Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/3859/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2023. Зареєстровано: 07.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2023.
Дата набрання законної сили: 05.09.2023
Номер судового провадження: 2/211/1019/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 211/3859/22
		Провадження № 2/211/1019/23
		 
		Р і ш е н н я
		і м е н е м        У к р а ї н и
		04 серпня 2023 року Довгинцівський районний суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
		головуючого судді Ткаченко С.В.
		при секретарях Андрійченко А.Ю., Анохіної Г.І.
		за участю:
		позивача - ОСОБА_1 ,
		представника позивача Мачихіна Ю.М. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди -,
		ВСТАНОВИВ:
		       Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до  ОСОБА_3 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначив, щовін з відповідачкою перебувають у зареєстрованому шлюбі, але мешкають по різним адресам. Мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		       У ніч з понеділка 20 червня 2022 року на вівторок 21 червня 2022 року на лінію 102 надійшли виклики від ОСОБА_3 з АДРЕСА_1 тел. НОМЕР_1 , що він начебто п`яний і не дає сину відпочивати. Після чого 21 червня 2022 року о 01:38 йому зателефонував працівник ювенальної поліції з номеру НОМЕР_2 і повідомила що приїхала у складі СОГ з відділення поліції № 2, перевірити сина ОСОБА_4 . Він відкрив двері і допустив працівників поліції до квартири та відповів на питання які йому були поставлені дав можливість побачити сплячого сина ОСОБА_4 , та зробити фото.
		       На початку вересня 2022 року йому зателефонував дільничний з відділення поліції №1 та викликав його до відділення поліції № 1 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області, 50086 вул. Л. Бородича, буд. 5 для надання пояснень про його стосунки з ОСОБА_3 , тому що вона написала заяву 28.08.2022 року яка зареєстрована у журналі єдиного обліку під № 15685 про те, начебто він погрожував її життю і здоров`ю. Однак ніякі звинувачення від відповідачки не підтвердилися.
		       Паралельно відповідачка влаштовувала маніпуляції різного характеру що поширювала на своїй сторінці фейсбук і у дописах під постами. 
		       Таким чином, вище зазначена особа, ОСОБА_3 дискредитує його ім`я правозахисника, учасника бойових дій, громадського діяча (як члена партії «ПРАВИЙ
		СЕКТОР»), нагороджений нагородою "ЗАХИСНИКАМ ВІТЧИЗНИ", до того ж, викладену в інтернеті неправдиву інформацію про нього, відповідач публічно не спростувала.
		       Своїми діями відповідач принизила його честь, гідність, заплямували репутацію;
		скомпрометували і зганьбили перед колегами-однопартійцями, просто знайомими.
		       Враховуючи вищевикладене, вважає що поширенням недостовірної інформації щодо нього, відповідачем завдано шкоди його немайновим інтересам, порушивши його
		гідність, честь та ділову репутацію. Моральну шкоду, яку завдала йому відповідачка він оцінює в сумі 100 000 грн., що є мінімальною для відшкодування його душевних страждань, відтак, розумною та справедливою.
		       Просить суд визнати недостовірною та такою, що порушує його права Позивача на повагу до його гідності, честі та недоторканності ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену Відповідачем про нього, начебто він п`яниця; не піклується про сина, насильник та деспот; ухилянт від бойових дій та тримаюся її спідниці; кидається на відповідача з ножем; що йому не вистачає тюрми і дійсно була відкрита проти нього кримінальна справа № 12022046710000186 від 09.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України; у тому що відповідач написала що у якомусь суді у нього почався приступ і він кидався на суддю і на неї саму викрикував образи і погрози; різна лайка на його адресу написана відповідачем публічно; "... сучара.,." і "Пішов наху..!"; зобов`язати Відповідача спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення на її сторінці у мережі "Фейсбук",
		наступного тексту спростування: «Я, ОСОБА_3 навмисне оприлюднила завідомо недостовірну та спотворену мною інформацію що до ОСОБА_1 з ціллю зганьбити його чесне ім`я учасника бойових дій. Перепрошую». Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду за розповсюдження завідомо недостовірної інформації в розмірі: 100 000, 00 грн. та матеріальну шкоду (упущена вигода) в сумі - кількість засідань помножена на 323,68 гривень (судові витрати пов`язані з явкою до суду у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять за всі дні коли він з`являвся до суду).
		       09 листопада 2022 ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.
		       В процесі розгляду справі у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення по змісту позовних вимог, на позовних вимогах наполягав.
		       Представник позивача адвокат Мачихін Ю.М. вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
		       Відповідач ОСОБА_3 своїми процесуальними правами участі у судовому засіданні не скористалась, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надала, заяв та клопотань від неї не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
		       Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.
		       Заслухавши позивача, його представника, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
		       Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
		       Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		       Частиною першою статті 201 Цивільного кодексу України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		       Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		       За правилами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		       Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		       Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		       Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).
		       Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		       Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
		       Відповідно до ч. 4 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. 
		       Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.
		       Відтак ОСОБА_3 є особою, яка безпосередньо поширила інформацію відносно позивача.
		       Так, у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 161/4098/18 (провадження № 61-8123св19) Верховний Суд вказав, що судження вважається таким, що має оціночний характер, якщо воно виражає ставлення автора до змісту висловленої ним думки, що пов`язано з такими психологічними станами як віра, впевненість чи сумнів. Якщо ж зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
		       У своїй практиці Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлювання думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року). Однак, навіть якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі «Де Хаес і Гійселс проти Бельгії» від 24 лютого 1997 року, пункт 47).
		       Згідно з частиною другою статті 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		       У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		       При цьому ЄСПЛ зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року у справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року у справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
		       Європейський суд з прав людини констатує, що має проводитись вагоме розрізнення між твердженнями про те, що особа лише підозрюється у вчиненні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила (Bohmerv. Germany. 54, 56, Nestakv. Slovakia, 88-89). Слід принципово розрізняти повідомлення про те, що когось лише підозрюють у вчиненні злочину та чітку заяву, зроблену за відсутності остаточного вироку, про те, що особа вчинила злочин (Ismoilovand Othersv. Russia,     № 2947/06 від 24 квітня 2008 року). Чи порушує заява державної посадової особи принцип презумпції невинуватості - слід визначати у контексті конкретних обставин, за яких було зроблено таку заяву (Daktaras v. Lithuania). Ніщо не може завадити відповідним органам надавати інформацію про перебіг розслідування в кримінальних справах, адже це б суперечило б праву на свободу вираження поглядів, проголошеному статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Allenet de Ribemont v. Frence від 10 лютого 1995 року, п. 33, п. 38, п. 41).
		       При вирішенні питання про порушення права на презумпцію невинуватості необхідно брати до уваги не лише зміст конкретних висловлювань, а й контекст, в якому вони були зроблені, й важливо державним посадовим особам добирати слова, оприлюднюючи свої заяви ще до судового розгляду справи (рішення у справі «Дактарас проти Литви», від 24 листопада 2000 року).
		       Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно- стилістичних засобів ( вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
		       Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.         Відповідно до п.2 ст.10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» ( рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 6 жовтня 2015 року)
		       У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі «Фельдек проти Словачиини» суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.
		       Тобто, виходячи з зазначеного, можна прийти до висновку, що відповідач шляхом обвинувачення ОСОБА_1 у адміністартвних\кримінальних правопорушеннях у органах національної поліції і шляхом оприлюднення на її сторінці у «Фейсбук» ОСОБА_3 розповсюдила не достовірну інформацію щодо позивача, який є активістом та правозахисником у м. Кривий Ріг, член партії «Правий сектор», тобто є публічною особою ( а.с. 23-33).
		       Також, з наданої переписки, яка є предметом розгляду, чітко вбачається, що навіть пересічному громадянину зрозуміло про яку особу йдеться мова, тобто про позивача.
		       Окрім цього, з наведеної переписки вбачається, що відповідач дану інформацію поширив не випадково та направлена на донесення інформації до певного кола осіб.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       У ч.ч.1, 3 ст.100 ЦПК України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі ( в тому числі в мережі Інтернет). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу е вважається письмовим доказом.
		       У ч.ч1-3 ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.         Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		       Таким чином, надана позивачем публікація, яка не спростоване відповідачем, є належними та допустимими доказамом поширення відповідачем інформації на своїй сторінці «Фейсбук», а поширена відповідачем стосується саме позивача.
		       Так, відповідно до ч.1 ст. 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством».
		       Фізична особа, відповідно до статей 270, 297 Цивільного кодексу України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Крім того, стаття 299 Цивільного кодексу України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		       Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи`позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.
		       Відповідно до п.4 вказаної Постанови чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка   ґрунтується   на   відповідності   її   діянь   (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні   нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		       Відтак, суд приходить до висновку, що твердження відповідача відносно позивача, висловлені у зазначених публікаціях формують негативну громадську думку, руйнують позитивний імідж та репутацію позивача, а відтак є такими, що порушують право позивача на повагу до його честі, гідності і ділової репутації.
		       Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		       Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.
		       Суд погоджується з тим, що поширена інформація є негативною, адже її зміст вказує на те, що розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача у вигляді приниження здобутої позитивної соціальної оцінки в суспільстві, зокрема, може сформувати враження про наявність кримінальних правопорушень позивачем, та поставити під сумнів моральні якості позивача та дотримання ним законодавства України.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 277 Цивільного кодексу України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		       Позивачем обрано спростування недостовірної інформації як один із способів захисту свого порушеного права.
		       Також, варто вказати, що згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		       За змістом статті 32 Конституції України кожному гарантується право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		       Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі -Пленум №4) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		       За приписами статті 23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		       Таким чином, оскільки суд вважає, що поширена інформація відповідачем є такою, яка не відноситься до оціночних суджень чи критичних зауважень, то позиція позивача щодо завдання йому моральної шкоди є обґрунтованою, однак її розмір є завищеним, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в якості моральної шкоду суму в розмірі 10000,00 грн., що буде розумним та співмірним.
		       Відповідно до ч. 7 ст. 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		       Відповідно до ч. 6 ст. 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
		       Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.
		       Щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 323,68 грн. за кожну годину участі в судовому засіданні, то дана вимога є необґрунтованою та не передбачена чинним законодавством.
		       Суд вважає, що відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 992,40 грн.
		       На підставі викладеного керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		       Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі та гідності, ділової репутації, стягнення моральної шкоди - задовольнити.
		       Визнати недостовірною та такою, що порушує права ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканності ділової репутації, наступну інформацію, розповсюджену ОСОБА_3 про нього, начебто він п`яниця; не піклується про сина, насильник та деспот; ухилянт від бойових дій та тримається її спідниці; кидається на відповідача з ножем; що йому не вистачає тюрми і дійсно була відкрита проти нього кримінальна справа № 12022046710000186 від 09.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 337 КК України; у тому що відповідач написала що у якомусь суду у нього почався приступ і він кидався на суддю і на нею саму викрикував образи і погрози; різна лайка у його адрес написана відповідачем публічно; "... сучара.,." і "Пішов наху..!"; 
		       Зобов`язати ОСОБА_3  спростувати поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом оприлюднення на її сторінці у мережі "Фейсбук",наступного тексту спростування: « Я , ОСОБА_3 навмисне оприлюднила завідомо недостовірну та спотворену мною інформацію що до ОСОБА_1 з ціллю зганьбити його чесне ім`я учасника бойових дій. Перепрошую».
		       Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за розповсюдження завідомо недостовірної інформації в розмірі 10000 ( десять тисяч гривень) 00 грн. 
		       Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 992 ( дев`ятсот дев`яносто дві ) гривні 40 коп.
		       В іншій частині позову відмовити.
		        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя:    С. В. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...