Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/4119/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2023. Зареєстровано: 10.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2023.
Дата набрання законної сили: 16.05.2024
Результат оскарження 16.05.2024 Харківський апеляційний суд: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: 2/643/1701/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 643/4119/23
		Провадження № 2/643/1701/23 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10.08.2023 Московський районний суд м. Харкова у складі: 
		головуючого судді Скотаря А.Ю., 
		за участю секретаря судового засідання Ширіної Я.В., 
		розглянувши в приміщенні зали суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, - 
		встановив:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) в обґрунтування якого зазначив, що з 25.09.2017 є клієнтом Банку в якому, крім інших, має картку № НОМЕР_1 , МФО 305299, IBAN - НОМЕР_2 , рахунок НОМЕР_3 , РНОКПН 7611072.
		29.06.2022 йому у додатку «Telegram», встановленому на його телефоні, з каналу «Е-підтримка «@ EPidtrimka UA_officialBot» надійшло повідомлення про отримання грошової допомоги в розмірі 3500 грн. На той час ОСОБА_1 мав статус тимчасово переміщеної особи, тому такі смс-повідомлення підозри чи здивування не викликали.
		Для перевірки надходження допомоги необхідно увійти до мобільного додатку «Приват24», що ОСОБА_1 одразу й зробив, ввівши пароль від додатку. Переглянувши додаток позивач виявив, що зазначені кошти на його рахунок не надійшли.
		Через деякий час ОСОБА_1 помітив, що на його мобільний телефон почали надходити сповіщення. Перевіривши мобільний додаток він виявив, що відбуваються транзакції з його карткового рахунку № НОМЕР_1 , згоди на які позивач не надавав. ОСОБА_1 одразу зателефонував на гарячу лінію Приват24 за номером 3700 і представнику Банку повідомив про крадіжку грошей, в результаті чого кредитну карту заблокували.
		Як виявилось пізніше з його картки на невідомий рахунок трьома операціями списано загалом 59 680,00грн (17 509,00 грн, 19 875,00 грн та 19 999,00 грн). 
		29.06.2022 позивач звернувся до чергової частини Мукачівського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області (далі Управління) з заявою про порушення кримінального провадження за фактом крадіжки грошей зі своєї карти. 09.07.2022 заяву позивача внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) під № 12022078040000647 за ч. 1 ст. 190 КК України.
		14.07.2022 ОСОБА_1 звернувся до Банку з заявою про припинення нарахування відсотків за користування грошовими коштами по картковому рахунку та проведення службового розслідування, проте Банк не лише не припинив нараховувати відсотки, а ще й почав знімати грошові кошти, які надходили на картки, відкриті на ім`я позивача. Так, з його банківської картки 01.02.2023, 01.03.2023 та 01.04.2023 Банком знято 1 933,16 грн, 1 746,08 грн та 1 933,16 грн відповідно за використання кредитного ліміту. 
		Позивач просить суд визнати незаконним самовільне, без згоди ОСОБА_1 перерахування 29.06.2022 грошових коштів з карткового рахунку № НОМЕР_1 на загальну суму 59 680,00грн; зобов`язати відповідача відновити на картковому рахунку відкритому на ім`я позивача списані 29.06.2022 грошові кошти в розмірі 59 680,00 грн; визнати незаконним списання грошових коштів у вигляді відсотків за використання кредитного ліміту 01.02.2023 у розмірі 1 933,16 грн, 01.03.2023 у розмірі 1 746,08 грн та 01.04.2023 в розмірі 1933,16 грн.; зобов`язати відновити на картковому рахунку № НОМЕР_1 грошові кошти, списані Банком 01.02.2023, 01.03.2023 та 01.04.2023; зобов`язати банк скасувати відсотки, пеню (штрафні санкції), нараховані за наслідками проведення операцій з перерахування 29.06.2022 грошових коштів в розмірі 59 680,00 грн з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 ; зобов`язати відповідача сплатити витрати позивача пов`язані з оплатою правової допомоги.
		Ухвалою суду від 25.05.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. 
		Представником відповідача відзиву на позовну заяву не подано. 
		Суд, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини: позивач є клієнтом АТ КБ «ПриватБанк» та мав кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 , що підтверджується, в тому числі, банківськими документами (а.с. 21). 
		За фактом незаконного заволодіння грошовими коштами, що перебували на картковому рахунку позивача, до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України за № 12022078040000647 від 09.07.2022; на час розгляду даної справи досудове розслідування не завершено (а.с. 12, 13).
		На звернення ОСОБА_1 до Банку щодо повернення коштів на картковий рахунок та не нарахування відсотків на кошти, які незаконно зняті з його рахунку Банк надав відповіді від 26.07.2022 та 08.12.2022, якими позивачеві відмовлено у поверненні грошових коштів, списаних з кредитної карти (а.с. 16-20). 
		Суд вважає доведеним, що 29.06.2022 з належної позивачеві карти № НОМЕР_1 списано грошові кошти на загальну суму 59 680,00 грн (а.с. 21).
		Згідно скріншоту з мобільного додатку «Приват24» 01.02.2023, 01.03.2023 та 01.04.2023 з кредитної картки № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 , списані відсотки за використання кредитного ліміту в розмірі 1 933,16 грн, 1 746,08 грн та 1 933,16 грн відповідно (а.с. 27).
		Таким чином, загальна сума списаних з карток позивача грошових коштів складає 59 680,00 + 1 933,16 + 1 746,08 + 1 933,16 = 65 292,40 грн. 
		Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Зобов`язанням, відповідно до ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
		Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно зі статтею 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
		Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
		Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
		Відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
		Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» (далі Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 в редакції на час виникнення спірних правовідносин, емітент зобовьязаний надавати ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу, лише держателю електронного платіжного засобу. 
		Відповідно до підпунктів 1, 4 пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
		Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем.
		Користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк (пункт 6 розділу VI Положення).
		Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
		Відповідно до пункту 11 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц (касаційне провадження № 61-3239св18) вказану правову позицію підтримав.
		Згідно з другим реченням пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов`язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними.
		Також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2018 року у справі №699/16-ц (провадження №61-16504св18) та від 05.12.2018 року у справі № 754/15020/15-ц (провадження № 61-22283св18) зроблено висновок, що «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності. Така правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду України від 13.05.2015 року у справі № 6-71цс15 та в постанові Верховного Суду від 21.02.2019 року у справі №489/1649/17.
		Згідно ст.ст. 77-80 ЦПК України докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Позивачем на підтвердження вжиття заходів щодо відвернення наслідків та своєчасного повідомлення відповідача про шахрайські дії надано докази, які свідчать про відсутність вини позивача, а тому відмова банку у відновленні залишку кредитних коштів на його особистому рахунку та зупинення по нарахуванню відсотків та інших штрафних санкцій на кошти, які були списані з його рахунку є неправомірною.
		Аналогічна правова позиція сформульована Верховним Судом у постанові від 17.02.2021 у справі № 711/11121/18; провадження № 61-12703св20.
		Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
		Проаналізувавши встановлені обставини справи та надавши їм правову оцінку, з урахуванням зазначених вище положень діючого законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. 
		Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.
		Позивач відповідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду за судовим захистом. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь держави сума судового збору за вимогу майнового та немайнового характеру по 1073,60 грн. за кожну.
		ОСОБА_1 , при підготовці позову до суду, звернувся до адвоката Блохіної Н.В. для отримання професійної правничої допомоги, послуги якої коштували 25 000 грн., що підтверджується договором про надання правової (правничої) допомоги від 04.05.2023, актом про прийняття-передачу наданої правової (правничої) допомоги відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.05.2023, додатковою угодою до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 04.05.2023 Розрахунком оплати витрат на правову (правничу) допомогу та квитанцією про сплату ОСОБА_1 25000 грн. в якості оплати за договором про правову допомогу (а.с. 30-34).
		Згідно ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 
		Як вбачається з ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Відповідачем клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подано.
		Отже суд вважає, що позивачем доведено співмірність заявлених витрат та належні докази їх дійсності, необхідності, розумності розміру з урахуванням складності справи та стягує з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.
		Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 610, 612, 1046, 1054, 1066, 1073 ЦК України, ст.ст. 14, 37 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», суд - 
		ухвалив:
		Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) про захист прав споживачів задовольнити.
		Взнати незаконним списання 29.06.2022 з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , грошових коштів в розмірі 59 680 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
		Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повернути грошові кошти в сумі 59 680 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок шляхом їх відновлення на картковому рахунку ОСОБА_1 , з якого їх було знято 29.06.2022 внаслідок несанкціонованих операцій.
		Визнати незаконним списання грошових коштів у вигляді відсотків за використання кредитного ліміту 01.02.2023 в розмірі 1933 (одна тисяча дев`ятсот тридцять три) гривні 16 копійок, 01.03.2023 в розмірі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) гривень 8 копійок, 01.04.2023 в розмірі 1933 (одна тисяча дев`ятсот тридцять три) гривні 16 копійок з карткового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 .
		Зобов`язати Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» повернути грошові кошти списані у вигляді відсотків за використання кредитного ліміту 01.02.2023 в розмірі 1933 (одна тисяча дев`ятсот тридцять три) гривні 16 копійок, 01.03.2023 в розмірі 1746 (одна тисяча сімсот сорок шість) гривень 8 копійок, 01.04.2023 в розмірі 1933 (одна тисяча дев`ятсот тридцять три) гривні 16 копійок шляхом їх відновлення на картковому рахунку ОСОБА_1 , з якого їх було знято.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) витрати пов`язані з отриманням професійної правничої допомоги в розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок. 
		Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його оголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. 
		Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя А.Ю. Скотар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...