Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/217/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з діяльністю органів управління товариства.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2023. Зареєстровано: 11.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2023.

Номер судового провадження: 4/25/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		номер провадження справи 4/25/23
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		01.08.2023 Справа № 908/217/23
		м.Запоріжжя Запорізької області 
		за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155», (69098, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 155) 
		до відповідача  ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )
		про визнання недійсним трудового договору
		 
		Суддя Зінченко Н.Г. 
		при секретарі судового засідання Батрак М.В.
		 
		 
		За участю представників сторін:
		від позивача  не з`явився;
		від відповідача  Білаш В.О., на підставі паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 28.10.1997;
		від відповідача  Здорик О.І., на підставі Ордеру на надання правничої (правової) допомоги АР № 1108881 від 20.03.2023;
		 
		18.01.2023 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 14.01.2023 (вх. № 231/08-07/23 від 18.01.2023) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155», м. Запоріжжя до фізичної особи ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про визнання недійсним трудового договору № 1/155 від 01.11.2017, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» в особі члена правління Висоцького Юрія Сергійовича із ОСОБА_1 .
		Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023 справу № 908/217/23 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2023 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/217/23, справі присвоєний номер провадження справи 4/25/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.2023.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/217/23 до 22.05.2023, підготовче засідання відкладено на 10.04.2023.
		В підготовчому засіданні оголошувалися перерви до 17.05.2023 і до 01.06.2023, про що зазначено в протоколах судових засідань від 10.04.2023 і від 17.05.2023.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.06.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/217/23 та призначено розгляд справи по суті на 05.07.2023.
		Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.07.2023 розгляд справи відкладався до 01.08.2023.
		В судове засідання 01.08.2023 з`явилися відповідач та його представник, здійснювалася фіксація судового процесу програмно-апаратним комплексом «Акорд». 
		В судовому засіданні 01.08.2023 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи. 
		Позивач в судове засідання 01.08.2023 не з`явився. 01.08.2023 до суду надійшло клопотання позивача вих. № б/н від 01.08.2023 (вх. № 16478/08-08/23 від 01.08.2023) про перенесення розгляду справи № 908/217/23, призначеного на 01.08.2023, на інший час у зв`язку із необхідністю позивачу укласти договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом, оскільки з адвокатом Кошліченко Н.В., яка представляла інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» у цій справі, договір про надання правової допомоги розірваний в односторонньому порядку з 31.07.2023. 
		Розглянувши клопотання позивача про перенесення судового розгляду справи № 908/217/23, заслухавши думку відповідача та його представника з цього приводу та дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання, виходячи з наступного. 
		Реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником.
		Частиною 3 статті 56 ГПК України унормовано, що юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів неможливості прийняти участь в судовому засіданні 01.08.2023 у справі № 908/217/23 в порядку самопредставництва. 
		Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
		Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
		Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
		Отже, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 017.08.2023 за відсутністю позивача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору. 
		Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, обґрунтовані посиланням на ст., ст. 15, 16, 215 ЦК України, положення Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про господарські товариства» та полягають в наступному: установчими зборами об`єднання співвласників багатоквартирного будинку за адресою:  АДРЕСА_2 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» та затверджено Статуту Об`єднання (протокол № 1 від 26.02.2017). 29.03.2017 проведена державна реєстрація ОСББ «Чарівна 155». Керівником ОСББ «Чарівна 155» станом на 30.03.2017 було обрано ОСОБА_1 . Згідно протоколу Загальних зборів ОСББ «Чарівна 155» № 1/21 від 24.06.2021 діючому на той час правлінню ОСББ та ревізійній комісії через їх незадовільну роботу щодо забезпечення функціонування ОСББ висловлено недовіру та припинено повноваження правління і ревізійної комісії ОСББ. Також н цих Зборах було обрано новий склад правління. Саме з цього моменту ОСОБА_1 знала про припинення її повноважень як голови ОСББ «Чарівна 155» та необхідність вжиття з її боку всіх заходів для передання посади та всіх документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ОСББ «Чарівна 155», кадрових питань, печатки, після чого має відбутися звільнення у відповідності до вимог КЗпП України. Рішенням Засідання правління ОСББ «Чарівна 155» обрано головою правління ОСОБА_2 (протокол № 1 від 05.07.2021). До Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості про керівника ОСББ «Чарівна 155» Богдан О.В. внесено 30.07.2021. Як зазначає позивач, неодноразові звернення до ОСОБА_1 з приводу передання документів фінансово-господарської діяльності та кадрових питань ОСББ «Чарівна 155» не мали позитивних наслідків. В листі від 31.08.2021 ОСОБА_1 повідомила, що всі документи, які стосуються діяльності ОСББ «Чарівна 155», викрадено з її особистого автомобіля, про що нею зроблено заяву до органів поліції. В вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСББ «Чарівна 155» щодо поновлення на роботі, виплати компенсації, скасування наказу про звільнення, стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, стягнення моральної шкоди, визнання недійсним та скасування протоколів загальних зборів. До своєї позовної заяви ОСОБА_1 була надана копія трудового договору № 1/55 від 01.11.2017, який нібито укладено ОСОБА_1 із ОСББ «Чарівна 155» в особі члена правління Висоцького Юрія Сергійовича. Також нею до позовної заяви була надана копія протоколу № 3 від 29.09.2017 та додатку до нього із підписами співвласників щодо голосування. За змістом протоколу № 3 від 29.09.2017 по питанню № 3 порядку денного запропоновано укласти трудовий договір з головою правління ОСББ «Чарівна 155» Білаш В.О. у редакції, запропонованій правлінням ОСББ «Чарівна 155», терміном на 5 років, уповноважити члена правління Висоцького Ю.С. підписати трудовий договір із головою правління ОСОБА_1 від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . Підсумки голосування зазначено: «за» проголосував 121 співвласник, «проти» та «утримався» не має. Як стверджує позивач, протокол № 3 від 29.09.2017 та додаток до нього викликають у нього сумніви щодо їх дійсності. Трудовий договір № 1/144 від 01.11.2021 містить наступні умови: працівник приймається на посаду голови правління ОСББ «Чарівна 155» (п. 1.1); робота за цим договором є для працівника за сумісництвом (п. 1.2); за виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі 7950,32 грн. на місяць, при зміні розміру мінімальної заробітної плати, посадовий оклад підвищується прямо пропорційно до рівня мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України (п. 5.1); працівник не є матеріально відповідальною особою (п. 7.2); цей договір може бути припинено за ініціативою будь-якої із сторін у порядку та на підставах, визначених Кодексом законів про працю України. При звільнені працівника за ініціативи роботодавця раніше строку дії цього договору, роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію у сумі двадцять п`ять мінімальних зарплату у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України та затвердженому Верховною Радою України на момент розірвання договору (п. 8.2). Позивач вважає, що оспорюваний трудовий договір № 1/155 від 01.11.2021 суперечить вимогам Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про господарські товариства», оскільки зазначені у ньому розміри винагороди голові правління ОСОБА_1 у розмірі 7950,23 грн. щомісяця, а також компенсації у разі припинення трудового договору з ініціативи роботодавця (власника) як становить 25 мінімальних заробітних плат суперечить інтересам співвласників ОСББ «Чарівна 155». Пункт трудового договору, яким визначено, що ОСОБА_1 не є матеріально відповідальною особою суперечить самій сутті поняття керівника. Отже, оскаржуваний трудовий договір підлягає визнанню недійсним, оскільки укладений без погодження сум винагороди голові правління із загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, містить вкрай невигідні умови для однієї із сторін (працедавця), містить умови, якими повністю знімається матеріальна відповідальність із голови правління. На підставі викладеного позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідачів судові витрати зі сплати судового збору. Також позивачем заявлений попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн. 
		Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву вих. № б/н від 06.03.2023 (вх. № 4850/08-08/23 від 08.03.2023). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилається на наступне: вважає, що Загальні збори ОСББ «Чарівна 155», якими припинено повноваження правління і ревізійної комісії ОСББ та обрано новий склад правління (результати проведення оформлені протоколом № 1/21 від 24.06.2021), та Засідання правління, яким обрано головою правління ОСОБА_2 (протокол № 1 від 05.07.2021), проведені із порушенням встановленого Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядку їх проведення. У зв`язку із цим, відповідач вважає, що трудовий договір № 1/155 від 01.11.2021 є дійсним, а позивачем не доведено підстав для визнання його недійсним в судовому порядку. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю. Також у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлений попередній орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн. 
		Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав Відповідь на відзив вих. № б/н від 24.03.2023 (вх. № 6401/08-08/23 від 28.03.2023), в якому підтримав заявлені позовні вимоги з раніше наведених у позові фактичних обставини справи та нормативних посилань. Також позивач зазначає, що у ОСББ «Чарівна 155» викликає великий сумнів достовірність оспорюваного трудового договору № 1/155 від 01.11.2017, оскільки під час вирішення господарським судом справи № 908/2197/22 ОСОБА_1 був наданий суду додаток № 3 до протоколу Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» від 29.09.2017 у підтвердження того, що нібито співвласниками багатоквартирного будинку «Чарівна 155» була надана згода на укладення трудового договору із головою правління ОСОБА_1 та згода на виплату їй при звільнені 25 розмірів мінімальних заробітних плат на момент звільнення. При цьому, як вже зазначав позивач, протокол № 3 від 29.09.2017 та додаток до нього викликають у нього сумніви щодо їх дійсності. Враховуючи зазначене, позивач вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог. 
		Відповідачем на підстав ст. 167 ГПК України надані Заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н від 31.03.2023 (вх. № 6982/08-08/23 від 03.04.2023), в яких відповідач із посиланням на норми Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вважає, що голові правління ОСББ «Чарівна 155» ОСОБА_2 не були надані повноваження на звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним трудового договору № 1/155 від 01.11.2017. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю. 
		21.03.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області надійшло Клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на сплату послуг приватного нотаріуса в розмірі 1 600,00 грн. за нотаріальне посвідчення заяв свідків. 
		Також, 21.03.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області надійшло Клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн.
		Крім того, 13.04.2023 до служби діловодства господарського суду Запорізької області надійшло Клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
		Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників справи, суд  
		 
		УСТАНОВИВ
		 
		Згідно з частинами 3, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
		Приписами статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені ст. 16 ЦК України. 
		Згідно положень ч., ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Судом встановлено, що 29.03.2017 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» (далі за текстом  ОСББ «Чарівна 155»), про що свідчить Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		29.09.2017 проведено Збори співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155». За результатами проведення Зборів співвласників прийняті рішення, оформлені протоколом № 3, про затвердження штатного розкладу, кошторису на 2017-2018 роки, режим роботи працівників Об`єднання, посадові інструкції працівників Об`єднання. Також прийнято рішення: укласти трудовий договір з головою правління ОСББ «Чарівна 155» Білаш Вікторією Олександрівною у редакції запропонованій правлінням ОСББ «Чарівна 155» терміном на п`ять років. Уповноважено члена правління ОСББ «Чарівна 155» Висоцького Юрія Сергійовича підписати трудовий договір з головою правління ОСББ «Чарівна 155» Білаш Вікторією Олександрівною від імені співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 . 
		30.10.2017 головою правління ОСББ «Чарівна 155» видано наказ про прийняття на роботу ОСОБА_1 в Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» головою правління з посадовим окладом згідно із штатним розписом з 01.11.2017 за сумісництвом. 
		01.11.2017 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» в особі члена правління Висоцького Юрія Сергійовича, що діяв на підставі рішення загальних зборів співвласників (протокол № 3 від 29.09.2017) та громадянкою ОСОБА_1 підписано Трудовий договір № 1/155 (далі за текстом  Трудовий договір).
		Відповідно до п., п. 1.1, 1.2, 1.4, 2, 4.4 Трудового договору працівник приймається на посаду голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155»; робота за цим Договором є для працівника за сумісництвом; дата початку роботи 01 листопада 2017 року; Договір укладено на п`ять років; працівнику надається щорічна основна відпустка тривалістю 24 календарних дні за кожний рік. 
		За виконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією, працівнику встановлюється посадовий оклад у розмірі 7950,32 грн на місяць, при зміні розміру мінімальної заробітної плати, посадовий оклад підвищується прямо пропорційно до рівня мінімальної заробітної плати, встановленої Кабінетом Міністрів України. (п. 5.1 Трудового договору)
		В пункті 7.2 Трудового договору вказано, що працівник не є матеріально відповідальною особою.
		За умовами п. 8.2 Трудового договору цей Договір може бути припинено за ініціативою будь-якої із сторін у порядку та на підставах, визначених Кодексом законів про працю України. При звільнені працівника за ініціативи роботодавця раніше строку дії цього Договору, роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику компенсацію у сумі двадцять п`ять мінімальних зарплату у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України та затвердженому Верховною Радою України на момент розірвання Договору. 
		24.06.2021 проведено Загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155», результати проведення яких оформлено Протоколом № 1/21. 
		На загальних Зборах 24.06.2021 прийнято рішення (пункт 2 порядку денного) про припинення повноважень чинного правління та ревізійної комісії. Підсумки голосування: «за» - 56 осіб (34,78 %) співвласників; «проти» - 0 осіб (0,00 %) співвласників; «утримався» - 2 особи (1,24 %) співвласників. Підсумки письмового голосування: «за» - 62 особи (38,51 %) співвласників; «проти» - 0 осіб (0,00 %) співвласників; «утримався» - 0 осіб (0,00 %) співвласників.
		Також загальними Зборами від 24.06.2021 прийнято рішення (пункт 3 порядку денного) про обрання нового складу правління ОСББ «Чарівна 155». Підсумки голосування: «за» - 56 осіб (34,78 %) співвласників; «проти» - 0 осіб (0,00 %) співвласників; «утримався» - 2 особи (1,24 %) співвласників. Підсумки письмового голосування: «за» - 62 особи (38,51 %) співвласників; «проти» - 0 осіб (0,00 %) співвласників; «утримався» - 0 осіб (0,00 %) співвласників.
		05.07.2021 проведено Засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155». По другому питанню порядку денного вирішили припинити повноваження ОСОБА_1 з 15.07.2021. Обрано головою правління ОСББ «Чарівна 155» Богдан Олену Володимирівну. За результатами проведення Засідання складено протокол № 1.
		30.07.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис: 1001031070001042508 щодо керівника Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» - ОСОБА_2 . 
		31.08.2021 за підписом керівника Богдан О.В. видано наказ (розпорядження) № 1-0000008 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 голови правління ОСББ, причина звільнення рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Чарівна 155» протоколом № 1/21 від 24.06.2021. 
		Таким чином, рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155», оформленим протоколом № 1/21 від 24.06.2021, припинено повноваження правління, до якого входила голова правління ОСОБА_1 , та ревізійної комісії, обрано новий склад правління. 
		Доказів визнання недійсним вказаного рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155», оформленого протоколом № 1/21 від 24.06.2021, сторонами суду не надано.
		Повноваження ОСОБА_1 як посадової особи голови правління припинилися з 24.06.2021, трудовий договір розірвано на підставі наказу № 1-0000008 від 31.08.2021, відповідно з 31.08.2021 ОСОБА_1 є звільненою.
		В листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду Запорізької області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 24794,22 грн. та стягнення компенсації у сумі двадцяти п`яти мінімальних зарплат у розмірі 150000,00 грн.
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.04.2023 у справі № 908/2197/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» задоволено частково, вирішено стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 17340,16 грн. В частині стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 7454,06 грн. та 150000,00 грн. компенсації у сумі двадцяти п`яти мінімальних заробітних плат в задоволені позову відмовлено.
		Відмовляючи у позові в частині стягнення 150000,00 грн. компенсації у сумі двадцяти п`яти мінімальних заробітних плат суд виходив з того, що статтею 44 КЗпП України не передбачено виплату вихідної допомоги, яку в договорі зазначено як компенсація, хоча за своєю суттю є вихідною допомогою, у разі припинення трудового договору з підстав п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
		У зв`язку із цим суд дійшов висновку, що п. 8.2 Трудового договору № 1/155 від 01.11.2017, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» та ОСОБА_1 , суперечить положенням статті 44 КЗпП України та порушує в даному випадку права роботодавця, а відтак підстави для виплати компенсації у сумі 25-ти мінімальних зарплат з урахуванням звільнення ОСОБА_1 з підстав п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, відсутні.
		Відмовляючи в стягненні компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 7454,06 грн. судом здійснено перерахунок з урахуванням відомостей довідки форма ОК-7 Пенсійного фонду України реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 .
		В січні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» звернулося до господарського суду Запорізької області із позовом у даній справі до ОСОБА_1 про визнання недійсним Трудового договору № 1/155 від 01.11.2017, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» в особі члена правління Висоцького Юрія Сергійовича із ОСОБА_1 .
		Підстави для визнання Трудового договору № 1/155 від 01.11.2021 недійсним позивач зазначає його невідповідність вимогам Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про господарські товариства», оскільки укладений без погодження сум винагороди голові правління із загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку, містить вкрай невигідні умови для однієї із сторін (працедавця), містить умови, якими повністю знімається матеріальна відповідальність із голови правління.
		Як зазначив позивач, приводом для звернення до суду з позовом у даній справі стало те, що у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» викликає великий сумнів достовірність оспорюваного Трудового договору № 1/155 від 01.11.2017, оскільки під час вирішення господарським судом справи № 908/2197/22 ОСОБА_1 був наданий суду додаток № 3 до протоколу Загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» від 29.09.2017 у підтвердження того, що нібито співвласниками багатоквартирного будинку «Чарівна 155» була надана згода на укладення трудового договору із головою правління ОСОБА_1 та згода на виплату їй при звільнені 25 розмірів мінімальних заробітних плат на момент звільнення. 
		Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновків про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з заявлених підстав, виходячи з наступного.
		Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників житлових та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ.
		Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку  це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
		Частиною другою статті 4 вказаного Закону встановлено, що об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України.
		Основна діяльність ОСББ полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання
		Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
		Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).
		Частинами 1, 2 статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори.
		Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні відносини  це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. 
		Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
		Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, с корпоративними.
		Наведений правовий висновок викладений у декількох постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 509/577/18 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.11.2019 у справі № 922/80/18 та інших.
		У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень па управління товариством.
		За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
		Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлений здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
		За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.
		Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
		У даній справі спір між сторонами пов`язаний з реалізацією загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку права на управління юридичною особою шляхом прийняття компетентним органом рішень про призначення та звільнення виконавчого органу, про обрання іншого складу органу правління, а предметом спору є визнання недійсним Тудового договору № 1/155 від 01.11.2017 про прийняття на посаду голови правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155». 
		Таким чином, спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
		Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
		Укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу (ч.3 ст.24 КЗпП України).
		Так, в ході вирішення даної справи судом достовірно встановлено, що Зборами співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» (протокол № 3 від 29.09.2017) прийнято рішення укласти трудовий договір з головою правління ОСББ «Чарівна 155» Білаш Вікторією Олександрівною та уповноважити члена правління ОСББ «Чарівна 155» Висоцького Юрія Сергійовича на підписання трудового договору з головою правління ОСББ «Чарівна 155» Білаш Вікторією Олександрівною від імені співвласників багатоквартирного будинку № 155 по вулиці Чарівна міста Запоріжжя. 30.10.2017 головою правління ОСББ «Чарівна 155» видано наказ про прийняття на роботу Білаш Вікторію Олександрівну в ОСББ «Чарівна 155» головою правління. 01.11.2017 між ОСББ «Чарівна 155» та ОСОБА_1 підписано Трудовий договір № 1/155.
		Відповідно до ст. 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю.
		Частина 2 статті 3 цього Кодексу передбачає можливість установлення особливостей праці, тобто особливостей правового регулювання певних трудових відносин, надаючи окремим підприємствам, установам, організаціям право регулювати трудові відносини їхніми статутами, положеннями.
		У ст. 9 КЗпП України закріплено норму, якою забороняється підприємству, установі, організації вводити до своїх внутрішніх нормативних актів умови, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством про працю, в тому числі щодо оплати праці окремих категорій працівників, які визначаються відповідним законодавством і статутами підприємств, установ, організацій.
		Аналогічні гарантії передбачені статтею 22 Закону України «Про оплату праці».
		Питання про наслідки відступу від положень трудового законодавства при укладенні договорів про працю вичерпно вирішено у ст. 9 КЗпП України, яка імперативно кваліфікує такі умови недійсними без необхідності визнання їх такими в судовому порядку.
		Разом з тим, у ч. 1 ст. 9-1 КЗпП України встановлюється право підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.
		Аналіз норми ст. 9 КЗпП України разом з нормами статей 9-1, 44 цього Кодексу та іншими положеннями законодавства (Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку») дає підстави для висновку про те, що встановлення підприємством, установою, організацією в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів у трудових договорах чи інших угодах додаткових, порівняно із законодавством, трудових чи соціально-побутових пільг для працівників, тобто тих, які покращують їх становище, не може бути приводом для визнання таких умов недійсними.
		Враховуючи, що згідно зі ст. 21 КЗпП України предметом трудового договору (контракту) є праця (трудова функція) особи, яка є об`єктом саме трудових правовідносин, які повною мірою врегульовані трудовим законодавством (зокрема, статтями 3, 7, 9, 9-1, 44 КЗпП України), положення ЦК України щодо умов дійсності правочину та правових наслідків недійсності правочину не підлягають застосуванню для регулювання суспільних відносин, які виникають у зв`язку з укладенням трудового договору (контракту).
		Таким чином, враховуючи наявність між сторонами спірного договору трудових правовідносин, які регулюються нормами трудового й спеціального законодавства, та факт укладення цього договору саме у зв`язку з існуванням трудових правовідносин, суд дійшов до висновку про те, що укладений Трудовий договір № 1/155 від 01.11.2017 не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, на який поширюються передбачені нормами статей 203, 215 цього Кодексу загальні вимоги щодо чинності правочину та який може бути визнаний недійсним із передбачених ЦК України підстав із застосуванням наслідків недійсності правочину.
		Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 24.06.2015 року у справі № 6-530цс15, постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 757/49315/16-ц.
		Враховуючи викладене, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, а тому задоволенню не підлягають.
		У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд в рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначив: «поняття «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст».
		Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини для того, щоби мати можливість звернутися за захистом до суду особа має довести, що вона є жертвою порушення прав.
		Європейський Суд з Прав Людини також не раз висловлювався, що право на суд не є абсолютним, а судового розгляду потребують ті справи, в яких є «спір» про «право», реальний і серйозний, який може стосуватися як самого існування права, так і сфери його дії (справа Аллан Якобсон проти Швеції). Результат проваджень має бути значущим для відповідного права (Ул`янов проти України).
		Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
		Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
		Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
		При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України)
		Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
		Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
		Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
		Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
		Суд визнає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Доводи позивача, наведені в обґрунтування заявлених ним вимог, не знайшли свого підтвердження за встановлених судом обставин, що склались між сторонами.
		Заперечення відповідача на заявлені позовні вимоги враховані судом при вирішенні даного спору. 
		Враховуючи вище наведене, в задоволені позову відмовляється повністю. 
		Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.
		Стосовно заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, то з цього приводу суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову  на відповідача; 2) у разі відмови від позову  на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Відповідно до частини 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
		За таких обставин, витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.
		Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
		На підтвердження витрат на правову допомогу відповідач надав суду Договір (угоду) про надання правової допомоги № б/н від 01.09.2021, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Здорик О.І., додаток № 1 до Договору (угоди) про надання правової допомоги № б/н від 01.09.2021, щодо визнання гонорару адвоката, Акт від 10.03.2023 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.09.2021 на суму 12 000,00 грн., Акт від 03.04.2023 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.09.2021 на суму 13 000,00 грн., квитанції до прибуткового касового ордеру від 10.03.2023 про перерахування ОСОБА_1 адвокату Здорик О.І. сум 3 000,00 грн. і 9 000,00 грн., а також квитанції до прибуткового касового ордеру від 03.04.2023 про перерахування ОСОБА_1 адвокату Здорик О.І. сум 5 000,00 грн. і 8 000,00 грн.
		Повноваження адвоката Здорик О.І. підтверджуються наявним в матеріалах справи Ордером на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1108881 від 20.03.2023. 
		Суд зазначає, що критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		Дослідивши подані ОСОБА_1 документи у підтвердження факту понесення витрат на правничу допомогу у справі № 908/217/23, суд вважає, що ці докази не свідчать беззаперечно, що понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката Здорк О.І. стосуються надання адвокатом правової допомоги саме у справі № 908/217/23. Зокрема, Договір (угода) про надання правової допомоги № б/н від 01.09.2021, додаток № 1 до цього Договору (угоди), Акт від 10.03.2023 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.09.2021 на суму 12 000,00 грн. і Акт від 03.04.2023 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.09.2021 на суму 13 000,00 грн. не містять жодних посилань, за якими можна ідентифікувати, що така правова допомога стосується саме справи № 908/217/23. До того ж суду достеменно відомо про існування між ОСОБА_1 та ОСББ «Чарівна 155» інших судових спорів, які мали місце з вересня 2021 року. 
		До того ж, в Акті від 10.03.2023 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.09.2021 та Акті від 03.04.2023 про приймання-передачу виконаних робіт за надання юридичних послуг згідно договору від 01.09.2021 зазначено про надання деяких послуг,які дублюються (подання відзиву на уточнену позовну заяву, надання усної консультації, підготовка правового висновку,вивчення судової практики з цього питання, підготовка матеріалів справи до суду). 
		З поданих відповідачем доказів суд не може встановити дійсний обсяг наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), час, витрачений на виконання вказаних робіт, саме у справі № 908/217/23.
		Враховуючи наведене, заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу до стягнення не присуджуються.
		Стосовно заявлених відповідачем до стягнення з позивача витрат на нотаріальне посвідчення заяв свідків, то оскільки судом відмовлено в задоволенні клопотання про залучення свідків, то витрати на нотаріальне посвідчення заяв свідків не підлягають стягненню у даному випадку. 
		Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ
		 
		В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155», м. Запоріжжя до фізичної особи ОСОБА_1 , м. Запоріжжя про визнання недійсним трудового договору № 1/155 від 01.11.2017, укладеного між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чарівна 155» в особі члена правління Висоцького Юрія Сергійовича із ОСОБА_1 , відмовити повністю.
		Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 10» серпня 2023 р.
		Суддя Н. Г. Зінченко 
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...