Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/1130/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2023. Зареєстровано: 04.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2023.
Дата набрання законної сили: 31.10.2023
Номер судового провадження: 1-кп/456/231/2023
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023140000000033

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/1130/23
		Провадження № 1-кп/456/231/2023
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 серпня 2023 року                                                                        місто Стрий
		 
		Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		головуючої судді                                                          ОСОБА_1 ,
		з участю :        секретаря                                                 ОСОБА_2 
		               прокурорів                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		               представника цивільних позивачів                         ОСОБА_5 
		               обвинуваченого                                         ОСОБА_6 
		захисника                                                 ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию справу на підставі обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023140000000033 від 09.01.2023 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рудня Летичівського району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм приватного підприємства «Медичний центр «Фіторія», одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 16 год. 50 хв., керуючи спеціалізованим автомобілем марки «FIAT» модель «Scudo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі «Київ-Чоп» 622 км у напрямку м. Стрия, поблизу повороту на с. Дуліби Стрийського району Львівської області порушив вимоги Розділу 1 п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху»); Розділу 2 п. 2.3 (б, д); Розділу 12 п. 12.3 та Розділу 13 п. 13.1 Правил дорожнього руху, які виразилися в тому, що він під час керування транспортним засобом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, здійснюючи перевезення пацієнта ОСОБА_8 , не дотримався безпечної дистанції з автобусом марки «БАЗ А079.14», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення між вказаними транспортними засобами та в подальшому спеціалізований автомобіль марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , інерційно здійснив зіткнення із зустрічним автопоїздом у складі сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричепа марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , внаслідок чого пасажир ОСОБА_8 отримав крововилив у тім`янія ділянці голови, лінійний перелом тім`яної кістки, крововиливи під оболонки та речовину головного мозку, що спричинило його смерть. 
		Таким чином, ОСОБА_6 , будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
		Допитаний обвинувачений ОСОБА_6 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зокрема, про те, що працював водієм у приватному підприємстві «Медичний центр «Фіторія» близько 1 місяця. ІНФОРМАЦІЯ_2 в першій половині дня отримав виклик доставити хворого із Сколівської ЦРЛ у 8-му МКЛ м. Львова. Прибувши в Сколівську ЦРЛ разом із фельдшером ОСОБА_9 , отримали пацієнта, в якого було діагностовано перелом стегнової кістки. Пацієнта помістили на ноші, зафіксувавши їх у салоні автомобіля, де разом з ним знаходився фельдшер ОСОБА_9 , а сам він керував спеціалізованим автомобілим марки «FIAT Scudo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на передньому пасажирському сидінні якого знаходилася дружина пацієнта. Близько 16 год. 50 хв. рухався по автодорозі Київ-Чоп у напрямку м. Львова. Під`їжджаючи до об`їзної дороги м. Стрия, поблизу повороту на с. Дуліби Стрийського району Львівської області не дотримався безпечної дистанції з автобусом, який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого відбулося зіткнення між ними та в подальшому спеціалізований автомобіль марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , відкинуло на зустрічну смугу, де інерційно відбулося зіткнення із напівпричепом. Після зіткнення вийшов із автомобіля, перебував у шоковому стані, не пам`ятає, хто викликав швидку медичну допомогу, яка констатувала смерть пацієнта. Перед зіткнення рухався зі швидкістю близько 90 км/год. Підстав поспішати не було. Він усвідомлює, що дана дорожньо-транспортна пригода відбулася з його вини. Щиро розкаюється у вчиненому. Добровільно відшкодував потерпілій завдану моральну шкоду в розмірі 182843 грн. Просить його суворо не карати.
		Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
		Крім особистого визнання, винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за викладених вище обставин повністю підтверджується зібраними на досудовому слідстві та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме:
		показаннями потерпілої ОСОБА_10 про те, що 06.01.2023 її чоловік ОСОБА_8 зламав ногу, у зв`язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні в Сколівській ЦРЛ, де лікар повідомив їй, що чоловіка необхідно транспортувати до 8-ої лікарні м. Львова для проведення операції. Для транспортування хворого викликали спеціалізовану машину з медичного центру, яка 09.01.2023 перевозила її чоловіка. В цей час вона перебувала в транспортному засобі на місці пасажира поруч з водієм, а її чоловік лежав на ношах у салоні автомобіля, де разом з ним знаходився фельдшер. 09.01.2023 близько 16:50 автомобіль, що перевозив її чоловіка, зіткнувся з автобусом, а потім із зустрічним напівпричепом. Все відбулося дуже швидко. Вона не зрозуміла, що сталося. Хтось викликав швидку медичну допомогу, яка констатувала смерть її чоловіка. Обвинувачений добровільно відшкодував їй моральну шкоду в розмірі 182843,00 грн. Жодних претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого вона не має, просить його суворо не карати та не позбавляти волі;
		протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди старшого слідчого ВРЗ СТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 від 09.01.2023 зі схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.01.2023 та фототаблицею до протоколу ОМП від 09.01.2023, відповідно до якого за участю судово-медичного експерта ОСОБА_12 , старшого спеціаліста-криміналіста ОСОБА_13 , понятих ОСОБА_14 , ОСОБА_15 проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме: автодороги «Київ-Чоп» 622 км. Дорожнє покриття асфальтобетонне, вологе. Під час огляду вилучено автобус «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , в якого пошкоджена задня ліва частина; спеціалізований медичний автомобіль марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , в якого пошкоджена передня та ліва бокова сторона; сідловий тягач «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , із напівпричіпом «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , в якого виявлено потертості на лівій боковій поверхні напівпричіпа /а.с. 142-159/;
		протоколом про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки та відеозапису від 23.01.2023 з картою пам`яті з відеореєстратора 7ОМАІ, серійний номер D10A19E0718, який знаходився в салоні сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , де зафіксовано момент настання та розвитку дорожньо-транспортної пригоди у період часу з 16 год. 50 хв. по 16 год. 51 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с. 160-161/; 
		висновком експерта № 4 від 02.02.2022, відповідно до якого на підставі постанови старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області від 10.01.2023 в приміщенні моргу Стрийського районного відділення КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи» судово-медичним експертом ОСОБА_12 проведено судово-медичну експертизу трупа ОСОБА_16 , відповідно до якої смерть ОСОБА_16 , 1947 року народження, настала близько доби до початку проведення судово-медичної експертизи трупа, що підтверджується ступенем розвитку трупних явищ (труп на дотик рівномірно холодний на всіх ділянках тіла, трупне задубіння добре виражене у всіх групах досліджуваних м`язів, при натисканні пальцем на трупні плями останні бліднуть і відновлюють своє первинне забарвлення через 5 хв., ознаки гнильних змін на трупі відсутні), внаслідок черепно-мозкової травми, що проявилась переломами кісток склепіння черепа і супроводжувалася крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, що ускладнилось розвитком набряку головного мозку. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_16 при зовнішньому дослідженні було виявлено: рану тім`яної ділянки голови; при внутрішньому дослідженні було виявлено: крововилив у тім`яній ділянці голови, лінійний перелом тім`яної кістки, крововиливи під оболонки та речовину головного мозку. Вище описані тілесні ушкодження могли утворитися внаслідок співударної дії з тупим предметом, цілком можливо при співударі до виступаючих частин салону автомобіля під час ДТП, яка відповідно до фабули постанови мала місце 09.01.2023, за ступенем тяжкості відносно живих осіб відносяться до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння і в даному випадку перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. При проведенні судово-медмчної експертизи трупа ОСОБА_16 були виявлені морфологічні ознаки захворювань: склеротичне ураження судин серця та нирок, жирову дистрофію печінки, які в даному випадку в прямому причинному зв`язку з настанням смерті не перебувають /а.с. 162-163/;
		висновком експерта № 67/2023-ім від 16.01.2023, відповідно до якого на підставі постанови старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 проведена судово-медична експертиза зразка крові від трупа ОСОБА_16 експертом-імунологом ОСОБА_17 у приміщенні відділення судово-медичної імунології КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно до якої встановлено, що кров від трупа ОСОБА_16 , 1947 року народження, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 /а.с. 164-165/;
		висновком експерта № 99/2023-т від 18.01.2023, відповідно до якого на підставі постанови старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 проведена судово-медична експертиза крові з трупа ОСОБА_16 лікарем судово-медичним експертом-токсикологом ОСОБА_18 у приміщенні відділення судово-медичної токсикології КЗ ЛОР «Львівське обласне бюро судово-медичної експертизи», відповідно до якої при судово-токсикологічній експертизі крові з трупа ОСОБА_16 , 1947 року народження, не виявлено етилового, метилового, пропілового, бутилового та амілового спиртів /а.с. 166/;
		висновком експерта № 117/2023 від 27.01.2023, відповідно до якого проведена судово-медична експертиза шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_16 лікарем судово-медичним експертом-гістологом ОСОБА_19 у приміщенні відділення судово-медичної гістології Львівського обласного бюро судово-медичної експертизи КЗ ЛОР, відповідно до якої зі шматочків внутрішніх органів від трупа ОСОБА_16 встановлено: розлиті крововиливи в м`якій оболонці головного мозку. Дисделектази в легенях. Помірний набряк головного мозку. Дистрофічні зміни печінки та нирок. Недокрів`я внутрішніх органів. Стенозуюча атерокальцинозна бляшка вінцевої судини серця. Вогнищевий кардіосклероз. Мікрополікистоз нирок. Фіброз та ліпоматоз підшлункової залози. Ознаки артеріальної гіпертензії; склероз судин головного мозку, серця, легень, нирок, підшлункової залози /а.с. 167/;
		висновком експерта № СЕ-19/114-23/702-ІТ від 27.01.2023, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 від 11.01.2023 судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС ОСОБА_20 . Згідно з даним висновком на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного спеціалізованого автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного спеціалізованого автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , знаходиться в непрацездатному стані внаслідок обмеження кута повороту керованих коліс через порушення нормального геометричного просторового розташування рульової трапеції по причині зміщення переднього правого керованого колеса в напрямку спереду назад, а також своєю передньою частиною в напрямку зліва направо та затискання його деформованими елементами кузова. На момент огляду система зовнішнього освітлення досліджуваного спеціалізованого автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , знаходиться в технічно несправному стані по причині руйнування передньої правої блок-фари та розсіювача заднього лівого ліхтаря. Пошкодження та руйнування, які призвели до непрацездатного стану рульову систему та до технічно несправного стану систему зовнішнього освітлення досліджуваного спеціалізованого автомобіля, утворились під час ДТП /а.с. 168-176/;
		висновком експерта № СЕ-19/114-23/705-ІТ від 27.01.2023, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 від 11.01.2023 судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС ОСОБА_20 . Згідно з даним висновком на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного напівпричепа марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду система зовнішнього освітлення досліджуваного автопоїзда в складі сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричепа марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією /а.с. 177-185/;
		висновком експерта № СЕ-19/114-23/703-ІТ від 27.01.2023, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 від 11.01.2023 судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС ОСОБА_20 . Згідно з даним висновком на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автобуса марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду система рульового управління досліджуваного автобуса марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції, передбачені конструкцією. На момент огляду система зовнішнього освітлення досліджуваного автобуса марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , знаходиться в технічно несправному стані по причині руйнування розсіювача заднього лівого ліхтаря. Пошкодження та руйнування, які призвели до технічно несправного стану систему зовнішнього освітлення досліджуваного автобуса, утворились під час ДТП /а.с. 186-194/;
		висновком експерта № КСЕ-19/114-23/1036 від 30.01.2023, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 від 12.01.2023 головним судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС ОСОБА_21 , судовими експертами ОСОБА_22 і ОСОБА_20 . Згідно з даним висновком в даній дорожній ситуації водій автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 повинен був керуватись вимогами п. 12.3 та 13.1 чинних ПДР. В даній дорожній ситуації водій автобуса «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_23 повинен був керуватись вимогами п. 10.1, 10.4 та 16.13 чинних ПДР. В даній дорожній ситуації водій автопоїзда в складі сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричепа марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_24 повинен був керуватись вимогами п. 12.3 чинних ПДР. В даній дорожній ситуації дії водія автопоїзда в складі сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричепа марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , ОСОБА_24 не суперечили вимогам п. 12.3 чинних Правил дорожнього руху. В даній дорожній ситуації дії водія автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 не відповідали вимогам п. 12.3.та 13.1 чинних Правил дорожнього руху і вказана невідповідність знаходиться у причинному зв`язку з настанням даної пригоди. В даній дорожній ситуації дії водія автобуса «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_23 не суперечили вимогам п. 10.1, 10.4 та 16.13 чинних Правил дорожнього руху. При заданих слідством вихідних даних причиною настання даної пригоди стала невідповідність дій водія автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вимогам п. 12.3 та 13.1 чинних Правил дорожнього руху, для дотримання яких у нього не було завад технічного характеру /а.с. 195-211/;
		висновком експерта № СЕ-19/114-23/2372-ІТ від 20.02.2023, відповідно до якого вказана експертиза проведена на підставі постанови старшого слідчого СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 від 02.02.2023 судовим експертом сектору автотехнічних досліджень відділу автотехнічних досліджень та криміналістичного дослідження транспортних засобів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС ОСОБА_22 . Згідно з даним висновком в даній дорожній ситуації водій автобуса «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_23 повинен був керуватись вимогами п. 3.2, 10.1, 10.4 та 16.13 чинних ПДР. В даній дорожній ситуації дії водія автобуса «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_23 не суперечили вимогам п. 3.2, 10.1, 10.4 та 16.13 чинних Правил дорожнього руху /а.с. 212-216/;
		постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 23.01.2023, відповідно до якої цифровий носій карту пам`яті KINGSTON NSPCS 2/32 Gb 31696-001 A00Lf визнано речовим доказом та прилучено до матеріалів кримінального провадження /а.с. 217/;
		постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.01.2023, відповідно до якої спеціалізований автомобіль марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , визнано речовим доказом та передано на зберігання на територію автостоянки ПП «ОСОБА_29» за адресою: АДРЕСА_4 /а.с. 218/;
		ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова області від 12.01.2023, відповідно до якої накладено арешт на спеціалізований автомобіль меддопомоги «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_25 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 /а.с. 219-223/;
		постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.01.2023, відповідно до якої автобус марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , визнано речовим доказом та передано на зберігання на територію автостоянки за адресою: м. Стрий, вул. Болехівська, 2 /а.с. 224/;
		ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова області від 12.01.2023, відповідно до якої накладено арешт на автобус марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , який належить ТзОВ «Стрийське АТП», зареєстроване за адресою: м. Стрий, вул. Болехівська, 2 /а.с. 225-229/;
		постановою старшого слідчого ВРЗСТ СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_11 про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 10.01.2023, відповідно до якої сідловий тягач марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричіп марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , визнано речовими доказами та передано на зберігання на територію автостоянки ПП «ОСОБА_29» за адресою: АДРЕСА_4 /а.с. 230/;
		ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова області від 12.01.2023, відповідно до якої накладено арешт на сідловий тягач марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричіп марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_26 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 /а.с. 231-234/;
		ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова області від 02.02.2023, відповідно до якої скасовано арешт в частині заборони користування сідловим тягачем марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричепом марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_26 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та передані йому на відповідальне зберігання /а.с. 235-238/.
		Надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в суді докази взаємопов`язані і в сукупності підтверджують всі обставини, що підлягають доказуванню, ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені у ст. 91 КПК України, та вони зібрані у порядку, встановленому ст. 93 КПК України, жодних обставин, передбачених ст. 87 КПК України, з якими закон пов`язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв`язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
		Перевірка доказів на їх допустимість є однією з найважливіших гарантій забезпечення прав і свобод людини в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі. З огляду на це, суд має детально аналізувати надані сторонами докази на предмет їх допустимості.
		У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який ухвалив вирок, і ці вимоги закону судом дотримано у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, що також і закріплено в ч. 4 ст. 17 КПК України.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998 року (п. 146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
		Розглядаючи кримінальне провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для здійснення сторонами наданих їм прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом, у межах пред`явленого обвинувачення безпосередньо дослідив докази у справі та перевірив усі обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані відповідно до чинного кримінально-процесуального законодавства.
		Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості не викликають.
		Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12023140000000033 від 09.01.2023, внесено відомості про те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 16:50 на а/д «Київ -Чоп» 622 км поблизу с. Дуліби Стрийського району Львівської області відбулась ДТП (зіткнення ТЗ) за участю автобуса марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_23 , спеціалізованого автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_6 та автопоїзда в складі сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричепа марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_24 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля швидкої медичної допомоги марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди, транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень /а.с. 141/.
		У постанові Верховного Суду в справі № 761/28347/15-к від 09.09.2020 суд вказав, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у пункті 1 Глави 2 Розділу І Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 69 від 17 липня 2012 року, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру, та згідно з частиною 2 статті 84 КПК України витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.
		Злочин, передбачений ст. 286 КК України, є злочином із так-званим матеріальним складом, і обов`язковою ознакою його об`єктивної сторони, що характеризує вчинене діяння (дію чи бездіяльність), є не будь-які з допущених особою порушень ПДР, а лише ті з них, які спричиняють (викликають, породжують) суспільно небезпечні наслідки, передбачені в частинах 1, 2 або 3 ст. 286 КК, тобто тільки такі порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків і, отже, перебувають із ними у причиновому зв`язку. Таким чином, об`єктивна сторона даного складу злочину включає такі обов`язкові елементи: діяння (дія або бездіяльність); обстановка; суспільно-небезпечні наслідки (середньої тяжкості тілесне ушкодження - ч. 1, смерть потерпілого або тяжке тілесне ушкодження - ч. 2, загибель кількох осіб - ч. 3); причиновий зв`язок між суспільно небезпечним діянням та передбаченими законом суспільно небезпечними наслідками.
		Діяння полягає в порушенні Правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту. Воно може вчинятися шляхом дії або бездіяльності й полягати: 1) у вчиненні дій, заборонених правилами (наприклад, керування транспортним засобом у стані сп`яніння чи без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії тощо); 2) у невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту (незниження швидкості руху відповідно до дорожньої обстановки, недотримання безпечного інтервалу тощо).
		Обстановка вчинення злочину характеризується тим, що діяння вчиняється та наслідки настають в обстановці дорожнього руху.
		Причиновий зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винуватою особою, неминуче зумовлює шкідливі наслідки, передбачені ст. 286 КК України.
		Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний виявити, встановити і вказати в мотивувальній частині вироку порушення ПДР, які мали місце під час конкретної ДТП, але водночас він повинен чітко зазначати у вироку, які саме з цих порушень були причиною настання наслідків, передбачених ст. 286 КК України, тобто знаходилися у причиновому зв`язку з ними, а які з цих порушень виконали лише функцію умов, що їм сприяли. Вказана правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 682/956/17.
		За змістом закону порушення Правил безпеки руху та експлуатації транспорту полягає в дії або бездіяльності, пов`язаній з невиконанням однієї чи кількох вимог Правил дорожнього руху або інших нормативних актів, що регламентують безпеку руху та експлуатацію транспорту, з боку особи, яка керує транспортним засобом. Об`єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 КК України, полягає в: а) порушенні Правил безпеки руху чи експлуатації транспорту, тобто в порушенні конкретного правила, передбаченого конкретним пунктом правил; б) настанні суспільно небезпечних наслідків: заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень учасникам дорожнього руху і в) причинному зв`язку між порушенням правил безпеки руху чи експлуатації транспорту та спричиненими наслідками.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується необережною формою вини, що визначається характером ставлення до наслідків. Сама ж дія або бездіяльність при порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту можуть бути як умисними, так і вчиненими з необережності.
		Дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що ОСОБА_6 порушив вимоги п. 1.5, 1,10, 2.3 (б, д), п. 12.3, п. 13.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_8 спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент їх заподіяння, що спричинило його смерть, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України.
		За таких обставин, проаналізувавши та оцінивши об`єктивно досліджені в судовому засіданні відповідно до вимог ст. 85, 94 КПК України всі вказані вище докази, надані сторонами кримінального провадження, в їх сукупності, враховуючи їх логічність, послідовність та узгодженість між собою, суд повно і всебічно з`ясував та встановив під час судового розгляду обставини вчинення кримінального правопорушення та дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, доведена повністю, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 286 КК України.
		Вказаний висновок судом зроблений поза розумним сумнівом, а отже, враховуючи зазначене вище, вина ОСОБА_6 повністю доведена в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України. 
		Вказаний висновок суду узгоджується з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява № 1637/04), в якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини» п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
		Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
		При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
		Обставиною, передбаченою ст. 66 КК України, яка пом`якшує покарання, є щире каяття.
		Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, та призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд враховує характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних кримінальним правопорушенням наслідків - смерть потерпілого ОСОБА_8 , спосіб вчинення кримінального правопорушення та його мотиви, форму вини, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, працює в ПП «Медичний центр «Фіторія», позицію потерпілої, яка просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі, посткримінальну поведінку обвинуваченого, який усвідомив протиправність своїх дій, у вчиненому розкаявся, після вчинення кримінального правопорушення добровільно відшкодував потерпілій заподіяну моральну шкоду.
		Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності та, беручи до уваги всі вказані обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд дійшов переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання в межах санкції інкримінованої йому статті КК України із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		При вирішенні питання про призначення додаткового покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує думку прокурора, який просить застосувати до обвинуваченого додаткове покарання та позбавити його такого права, особу обвинуваченого, характер та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки. 
		15.03.2023 представник цивільних позивачів ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 адвокат ОСОБА_5 подав цивільний позов до Приватного підприємства «Фіторія» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, який мотивував тим, що відповідно до матеріалів кримінального провадження та фактичних обставин справи ІНФОРМАЦІЯ_3 чоловік ОСОБА_10 і батько ОСОБА_27 і ОСОБА_28 загинув на місці дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась ІНФОРМАЦІЯ_3 на автодорозі «Кив-Чоп» 622 км поблизу с. Дуліби Стрийського району Львівської області за участі автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , під час виконання ОСОБА_6 своїх трудових обов`язків у інтересах ПП «Медичний центр «Фіторія». Оскільки моральна шкода була завдана водієм ПП «Медичний центр «Фіторія» ОСОБА_6 під час виконання трудових обов`язків, то така шкода відшкодовується ПП «Медичний центр «Фіторія» як володільцем джерела підвищеної небезпеки. 
		Смерть батька та чоловіка завдала їм велику, невиправну моральну шкоду, оскільки вони втратили близьку людину, яка була їх опорою і підтримкою. Повністю зруйноване їх нормальне життя. Загибель батька та чоловіка спричинила їм надзвичайні страждання, які продовжуються досі та триватимуть усе життя. Відновити становище, яке існувало до смерті батька та чоловіка, неможливо. Крім цього, наслідки події, що сталася, потягли за собою нераціональне витрачання життєвого часу, обумовили необхідність залучення значних фізичних, душевних та матеріальних ресурсів, вимагають і надалі вимагатимуть значних компенсаторних можливостей задля їх подолання. Враховуючи те, що смерть батька та чоловіка повністю змінила їх життя у всіх сферах та зруйнувала нормальні життєві зв`язки, завдану моральну шкоду ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 оцінюють у 700000,00 грн кожний.
		Суд, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, дійшов висновку, що позов цивільних позивачів ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 у кримінальному провадженні підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
		Згідно з ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
		Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Частина 2 ст. 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		За положеннями частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно з пунктами 2, 3, 4, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
		Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуючи стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Моральна шкода може полягати як у фізичному болю та стражданнях, так і у душевних переживаннях, які фізична особа зазнала внаслідок протиправної поведінки відносно неї.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Аналізуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
		Судом також встановлено, що ДТП, внаслідок якої цивільним позивачам завдано моральної шкоди, сталася за участю автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 під час виконання ним своїх трудових обов`язків в інтересах ПП «Медичний центр «Фіторія», з яким ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах відповідно до наказу № 5-К/11/22 від 30.11.2022 «Про прийняття на роботу». Відтак саме ПП «Медичний центр «Фіторія» як володілець джерела підвищеної небезпеки несе відповідальність за шкоду, заподіяну водієм ОСОБА_6 як його працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків. 
		Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов`язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи «Бурдов проти Росії», Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення, заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи, що потерпілі - цивільні позивачі до теперішнього часу отримують моральні страждання, тому суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції.
		Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з цивільного відповідача ПП «Медичний центр «Фіторія», суд виходить із вимог ст. 23, 1187 ЦК України та роз`яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, за яких було спричинено моральну шкоду цивільним позивачам ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , які втратили чоловіка та батька, що був для них опорою в житті, характер та обсяг їх фізичних, душевних, психічних страждань, неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що наступили, та враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали цивільні позивачі ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо), враховуючи, що життя і здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а з ПП «Медичний центр «Фіторія» слід стягнути на користь цивільних позивачів ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 по 200000,00 грн моральної шкоди. Ця сума, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.
		Так, цивільний позов заявлено адвокатом ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 .
		Звертаючись із цивільним позовом, адвокат ОСОБА_5 на виконання договорів про надання професійної правничої (правової) допомоги № Ж1055 від 17.01.2023, № Ж/1056 від 17.01.2023, № Ж/1091 від 17.02.2023, укладених між Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «Автопоміч» та ОСОБА_10 , ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , діяв як представник цивільних позивачів.
		Відповідно до принципу диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) суд зобов`язаний розглядати справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог.
		Незважаючи на зазначення у цивільному позові орієнтовного розміру витрат на правову допомогу, цивільними позивачами вимога про стягнення таких з цивільного відповідача не заявлялася, а тому суд вважає залишити такі витрати за останніми.
		Положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК України. Натомість положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК України. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
		Відповідно і витрати, пов`язані з правовою допомогою, понесені цивільними позивачами та потерпілою є різними за своєю суттю.
		Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 листопада 2018 року в справі № 462/6473/16-ц (провадження № 14-400цс18) зазначила, що потерпілий від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути йому компенсовані. Таке право залишається у потерпілого незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено винесенням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження.
		Статтею 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
		Незважаючи на вказане, потерпілою ОСОБА_10 клопотання про стягнення витрат на правову допомогу, в розумінні глави 8 КПК України, в рамках розгляду кримінального провадження не заявлялося.
		Питання інших процесуальних витрат підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 124 КПК України.
		Питання речових доказів підлягає вирішенню відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
		Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.
		Керуючись ст. 368-371, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,  передбаченого  ч. 2  ст. 286КК України,  і  призначити йому покарання за  ч. 2 ст. 286КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи.
		Цивільні позови ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 до Приватного підприємства «Медичний центр «Фіторія» про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.
		Стягнути з Приватного підприємства «Медичний центр «Фіторія» на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 по 200000,00 грн (двісті тисяч) моральної шкоди кожному. 
		В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_10 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_6 процесуальні витрати за проведення судових експертиз у розмірі 13214,60 грн (тринадцять тисяч двісті чотирнадцять грн 60 коп.) на користь держави.
		Скасувати арешт спеціалізованого автомобіля марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_25 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ; автобуса марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , який належить ТзОВ «Стрийське АТП», зареєстроване за адресою: м. Стрий, вул. Болехівська, 2; сідлового тягача марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричепа марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , які належать ОСОБА_26 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 12.01.2023. 
		Речові докази : спеціалізований автомобіль марки «Fiat Scudo», р.н. НОМЕР_1 , переданий на зберігання на територію автостоянки ПП «ОСОБА_29», що по АДРЕСА_5, повернути власнику ОСОБА_25 ; автобус марки «БАЗ А079.14», р.н. НОМЕР_2 , переданий на зберігання на територію автостоянки за адресою: м. Стрий, вул. Болехівська, 2, повернути ТзОВ «Стрийське АТП»; сідловий тягач марки «Volvo Fh 13.480», р.н. НОМЕР_3 , та напівпричіп марки «Bodex», р.н. НОМЕР_4 , передані на зберігання ОСОБА_26 , залишити в його власності; цифровий носій карту пам`яті KINGSTON NSPCS 2/32 Gb 31696-001 A00Lf залишити при матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...