Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/4372/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 04.08.2023. Зареєстровано: 05.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2023.

Результат оскарження 05.12.2023 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 серпня 2023 року справа № 580/4372/23
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді  Гайдаш В.А.,
		розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі  відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.06.2023, позивач просить:
		- визнати протиправною відмову відповідача від 03.04.2023 №12/5251/23-Вн щодо звільнення позивача з військової служби на підставі абз. 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи;
		- зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі абз. 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що системний аналіз абз.5 підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» дає підстави для висновку, що під час воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації звільняються за сімейними обставинами (якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) за таких підстав: 1) в разі наявності дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю, незалежно від групи інвалідності. При цьому вказана норма не ставить звільнення з військової служби у залежність від наявності певної групи інвалідності, а передбачає таку можливість в силу того, що один із подружжя є інвалідом, без конкретизації якої саме групи є інвалідність. Оскільки позивач має дружину з інвалідністю ІІІ групи, він вважає, що має право на звільнення з військової служби. 
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
		Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив в якому зазначив, що відповідно до абз.5 підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставою для звільнення з військової служби є наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи. Оскільки позивач не надав доказів наявності у його дружини інвалідності 1 або 2 групи, відсутні підстави для звільнення позивача з військової служби. На підставі вищевикладених обставин відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.
		Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
		Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що позивач перебуває на військовій службі у 15 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) відповідно до указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію».
		06.03.2023 позивач подав рапорт до відповідача про звільнення його з військової служби на підставі абз. 5 підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю.
		Відповідно до листа військової частини НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) від 03.04.2023 №12/5251/23-Вн, позивачу відмовлено у звільненні його з військової служби, оскільки його дружина має лише ІІІ групу інвалідності, а не І чи ІІ групу інвалідності.
		Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не звільнення з військової служби, позивач звернувся в суд з цим позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
		На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.
		Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
		У свою чергу, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).
		Статтею 26 Закону №2232-XII визначені підстави для звільнення з військової служби.
		Зокрема, абзацом 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		Предметом цього позову є бездіяльність відповідача щодо звільнення позивача за абзацом 5 підпункту пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІІ групи.
		Враховуючи зазначене, суд при вирішенні цього спору повинен розтлумачити зміст речення із застосуванням комбінованого сполучника «та/або», оскільки такий застосовується в гіпотезі норми права (абзацу 5 підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII), щодо застосування котрої виник спір.
		Так, під час вирішення спору судом використано філологічне тлумачення, що полягає у з`ясуванні змісту правової норми шляхом аналізу її текстового вираження під кутом зору його лексико-семантичних, лексико-граматичних, морфологічних, синтаксичних характеристик.
		Постановою від 22.05.2019 №437 Кабінет Міністрів України з метою забезпечення конституційних положень про державний статус української мови та уніфікації вживання правописних норм погодив пропозицію Міністерства освіти і науки та Національної академії наук щодо схвалення Українського правопису в новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису (далі - Український правопис-2019).
		Відповідно до параграфу 165. «СКІСНА РИСКА (/)" Українського правопису-2019 скісну риску ставимо в таких позиціях: «[…] В офіційно-діловому та науковому стилях - як розділовий знак […] Уживаються також комбіновані єднально-розділові сполучники і/або, рідше та/або (без відступів до і після скісної риски): порушення авторського і/або суміжних прав; «Типова освітня програма підвищення кваліфікації голів і/або членів правлінь об`єднань співвласників багатоквартирних будинків"; Війна і/або поезія? (назва газетної публікації)».
		Тобто, перша або друга з умов норми «у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи» не є обов`язковою, якщо присутнє слово «або».
		Однак зважаючи, що вказано «та» це дає підстави вважати, що необхідним для застосування або двох умов (1 та 2) або другої умови (2).
		У свою чергу, застосування однієї із умов то було б зазначено, що: «або І або ІІ», «І або ІІ».
		Однак в даному випадку крім «або» також зазначено слово «та», що вказує на те, що саме друга умова є обов`язковою.
		Таким чином, норма права розкладається на дві складові:
		- у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю саме I чи II групи;
		- (або) у зв`язку з наявністю одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
		Таким чином, обов`язковою умовою для звільнення позивача з військової служби є наявність у нього дружини з інвалідністю саме І або ІІ групи.
		Суд також зауважує, що ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначає підстави та умови відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» - звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації.
		Однак, зміст жодної з наведених норм не передбачає умовою відстрочки від призову або звільнення з військової служби наявності з числа членів сім`ї військовозобов`язаного особи з інвалідністю ІІІ групи. Водночас, такою умовою є наявність у членів сім`ї осіб з інвалідністю саме І, та ІІ груп інвалідності, однак дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю лише ІІІ групи (довідка МСЕК серії 12 ААА від 10.03.2017).
		Крім того, суд зазначає, що критерії встановлення інвалідності визначені Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317 (далі Положення №1317)
		Так, відповідно до п. 26 Положення №1317 особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
		Пунктом 27 Положення №1317 визначено, що підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють до виникнення потреби у постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі. Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
		Наведені критерії встановлення інвалідності у взаємозв`язку з визначеними підп. «г» п.2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII підставами звільнення з військової служби під час воєнного стану (через сімейні обставини) свідчать про необхідність здійснення військовослужбовцем догляду за непрацездатною особою або особою із захворюванням, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи.
		Разом з тим, як встановлено судом із матеріалів справи, дружина позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю саме ІІІ групи (довідка МСЕК серії 12 ААА від 10.03.2017). Причина інвалідності «загальне захворювання». Висновок про умови та характер праці: «протипоказане помірне фізичне, динамічне і статичне навантаження, шкідливі умови праці».
		Отже, вищезазначені показання МСЕК не свідчать про наявність у дружини позивача обставин повної непрацездатності, значного обмеження життєдіяльності, неспроможності або обмеженої спроможності саме до самообслуговування, що у контексті підп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII є підставою звільнення з військової служби, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII.
		Таким чином, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		 
		Суддя Віталіна ГАЙДАШ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...