Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/8138/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2023. Зареєстровано: 08.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2023.
Дата набрання законної сили: 07.09.2023
Номер судового провадження: П/520/8917/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		07 серпня 2023 р. № 520/8138/23 
		Харківський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого судді Єгупенка В.В., 
		розглянувши у приміщенні суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) (Державної організації (установа, заклад) Військова частина НОМЕР_2 ), третя особа - Державна прикордонна служба України про визнання протиправним та скасування рішення,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби 2 категорії - перекладача 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «ЧОП» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону майстер-сержанта ОСОБА_2 від 29.03.2023 року про відмову у перетині кордону громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення від 29.03.2023 про відмову у перетині кордону, на думку позивача, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
		Судовим розглядом встановлено, що 29.03.2023 ОСОБА_1 було відмовлено у перетині державного кордону на підставі рішення інспектора прикордонної служби 2 категорії перекладача 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби «ЧОП» відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону майстер-сержанта ОСОБА_2 .
		Вказане рішення мотивоване пунктом 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», посилаючись окрім цього на Закон України «Про правовий режим воєнного стану», Указ Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, інспектор зазначила, що ОСОБА_1 не надав документів, що підтверджують підставу для виїзду за кордон.
		Позивач посилається на те, що однією з підстав перетину кордону військовозобов`язаними громадянами чоловічої статі є наявність на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років. Позивачем, при перетині кордону, було пред`явлено посвідчення батька багатодітної родини та посвідчення дітей, що мають пільги дитини з багатодітної родини.
		Позивач посилається на освідчення № НОМЕР_3 , виданого Комітетом у справах сім`ї, молоді та спорту по Жовтневому району Департаменту у справах сім`ї, молоді та спорту ХМР, відповідно до якого  ОСОБА_1 має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей. Строк дії посвідчення продовжено до 31 травня 2023 року. Тобто до 31.05.2023 року, як зазначив позивач, він перебуває у статусі батька багатодітної родини.
		Також, позивачем надано посвідчення дитини з багатодітної сім`ї № НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , відповідно до якого вона має право на пільги, передбачені законодавством для дітей з багатодітних сімей.
		Позивач не погоджується з вказаним рішенням та вважає його протиправним, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом. 
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про прикордонний контроль» №1710-VI від 05.11.2009 (далі - Закон №1710), іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Відповідно до п.2 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
		Згідно п.3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.
		У подальшому строк дії воєнного стану продовжувався відповідними указами Президента України та триває наразі. 
		29.12.2021 Кабінет Міністрів України відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» своєю постановою №1455 затвердив Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан (далі - Порядок №1455, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (п.1 Порядку №1455).
		Згідно п.2 Порядку №1455, правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України Про правовий режим воєнного стану та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
		Встановлення особливого режиму здійснюється військовим командуванням на підставі Указу Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях (п.4 Порядку №1455).
		Відповідно до п.8 Порядку №1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.
		Отже, під час дії на території України воєнного стану, чоловік віком від 18 до 60 років є таким, якому заборонено виїзд за територію України, і саме він повинен надати Державній прикордонній службі документи, відповідно до яких він має право виїхати за межі території України.
		Державна прикордонна служба України неодноразово повідомляла, що на період дії правового режиму воєнного стану Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні виїзд за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років забороняється. Всі громадяни, які підпадають під виключення, повинні мати необхідні документи для підтвердження.
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 (далі - Закон №3543, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Згідно ч. 1 ст. 23 Закону №3543, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані : заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років; жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років; жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи; усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років; зайняті постійним доглядом 
		Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
		Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти; наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки; жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа : військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення; працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення; осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України,
		Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
		Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
		Станом на час виникнення спірних у даній справі відносин в Україні діяв воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію, а тому конституційне право громадян України на вільне залишення території України обмежувалось законодавством.
		З матеріалів справи судом встановлено, що 29.03.2023 року о 16:30 год. на виїзд з України у пункті пропуску для залізничного сполучення «Чоп»(Страж) прибув громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на паспортний контроль надав: - паспорт громадянина України для виїзду закордон серії НОМЕР_5 вид. 18.02.2021 року; копію свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_6 ; копію посвідчення Серії НОМЕР_7 відповідно до якого пред`явник цього посвідчення має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей;- три копії Свідоцтв про народження.
		ОСОБА_1 є особою призовного віку, яким обмежено право на перетин державного кордону.
		Як на підставу перетину державного кордону позивачем зазначено, що він є багатодітним батьком. 
		Судом встановлено, що одному з дітей ОСОБА_1 виповнився 21 рік, крім того будь-яких військово-облікових документів позивач не надав. 
		У зв`язку з тим, що надані на паспортний контроль ОСОБА_1 документи не надають йому права на перетин Державного кордону України, в період дії воєнного стану, відповідачем було прийнято рішення про відмову йому у перетинанні державного кордону України.
		Порядок перетинання державного кордону України громадянами України визначено Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57 (зі змінами).
		Пунктом 2.6 Правил визначено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: - жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
		Згідно наданих позивачем документів, а саме свідоцтво про народження серії  НОМЕР_8 , дочка позивача ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день виникнення спірних правовідносин є повнолітньою особою.
		Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» №3854-ХІІ від 21.01.1994 (далі - Закон №3854, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.
		Відповідно до статті 2 Закону №3854, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є : паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).
		У передбачених міжнародними договорами України випадках замість документів, зазначених у частині першій цієї статті, для виїзду з України і в`їзду в Україну можуть використовуватися інші документи.
		Перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону (ст.3 Закону №3854).
		Постановою Кабінету Міністрів України №57 від 17.01.1995 були затверджені Правила перетинання державного кордону громадянами України.
		Пунктом 2 Правил №57 передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.
		Відповідно до абз. 13 п. 23 Правил №57, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону.
		При цьому, в разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану рішення щодо надання дозволу на виїзд за межі України особі чоловічої статі, яка супроводжує дитину, яка не досягла 16-річного віку, приймається з урахуванням приналежності супроводжуючої особи до переліку категорій осіб, які звільнені від військової служби та мобілізації, за наявності у неї підтвердних документів.
		У зв`язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента №64/2022 та на виконання вимог Закону №389, Адміністрація Державної прикордонної служби України листом №23-6855/0/6-22-Вих від 17.03.2022 «Щодо порядку організації виїзду за кордон на період дії правового режиму воєнного стану органам Держприкордонслужби» надано відповідні роз`яснення.
		Відповідно до п.п.4 п.3 вищевказаного листа, обмеження щодо заборони на період дії правового режиму воєнного стану виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років не застосовуються до осіб, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
		Підтверджуючими документами можуть бути, зокрема, свідоцтво про народження дитини (дітей) + свідоцтво про смерть матері дитини/рішення суду про позбавлення матері батьківських прав/визнання безвісти відсутньою/рішення суду про розлучення з визначення місця проживання з батьком.
		Таким чином, особа чоловічої статі, при перетині державного кордону на виїзд з України в пункті пропуску повинна надати, крім паспортних документів, документи, які б підтверджували його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема факт, що на його утриманні перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
		Суд зазначає, що станом на день винесення оспорюваного рішення позивач не підпадав під категорії чоловіків, яким дозволено виїзд за межі території України. Позивачем належних чином оформлених документів на спростування заборони виїзду під час мобілізації, не надано.
		Посвідчення № НОМЕР_3 , за яким позивач має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей, не є документом на підтвердження дозволу виїзду за межі України у розумінні положень вищезазначених норм права. 
		Відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не підпадає під категорію осіб які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації як військовозобов`язані за підставою  «жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років», оскільки одній його дитині виповнився 21 рік, а будь-яких військово -облікових документів, які би свідчили, що він звільнений від призову за цією підставою позивач не надав.
		Додатково суд зазначає, що оспорюване рішення про заборону виїзду є разовим і при пред`явленні позивачем документів, які надають право на виїзд з України, таке рішення жодним чином не створить перешкод для перетину позивачем кордону України за наявності на це законних підстав.
		Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Предметом доказування відповідно до ч.2 ст. 73 КАС України є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
		У відповідності до вимог ст.139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають
		Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		вирішив:
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до НОМЕР_1 прикордонного загону (м. Чоп) (Державної організації (установа, заклад) Військова частина НОМЕР_2 ), третя особа - Державна прикордонна служба України про визнання протиправним та скасування рішення  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя В.В. Єгупенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...