Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/6140/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Створення терористичної групи чи терористичної організації.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2023. Зареєстровано: 11.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2023.
Дата набрання законної сили: 22.12.2023
Номер судового провадження: 1-кп/522/1796/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023160000000057

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		09.08.2023 
		 
		Справа № 522/6140/23
		Провадження по справі № 1-кп/522/1796/23
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 серпня 2023 року                                            м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участі секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні Приморського районного суду м. Одеси в залі суду №106, кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023160000000057 від 14.02.2023 року стосовно:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровськ, без постійного місця проживання, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України судимостей не має, 
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурорів  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 , 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Обставини вчинення кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.
		Так встановлено, що в квітні 2014 року на території Луганської області створено терористичну організацію, так звану «луганська народна республіка» (далі «лнр»), яка здійснює акти тероризму, залякування населення, вбивства громадян, захоплення адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, а також збройний спротив військовослужбовцям Збройних сил України та працівникам правоохоронних органів, які приймають участь в операції об`єднаних сил (до квітня 2018 року - антитерористичній операції) на території Луганської області, внаслідок чого дестабілізується суспільно  політична ситуація у державі.
		При цьому з`ясовано, що «лнр» є стійкою організацією, яка безперервно функціонує по даний час, з чіткою ієрархією та структурою, яка складається з політичного і силового блоків, з розподілом ролей та функцій між її учасниками, встановленими правилами поведінки, обов`язковими для усіх учасників під час підготовки і вчинення терористичних актів. 
		Крім того, дана організація здійснює терористичну діяльність на території України з відома та за вказівкою її керівників, у зв`язку з чим, згідно з ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визнається терористичною. 
		Основною метою діяльності вказаної терористичної організації є повалення конституційного ладу, зміна меж території і державного кордону України, а також створення незаконного державного утворення «лнр». 
		Так, у 2014 році для функціонування терористичної організації «лнр», на учасників її політичного блоку покладалися наступні обов`язки:
		- створення так званих органів державної влади «лнр» та організація їх діяльності;
		- видача нормативно-правових актів від імені нелегітимних органів державної влади «лнр»;
		- організація та проведення незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «лнр»;
		- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності терористичної організації «ЛНР», з метою схиляння їх до участі у вказаній терористичній організації та отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
		- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників терористичної організації та осіб, лояльно настроєних до їх діяльності, а також її розподілу; 
		- налагодження взаємодії з іншою терористичною організацією «донецька народна республіка» та її лідерами з метою координації дій, направлених на повалення конституційного ладу та захоплення державної влади в Україні, а також дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним силам України;
		- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітацій, висвітлення діяльності «лнр», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та формування думки серед населення про законність власних дій, а також вчинення за їх допомогою закликів до повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні та дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України;
		- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «лнр» для забезпечення їх протиправної діяльності;
		- забезпечення учасників «лнр» транспортом, символікою та агітаційними матеріалами.
		У свою чергу, на учасників силового блоку покладались такі обов`язки:
		- організація та ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів і військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції;
		- з метою опору представникам державної влади та унеможливлення припинення злочинної діяльності правоохоронними органами та Збройними силами України, організація у групи осіб, які є прихильниками злочинної діяльності учасників «лнр», озброєння зазначених осіб та керівництво їхніми діями;
		- вербування нових учасників до складу силового блоку «лнр» та керівництво їхніми діями;
		- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об`єктів на території Луганської області;
		- скоєння терактів та диверсій на території України;
		- захоплення зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки, транспортних засобів та будівництво укріплень з метою протидії діяльності осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції та забезпечення власної злочинної діяльності;
		- викрадення осіб з метою отримання матеріальної вигоди та залякування мешканців, які підтримують діючу владу в Україні;
		- силова підтримка учасників політичного блоку при проведенні незаконного референдуму на території Луганської області про визнання суверенітету незаконного державного утворення «лнр», а також укріплення та охорона зайнятих ними будівель та споруд;
		- вчинення дій, направлених на унеможливлення проведення виборів Президента України на території Луганської області;
		- організація поставок зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військової техніки та їх розподіл серед учасників терористичної організації.
		Чисельні злочини, вчинені представниками терористичної організації «лнр» або за її участі знайшли своє відображення у зверненнях Верховної Ради України до міжнародних організацій та іноземних держав щодо визнання «лнр» та «днр» терористичними організаціями. 
		Зокрема, у зверненні Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання російської федерації державою-агресором, затвердженому Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року за №129-VIII, та Зверненні до Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, національних парламентів держав-членів ЄС, США, Канади, Японії та Австралії щодо масового розстрілу людей під Волновахою в Україні, затвердженому постановою Верховної Ради України від 14.01.2015 року №106-VIII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Щодо протидії поширенню підтриманого російською федерацією міжнародного тероризму» від 22.07.2014 року №1597-VII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії російської федерації та подолання її наслідків» від 21.04.2015 року №337-VIII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про трагічну загибель людей внаслідок терористичного акту над територією України» від 22.07.2014 року №1596-VII, постанові Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами російської федерації та керівниками терористичних організації «днр» та «лрн», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» від 04.02.2015 року №145-VIIІ.
		Радою національної безпеки і оборони України 13.04.2014 року прийнято рішення «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», яке введено в дію Указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014 року, відповідно до якого на території України розпочато антитерористичну операцію.
		Так, встановлено, що після початку збройної агресії російської федерації проти Україні, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орієнтовно в серпні 2014 року, коли останній перебував на території російської федерації (більш точна дата, час та місце досудовим розслідування не встановлено), з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, впливу на прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування України, а також здійснення опору законним діям працівників правоохоронних органів України та Збройних Сил України, задіяним у проведенні антитерористичної операції, на території Донецької та Луганської областей, виник злочинний умисел направлений на участь у терористичній організації «лнр», яка знаходилась на території Луганської області, що тимчасово не підконтрольні українській владі.
		В подальшому, ОСОБА_3 , перебуваючи на території російської федерації, через пункти пропуску, що тимчасово не підконтрольні українській владі (у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб) в`їхав з території російської федерації на територію України, що тимчасово не підконтрольна українській владі, а саме на тимчасово окуповану територію Луганської області в м. Сорокине (Краснодон), що контролюються представниками терористичної організації «лнр».
		Знаходячись на території підконтрольній терористичній організації «лнр», а саме в м. Сорокине (Краснодон), Луганської області ОСОБА_3 , діючи з мотивів не сприйняття діючої влади в Україні, підтримуючи злочинні наміри терористичної організації «лнр», діючи умисно, керуючись власними переконаннями, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, а також впливу на прийняття рішень органами державної влади та органами місцевого самоврядування України, розуміючи протиправний характер своїх дій, добровільно 02.09.2014 року прибув до військового комісаріату м. Сорокине (Краснодон), Луганської області, який розташований за адресою: Луганська область, м. Сорокине (Краснодон), вул. Первокінна, буд. 41, де вступив до лав збройного формування терористичної організації «лнр», а саме до краснодонського батальйону «русь», з пунктом дислокації в м. Сорокине (Краснодон), Луганської області, де його було призначено на посаду водія багатоцільового тягача (транспортера) легкого броньованого - МТ-ЛБ, який призначений для транспортування (перевезення) людей та вантажів, а також широко використовується в ролі артилерійського тягача та для перевезення особового складу моторизованих стрілецьких підрозділів.
		При цьому, ОСОБА_3 усвідомлював, що він приймає участь в діяльності терористичної організації «лнр» і для досягнення спільної злочинної мети, перебуваючи у складі даної організації він буде з застосуванням зброї та інших засобів чинити опір законним діям працівників правоохоронних органів України та Збройних Сил України, направлених на припинення її протиправної діяльності, здійснювати завдання по переміщенню особового складу, вантажів та евакуації поранених учасників терористичної організації «лнр», виконувати завдання по забезпеченню охорони та пропускного режиму на блок-постах встановлених представниками терористичної організації «лнр» на території Луганської області, що тимчасово не підконтрольна українській владі, підтримувати належних технічний стан ввіреного йому військового майна, здійснювати його обслуговування, транспортування та інші завдання, які направленні на досягнення злочинної мети терористичної організації «лнр».
		Поряд з тим, ОСОБА_3 , будучи членом силового блоку терористичної організації «лнр» розумів, що вказана терористична організація, учасником якої він є, діє на території України незаконно, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, а також чинить збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків представниками діючої української влади, співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції.
		Так, ОСОБА_3 , приймаючи участь в діяльності терористичної організації «лнр», у складі збройного підрозділу краснодонського батальйону «русь», у період з 02.09.2014 року по кінець грудня 2014 року, умисно здійснював вищенаведені дії, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування.
		Крім того, під час участі в терористичній організації «лнр» ОСОБА_3 безпосередньо контактував із іншими учасниками терористичної організації «лнр», підтримував з ними сталі стосунки.
		Поряд з тим, при участі в діяльності терористичної організації «лрн» ОСОБА_3 , з метою конспірації, отримав умовне прізвисько (позивний) « ОСОБА_7 ».
		У період з 02.09.2014 року по 15.09.2014 року ОСОБА_3 , перебуваючи у складі краснодонського батальйону «русь» терористичної організації «лнр», пройшов військову підготовку, його було забезпечено форменим одягом з відповідною символікою, військовим квитом та за ним було закріплено вогнепальну зброю і відповідні боєприпаси.
		В подальшому ОСОБА_3 було направлено для проходження служби до блок  посту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який розташовувався в районі населеного пункту Щастя, Луганської області, де ОСОБА_3 перебував у період з 15.09.2014 року по 15.11.2014 року та виконував завдання по забезпеченню охорони та пропускного режиму на блок пості « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому в районі населеного пункту Щастя, Луганської області, з відповідним військовим спорядженням та зброєю.
		Після чого, починаючи з 15.11.2014 року по кінець грудня 2014 року (більш точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_3 за власним бажанням, діючи умисно, усвідомлюючи протиправній своїх дій, діючи у складі терористичної організації «лнр», пройшов навчання на 2С1 «Гвоздика» 122-мм самохідній артилерійській установці на базі шасі МТ-ЛБ, яка призначена для знищення живої сили, артилерійських батарей, дзотів, а також для забезпечення проходів в мінних полях та польових загородженнях та увійшов до екіпажу вказаної артилерійської установки.
		Насамперед, ОСОБА_3 відповідав за технічний стан та обслуговування артилерійської установки, утримував її в постійній готовності до дій, здійснював транспортування артилерійських установок з території російської федерації через ділянку кордону, що тимчасово не підконтрольні українській владі до місць визначених керівництвом терористичної організації «лнр» для виконання бойових завдань. 
		Однак, наприкінці грудня 2014 року (більш точна дата та час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 вийшов зі складу терористичної організації «лнр» та через пункти пропуску, що тимчасово не підконтрольні українській владі (у невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб) виїхав до російської федерації.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 2583 КК України - «Створення терористичної групи чи терористичної організації», за кваліфікуючими ознаками: участь у терористичній організації.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини кримінального правопорушення, які описані в обвинувальному акті та пояснив суду, що 10.02.2023 року його знайшли працівники контррозвідки у м. Подільськ, запитали його документи та чи є він військовослужбовцем, після того як він повідомив, що документи відсутні, вони запросили проїхати до відділу для встановлення його особи, показали йому фото з бази «Миротворець», де він був зображений на машині БМП у військовій формі з автоматом та членами екіпажу БМП терористичної організації «лнр», а саме командир екіпажу  ОСОБА_8 та наводчик з позивним « ОСОБА_9 ». Після чого зізнався в тому, що приймав участь в терористичній організації «лнр» та сприяв розкриттю злочину, добровільно повідомивши все, що йому відомо. Підтвердив, що в період часу з початку вересня 2014 року по кінець грудня 2014 року він дійсно приймав участі в терористичній організації «лнр», в якості механіка-водія у складі краснодонського батальйону «русь», що розташовувалася в Луганській області м. Сорокіно (Краснодон), а також іноді стояв на блок-постах, місцерозташування яких не пам`ятав. Однак запевнив, що участі в бойових діях не приймав, був відповідальний лише за технічний стан БМП. Його було забезпечено форменим одягом та зброєю, він проходив навчання на самохідній артилерійській установці 2С1 «Гвоздика» 122-мм. Повідомив, що до «лнр» його запросив поїхати його знайомий, коли він повернувся з рф, де проживав тривалий час з 2005 року. Зазначив, що вірогідно прийняв рішення про вступ до «лнр», у зв`язку із розповсюдженням пропаганди на території рф, де він перебував на заробітках до початку збройної агресії рф проти України. Проте у кінці грудня 2014 року він написав рапорт на відпустку та виїхав до рф. У вчиненому щиро розкаюється та вважає своє рішення необдуманим. 
		Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину та призначити найбільш м`яке покарання. 
		При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини кримінального провадження, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.
		Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, повністю доведена.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України «Створення терористичної групи чи терористичної організації» та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: участь у терористичній організації.
		 
		Нормативно-правове обґрунтування.
		Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; та інші обставини.
		Статтею 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
		Європейський Суд з прав людини наголошує, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		 
		Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
		Прокурори ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_6 , просила суворо не карати її підзахисного, врахувати його щире каяття, добровільне повідомленням правоохоронному органу про відповідну терористичну діяльність, активне сприяння розкриттю злочину та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК України та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на три роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_3 просив суд суворо його не карати та призначити йому найбільш м`яке покарання. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
		Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який, є громадянином України, уродженець м. Дніпропетровськ, без постійного місця проживання в м. Одесі, в силу ст. 89 КК України судимостей не має, у лікаря на наркологічному обліку не перебуває, та те, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, проти громадської безпеки.
		Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. 
		Суд вважає за доцільне зазначити, що щире каяття характеризує собою суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
		Таким чином, підставою застосування ст. 69 КК України складається з двох елементів, що характеризують вчинений злочин і особу винного, а саме: а) наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, що певним чином характеризують особу винного.
		Відповідно до висновку суду касаційної інстанції, викладеного у постанові ВС/ККС у справі № 712/4384/20 від 27.04.2021 року, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження.
		Крім того, у постанові ВС/ККС у справі № 325/1421/18 від 30.04.2021 року зазначено, що питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 та те, що вчинений ним злочин є особливо тяжким та наявна лише одна пом`якшуюча покарання обставина, визначена п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, суд приходить до висновку про неможливість застосування до останнього положень ст. 69 КК України при призначенні покарання. 
		Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		Суд також приймає до уваги, що вчинений обвинуваченим злочин відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого.
		Санкцією ч. 1 ст. 258-3 КК України передбачено покарання у виді від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
		Призначаючи у відповідності до ст. 65 КК України ОСОБА_3 вид і міру покарання, суд, керуючись правосвідомістю, враховує вчинення обвинуваченим умисного корисливого злочину, яке віднесене кримінальним Законом за формальними ознаками до тяжкого злочину, однак являється суспільно небезпечним, оскільки посягає на громадську безпеку, що є актуальним в умовах введеного на території країни воєнного стану, у зв`язку із збройною агресією рф проти України.
		Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимостей не має, наявність пом`якшуючої покарання обставини, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, та повідсутність обтяжуючих покарання обставин, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 258-3 КК України, у виді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		При цьому, судом не встановлено підстав для застосування положень ст. 69, 75 КК України до обвинуваченого ОСОБА_3 .
		На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та досягне своєї мети.
		 
		Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.
		Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
		Згідно ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.
		Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 термін його попереднього ув`язнення у період із 20.02.2023 року по день набрання даним вироком законної сили включно.
		Продовжений ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
		Арешт на майно у даному кримінальному провадженні не накладався.
		Процесуальні витрати на залучення експертів, у зв`язку з проведенням експертиз, відсутні та цивільний позов не заявлено. 
		Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні. 
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 50, 63, 65, 72, 258-3 КК України, ст. 100, 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, 
		 
		УХВАЛИВ:
		Визнати винним ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.
		Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 258-3 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_3 термін його попереднього ув`язнення у період із 20.02.2023 року по день набрання даним вироком законної сили включно.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з 20.02.2023 року.
		Продовжений ухвалою судді Приморського районного суду м. Одеси від 17.07.2023 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили  залишити без змін.
		Речові докази та процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
		 
		Суддя Приморського районного 
		суду м. Одеси                                              ОСОБА_10

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...