Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/129/22 (908/1333/22) : Господарські справи (до 01.01.2019); Справи про банкрутство; Банкрутство.
Надіслано судом: 08.08.2023. Зареєстровано: 08.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 09.08.2023.
Дата набрання законної сили: 06.07.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		06 липня 2023 року 
		м. Київ
		 
		Справа № 908/129/22 (908/1333/22) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Банаська О. О. - головуючого, Картере В. І., Пєскова В. Г.
		за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.
		 
		за участю представників:
		скаржника (Головного управління ДПС у Запорізькій області): Карпюк І. С.
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області 
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023
		у складі колегії суддів: Мороза В. Ф. (головуючого), Кузнецова В. О.,            Чередка А. Є.
		 
		та на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022
		у складі судді Ніколаєнка Р. А.
		 
		у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"
		 
		до Державної податкової служби України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу Головного управління ДПС у Запорізькій області 
		про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.07.2021 №№ 0100930703, 0100940703, 0100950703, 0100960703, 0101050717, 0101060717,                    0101030717, прийнятих на підставі акту перевірки від 24.06.2021                                                         № 5470/08-01-07-03/00382094
		в межах справи № 908/129/22
		про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст та підстави наведених у позові вимог
		 
		1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.01.2022 відкрито провадження у справі № 908/129/22 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Запорізька кондитерська фабрика"                                 (далі - ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика"), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Саланську Ілону Любомирівну.
		 
		2. 08.08.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява боржника ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? до відповідача Державної податкової служби України (м. Київ) в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя) (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Запорізькій області від 23.07.2021 №№ 0100930703, 0100940703, 0100950703, 0100960703, 0101050717, 0101060717, 0101030717, прийнятих на підставі акта перевірки від 24.06.2021             № 5470/08-01-07-03/00382094, а також розподілу витрат по сплаті судового збору в сумі 18 566,51 грн.
		 
		3. В обґрунтування позову ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? зазначило, що документальна планова виїзна перевірка позивача за період діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2021 з метою перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.01.2017 по 31.03.2021 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування була проведена ГУ ДПС у Запорізькій області з порушенням статті 522 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (далі - ПК України), якою встановлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), яка є чинною та не була змінена до теперішнього часу. Постанову Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 № 89 ?Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок? (далі - ПКМУ № 89) позивач вважав такою, що не підлягає застосуванню, оскільки на його думку вона суперечить нормам пункту 2.1 статті 2, пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України і оскільки документальна планова виїзна перевірка позивача проведена відповідачем незаконно, то висновки акту перевірки від 24.06.2021 № 5470/08-01-07-03/00382094 не можуть бути покладені в основу жодного правомірного рішення контролюючого органу, в тому числі спірних податкових повідомлень-рішень від 23.07.2021 №№ 0100930703, 0100940703, 0100950703, 0100960703, 0101050717, 0101060717, 0101030717. При цьому й з самими по собі висновками акту перевірки позивач також не погоджується, зазначаючи, що надані на перевірку первинні документи є належними, достовірними та допустимими доказами, які підтверджують проведення                      ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? господарських операцій, які чи належне оформлення яких спростовуються відповідачем.
		 
		4. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15.08.2022 зазначену позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи № 908/129/22 про банкрутство ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика?, відкрито провадження за заявою, ухвалено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
		 
		Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
		 
		5. У період з 05.05.2021 по 02.06.2021 включно та з продовженням терміну на 10 днів починаючи з 03.06.2021, ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 77.1. пункту 77.4 статті 77 ПК України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України ?Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування? та відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2021 рік, з урахуванням ПКМУ № 89, згідно наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.04.2021 № 1091-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" - за період діяльності з 01.01.2017 по 31.03.2021 з метою перевірки питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з 01.01.2017 по 31.03.2021 з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		 
		6. За результатами проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 24.06.2021                        № 5470/08-01-07-03/00382094 (далі - акт перевірки). 
		 
		7. Позивач подав відповідачу заперечення до акту перевірки, в якому на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1, пункту 78.2 статті 78, підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 87 ПК України наполягав на проведенні документальної позапланової перевірки з метою повного перегляду результатів документальної планової виїзної перевірки дотримання ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2021. 
		 
		8. Комісією з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок платників податків Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечення позивача на акт перевірки залишені без задоволення, а висновки акта без змін, про що відповідач направив посадовим особам ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" лист з обґрунтуванням позиції комісії від 21.07.2021                                    вих. № 44270/6/08-01-07-03-08.
		 
		9. ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі акта перевірки прийнято низку податкових повідомлень-рішень, в тому числі податкові повідомлення-рішення, відносно яких заявлено позовні вимоги:
		- форми ?Р? № 0100930703, яким ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 812 082,25 грн, в тому числі 719 579,00 грн за податковими зобов`язаннями та 92 503,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
		- форми ?Р? № 0100940703, яким ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 319 601,25 грн, в тому числі 255 681,00 грн за податковими зобов`язаннями та 63 920,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
		- форми ?В4? № 0100950703, яким ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 4 315,00 грн за декларацією номер реєстрації в контролюючому органі 909084210, дата реєстрації в контролюючому органі 19.04.2021, звітний (податковий) період, за який подано декларацію - березень 2021 року;
		- форми ?В1? № 0100960703, яким ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, у розмірі 121 845,00 грн за декларацією номер реєстрації в контролюючому органі 9307741136, дата реєстрації в контролюючому органі 18.01.2019, звітний (податковий) період, за який подано декларацію - грудень 2018 та за декларацією номер реєстрації в контролюючому органі 9185843154, дата реєстрації в контролюючому органі 19.08.2019, звітний (податковий) період, за який подано декларацію - липень 2019 року та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі                               30 461,25 грн;
		- форми ?Д? № 0101050717, яким ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 67 646,25 грн, у тому числі 43 272,75 грн за податковими зобов`язаннями, 10 818,19 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 13 555,31 грн пені;
		- форми ?Д? № 0101060717, яким ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 6 956,46 грн, у тому числі 3 606,06 грн за податковими зобов`язаннями, 2 220,78 грн за штрафними (фінансовими) санкціями,                           1 129,61 грн пені;
		- форми ?ПС? № 0101030717, яким до ПрАТ "Запорізька кондитерська фабрика" застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 1 020,00 грн.
		 
		10. Позивач до Державної податкової служби України подав скаргу на податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту перевірки, за результатом розгляду якої рішенням ДПС України від 05.11.2021 № 25083/6/99-00-06-01-01-06 зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга в цій частині без задоволення.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		11. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі                                           № 908/129/22(908/1333/22) позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 23.07.2021, які прийняті на підставі акта ГУ ДПС у Запорізькій області документальної планової виїзної перевірки податкового валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 24.06.2021 № 5470/08-01-07-03/00382094.
		 
		12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що протиправна ПКМУ № 89 та неправомірно з огляду на це проведена відповідачем перевірка позивача, мають наслідком протиправність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки на підставі акта перевірки від 24.06.2021 № 5470/08-01-07-03/00382094, і таке є достатньою самостійною підставою для задоволення позову ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика".
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 залишено без змін.
		 
		14. Залишаючи оскаржене судове рішення без змін, суд апеляційної інстанції з урахуванням висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) (провадження                      № 12-92гс20) та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19, дійшов висновку, що позов боржника ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? контролюючого органу про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Запорізькій області від 23.07.2021 №№ 0100930703, 0100940703, 0100950703, 0100960703, 0101050717, 0101060717, 0101030717, який надійшов до Господарського суду Запорізької області в межах справи № 908/129/22 про банкрутство ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? має розглядатися господарським судом в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. 
		 
		15. Також, колегія суддів апеляційної інстанції відхилила як помилкові твердження апелянта про те, що оскільки заперечень стосовно підстав для проведення документальної планової виїзної перевірки ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? надано не було, то перевірка проведена правомірно, на законних підставах і підстави для скасування винесених за результатом її проведення ППР відсутні.
		 
		16. Крім того, судом апеляційної інстанції спростовано аргументи скаржника щодо помилковості доводів про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, встановлених положеннями пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, дійшовши висновку, що оскільки відповідно до сформованих висновків Верховного Суду та того факту, що пункт 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення"                    ПК України є нормою вищої юридичної сили, ніж ПКМУ № 89, правильним є висновок, що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню саме норми ПК України.
		 
		Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги 
		 
		17. 23.05.2023 ГУ ДПС у Запорізькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) з вимогами оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		 
		18. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження наводить:
		1) пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи в контексті цієї підстави про:
		- невірне тлумачення судом попередньої інстанції положень глави 8 розділу ІІ       ПК України;
		- невірне тлумачення пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, з викладенням позиції, яка ґрунтується на висновках, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21, від 23.02.2023 у справі № 600/1402/22-а, від 28.12.2022 у справі № 160/14248/21, від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21, від 28.10.2022 у справі № 900/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, з якими не погоджується скаржник та вважає, що в цій справі наявні підстави для відступу від таких правових позицій адміністративних судів;
		- не застосовано норми, як з огляду на спірні правовідносини підлягали застосуванню, а саме пункт 77.1 статті 77 ПК України;
		 
		2) пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи в контексті цієї підстави про:
		- недослідження судом зібраних у справі доказів, що підтверджують (спростовують) наявність причинно-наслідкового зв`язку між процедурними порушеннями (допущеними на переконання позивача) з прийняттям оскарженого податкового повідомлення-рішення;
		- недослідження судом зібраних у справі доказів щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		(ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика?)
		 
		19. 03.07.2023 до Верховного Суду від ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? надійшов відзив з проханням залишити касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) без змін з огляду на таке:
		- обставини у справі № 908/129/22 (908/1333/22) встановлені судами попередніх інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів з дотриманням вимог процесуального закону. Тобто суди дотримались принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в сукупності, у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватись на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін;
		- на цей час сформована судова практика, яка підтверджує те, що мораторій на проведення податкових перевірок на період дії карантину прямо закріплений пунктом 522 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України та зазначена норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Згідно із пунктом 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу. Отже і зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України;
		- факт того, що відповідач був допущений позивачем до проведення перевірки не є та не може бути підставою чи умовою для обмеження права позивача на звернення до суду із відповідним позовом про оскарження результатів перевірки, в тому числі з підстав невідповідності її проведення чинному законодавству України;
		- проведена перевірка відбулась всупереч законодавчій забороні, в порушення статей 8, 19 Конституції України, відповідно такі обставини тягнуть за собою протиправність податкових повідомлень - рішень ГУ ДПС у Запорізькій області віл 23.07.2021 №№ 0100930703, 0100940703, 0100950703, 0100960703, 0101050717, 0101060717, 0101030717, прийнятих за наслідками такої перевірки, а значить відсутня необхідність переходити до перевірки висновків такої перевірки викладених у акті перевірки від 24.06.2021                                                        № 5470/08-01-07-03/00382094.
		 
		Касаційне провадження
		 
		Рух касаційної скарги
		 
		20. Одночасно з поданням касаційної скарги, скаржником подано клопотання про передачу справи № 908/129/22 (908/1333/22) на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		21. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 908/129/22 (908/1333/22) за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022, розгляд якої призначено на 06.07.2023.
		 
		22. Зазначеною ухвалою встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на касаційну скаргу та на клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		23. 03.07.2023 до Верховного Суду від ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? надійшов відзив з проханням залишити касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області без задоволення, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі № 908/129/22 (908/1333/22) без змін.
		 
		24. Одночасно, 03.07.2023 до Верховного Суду від ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? надійшли заперечення на клопотання скаржника про передачу справи на Великої Палати Верховного Суду з огляду на відсутність обґрунтованих та достатніх підстав для його задоволення.
		 
		25. 03.07.2023 до Верховного Суду від ГУ ДПС у Запорізькій області надійшли додаткові пояснення щодо узагальнення викладених в касаційній скарзі та клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду підстав для відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що викладені у постановах від 23.02.2023 у справі                           № 160/20112/21, від 23.02.2023 у справі № 600/1402/22-а, від 28.12.2022 у справі № 160/14248/21, від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21.
		 
		Розгляд клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		26. Скаржник посилаючись в обґрунтування поданого клопотання на приписи частини третьої статті 302 ГПК України стверджує про наявність виключної правової проблеми, яка потребує вирішення Великою Палатою Верховного Суду з огляду на відсутність єдиного правового підходу на рівні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо вирішення подібних спорів.
		 
		27. Також клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивовано необхідністю відступу від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, що викладені у постановах від 23.02.2023 у справі № 160/20112/21, від 23.02.2023 у справі             № 600/1402/22-а, від 28.12.2022 у справі № 160/14248/21, від 28.12.2022 у справі № 420/22374/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі № 160/24072/21, від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21.
		 
		28. Розглянувши наведене клопотання касанта, проаналізувавши норми процесуального законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
		 
		29. Згідно із частиною п`ятою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		 
		30. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики. Однак суд не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон під час проведення реформ або запровадження покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх усе ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.
		 
		31. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), беруться до уваги такі чинники: 1) існування "глибоких та довгострокових розходжень" у відповідній судовій практиці національних судів; 2) наявність у національному законодавстві механізмів подолання таких розбіжностей; 3) фактичне запровадження механізмів подолання розбіжностей і, якщо так, то 4) ефективність таких механізмів (висновок викладений в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 910/8130/17, від 30.06.2020 у справі № 908/2155/18, від 15.09.2020 у справі № 910/32643/15, від 14.09.2021 у справі № 757/7499/17-ц, від 22.02.2022 у справі № 663/3629/19).
		 
		32. Проте, клопотання касанта необхідним критеріям не відповідає, адже не містить викладення правової проблеми, яку містить ця справа саме у правозастосуванні, зокрема обґрунтування, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.
		 
		33. Посилання скаржника на наявність кількісного критерію, який на його думку свідчить про існування виключної правової проблеми у цій справі, по суті зводиться до обґрунтування наявності підстав для відступу від наведених у клопотанні висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, що викладені в постановах наведених власне в поданому клопотанні без належного обґрунтування та фактичного доведення відсутності єдиного правового підходу у судовій практиці касаційної інстанції.
		34. Таким чином, скаржником у поданому клопотанні не доведено існування у цій справі виключної правої проблеми щодо застосування норм права при розгляді подібних спорів.
		 
		35. Крім того, Верховний Суд відхиляє клопотання в частині передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, обґрунтоване необхідністю відступити від висновків Верховного Суду, оскільки колегія суддів касаційної інстанції підстав для такого відступлення не вбачає.
		 
		Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		 
		36. Розглянувши в судовому засіданні матеріали касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та на рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 у справі № 908/129/22 (908/1333/22), заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з власної ініціативи, з огляду на таке.
		 
		Опис проблематики правозастосування
		 
		37. Об`єктом касаційного перегляду у цій справі є рішення суду першої інстанції, залишене без змін постановою апеляційного господарського суду, якою задоволено позов боржника до контролюючого органу про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, поданий та розглянутий за правилами загального позовного провадження в межах справи про банкрутство.
		 
		38. Проаналізувавши предмет та зміст заявлених вимог скарги, висновки судів зроблених за результатом розгляду цієї скарги, доводи скаржника та аргументи сторін щодо скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність у цій справі проблематики, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування статей 1, 2, 7 КУзПБ у співвідношенні із приписами пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статтями 2, 4, 5, 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) стосовно розгляду майнового спору за позовом боржника до контролюючого органу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за правилами загального позовного провадження в межах справи про банкрутство.
		 
		 
		 
		Відступ від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду
		 
		39. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.04.2023 у справі               № 320/12137/20 визначаючись щодо предметної юрисдикції спору за позовом суб`єкта господарювання відносно якого відкрито провадження у справі про банкрутство до органу ДПС про стягнення грошових коштів (пеня нарахована на суму бюджетної заборгованості, збитки, інфляційні втрати, 3 % річних, моральна шкода) відступаючи в свою чергу від висновку Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) дійшла, з поміж іншого, таких висновків:
		- регламентація процесуальних відносин нормами матеріального права без об`єктивної необхідності створює перешкоди для належної реалізації принципу правової визначеності, що має об`єктивні ризики при правозастосуванні;
		- правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ;
		- у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України йдеться про звернення до суду з "майновими вимогами до боржника", а у статті 7 КУзПБ - про "всі майнові спори, стороною в яких є боржник";
		- спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме частини першої статті 20 ГПК України, пунктом 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України;
		- ураховуючи сутність і правову природу спірних правовідносин, приписи процесуального закону мають превалюючу дію при розв`язанні колізій щодо обрання належної судової юрисдикції (пункти 94 - 98 постанови).
		 
		40. Верховний Суд вважає необхідним відступити від зазначених висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 з таких підстав.
		 
		41. Так, частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). 
		 
		42. За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України (в редакції станом на 01.04.2023).
		 
		43. У такий спосіб законодавець встановив співвідношення законодавства про банкрутство як спеціального по відношенню до господарського процесуального законодавства як загального.
		 
		44. Слід звернути увагу на те, що у частині другій статті 2 Закону про банкрутство зазначалось, що цей Закон має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов`язаних з банкрутством суб`єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.
		 
		45. Ця норма була вилучена із Закону про банкрутство на підставі Закону України № 1258-VII від 13.05.2014 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом".
		 
		46. Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2971-IX від 20.03.2023 частину першу статті 2 КУзПБ доповнено абзацом другим, яким встановлено, що застосування положень ГПК України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		 
		47. Необхідно зауважити, що саме КУзПБ передбачає особливості розгляду справ про банкрутство. 
		 
		48. Так, відповідно до частин першої, другої статті 7 КУзПБ, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. 
		 
		49. Зазначена норма кореспондується з положеннями пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України, яким визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
		 
		50. Як зазначено вище, нормами КУзПБ та ГПК України визначено підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника як сторони у такому спорі в межах справи про банкрутство. У такий спосіб законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи у спорах однією із сторін яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. 
		 
		51. При цьому належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство. Таке урегулювання процедури розгляду спорів однією із сторін яких є боржник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства. 
		 
		52. Слід наголосити на тому, що саме виходячи з такого правового регулювання Велика Палата Верховного Суду послідовно застосовувала приписи Закону про банкрутство та КУзПБ як спеціальний процесуальний закон, що передбачає виняток із загального правила (позовного провадження) щодо особливостей провадження з розгляду господарськими судами справ про банкрутство. При цьому положення ГПК України як загальні норми права застосовувалися тоді, коли відсутнє правове регулювання в законодавстві про банкрутство (спеціальні норми процесуального права).
		 
		53. Так, у постанові від 20.01.2020 у справі № 50/311-б Велика Палата Верховного Суду виснувала про вказівку законодавця на наявність в Законі про банкрутство процесуальних норм, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії та з набранням чинності КУзПБ передбачено також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу (пункти 55-57 постанови) (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі                       № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).
		 
		54. У цій справі сторонами спору є боржник - ПрАТ ?Запорізька кондитерська фабрика? (позивач) та ГУ ДПС у Запорізькій області (відповідач), який в свою чергу, має грошові вимоги до боржника (позивача, боржника у межах даної справи), що виникли на підставі акта документальної позаплановою невиїзної перевірки № 5470/08-01-07-03/00382094 від 24.06.2021 та податкових повідомлень-рішень від 23.07.2021 №№ 0100930703, 0100940703, 0100950703, 0100960703, 0101050717, 0101060717, 0101030717.
		 
		55. Спір за позовом боржника про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим за своєю правовою природою, оскільки за наслідком його розгляду в податкового органу може виникнути право на стягнення з боржника певної грошової суми (майнове право), яка в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України є майном боржника (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від  21.09.2021 у справі № 905/2030/19 (905/1159/20) з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18 (пункти 77, 81) та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 05.07.2019 у справі № 826/17147/18 (пункти 17, 18)).
		 
		56. Розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18).
		 
		57. У разі коли боржник є стороною у спорі, такий спір має вирішуватися відповідно до статті 7 КУзПБ господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, за правилами, визначеними ГПК України, в межах цієї справи (подібна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 910/2034/20, від 02.02.2021 у справі № 925/1342/14).
		 
		58. За наявності існуючого у господарському суді провадження про банкрутство, діє правило виключної підсудності і справа підлягає розгляду господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, що відповідає приписам пункту 8 частини першої статті 20 і частини дев`ятої статті 30 ГПК України та частини другої та третьої статті 7 КУПБ (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.05.2021 у справі № 759/9008/19).
		 
		59. Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 27.06.2023 у справі № 911/4706/15 (911/1626/21) дійшла висновку, що мета та завдання розгляду справ позовного провадження, який охоплюється статтею 7 КУзПБ, окрім визначених загальними нормами ГПК України, полягає в тому, що вони повинні перебувати у взаємозв`язку із метою та завданнями, які закладені в основу реалізації судових процедур банкрутства та провадження у справі про банкрутство в цілому. Якщо триває ліквідаційна процедура, то питання наповнення ліквідаційної маси та з`ясування суми кредиторських вимог не може вирішуватися поза межами справи про банкрутство, оскільки є ризики порушення інтересів кредиторів через закриття провадження у справі про банкрутство до завершення вирішення відповідних спорів. Відтак, організаційною формою досягнення відповідного взаємозв`язку є запроваджений у статті 7 КУзПБ принцип концентрації, який покликаний спрямувати всі судові провадження щодо боржника у справі про банкрутство відповідно до цілей і завдань, визначених законодавцем у КУзПБ. Таким чином, частина друга статті 7 КУзПБ містить спеціальне правило, яке прямо вирішує питання територіальної (виключної) підсудності спорів у справах про банкрутство. На відміну від ГПК України, в якому за критерій розгляду справи взято місцезнаходження суду або особи, КУзПБ встановлює самостійний універсальний критерій підсудності справ, стороною в яких є боржник: в межах справи про банкрутство.
		 
		60. Виходячи з диспозиції статті 7 КУзПБ, участь боржника у спорі саме як сторони (позивача, відповідача) передбачає, що у будь якому випадку за результатами розгляду спору настають правові наслідки для боржника (набуття, припинення, зміна прав чи обов`язків).
		 
		61. За позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеною в постанові від 23.09.2021 у справі № 904/4455/19 за змістом пункту 8 частини першої статті 20, частини тринадцятої статті 30 ГПК України, з якими кореспондуються приписи статті 7 КУзПБ, процесуальний закон визначає правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, незалежно від моменту виникнення таких вимог, зокрема справ за позовами з майновими (грошовими) вимогами до боржника, позовне провадження у яких відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство відповідача, стосовно яких у частині третій статті 7 КУзПБ встановлено імперативну вимогу їх передачі до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, для розгляду по суті спору в межах цієї справи. 
		 
		62. Крім того, приписами статті 7 КУзПБ визначено, що у разі якщо відповідачем у такому спорі є суб`єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
		 
		63. Таким чином, КУзПБ допускає, що відповідачем у спорі, який розглядається у межах справи про банкрутство може бути суб`єкт владних повноважень.
		 
		64. При цьому, норма наведеної статті передбачає, що у цьому разі суд керується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи.
		 
		65. Системний аналіз положень зазначених кодексів (ГПК України, КУзПБ) дає підстави вважати, що законодавець мав на меті сконцентрувати розгляд всіх майнових та грошових вимог за участі боржника саме в межах однієї процедури - процедури банкрутства, що має забезпечити повноту та комплексність вирішення питання платоспроможності боржника в процесі застосування відповідних процедур.
		 
		66. У свою чергу, вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення як майновий спір боржника, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство з визначенням юрисдикційності розгляду такого спору господарському суду з огляду на пріоритетність спеціальних норм КУзПБ перед загальними нормами ГПК України.
		 
		67. З огляду на встановлення судами обставини здійснення щодо позивача провадження у справі про банкрутство, підвідомчість цього спору слід визначати із застосуванням положень статті 7 КУзПБ як закону, що прийнятий пізніше ніж відповідна норма ГПК України та яким розгляд такого спору віднесено до предметної юрисдикції господарського суду, що здійснює провадження у справі про банкрутство, оскільки в контексті порівняння пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 КУзПБ спеціальним процесуальним законом є КУзПБ.
		 
		68. Наведений підхід до тлумачення приписів пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статті 7 КУзПБ відповідає правилам подолання темпоральної колізії - Lex posterior derogat priori - "наступний закон скасовує попередній" та змістовної колізії - Lex specialis derogat lege generali - "спеціальний закон скасовує дію загального".
		 
		69. Отже, до господарської юрисдикції з набуттям чинності КУзПБ віднесено як позовні вимоги до боржника, так вимоги боржника до інших осіб щодо його майна (майнових прав).
		 
		70. Крім того, варто зазначити, що КУзПБ визначає "процедури банкрутства", тобто є консолідованим актом процесуальних норм щодо такої процедури. Зазначене узгоджується з приписами частини шостої статті 12 ГПК України, яка визначає процедуру судового процесу за Законом про банкрутство, а після втрати ним чинності - за КУзПБ, як особливу форму господарського судочинства у справах про неплатоспроможність юридичних та фізичних осіб. Також відповідно до частини другої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України. Тому такі норми є процесуальними за своєю правовою природою та спеціальними за змістом у порівнянні з загальними правилами позовного провадження згідно із ГПК України. Як спеціальні норми вони підлягають переважному застосуванню у правовідносинах між учасниками справи про неплатоспроможність.
		 
		71. Таким чином, колегія суддів з мотивів наведених вище дійшла висновку про необхідність відступити від висновку щодо застосування статей 1, 2, 7 КУзПБ у співвідношенні із приписами пункту 8 частини першої статті 20 ГПК України та статтями 2, 4, 5, 19 КАС України, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20.
		 
		72. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		 
		73. Згідно із частиною четвертою статті 303 ГПК України про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
		 
		74. З огляду на необхідність відступу від висновку викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передачі справи № 908/129/22 (908/1333/22) на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 302, 303, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		 
		УХВАЛИВ
		 
		1. Справу № 908/129/22 (908/1333/22) за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 та рішення Господарського суду Запорізької області від 30.11.2022 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                          О. О. Банасько
		 
		 
		Судді                                                                                                    В. І. Картере
		 
		 
		                                                                                                    В. Г. Пєсков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...