 листопада 2020 року ОСОБА_1 подав на ім`я начальника служби у справах дітей Соколівської сільської ради Побережник М. Ю. заяву, згідно якої відмовився від побачення з батьком ОСОБА_3  21 листопада 2020 року.
		 
		Згідно з висновком психолога № 13/0521 від 14 травня 2021 року на момент проведення психодіагностичних заходів встановлено, що у хлопчика переважають емоція радості з періодичними проявами тривожності, злості, коли йдеться про його біологічного батька. Щодо матері та її чоловіка демонструє позитивне ставлення - любов, повагу. ОСОБА_1 категорично заявляє про небажання бачитись з батьком і однозначно зазначає, що хоче проживати зі своєю матір`ю та її чоловіком. Враховуючи вищезазначене реагування дитини на біологічного батька, подібні контакти можуть спричинити погіршення психофізичного стану ОСОБА_1 
		 
		18 травня 2021 року державним виконавцем Кропивницького РВДВС                                 Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції               (м. Дніпро) відкрито виконавче провадження АСВП № НОМЕР_1 щодо примусового виконання виконавчого листа № 404/3698/12                                         (№ 2/404/2538/18), виданого 04 грудня 2020 року Кіровським районним судом м. Кіровограда, яким визначено ОСОБА_3 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шляхом періодичних побачень: 2 рази на місяць І та III суботи місяця з 10.00 год. до 17.00 год. При спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_1 та участі у його вихованні, батько ОСОБА_3 , мати   ОСОБА_4 , з якою проживає дитина, мають створювати належні умови спілкування, що не перешкоджають нормальному розвитку дитини.
		 
		Згідно з актом від 05 червня 2021 року, складеного державним виконавцем, ОСОБА_1 відмовляється від побачень з батьком ОСОБА_3 .
		 
		Відповідно до висновку психолога № 16/0621 від 05 червня 2021 року           ОСОБА_1 однозначно заявляє про небажання зустрічатись зі своїм біологічним батьком і його матір`ю (бабусею). Має виражену емоційну прихильність до своєї матері та її чоловіка. Контакт із біологічним батьком або згадування про нього викликають у хлопчика різке погіршення психоемоційного стану, сльози. Зустрічі з біологічним батьком та його матір`ю (бабусею) мають для ОСОБА_1 різкий психотравмуючий вплив, що відбивається на психофізичному здоров`ї дитини. Після таких контактів виникає потреба  у надані психологічної допомоги хлопчикові.
		 
		Згідно з висновком психолога № 17/0621 від 09 червня 2021 року                 ОСОБА_4 забезпечує побачення сина з біологічним батьком, але дитина має різко негативне ставлення до вищезазначеної особи та не бажає зустрічатись з ним взагалі. Спілкування ОСОБА_1 із біологічним батьком            і бабусею є психотравмуючим для хлопчика та має ознаки психологічного насильства, адже викликає страждання у дитини, ігноруються потреби та почуття дитини. Внаслідок негативного впливу контактів хлопчика                           з біологічним батьком і його матір`ю у ОСОБА_1 погіршився психоемоційний стан, він проходить курс психокорекції засобами арт-терапії.
		 
		10 червня 2021 року ОСОБА_4 звернулася до відділення поліція № 2             (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області з заявою про притягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за статтею 126-1 КК України, тобто систематичне вчинення насильства щодо неповнолітнього ОСОБА_1 і ОСОБА_4 .
		 
		Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 12021121010001821 від 30 липня 2021 року на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда зареєстровано кримінальне провадження за статтею 126-1 КК України відносно ОСОБА_3 , який систематично вчиняє домашнє насильство відносно колишньої дружини ОСОБА_4 та їх спільного сина ОСОБА_1 .
		 
		Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , наданих працівнику поліції      07 серпня 2021 року, останній вийшов на побачення з ОСОБА_3 , повідомив, що побачення відбудеться біля будинку, де він проживає, однак батько заперечив, оскільки їх зустріч знімають на відеокамеру, після чого ОСОБА_3 сперечався з ОСОБА_4 , шантажував її, врешті-решт ОСОБА_3 повідомив, що йому не підходить такий формат зустрічей, а тому пішов.
		 
		18 червня 2021 року відкладено проведення виконавчих дій через хворобу дитини, 01 липня 2021 року відкладено проведення виконавчих дій, оскільки ОСОБА_1 перебував у туристичному поході в Закарпатській області; 17 липня 2021 року відбулося побачення ОСОБА_1 і ОСОБА_3 .
		 
		Постановою державного виконавця від 04 серпня 2021 року закінчено виконавче провадження. 
		 
		Постановою державного виконавця від 11 серпня 2021 року відновлено виконавче провадження.
		 
		Згідно з актом державного виконавця від 02 жовтня 2021 року, у рішенні суду не визначено місця зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а тому вирішено, що побачення відбудеться у кафе в м. Кропивницький для нормального спілкування, проте сторона боржника категорично проти, а тому рішення суду не виконано.
		 
		Постановою державного виконавця від 07 жовтня 2021 року накладено на ОСОБА_4 штраф у сумі 1 700 грн, яка у подальшому визнана незаконною та скасована рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року. 
		 
		13 жовтня 2021 року відкладено проведення виконавчих дій, оскільки             ОСОБА_1 перебував у туристичному поході на території Соколівської сільської ради. 03 листопада 2021 року відкладено проведення виконавчих дій, оскільки ОСОБА_1 перебував на лікарняному.
		 
		Листом відділення поліції № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції             в Кіровоградській області № 8424/111-3-202 від 04 жовтня 2021 року повідомлено ОСОБА_4 , що 02 жовтня 2021 року о 10.40 год. до чергової частини надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому здійснено виїзд на місце події нарядом групи реагування патрульної поліції. Вказане звернення внесено до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» відділення поліції № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції            в Кіровоградській області за реєстраційним номером 2503 від 02 жовтня     2021 року, проводиться перевірка.
		 
		Згідно з відеозаписами з відеокамери житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також мобільного телефона ОСОБА_4 , де зафіксовано зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 біля подвір`я вказаного будинку: 05 червня 2021 року на зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були присутні ОСОБА_4 ,       ОСОБА_5 , начальник служби у справах дітей Соколівської сільської ради Побережник М. Ю., державний виконавець Опря Ю. О., а також психолог ОСОБА_10 ; 02 жовтня 2021 року на зустрічі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були присутні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , державний виконавець Опря Ю. О., а також психолог ОСОБА_10 ; рішення суду про порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином виконується, проте нормального спілкування між сином і батьком не відбувається через суперечки між сторонами; будь-яких підтверджень щодо наявності факту фізичного чи психологічного насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 на відеозаписах не зафіксовано.
		 
		На запит суду відділенням поліції № 2 (м. Кропивницький) Кропивницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції              в Кіровоградській області листом № 9561/111-3-2021 від 08 листопада           2021 року надано копії відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, що прибули за викликом ОСОБА_1 на лінію 102 за реєстраційним номером звернення 8503 від 02 жовтня 2021 року, які досліджено у судовому засіданні, де зафіксовано приїзд наряду поліції за адресою: АДРЕСА_1 , де відбувалася зустріч ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на якій були присутні ОСОБА_4 ,               ОСОБА_5 , державний виконавець Опря Ю. О., психолог ОСОБА_10 .       ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що вийшов на побачення                                з ОСОБА_3 , однак спілкуватися з ним не бажає. Будь-яких підтверджень щодо наявності факту фізичного чи психологічного насильства з боку         ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 на відеозаписах не зафіксовано. Також надано наявну інформацію з бази даних ІПНП «АРМОР» щодо               ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживаючого за адресою:          АДРЕСА_2 , зокрема, щодо звернення ОСОБА_1 на лінію 102, звернення ВДВС про стягнення аліментів на користь ОСОБА_4 , вчинення ОСОБА_3 насильства в сім`ї щодо доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		 
		Відповідно до висновку психолога № 31/1021 від 03 жовтня 2021 року,                         на момент побачення з біологічним батьком ОСОБА_3 у ОСОБА_1 різко зростає тривожність, погіршується загальне самопочуття. Емоційний стан лабільний (нестійкий). Ці ознаки загострюються, коли до розмови намагається підключитись мати біологічного батька. Таке погіршення психофізичного стану хлопчика трапляється кожного разу після зустрічей               із ОСОБА_3 і його матір`ю. Дитина не виявляє бажання бачитись з ним, однак вимушено погоджується на це. Біологічний батько та бабуся (мати батька) регулярно перебивають хлопчика, не бажають слухати про його страх і переживання, а їх звернення до дитини часто носять маніпулятивний характер. З метою збереження психологічного та фізичного здоров`я                       ОСОБА_1 необхідно звернути увагу на погіршення самопочуття дитини, після кожного вищезазначеного побачення, недопустимість примушування до психотравмуючих зустрічей, а також прохання самого хлопчика щодо надання йому психологічної допомоги.
		 
		Кропивницьким відділом державної виконавчої служби у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надано лист № 22538/19-9-23/2 від 10 листопада 2021 року, яким долучено відеозаписи з відеокамери житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та мобільного телефона ОСОБА_4 , де зафіксовано зустрічі 07 серпня 2021 року               ОСОБА_3 та ОСОБА_1 біля подвір`я вказаного будинку. Під час побачення була присутня ОСОБА_4 , яка здійснювала відеофіксацію побачення батька та сина. Будь-яких підтверджень щодо наявності факту фізичного чи психологічного насильства з боку ОСОБА_3 по відношенню до ОСОБА_1 на відеозаписах не зафіксовано.
		 
		Відповідно до висновку шкільного психолога Соколівського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 253 від 11 жовтня            2021 року, ОСОБА_1 легко йде на контакт, вільно викладає свої думки, охоче ділиться, що має емоційну прихильність до чоловіка матері, розповідає про спільне дозвілля, зацікавленість вітчима у його житті, довірливі відносини між ними. Під час бесіди він переконливо наголошує на тому, що категорично проти побачень з біологічним батьком далеко від дому. На такі побачення він ходить неохоче. ОСОБА_1 говорить, що не відчуває батьківського тепла та піклування, а тільки бачить поряд із собою чужого чоловіка, поряд із яким він відчуває дискомфорт, страх, тривожність. Після таких побачень довго зберігається нестабільний психоемоційний стан. Біологічний батько не бере до уваги психологічний стан хлопчика, наполягає на побаченнях, що викликає супротив із боку сина, як реакція на насильницькі прояви у спілкуванні. Під час спілкування ОСОБА_1 із батьком ігноруються його потреби та почуття, що суперечить нормам спілкування та має різкий психотравмуючий вплив. Після таких побачень постійно виникає потреба у психологічній допомозі.
		 
		Згідно з характеристикою Соколівського закладу загальної середньої освіти          І-ІІІ ступенів Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 256 від 11 жовтня 2021 року ОСОБА_1 навчається у Соколівській ЗШ із першого класу, характеризується позитивно, проте останнім часом помічено зміни поведінки, оскільки учень став нервовим, збудженим, вразливим і замкненим, складається враження, що його щось турбує. Під час бесіди з ОСОБА_1 стало відомо, що в його житті з`явився біологічний батько ОСОБА_3 , з яким він не хоче спілкуватися, однак через загрозу штрафу він змушений зустрічатися з біологічним батьком. Навчанням і поведінкою ОСОБА_1 постійно цікавляться його батьки ОСОБА_4                    і ОСОБА_9 , біологічний батько ОСОБА_3 участі у шкільному житті дитини не приймає.
		 
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується           з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судове рішення апеляційного суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий                             і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним            і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		 
		Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право               в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		У статті 5 ЦПК України вказано, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		Частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 350-2 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього       насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або постраждала від насильства за ознакою статі, - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
		 
		Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовано Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		 
		Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		 
		Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
		 
		Обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		 
		У статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» зазначено, що право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: 1) постраждала особа або її представник; 2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини - батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування; 3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи - опікун, орган опіки та піклування.
		 
		Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування)                       з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що        є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори            з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
		 
		Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
		 
		Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
		 
		У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
		 
		Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
		 
		Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
		 
		Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється на колишнє подружжя незалежно від факту спільного проживання (пункт 2 частини другої статті 3 наведеного вище Закону України).
		 
		Визначення конкретних видів, передбачених частиною другою статті 26 Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», заходів тимчасового обмеження прав кривдника або обов`язків, які покладаються на нього, а також строку на який видається обмежувальний припис належить до компетенції суду.
		 
		У постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у Кодексі України про адміністративне правопорушення та Кримінальному кодексі України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
		 
		Згідно за висновком Верховного Суду викладеними у постанові від 28 квітня 
		2020 року у справі № 754/11171/19 (провадження № 61-21971св19) тимчасове обмеження права власності кривдника з метою забезпечення безпеки постраждалої особи при видачі обмежувального припису у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи. При вирішенні питання щодо застосування такого заходу суд на підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства має оцінити пропорційність вручання              у права і свободи особи враховуючи, що ці заходи пов`язані із протиправною поведінкою такої особи.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені           в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи      і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
		 
		Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними                   є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		 
		Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		 
		Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		 
		У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо,             а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про наявність ознак застосування ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також наявності ризиків застосування такого насильства  у майбутньому, що підтверджується висновками психологів, у яких, зокрема зазначено, що спілкування ОСОБА_1 зі своїм біологічним батьком викликає у нього психологічне страждання, а тому є недопустимим                            і недоцільним примушувати дитину до таких психотравмуючих зустрічей, які є правом дитини, а не її обов`язком.
		 
		При цьому апеляційний суд на виконання вимог статті 417 ЦПК України врахував вказівки, що містяться в постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року.
		 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні                 у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		При цьому Верховний Суд зазначає, що на час розгляду цієї справи у суді касаційної інстанції встановлений апеляційним судом шестимісячний строк дії обмежувального припису сплив.
		 
		Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом висновків, викладених у постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
		 
		Доводи касаційної скарги про порушення його прав як батька дитини, позбавлення його права і можливості безпосереднього здійснення виховання неповнолітнього сина та спілкування з ним у порядку, визначеному судовим рішенням, що набрало законної сили, висновків суду не спростовує, оскільки при розгляді справ про видачу обмежувального припису не визначаються права та обов`язки батьків стосовно дітей,                      а заперечення можливості видачі обмежувального припису стосовно одного з батьків позбавляє заявника гарантій на спеціальні засоби правового захисту, які передбачені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		 
		Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника, встановлені судом неповно і неправильно. Переоцінка доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Кропивницького апеляційного суду від 26 грудня 2022 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді                                                                                                 Г. В. Коломієць
		                                                                                                
		                                                                                                            Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                            Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...