Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 320/4819/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано судом: 04.08.2023. Зареєстровано: 05.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2023.

Номер судового провадження: П/320/4820/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03 серпня 2023 року справа № 320/4819/23
		Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ) до Служби безпеки України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанови, доручення.
		Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ) (далі - позивач) з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач, СБУ) з вимогами:
		- визнати протиправними дії СБУ щодо прийняття постанови від 04.08.2022 №5/2/4-664 про заборону в`їзду на територію України громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 / ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (стать чоловіча);
		- визнати протиправною та скасувати постанову СБУ від 04.08.2022 №5/2/4-664 про заборону в`їзду на територію України громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 / ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (стать чоловіча);
		- визнати протиправним та скасувати доручення СБУ до Державної прикордонної служби України від 01.09.2020 №5/2/4-665 стосовно громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо заборони в`їзду в Україну строком до 04.08.2025.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.03.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позову, протягом якого позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору у сумі 3220,80 грн.; надати належним чином засвідчену копію доручення Служби безпеки України до Державної прикордонної служби України від 01.09.2020 №5/2/4-665 стосовно громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо заборони в`їзду в Україну строком до 04.08.2025; надати заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою в частині оскарження доручення СБУ до Державної прикордонної служби України від 01.09.2020 №5/2/4-665 стосовно громадянина Держави Ізраїль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо заборони в`їзду в Україну строком до 04.08.2025, та докази поважності причин його пропуску.
		03.04.2023 на адресу суду від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 06.03.2023 надійшли документи по справі, дослідивши які суд дійшов висновку про виконання позивачем вимог ухвали суду від 06.03.2023 та усунення недоліків позовної заяви у повному обсязі.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2023 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази у справі від позивача та відповідача. Запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а позивачеві протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати до суду відповідь на відзив.
		20.06.2023 на адресу суду від представника позивача надійшли клопотання про витребування доказів від відповідача та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.
		Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано докази у справі від відповідача та Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України.
		10.07.2023 від Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України та 28.07.2023 від відповідача на адресу суду надійшли відповіді на ухвалу суду про витребування доказів.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова про заборону в`їзду на територію України прийнята без достатніх на те правових підстав. Така не відповідає вимогам закону та порушує право позивача на вільне пересування, вибору місця проживання. 
		Спростовуючи доводи відповідача про здійснення ОСОБА_2 терористичної діяльності, які є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну, позивач вказує, що ймовірно його у засобах масової інформації помилково ототожнили з ОСОБА_2 (який працював у російській металургійній компанії «Корпорація ВСМПО-АВІСМА», що входить до складу російської державної корпорації «Ростех» та пов`язана з виробництвом продукції військового призначення). Проте, вказана особа жодним чином не пов`язана з позивачем і не є його родичем. Це лише співпадіння. Позивач наголошує, що не живе і не працює в РФ. Генеральний секретаріат Інтерполу від 02.09.2022 підтвердив, що ОСОБА_2 не є суб`єктом оповіщення Інтерполу чи циркуляру. 
		До того ж, позивач звертає увагу, що заборона в`їзду в Україну з тих же підстав вже була предметом судового оскарження. Так, рішенням Окружного адміністративного суду від 22.03.2021 у справі №640/14048/20, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2021, позов позивача до СБУ задоволено. Судом визнано протиправними дії СБУ щодо прийняття постанови про заборону в`їзду в Україну ОСОБА_2 та скасовано таку постанову. Судом встановлено відсутність вчинення ОСОБА_2 суспільно небезпечних діянь та не доведення СБУ наявності у нього статусу «вор в законі».
		Крім того, позивач констатує, що всупереч установленого законодавством порядку оскаржувана постанова про заборону в`їзду на територію України містить інформацію з обмеженим доступом. Цією постановою виконується доручення СБУ від 04.08.2020 №5/2/4-664, тобто 2-річної давності, що не передбачено, ні Інструкцією про порядок прийняття СБУ рішень про заборону в`їзду в України іноземцям та особам без громадянства, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 21.01.2021 №31 (далі - Інструкція №31), ні Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 №280.
		Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказав про правомірність прийнятого ним рішення про заборону в`їзду в Україну, адже це рішення прийняте в межах повноважень СБУ, з дотриманням установленого порядку та з урахуванням виявлених фактів щодо протиправних дій позивача.
		Відповідач пояснив, що Департаментом захисту національної державності СБУ отримано дані, що дії позивача суперечать національним інтересам та безпеці України, про що більш детально зазначено в довідці щодо підстав для заборони в`їзду в Україну від 04.08.2022 №5/2/4-647 ДСК. При цьому, за результатом розгляду контррозвідувальної та розвідувальної інформації СБУ також надіслано до Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО України) узагальнюючу інформацію щодо протиправних дій позивача. За результатом її розгляду, РНБО України на засіданні, що відбулось 19.10.2022, прийнято рішення про застосування санкцій до позивача, введеним в дію Указом Президента України від 19.10.2022 №727/2022.
		Відповідач звертає увагу, що саме довідка щодо наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в України, а не постанова, має гриф обмеження доступу «Для службового користування». 
		У відповіді на відзив на позовну заяву позивач, зокрема наголосив, що посилання відповідача на те, що РНБО України було прийнято рішення про застосування санкцій до позивача є безпідставним. Суд повинен перевіряти законність прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну відповідно до підстав, які існували на конкретну дату, а не виникли в майбутньому. Крім того, вказане рішення РНБО України про застосування санкцій перебуває у процесі судового оскарження (№990/11/23). 
		Позивач знову констатував, що не здійснює жодної злочинної діяльності, зокрема терористичної діяльності. Пункт 5 Інструкції №31 містить заборону у викладенні інформації з обмеженим доступом у постанові про заборону в`їзду в Україну. Тому довідка щодо наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в України не може мати гриф інформації з обмеженим доступом, адже на її підставі приймається постанова про заборону в`їзду в Україну. 
		Не погоджуючись з доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких обмеження щодо викладення інформації з обмеженим доступом стосується виключно інформації, яка викладена у постанові про заборону в`їзду в Україну. Стосовно довідки щодо наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в України Інструкція №31 такої вимоги не містить. Відповідач підтверджує, що рішення РНБО України було винесено після оскаржуваної постанови про заборону в`їзду на територію України, водночас вказує, що інформація про застосування санкцій до позивача зазначена ним як додаткова. 
		Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
		З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Держави Ізраїль, що підтверджується паспортом Держави Ізраїль від 21.05.2018 № НОМЕР_1 (а.с.133-135).
		Як вбачається з матеріалів справи, 04.08.2022 заступником Голови СБУ було затверджено постанову про заборону в`їзду в Україну від 04.08.2022 №5/2/4-664, за змістом якої позивачу - громадянину Ізраїлю ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 / ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (стать чоловіча), було заборонено в`їзд на територію України терміном на три роки (а.с.14).
		Відповідно до цієї постанови мотивом заборони є наявність отриманої СБУ у встановленому законодавством порядку інформації щодо причетності позивача до терористичної діяльності.
		Також СБУ направлено Державній прикордонній службі України доручення від 04.08.2022 №5/2/4-665 щодо заборони в`їзду в Україну громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 / ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (стать чоловіча), строком на три роки.
		Не погоджуючись із вказаними діями та рішеннями СБУ, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем у позові та у відповіді на відзив на позовну заяву в описовій та прохальній частинах була допущена технічна описка у зазначенні даті оскаржуваного доручення, а саме зазначено « 01.09.2020» замість правильного « 04.08.2022». Суд зазначає, що вказана технічна описка не впливає на розгляд справи.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
		Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Дані правовідносини регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі - Закон №3773-VI; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.
		Пунктом 6 частини першої статті 1 Закону №3773-VI визначено, що іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
		Частиною третьою статті 3 Закону №3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави. 
		Відповідно до статті 13 Закону №3773-VI в`їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється:
		в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; 
		якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні;
		якщо при клопотанні про в`їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи;
		якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі;
		якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні;
		якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов`язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов`язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в`їзду в Україну;
		якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в`їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в`їзду-виїзду.
		За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в`їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.
		Рішення про заборону в`їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в`їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в`їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в`їзду в Україну.
		Законом України «Про Службу безпеки України» від 25.03.1992 №2229-ХІІ (далі - Закон №2229-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначені повноваження Служби безпеки України.
		Згідно з статтею 2 Закону №2229-ХІІ на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.
		До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України. 
		Відповідно до пункту 13 частини першої статті 24 Закону №2229-ХІІ Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана брати участь у розробці заходів і вирішенні питань, що стосуються в`їзду в Україну та виїзду за кордон, перебування на її території іноземців та осіб без громадянства, прикордонного режиму і митних правил, приймати рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю або особі без громадянства, про скорочення строку тимчасового перебування іноземця та особи без громадянства на території України, про примусове повернення іноземця або особи без громадянства в країну походження або третю країну.
		Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» від 26.12.2002 №374-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері контррозвідувальної діяльності є Служба безпеки України, а відповідно до частини першої статті 2 цього ж Закону метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення.
		Частиною першою статті 19 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 №2469-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина: 1) протидію розвідувально-підривній діяльності проти України; 2) боротьбу з тероризмом; 3) контррозвідувальний захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, інформаційної безпеки держави, об`єктів критичної інфраструктури; 4) охорону державної таємниці.
		На виконання положень Закону №2229-ХІІ, статті 13 Закону №3773-VI, пункту 5 Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 №280, Службою безпеки України затверджено Інструкцію №31.
		Відповідно до пункту 2 Інструкції №31 рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю (далі - рішення про заборону в`їзду) приймається в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю.
		У порядку, передбаченому цією Інструкцією, рішення про заборону в`їзду приймається також: за інформацією, отриманою від органу безпеки іноземної держави, з урахуванням відповідних міжнародних договорів, ратифікованих Верховною Радою України; за поданням Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС) відповідно до резолюцій Ради Безпеки ООН, в яких передбачено застосування персональних санкцій.
		Не приймається рішення про заборону в`їзду стосовно іноземця, що має статус біженця в Україні, або особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту.
		Згідно з пунктом 3 Інструкції №31 у разі наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду функціональним підрозділом Центрального управління СБУ, регіональним органом СБУ (далі - уповноважений підрозділ СБУ) готується довідка.
		У довідці зазначаються:
		дані про іноземця, якому передбачається заборонити в`їзд в Україну: прізвище, ім`я (імена) та по батькові (за наявності) іноземця в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для громадян інших країн та осіб без громадянства - латиницею), число, місяць, рік народження, стать, громадянство (підданство) або країна постійного проживання, а також за наявності - дані національного паспорта або іншого документа, який посвідчує особу іноземця (вид, серія, номер, орган, який видав, дата видачі), місце народження, місце роботи, посада, місце проживання, контактний номер телефону;
		відомості, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в`їзду, зокрема: обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду; результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ, МВС та банками даних Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол; наявність родинних зв`язків в Україні (дружини або чоловіка, дітей, батьків, осіб, які перебувають під її опікою чи піклуванням); наявність майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами в Україні; строк заборони в`їзду в Україну іноземцю (три роки).
		Під час дії в Україні або окремих її місцевостях воєнного стану у довідці не зазначаються відомості, визначені абзацами шостим - восьмим цього пункту, окрім відомостей про результати перевірки іноземця за інформаційними системами й оперативними обліками СБУ.
		Відповідно до пунктів 5-6 Інструкції №31 на підставі відомостей, викладених у довідці, в уповноваженому підрозділі СБУ готується постанова про заборону в`їзду в Україну (додаток 1).
		У постанові про заборону в`їзду в Україну не допускається викладення інформації з обмеженим доступом.
		Постанова про заборону в`їзду в Україну складається у двох примірниках, які підписуються оперативним співробітником уповноваженого підрозділу СБУ та погоджуються: у ЦУ СБУ - начальником функціонального підрозділу або його заступником; у регіональному органі СБУ - начальником цього органу або його заступником.
		Примірники постанови про заборону в`їзду в Україну затверджуються Головою СБУ, його першим заступником чи заступником відповідно до розподілу функціональних обов`язків.
		Строк заборони в`їзду в Україну іноземцю обчислюється з дати затвердження постанови про заборону в`їзду в Україну.
		Системний аналіз наведених норм вказує на те, що передумовою для прийняття СБУ постанови про заборону в`їзду в Україну іноземцю є прийняття довідки про таку необхідність. Саме у довідці, згідно з вимогами вищевказаної Інструкції, викладаються обставини, що є підставою для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну іноземцю.
		Як було зазначено судом раніше, оскаржуваною постановою від 04.08.2022 №5/2/4-664, відповідачем прийнято рішення заборонити в`їзд на територію України громадянину Держави Ізраїль ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 / ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (стать чоловіча), терміном на 3 (три) роки.
		Судом встановлено, що підставою для прийняття такої постанови стала довідка Департаменту ЗНД СБУ від 04.08.2022 №5/2/4-647 ДСК щодо наявності підстав для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну, яка містить гриф «Для службового користування». 
		Зі змісту цієї довідки вбачається, що згідно з інформаційними базами даних Генерального секретаріату Інтерполу, ОСОБА_2 належить до лідерів Євразійської/Східноєвропейської організованої злочинності, перебуває під впливом спецслужб російської федерації та має неформальний статус «вор (злодій) в законі», суспільна небезпечність перебування на території України якого полягає у організації та координації вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, пов`язаних в т.ч. і з вчиненням терористичних актів.
		Вказана діяльність містить ознаки підготовки злочинів, відповідальність за які передбачена статтями 258-258-5 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Більш того, злочинна діяльність осіб, що перебувають у статусі «вори в законі» може містити ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 255, 255-1, 255-3 КК України.
		Крім того, встановлено, що російська державна корпорація «Ростех», дочірні підприємства якої безпосередньо здійснюють розробку, виробництво і постачання військової техніки, зброї та боєприпасів для потреб збройних сил РФ є співвласником (35% статутного капіталу) російської компанії «ООО «Инжиниринговая Компания «Технопромэкспорт».
		Співвласником «ООО «ИК «Технопромэкспорт» є ОСОБА_2 .
		Також встановлено, що «ООО «ИК «Технопромэкспорт» є керуючою компанією для російського підприємства «Акционерное общество «Конструктное бюро автоматических линий имени Льва Николаевича Кошкина».
		АТ «КБАЛ ім. ЛН Кошкіна» (РФ, Московська обл., м. Подольськ), серед іншого здійснює виробництво обладнання військового та подвійного призначення, зокрема установок, автоматів та станків для патронної промисловості підприємств оборонного комплексу РФ.
		Видами діяльності АТ «КБАЛ ім. ЛН Кошкіна» є виробництво вибухових речовин (код діяльності 20.51) та виробництво зброї і боєприпасів (код діяльності 25.40). Задачею АТ «КБАЛ ім. ЛН Кошкіна» є розробка автоматичного обладнання для масового виробництва боєприпасів (офіційний сайт АТ «КБАЛ ім. ЛН Кошкіна»).
		Також, на головній сторінці офіційного сайту міститься розділ «Оборудование военного назначения», а в ньому підрозділ «Каталог продукции военного и двойного назначения». На відображеній сторінці розміщені прилади, у тому числі, для упаковки, спорядження, розбірки, та демонтажу патронів калібрів 7,62 мм на 54 мм та 5,45 на 39 мм. Патрони вказаних калібрів є основними боєприпасами для стрілецької зброї у збройних силах РФ.
		Таким чином, ОСОБА_2 через низку пов`язаних юридичних осіб сприяє збройній агресії РФ проти України та окупації/анексії території, шляхом постачання/надання, зберігання зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової чи спеціальної техніки, інших засобів і знарядь здійснення збройної агресії РФ проти України, забезпечення ремонту таких засобів і знарядь та шляхом участі в фінансуванні та матеріально-технічному забезпеченні діяльності держави-агресора, пов`язаної зі збройною агресією РФ проти України чи окупацією/анексією її території.
		Зазначені дії ОСОБА_2 створюють суттєву загрозу та завдають істотну шкоду національній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України. Родинних зв`язків позивача та майнових зобов`язань перед юридичними та фізичними особами України не встановлено.
		Враховуючи викладене, в інтересах забезпечення безпеки України, запропоновано прийняти рішення про винесення постанови про заборону в`їзду на територію України терміном на три роки вищевказаній особі.
		При наданні оцінки обставинам, які стали підставою для прийняття відповідачем спірного рішення про заборону в`їзду в Україну, суд враховує таке.
		Адміністративний суд, у силу вимог частини другої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за оскаржуваним рішенням відповідача - суб`єкта владних повноважень, повинен перевірити, чи прийняте воно, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тощо.
		Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.05.2023 у справі №600/6944/21-а, аналізуючи межі судового контролю щодо прийняття рішення СБУ про заборону в`їзду в Україну, вказав, що необхідність заборони в`їзду, яка має превентивний характер, не має доводитися вчиненням особою протиправних діянь, проте, має обґрунтовуватися, тобто посилання на можливість протиправної поведінки.
		Саме на СБУ, як на орган, що наділений унікальною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенціальних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, покладено обов`язок, в тому числі вживати заходи превентивного характеру з метою протидії розвідувальній, розвідувально-підривній діяльності проти України.
		СБУ як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України, наділена виключною компетенцією надавати оцінку наявності в діях відповідних суб`єктів загроз (реальних та/або потенційних) національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України тощо та приймати за результатами такої оцінки відповідне рішення, спрямоване, крім іншого, на попередження загроз, прямий або опосередкований вплив на фактори запобігання їх виникненню, а також локалізацію та усунення загроз.
		Отже, повноваження СБУ щодо прийняття рішень про заборону іноземцям в`їзду в України є виключними та дискреційними і суд не може здійснювати переоцінку загрозам національної безпеки України, яка попередньо здійснена СБУ. Проте суд в силу приписів частини другої статті 2 КАС України зобов`язаний перевірити дотримання процедури прийняття таких рішень СБУ та наявність обґрунтованих підстав стверджувати про існування такої загрози.
		З огляду на вказане суд зауважує, що довідка Департаменту ЗНД СБУ від 04.08.2022 №5/2/4-647 ДСК щодо підстав для заборони в`їзду в Україну містить визначений Інструкцією №31 виклад обставин, наявність яких є необхідною для прийняття рішення про заборону в`їзду в Україну. Оцінка самих відомостей, що обґрунтовують необхідність прийняття рішення про заборону в`їзду, відноситься до виключної компетенції СБУ, а тому суд не надає переоцінку викладеній у довідці інформації. При цьому, на підтвердження достовірності викладеній у довідці інформації відповідачем надано довідку стосовно «злодія в законі» ОСОБА_2 від 01.08.2022, протокол огляду Інтернет ресурсів та додатки до нього.
		Водночас стосовно наданих представником позивача та витребуваних судом доказів, а саме:
		1.листа з Генерального секретаріату Міжнародної організації кримінальної поліції - ІНТЕРПОЛ від 02.09.2022 №LA/88732-1462, відповідно до якого станом на сьогодні пан ОСОБА_4 , народжений ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є суб`єктом Оповіщення Інтерполу чи циркуляру (а.с.17-18); листа Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України від 06.07.2023 №15336/23/01-2023, згідно з яким Департаментом 06.07.2023 здійснено перевірку наявності в базах даних Інтерполу відомостей щодо позивача, за її результатом інформації не виявлено (при цьому, Департамент не є розпорядником чи адміністратором інформаційної системи Інтерпол, а є лише її користувачем, отже не володіє інформацією коли оповіщення щодо вказаної особи було опубліковано, редаговано або видалено, а також чи було воно наявне станом на 04.08.2022) - суд вказує, що ці докази не спростовують факт наявності в базі Інтерпол даних щодо позивача раніше, а саме на момент складання довідки Департаменту ЗНД СБУ від 04.08.2022 №5/2/4-647 ДСК;
		2.«выписки из государственного реєстра юридических лиц по состоянию на 14.06.2023», «годового отчета АОА «ВО «Технопромэкспорт за 2012 год» та роздруківок з Інтернету - суд зазначає, що такі подані на російській мові без відповідного перекладу на українську мову, а тому вони судом не приймаються і не оцінюються. Суд підкреслює, що державною мовою в Україні є українська мова, а в силу приписів статті 15 КАС України, судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться виключно державною мовою. 
		Суд також відхиляє твердження представника позивача про те, що:
		1.довідка Департаменту ЗНД СБУ від 04.08.2022 №5/2/4-647 ДСК містить гриф «Для службового користування», що суперечить пункту 5 Інструкції №31 - оскільки відповідно до цього пункту викладення інформації з обмеженим доступом не допускається у самій постанові про заборону в`їзду в Україну, а не в довідці;
		2.відповідач в довідці Департаменту ЗНД СБУ від 04.08.2022 №5/2/4-647 ДСК посилається на неправдиві публікацій в засобах масової інформації щодо позивача - адже доказів на спростування цієї інформації, зокрема і в судовому порядку, не надано.
		Щодо доводів представника позивача, що заборона в`їзду в Україну ОСОБА_2 з тих же підстав вже була предметом судового розгляду (справа №640/14048/20), суд наголошує, що підстави для заборони в`їзду в Україну у вказаній справі і у цій - різні. 
		Так, у справі №640/14048/20 підставою для заборони в`їзду в Україну була не довідка, а лист Національної поліції України від 22.01.2018 №14/01/16-541, відповідно до якого ОСОБА_2 , згідно з бази даних НЦБ Інтерпол є одним із лідерів російських організованих злочинних угруповань (т.зв. «Лужніковське» ОЗУ), у кримінальному світі відомий під прізвиськом « ОСОБА_5 », причетний до вимагання та легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом як на території РФ, так і в країнах ЄС.
		Стосовно доводів представника позивача, що ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягався, суд вважає, що прийняттю рішенню відповідача про заборону в`їзду в Україну не обов`язково має передувати здійснення особою порушення законодавства та наявність кримінальних проваджень. Суд наголошує, що контррозвідувальні заходи здійснюються СБУ до вчинення протиправних дій, з метою їхнього недопущення. 
		Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №320/8499/20.
		Щодо доводів представника позивача, що оскаржувані дії та рішення відповідача обмежують право ОСОБА_2 на вільне пересування, вибору місця проживання, суд констатує, що право на обмеження доступу до території держави для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і, обґрунтовуючи застосування такого права відповідними припущеннями та посиланнями на інтереси держави, відповідач діяв у межах наданих йому законодавством повноважень.
		Крім того, суд звертає увагу, що Указом Президента України від 19.10.2022 №727/2022 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію пункт 246 Додатку до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.10.2022 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким застосовані санкції (строком на 10 років) щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Положеннями пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII визначено, що підставами для застосування санкцій є: дії іноземної держави, іноземної юридичної чи фізичної особи, інших суб`єктів, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
		Наявність діючих санкцій відносно позивача є додатковим свідченням існування підстав і обґрунтування для прийняття обмежувальних заходів щодо його особи, включаючи заборону в`їзду.
		Отож, з урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що оскаржуване рішення про заборону в`їзду в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 / ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (стать чоловіча), є обґрунтованим та прийнятим відповідачем на підставі та в межах повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства, а тому відсутні законодавчо передбачені підстави для задоволення позовної заяви в цій частині. Відтак, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання протиправними дій СБУ щодо прийняття постанови від 04.08.2022 №5/2/4-664 про заборону в`їзду на територію України, та відповідно визнання протиправною та скасування цієї постанови.
		Стосовно заявлених вимог позивача про визнання протиправним та скасування доручення СБУ до Державної прикордонної служби України від 04.08.2022 №5/2/4-665, яким забороно в`їзд в Україну громадянину Ізраїлю ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 / ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (стать чоловіча), строком на три роки, суд зазначає таке.
		Механізм надання Держприкордонслужбі та виконання нею доручень уповноважених державних органів - правоохоронних, розвідувальних органів та ДМС щодо осіб, які перетинають державний кордон регулюється Порядком надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2013 №280 (далі - Порядок №280).
		Відповідно до пунктів 3, 5 Порядку №280 доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом.
		Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо: заборони в`їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.
		Таким чином, доручення приймається як наслідок рішення про заборону в`їзду в Україну, а оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття такого рішення щодо позивача, то і саме доручення СБУ України від 04.08.2022 №5/2/4-665 про заборону його в`їзду ґрунтується на вимогах норм чинного законодавства. Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування цього доручення також не підлягають задоволенню.
		Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відповідність оскаржуваних рішень критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
		Беручи до уваги результат розгляду справи, підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд
		 
		в и р і ш и в :
		У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
		Повний текст рішення складено 03.08.2023. 
		 
		 
		Суддя Кушнова А.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...