Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/8629/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2023.
Дата набрання законної сили: 02.08.2023
Номер судового провадження: 61-6019ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		02 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 308/8629/19
		провадження № 61-6019св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		відповідачі: державний реєстратор Велятинської сільської ради Горщар Михайло Васильович, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4 ,
		розглянув у порядку письмового  провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», подану адвокатом Дорош Іриною Іванівною, та ОСОБА_4 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2020 року у складі судді                      Данко В. Й. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Фазикош Г. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар М.В., Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи»), ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, відповідного запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, поновлення права власності та витребування майна.
		Свої вимоги обґрунтовували тим, що 02 липня 2008 року між                      ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ВАТ «Сведбанк») був укладений кредитний договір, згідно з яким позичальник отримав кредит у розмірі 35 000,00 доларів США на споживчі цілі. 
		За договором іпотеки, укладеним 02 липня 2008 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» на забезпечення виконання умов кредитного договору, в іпотеку банку передано                      квартиру АДРЕСА_1 .
		В подальшому ВАТ «Сведбанк» відступило право вимоги за кредитним та іпотечним договорами на користь ТОВ «Кредитні ініціативи». 
		Про відступлення права вимоги вони належним чином не були повідомлені, у зв`язку з чим боржник не міг виконувати зобов`язання за кредитним договором. 
		ТОВ «Кредитні ініціативи», у свою чергу, звернулось до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, який заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від                12 лютого 2014 року був задоволений у повному обсязі.
		Згодом вони дізнались, що не є власниками квартири АДРЕСА_1 , оскільки 20 травня 2019 року державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району, Закарпатської області  Горщар М. В. зареєстрував право власності на неї за ТОВ «Кредитні ініціативи». Підставою виникнення права власності є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплата поштового переказу, виданий 12 квітня 2019 року, видавник: Укрпошта; іпотечний договір № 0601/0708/98-055-Z-1, серія та номер: 3381, виданий 02 липня 2008 року, виданий: приватний нотаріус Селехман О. А.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: К/И/УСБ/Б, виданий 29 березня 2019 року, видавник: ТОВ «Кредитні ініціативи». Підставою внесення запису слугувало рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень                                (з відкриттям розділу), індексний номер: 47061399 від 27 травня 2019 року державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Горщар М.В.
		Позивачі зазначали, що державний реєстратор неправомірно прийняв рішення про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на спірний предмет іпотеки, оскільки вони не отримували жодної письмової вимоги про усунення порушень, яка, відповідно до пункту 61 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є необхідною із визначеного переліку документів для реєстрації за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. 
		Державний реєстратор зобов`язаний був до вчинення реєстраційних дій перевірити дотримання іпотекодержателем процедури, строків та повноти наданих документів вимогам законодавства і лише після цього приймати рішення про проведення реєстраційних дій чи про відмову в їх проведенні.
		Недотримання державним реєстратором порядку вчинення реєстраційних дій призвело до порушення їх (позивачів) права власності. Окрім того, іпотекодаржатель ТОВ «Кредитні ініціативи» у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на квартиру, що не було передбачено умовами договору.
		У ході розгляду справи позивачі подали заяву про збільшення позову, яку обґрунтовували тим, що, приймаючи рішення про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на спірний предмет іпотеки, державний реєстратор Гощар М. В. порушив вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». 
		Квартира, яка є предметом іпотеки, загальною площею 50,1 кв. м,      житловою -  27,4 кв. м, є їх єдиним та постійним місцем проживання, на яку не може бути звернуто стягнення на час дії вказаного Закону.
		Окрім того, 29 липня 2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» відчужило спірну квартиру на користь ОСОБА_4 за договором купівлі - продажу.
		Посилаючись на наведене, просили:
		- скасувати рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М. В. від 27 травня                    2019 року з індексним номером 47061399 про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1838721621101;
		- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно  - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна 1838721621101, яке до 27 травня 2019 року було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, РПВП НОМЕР_1;
		- витребувати з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 об`єкт житлової нерухомості - квартиру                   АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від                           23 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,                 ОСОБА_3 задоволено.
		Скасовано рішення державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М. В. за індексним номером 47061399 від 27 травня 2019 року про реєстрацію за ТОВ «Кредитні ініціативи» права власності на житлову квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1838721621101.
		Поновлено у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно, об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , реєстраційний номер нерухомого майна 1838721621101, яке до 27 травня 2019 року було зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, РПВП НОМЕР_1.
		Витребувано з володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 ,                      ОСОБА_2 , ОСОБА_3 об`єкт житлової нерухомості - квартиру                  АДРЕСА_1 . 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Суд першої інстанції виходив із того що спірна квартира, яка використовується позивачами як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи», як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Тому суд дійшов висновку, що у державного реєстратора Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М. В. були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ТОВ «Кредитні ініціативи». Указане свідчить про те, що товариство не набуло права власності на спірне нерухоме майно у спосіб та порядку, визначені законом.
		З огляду на те, що спірний об`єкт нерухомості вибув з володіння власника поза його волею, суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірної квартири з незаконного володіння ОСОБА_4 на підставі статті 388 ЦК України.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від                           23 листопада 2020 року залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим і не вбачав підстав для його скасування.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		У червні 2022 року ТОВ «Кредитні ініціативи» через свого представника - адвоката Дорош І. І. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19, від 05 червня 2018 року в справі                      № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від                    30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 в справі                  № 910/3907/18, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 та постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року в справі № 334/2517/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		У червні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 461/9578/15-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Також, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини першої та пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Аргументи учасників справи
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Касаційні скарги аргументовані тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
		Представник ТОВ «Кредитні ініціативи» у касаційній скарзі зазначає, що позивачі обрали неналежний спосіб захисту, відповідно до якого не може бути відновлено порушене право (оскільки одночасно зі скасуванням рішення державного реєстратора у силу вимоги закону суд зобов`язаний припинити речове право, що було раніше зареєстроване). Вимога про поновлення права власності на майно за позивачами є передчасною, оскільки державна реєстрація не скасована, право власності за попередніми власниками не припинено, договір купівлі - продажу є дійсним.
		У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що іпотечний договір не визнано недійсним (стаття 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину), не встановлено, що договір містить дефект волі чи волевиявлення сторін (частина третя статті 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину). Таким чином, застосування судами попередніх інстанцій пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України у цій справі є помилковим та таким, що суперечить суті правовідносин. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій, надавши неправильне тлумачення нормам матеріального права, всупереч принципу заборони суперечливої поведінки учасників правовідносин, схвалили недобросовісну поведінку позивачів, які не тільки не сплатили борг, а й повернули квартиру, передану в якості забезпечення кредитного договору, чим створили дисбаланс в правах учасників процесу.
		Застосування судами пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України зумовило неефективність, недієвість положень статті 37 Закону України «Про іпотеку» в частині передачі прав на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору іпотекодержателю.
		Доводи інших учасників справи
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалами Верховного Суду від 01 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2020 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року.
		Відкрито касаційне провадження у даній справі.
		Витребувано з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області цивільну справу № 308/8629/19 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар Михайла Васильовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності та витребування майна.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу № 308/8629/19 призначено до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі № 308/8629/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду у касаційному порядку справи № 914/235/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).
		Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року касаційне провадження у справі № 308/8629/19 поновлено.
		Обставини справи
		Суди встановили, що 02 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та                     ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 35 000,00 доларів США на  споживчі цілі.
		На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором у цей же день (02 липня 2008 року) між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» укладений іпотечний договір, згідно з яким в іпотеку банку передано квартиру АДРЕСА_1 .
		За змістом підпункту 12.3.1 іпотечного договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
		28 листопада 2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк»), який є правонаступником ВАТ «Седбанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс») укладений договір про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Сведбанк» відступило на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» право вимоги за кредитним та іпотечним договорами від 02 липня 2008 року, яке, у свою чергу, у цей же день відступило право вимоги за цими договорами на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».
		Після набуття права вимоги за вказаними договорами ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 ,                      ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, який заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 12 лютого 2014 року у справі № 308/15274/13 був задоволений. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , а також виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зі зняттям їх з реєстраційного обліку за вказаною вище адресою.
		У червні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 примусово виселено із зазначеної квартири.
		Аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від                  21 травня 2021 року скасовано заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області 12 лютого 2014 року у справі     № 308/15274/13-ц. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 вересня 2022 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» за кредитним договором від 02 липня 2008 року в загальному розмірі 31 707,64 дол. США звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну продажу предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно з Законом України «Про виконавче провадження». Зупинено виконання рішення суду у частині звернення стягнення на предмет іпотеки на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
		Окрім того, 27 травня 2019 року державний реєстратор Велятинської сільської ради Хустського району Закарпатської області Горщар М. В. зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (відкриттям розділу).
		Підставою виникнення права власності зазначено: рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплата поштового переказу, виданий 12 квітня 2019 року, видавник: Укрпошта; іпотечний договір № 0601/0708/98-055-Z-1, серія та номер: 3381, виданий 02 липня 2008 року, виданий: приватний нотаріус Селехман О. А.; повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, серія та номер: К/И/УСБ/Б, виданий 29 березня 2019 року, видавник: ТОВ «Кредитні ініціативи».
		29 липня 2019 року ТОВ «Кредитні ініціативи» відчужило на користь                   ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі - продажу, який посвідчила приватний нотаріус Ужгородського міського нотаріального округу Капутіла Г. Д. та зареєстровала в реєстрі нотаріальних дій за № 817
		Межі та підстави касаційного перегляду 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). 
		Підставами касаційного оскарження у цій справі оскаржених судових рішень є:
		-  посилання ТОВ «Кредитні ініціативи» на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 06 квітня 2021 року в справі № 910/10011/19, від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 в справі № 910/3907/18, від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 та постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року в справі № 334/2517/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
		- посилання ОСОБА_4 на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року в справі № 461/9578/15-ц та постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини першої та пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
		Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
		Позиція Верховного Суду 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо вимог про скасування рішення державного реєстратора та поновлення права власності
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
		Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частини перша та друга статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки).
		Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня       2008 року № 800-VI внесено зміни до статті 36 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з чим її положеннями передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		У частині першій статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, зазначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
		Із внесенням змін до цієї статті Законом України від 25 грудня 2008 року                   № 800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» положення статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		Таким чином, договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно в позасудовому порядку.
		У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій установили, що підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.
		Однією із підстав, що слугували для виникнення права власності на спірну квартиру у ТОВ «Кредитні ініціативи», є рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, видані                  12 квітня 2019 року, видавник «Укрпошта».
		Заперечуючи проти позову, ТОВ «Кредитні ініціативи» до відзиву надало копії рекомендованих повідомлень зі штриховими індикаторами                              14000 4342134 6; 14000 4342136 2; 14000 4342135 4.
		Суди встановили, що відповідно до наданих ТОВ «Кредитні ініціативи» рекомендованих повідомлень, направлених на адресу позивачів, у графі «Особисто» відсутній підпис адресата отримувача про отримання відправлення, а згідно з довідками УДП поштового зв`язку відділення                     № 43006 «Укрпошта» такі відправлення зі штриховими індикаторами                   14000 4342134 6; 14000 4342136 2; 14000 4342135 4 відсутні в системі                      УДППЗ «Укрпошта». 
		Встановивши відсутність доказів, що підтверджують факт надсилання   ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вказаного повідомлення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
		07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.
		Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) викладено правовий висновок про те, що обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», поширюються не лише на випадки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, а й на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі.
		Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.
		Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження у зв`язку з невиконанням умов кредитного договору.
		З огляду на викладене, предмет іпотеки, а саме нерухоме житлове майно, яке використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя, не може бути примусово стягнуто на підставі положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання позичальником/майновим поручителем умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
		Такий правовий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження     № 14-45цс20), від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а.
		Висновки про те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» підлягає застосуванню навіть у разі звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку містяться і в постановах Верховного Суду від                       14 липня 2021 року у справі № 201/7014/18 (провадження  № 61-7373св20), від 30 вересня 2021 року у справі № 127/15802/15-ц (провадження                          № 61-16395св20), від 02 травня 2022 року у справі № 754/716/19 (провадження № 61-12633св21).
		У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що предметом договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання умов кредитного договору, є квартира   АДРЕСА_1 ,площа якої не перевищує 140 кв. м (складає  50,1 кв. м).
		Передана ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в іпотеку квартира використовується ними як місце постійного проживання, іншого житла вони не мають.
		З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного рішення суб`єкта державної реєстрації з огляду на те, що на спірну квартиру АДРЕСА_1 , площею 50,1 кв. м, яка використовується позивачами як місце постійного проживання, відповідно до положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути здійснено примусове стягнення, в тому числі й шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Кредитні ініціативи», як забезпечення виконання ними умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
		Висновки судів попередніх інстанцій в цій частині відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, та узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані, а також відповідають вказаній вище судовій практиці Верховного Суду.
		Доводи касаційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи» про те, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту в цій частині, є помилковими, що також підтверджується висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс 21).
		Щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння
		Суди попередніх інстанцій установили, що 29 липня 2019 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_4 укладений договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Капутілою Г.Д. та зареєстрований у реєстрі за № 817.
		Також установили, що ТОВ «Кредитні ініціативи» зареєструвало за собою право власності на спірну квартиру з порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тобто на час відчуження майна не було її законним власником та не мало права нею розпоряджатись і відчужувати.
		Оскільки, всупереч дії мораторію, відбувся фактичний перехід до ТОВ «Кредитні ініціативи», як іпотекодержателя, права власності на предмет іпотеки без згоди позивачів, як власників майна, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що спірна квартира у вибула з володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не з їхньої волі, у зв`язку з чим задовольнив позов у цій частині та витребував її з володіння ОСОБА_4 на користь позивачів.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з таких підстав.
		Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 388 ЦК України.
		Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).
		Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до статті 388 ЦК, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
		Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від                        26 листопада 2019 року у справі №914/3224/16 (провадження                                      № 12-128гс19).
		Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див., зокрема постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18). 
		У пункті 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня                     2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) зроблено висновок, що «розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном                                   (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».
		Суди попередніх інстанцій, установивши, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 , однак, усупереч дії мораторію, відбувся фактичний перехід до іпотекодержателя (ТОВ «Кредитні ініціативи») права власності на предмет іпотеки без згоди власників майна, без дотримання вимог закону, що свідчить про те, що квартира вибула з власності позивачів не з їх волі, а правильно вважали, що права ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підлягають захисту шляхом витребування спірної квартири на підставі частини першої статт 388 ЦК України з незаконного володіння останнього власника ОСОБА_4 , що призводить до ефективного захисту порушених прав позивачів.
		При цьому слід ураховувати, що цивільне законодавство передбачає як право витребування майна його власником (статті 387, 388 ЦК України) так і визначає правові наслідки вилучення  товару у покупця на користь третьої особи, на підставах, що виникли до його продажу, зокрема і право на відшкодування саме продавцем покупцю завданих збитків (стаття 661 ЦК України), на що має право і відповідач, пред`явивши відповідний позов.        
		Верховний Суд також зауважує, що за обставин цієї справи, набувши                        27 травня 2019 року право власності на спірну квартиру, ТОВ «Кредитні ініціативи» 29 липня 2019 року (через два місяці) без відома та волі позивачів відчужило це нерухоме майно на користь ОСОБА_4 за умов, які мали б викликати сумнів у останнього, який, проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності відчужувача на цю квартиру, і за необхідності отримавши правову допомогу, мав би зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу квартири, а тому правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанції, що не можна вважати, що за таких обставин мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Доводи касаційних скарг ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_4   не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій частині, якими у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
		Посилання ОСОБА_4 в касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах  колегія суддів відхиляє, оскільки у мотивувальній частині постанови наведене посилання на відповідні постанови Верховного Суду.
		Що стосується доводів заявників щодо неврахування судами наведених у постановах Верховного Суду висновків, зазначених у касаційних скаргах, колегія суддів відхиляє, оскільки суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, у даному випадку, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження  № 14-190цс20), від 21 грудня 2022 року у справі                                № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс 21).
		За таких обставин, з огляду на необхідність врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у вищезгаданих постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в справі № 461/12525/15-ц (провадження  № 14-190цс20), від 21 грудня 2022 року у справі                                № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс 21), тобто в судових рішеннях Верховного Суду, ухвалених після подання касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про вихід за межі доводів та вимог касаційної скарги на підставі частини третьої статті 400 Ц11К України.
		Щодо вимог, заявлених до державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщара М. В.
		У справі, яка переглядається, окрім ТОВ «Кредитні ініціативи» та                         ОСОБА_4 , позивачі визначили відповідачем за позовом також державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщара М. В. 
		Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольнив позовні вимоги позивачів у повному обсязі, у тому числі й до державного реєстратора, який не є належним відповідачем у цій справі з огляду на таке.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
		Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
		Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України).
		Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20 зазначено, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем   у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (постанова Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19). Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється  в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (постанова Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 756/2298/18).
		Отже, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у цій справі виник між позивачами та ТОВ «Кредитні ініціативи» і ОСОБА_4 щодо порушення їх права власності на спірне майно внаслідок дій щодо реєстрації за кредитором такого права.
		Ураховуючи наведене, позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно не можуть бути звернені до державного реєстратора, якого позивачі визначили співвідповідачем у справі.
		Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та немає визначених процесуальним законом підстав для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі                                       № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц,                                   від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року                        у справі № 372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17).
		З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщара М. В. задоволенню не підлягають, тому  оскаржувані судові рішення в цій частині необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволені позову.
		Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
		Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним колегія суддів вважає, що касаційні скарги належить задовольнити частково, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині вимог  до державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар М. В. необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову; в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін. 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_4 задовольнити частково.
		Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від                23 листопада 2020 та постанову Закарпатського апеляційного суду від                      24 лютого 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Державного реєстратора Велятинської сільської ради Горщар Михайла Васильовича скасувати, ухваливши в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
		В іншій частині рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 листопада 2020 та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська   Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    В. М. Коротун     М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...