Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 750/6238/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 09.08.2023. Зареєстровано: 09.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2023.
Дата набрання законної сили: 08.08.2023
Номер судового провадження: 11-кп/4823/37/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020270010003363

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 750/6238/21 Головуючий у І інстанції  ОСОБА_1  Провадження № 11-кп/4823/37/23  Категорія - ч.2 ст. 125 КК України.    Доповідач         ОСОБА_2  
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 серпня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
		 
		Головуючого-суддіОСОБА_2  
		суддів:  ОСОБА_3 , ОСОБА_4    
		за участі секретаря ОСОБА_5 
		 
		сторін кримінального провадження
		обвинуваченого ОСОБА_6 
		його захисника - адвоката ОСОБА_7 
		представника потерпілого ОСОБА_8 
		- адвоката ОСОБА_9 
		прокурора ОСОБА_10  
		 
		Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020270010003363 від 19 травня 2020  року, за апеляційними скаргами  обвинуваченого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2021 року,
		 
		щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з вищою освітою, працюючого в ТОВ «КРКА Україна», одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в цьому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, 
		 
		                             В  С  Т  А  Н  О  В  И  Л  А :
		 
		Цим вироком ОСОБА_6 засуджений  за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 6 538 грн. процесуальних витрат на залучення експерта.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. 
		Предмет, зовні схожий на пістолет в кобурі з маркуванням НОМЕР_3» НОМЕР_1 , предмет, зовні схожий на магазин з предметами зовні схожими на набої в кількості 8-ми штук,  які були повернуті під розписку ОСОБА_6 - залишені останньому за належністю.
		 
		Як установив суд,   19 травня 2020 року, близько 10 год. 40 хв.,            ОСОБА_6 , перебуваючи  на 2-му провулку Надії, неподалік будинку №8/2 у   м. Чернігові, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у виді заподіяння шкоди здоров`ю та бажаючи їх настання, в ході конфлікту, який  виник на ґрунті раптових неприязних відносин, застосував  гладко ствольну вогнепальну зброю самозахисту - травматичну зброю з вогнепальним принципом метання снаряду, яка  згідно висновку експерта №738 від 07.08.2020 є самозарядним  пістолетом  моделі Вій калібру 9 мм Р.А. серія НОМЕР_2 , з якої здійснив два постріли в  ліву частину тулуба ОСОБА_8 , внаслідок чого заподіяв  тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого поранення м`яких тканин лівої половини грудної клітки з наявністю в них стороннього тіла (гумової кулі), поранення м`яких тканин середньої третини лівого передпліччя, які виникли внаслідок дії кулевого снаряду, випущеного з вогнепальної (травматичної зброї), які відповідно до висновку експерта №588 від 10.11.2020, як усі в сукупності, так і кожне окремо,  відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним  розладом  здоров`я.
		 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 2 ч.1 ст. 284 КПК України, оскільки він був вимушений застосувати наявну у нього зброю для самозахисту, а не тому, що у нього виник конфлікт. У нього не було і не могло бути ніякого конфлікту з ОСОБА_8 , якого він до  цього дня не знав.
		Вказує на те, що 19 травня 2020 року з боку ОСОБА_8 був напад на нього, як на водія, який сидів у своєму автомобілі і був пристебнутий паском безпеки, який не виходив з автомобіля і ніяких дій щодо потерпілого не вчиняв. Саме потерпілий ліз до нього в автомобіль, намагався схопити, при цьому висловлював погрози розправою. Наміри потерпілого він сприймав, як реальну загрозу для свого життя та здоров`я, оскільки  людину, яка пристебнута паском безпеки,  можна досить серйозно травмувати.
		Запевняє, що його дії були направлені не на задоволення свого бажання у виді настання суспільно-небезпечних наслідків у виді заподіяння шкоди здоров`ю потерпілого, а для захисту свого життя та здоров`я, оскільки в тій ситуації, яка склалася, він не бачив для себе іншого способу припинити незаконні посягання потерпілого щодо нього. Після того, як потерпілий припинив лізти до нього в автомобіль, він також ніяких дій по відношенню до нього не вчиняв.
		Звертає увагу на те, що у вироку його показання викладені не точно, що призвело до спотворення опису фактичних обставин, його намірів та дій. Йому не задавалося, що його дії підпадають під самозахист,  він був впевнений в тому, що виходячи з характеру дій потерпілого, сприйняття його погроз та в цілому його образу та зовнішньому вигляду.
		У вироку не точно вказано більшість повідомлених деталей, адже він не мав можливості поїхати далі, не зупиняючись на місці події, оскільки         ОСОБА_8 їхав по середині дороги, фактично навмисно перешкоджаючи його проїзду. Так само неточно викладені і показання свідків ОСОБА_12 . Усі вказані деталі та показання свідків спростовують пояснення потерпілого щодо наявності/відсутності криків потерпілого перед пострілами, розташування його автомобіля на дорозі, виходу його з автомобіля для проведення пострілів.
		У даній справі, саме деталі в поясненнях опитаних судом свідків і вказують на те, що потерпілий намагається спотворити фактичні обставини задля себе якомога позитивніше.
		Вказує на  те, що під час судового розгляду він наголошував на тому, що діяв в межах необхідної оборони, однак, у вироку з цього приводу відсутні будь-які міркування щодо  того, чому суд вважає, що його дії не є необхідною обороною, і якщо вони не являються необхідною обороною, то чому.
		Переконаний, що в даному випадку судом допущено порушення норм матеріального права, тому що відповідно до ст. 36 КК України, кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання. Відповідно до ст. 37 КК України випадки,  коли особа неправильно оцінювала дії потерпілого і лише помилково припускала наявність такого посягання і чинила дії, пов`язані із заподіянням шкоди, розцінюються як уявна оборона. Уявна оборона виключає кримінальну відповідальність за заподіяну шкоду у випадку, коли обстановка, що склалася, давала особі достатні підстави вважати, що мало місце реальне посягання і вона не усвідомлювала і не могла усвідомити помилковість свого припущення.
		При вирішенні питання про винність чи невинуватість обвинуваченого обвинувальний ухил суду є неприпустимим, усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх не можливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення,  суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		 
		Представник потерпілого адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить вирок суду змінити,  стягнути з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь потерпілого  ОСОБА_8 200 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		Мотивує тим, що внаслідок протиправної поведінки обвинуваченого у потерпілого значно погіршився емоційний стан, окрім фізичного болю,  викликаного тілесними ушкодженнями, він зазнав значних моральних страждань, викликаних почуттям приниження та страху, невпевненості в собі та переживаннях пов`язаних з неспроможністю себе захистити.
		Наявність моральної шкоди потерпілий обґрунтував: душевними стражданнями пережитими у зв`язку з фактом стрільби з вогнепальної зброї душевними стражданнями, пов`язаними з тим, що він не міг користуватися всіма благами та перевагами, які дає Здоровий образ життя. Перебуваючи в лікарні близько двох тижнів, потерпілий не міг працювати та забезпечувати свою родину, був позбавлений оперативності у вирішенні всіх необхідних побутових потреб.
		У момент отримання тілесних ушкоджень потерпілий переніс значний фізичний біль, пережив емоційний стрес,який супроводжувався почуттям розгубленості, образи,обурення, приниженої гідності,  тривоги та страху за своє здоров`я та життя. В подальшому потерпілий був вимушений проходити лікування, витерплювати болісні та неприємні  лікувальні та діагностичні процедури, отримувати неприємне медикаментозне лікування. В період стаціонарного лікування потребував зовнішньої допомоги з боку близьких, з приводу чого почувався як джерело клопоту та обмежень для родичів.
		Наслідки перенесених побоїв призвели до появи негативних психосоматичних та психоемоційних змін, порушення сну, швидка втомлюваність тощо. Внаслідок обставин отримання тілесних ушкоджень, потерпілий досі відчуває почуття приниженої гідності, образи, обурення поведінкою винуватця, переживає щодо своєї соціальної репутації.
		Осягнути в  повній мірі рівень моральних страждань, пов`язаних з ушкодженням здоров`я під час нападу, а тим більше оцінити в грошовому виразі надзвичайно важко, однак, враховуючи всі перелічені фактори, заподіяну моральну шкоду потерпілий оцінює в розмірі 200 000 гривень.
		Почуття образи та несправедливості поглибилося також внаслідок того, що обвинувачений не сплатив жодних коштів в рахунок відшкодування майнової та моральної шкоди, не надав допомоги потерплому, як на місці скоєння кримінального правопорушення, так і в подальшому в лікарні, не цікавився станом здоров`я потерпілого та не приймав ніякої участі в його видужанні та реабілітації. Навіть не попросив вибачення за скоєне.
		 
		В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи кваліфікацію  дій та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 , просить вирок суду скасувати через невірне вирішення долі речових доказів, постановити новий вирок, яким ухвалити рішення про конфіскацію пістолета з маркуванням НОМЕР_3» та патронів калібру 9 мм в кількості 8-ми штук в дохід держави, як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, відповідно до вимог п. 4 ст. 96-2 КК України. 
		Аргументує тим, що рішення суду про повернення пістолету та патронів ОСОБА_6 суперечить положенням закону, якими визначено, що знаряддя вчинення кримінального правопорушення підлягають  конфіскації в дохід держави. При цьому, гл. гл. 4, 5 «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання,  обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної  холодної і охолощеної збої, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними  снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових  матеріалів» передбачено, що органи поліції анулюють дозволи на придбання, зберігання, носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам,  у разі наявності інформації про повідомлення особі про підозру.
		Після цього, така зброя чи пристрої вилучаються у особи, що також вказує на необґрунтованість рішення суду про повернення пістолету з патронами та дозвільним документом обвинуваченому.
		 
		Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу,  просили вирок суду скасувати та провадження у справі щодо ОСОБА_6 закрити, врахувавши всі обставини та мотив вчинення кримінального правопорушення,  які вказують на те, що він діяв в межах необхідної оборони, апеляційні скарги потерпілого та прокурора залишити без задоволення, представника  потерпілого,  який заперечував проти апеляційної скарги сторони захисту, підтримав подану ним скаргу та апеляційну скаргу прокурора, прокурора, який просив застосувати спеціальну конфіскацію до знаряддя вчинення кримінального правопорушення, з доводами апеляційної скарги обвинуваченого не погодився, вказав на відсутність в його діях необхідної оборони, оскільки потерпілий не становив загрози для його життя та здоров`я про які він вказує в апеляційній скарзі, з апеляційною скаргою представника потерпілого погодився частково, вважав необхідним збільшити розмір моральної шкоди до 50 тисяч гривень, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг,  колегія суддів вважає апеляційні скарги обвинуваченого, представника потерпілого залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково, вирок суду змінити, а не скасувати.
		Як під час досудового розслідування, судового розгляду так і під час апеляційного перегляду беззаперечно встановлений факт спричинення обвинуваченим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_8 , які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров`я. 
		За змістом ст. 36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається шляхом заподіяння тому,  хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Кримінальна відповідальність за перевищення меж необхідної оборони можлива лише у випадках, коли це пов`язано з умисним вбивством  чи заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Кримінальна відповідальність за завдання легких тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони КК України не передбачена.
		Як убачається з матеріалів справи, 19 травня 2020 року  обвинувачений  від`їхав від будинку,  де проживає,  на автомобілі, у цей час на зустріч йому рухався велосипедист, потерпілий у справі ОСОБА_8 , який об`їхав автомобіль  справа і кермом велосипеда зачепив  праве дзеркало автомобіля. 
		ОСОБА_6   зупинився та побачив, що велосипедист йому щось кричить, від`їхав назад та  відчинив вікно та сказав, що діє правосторонній рух, а велосипедист почав йому погрожувати. 
		Щоб уникнути конфлікту, як пояснював обвинувачений, він вирішив на роботу поїхати іншою дорогою, на а якій знову зустрівся з велосипедистом і продовжили конфлікт.
		Потерпілий ОСОБА_8   вказував, що 19 травня 2020 року,  близько 10 год. 40 хв., він їхав на велосипеді на тренування по вул. Надії в м. Чернігові. На зустріч йому їхав автомобіль «Шкода Октавія» білого кольору, автомобіль їхав не рівно, а трохи правіше відносно нього, і тому він звернув вліво, уникнув зіткнення, та зупинився на галявинці, автомобіль проїхав трохи далі, а потім почав здавати задом. Водій, яким був ОСОБА_6 , відкрив вікно та почав пред`являти претензії щодо його їзди на велосипеді, погрожував йому. Автомобіль знову став здавати назад, щоб уникнути конфліктної ситуації він вирішив змінити маршрут, проїхав майже дві вулиці і повернувся, рухаючись по 2-ому провулку Надії, побачив, що йому на зустріч їде водій цього автомобіля і перегороджує йому дорогу, він зупинився на узбіччі, біля будинку, побачив, що на торпеді автомобіля лежить пістолет, водій відкрив вікно і вистрелив у нього з вікна. Відстань між ним та автомобілем була близько до півметра, куля потрапила нижче серця в ліву частину його тулубу, тоді водій вийшов з автомобіля, пішов до нього і вистрелив ще раз, цілив у голову, але він закрив рукою голову і куля потрапила у руку. Він сів на велосипед і намагався сховатися від нападника, але той став їхати за ним, можливо, були ще постріли, вийшли люди, він під`їхав до них, чоловік запустив його до себе у двір. Свідок, який його врятував, вийшов до водія, сказав тому, що той робить, а його самого запросили до будинку, надали першу допомогу, викликали «швидку медичну допомогу».  
		Обвинувачений наполягає, що його переслідував велосипедист, який  розпочав конфлікт з нікчемного приводу, був спортивної статури,  вагою близько 120 кг, перегородив йому дорогу велосипедом, підійшов з боку водія і він змушений був застосувати зброю для самооборони.
		Згідно із записами камер відеоспостереження, що знаходяться на території будинку № 17 по вул. Надії в м. Чернігові, 19 травня 2020 року, о 10 год. 46 хв. видно, як по дорозі проїжджає автомобіль білого кольору марки «Шкода», який рухається в сторону від зеленого будинку, який видно на відео. О 10:48:29 автомобіль «Шкода» білого кольору заднім ходом їде назад, в сторону зеленого будинку, який зображено на відео. О 10:53 проїхав вказаний автомобіль «Шкода» білого кольору в сторону від зеленого будинку, о 10:54 даний автомобіль білого кольору «Шкода» проїхав в іншому  напрямку, в сторону зеленого будинку, який зображено на відео. Відповідно обвинувачений поїхав у той бік, куди поїхав велосипедист.
		Відповідно до висновку експерта № 588 від 12.11.2020, згідно наданої на судово-медичну експертизу медичної документації у ОСОБА_8 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: непроникаючого поранення м`яких тканин лівої половини грудної клітки з наявністю в них стороннього тіла (гумової кулі), поранення м`яких тканин середньої третини лівого передпліччя, котрі виникли внаслідок дії кулевого снаряду, випущеного з вогнепальної (травматичної) зброї і, як усі в сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, відповідно до п.2.3.1а, 2.3.2а, 2.3.3, 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995р «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». 
		Тривалість знаходження на лікуванні була обумовлена індивідуальними особливостями організму підекспертного та тактикою лікування і при встановленні ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховувалась.
		Свідки подружжя  ОСОБА_12 , чули постріли, на вулиці бачили білий автомобіль і велосипедиста, який від`їжджав від автомобіля з боку  водія і під`їхав до їх двору.  Коли велосипедист під`їхав до подвір`я свідків, він сказав, що в нього стріляли, просив викликати поліцію і швидку, на його прохання вони його сховали у будинку. Потерпілий був наляканий, ОСОБА_13 викликав «швидку» та поліцію, на потерпілому була рана в області серця та руки,  ОСОБА_14 зробила  перев`язку, потім швидка забрала потерпілого. 
		Свідчення потерпілого та свідків є логічними, доповнюють один одного, оскільки всі ці особи були учасниками (потерпілий) та свідками подій в певний період їх розвитку, а не всі одночасно, тому їх показання не можуть бути ідентичними, але в сукупності між собою та з зібраними у кримінальному провадженні доказами дають підстави встановити реальну картину вчинення кримінального правопорушення.
		Аргументи  обвинуваченого  про те, що він діяв з метою самозахисту не знайшли свого підтвердження. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, якого у даному випадку не було.
		Перебіг подій  19 травня 2020 року свідчить про те, що конфлікт відбувся між обвинуваченим і потерпілим спочатку в одному місці, коли вони вперше зустрілися і їхали на зустріч один одного. Продовження конфлікту відбувалося на іншій вулиці, при цьому саме обвинувачений змінив напрямок руху і поїхав за велосипедистом,  що в свою чергу  дає підстави вважати, що саме обвинувачений намагався відшукати потерпілого та завершити розпочатий конфлікт.
		Під час судового розгляду встановлено, що автомобіль обвинуваченого пошкоджень не має, сам ОСОБА_6   жодного тілесного ушкодження також не одержав, що спростовує його версію про те, що його життю та здоров`ю загрожувала небезпека від дій  ОСОБА_8 , до того ж він мав можливість уникнути конфлікту, у разі продовження руху в попередньому напрямку, а також мав можливість закрити вікно автомобіля, чим припинити доступ потерпілого  до салону автомобіля, але таких дій ОСОБА_6 не вчинив, що вказує саме на умисність його дій, направлених на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому. 
		При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_6 мав перевагу над потерпілим, який був не захищений, не мав зброї або інших знарядь для спричинення шкоди обвинуваченому. 
		У свою чергу обвинувачений перебував в салоні автомобіля, отже був захищений корпусом транспортного засобу, мав перевагу в русі, точно знав, що в бардачку автомобіля у нього є зброя,  отже, розумів, що має можливість себе захистити. 
		Встановлені обставини та поведінка ОСОБА_6 , не свідчить про те, що в даній ситуації він діяв з метою себе захистити, як він на це вказує, оскільки саме він, маючи можливість уникнути продовження конфлікту,  не залишив місце події, а продовжував рух районом для відшукання потерпілого, саме він не зачинив вікно автомобіля, тим самим не уникнув конфлікту, саме він застосував зброю, в той час, як його життю чи здоров`ю не було жодних загроз, адже є маловірогідним факт спричинення потерпілим ОСОБА_6 тілесних ушкоджень. Тим більше, що обвинувачений мав безліч можливостей, як уникнути конфлікту так і припинити незаконне посягання на своє здоров`я чи життя іншим способом, ніж застосування зброї.
		Перевіривши всі обставини, на які вказували, як сторона обвинувачення, так і сторона захисту, колегія суддів вважає, що мотив вчинення кримінального правопорушення органом досудового розслідування встановлений вірно - з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин.
		З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що версія сторони захисту про перебування обвинуваченого в стані необхідної оборони під впливом віктимної поведінки потерпілого - не знайшла свого підтвердження об`єктивними доказами в провадженні, та є способом захисту від пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення.
		 
		Частина  2 ст. 125 КК України, класифікується як кримінальний проступок, за який передбачені  покарання у виді штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п`ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України,  особа звільняється від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, за який передбачене  покарання у виді обмеження волі, якщо з дня вчинення  нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
		Інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, останній вчинив 19 травня 2020 року. Три роки минуло 19 травня 2023 року.
		Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 не ухилявся від органу досудового розслідування та суду, а також відсутні відомості про вчинення ним іншого кримінального правопорушення, тому строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення не зупинявся та не переривався.
		Також колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 заперечує проти його  звільнення  від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Згідно з ч. 8 ст. 284 КПК України звільнення особи від кримінальної відповідальності можливо тільки за її згодою та на підставі відповідного клопотання.
		Таким чином за відсутності відповідного клопотання, а також згоди обвинуваченого на застосування щодо нього положень ст. 49 КК України, суд вправі звільнити особу лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
		Встановивши вищезазначені обставини, колегія суддів, на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, вважає за необхідне звільнити ОСОБА_6 від призначеного вироком суду покарання у виді штрафу, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, що відповідно до вимог  п. 4 ч. 1 ст. 409,  п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України є підставою для зміни вироку в частині призначеного покарання.
		 
		Випадки, коли апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, перелічені  у ч. 1 ст. 420 КПК України, питання зміни рішення суду  в частині долі  речових доказів, до таких випадків не віднесене, а тому погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора частково, вирок суду підлягає зміні з підстав, передбачених у ст. 408 цього Кодексу.
		Відповідно до положень ч. 9 ст. 100 КПК питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, наданих суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
		Частиною 3 статті 96-2 КК України визначено, що спеціальна конфіскація застосовується також у разі, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності у зв`язку з недосягненням віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, або неосудністю, або звільняється від кримінальної відповідальності чи покарання з підстав, передбачених цим Кодексом, крім звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Отже, відповідно до зазначених положень при звільненні від покарання   спеціальна  конфіскація та вилучення у власність держави пістолета з маркуванням НОМЕР_3» та патронів калібру 9 мм в кількості 8-ми штук,є цілком правомірною та відповідає вимогам кримінально-процесуального закону.
		 
		В частині доводів представника потерпілого  про збільшення суми моральних збитків, стягнутих з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 , колегія суддів вважає їх необґрунтованими.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
		Стаття 16 ЦК України закріплює, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до положень ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода, окрім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
		При цьому колегія суддів бере до уваги, що моральну шкоду не можна відшкодувати у повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі та гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.
		Таким чином рівень моральних страждань визначається не тільки видом правопорушення та його складністю, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.
		Зі змісту цивільного позову та доводів апеляційної скарги встановлено, що ОСОБА_8 моральну шкоду, завдану кримінальним проступком, оцінено у 200 000 гривень та обґрунтовано тим, що він зазнав  душевних страждань, пережитих у зв`язку із самим  фактом стрільби з вогнепальної зброї, зазнав душевних страждань, пов`язаних з тим, що не міг користуватись всіма благами та перевагами, які дає здоровий образ життя, перебуваючи в лікарні близько двох тижнів не міг працювати та забезпечувати свою родину, був позбавлений  оперативності у вирішенні всіх необхідних побутових потреб, спричиненими моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у його житті, тривога, насторога, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, страх можливого повторення подій, тощо. 
		Всупереч доводів апеляційної скарги, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував весь обсяг страждань потерпілого, з урахуванням обставин вчиненого щодо нього кримінального  проступку , виходив із засад розумності, виваженості та справедливості.
		За таких обставин, враховуючи зазначений у вироку розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_6 в сумі 20 000 грн.  на користь потерпілого, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди  узгоджується з принципом розумності, виваженості та справедливості, відповідає характеру й обсягу понесених ОСОБА_8 фізичного  болю та моральних страждань. Підстав для збільшення цього розміру під час апеляційного перегляду не встановлено.
		 
		Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407-408,   532 КПК України колегія суддів, - 
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9 залишити без задоволення.
		 
		Апеляційну скаргу  прокурора у кримінальному провадженні        ОСОБА_11 задовольнити частково.
		 
		Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6   змінити.
		 
		На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнити від покарання, призначеного судом, у зв`язку із  закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених  п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
		 
		Предмет, зовні схожий на пістолет в кобурі з маркуванням НОМЕР_3» НОМЕР_1, предмет, зовні схожий на магазин з предметами зовні схожими на набої в кількості 8-ми штук,  які були повернуті під розписку ОСОБА_6   - конфіскувати на користь держави як знаряддя вчинення кримінального правопорушення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України та  п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України. 
		 
		У решті вирок залишити без змін.
		 
		Ухвала набуває законної сили  після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення. 
		 
		СУДДІ:
		 
		ОСОБА_15                      ОСОБА_16                           ОСОБА_17

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...