Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 931/359/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників.
Надіслано для оприлюднення: 03.08.2023. Зареєстровано: 04.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2023.
Дата набрання законної сили: 12.10.2023
Результат оскарження 12.10.2023 Волинський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/931/48/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023030000000021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                
		 
		Справа № 931/359/23
		Провадження № 1-кп/931/48/23
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 серпня 2023 року смт. Локачі
		 
		Локачинський районний суд Волинської області в складі: 
		головуючого - судді ОСОБА_1 , 
		за участю: секретаря - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 
		обвинуваченого - ОСОБА_4 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Локачах кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023030000000021 від 13.02.2023 року, про обвинувачення ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  уродженця с. Конюхи Локачинського району Волинської області, жителя АДРЕСА_1 ,  громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, пенсіонера,  інваліда ІІ групи, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України,    
		                                                                      В С Т А Н О В И В:
		Обвинувачений ОСОБА_4 , 09.04.2022 року, перебуваючи у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться за адресою: с. Конюхи, вул. Шевченка, 9 а, Володимирського району Волинської області приблизно з 12:38 по 12:46, виправдовуючи, визнаючи правомірною, заперечуючи збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році, вчинив кримінальне правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачене ч. 1 ст. 436-2 КК України, за таких обставин:
		Внаслідок розпочатої 20.02.2014 року збройної агресії російської федерації (далі рф) проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а в подальшому і незаконна анексія цієї території України. Верховною Радою України 15.04.2014 прийнято Закон України №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», за яким перебування підрозділів збройних сил російської федерації на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію Автономної Республіки Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку рф. Верховною Радою України 21.04.2015 прийнято Постанову №337-УІІІ «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку рф на території АР Крим 20.02.2014, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України. Надалі, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки, у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 №3314 (XXIX), президент рф володимир путін, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України. На виконання вищевказаного наказу, 24.02.2022 військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державний кордон України в Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Харківській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення. Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції  Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час. У свою чергу, обвинувачений ОСОБА_4 , сповідуючи ідеї військово-політичного керівництва рф щодо політичної, ідеологічної, національної нетерпимості і ненависті до української нації та державності, підтримуючи антиукраїнські рухи, спрямовані на відокремлення від України частини її території та населення, а також агресивну ідеологічну мотивацію, включаючи роздмухування такої мотивації в інших, підбурювання до таких злочинів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 09.04.2022, приблизно з 12 год. 38 хв. по 12 год. 46 хв., перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою:  АДРЕСА_1 , під час розмови з жителями вказаного населеного пункту, які знаходились у приміщенні вказаного магазину, вживав висловлювання, які містять транслювання переконання, що збройна агресія російської федерації проти України обумовлена тим, що саме українці вирішили воювати/воюють проти росії; стверджував, що із зазначеною метою (щодо рішення воювати проти росії) варто було йти на російську сторону, а не в Україні «творити чудеса». При цьому, ОСОБА_4 виправдовував збройну агресію рф проти України тим, що вона, буцімто, спровокована, ініційована, розпочата Україною, висловлюючи усні вислови, такі як: Жінка 1: «Вобще, ну чого вони, чого вони йдуть сюда. Чого вони з білоруської границі стріляють на Волинь? Якщо...»;  ОСОБА_4 : - «Якщо Ви рішили воювати з росією, то треба було йти на російську сторону, а не в Україні творити чудеса»; Жінка 1: - «А ми не хотіли воювати з росією»; ОСОБА_4 : - «А в Україні творили чудеса»; Жінка 1: - «А хто хотів воювати з росією?»; ОСОБА_4 : - «Я не знаю хто. І що це за війна?; Жінка 1: - «Хто хотів воювати?». Також, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 вживав висловлювання, які містять транслювання переконання, що це Україна воює з росією на своїй території (а не росія здійснює збройну агресію проти України), зокрема:  ОСОБА_4 : - «Воюєм проти росії; тіко на своїй території»; Жінка 1: - «Хто хотів воювати? Бо вони прийшли, то вони воюють за свою державу»; Жінка 2: - «Ми захищаємся, ми захищаємся, получається»; Жінка 1: - «Ми захищаємся»;  ОСОБА_4 : - І луганщина воює; донеччина. Крім цього, за вищевказаних обставин,  ОСОБА_4  заперечував збройну агресію рф проти України шляхом транслювання переконання, що 08.04.2022 ракетне влучання у залізничний вокзал у місті Краматорську Донецької області було здійснене українською ракетою, а отже Збройними Силами України, а не окупаційними військами рф, висловлюючи усні вислови, такі як: ОСОБА_4 : - «Вчора в Краматорську вистрілила. Куда встрілила та ракета, українська? »; Жінка 1: - «Вот іменно, на жеде вокзал»;  ОСОБА_4 : - «Ну вона ж не з росії прилетіла, а із Києва прилетіла ракета»; Жінка 1: - «З Совєтского Союзу прилетіла»; ОСОБА_4 ,: - «Нєт, з Києва прилетіла. З тої сторони прилетіла ракета».
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину за ч.1 ст.436-2 КК України не визнав. Суду дав показання, що 09.04.2022 року він прийшов до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що знаходиться за адресою: с. Конюхи, вул. Шевченка, 9 а, Володимирського району Волинської області біля обіду. У вказаному магазині він придбав одеколон «Красная москва». Жителі с. Конюхи, які на той момент, перебували у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», побачивши, що він купує такий одеколон, почали з ним неприємну розмову. Він не був ініціатором цієї розмови, а, як то кажуть «відгавкувався» на незрозумілі питання цих жителів. Свідок ОСОБА_5 викликав головиху ОСОБА_6 , яка і зняла на відео його розмову з жителями в даному магазині. Він не думав взагалі, що таке може відбутися. Він пояснював жителям села, що цей одеколон «Красная москва», вироблений у Львівській області. Односельчани почали з нього насміхатись. Підтвердив, що відповідав на питання односельчан саме так, як відтворено на відео, яке зняла ОСОБА_6 і яке додане до матеріалів справи і досліджене судом. Вважає, що жодного кримінального правопорушення при цьому не вчинив. Він завжди був проти війни. Він вважає, що має бути мир і з росією потрібно домовлятися. Вважає, що оскільки «Україна почала пресувати», тому й почалась війна. А потрібно було укласти мир. Саме Україна своєю риторткою розпочала війну, зокрема виправданням УПА. Підтверджує, що сказав, що у м. Краматорськ ракета прилетіла з Києва. Однак, його неправильно зрозуміли, оскільки він мав на увазі, що дуже легко відстежити звідки прилетіла ракета, оскільки кожна ракета має своє маркування, відповідно до якого можна визначити, чия вона.
		Суд, дослідивши під час судового розгляду надані сторонами кримінального провадження докази на предмет їх належності, достовірності, допустимості та достатності, визнає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, що підтверджується наступними доказами, а саме:
		Показаннями свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 .
		Так, свідок ОСОБА_6 , яка є старостою С. Конюхи, Володимирського району, суду показала, що 09.04.2022 року вона під`їхала до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у с. Конюхи, почула сварку, зайшовши в приміщення магазину, дійсно побачила, що відбувається сварка між продавцем магазину ОСОБА_7 , обвинуваченим ОСОБА_4 та іншою жителькою села ОСОБА_8 . В магазині був ще син ОСОБА_8 - ОСОБА_5 , який інколи також вставляв певні речення в суперечку. Суперечка між вищевказаними громадянами відбувалась на тему війни України з росією. Жінки розповідали, що страшно те, що відбувається в Україні, зокрема в м. Буча, що росіяни багато там повбивали людей, гвалтували жінок. ОСОБА_4 стверджував, що то не росіяни зробили, і що наші теж гвалтують. Потім почали обговорювати ситуацію, коли в м. Краматорськ прилетіла російська ракета і загинули українці. ОСОБА_4 почав стверджувати, що то не російська ракета прилетіла, а українська Вона побачила, що з його боку має місце виправдання російської агресії проти України. Підтверджує, що дійсно зняла дану розмову в магазині на відеокамеру свого мобільного телефону, а потім добровільно надала слідству. Зробила це тому, що це були перші місяці війни, ніхто не знав, що завтра буде безпосередньо у нього вдома, а тому всі мали бути уважними, слідкувати, щоб не було підтримання російської агресії, внаслідок такої підтримки війна могла б дістатися і до них. В жодних неприязних відносинах з ОСОБА_4 не перебувала ніколи, інших подібних розмов від нього не чула. Вважає, що виправданню російських окупантів не має бути місця в Україні.
		Свідок ОСОБА_7 , яка є продавцем магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у с. Конюхи суду показала, що 09.04.2022 року до вказаного магазину зайшов ОСОБА_4 . З чого у неї з ним почалася розмова, не пам`ятає, мабуть за російські ракети. Вона спитала в нього чи має він дітей і чи добре йому було б, якби їх гвалтували, на що він відповів, що наші теж гвалтують. Почалася суперечка, крики, ще в магазині була ОСОБА_8 , яка вступила в суперечку і її син, голова села ОСОБА_6 , яка зняла розмову на телефон. Але потім вони нормально розійшлися, він приходить до магазину і вони нормально спілкуються. Підтвердила, що дійсно на переглянутому за її участі відео розмови в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у с. Конюхи 09.04.2022 року події і розмова відбувалася так, як відтворено.
		Свідок ОСОБА_8 , яка є жителькою с. Конюхи, суду показала, що 09.04.2022 року, десь відразу як почалася війна України з росією, вона прийшла до магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у с. Конюхи. До магазину також зайшов ОСОБА_4 . Вона почала з ОСОБА_4 сперечатися через те, що він купив одеколон «Красная москва», а вона зробила зауваження, що вже зараз не потрібно такі речі купувати. ОСОБА_4 почав говорити, що раніше було добре жити. Ми йому відповідали, що було добре, поки росіяни не прийшли. Згодом почалася розмова про м. Буча і злочини російських окупантів. ОСОБА_4 говорив, що у всьому винна держава Україна. Вони знову почали сперечатися, а у обвинуваченого язик довгий, то й сказав те, що не треба. А саме, що ті біди Україна робить, а не росія. Зі слів ОСОБА_4 вона зрозуміла, що він виправдовує російську агресію проти України. 
		Свідок ОСОБА_5 , який є жителем с. Конюхи, суду показав, що 09.04.2022 року був у магазині «Тернопіь» у с. Конюхи, коли туди прийшов ОСОБА_4 . Почалося з того, що він купив одеколон «Красная москва». Він, побачивши це, сказав, що тих москалів треба подушити трохи і почалася суперечка. ОСОБА_4 казав, що раніше за Радянського Союзу йому добре жилося, краще, ніж зараз. Почав заступатися за росіян, які напали на Україну. Стверджував, що держава Україна розпочала війну, а не росія. За згвалтування в м. Буча говорив, що наші теж гвалтують. 
		Покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 судом до уваги при ухваленні рішення не беруться, з огляду на те, що вони не мають відношення до інкримінованих ОСОБА_4 діянь. В показах свідка ОСОБА_11 жодна доказова інформація відсутня.
		ОСОБА_11 , яка є листоношою «Укрпошти» ПВ № 46, суду показала, що 09.04.2022 року зайшла у магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» близько полудня, ОСОБА_4 і продавець магазину розмовляли, однак вона жодним чином не звернула увагу на їх розмови, оскільки займалась своєю роботою, в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» вона пробула буквально 2-3 хв. і вийшла. Зауважила лише, що в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» перебувала громадянка ОСОБА_8 та її син і що розмова їх з ОСОБА_4 відбувалась на підвищених тонах.
		Свідок ОСОБА_9 , який є вчителем у ліцеї у с. Конюхи, очевидцем подій 09.04.2022 року у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у с. Конюхи не був, до слідчого його викликали з приводу епізоду проходження ОСОБА_4 з червоним прапором УРСР до пам`ятника Загиблих Воїнів у 2016 році.
		ОСОБА_10 , який є вчителем у Конюхівському ліцеї, суду показав, що був допитаний слідчим у даній справі з приводу інциденту, який відбувся у травні 2016 року, коли ОСОБА_4 з червоним правором УРСР піднімався до пам`ятника Загиблих воїнів. Свідком розмови ОСОБА_4 09.04.2022 року у приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» у с. Конюхи не був, не може підтвердити чи спростувати жодних обставин.
		Крім того, вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими та відеодоказами, а саме:
		Згідно дослідженого протоколу огляду від 27.02.2023 року носія інформації, що використовує флеш пам`ять для збереження даних та підключається до комп`ютера чи іншого пристрою через USB-порт, марки VERICO, об`ємом 16 ГБ, на якому містяться відеофайли з назвою VID - 20230207-WA0000, VID - 20230207-WA0001, а також безпосередньо дослідженого під час судового розгляду вищевказаного носія інформації із зазначеними відеофайлами, шляхом відтворення їх запису, встановлено факт розмови, яка відбувається в приміщенні. Розмову ведуть дві жінки та чоловік. Наприкінці розмови у вказаний діалог вступає ще одна жінка та ще один чоловік, в другому відео файлі ще один чоловік та ще одна жінка. Під час розмови обвинувачений ОСОБА_4 вживав висловлювання, які містять транслювання переконання, що збройна агресія російської федерації проти України обумовлена тим, що саме українці вирішили воювати/воюють проти росії; стверджував, що із зазначеною метою (щодо рішення воювати проти росії) варто було йти на російську сторону, а не в Україні «творити чудеса». При цьому, ОСОБА_4 виправдовував збройну агресію рф проти України тим, що вона, буцімто, спровокована, ініційована, розпочата Україною, висловлюючи усні вислови, такі як: Жінка 1: «Вобще, ну чого вони, чого вони йдуть сюда. Чого вони з білоруської границі стріляють на Волинь? Якщо...»; ОСОБА_4 : - «Якщо Ви рішили воювати з росією, то треба було йти на російську сторону, а не в Україні творити чудеса»; Жінка 1: - «А ми не хотіли воювати з росією»; ОСОБА_4 : - «А в Україні творили чудеса»; Жінка 1: - «А хто хотів воювати з росією?»; ОСОБА_4 : - «Я не знаю хто. І що це за війна?; Жінка 1: - «Хто хотів воювати?». Також, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 вживав висловлювання, які містять транслювання переконання, що це Україна воює з росією на своїй території (а не росія здійснює збройну агресію проти України), зокрема: ОСОБА_4 : - «Воюєм проти росії; тіко на своїй території»; Жінка 1: - «Хто хотів воювати? Бо вони прийшли, то вони воюють за свою державу»; Жінка 2: - «Ми захищаємся, ми захищаємся, получається»; Жінка 1: - «Ми захищаємся»; ОСОБА_4 : - Ілуганщина воює; донеччина. Крім цього, за вищевказаних обставин, ОСОБА_4 заперечував збройну агресію рф проти України шляхом транслювання переконання, що 08.04.2022 ракетне влучання у залізничний вокзал у місті Краматорську Донецької області було здійснене українською ракетою, а отже Збройними Силами України, а не окупаційними військами рф, висловлюючи усні вислови, такі як: ОСОБА_4 : - «Вчора в Краматорську вистрілила. Куда встрілила та ракета, українська? »; Жінка 1: - «Вот іменно, на жеде вокзал»; ОСОБА_4 : - «Ну вона ж не з росії прилетіла, а із Києва прилетіла ракета»; Жінка 1: - «З Совєтского Союзу прилетіла»; ОСОБА_4 ,: - «Нєт, з Києва прилетіла. З тої сторони прилетіла ракета».
		З дослідженого судом в судовому засіданні висновку експерта №54/15/6-246 від 22.03.2023 судово - лінгвістичної семантико - текстуальної експертизи у результаті семантико-текстуального аналізу, наданого на дослідження текстового матеріалу, згідно фабули справи- висловлювань ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснених ним 09.04.2022 року близько 12:38, перебуваючи у приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою АДРЕСА_1 , у розмові з жителями вказаного населеного пункту, та зафіксованих у протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 21.02.2023 року встановлено:
		1. Наявність виправдовування (визнання невинною, правою: доведення допустимості, доцільності відповідних дій), визнання правомірною (у значенні виправданою, не випадковою) збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році.
		Лексичні прояви та ілюстративні текстові фрагменти: транслювання, переконання, що збройна агресія російської федерації проти України обумовлена тим, що саме українці вирішили воювати / воюють проти росії. ОСОБА_4 стверджує, що із зазначеною метою (щодо рішення воювати проти росії) [українцям] варто було йти на російську сторону, а не в Україні «творити чудеса» {тут - здійснювати щось, що викликає у мовця подив у негативному розумінні, осуд, обурення). Отже,  ОСОБА_4  виправдовує збройну агресію рф проти України тим, що вона, буцімто, спровокована, ініційована, розпочата Україною: « ОСОБА_12 : Вобще, ну чого вони, чого вони йдуть сюда. Чого вони з білоруської границі стріляють на Волинь? Якщо... /  ОСОБА_13 : Якщо Ви рішили воювати з росією, то треба було йти на російську сторону, а не в Україні творити чудеса. / ОСОБА_12 : А ми не хотіли воювати з росією. / ОСОБА_13 : А в Україні творили чудеса./ ОСОБА_12 . А хто хотів воювати з росією?/ ОСОБА_13 : Я не знаю хто. І що це за війна? ОСОБА_12 : Хто хотів воювати?».
		2. Наявність заперечення збройної агресії російської федерації проти України. Лексичні прояви та ілюстративні текстові фрагменти:
		-транслювання переконання, що це Україна на своїй території воює з росією. Наведений меседж становить заперечення вторгнення та нападу збройних сил держави-агресора російської федерації на Україну, заперечення збройної агресію з боку російської федерації проти України: « ОСОБА_13 : Воюєм проти росії, тіко на своїй території /  ОСОБА_14 : Хто хотів воювати? Бо вони прийшли, то вони воюють за свою державу. / ОСОБА_15 : Ми захищаємся, ми захищаємся, полупається./ ОСОБА_12 : Ми захищаємся./ ОСОБА_13 : І луганщина воює, донеччина»;
		-транслювання переконання, що ракетне влучання у залізничний вокзал у Краматорську було здійснене українською ракетою, а отже Збройними Силами України, а не окупаційними військами рф. Наведений меседж становить заперечення відповідного акту збройної агресії з боку російської федерації: « ОСОБА_13 : Вчора в Краматорську вистрілила. Куда встрілила та ракета, українська?/  ОСОБА_12 : Вот іменно, на жеде вокзал.  ОСОБА_13 : Ну вона ж не з росії прилетіла, а із Києва прилетіла ракета. / ОСОБА_12 : 3 Совєтского Союзу прилетіла. / ОСОБА_13 : Нєт, з Києва прилетіла. З тої сторони прилетіла ракета».
		3. Відсутність ознак виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію російської федерації проти України, розпочату у 2014 році; відсутність публічних закликів до вчинення насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, до вчинення зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, до підтримки рішень та/або дій держави агресора (російської федерації), збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави агресора (російської федерації), до співпраці з державою агресором (російської федерацією), збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави агресора (російської федерації), до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окупованій території, відсутність висловлювань, спрямованих на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності, а також образа почуттів громадян у зв`язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (а.с.80-92).
		Покази, які були предметом вищезазначених письмових та відео доказів цілком збігаються з показами які надали свідки під час судового розгляду. Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_4 факту здійснення ним даних висловлювань не заперечує. Також у суду не виникло сумнівів у об`єктивності, достатності кваліфікації експерта, оскільки до висновку додані документи, що підтверджують надання висновку з питань, що належать до сфери його знань та роз`яснення експерту прав та обов`язків. А за таких обставин, суд доходить до висновку, про можливість покладення висновку експерта, який обвинуваченим не спростовано, в основу вироку.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 436-2 КК України, як виправдання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, розпочатої у 2014 році.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , у відповідності зі ст. ст. 65-68 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесений до категорії нетяжких, сукупність усіх обставин, що характеризують особу винного, а саме що він є пенсіонером, інвалідом 2 групої по загальному захворюванню довічно, посередньо характеризується за місцем проживання, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягався та відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66, 67 КК України, судом не встановлено.
		Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд призначає ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч.1 ст.436-2 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши його від відбуття основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК України.
		Застосовуючи при призначенні покарання ст.ст. 75, 76 КК України, беручи до уваги досудову доповідь органу пробації щодо ОСОБА_4 , суд враховує, що вчинене кримінальне правопорушення є нетяжким, обвинувачений, незважаючи на невизнання вини, має ряд позитивних характеристик, таких як вперше притягується до кримінальної відповідальності, не притягався раніше до адміністративної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, враховує, що обвинувачений є пенсіонером та стан його здоров`я (є інвалідом 2 групи) і приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання та ізоляції від суспільства. Саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. 
		Заборони застосування ст. 75 КК України за умови невизнання обвинуваченим своєї вини КК України не містить. 
		Судові витрати, згідно ст.124 КПК України, що підтверджені документально, покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Воинської області від 28.03.2023 року, на прапор Української РСР, що являє собою стяг, який складається з двох горизонтально розташованих кольорових смуг: верхньої червоного кольору, яка становить дві третини ширини і нижньої лазурового кольору, яка становить одну третину ширини прапора, із зображенням у його верхньому кутку, на відстані однієї третини довжини від древка, золотих серпа і молота і над ними п`ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою, з флагштоком виготовленим з дерева - зняти.
		У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.
		Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який був продовжений ухвалою Локачинського районного суду від 15.06.2023 року - залишити до вступу вироку в законну силу.
		Керуючись ст.ст. 368, 370-371, 373-374, 376, 615 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 436-2 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки згідно ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в дохід держави 2389 (дві тисячі триста вісімдесят дев`ять) грн 80 коп судових витрат у справі за проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.
		Арешт, накладений згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.03.2023 року, на прапор Української РСР, що являє собою стяг, який складається з двох горизонтально розташованих кольорових смуг: верхньої червоного кольору, яка становить дві третини ширини і нижньої лазурового кольору, яка становить одну третину ширини прапора, із зображенням у його верхньому кутку, на відстані однієї третини довжини від древка, золотих серпа і молота і над ними п`ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою, з флагштоком виготовленим з дерева - зняти.
		Речові докази:
		- прапор Української РСР, що являє собою стяг, який складається з двох горизонтально розташованих кольорових смуг: верхньої червоного кольору, яка становить дві третини ширини і нижньої лазурового кольору, яка становить одну третину ширини прапора, із зображенням у його верхньому кутку, на відстані однієї третини довжини від древка, золотих серпа і молота і над ними п`ятикутної зірки, обрамленої золотою каймою, з флагштоком виготовленим з дерева, які поміщені до полімерного пакету чорного кольору, горловину якого обмотано ниткою чорного кольору, кінці якого скріплено паперовою биркою з підписами слідчого та учасників слідчої дії, рукописним надписом "Пакет №1 Прапор УРСР 28.03.2023" та відтиском печатки "Для пакетів №14 Управління у Волинській області Служба безпеки України" та передано на відповідальне зберігання у кімнату зберігання речових доказів слідчого відділу УСБУ у Волинській області - знищити.
		Запобіжний захід у виді домашнього арешту, який був продовжений ухвалою Локачинського районного суду від 15.06.2023 року - залишити той самий до вступу вироку в законну силу.
		Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Локачинський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя Локачинського районного суду ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...