Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/8760/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2023. Зареєстровано: 11.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2023.
Дата набрання законної сили: 12.09.2023
Номер судового провадження: 1-кп/638/1521/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023220000000490

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа638/8760/23
		Провадження № 1-кп/638/1521/23
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 серпня 2023 року                                                                                м. Харків
		 
		Дзержинський районний суд м. Харкова 
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання  - ОСОБА_2 
		прокурора - ОСОБА_3 
		потерпілої - ОСОБА_4 
		обвинуваченого - ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120232220000000490 від 02.05.2023 відносно обвинуваченого
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кобеляки Полтавської області, громадянина України, одруженого, працюючого заступником директора ХАЛ № 45, раніше не судимого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		ОСОБА_5 02.05.2023, приблизно о 08:45 год., керуючи автомобілем "ЗАЗ Lanos", р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. 23 Серпня зі сторони вул. Клочківської в напрямку пр. Науки в м. Харкові зі швидкістю 40 км/год. Наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого в районі буд. 22 по вул. 23 Серпня, ОСОБА_5 проявив неуважність, діючи необережно, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль та не дав дороги пішоходам ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які переходили проїзну частину по пішохідному переходу з права наліво по ходу руху автомобіля, чим порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
		п.18.1«Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека» та здійснив на них наїзд. 
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки у верхній третині зі зміщенням та закритого перелому обох кісточок лівої гомілки, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/301-А/23 від 13.06.2023 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, а пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому верхньої третини лівої плечової кістки та лівої лопатки зі зміщенням, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/302-А/23 від 13.06.2023 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
		Згідно висновками судово-автотехнічних експертиз №№ СЕ-19/121-23/11833-ІТ від 08.06.2023 та СЕ-19/121-23/11831-ІТ від 09.06.2023, у даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля "ЗАЗ Lanos", р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 є невідповідності вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували в причинному зв`язку з даною ДТП.
		Потерпілий ОСОБА_6 у призначе судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити.
		На підставі вимог ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведено за відсутності потерпілого ОСОБА_6 . 
		Під час судового розгляду потерпіли ОСОБА_6 та ОСОБА_4 заявили цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку із завданим злочином, в якому просили стягнути на їх користь 200000,00 матеріальної шкоди. Позов обгрунтований тим, що вони витрачали грошові кошти під час знаходження на лікуванні в закладі охорони здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної подіі.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою  вину у вчиненні злочину в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України 
		Під час допиту пояснив, що він 02.05.2023, приблизно о 08:45 год., керуючи автомобілем "ЗАЗ Lanos", р.н. НОМЕР_1 , рухався по вул. 23 Серпня зі сторони вул. Клочківської в напрямку пр. Науки в м. Харкові зі швидкістю 40 км/год та наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого в районі буд. 22 по вул. 23 Серпня проявив неуважність, дуже ярко сіяло сонечко, діючи необережно, своєчасно не зменшив швидкість руху, не зупинив керований ним автомобіль та не дав дороги пішоходам ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які переходили проїзну частину по пішохідному переходу з права наліво по ходу руху автомобіля.
		Одразу після дорожньо-транспортної події, він попрохав знайомого, який був з ним в авто виклакити швидку допомогу та поліцію. Під час знаходження потерпілих у лікарні, він добровільно допомогам останнім в купівлі необхідних медикаментів, привозив їжу, сплатив перевіз ОСОБА_6 з закладу охорони здоров`я до дому, в підтвердженні чого надав докази.
		У вчиненому злочини щире кається, засуджує свою поведінку, висловив готовність нести відповідальність встановлену законом за вчинення злочину. Раніше до кримінальної відповідальності він не притягався. Після дорожньо-транспортної події одразу вчиняв дії щодо відшкодування матеріальної шкоди в межах своєї фінансової можливості, а саме під час знаходження у лікарні потерпілих, він потерпілій ОСОБА_4 перерахував 20000,00 грн. на її лікування та її чоловіка ОСОБА_6 . 
		Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 надала наступні свідчення. 
		02.05.2023, приблизно о 08:45 год., вона зі своїм чоловіком - ОСОБА_6 переходила дорогу по вул. 23 Серпня на нерегульованому пішохідному переходу та почули дуже сильний удар в наслідок чого впали. По приїзду лікар швидкої допомоги їх оглянули та відвезли до Комунального некомерційного підприємства « Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова » де вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 02.05.- 08.05.2023 року , я її чоловік з 02.05.- 30.05.2023 року. Під час перебування у лікарні, обвинувачений добровільно перераховував їх грошові кошти на медикаменти близько 20 000,00 грн., привозив продукти харчування, сплатив послугу перевезення її чоловіка ОСОБА_6 до дому після виписки. Цивільний позов підтримує. 
		Показання обвинуваченого є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Відповідно  до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують  учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються, при цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, допитом потерпілої та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження справи, що характеризують особу обвинуваченого. 
		При цьому суд роз`яснив обвинуваченому та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
		З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		При призначенні покарання, суд відповідно до вимог ст.ст.65-67 КК України враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кобеляки Полтавської області, громадянина України, одружений, працюючого заступником директора ХАЛ № 45, за місцем работи характеризується добре, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий.
		Обставиною, яка згідно зі ст.66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття, яке виразилось у критичному відношенні обвинуваченого до вчиненого злочину, готовності нести кримінальну відповідальність, добровільне відшкодування шкоди потерпілим. 
		Обставини, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання не встановлено. 
		Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення який віднесений до категорії невеликої тяжкості.
		Призначаючи покарання суд виходить із положень ст.ст.50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення особи до скоєного злочину, що вчинений злочин є необережним, обставину, що пом`якшує покарання- щире каяття, добровільне відшкодування шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання, думку потерпілої, дані про особу обвинуваченого, який характеризується добре за місцем роботи, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, необхідно призначити покарання в межах санкцій статті у вигляді штрафу, з позбавленням права керувати транспортними засобами. 
		Дане покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередженням вчинення нових злочинів. Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
		Що стосується позовної заяви потерпілого ОСОБА_6 та ОСОБА_4 суд зазначає наступне.
		Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 7173 ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванню у Комунальному некомерційному підприємстві « Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» з 02.05.2023 по 30.05.2023 року з діагнозом закритий уламковий перелом правої стегнової кістки в в/3 зі зміщенням, закритий перелом обох кісточок лівої гомілки, садна лобної ділянки, ІХС, кардіосклероз ГХ2 2 ст риск високій.
		Відповідно до виписки медичної картки стаціонарного хворого № 7179 ОСОБА_4 перебувала на стаціонарному лікуванню у Комунальному некомерційному підприємстві « Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» з 02.05.2023 по 08.05.2023 року з діагнозом забій садна м`яких тканин голови, забій грудної клітини, закритий перелом лівої лопатки, закритий перелом шийки лівої кістки.
		В обґрунтування позовних вимог потерпілими до позовної заяви, додані виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 7173 ОСОБА_6 , виписку медичної картки стаціонарного хворого № 7179 ОСОБА_4 та копії чеків. 
		В той же час, будь-яких направлень чи рецептів лікаря із зазначенням медичних препаратов, які містяться у фіскальних чеках, суду надано не було. Слід звернути увагу, що вказані направлення та рецепти також відсутні у надій суду виписці № 7173 та № 7179
		Відсутність вказаних доказів унеможливує суд встановити факт придбання вказаних лікарських препаратів потерпілим з метою особистого лікування у зв`язку із шкодою здоров`я, завданою незаконними діями ОСОБА_5 та які є предметом розгляду кримінального провадження № 12023220000000490 від 02.05.2023.
		Крім того, позовна заява ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не містить жодного обґрунтування щодо суми матеріальної шкоди у сумі 200,00 грн. Надані фіскальні чеки містять інформацію на суму близько 20000,00 грн. Разом з тим, суду не надана доказів , та не конкретизоване на лікування якої особи були здійснені витрати та на яку саме суму на кожного. 
		Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Таким чином, позивачами не було надано достатніх доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві про відшкодування матеріальної шкоди у зв`язку з чим суд, відмовляє у задоволенні позову у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. 
		Процесуальні витрати покласти на засудженого.
		Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України. 
		Заходи забезпечення кримінального провадження скасувати.
		Керуючись ст.ст. 366-368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді  штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік .
		Цивільний позов ОСОБА_6 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без задоволення. 
		Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави, судові витрати за проведення експертизи № СE-19-121-23/10075-IT від 07.06.2023 у сумі 3824,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави, судові витрати за проведення експертизи № СE-19-121-23/11831-IT від 09.06.2023 у сумі 1912,00 грн.
		Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави, судові витрати за проведення експертизи № СE-19-121-23/11833-IT від 08.06.2023 у сумі 1912,00 грн.
		Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.05.2023 року автомобіль "ЗАЗ Lanos", р.н. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 
		Речовий доказ - автомобіль "ЗАЗ Lanos", р.н. НОМЕР_1 , номер кузова: НОМЕР_2 повернути власнику ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Дзержинский районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		Головуючий суддя                                                                            ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...