Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/628/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано судом: 04.08.2023. Зареєстровано: 05.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2023.
Дата набрання законної сили: 03.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		03 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  916/628/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець  О. М. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І., 
		за участю секретаря Низенко В. Р.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
		на рішення Господарського суду Одеської області
		у складі Щавинської Ю. М.
		від 19.01.2023
		та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
		у складі колегії суддів: Діброви Г.  І., Принцевської Н.  М., Колоколова С.  І.
		від 12.04.2023
		у справі за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд»
		про стягнення 1   634   993,24 грн,
		та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд»
		до відповідача Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
		про стягнення 429   774,52 грн,
		за участю представників:
		від позивача: Свернюк С.П.,
		від відповідача: не з`явилися.
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2022 року Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» про стягнення пені 1  179  019,03 грн та штрафу у сумі 455 974,21 грн.
		Позов мотивовано неналежним виконанням підрядником умов договору               №  43-05-2021 від 14.05.2021 (реєстраційний № НАЕК 1-123-01-21-06936 від 25.05.2021) про закупівлю робіт за темою: «Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3».
		У зв`язку з допущеним простроченням підрядником строків виконання робіт, настає відповідальність передбачена пунктом 11.1 договору у вигляді пені у розмірі 0,1 % вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення. За прострочення виконання робіт більше 30 днів підрядник додатково платить штраф у розмірі 7  % вартості несвоєчасно виконаних робіт.
		У травні 2022 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» надійшла зустрічна позовна заява до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», у якій позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом пеню у сумі 429 774,52 грн.
		Позов обґрунтовано тим, що замовником  в порушення умов договору допущено несвоєчасну оплату виконаних робіт. Оплата виконаних робіт проведена замовником частково, розмір заборгованості на момент подання зустрічного позову складає 3 001 816,58 грн.
		Згідно з пунктом 11.4  договору, у разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт, замовник на вимогу підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 7% вартості договору.
		Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.05.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська АЕС» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» (підрядник) укладений договір №43-05-2021 (реєстраційний № НАЕК 1-123-01-21-06936 від 25.05.2021) про закупівлю робіт за темою: «Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3».
		Відповідно до пункту 1.1 договору підрядник, в межах договірної ціни, виконує на свій ризик власними силами і засобами, якісно і у встановлений договором термін, роботи за темою: «Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №  3», за кодом згідно з Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 (далі ДКПП): 43.99. Обсяги робіт за договором визначаються відомістю обсягів робіт (додаток №4).
		Згідно з пунктом 1.5  місцем виконання цього договору, зокрема, приймання результатів наданих послуг, місцем оплати наданих послуг, нарахування та сплати будь-яких санкцій за невиконання (неналежне виконання) договору, виконання будь-яких зобов`язань, пов`язаних з якістю чи своєчасністю наданих послуг є місто Южноукраїнськ, Миколаївської область, Україна.
		Пунктом 2.1 договору встановлено, що договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає: 11 880 804,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 1  980  134,00  грн.
		Сторонами у пункті 3.1 договору погоджено, що терміни виконання робіт визначені в графіку виконання робіт (додаток №3), який є невід`ємною частиною цього договору.
		Відповідно до пункту 4.1 договору розрахунки за договором виконуються наступним чином: оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В протягом 45 банківських днів. Підрядник складає акти виконаних робіт у відповідності до визначеного в пункті 1 договору коду згідно ДКПП.
		Згідно з пунктом 11.1 договору за порушення термінів виконання робіт за договором підрядник зобов`язаний сплатити замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення. За прострочення виконання робіт більше тридцяти днів підрядник додатково платить штраф у розмірі 7 % вартості несвоєчасно виконаних робіт.
		Відповідно до пункту 11.4 договору у разі невиконання замовником своїх зобов`язань щодо оплати виконаних робіт при наявності фінансування дирекцією ДП НАЕК, замовник на вимогу підрядника зобов`язаний сплатити останньому пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% вартості договору.
		Пунктом 17.2 договору визначено, що всі зміни і доповнення умов цього договору повинні бути оформлені шляхом підписання додаткової угоди сторонами.
		Відповідно до пункту 17.6 договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами та скріплення печаткою та діє до 31.12.2021 року.
		Як вбачається з пункту 17.10 договору  всі додатки і доповнення до цього договору є його невід`ємною частиною, а саме: додаток №1 - Протокол узгодження договірної ціни, додаток № 2 - Договірна ціна з додатками, додаток № 3 - Графік виконання робіт та додаток № 4 - Відомість обсягів робіт.
		Вказаний договір підписаний та скріплений печатками обох сторін.
		Додатком № 1 до договору №  43-05-2021 є протокол узгодження договірної ціни, у якому сторонами погоджено, що договірна ціна робіт, доручених до виконання підряднику складає 11 880 804,00 грн, у т.ч. ПДВ 20% - 1  980  134,00  грн.
		Додатком № 2 до договору є договірна ціна 1-123-01-21-06936 від 25.05.2021 разом із доданими розрахунками №1-4, локальними кошторисами, підсумковою відомістю ресурсів та пояснювальною запискою.
		Додатком № 3 до договору є графік виконання робіт, у якому сторонами погоджено термін виконання робіт, зокрема, встановлено закінчення терміну, а саме 30.12.2021.
		Додатком № 4 до договору є відомість обсягів робіт за договором на виконання робіт по темі: «Капітальний ремонт покрівельного покриття куполу РВ енергоблоку №3».
		У матеріалах справи наявний акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року, датований 15.12.2021 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2021 року, з яких вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» виконало роботи за укладеним договором на загальну суму 5 366 906,71 грн.
		Вказаний акт та довідка підписані та скріплені печатками обох сторін, що не заперечується останніми.
		Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» листом № 51/3644 від 10.03.2022 повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» про неможливість виконання ним зобов`язань за договором у встановлений термін, внаслідок настання форс-мажорних обставин, а саме: військової агресії РФ проти України, що стало підставою для введення воєнного стану на території України.
		Оплату за договором на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» на загальну суму 5  366  906,71  грн Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» здійснив згідно з платіжними дорученнями від 22.02.2022, 14.03.2022, від 06.04.2022, від 26.04.2022, від 28.02.2022, від 04.05.2022, від 12.05.2022, від 24.05.2022, від 14.06.2022, від 24.06.2022, від 30.06.2022, від 06.07.2022 та від 12.07.2022 .
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції
		Господарський суд Одеської області рішенням від 19.01.2023 у справі №  916/628/22 позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» задовольнив частково.
		Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» пеню у сумі 1  179  015,41 грн, штраф у сумі 455  972,81  грн, судовий збір у сумі 24  524,82  грн.
		У задоволенні решти позову відмовив.
		Зустрічний  позов  Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» задовольнив частково.
		Стягнув з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» пеню у сумі 189  793,18  грн,  судовий збір у сумі 2  846,90  грн.
		У задоволенні решти зустрічного позову відмовив.
		Провів зустрічне зарахування грошових сум.
		Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» пеню у сумі 989  222,23 грн, штраф у сумі 455  972,81 грн, судовий збір у сумі 21  677,92 грн.
		Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 12.04.2023 у справі  № 916/628/22 рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023   залишив без змін.
		Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що відповідач за первісним позовом не заперечував щодо підставності нарахування позивачем за первісним позовом сум неустойки за спірним договором. 
		Щодо зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, то це є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
		Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Водночас, відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи жодного клопотання, заяви щодо зменшення заявлених позивачем за первісним позовом сум неустойки до суду подано не було.
		У свою чергу відповідач за зустрічним позовом, посилаючись на форс-мажорні обставини не врахував, що одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.
		Із установлених обставин цієї справи вбачається та не заперечується відповідачем за зустрічним позовом, що останній протягом спірного періоду (з дати підписання акту про виконані роботи до останньої оплати за виконані роботи підрядником - 12.07.2022 року) працював і працює, незважаючи на введений воєнний стан в Україні та повномасштабну воєнну агресію РФ проти України, з огляду на що, саме по собі введення воєнного стану в країні не свідчило про принципову неможливість виконання відповідачем за зустрічним позовом господарських зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за виконані роботи.
		Відтак, враховуючи те, що сторони під час укладення договору на виконання будівельних робіт визначили, що сторона, яка посилається на дію форс  мажорних обставин, як на підставу для звільнення її від відповідальності, повинна фактично довести, яким саме чином форс-мажорні обставини вплинули на таке невиконання, суди дійшли висновку про те, що відповідачем за зустрічним позовом вказаних обставин не доведено, внаслідок чого відсутні підстави вважати, що до замовника, який прострочив зобов`язання щодо оплати за виконані роботи, не застосовуються господарські санкції у вигляді неустойки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ
		Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №   916/628/22 в частині стягнення пені в розмірі 189   793,18 грн за зустрічним позовом, у якій просило  скасувати судові рішення в цій частині та прийняти нове, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурстехнобуд» відмовити.
		Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 287, пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
		В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій  не враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір пені. 
		Також зазначив, що суди попередніх інстанцій не в повному обсязі оцінили докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів та не прийняли до уваги факт знаходження позивача у скрутному фінансовому становищі.
		Суди не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд відповідно до вимог пункту першого частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.
		Позивач за зустрічним позовом правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
		Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
		Причиною подання касаційної скарги стала незгода відповідача за зустрічним позовом з рішеннями судів попередніх інстанцій про стягнення з нього пені в розмірі 189  793,18 грн за порушення виконання умов договору, щодо оплати замовником виконаних робіт.
		В частині  задоволення первісного позову судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються, відповідно у Верховного Суду відсутні підстави для їх перегляду.
		Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, відповідач за зустрічним позовом оскаржує судові рішення з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої  статті 287 ГПК України.
		Відповідно до пункту 1 частини другої  статті 287 ГПК України  підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №  696/1693/15-ц та  від 12.10.2021 у справі №  233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
		Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
		Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої  статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, а саме: « 8.38.  З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням  конкретних обставин справи,  які мають юридичне значення,  та, зокрема,  зазначених вище  критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання».
		Отже, у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки у пункті 5.5 договору сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та дев`яносто шести відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.
		У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, буде обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні процентів річних у розмірі, який сторони визначили в договорі, з огляду на їх очевидну неспівмірність.
		Висновків щодо підстав для зменшення пені зазначена постанова не містить.
		Тобто висновки у справі № 902/417/18, на які посилається скаржник, не є релевантними для справи № 916/628/22.
		Щодо інших доводів касаційної скарги, то у справі № 916/628/22 встановлено, що відповідач за зустрічним позовом, діючи вільно та на власний ризик, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо оплати вартості виконаних робіт, але свої зобов`язання належно не  виконав. Встановлені обставини щодо неналежного виконання основного зобов`язання відповідачем за зустрічним позовом не оспорюються. На його думку, суди попередніх інстанцій лише неправильно оцінили докази перебування скаржника у скрутному фінансовому становищі, що давало підстави для звільнення його від відповідальності у вигляді пені.
		Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
		Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
		Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
		Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
		Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
		При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
		Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).
		Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України     визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №  922/1716/20).
		Верховний Суд також зауважує, що  чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі    № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі №  905/1005/18, від 06.09.2019 у справі  № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №  916/878/20 та ін.).
		Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).
		У цій справі суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача за зустрічним позовом, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою не допущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, зазначив, що відповідач за зустрічним позовом протягом спірного періоду (з дати підписання акту про виконані роботи до останньої оплати за виконані роботи підрядником - 12.07.2022 року) працював і працює, незважаючи на введений воєнний стан в Україні та повномасштабну воєнну агресію РФ проти України. Виключно віднесення, введеного в Україні, воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування таких обставин у конкретних правовідносинах та неможливість виконання відповідачем за зустрічним позовом господарських зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за виконані роботи.
		Доводи касаційної скарги в цій частині фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, які покладені в основу судових рішень, тобто, наведені у касаційній скарзі доводи, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		За таких обставин, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування постановлених у справі судових рішень.
		Висновки Верховного Суду
		За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених  статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.
		Судові витрати
		З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду Одеської області від 19.01.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 у справі №  916/628/22  залишити без змін.
		3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  О. Баранець 
		Судді                                                                                          О. Кролевець
		                                                                                          В. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...