Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/1851/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 08.08.2023.
Дата набрання законної сили: 02.08.2023
Номер судового провадження: 61-13504ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова          
		Іменем України
		 
		02 серпня 2023 року                    
		м. Київ
		 
		справа № 640/1851/19
		провадження № 61-13504св21
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Наталія Володимирівна,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року у складі судді Лях М. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 року у складі колегії суддів: Бурлака І. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б., 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Глуховцева Н. В., про визнання спільним сумісним майном та визнання права власності на спадкове майно.
		Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її син, ОСОБА_4 . За життя заповіту не складав, єдиним спадкоємцем першої черги за законом є вона, його матір.
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року у справі № 638/20596/16-ц, яке частково залишено в силі судом апеляційної інстанції, встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року, у зв`язку з чим визнано пайовий внесок в розмірі 264 550,00 грн та автомобіль «TOYOTA AVENSIS», 2012 року випуску, спільним сумісним майном. Також визнано за ОСОБА_2 право власності на частину пайового внеску в розмірі 264 550,00 грн у ЖБК «Набережний квартал Схід 9» на будівництво квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та право власності на частину автомобілю «TOYOTA AVENSIS», 2012 року випуску. В частині вимог щодо зміни черговості спадкування було відмовлено.
		Проте не вирішеним залишилось питання щодо права спадкування на майно, придбане ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в цей же період, яке було оформлено на ім`я ОСОБА_2 , зокрема, легковий автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», комбі-В, 2011 року випуску, пайовий внесок в розмірі 514 150,00 грн, належний їй, як асоційованому члену ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків № 148/2 від 17 січня 2015 року. Вважала, що частка ОСОБА_4 у спільній власності подружжя, незважаючи на оформлення його на ім`я ОСОБА_2 , складає частку та підлягає спадкуванню на загальних підставах.
		ОСОБА_1 просила:
		визнати спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як подружжя пайовий внесок ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», комбі-В, 2011 року випуску; 
		визнати, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя, зокрема, у пайовому внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_2 в розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків № 148/2 від 17 січня 2015 року складає частку у праві власності; 
		визнати, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя, зокрема, в автомобілі «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 , складає частку у праві власності; 
		визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме:
		на частку у праві власності на пайовий внесок в розмірі 514 150,00 грн, оформлений на ім`я ОСОБА_2 , як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Набережний квартал Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року; 
		на частку у праві власності на автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий автомобіль комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 ;
		на частку у праві власності на пайовий внесок в розмірі 264 550,00 грн, оформлений на ім`я ОСОБА_4 , як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 9» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Набережний квартал Схід 9» № 216/1 від 17 січня 2015 року; 
		на частку у праві власності на автомобіль «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_4 .
		Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій 
		Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як подружжя пайовий внесок ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску.
		Визнано, що частка померлого ОСОБА_4 у спільному майні подружжя, зокрема у пайовому внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків № 148/2 від 17 січня 2015 року, складає частку цього пайового внеску.
		Визнано, що частка померлого ОСОБА_4 у спільному майні подружжя, зокрема в автомобілі марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS, легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 , складає частку цього автомобіля.
		Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на спадкове майно, а саме:
		на частку пайового внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Набережний квартал Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року;
		на частку пайового внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 264 550,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «Набережний квартал Схід 1» № 216/1 від 17 січня 2015 року; 
		на частку автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 ;
		на частку автомобіля марки «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_4 .
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішенням суду в іншій справі встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року. У зв`язку з цим на майно, придбано у зазначений період, розповсюджується режим спільного майна подружжя, набутого ними за цей час в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти, тому позовні вимог в цій частині підлягають задоволенню.
		З огляду на наведені обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на вказане спадкове майно.
		Постановою Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року в оскаржуваній частині (визнання спільним сумісним майном подружжя пайового внеску у сумі 514 150,00 грн та автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», визнання, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя, на пайовий внесок, оформлений на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 514 150,00 грн, та автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», складає частку, визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на зазначене спадкове майно) залишено без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржувалося та не переглядалося.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 у період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року однією сім`єю, не перебування їх у будь-якому іншому шлюбі, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому позовні вимоги про визнання пайового внеску, оформленого на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрованого на ім`я ОСОБА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як майно, набуте ними за час спільного проживання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Посилання ОСОБА_2 на те, що спірне майно купувалося саме за її кошти не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, нею не спростовано презумпцію спільності майна, набутого під час фактичних шлюбних стосунків. Докази, які надала ОСОБА_2 та які досліджувались як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції не свідчать про те, що саме ті кошти витрачено на придбання нею особисто спірного майна. До твердження ОСОБА_2 про те, що у неї на той час був стабільний та значно вищий, ніж в ОСОБА_4 , дохід, колегія суддів відноситься критично, оскільки майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (стаття 60 СК України).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 та спадкоємцем першої черги є його мати ОСОБА_1 , яка в межах встановленого законом строку звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання за позивачкою права власності на частину спірного майна в порядку спадкування за законом після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Аргументи учасників справи
		У серпні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення (в переглянутій апеляційним судом частині), справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди при винесенні спірних рішень не врахували статті 57 і 74 СК України, обмежилися лише обставинами, встановленими у справі № 638/20596/16-ц, в якій встановлений факт спільного проживання, а тому вважали, що все майно придбане у цей період є спільним майном. Суди не дослідили джерело походження коштів, за які відповідач придбавала майно, і не надали оцінку поданим відповідачем доказам у справі. Відповідач при розгляді справи наголошувала саме на тому, що спірне майно хоча і в період спільного проживання, однак придбане за особисті кошти відповідача, набуті до періоду спільного проживання, тобто до травня 2011 року, в кількості, достатній для придбання спірного майна. Однак у справі № 638/20596/16-ц було встановлено і ряд фактів, якими по суті спростовано доводи ОСОБА_1 щодо придбання спірного майна за кошти ОСОБА_5 та неспроможності ОСОБА_2 придбати за час сумісного проживання належний їй автомобіль «Фольксваген» та здійснити пайовий внесок за її квартиру. Суди не дослідили та не надали оцінки цим доказам.
		Для придбання нового автомобіля Фольксваген вартістю 205 000, 00 грн (т. 1, а. с. 139- 145, 146-147) з автосалону за готівковий розрахунок необхідно було деякий час накопичувати гроші. Крім того, зменшення кількості витрат, також надає можливість здійснення заощаджень. В зв`язку з чим відповідачем були надані докази, що підтверджують високий та постійний рівень заробітної плати відповідача за період з 2008 по 2011 (тобто до шлюбу). Також надані докази щодо отримання на дітей аліментів (всупереч припущенням позивача, що відповідач не мала можливостей заощаджувати кошти, в зв`язку із необхідністю утримувати своїх дітей на похилого віку батька). Так за 2008 рік офіційний дохід відповідача склав 18 733,13 грн, аліменти на дітей, отримані відповідачем - 8 920,64 грн., за 2009 рік - 31 524,88 грн - за основним місцем працевлаштування та за сумісництвом, аліменти на дітей - 8 417,60 грн, за 2010 рік - 41 655,81 грн - за основним місцем працевлаштування та за сумісництвом, аліменти на дітей - 11 455,85 грн, за 2011 рік - офіційний дохід склав 42 419,60 грн, аліменти на дітей - 9 589,27грн. До того ж відповідач є та була висококваліфікованим спеціалістом в галузі медицини та мала можливість приватної практики. Такі суми свідчать, що відповідач мала змогу накопичувати кошти. Відповідачем також були надані довідки про високий постійний рівень заробітної плати і за період з травня 2011 року по липень 2016 року (вже під час шлюбних відносин), та грошові перекази брата, які також були іі особистими коштами, що свідчить про те, що відповідач могла утримувати родину ( ОСОБА_4 мав мізерну зарплатню, до того ж важко хворів), при цьому не витрачаючи накопичень особистих коштів, створених ще до спільного проживання. Твердження позивача про незначні суми переказів її брата спростовуються тим фактом, що за період 2006 - 2009 роки ці перекази носили щомісячний характер.
		Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на важливу обставину, що на момент оформлення договору про придбання авто Фольксваген, 04 липня 2011 року, відповідач та ОСОБА_4 перебували у фактичних шлюбних відносинах лише 2 місяці. Середня заробітна плата ОСОБА_4 за 2011 рік складала 1 759,57 грн.
		Суди безпідставно відмовили у допиті свідків на стороні відповідача, клопотання про виклик яких було задоволено судом першої інстанції (т. 2, а. с. 198-199). Відмова у виклику і допиті вказаних свідків спричинила неможливість встановлення важливих для розгляду справи обставин, і є достатньою підставою для повернення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		У вересні 2021 року  ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_6 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. 
		Відзив мотивований тим, що суди обґрунтовано виходили з необхідності встановлення всього обсягу спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, та з`ясування джерел та часу придбання зазначеного майна. В касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що розмір її доходу (заробітку) був значно вищий за розмір доходу (заробітку) ОСОБА_4 . Однак, указана обставина не впливає на можливість спростування презумпції спільності майна, оскільки закон не пов`язує спільність майна з розміром внеску кожного з подружжя до сімейного бюджету. Як було встановлено, ОСОБА_4 також мав постійний та стабільний дохід (заробіток). 
		Судовим розглядом справи № 638/20596/16 також було встановлено наявність у ОСОБА_4 заощаджень на підставі укладених між ним та ПАТ «Дельта Банк», АКБ «Базис» договорів банківського рахунку. Отже, загальний дохід ОСОБА_4 складався з доходу за основним місцем роботи у розмірі 131 280,10 грн та наявних у нього на травень 2011 року заощаджень у розмірі 110 000, 00 грн, що становить 231 280,00 грн у період з травня 2009 року по 22 липня 2016 року. Між іншим, встановлено, що у власності ОСОБА_4 також знаходився й інший автомобіль Тоуоtа. При цьому, за поясненнями свідка ОСОБА_7 , його друг ОСОБА_4 купив новий автомобіль не продавши попередній, а тому доводи, що новий автомобіль був куплений в тому числі за кошти від реалізації попереднього, є неспроможними. Таким чином, обставини, встановлені судовим розглядом справи № 638/20596/16, вказують на наявність в ОСОБА_4 в особистій приватній власності не лише грошових коштів у вигляді заощаджень на банківських рахунках в 2008, 2009 роках, але й рухомого майна - автомобіля Тоуоtа, який також був проданий вже під час проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю, а отримані грошові кошти були витрачені на потреби сім`ї.
		Разом з цим, ОСОБА_2 для спростування презумпції спільності майна не були надані відповідні докази того, що спірне майно було набуте нею або до шлюбу, або за час шлюбу але на підставі договору дарування чи в порядку спадкування.
		Позивач критично ставиться до зауважень відповідача, що суд першої інстанції не вчинив належних дій щодо виклику та допиту у судовому засіданні в якості свідка за клопотанням відповідача. Таке клопотання було задоволено судом, однак відповідач не забезпечила явку свідка до суду. При цьому, між Україною та Сполученими Штатами Америки відсутній міжнародний договір про надання правової допомоги при розгляді цивільних справ. Тому, зважаючи на покладений на сторони статтею 81 ЦПК України обов`язок по доведенню обставин, на які така сторона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень, ОСОБА_8 не був виконаний обов`язок по забезпеченню явки свідка в судові засідання, які неодноразово відкладалися за клопотанням відповідача.
		Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
		Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
		В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18).
		Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		Рішення судів оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про визнання спільним сумісним майном подружжя пайового внеску ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1», та автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS»; визнання, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя на пайовий внесок, оформлений на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1», складає частку; визнання, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS» складає частку; визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4 права власності на спадкове майно, а саме на частку у праві спільної власності на пайовий внесок ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» та на частку у праві спільної власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS». В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно матеріалів спадкової справи № 53/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини після смерті її сина ОСОБА_4 ОСОБА_2 подала заяву про прийняття спадщини 25 жовтня 2016 року.
		Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року у справі № 638/20596/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ЖБК «Набережний квартал схід 9», позов ОСОБА_2 задоволено, встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року; визнано спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як подружжя, пайовий внесок у ЖБК «Набережний квартал схід 9» в сумі 264 550,00 грн згідно договору від 17 січня 2015 року за № 216/1 на будівництво квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 та легковий автомобіль «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на частку пайового внеску у ЖБК «Набережний квартал схід 9» в сумі 264 550,00 грн згідно договору від 17 січня 2015 року за № 216/1 та майнові права на отримання у власність за вказаним договором частки квартири площею 40,7 кв. м, розташованої за будівельною адресою: АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на частку легкового автомобіля «TOYOTA AVENSIS», реєстраційний номер НОМЕР_1 ; змінено черговість одержання права на спадкування та надано ОСОБА_2 право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_1 .
		Постановою Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року скасовано в частині зміни черговості одержання права спадкування та надання ОСОБА_2 права на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_1 і у задоволенні позову ОСОБА_2 в цій частині відмовлено, в іншій частині рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року - залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишено без змін.
		Відповідно до договору поставки № АДЗкА00900 від 04 липня 2011 року та акту прийому-передачі від 12 жовтня 2011 року, ОСОБА_2 придбала легковий автомобіль «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», комбі-В, 2011 року випуску, за 205 016,00 грн. 
		За повідомленням ЖБК «Набережний квартал Схід 1» від 05 квітня 2017 року ОСОБА_2 дійсно є асоційованим членом цього кооперативу та згідно укладеного договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК Схід 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року сплатила пайовий внесок в повному обсязі в сумі 514 150 грн.
		Згідно довідок про доходи від 22 лютого 2019 року ОСОБА_2 працює в КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» за сумісництвом, займає посаду сестра меданестезіст та за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року її загальна сума доходу склала 7 459,66 грн; за період з 01 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року - 6 121,98 грн.
		Згідно довідок про доходи від 01 березня та 31 травня 2019 року ОСОБА_2 працює в КНП «МКЛ ШНМД ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради на посаді лікаря та за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року її загальна сума доходу склала 18 733,13 грн, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року - 24 065,22 грн, за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року - 35 533,83 грн, за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року - 42 419,60 грн, за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року - 56 869,78 грн.
		Згідно довідки про доходи від 22 лютого 2019 року ОСОБА_2 працює в КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня» основне місце роботи на посаді лікар швидкої мед. допомоги та за період з 01 січня 2013 року по 30 вересня 2013 року її загальна сума доходу склала 34 800,30 грн.
		Згідно довідок про доходи ОСОБА_2 працює в КЗОЗ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за основним місцем роботи на посаді лікаря з МНС та за період з 01 жовтня 2013 року по 31 грудня 2013 року її загальна сума доходу склала 17 304,59 грн, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року - 56 887,22 грн, за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року - 75 473,16 грн, за період з 01 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 89 999,14 грн.
		Згідно довідок від 04 вересня 2013 року та від 30 вересня 2014 року ОСОБА_2 дійсно працює у медичній клініці «Боріс» на посаді лікаря виїзної бригади невідкладної допомоги, а також у амбулаторно-діагностичному відділенні ТОВ «Боріс» на посаді лікаря-педіатра за сумісництвом з 28 лютого 2013 року до 30 вересня 2014 року.
		Згідно довідок про утримання аліментів ОСОБА_9 з 01 березня 2000 року по 23 лютого 2012 року працював в ТОВ «Вестрон» та за період з квітня 2006 року по лютий 2012 року з нього утримано аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі 54 445,30 грн.
		На підтвердження отримання грошових переказів ОСОБА_2 надала копії заяв на видачу готівки та квитанцій за період з 2006 року по 2016 року, згідно яких вона отримувала грошові перекази за системою «Moneygram» (США) від ОСОБА_10 . Із інформації про проведені операції за грошовими переказами за період з 01 січня 2008 року по 01 травня 2011 року ОСОБА_2 за цей період отримала суму міжнародних переказів в розмірі 11 000,00 дол. США, а за період з 11 травня 2011 року по 01 серпня 2016 року - 16 300,00 дол. США.
		Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 05 жовтня 2006 року ОСОБА_2 належить автомобіль ВАЗ 2109, 1990 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		ОСОБА_2 уповноважила на підставі довіреності від 25 серпня 2011 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 розпоряджатись транспортним засобом ВАЗ 21121, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 . 25 серпня 2011 року ОСОБА_2 склала розписку про те, що вона отримала грошові кошти в сумі 3 900,00 дол. США та 23 960,00 грн від ОСОБА_12 за проданий автомобіль ВАЗ 21121 державний номер НОМЕР_4 , 2008 року випуску, чорного кольору № НОМЕР_5 .
		В АТ КБ «ПриватБанк» за період з 2006 року по 2011 року на ім`я ОСОБА_2 були відкриті депозитні вклади, з яких виплачено: 01 липня 2011 року - 758,79 дол. США, 33 728,37 грн та 4 986,94 дол. США; 28 грудня 2010 року - 1 255,86 дол. США та 2 961,62 дол. США; 02 грудня 2010 року - 16 208,36 грн; 16 лютого 2009 року - 2 793,01 грн.
		ОСОБА_4 працював на Харківському державному авіаційному виробничому підприємстві за основним місцем роботи на посаді лікаря-стоматолога та за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2016 року загальна сума його доходу склала 151 280,10 грн.
		ОСОБА_4 вносив грошові кошти на депозити, зокрема, 30 жовтня 2013 року внесено кошти в розмірі 15 000,00 дол. США, що еквівалентно 119 895,00 грн; 10 серпня 2013 року - 35 000,00 грн, 11 січня 2014 року - 5 000,00 дол. США, що еквівалентно 39 965,00 грн, 09 січня 2014 року - 10 000,00 грн та 50 000,00 грн. Також ОСОБА_4 знімав кошти зі своїх рахунків, зокрема, 06 лютого 2014 року - 3 365,34 грн та 45 000,00 грн, 07 травня 2014 року - 1 000,00 грн та 2 500,00 грн, 12 листопада 2014 року - 950,00 дол. США, що еквівалентно 14 982,79 грн та 13 845,00 грн, 15 січня 2015 року - 3 000,00 грн.
		Позиція Верховного Суду
		Якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (стаття 74 СК України).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четвертої статті 263 ЦПК України).
		Тлумачення статті 74 СК України свідчить, що нею регулюються тільки майнові права та обов`язки жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. При цьому на рівні статті 74 СК України передбачено загальне правило: майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності цих осіб, поширюються положення глави 8 СК України. У статті 74 СК України закріплено спеціальний прийом юридичної техніки для того, щоб уникнути повторення норм СК України. Це означає, що майно, набуте цими особами за час спільного проживання, належить жінці та чоловікові, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, на праві спільної сумісної власності. Тобто і для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, передбачено презумпцію спільності права власності. Ця презумпція може бути спростована й жінка та (або) чоловік можуть оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на жінку та (або) чоловіка, який її спростовує. Жінка та (або) чоловік, який заявляє про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують, на підставі належних та допустимих доказів (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22)).
		У статтях 57 та 58 СК України передбачені випадки для подружжя, за яких майно є особистою приватною власністю. Такий же підхід має бути застосований і до жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зокрема, особистою приватною власністю для жінки та чоловіка, які проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, є: майно, набуте нею, ним до проживання однією сім`єю; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час проживання однією сім`єю, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
		Згідно із частиною першою статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22) зазначено, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах: від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі 
		№ 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах».
		У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша, друга та третя статті 367 ЦПК України).
		У справі, що переглядаються, суди встановили, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 серпня 2018 року у справі № 638/20596/16-ц, яке набрало законної сили, зокрема, встановлено факт сумісного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в період з травня 2011 року по 22 липня 2016 року. Тому зробили обґрунтований висновок, що майно, набуте ними за час спільного проживання, належало їм на праві спільної сумісної власності, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті її сина ОСОБА_4 права власності на спадкове майно, зокрема на частку у праві спільної власності на пайовий внесок  ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1», та автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Суди першої та апеляційної інстанцій проаналізували доводи відповідача про те, що спірне майно придбавалося за її власні кошти, дослідили та оцінили відповідні докази у їх сукупності та обґрунтовано ці доводи відхилили, у зв`язку з чим зробили висновок, що ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності права власності на майно, набутого під час фактичних шлюбних відносин, докази, які надала ОСОБА_2 , не свідчать про те, що саме ці кошти витрачено на придбання нею особисто спірного майна.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права в цій частині позовних вимог, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).
		Тому висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18. 
		Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги, що суди безпідставно відмовили у допиті свідків стороні відповідача.
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2020 року справу прийнято до розгляду судді Лях М. Ю. зі стадії підготовчого провадження, підготовче судове засідання призначено на 21 травня 2020 року.
		20 травня 2020 року представник ОСОБА_2  - ОСОБА_3 подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 21 травня 2020 року о 12:30 год., у зв`язку із запровадженням в Україні карантину. Також просив не призначати судові засідання на 25 травня 2020 року, 27 травня 2020 року, 11 червня 2020 року, 24 червня 2020 року, 06 липня 2020 року (т. 2, а. с. 205). 
		Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21 травня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду справу на 22 червня 2020 року. Клопотання представника позивача - адвоката Рись В. Г. про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання, призначене на 22 червня 2020 року свідків: ОСОБА_13 (проживає в штаті Арізона, США), ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
		Протокольною ухвалою від 22 червня 2020 року оголошену перерву у судовому засіданні до 11 серпня 2020 року для виклику свідків (т. 2, а. с. 203). 
		Протокольною ухвалою від 11 серпня 2020 року судове засідання оголошено перерву у судовому засіданні до 16 вересня 2020 року для виклику свідків (т. 2, а. с. 212-215). 
		У зв`язку із зайнятістю судді Київського районного суду м. Харкова розгляд справи відкладено до 08 жовтня 2020 року до 11:00 год (т. 2, а. с. 218).
		08 жовтня 2020 року сторони у судове засідання не з`явилися (т. 2, а. с. 222).
		16 листопада 2020 року сторони у судове засідання не з`явилися (т. 2, а. с. 226).
		03 грудня 2020 року ОСОБА_2  подала до суду клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 04 грудня 2020 року, у зв`язку із запровадженням в Україні карантину. Також просила не призначати судові засідання на 07 грудня 2020 року, 09 грудня 2020 року, 11 грудня 2020 року, 17 грудня 2020 року, 23 грудня 2020 року, 12 січня 2021 року, 27 січня 2021 року (т. 2., а. с. 228). 
		04 грудня 2021 року сторони у судове засідання не з`явилися (т. 2, а. с. 229).
		Протокольною ухвалою від 28 грудня 2020 року відмолено у задоволенні клопотання відповідача про виклик свідків враховуючи строки розгляду справи, продовжено розгляд справи (т. 2, а. с. 234).
		В апеляційній скарзі відповідач вказувала про те, що суд безпідставно відмовив у допиті свідків на стороні відповідача, проте такого клопотання впродовж розгляду справи апеляційний судом не заявляла.
		За наведених обставин відсутні підстави для висновку, що суди безпідставно відмовили у допиті свідків стороні відповідача.
		Проте суди не звернули увагу, що у зв`язку зі смертю правоздатність ОСОБА_4 припинилась, тому позовні вимоги про визнання спільним сумісним майном ОСОБА_2 разом з померлим ОСОБА_4 пайового внеску ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1» та автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS»; визнання, що частка померлого ОСОБА_4 , зокрема у праві власності на пайовий внесок, оформлений на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1», та автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , складає частку, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. У зв`язку з чим рішення судів в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження № 61-10035св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 215/1191/17 (провадження № 61-9767св22, дають підстави для висновку, що судові рішення в оскарженій частині частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 пайового внеску ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1», та автомобіля марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS»; визнання, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя на пайовий внесок, оформлений на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1», складає частку; визнання, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , складає частку скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині, а в іншій оскарженій частині - залишити без змін. 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Згідно з частинами десятою, тринадцятою статті 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
		Зважаючи на часткове задоволення касаційної скарги, судові витрати ОСОБА_2 у зв`язку з переглядом справи у відповідній частині вимог в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 457,80 грн (768,40 грн * 3 * 150 %) та суді касаційної інстанції в розмірі 4 610,40 грн (768,40 грн * 3 * 200 %) підлягають відшкодуванню за рахунок ОСОБА_1 . Разом з тим, у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на сплату судового збору в майновій частині задоволених позовних вимог в сумі 7 242,21 грн, які суд першої інстанції не вирішував. Тому з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути різницю відповідних витрат в сумі 825,99 грн.
		Керуючись статтями 141, 400, 402, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як подружжя, пайового внеску ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члену Житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року та автомобіля марки Volkswagen Golf Plus, легковий комбі-В, 2011 року випуску, про визнання, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя на пайовий внесок, оформлений на ім`я ОСОБА_2 у розмірі 514 150,00 грн., як асоційованого члена житлово-будівельного кооперативу «Набережний квартал Схід 1» згідно договору про сплату пайових внесків у ЖБК «НК «СХІД 1» № 148/2 від 17 січня 2015 року, складає частку, про визнання, що частка померлого ОСОБА_4 у спільній власності подружжя на автомобіль марки Volkswagen Golf Plus, легковий комбі-В, 2011 року випуску, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 , складає частку скасувати, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.
		Рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання в порядку спадкування за законом права власності на спадкове майно, на частку у праві спільної власності на пайовий внесок, оформлений на ім`я ОСОБА_2 у сумі 514 150,00 грн, як асоційованого члена ЖБК «Набережний квартал Схід 1», та на частку у праві спільної власності на автомобіль марки «VOLKSWAGEN GOLF PLUS», залишити без змін.
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь  ОСОБА_2  825,99 грн судових витрат на сплату судового збору.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2020 року та постанова Харківського апеляційного суду від 05 липня 2021 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                           В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Н. О. Антоненко
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...