Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/8101/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 14.08.2023. Зареєстровано: 14.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2023.
Дата набрання законної сили: 22.08.2023
Номер судового провадження: 1-кп/638/1492/23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000002957

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 638/8101/23
		Провадження № 1-кп/638/1492/23
		УХВАЛА
		Іменем України
		 
		       11 серпня 2023 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		 
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої  ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002957 від 22.09.2022, стосовно 
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Бригадирівки Ізюмського району Харківської області, раніше не судимої, із вищою освітою, одруженої, яка не є особою з інвалідністю, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, 
		 
		встановив:
		 
		В провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002957 від 22.09.2022, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України.
		У підготовчому судовому засіданні прокурором у кримінальному провадженні заявлене клопотання про продовження стосовно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави. Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, вчиненому за викладених в обвинувальному акті обставин. Під час досудового розслідування 15.03.2023 ОСОБА_4 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова обрано запобіжний захід без визначення розміру застави, який в подальшому продовжувався. На думку прокурора, вина обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй злочину підтверджується зібраними під час слідства доказами. У кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Вважає, що на даний час ризики, визначені в ухвалі слідчого судді від 15.03.2023 при обранні запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатен запобігти процесуальним ризикам.
		Прокурор у судовому засіданні підтримав дане клопотання, посилаючись на наведені в ньому доводи.
		Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти клопотання прокурора, вказала, що злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_4 є нетяжким, перелічені прокурором ризики відсутні, до обрання запобіжного заходу її підзахисна не переховувалася, на свідків вплив не здійснювала, в повній мірі виконувала свої процесуальні обов`язки. Також обвинувачена перебуває у поважному віці, має міцні соціальні зв`язки, одружена, має дітей, родичи зможуть надавати їй матеріальну підтримку.
		Обвинувачена ОСОБА_4 заперечувала проти клопотання прокурора, підтримала позицію захисника, додатково вказала, що з вересня 2022 по березень 2023, коли їй обрали запобіжний захід у виді тримання під вартою, від слідства не ухилялася, інших злочинів не вчиняла, на свідків не тиснула.
		Захисником ОСОБА_5 подано клопотання про зміну запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначення альтернативного запобіжного заходу - застави. Мотивуючи клопотання, захисник вказала, що мета застосування запобіжного заходу може бути досягнута при обранні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України відсутні. Обвинувачена має чоловіка, престарілих батьків, які потребують догляду. Зазначила, що ОСОБА_4 сама стала жертвою військової агресії РФ, залишилася на окупованій території, надавала допомогу рідним, учням, колегам. Через свою підтримку та допомогу ЗСУ, зазнала психологічного тиску, погроз та незаконних методів впливу з боку окупаційних військ. Наголосила, що у навчальних закладах м. Ізюм в період окупації не проводився навчальний процес, а тому жодних дій на впровадження стандартів російської освіти ОСОБА_4 не вчиняла, в її діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України. На даний час стан здоров`я обвинуваченої погіршився, вона потребує лікування. На утриманні родини ОСОБА_4 перебуває ОСОБА_6 , яка потребує постійного стороннього догляду згідно медичного висновку. Обвинувачена раніше не судима, має вищу освіту.
		Обвинувачена підтримала клопотання свого захисника та просила його задовольнити.
		Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника про зміну запобіжного заходу. При цьому зазначив, що клопотання є необгрунтованим, наявність чи відсутність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину на даній стадії судового розгляду не встановлюється, ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України реально існують та більш м`які запобіжні заходи не зможуть їм запобігти.
		Суд, заслухавши пояснення учасників провадження, оцінивши обґрунтованість заявлених клопотання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зміни такого на більш м`який, дослідивши обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та додані до клопотань документи, дійшов наступних висновків.
		Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, продовжити, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. 
		Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2023 обвинуваченій ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 50 днів, без визначення розміру застави. Надалі вказаний запобіжний захід продовжувався.
		При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя, з урахуванням вимог ст.177 КПК України, виходив з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою кримінального правопорушення, а також наявності ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана могла здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.
		На даний час у кримінальному провадженні здійснюється підготовче судове засідання.
		Так, на думку прокурора, на стадії підготовчого провадження по справі лише запобіжний захід у виді тримання під вартою здатний забезпечити виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків під час розгляду справи, в іншому випадку цілком ймовірно, що обвинувачена може перешкоджати кримінальному провадженню в спосіб вчинення тиску на свідків, які працювали в очолюваному нею закладі освіти, та які ще не допитані в судовому засіданні. Крім того, за переконанням прокурора запобіжний захід у виді тримання під вартою попереджає можливість вчинення обвинуваченою інших злочинів, тому застосування альтернативних запобіжних заходів є недоцільним.
		Підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження ст. 194 КПК України визначає: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
		Суд, при наданні оцінки наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення за ознаками ч. 3 ст. 111-1 КК України враховує положення статей 368, 369, 371, 374 КПК України, змістом яких передбачено, що надання оцінки доказів у справі відбувається в нарадчій кімнаті на стадії постановлення вироку. Зазначене свідчить про те, що суд на стадії проведення підготовчого судового засідання не може робити висновок щодо «обґрунтованості підозри» шляхом надання оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення, що узгоджується з висновками Європейського суду з прав людини. На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування, а також посилання прокурора в клопотанні на матеріали можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою інкримінованого кримінального правопорушення. Вагомість таких доказів наразі не викликає сумнівів. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу з огляду потреб судового розслідування.
		При наданні оцінки ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків, потерпілих може бути визнано на початкових стадіях процесу. Суд з огляду на вказане, з урахуванням, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 наразі перебуває на стадії підготовчого провадження, судове слідство по справі не розпочате, - вважає, що ризик прийняття обвинуваченою спроб незаконного впливу на свідків, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати показання в вигідному для неї аспекті є реальним.
		Також, суд вважає, що прокурором доведено існування ризиків, визначених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень та переховування від суду, оскільки в Україні продовжується дія воєнного стану, частина території країни знаходиться під окупацією, частина державного кордону не контролюється, що об`єктивно може надати можливість обвинуваченій, як переховуватися від суду, так й вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі проти основ національної безпеки України.
		Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, а саме застави, буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, судом, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченої, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини її життя, сімейними зв`язками та зв`язками із суспільством. За станом здоров`я обвинуваченої відсутні відомості про такий її стан, який би унеможливлював застосування до неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час. 
		З цього приводу слід зазначити, що відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» , медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув`язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров`я. Порядок надання ув`язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув`язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров`я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, особам які утримуються у слідчому ізоляторі, забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув`язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
		Обвинувачена та захисник мають право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень обвинуваченої, в тому числі, стосовно стану здоров`я.
		Суд, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає, що заявлений прокурором вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, позбавляє можливості перешкодити інтересам правосуддя, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
		Згідно обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, а саме: вчиненні дій, спрямованих на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладі освіти, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого та обумовлює необхідність дотримання судом такої міри суворості, щоб вона була здатна забезпечити охорону загальносуспільних прав та інтересів. 
		Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
		Крім того, згідно з ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
		Отже, застосування до ОСОБА_4 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, в період дії воєнного стану, строк якого продовжено згідно із Законом № 9532-IX від 27.07.2023 до 15.11.2023, є неможливим. 
		Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави для запобігання вищевказаних ризиків. Однак, враховуючи їх реальне існування, а також оцінюючи сукупність обставин, особу обвинуваченої, суд дійшов висновку, що застосування такого альтернативного запобіжного заходу є неможливим, а тому вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити стосовно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави. 
		Враховуючи наведене, посилання у клопотанні захисника щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є непереконливими, доводи про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який та надані на їх підтвердження документи про стан здоров`я ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , дані про трудову діяльність обвинуваченої, підвищення кваліфікації, листи, подяки від учнів та адміністрації управління освіти Ізюмської міської ради Харківської області, характеристика з місця проживання не спростовують вищевказаних висновків суду.
		Перелічені та встановлені під час розгляду клопотань ризики у кримінальному провадженні мають перевагу над соціальними характеристиками обвинуваченої ОСОБА_4 .
		Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні і стороною захисту суду не надані. А тому доводи клопотання захисника про необхідність зміни запобіжного заходу є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Крім того, в підготовчому судовому засіданні захисником заявлено клопотання про повернення обвинувального акта прокурору, як такого, що не відповідає вимогам КПК України. В обгрунтування вказаного клопотання захисник вказала, що в обвинувальному акті у ствердній та категоричній формі вказано про вчинення її підзахисною злочину, що є порушенням презумпції невинуватості особи у порушення Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На думку захисника, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, у ньому викладено лише зміст підозри, частину фактичних обставин правопорушення, у вчиненні якого підозрювалася особа, та правову кваліфікацію. Дані обставини порушують право обвинуваченої на захист. Пред`явлене обвинувачення вважає неконкретним, не підтвердженим доказами, а викладені в обвинувальному акті дані лише припущеннями слідчого. Крім цього, твердження слідчого про відсутність обставин, що пом`якшують покарання, вважає невірним, адже ОСОБА_4 позитивно характеризується, працює, має сталі соціальні зв`язки. Також ОСОБА_4 не набула статусу обвинуваченої на стадії досудового слідства, внаслідок чого було порушено її право на захист. Вказує на порушення прокурором вимог ч. 1 ст. 293 КПК України щодо одночасності передання обвинувального акта до суду та надання його копії та копії реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваній, її захиснику.
		Захисник та обвинувачена в судовому засіданні підтримали дане клопотання та просили його задовольнити.
		Прокурор заперечував проти клопотання захисника про повернення обвинувального акта, зазначивши на його необгрунтованості та відповідності обвинувального акту вимогам КПК України.
		Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, дослідивши матеріали обвинувального акту, дійшов наступних висновків.
		Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором.
		Згідно з ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
		4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
		Відповідно до ч. 3 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
		Положеннями статті 291 КПК України визначений вичерпний перелік вимог до змісту та форми обвинувального акту у кримінальному провадженні, недотримання яких згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.
		Обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 відповідає вимогам статті 291 КПК України.
		Обвинувальний акт має виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, із зазначенням місця, часу та способу вчинення кримінального правопорушення, форми вини, формулювання обвинувачення, правову кваліфікацію дій обвинуваченої ОСОБА_4 та інші передбачені ст. 291 КПК України дані, а тому суд вважає посилання сторони захисту на невідповідність обвинувального акту вимогам статті 291 КПК України необґрунтованими.
		Твердження захисника про порушення слідчим презумпції невинуватості при викладенні змісту обвиувального акта є невірним, адже у вказаному процесуальному документі викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення із посиланням на те, що такі дані були встановлені саме під час досудового розслідування, а не судового розгляду. Отже порушення ч. 1 ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України у даному випадку відсутні.
		Доводи захисника про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочину та відсутність в обвинувальному акті посилань на докази у кримінальному провадженні також є необгрунтованими, адже вичерпний перелік документів, що прокурор зобов`язаний долучити до обвинувального акта визначений у ч.4 ст. 291 КПК України, надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється. 
		Дослідження доказів проводиться на стадії судового слідства під час судового розгляду, оцінка наданим доказам та вирішення питання щодо винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення здійснюється в нарадчій кімнаті під час постановлення судом вироку згідно ст. 374 КПК України.
		Посилання захисника на відсутність в обвинувальному акті даних про обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої, при фактичній наявності таких, є невірним. Захисник серед обставин, що, на її думку, пом`якшують покарання не зазначає визначені у ст. 66 КК України та у будь-якому разі, за результатами судового розгляду відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, ч. 2 ст. 66 КК України суд має право визнати певні обставини такими, що пом`якшують покарання обвинуваченої.
		Іншим доводам, викладеним у клопотанні захисника, суд окремої оцінки не надає через їх неспроможність бути використаними у підтвердження або спростування невідповідності обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, 
		При цьому, суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року)».
		       Таким чином, за результатами аналізу доводів сторони захисту, викладених в обгрунтування клопотання про повернення прокурору обвинувального акту, суд дійшов висновку, що вказані доводи є необгрунтованими у зв`язку з чим, підстав для задоволення даного клопотання немає. 
		Крім цього, захисником заявлено клопотання про виклик та допит у якості свідків: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,         ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 . Згідно клопотання, вказані особи можуть підтвердити обставини, що вказують на невинуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Захисник ОСОБА_5 та обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали клопотання та просили його задовольнити, прокурор не заперечував проти вказаного клопотання.
		Суд, заслухавши думку учасників та дослідивши доводи клопотання, дійшов наступних висновків.
		Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Частинами 1, 2, 6 ст.22 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Згідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ч.1 ст.65 КПК України).
		Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
		Відповідно до ч.1 ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
		Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 08 грудня 2020 року у справі № 278/1306/17, згідно якої сторона захисту вправі збирати докази після того, як обвинувальний акт було передано до суду.
		У даному рішенні Верховний Суд зазначив, що відповідно до статті 20 та пункту 8 частини 3 статті 42 КПК України обвинувачений має право збирати і подавати докази. Згідно з частиною 2 статті 42 КПК України обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу. Таким чином, буквальне тлумачення положень Кодексу свідчить про те, що сторона захисту вправі збирати докази після того, як обвинувальний акт було передано до суду. Такий підхід законодавця повністю відповідає вимогам статті 6 §1 та §3(b) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлене захисником клопотання відповідає викладеним вище вимогам КПК України та не суперечить загальним засадам кримінального провадження, визначеним у ст.7 КПК України щодо: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, забезпечення права на захист, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження показань, а тому дане клопотання підлягає задоволенню.
		У підготовчому судовому засіданні прокурор вважав за необхідне призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, посилаючись на те, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України та направлений на розгляд до суду з дотриманням правил територіальної підсудності.
		Обвинувачена ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 заперечували проти призначення судового розгляду, посилаючись на доводи, викладені у клопотанні захисника про повернення обвинувального акта прокурору.
		Заслухавши думку осіб, які беруть участь у підготовчому судовому засіданні, суд приходить до висновку про необхідність закінчення підготовчого провадження і можливість призначення судового розгляду, виходячи з таких обставин.
		Підстав для прийняття рішення відповідно до п. 1 - 4, 6 ч. 3 ст. 314 КПК України судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.
		Рішенням Вищої ради правосуддя від 20 квітня 2023 року №399/0/15-23 «Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області» змінено з 1 травня 2023 року територіальну підсудність судових справ Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Дзержинському районному суду міста Харкова, отже кримінальне провадження підсудне Дзержинському районному суду м. Харкова.
		Підстав для закриття кримінального провадження згідно з п.п. 4 - 8, 10 ч. 1 та ч. 2 ст. 284 КПК України не встановлено.
		Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
		Таким чином, суд вважає за необхідне призначити судовий розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002957 від 22.09.2022, стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, до судового розгляду.
		Відповідно до ст. 314-1 КПК України, суд доручає Ізюмському міськрайонному відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області підготувати досудову доповідь стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 .
		 
		Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 206, 314-316, 372, 376 КПК України, суд,
		 
		постановив:
		 
		Клопотання захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_4 , на цілодобовий домашній арешт, визначення альтернативного запобіжного заходу - застави - залишити без задоволення.
		Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій  ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
		Продовжити обвинуваченій  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1  запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 09 жовтня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
		Клопотання захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору - залишити без задоволення.
		Призначити кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000002957 від 22.09.2022, стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 КК України, до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м. Харкова на 11-00 год. 18.08.2023 року.
		У судове засіданні викликати сторони кримінального провадження.
		Відповідно до вимог ст. 31 КПК України проводити судовий розгляд кримінального провадження суддею одноособово.
		Клопотання захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 про виклик та допит у якості свідків: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,         ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_11 - задовольнити, викликати та допитати вказаних осіб у якості свідків в даному кримінальному провадженні. 
		Доручити Ізюмському міськрайонному відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області підготувати досудову доповідь стосовно обвинуваченої ОСОБА_4 та подати її протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали до Дзержинського районного суду м. Харкова. 
		Роз`яснити обвинуваченій, що їй надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.
		Копію ухвали надіслати начальнику органу пробації для виконання.
		Ухвала в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченою у той же строк, з моменту вручення їй копії ухвали суду. 
		В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.  
		Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. 
		Строк дії ухвали в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - до 09 жовтня 2023 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...