Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/7139/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 12.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 14.08.2023.
Дата набрання законної сили: 02.08.2023
Номер судового провадження: 61-2218ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		02 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 199/7139/20
		провадження № 61-2218св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», державний реєстратор Обласного комунального підприємства «Софійське бюро технічної інвентаризації» Волос Олена Володимирівна, ОСОБА_2 , 
		треті особи: Обласне комунальне підприємство «Софіївське бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гупало Катерина В`ячеславівна,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2021 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Зміст вимог позовної заяви 
		У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софійське бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Софійське БТІ») Волос О. В., ОСОБА_2, треті особи: ОКП «Софіївське БТІ», приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Гупало К. В., про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора.
		Позов мотивований тим, що 18 квітня 2007 року вона, як продавець, і її племінник ОСОБА_2 , як покупець, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Однак за цим договором право власності за ОСОБА_2 зареєстровано не було, оригінал вказаного договору ніколи йому не передавався. 18 квітня 2007 року ОСОБА_2 передав квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45704395 від 26 лютого 2019 року, прийнятим державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О. В., за АТ «Укрсоцбанк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , а також на підставі цього рішення державного реєстратора, індексний номер: 45704395 від 26 лютого 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію іпотеки та обтяження на зазначену квартиру (як підстави виникнення іпотеки та обтяження зазначено договір: іпотеки, серія та номер: 325, виданий 18 квітня 2007 року, видавник: приватний нотаріус Гупало К. В., реєстр № 720). У Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження квартири та про перебування вказаної квартири в іпотеці були відсутні, фактично іпотека та обтяження квартири були зареєстровані лише 26 лютого 2019 року. Листом КП «Дніпровське МБТІ» ДМР від 20 січня 2020 року № 602 підтверджується, що станом на 31 грудня 2012 року їй на праві власності належить нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 . Вказувала, що жодних договорів купівлі-продажу нерухомого майна після 01 січня 2013 року вона не укладала. Посилаючись на те, що право власності на спірну квартиру не було зареєстровано за 
		ОСОБА_2 , що, на її переконання, виключає можливість відчуження ним спірної квартири та свідчить про те, що вона не могла бути предметом іпотеки, вважала, що приватний нотаріус Гупало К. В. безпідставно посвідчила договір іпотеки від 18 липня 2007 року, не перевіривши наявність реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_2 , за відсутності витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отримання якого було обов`язковим в силу приписів пункту 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Оскільки в Державному реєстрі речових прав була відсутня інформація про зареєстровані речові права та їх обтяження на спірну квартиру, зокрема інформація про власника квартири та про наявні обтяження, в тому числі іпотеку, то державний реєстратор Волос О. В. повинна була звернутись до БТІ для отримання вказаної інформації. Державний реєстратор Волос О. В., яка зареєструвала за відповідачем право власності на спірну квартиру, яка є її єдиним житлом, порушила статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 
		 
		ОСОБА_1 просила:
		 
		визнати недійсним договір іпотеки квартири, укладений 18 квітня 2007 року між ОСОБА_2 , як іпотекодателем, та ПАТ «Укрсоцбанк», як іпотекодержателем, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К.В. і зареєстрований в реєстрі за № 720;
		 
		визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45704395 від 26 лютого 2019 року, прийняте державним реєстратором Обласного КП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В.;
		 
		припинити право власності АТ «Альфа-Банк» на квартиру АДРЕСА_1 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Судові витрати віднесено на рахунок позивача. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 жовтня 2021 року.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторонами оспорюваного договору іпотеки від 18 квітня 2007 року є АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 . Позивачка не є стороною договору. Крім того, ОСОБА_1 не довела, яке суб`єктивне цивільне право (інтерес) було порушене, не визнане чи оспорене внаслідок укладення договору іпотеки від 18 квітня 2007 року, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним. Посилання позивачки на відсутність у ОСОБА_2 права власності на майно під час укладання договору іпотеки, не було доведено під час розгляду справи, крім того, договір від 18 квітня 2007 року купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на цей час є дійсним.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2021 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд вказав, що погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного правочину, підстави для оспорювання ОСОБА_1 зазначеного правочину відсутні. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що станом на 31 грудня 2012 року квартира АДРЕСА_1 належала їй, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідно до договору від 18 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 зазначену квартиру (а. с.10). Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що право власності на нерухоме майно підлягало обов`язковій державній реєстрації, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки до 01 січня 2013 року право власності на нерухоме майно виникало з моменту реєстрації договору купівлі-продажу, незалежно від здійснення державної реєстрації права в подальшому. 
		 
		Аргументи учасників 
		 
		У лютому 2023 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		 
		У касаційній скарзі і її уточненій редакції представник ОСОБА_1 зазначає, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що її права не були порушені, оскільки очевидним є факт рейдерського захоплення її квартири - оригінал договору купівлі-продажу від 18 квітня 2007 року був у неї і вона була впевнена, що без реєстрації за племінником права власності він не зможе нею розпоряджатися. У Державному реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження спірної квартири були відсутні до 26 лютого 2019 року. Оскільки право власності на квартиру не було зареєстровано за ОСОБА_2 , квартира йому не передавалася, а тому договір іпотеки був незаконно посвідчений приватним нотаріусом. Під час розгляду справи у суді першої інстанції мали місце процесуальні порушення - за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід суддя Богун О. О. залишила її без задоволення з причин нібито її необґрунтованості та безпідставності. Разом з тим були наявні підстави вважати, що суддя Богун О. О. вчинила процесуальні порушення, які призвели до необґрунтованого затягування справи (ухвалою у складі судді Богун О. О. від 13 березня 2020 року справу передано за підсудністю до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, однак ця ухвала скасована постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2020 року). 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3,4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, судове рішення ухвалено з порушенням пункту 5 частини першої, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
		Фактичні обставини 
		Суди встановили, що 18 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 10).
		Того ж дня, 18 квітня 2007 року, між АКБСР «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту від 18 квітня 2007 року № 43/03-7 надав в іпотеку нерухоме майно: квартиру загальною площею 58,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
		Запис про іпотеку внесено до Єдиного державного реєстру іпотек 19 квітня 2007 року, що підтверджується витягом № 12163869 про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек (а. с. 96).
		Відповідно до витягу від 18 квітня 2004 року № 12151293 про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гупало К. В. на підставі договору іпотеки від 18 квітня 2007 року накладено заборону на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_2 (а. с. 97).
		Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року та постановою Верховного Суду від 05 квітня 2022 року, у справі № 199/1242/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ПАТ «Альфа Банк», про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
		Позиція Верховного Суду
		 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 .
		 
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		 
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
		 
		Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
		 
		Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 ЦК України).
		 
		У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.
		 
		Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).
		 
		Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).
		 
		Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).
		 
		Відповідно до частини першої статті 657 ЦК України (у редакції, чинній на момент вчинення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_2 ) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. 
		 
		Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 334 ЦК України (у редакції, чинній на момент вчинення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. 
		 
		У частині першій статті 210 ЦК України (у редакції, чинній на момент вчинення договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) зазначено: 
		«якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.
		Суперечність між одночасно чинними нормами частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV (у редакції Закону № 1878-VI) та частини четвертої статті 334 ЦК України (у редакції, чинній до 01 січня 2013 року) слід вирішувати на користь норми ЦК України: до 01 січня 2013 року право власності в набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 цього Кодексу - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.
		Особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності».
		 
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
		 
		У справі, що переглядається:
		 
		при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1  зазначала, що 18 квітня 2007 року вона, як продавець, і її племінник ОСОБА_2 , як покупець, уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Однак за цим договором право власності за ОСОБА_2 зареєстровано не було, оригінал вказаного договору ніколи йому не передавався. Посилаючись на те, що право власності на спірну квартиру не було зареєстровано за ОСОБА_2 , що, на її переконання, виключає можливість відчуження ним спірної квартири та свідчить про те, що вона не могла бути предметом іпотеки, вважала, що приватний нотаріус Гупало К. В. безпідставно посвідчила договір іпотеки від 18 липня 2007 року, не перевіривши наявність реєстрації права власності на квартиру за 
		ОСОБА_2 та за відсутності витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, отримання якого було обов`язковим в силу приписів пункту 38 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України;
		 
		суди вказали, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Позивачка не є стороною договору, крім того, ОСОБА_1 не довела, яке суб`єктивне цивільне право (інтерес) було порушене, не визнане чи оспорене внаслідок укладення договору іпотеки від 18 квітня 2007 року, для того, щоб застосувати такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним;
		 
		суди встановили, що 18 квітня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 10);
		 
		суди не врахували, що особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності;
		 
		аналіз матеріалів справи свідчить, що у матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації правочину - договору купівлі-продажу квартири від 18 квітня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
		 
		тому передчасним є висновок судів про те, що оспорюваним договором іпотеки не були порушені, невизнані чи оспорені права та інтереси  ОСОБА_1 .
		 
		За таких обставин, суди зробили передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора.
		 
		Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.
		 
		Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
		 
		Тому судові рішення у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора належить скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Оскільки встановлено підстави для скасування оскаржених рішень у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 , то колегія суддів не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження.
		 
		Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОКП «Софійське БТІ» Волос О. В.
		 
		Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
		 
		Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
		 
		Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
		 
		Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) зазначено:
		«Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, 
		від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, 
		від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду 
		від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)). Велика Палата Верховного Суду вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з ТзОВ «Кей-Колект» з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій ТзОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо. Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений».
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (провадження № 14-94цс19) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності на квартиру має розглядатися як спір, який пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на квартиру іншою особою, за якою зареєстроване відповідне право. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений відповідний запис у Держреєстр (див. пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16). Тому для захисту права власності на квартиру позивачка правильно звернулася з позовом до ТзОВ «Кей-Колект» як особи, за якою таке право зареєстроване, а приватний нотаріус, на необхідність дослідження законності дій якого звертає увагу ТзОВ «Кей-Колект», не є учасником справи та не може бути належним відповідачем за заявленими позовними вимогами».
		 
		У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ОСОБА_1 , АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_2 . Тому державний реєстратор ОКП «Софійське БТІ» Волос О. В. є неналежним відповідачем. Суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОКП «Софійське БТІ» Волос О. В., проте помилимся щодо мотивів такої відмови. Тому судові рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОКП «Софійське БТІ» Волос О. В. належить змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення часткового ухвалені без дотримання норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «Альфа-Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення державного реєстратора скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції; оскаржені рішення у частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора ОКП «Софійське бюро технічної інвентаризації» Волос О. В. змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки і скасування рішення державного реєстратора скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора Обласного комунального підприємства «Софійське бюро технічної інвентаризації» Волос Олени Володимирівни змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 червня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 18 січня 2023 року у скасованих частинах втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   В. І. Крат
		 
		 
		Судді:                                                                             Н. О. Антоненко
		 
		 
		І. О. Дундар
		 
		 
		Є. В. Краснощоков
		 
		 
		М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...