Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/191/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2023. Зареєстровано: 08.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2023.
Дата набрання законної сили: 14.11.2023
Результат оскарження 14.11.2023 Сьомий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: 240/191/23/191/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		07 серпня 2023 року                           м. Житомир                           справа № 240/191/23
		категорія 106030000
		 
		Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, 
		встановив:
		 
		Адвокат Ткачук Таміла Андріївна звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 із позовом до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, у якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 23.01.2023, від 16.03.2023 та від 31.05.2023, просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять восьмої сесії VIII скликання від 07 жовтня 2022 року № 651 "Про дострокове припинення повноважень старости Троковицького старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та звільнення старости ОСОБА_1 ";
		- поновити ОСОБА_1 на посаді старости Троковицького старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області;
		- стягнути з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.10.2022 по 31.05.2023 в розмірі 178631,46 грн.
		Вказаний позов мотивований тим, що звільнення ОСОБА_1 з посади відбулося без дотримання процедури звільнення за частиною 1 статті 40 Кодексу законів про працю України. Зокрема, ОСОБА_1 органом місцевого самоврядування не запропоновано переведення на інші вакантні посади та не враховано його кваліфікацію. Крім того, позивач вказує, що при його звільненні не було враховано факт членства  у добровольчому формуванні та закріпленного статтею 119 Кодексу законів про працю України права на збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку на час виконання даного громадського обов`язку.
		На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.
		Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду вирішено  відкрити провадження у даній адміністративній справі та здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.02.2023 року.
		Від представника Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що з моменту попередження позивача про звільнення та до дати його звільнення, в штаті апарату Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області  не було відповідних вакантних посад, які б відповідали кваліфікації позивача. Також зазначено, що у зв"язку з утворенням на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двох старостинських округів (Східного та Західного), Троковицький старостинський округ не існує, як і посади, на яку позивач має намір поновитися. Щодо наявності у позивача  права на збережання місця роботи (посади) і середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України, представник відповідача вказав, що діяльність, яка передбачена контрактом добровольця територіальної громади виконувалася позивачем у позаробочий час, довідок або інших документів щодо необхідності виконання вказаної діяльності, позивач не надавав, відтак в Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області були відсутні підстави для збереження за позивачем займаної посади.  
		27.02.2023, 16.03.2023, 27.03.2023 та 10.04.2023 підготовчі засідання були відкладені. Чергове підготовче засідання було призначено 20.04.2023. У підготовчому засіданні призначеному 20.04.2023 було оголошено перерву до 26.04.2023.
		Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у задоволенні клопотання представника Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про залишення позову без розгляду відмовлено. Цією ж ухвалою продовжено підготовче провадження та призназначено підготовче засідання на 11.05.2023.
		11.05.2023 підготовче засідання відкладено на 18.05.2023 за наслідком розгляду клопотання  представника відповідача про відкладення розгляду справи.
		18.05.2023 підготовче засідання відкладено на 31.05.2023, у зв"язку з неявкою позивача.
		Протокольною ухвалою від 31.05.2023 закрите підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 12.06.2023. Крім того, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.05.2023 вирішено питання витребування доказів.
		12.06.2023 ухвалою суду, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, вирішено подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
		В ході судового розгляду, представник позивача та позивач просили позов задовольнити з підстав вказаних у позові.
		Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на обставини викладені у відзиві.
		Дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення  сторін та їх представників, суд встановив наступне.
		Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області першої сесії VIII скликання № 9 від 27.11.2020 було утворено на території Оліївської сільської ради шість старостинських округів, одним з яких є Троковицький старостинський округ у складі с. Троковичі, с. Некраші із центром у с. Троковичі.
		Відповідно до витягу з протоколу Спільного засідання постійної комісії з питань фінансів, бюджету, комунальної власності та планування соціально-економічного розвитку, постійної комісії з гуманітарних питань, питань з прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту та постійної комісії з питань будівництва, архітектури, земельних відносин, природокористування від 22.07.2022 року по першому питанню порядку денного «Про внесення змін до рішення першої сесії VIII скликання від 27 листопада 2020 року № 9 «Про утворення старостинських округів», вирішено внести на розгляд сесії питання про внесення змін до рішення першої сесії VIII скликання від 27 листопада 2020 року № 9 «Про утворення старостинських округів».
		Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять п`ятої сесії VIII скликання № 573 від 22 липня 2022 року з метою забезпечення представництва інтересів жителів населених пунктів Оліївської сільської ради, та увійшли до об`єднаної територіатьної громади, та упорядкування структури апарату сільської ради, враховуючи висновки та рекомендації постійних комісій з питань фінансів, бюджету, планування соціально-економічного розвитку, інвестицій та міжнародного співробітництва та з гуманітарних питань, прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту внесено зміни до рішення першої сесії VIII скликання від 27 листопада 2020 року № 9 «Про утворення старостинських округів», а саме пункт 1 викладено в новій редакції: «Утворити на території Оліївської сільської ради 2 (два) старостинські округи: Східний та Західний старостинські округи.
		Пунктом 2 вказаного рішення було внесено зміни до структури та загальної чисельності апарату Оліївської сільської ради, затверджених рішенням двадцять другої сесії VIII скликання сільської ради віл 03 червня 2022 року № 532 «Про затвердження структури та загальної чисельності апарату Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області» та виведено  п`ять штатних одиниць старост.
		Розпорядженням Оліївського сільського голови №228-к/тр від 29.07.2022 з метою упорядкування та вдосконалення структури апарату сільської ради внесено зміни до структури та загальної чисельності апарату Оліївської сільської ради - виведено посаду старости, п`ять штатних одиниць.
		Крім того пунктом 4 вказаного розпорядження доручено відділу кадрової роботи та інформаційної діяльності апарату сільської ради попередити відповідно до чинного законодавства працівників апарату сільської ради, посади яких скорочуються про наступне вивільнення із займаних посад відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України не раніше, ніж через 2 місяці з дня попередження працівників.
		Згідно даних листа особистого ознайомлення, який є додатком до розпорядження сільського голови від 29.07.2022 № 228-к/тр, старост Світинського, Троковицького, Кам"янського, Новопільського, Вільського та Зокорівського старостинських округів, 01.08.2022 попереджено про наступне вивільнення працівників у порядку статті 49-2 Кодексу законів про працю України. 
		Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять шостої сесії VIII скликання № 600 від 05 серпня 2022 року було затверджено структуру та загальну чисельність апарату Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області у новій редакції з 08.08.2022.
		Крім того, рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять восьмої сесії VIII скликання № 651 від 07.10.2022 було достроково припинено повноваження старости Троковицького старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області ОСОБА_1 та звільнено його із займаної посади 07 жовтня 2022 року за скороченням чисельності працівників.
		Судом також встановлено, що ОСОБА_1 з 11 квітня 2022 року є добровольцем Оліївської територіальної громади № 1, що підтверджується наявним в матеріалах справи контрактом добровольця територіальної оборони та посвідченням добровольця територіальної оборони серії НОМЕР_1 .
		З приводу спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і гарантується місцеве самоврядування, що є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституціїі законів України (статті 1, 7, частина перша статті 140 Конституції України).
		Частиною третьою статті 140 та частиною першою статті 144 Конституції України передбачено, що територіальна громада здійснює місцеве самоврядування в порядку, встановленому законом, безпосередньо або через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Спеціальним законом, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до ст. 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
		Згідно зі ст. 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
		Частина 3 ст. 7 Закону №2493-III передбачає, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
		Основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є, зокрема додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави (ст. 8 Закону № 2493-III).
		Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Згідно п. 4 ст. 51 Закону № 280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради входить до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою. Сільська, селищна, міська рада за пропозицією сільського, селищного, міського голови може прийняти рішення про входження старост до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою.
		У відповідності ч. 1 ст. 54-1 Закону №280/97-ВР староста затверджується сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.
		За приписами ч. 2 ст. 54-1 Закону №280/97-ВР староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради.
		На старосту поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.
		Згідно ч. 4 ст. 54-1 Закону №280/97-ВР старостинський округ утворюється відповідною сільською, селищною, міською радою у складі одного або декількох населених пунктів (крім адміністративного центру територіальної громади), на території якого (яких) проживає не менше 500 жителів. При утворенні старостинських округів враховуються історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток таких старостинських округів та відповідної територіальної громади.
		При здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові. Староста не рідше одного разу на рік, протягом першого кварталу року, наступного за звітним, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений сільською, селищною, міською радою термін, звітує про свою роботу перед такою радою, жителями старостинського округу. Заслуховування звіту старости перед жителями старостинського округу відбувається на відкритій зустрічі, у спосіб, що дає можливість жителям старостинського округу поставити запитання, висловити зауваження та внести пропозиції. Інформація про відповідну зустріч, а також письмовий звіт старости оприлюднюються на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради та розміщуються у приміщенні ради не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення відповідної зустрічі. Порядок звітування старости визначається Положенням про старосту (ч. 6 ст. 54-1 Закону № 280/97-ВР).
		Відповідно до ч. 3 ст. 54-1 Порядок організації роботи старости визначається цим Законом та іншими законами України, а також Положенням про старосту.
		За приписами пункту 6-1 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання утворення старостинських округів, затвердження Положення про старосту, затвердження на посаду та звільнення з посади старости відповідно до закону. 
		Згідно з частиною 4 статті 20 Закону № 2493-ІІІ рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.
		Суд зазначає, що з дня набрання чинності Законом №1638-IX від 14.07.2021 року, тобто з 01.08.2021 року, яким виключено статтю 79-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ("Дострокове припинення повноважень старости"), звільнення старости з посади відбувається на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а також на особливих підставах, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
		У статті 22 КЗпП України, якою передбачені гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, наголошено, що будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
		Підстави припинення трудового договору наведені у статті 36 КЗпП України, а підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця - у статтях 40, 41 КЗпП України.
		Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;
		Як встановлено статті 49-2 КЗпП України (станом на момент виникнення спірних правовідносин) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, повідомляє державну службу зайнятості про заплановане вивільнення працівників. Повідомлення має містити інформацію про заплановане масове вивільнення працівників, визначену частиною другою статті 49-4 цього Кодексу, та проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Повідомлення обов`язково подається виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику). У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього підприємства (установи, організації).
		Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період, а також у зв`язку з неможливістю забезпечення працівника роботою, визначеною трудовим договором, у зв`язку із знищенням (відсутністю) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій.
		Отже, умовою припинення трудових відносин з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, є, зокрема, ліквідація підприємства, установи, організації (державного органу) або їхня реорганізація, що поєднана зі скороченням штату/чисельності працівників та/або змінами в організації роботи (праці), унаслідок яких працівник надалі об`єктивно не може виконувати посадові обов`язки за посадою, яку обіймав до запровадження змін в організації праці, а щодо переведення на іншу посаду він або заперечує або для цього об`єктивно немає можливості.
		Нормативне тлумачення частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України дає підстави для висновку, що роботодавець одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати, відповідно до своєї кваліфікації.
		Враховуючи, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника або уповноважений ним орган із дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які були на день звільнення.
		Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 09.07.2020 у справі № 809/2894/13-а та від 20.05.2021 у справі № 420/4573/19, наголошував на тому, що однією з правових гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги ч. 2 ст. 40, ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
		Судом встановлено, що  позивачеві не пропонувались будь-які вакантні посади чи інша робота в межах нової структури та чисельності апарату Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка була затверджена рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять шостої сесії VIII скликання № 600 від 05 серпня 2022 року. 
		Варто відмітити, що в силу приписів ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП України та висновків Верховного Суду, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці роботодавець зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		Крім цього, відповідачем не надано доказів, що при звільненні ОСОБА_1 було розглянуто питання його переважного права на залишення на роботі відповідно до статті 42 КЗпП України.
		Посилання представника Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на ту обставину, що межах нової структури та чисельності апарату Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка була затверджена рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять шостої сесії VIII скликання № 600 від 05 серпня 2022 року були відсутні  посади, які б відповідали його кваліфікації, не підтверджується жодними доказами. Матеріали справи не містять жодних даних, які б вказували на реалізацію обов"язку органу місцевого самоврядування запропонувати позивачеві іншу посаду. 
		Крім того, суд звертає увагу, що структура та чисельность апарату Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, яка була затверджена рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять шостої сесії VIII скликання № 600 від 05 серпня 2022 року містить 1 штатну одиницю старости, однак  матеріали справи не містять доказів того, що кандидатуру   ОСОБА_1 розглядали для зайняття вказаної посади.
		Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не вжито належних заходів до працевлаштування позивача.
		Щодо посилання позивача на ту обставину, що під час звільнення ОСОБА_1 не було враховано його членство у добровольчому формуванні та передбачені приписи статті 119 КЗпП України, суд зазначає наступне.
		Порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування добровольчих формувань територіальних громадвизначаються Законом України «Про основи національного спротиву» від 16 липня 2021 року №1702 ( далі Закон №1702) та Положенням про добровольчі формування територіальних громад, яке затверджено постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 29 грудня 2021 року № 1449 (далі Положення про ДФТГ).
		Доброволець Сил територіальної оборони Збройних Сил України - громадянин України або іноземець чи особа без громадянства, який перебуває в Україні на законних підставах впродовж останніх п`яти років та на добровільній основі зарахований до проходження служби у складі добровольчого формування Сил територіальної оборони Збройних Сил України (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702).
		Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) - воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 1702).
		Національний спротив - комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України п.8 ч.1 ст. 1 Закону №1702.
		Приписами статті 8 цього Закону діяльність ДФТГ здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.
		Сили територіальної оборони Збройних Сил України це окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (пункт 15 частини 1 статті 1 Закону № 1702).
		Відповідно до ст. 4 цього Закону територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових.
		Військова складова територіальної оборони включає органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони.
		Військово-цивільна складова територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та ДФТГ, які залучаються до територіальної оборони.
		За змістом ст. 23 цього Закону фінансування та матеріально-технічне забезпечення національного спротиву здійснюються за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також з інших не заборонених законодавством України джерел.
		Відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону порядок утворення, комплектування, функціонування, підстави та порядок розформування ДФТГ визначаються Положенням про ДФТГ, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Межі завдань територіальної оборони, визначених Законом №1702 наведені у п.2  Положення про ДФТГ.
		За змістом пунктів 4,6,9,10,21 цього Положення про ДФТГ члени добровольчих формувань під час виконання завдань територіальної оборони можуть застосовувати особисту мисливську зброю та набої до неї відповідно до Порядку застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї та набоїв до неї під час виконання завдань територіальної оборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1448.
		Членство у добровольчому формуванні не звільняє від обов`язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Добровольче формування утворюється зборами ініціативної групи жителів територіальної громади у присутності командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та уповноважених представників органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. Збори вважаються правоможними, якщо в них беруть участь не менш як п`ять осіб, а також командир військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представники органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади. За результатами зборів складається протокол зборів ініціативної групи про утворення добровольчого формування територіальної громади (далі протокол). Протокол складається у трьох примірниках у довільній формі та повинен містити таку інформацію про збори ініціативної групи: дату проведення; місце проведення; прізвища та імена членів ініціативної групи, які беруть участь в утворенні добровольчих формувань; прізвища, імена та посади запрошених осіб, зокрема командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представників органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади; рішення про обрання головуючого на зборах; рішення про утворення добровольчого формування; рішення, ухвалене в установленому порядку Командуванням Сил територіальної оборони Збройних Сил, щодо утворення добровольчого формування в цій територіальній громаді; рішення про затвердження кандидата на посаду командира добровольчого формування; підпис головуючого на зборах; підписи командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил та представників органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, присутніх на зборах.
		Один примірник протоколу зберігають члени ініціативної групи. Два примірники протоколу передаються до органу місцевого самоврядування, на території юрисдикції якого функціонуватиме таке добровольче формування, для погодження кандидата на посаду командира добровольчого формування, один з яких у подальшому разом з рішенням відповідного органу місцевого самоврядування про погодження кандидата на посаду командира добровольчого формування надсилається командирові відповідної військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил.
		Пунктом 21 цього Положення про ДФТГ, встановлено, що контракт добровольця тероборони укладається між особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні та її командиром. Такі особи укладають контракт добровольця територіальної оборони строком на три роки. Форма такого контракту затверджується Міністерством оборони України.
		Форму контракту добровольця територіальної оборони та посвідчення добровольця територіальної оборони затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за № 307/37643.
		Пунктом 3 Форми контракту добровольця територіальної оборони передбачено, що на добровольця територіальної оборони, який уклав цей контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та статті 119 КЗпП України.
		Отже наведеними нормами матеріального права передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, який може відбуватися шляхом проходження військової служби або добровільного супротиву, шляхом добровільної участі, як доброволець територіальної оборони органу місцевого самоврядування, що не включає проходження військової служби у Збройних Сил України або альтернативної служби, яка регулюється Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу».
		Відповідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
		Редакція частини 3 статті 119 КЗпП України, яка була чинною на час укладення позивачем контакту добровольця, було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
		19 липня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ (далі Закон № 2352-ІХ), яким у частині третій статті 119 КЗпП України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».
		Отже, гарантії для працівників визначені у частинах 1 і 3 статті 119 КЗпП є різними, оскільки частиною 1 гарантовано право працівника на збереження місця роботи і середнього заробітку на час виконання державних або громадських обов`язків, не пов`язаних із проходженням працівником військової служби, проте як частиною 3 даної статті передбачені працівникам гарантії під час проходження військової служби.
		Як уже зазначалося вище, ОСОБА_1 з 11 квітня 2022 року є добровольцем Оліївської територіальної громади № 1, що підтверджується наявним в матеріалах справи контрактом добровольця територіальної оборони та посвідченням добровольця територіальної оборони серії НОМЕР_1 .
		Тобто, з 11 квітня 2022 за позивачем закріплені  усі гарантії, що передбачені  частиною 1 статті 119 КЗпП, зокрема права на збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
		Крім того суд звертає увагу, що наявність гарантій, передбачених частиною 1 статті 119 КЗпП, законодавець не пов"язує з колом обов"язків добровольця територіальної оборони та часом їх виконання. Відтак, доводи відповідача з приводу того, що в Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області були відсутні підстави для збереження за позивачем займаної посади старости, оскільки діяльність, яка передбачена контрактом добровольця територіальної громади виконувалася позивачем у позаробочий час, суд не приймає. 
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять восьмої сесії VIII скликання від 07 жовтня 2022 року № 651 "Про дострокове припинення повноважень старости Троковицького старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та звільнення старости ОСОБА_1 " є протиправним та підлягає скасуванню, що є підставою для поновлення позивача на посаді старости.
		Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача у зв`язку з незаконним звільненням, суд керується такими мотивами.
		Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При цьому суд враховує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 в справі № 821/3795/15-а.
		Так, у пунктах 46-48 зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що за приписами частини першої статті 235 КЗпП України на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулось незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі (незалежно від скорочення посади, яку обіймав позивач).
		Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені у частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а отже, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.
		Відтак, за результатами касаційного розгляду Верховний Суд скасував рішення суду першої та апеляційної інстанцій в частині зобов`язання відповідача вирішити питання про працевлаштування позивача на роботі (таке рішення було обумовлене скороченням посади, з якої позивача незаконно звільнили) та в цій частині прийняв нове рішення, яким поновив позивача на раніше займаній посаді.
		Таким чином, суд приходить висновку про необхідність поновлення позивача на посаді старости Троковицького старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області з дня його звільнення, тобто з 07 жовтня 2022 року.
		При цьому, рішення суду в цій частині необхідно звернути до негайного виконання в силу приписів ч. 7 ст. 235 КЗпП України та п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України.
		Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд виходить з таких міркувань.
		Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
		Як зазначено в абзаці 5 пункту 10. 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі", задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати. Період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Згідно з абз. "з" п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року (далі Порядок № 100), цей Порядок застосовується у випадку вимушеного прогулу.
		Абзацами 3, 4 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, тобто, що передують дню звільнення.
		Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).
		Згідно даних Пенсійного фоду України на підставі відомостей з довідки форми ОК- 5, заробітна плата   ОСОБА_1 за серпень 2022 року складає - 30600,00 грн, за вересень 2022 року - 20600,00 грн, відтак середньоденний заробіток - 1137,78 грн (51200,00 грн / 45 робочих днів).
		З розпорядження Оліївського сільсмького голови № 343-к/тр від 21.10.2022 вбачається, вбачається, що з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок до дня фактичного розрахунку - 24.10.2022, в тому числі виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку та компенсацію за 27 календарні дні невикористаної щорічної основної відпустки за період з 01 грудня 2021 року по 24 жовтня 2022 року.
		Враховуючи викладене та заявлені позивачем позовні вимоги, період вимушеного прогулу позивача складає 157 робочих днів, за період з 25.10.2022 до 31.05.2023.
		Відтак, у зв`язку з поновленням позивача на роботі на його користь підлягає стягненню середній заробіток період вимушеного прогулу в загальній сумі 178631,46 грн (157*1137,78).
		Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Таким чином, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць підлягають негайному виконанню.
		Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
		За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач  відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому помилково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 992,40 грн не може бути стягнутий з відповідача.
		Питання повернення помилково сплаченого судового збору вирішується у порядку статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" шляхом подання особою, яка його сплатила, до суду клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору.
		 
		Керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		вирішив:
		 
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Л. Ступницького, 68, с. Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ: 04348409) визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - задовольнити.
		Визнати протиправними та скасувати рішення Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять восьмої сесії VIII скликання від 07 жовтня 2022 року № 651 "Про дострокове припинення повноважень старости Троковицького старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області та звільнення старости ОСОБА_1 ".
		Поновити ОСОБА_1 на посаді старости Троковицького старостинського округу Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області з 07 жовтня 2022 року.
		Cтягнути з Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25.10.2022 року до 31.05.2023 року в сумі 178631,46 грн.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя                                                                                 Є.Ю. Романченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...