Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/6070/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: 02.08.2023. Зареєстровано: 02.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 03.08.2023.

Номер судового провадження: 2/753/4221/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
		 
		справа № 753/6070/23
		провадження № 2/753/4221/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 липня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Цимбал І.К.
		при секретарі - Шамрай І.В.
		з участю позивача - ОСОБА_1 
		представника позивача - ОСОБА_2 
		представника відповідача - Альонкіна А.І. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відшкодувати моральну шкоду -,
		ВСТАНОВИВ:
		Суть питання, що вирішується рішенням.
		Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, про визнання дій неправомірними, посилаючись на те, що між сторонами укладено договір з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до яких відповідач надає позивачу відповідні послуги, а позивач оплачує її згідно визначеного тарифу, який був затверджений рішенням державного органу, до якого входить податок на додану вартість, в подальшому відповідне рішення скасовано, проте вартість комунальних послуг залишена без змін. Разом з тим, позивачу стало відомо, що відповідач з минулого року не є платником податку на додану вартість та продовжує нараховувати комунальні послуги з урахуванням такого податку, який в свою чергу не надходить до державного бюджету, а акумулюється на рахунку відповідача. Позивач вважає такі дії неправомірними та вважає, що сплачені згідно договору послуги підлягають перерахуванню, без врахування податку на додану вартість з часу коли відповідач припинив бути платником такого податку до державного бюджету. Крім того, позивач вважає, що такими неправомірними діями останньому була спричинена моральна шкода, яка полягає у тому що кошти, які безпідставно стягувалися відповідачем, були спрямовані останнім не на поповнення державного бюджету, а на безпідставне збагачення відповідача, тим більш в період військового стану, що вкрай обурило почуття позивача, який через це втратив душевний спокій, вимушений був звертатися до різних органів та суду для відновлення порушеного права. Також позивач проситься стягнути витрати на правничу допомогу.
		Рух справи.
		13.04.2023визначено головуючого.
		20.04.2023 відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 25.05.2023.
		18.05.2023надійшов відзив на позов /а.с.31-39/.
		25.05.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням позивача для ознайомлення із відзивом на 29.06.2023.
		28.06.2023 надійшов відзив на позов /а.с. 127-138/.
		29.06.2023 розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача про надання часу для направлення заперечень на 06.07.2023.
		03.07.2023 надійшли заперечення /а.с. 168-170, 185- 190/.
		04.07.2023 надійшла заява про зменшення позовних вимог /а.с. 207 - 209/.
		06.07.2023 ухвалено рішення.
		Доводи учасників справи.
		В судовому засіданні позивач та представник останнього позов підтримали з підстав наведених вище, викладених у заявах по суті справи та письмових поясненних долучених під час судового розгляду /а.с. 215-218/. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні останніх з підстав наведених у заявах по суті справи та пояснила, що відповідач нараховує комунальні послуги з урахуванням податку на додану вартість, оскільки окремі послуги які надаються споживачам, закуповуються відповідачем в осіб з урахуванням такого податку, а деякі з таких осіб є монополістами у сфері певних послуг, тому відповідач не може замовити такі послуги в інших осіб, отже продовження нарахувань за оплату послуг, які надаються позивачу згідно укладеного сторонами договору із тарифом до якого входить податок є правомірним. Стосовно доводів позивача про те, що стягуваний податок на додану вартість наразі акумулюється на рахунку відповідача, у той час як відповідач наразі не є платником такого податку і подальше спрямування таких коштів, представник останнього в судовому засіданні пояснення не надала.
		Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, позивачем не надано жодного доказу її спричинення діями відповідача, які оскаржуються. Крім того, витрати на оплату послуг за надання правової допомоги є також необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи всі дії які позивач вчиняв у зв`язку з порушенням та розглядом даного судового провадження, вчинялися ним особисто, без залучення фахівця, тим більш що позивач сам є фахівцем у галузі права, тому такі вимоги у даному випадку носять виключно штучний характер. Крім того, надані позивачем договори про надання правничої допомоги та протоколи до них не підтверджують таких витрат.
		Встановлені судом обставини.
		Позивач є власником кв. АДРЕСА_1 /а.с. 140/.
		Відповідач на підставі Розпорядження Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 28.12.2006 №1543 єобслуговуючою організацією та надавачем послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територійза адресою АДРЕСА_1 (далі - будинок) /а.с. 45, 46/.
		Відповідач не є управителем будинку, оскільки рішення з приводу передачі функцій з управління багатоквартирним будинком відповідачу співвласниками будинку на відповідних зборах не приймалось, проте як зазначає позивач та не заперечує представник відповідача, послуги позивач отримує на підставі раніше укладеного договору з відповідачем, як з обслуговуючою організацією.
		15.11.2017 Розпорядженням КМДА №1444 затверджено тариф за послуги відповідача у розмірі 6,53 грн. за 1 м.кв до складової якого входить сплата 20% ПДВ, на підставі якого відповідачу нараховується оплата за надані відповідачем послуги.
		З 10.06.2018 органи місцевого самоврядування втратили повноважень щодо встановлення коригування тарифів на послуги, і з метою приведення у відповідність до законодавства розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 14.11.2019 №1977 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», зареєстрованим у Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 26.11.2019 за №249/2426, Розпорядження №1444 визнано таким, що втратило чинність.
		Разом з тим, відповідний тариф встановлений Розпорядження №1444 продовжує діяти для співвласників будинку станом на теперішній час /а.с. 8- 14, 181/.
		З 24.05.2004 відповідач має статус платника ПДВ.
		З 01.04.2022 відповідач змінив систему оподаткування та перейшов з загальної системи оподаткування на єдиний податок 3 групи за ставкою 2% без сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ), у зв`язку з чим не має права здійснювати операції з ПДВ /а.с. 142 - 145/.
		07.10.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку за безпідставно нараховані та отримані кошти по о/р00230110 саме по сплаченому податку ПДВ в розрахунку за оплату комунальних послуг/а.с. 15/.
		28.11.2022 поштовим відправленням позивач отримав від відповідача письмову відповідь за №529 від 10.11.2022 з відмовою здійснення перерахунку за безпідставно нарахований та отриманий відповідачем податок ПДВ по О/р00230110, оскільки комунальні послуги нараховується згідно визначеного тарифу, який не переглядався співвласниками будинку, крім того зросли ціни на товари та послуги і розмір тарифу є економічно обґрунтованим/а.с. 17/.
		Мотиви, з яких суд виходив при постановленні рішення і положення закону, яким керувався.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
		Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.
		У процесуальному законодавстві діє принцип «juranovitcuria» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: суд знає право; суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (damihifactum, dabotibijus).
		Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу juranovitcuria (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19; провадження № 12-95гс20).
		Згідно п. п. 12, 13 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору.
		Споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
		Згідно п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця) відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», споживач має правобез додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості.
		Згідно п. 2 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
		Згідно п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика є будь-які діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману, перелік такої практики не є вичерпним.
		Згідно ч. 1 ст. 7 ЦК України, цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.
		Як вбачається з наведеного вище, відповідач припинив бути платником податку з 01.04.2022, не повідомив про це позивача, як споживача комунальних послуг та продовжив нараховувати оплату за надавані ним послуги з урахуванням 20% вартості ПДВ.
		Таким чином, отримані відповідачем кошти від оплати позивачем комунальних послуг, в частині ПДВ, за своїм прямим призначенням до державного бюджету не надходять, хоча були закладені до тарифу саме з цією метою, що свідчить про безпідставністьнарахувань без виключення складової ПДВ із структури тарифу, який взагалі фактично не узгоджувався сторонами, після введення в дію законодавства, яке зобов`язує вчинити відповідні дії, а продовжив діяти за звичаєм ділового обороту.
		Суд вважає, що зазначене свідчить про нечесну підприємницьку практику з боку відповідача і вважає, що останній повинен був повідомити позивача про зміну складової тарифу, оскільки був ініціатором таких змін та вжити заходів щодо недопущення стягнення коштів, а саме податку як складової тарифу, не будучи платником останнього.
		Суд вважає неспроможними доводи представника відповідача про те, що деякі послуги, зокрема ті, які надаються підприємствами - монополістами, відповідач оплачує з урахуванням ПДВ, оскільки вибір контрагента це прерогатива відповідача, а у структурі тарифу визначена вартість кожної послуги окремо, зокрема й ті які надаються відповідним контрагентами, які є платниками ПДВ, тобто останнє вже враховано. Вразі якщо наявний тариф є економічно необґрунтованим для надання відповідачем послуг у будинку, останній підлягає перегляду згідно вимог Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а не шляхом стягнення коштів для сплати податку, в той час коли відповідний обов`язок у відповідача відсутній і такий податок останнім не до державного бюджету за його цільовим призначенням не сплачується.
		Крім того, суд вважає неспроможними доводи відповідача, що позивач бажає самостійно без належної правової процедури змінити тариф у бік зменшення, оскільки якби відповідач діяв добросовісно,то повинен був самостійно повідомити позивача, як споживача послуг, про зміну структури тарифу, навіть якщо така зміна є тимчасовою та ініціювати питання щодо подальшої спрямованості коштів, які закладені у структуру тарифу як ПДВ, який в свою чергу після його надходження від споживача до бюджету не сплачується, погодивши відповідне питання з позивачем або одразу зменшити відповідні нарахування, тим більш що будь які операції з ПДВ відповідачу наразі заборонені, що вбачається з відповіді ДПС України /а.с. 145/. Проте,відповідач продовжує нараховувати ПДВ, що закладено у структуру тарифу за житлово - комунальні послуги, а кошти після їх надходження та перерозподілу у сумі 20% направляються не до державного бюджету, а на рахунок відповідача, , всупереч прямому призначенню, у зв`язку з припиненням обов`язку відповідача по сплаті відповідного податку і дані обставини представником відповідача не спростовані.
		Суд вважає, що така поведінка відповідача призвела до безпідставної сплати позивачем коштів за надання житлово - комунальних послуг у більшому розмірі в частині 20% ПДВ з часу коли у відповідача такий обов`язок відсутній, і як наслідок зміни тарифу у бік зменшення.
		Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. 
		Згідно з ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Суд вважає, доведеною обставинну, що відповідач не повинен був нараховувати оплату за житлово - комунальні послуги враховуючи 20% ПДВ, який був фактично виключений із структури тарифу, за ініціативою відповідача, внаслідок переходу на інший вид оподаткування своєї діяльності. Отже, відмова позивачу у здійсненні відповідного перерахунку по оплаті за житлово - комунальні послуги з урахуванням 20% ПДВ, яку здійснював позивач є неправомірною.
		Згідно ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		Суд вважає, що у даному випадку спосіб захисту обраний позивачем в частині покладення на відповідача обов`язку здійснити перерахунок оплати за житлово - комунальні послуги з часу припинення статусу відповідача як платника ПДВ є вірним та дієвим і така вимога заявлена не передчасно, оскільки позивач вживав заходи досудового врегулювання спору саме в такий спосіб, проте як зазначено вище, відповідач відмовив позивачу у вчиненні відповідної дії.
		Що стосується доводів позивача про відшкодування моральної шкоди суд дійшов наступного висновку.
		Згідно ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до висновків сформульованих у постанові ВС від 10.04.2019 у справі №464/3789/17 відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.
		Відповідно до висновків сформульованих у постанові ВП ВС від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Оцінюючи належність, допустимість, достовірність доказів окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки позивачем не надано доказів, що оскаржувані дії відповідача спричинили позивачу будь які з вище перелічених емоційних страждань.
		Крім того, суд вважає, що не підлягають задоволенню і вимоги про стягнення витратна правову допомогу виходячи з наступного.
		Згідно ч. 1 ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Згідно ч.ч. 1- 4 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Згідно ч. ч. 1- 6 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
		Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
		Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
		Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
		Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
		Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
		Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
		Позивач надав суду копії договорів про надання правової допомоги від 13.04.2023 /а.с. 122- 124/, про надання правової допомоги від 25.05.2023 /а.с. 146 - 148/, а також протоколу - доручення № 1 без дати /а.с. 149/ та протокол доручення від 25.05.2023 /а.с. 161/, які не завірені. Договори про надання правничої допомоги датовані різними датами, проте один з протоколів доручення, який містить дату його складання, які той що таку дату не містить є додатком до договору від 13.04.2023, а не від 25.05.2023.
		Крім того, договори про надання правової допомоги, зокрема розділи 4 «порядок здійснення розрахунків» є різними. Так, договір від 13.04.2023 містить конкретний перелік послуг, до яких не входять послуги, що містяться у переліку виконаних робіт згідно протоколів доручень.
		Таким чином не представляється можливим зробити обґрунтований висновок на підставі якого договору підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу.
		На підставі викладеного та керуючись 1-13, 15, 17, 18, 76-82, 89, 133, 137, 141, 242, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України,п. п. 12, 13 ч. 1 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 2 ч. 5 ст. 7 Закону України «Про житлово - комунальні послуги», п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1, ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст.7, 15, 16, 23, 1167 ЦК України, суд-
		 
		 
		 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська - Житлосервіс», про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
		Визнати дії ТОВ «Ковальська - Житлосервіс» щодо відмови ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку витрат по утриманню будинку та прибудинкової території по адресі: АДРЕСА_1 без врахування податку на додану вартість неправомірними.
		Зобов`язати ТОВ «Ковальська - Житлосервіс» здійснити перерахунок ОСОБА_1 витрат по утриманню будинку та прибудинкової території по адресі: АДРЕСА_1 без врахування податку на додану вартість, починаючи з 01.04 .2022.
		В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ТОВ «Ковальська - Житлосервіс» на користь держави судові витрати в розмірі 2147 грн. 20 коп.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення суду.
		 
		 
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...