Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/2742/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2023. Зареєстровано: 07.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2023.
Дата набрання законної сили: 14.08.2023
Номер судового провадження: 1-кп/953/819/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000002979

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                  Справа № 953/2742/23 
		                                                        н/п 1-кп/953/819/23 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"02" серпня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі суду: 
		головуючої судді ОСОБА_1 , 
		                                за участю секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченої ОСОБА_4 , 
		                захисника адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 22022220000002979 від 23.09.2022 року відносно 
		         ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сулигівка Ізюмського району Харківської області, громадянки України, з вищою освітою, розлученої, ФО-П з 01.01.2023 року, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, має на утриманні малолітню дитину, 2013 року народження, 
		з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 111-1 КК України
		 
		ВСТАНОВИВ:
		        В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження відносно  ОСОБА_4 ,  кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 111-1 КК України.
		       Згідно ухвали Київського районного суду м.Харкова від 29.05.2023 року призначено до судового розгляду провадження № 22022220000002979 від 23.09.2022 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.3 ст. 111-1 КК України, згідно порядку дослідження доказів досліджено письмові докази сторони обвинувачення, за відсутності свідків розглянуто питання щодо можливості подальшого продовження судового розгляду. 
		Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою  ОСОБА_4 , без визначення застави, строком до 60 днів, оскільки існують ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України і дані обставини є підставою для тримання під вартою обвинуваченої. 
		Обвинувачена та її захисник заперечували щодо клопотання прокурора та просили змінити запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов*язаний з триманням під вартою.         Адвокат подав письмові заперечення, в яких зазначає про безпідставність клопотання прокурора, оскільки доказів на підтвердження провини Рубльовської у справі немає, ризики не доведені прокурором, надана досудова доповідь, яка передбачає можливість застосування до обвинуваченої іспитового строку, а тому є всі підстави для відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		       Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків. 
		Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. 
		При вирішенні клопотання прокурора щодо продовження міри запобіжного заходу суд враховує, що згідно наданого до суду обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину проти основ національної безпеки України у період воєнного стану в України (колабораційна діяльність - вчинення дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти), та судом враховані обставини скоєння злочину, які викладені у обвинувальному акті. 
		Суд зауважує, що оцінка доказів щодо спростування або підтвердження обвинувачення, що інкриміновано, згідно вимог КПК України надається судом в нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного рішення по справі, а тому доводи захисту щодо відсутності доказів не є доречними на даній стадії судового розгляду та розгляду клопотання. 
		Згідно ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
		За представленими даними, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20.04.2023 року включно, без визначення розміру застави. 
		Згідно ухвали Харківського апеляційного суду від 11.04.2023 року ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 року залишена без зміни. 
		Згідно ухвал Київського районного суду м. Харкова міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 продовжено, строк дії ухвали спливає 06.08.2023 року. 
		Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
		Суд під час розгляду даного питання щодо продовження міри запобіжного заходу за клопотанням прокурора вважає встановленим існування станом на теперішній час ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість запобігання спробі обвинуваченій переховуватися від суду; незаконно впливати на недопитаних свідків, продовжити вчинення кримінальних правопорушень. 
		Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
		Надаючи оцінку можливості обвинуваченій переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, продовжити вчинення правопорушень суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
		В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
		Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. 
		Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченої, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
		Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
		З урахуванням фактичних обставин кримінального правопорушення, як вказано в обвинувальному акті, воно мало місце під час воєнного стану, який діє по всій території України з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, а також того, що ОСОБА_4 обвинувачується в колабораційній діяльності, а саме у вчиненні дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у навчальному закладі, який був створений окупаційною владою, та який остання очолила добровільно згідно обвинувального акту, а тому у цьому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, а також у збереженні життів громадян України, військовослужбовців та інших осіб, які перебувають в Україні, оскільки остання своїми діями фактично підтримувала окупаційну владу та представників держави агресора.
		Внаслідок суспільної небезпечності таких дій, під час воєнного стану та збройної агресії Російської Федерації, є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачена може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.
		При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
		За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Станом на теперішній час свідки обвинувачення судом під час судового розгляду допитані не були. 
		Вищезазначене дає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони обвинуваченої на свідків, враховуючі обставини вчинення кримінального правопорушення, відомі адреси мешкання свідків та особу обвинуваченої. 
		Щодо ризику продовження кримінального правопорушення, або вчинення іншого правопорушення, судом враховано, що ОСОБА_4 має педагогічну освіту та тривалий педагогічний досвід, і у випадку незастосування тримання під вартою може виїхати за межі України, маючи дочку, яка працює за кордоном та продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки та оборони, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України. 
		Також, суд зазначає, що наявність визначених ризиків була встановлена під час досудового розслідування, підтверджено судом апеляційної інстанції під час перегляду ухвали слідчого судді, та суд зазначає, що станом на теперішній час достовірних даних на підтвердження того, що ці встановлені ризики зменшились або зникли під час судового засідання суду стороною захисту або обвинувачення не надано. 
		За таких обставин, посилання на недоведеність існування даних ризиків, суд вважає безпідставними та недоведеними під час розгляду даного клопотання. 
		Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
		Однак, враховуючи існування даних ризиків, та з метою їх запобігання, а також забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків та оцінюючи сукупність обставин, а саме: тяжкість покарання, що загрожує їй в разі визнання винуватою у кримінальному правопорушення, у вчиненні яких вона обвинувачується, суспільну небезпеку інкримінованого, початкова стадія судового розгляду, враховуючі представлені дані по особистості, суд приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим і продовжує відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		Також, суд зазначає, що посилання адвоката на висновок відділу пробації не є обґрунтованим під час вирішення даного питання, оскільки відділом пробації вирішувалось питання про можливість виправлення без обмеження або позбавлення волі на певний строк, даний висновок не може використовуватись як доказ винуватості, та питання щодо врахування або неврахування висновків даної досудової доповіді буде вирішено судом під час ухвалення остаточного рішення по справі. 
		Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що та раніше не судима, з вищою освітою, розлучена, є ФО-П з січня 2023 року, зареєстрована та проживає в Харківській області м. Ізюм, має на утриманні дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка станом на теперішній час перебуває з бабусею, має повнолітню дочку, яка працює за кордоном, за представленими даними захисту позитивно характеризується за місцем мешкання. 
		Суд зазначає, що ці дані по особистості обвинуваченої не зменшують ризики, визначені судом та даних про неможливість перебування обвинуваченої за станом здоров*я або за інших обставин в умовах тримання під вартою суду не надано. 
		В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. 
		Суд зазначає, що тримання особи під вартою є виправданим, якщо конкретні обставини дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими обставинами є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, можливість ухилитися від явки до суду та вчинити інший злочин. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про особу обвинуваченого. 
		У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейського суду з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступень суспільної небезпеки цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку. Беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитись від суду. 
		Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, наданий до суду обвинувальний акт, суд приходить до висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст.178 КПК України,  дані по особистості обвинуваченої,  приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, наявність суспільного інтересу в умовах воєнного стану, термін її перебування в умовах тримання під вартою, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої, а тому продовжує запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 на 60 днів. 
		Згідно з вимогами абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні ст.ст. 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261, 437 - 442 КК України.
		Суд при постановленні даної ухвали, керуючись ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, дослідивши обвинувальний акт та всі обставини справи, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки обвинуваченій інкриміновано ч.3 ст. 111-1 КК України, а враховуючі суспільний інтерес в даному кримінальному провадженні в період дії воєнного стану в Україні, дані по особі ОСОБА_4 , відсутність даних про неможливість перебування в умовах тримання під вартою або за станом здоров*я чи за віком, що дає право суду не застосовувати до підозрюваної інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану та не визначати розмір застави. 
		       Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 369 КПК України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		             Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу - задовольнити. 
		Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченої  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1  продовжити у вигляді тримання під вартою до 60 днів, тобто до 30 вересня 2023 року.
		Копію ухвали вручити учасникам судового процесу та направити уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. 
		На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали. 
		 
		         
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...