Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/4326/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 11.08.2023. Зареєстровано: 11.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2023.
Дата набрання законної сили: 11.09.2023
Номер судового провадження: 1-кп/461/498/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023140000000048

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №461/4326/23
		Провадження №1-кп/461/498/23
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		10.08.2023                                                                                               м.Львів 
		                                Галицький районний суд м.Львова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене 22.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023140000000048,  про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , одруженого, має на утриманні 2 дітей, раніше не судимого, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України, 
		 
		за участю сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_4 , 
		захисника ОСОБА_5 ,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		ОСОБА_3 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив державну зраду, тобто діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.  Крім того, ОСОБА_3 брав участь в діяльності терористичної організації «ДНР», а також вступив до непередбаченого законом збройного формування «ДНР» та брав участь у його діяльності.
		Так, ОСОБА_3 , будучи громадянином України, всупереч конституційному обов`язку захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, не сприймаючи державну владу України, в період з 2014 року по 22.02.2022 підтримував ідеї та погляди терористичної організації «Донецька народна республіка» (далі «ДНР»).
		Надалі, з метою її підтримки та реалізації свого злочинного умислу на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, діючи умисно, усвідомлюючи свої дії, 22.02.2022, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа військовослужбовців незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ДНР», будучи обізнаним про оголошену мобілізацію чоловіків призовного віку від 18 до 55 років до складу терористичної організації «ДНР», добровільно прибув до пункту збору мобілізованих «ДНР», а саме до однієї з адміністративних будівель у м. Макіївка Донецької області (точне місце органом досудового розслідування не встановлено), яка знаходилась на тимчасово окупованій території України.
		Того ж дня ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи свої незаконні дії, без будь-якого фізичного примусу та морального тиску, надав невстановленим працівникам вказаної установи, а саме пункту збору мобілізованих «ДНР», свої особисті документи, що підтверджують особу, для подальшого зарахування на проходження так званої «військової служби» у підрозділах незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ДНР», створеного, підпорядкованого, керованого та фінансованого російською федерацією.
		Після перевірки добровільно наданих ОСОБА_3 документів, того ж дня останнього за рішенням невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа військовослужбовців терористичної організації «ДНР», за невстановлених досудовим розслідуванням обставин зараховано до списків особового складу 1 взводу 1 роти 1 батальйону НОМЕР_7 стрілецького полку незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР» на посаду гранатометника.
		Тоді ж, тобто 22.02.2022 ОСОБА_3 , з метою реалізації злочинного плану, спрямованого на здійснення протиправних дій на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, спільно з іншими мобілізованими особами з числа військовослужбовців незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ДНР», за його згодою прибув до м. Єнакієво Донецької області на територію закинутих складських приміщень (точну адресу досудовим розслідуванням не встановлено), на яких отримав військове майно: військову форму з розпізнавальними знаками терористичної організації «ДНР», стрілецьку зброю, а саме автомат Калашникова (АК-74) із боєкомплектом до нього.
		Після цього, ОСОБА_3 , продовжуючи діяти на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, свідомо виконуючи вимоги військового керівництва незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ДНР», 20.03.2022 спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами з числа військовослужбовців незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації "ДНР", виїхав до АДРЕСА_2 , у якому перебував до початку липня 2022 року.
		Перебуваючи у вказаному населеному пункті села Малий Бурлук Великобурлуцької селищної громади Куп`янського району Харківської області в період з 20.03.2022 до початку липня 2022 (на той час на тимчасово окупованій території України), ОСОБА_3 , на виконання свого злочинного умислу, сумлінно виконував накази та розпорядження військового керівництва, спрямовані на забезпечення виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формуваннях окупаційної адміністрації російської федерації.
		Так, ОСОБА_3 , перебуваючи у складі незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ДНР», спільно з іншими мобілізованими, будучи озброєним нарізною стрілецькою зброєю, а саме автоматом Калашникова (АК-74), забезпечував охорону правопорядку а також здійснював патрулювання вулиць у населених пунктах АДРЕСА_2 та Мартове Печенізької територіальної громади Чугуївського району Харківської області.
		Надалі на початку липня 2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_3 , продовжуючи діяти на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, свідомо виконуючи вимоги військового керівництва незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», спільно з іншими військовослужбовцями НОМЕР_7 стрілецького полку 1 стрілецького батальйону незаконного збройного формування «Народної міліції» терористичної організації «ЛНР», прибув до АДРЕСА_3 (на той час на тимчасово окупованій території України). Перебуваючи на території вказаного населеного пункту до початку вересня 2022 року (точну дату та час органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , спільно з іншими мобілізованими, з числа військових незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», маючи на озброєнні стрілецьку зброю, а саме автомат Калашнікова (АК-74) та належний боєкомплект, здійснював, на виконання вказівок військового керівництва, службу на блокпостах, зокрема забезпечуючи пропускний режим, здійснюючи при цьому особистий огляд громадян, перевірку документів, огляд речей, що при них знаходяться, транспортних засобів та речей, які ними перевозяться, зокрема з метою недопущення переміщення зброї, вибухових речовин та боєприпасів, водночас здійснюючи спостереження за прилеглою місцевістю.
		Загалом у період з 22.02.2022 по даний час ОСОБА_3 забезпечував виконання обов`язків військової служби у незаконних збройних формуваннях окупаційної адміністрації російської федерації, в тому числі: служити псевдодержаві, дотримуватися конституції і законів ДНР; з честю нести високе звання військовослужбовця, дорожити честю
		і бойовою славою ДНР; строго і точно виконувати вимоги загальновійськових статутів; в період проходження військової служби добросовісно виконувати всі загальні, посадові і спеціальні завдання військовослужбовців установлених законодавством та іншими нормативно-правовими актами ДНР; дотримуватися військової дисципліни, виконувати накази, розпорядження і вимоги командира (начальника); дотримуватися установленого порядку користування військовою технікою (апаратурою), берегти в таємниці відомості, отримані в ході проходження військової служби.
		       Відтак, громадянин України ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом,
		тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, у складі 1 взводу 1 роти 1 батальйону НОМЕР_7 стрілецького полку незаконного збройного формування «Народна міліція» терористичної організації «ДНР», у період з 22.02.2022 по даний час, з метою виконання загального плану захоплення території України у складі збройних сил російської федерації, із закріпленою стрілецькою зброєю (АК-74) та боєкомплектом, керуючись статутами збройних сил російської федерації та терористичної організації «ДНР», виконував бойові завдання в різних видах бою та формах його забезпечення, а також забезпечував безпеку місць перебування збройних сил російської федерації та терористичної організації «ДНР» в населених пунктах Донецької та Харківської областей, які ними захоплені та окуповані під час збройного конфлікту.
		       Ухвалою суду від 02.08.2023 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні, внесеному 22.02.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023140000000048, про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК України.
		       Відповідно до ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442,443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
		Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.
		Відповідно з вищевказаним виклик в судові засідання ОСОБА_3 здійснювався шляхом розміщення оголошення в газеті «Урядовий кур`єр».
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст. 323 КПК України) суд зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Безпосередньо дослідивши докази, подані під час провадження у справі, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору належності, допустимості, достатності та взаємозв`язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, дослідивши нижченаведені докази, перевіривши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого повністю та об`єктивно стверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами.
		 
		Допитаний у судовому засіданні свідок  ОСОБА_6 , приведений судом до присяги, надав суду показання про те, що познайомився з ОСОБА_3 в 1995 році в місті Макіївка, оскільки він там служив. В 2008 році в ОСОБА_3 народилася донька, і він став її хресним батьком. Наскільки йому відомо, ОСОБА_3 постійно працював на шахті. Повідомив, що в 2019 році він виїхав з окупації, з ОСОБА_3 спілкувались по месенджерах. 22.02.2022 вони зідзвонилися з ОСОБА_3 , та останній повідомив, що коли він перебував на шахті, то до них на підприємство прийшли представники збройних сил ДНР та вивезли з підприємства до міста Горлівки Донецької області для несення військової служби, потім був під містом Куп`янськом Харківської області. Переважно ОСОБА_3 стояв на блокпостах, інколи їх вивозили на лінію фронту. У вересні 2022 року ОСОБА_3 приїхав додому, хотів за гроші комісуватись, лежав в Донецьку в лікарні, зібрав і подав документи. В листопаді 2022 року перебував у місті Горлівка в військовій частині, продовжував військову службу. В комісуванні йому відмовили, визнали придатним до військової служби, тому самовільно залишив військову частину і на даний момент переховується. Повідомив, що ОСОБА_3 підтримував ДНР, у вчиненому не розкаюється, йому не шкода що служив. Сім`я ОСОБА_3 також прихильно ставиться до ДНР. Також повідомив, що на пред`явленому йому в судовому засіданні фото зображений ОСОБА_3 .
		 
		Показами свідка ОСОБА_7 , отриманими в порядку ч.11 ст.615 КПК України, який повідомив, що познайомився з ОСОБА_8 в місті Горлівка, разом проходили військову службу в НОМЕР_7 полку 1 батальйону 1 роти. Там був протягом тижня, в столовій бачив ОСОБА_9 . Кожного вечора була перевірка, де всіх поіменно перераховували, де чув як він відзивався як « ОСОБА_10 ». Для несення військової служби всім видавали автомати АК - 74. З міста Горлівка поїхали в місто Бєлгород, там дислокувалися, періодично зустрічалися з ОСОБА_8 на кухні, через певний час перестав його бачити. В подальшому поїхали до Харкова, де бачив як ОСОБА_11 стояв на блокпосту. З 10.03.2022 знаходились в Куп`янському районі до 06.09.2022.
		 
		Даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.12.2022, який оформлено відповідно до приписів ст.104 КПК України, та зазначену слідчу (розшукову) дію проведено в присутності понятих із дотриманням вимог ст.228 КПК України. Перед пред`явленням для впізнання свідок ОСОБА_6  пояснив, що зможе впізнати особу, вказав про її зовнішній вигляд та описав обставини, за яких вони познайомилися з ОСОБА_3 . В ході проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками свідок ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_3 за загальними рисами обличчя та тілобудови.
		 
		Протоколом огляду від 21.12.2022, згідно якого проведено огляд мобільного телефону марки «XIAOMI» модель «Redmi Note 5 (НОМЕР_8)» з IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , з встановленими в нього сім-картками з абонентськими номерами НОМЕР_4 та НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_6 , в пам`яті пристрою збережно контакт з абонентським номером НОМЕР_6 , якому присвоєно назву «ОСОБА_13» (фототаблиця №1). Крім того, на даному пристрої наявне електронне листування між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та фотографія в електронному вигляді особи чоловічої статі (фототаблиця №4) з датою її збереження на даному пристрої - 10.03.2022, на якій зображений ОСОБА_3 у військовій формі російського зразку зі зброєю.
		 
		Даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 06.01.2023, який оформлено відповідно до приписів ст.104 КПК України. Перед пред`явленням для впізнання свідок ОСОБА_7 пояснив, що серед наданих йому для ознайомлення фотографій чотирьох осіб, які не мають різких відмінностей у зовнішньості та віці, за загальними рисами він впізнає особу на фото №1. Ця особа є ОСОБА_10 , з яким він познайомився в місті Горлівка Донецької області, де останній проходив службу в 1 роті 1 батальйону НОМЕР_7 полку «Народної міліції ДНР».
		 
		Протоколом огляду від 11.03.2023, згідно якого проведено огляд інформаційних ресурсів, а саме сайту: ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційного сайту «Урядовий портал. Єдиний веб-портал органів виконавчої влади України» https://kmu.gov.ua/ та сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 , з якого вбачається, що станом на 22.02.2022 в м. Макіївка Макіївської міської територіальної громади Донецької області, 22.02.- 28.02.2022 в м. Горлівка Горлівської міської територіальної громади Донецької області, 12.06.-01.07.2022 в м. Мартове Печінізької селищної територіальної громади Чугуївського району Харківської області, 20.03.20-05.04.2022 та 12.06.-10.09.2022 в АДРЕСА_2 велися бойові дії, в яких брав участь ОСОБА_3 в збройній агресії рф проти України в складі «Народної міліції ДНР».
		 
		Повідомленням начальника Золочівського РВ УСБУ у Львівській області ОСОБА_12 №62/41-671нт від 28.04.2023 про виконання доручення слідчого, з якого вбачається те, що ОСОБА_3 станом на 28.04.2023 перебував на тимчасово окупованій території Донецької області у м. Єнакієве, де проходить службу в незаконному збройному формуванні так званої «ДНР».
		 
		Протоколами за результатами проведення негласної розшукової дії із застосуванням технічних засобів оперативно-технічного заходу «12» від 10.05.2022 та від 04.07.2022, з яких вбачаються факти несення служби ОСОБА_3 20.03.2022, 22.03.2022, 23.03.2022, 26.03.2022, 30.03.2022, 05.04.2022 на території с. Вільхуватка Куп`янського району Харківської області, 27.03.2022 на території смт. Великий Бурлук Харківської області, 12.06.2022, 21.06.2022, 22.06.2022, 25.06.2022, 29.06.2022, 01.07.2022 на території смт. Печеніги Харківської області в лавах НОМЕР_7 полку 1 батальйону 1 роти так званої «ДНР».
		 
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Вони узгоджуються між собою.
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість  ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 КК України, ч.1 ст.258-3 КК України, ч.2 ст.260 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що передбачений КПК України.
		Таким чином, суд вважає, що винуватість  ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.111 КК України, ч.1 ст.258-3 КК України, ч.2 ст.260 КК України доведена повністю.
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації терористичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяльність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними організаціями.
		Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, заснування) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає надання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що  ОСОБА_3 усвідомлював, що діяльність терористичної організації «ДНР» та її підрозділів є незаконною, та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вказаних терористичних організаціях.
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористичних правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. Забезпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від тероризму, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демократії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значимість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загальним предметом і метою.
		Висновки суду про визнання «ДНР» терористичною організацією узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні будівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених утворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосування проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		       Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, покази свідків, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011.
		       Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		       Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_3 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забезпечення права на захист.
		       Дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-VІІ від 08.04.2014, № 1689-VІІ від 07.10.2014), оскільки він вчинив  державну зраду - діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній безпеці України, а саме перехід на бік ворога в період збройного конфлікту.
		       Його ж дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.1 ст.258-3 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001, згідно із Законом № 170-V від 21.09.2006, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2258-VI від 18.05.2010, № 1689-VII від 07.10.2014), оскільки він приймав участь у терористичній організації.
		       Його ж дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковано за ч.2 ст.260 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1689-VII від 07.10.2014), оскільки він приймав участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування.
		       Призначаючи покарання, відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		       При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує, що скоєне обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.260 КК України є тяжким злочином, а кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 111 КК України, ч.1 ст. 258-3 КК України є особливо тяжкими злочинами, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, одружений, має на утриманні 2 дітей, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно з положеннями ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.
		       Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, дані, які характеризують ОСОБА_3 , суд вважає, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч.1 ст.111 КК України, ч.1 ст. 258-3 КК України, ч.2 ст. 260 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.
		Відповідно до положень ч.1 ст.70 КК України остаточне покарання ОСОБА_3 за вчинення цих кримінальних правопорушень необхідно визначити шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
		Відповідно до ч.2 ст. 59 КК України конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Враховуючи, що за ч.1. ст. 111 КК України ОСОБА_3 вчинив злочин проти основ національної безпеки України та за ч.1 ст. 258-3 КК України, ч.2 ст. 260 КК України вчинив злочини проти громадської безпеки, cуд вирішив застосувати конфіскацію всього майна, належного ОСОБА_3 на праві власності.
		Цивільний позов в рамках кримінального провадження не заявлено.
		Речові докази у справі відсутні.
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 не застосовувались.
		 
		Керуючись ст. ст. 323, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -
		у х в а л и в :
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 13 /тринадцять/ років, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 /десять/ років, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.260 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п`ять/ років, з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		 
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 13 /тринадцять/ років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, належного йому на праві власності.
		 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.
		Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_3 рахувати з моменту фактичного звернення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Галицький районний суд м. Львова.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Суддя                                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...