Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/4844/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: 14.08.2023. Зареєстровано: 14.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2023.
Дата набрання законної сили: 08.08.2023
Номер судового провадження: 22-ц/4808/942/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/4844/23 
		Провадження № 22-ц/4808/942/23
		Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В. 
		Суддя-доповідач Мальцева 
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		08 серпня 2023 року м. Івано-Франківськ
		 
		Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючої суддіМальцевої Є.Є.,
		суддів Пнівчук О.В., Томин О.О.,
		секретар Кузів А.В., 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року, повний текст якого складено 02 червня 2023 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної регуляторної служби України, третя особа на стороні відповідача  Голова Державної регуляторної служби України Кучер Олексій Володимирович, про визнання факту вчинення мобінгу посадовими особами Державної регуляторної служби України та відшкодування моральної шкоди, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		21 березня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Державної регуляторної служби України про визнання факту вчинення мобінгу посадовими особами Державної регуляторної служби України та відшкодування моральної шкоди.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що працював у Державній регуляторній службі України з серпня 2015 року. До 05 грудня 2022 року займав посаду начальника Карпатського відділу Державної регуляторної служби України. Згідно з Наказом Державної регуляторної служби України «Про переведення Андрія Соболевського» від 02 грудня 2022 року за №723-к його було переведено з 05 грудня 2023 року на посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України. 
		Позивач добросовісно та сумлінно виконував свої посадові обов`язки, проте у п`ятницю 09 грудня 2022 року о 14 годині 09 хвилин до нього зателефонував начальник управління персоналом ДРС ОСОБА_2 і вимагав негайного підтвердження перебування на робочому місці. Після надання відповідного відеопідтвердження у режимі відеодзвінка ОСОБА_2 його повідомив у присутності заступника начальника управління персоналом - начальника відділу Ахтирченко Ю.О. та головного спеціаліста Центрально-Західного міжрегіонального відділу ДРС Парація В.М., що єдиний його підлеглий - головний спеціаліст Центрально-Західного міжрегіонального відділу ДРС ОСОБА_3 має негайно написати заяву про надання йому відпустки терміном на 30 календарних днів, незважаючи на воєнний час, відсутність бажання ОСОБА_3 йти у відпустку та відсутність письмового погодження позивача такої заяви як безпосереднього його керівника. 
		У понеділок 12 грудня 2022 року приблизно о 09 годині до позивача зателефонував начальник управління персоналом ДРС ОСОБА_2 і прямо запропонував написати заяву про звільнення за власним бажанням, повідомивши, що ця пропозиція надана за вказівкою голови Державної регуляторної служби України ОСОБА_4 . Позивач був шокований, оскільки жодних претензій до нього та до його діяльності за весь час роботи у Державній регуляторній службі України не було, спроби зв`язатися особисто із головою Державної регуляторної служби України для з`ясування питання не мали результату. 
		Позивач вважає, такі дії названих посадових осіб спрямовані на приниження честі та гідності, ділової репутації, у тому числі вчинені з метою припинення трудових прав та обов`язків, які проявляються у формі психологічного тиску, зокрема, із застосуванням засобів електронних комунікацій, та створення відносно позивача атмосфери, яка змушує недооцінювати його професійну придатність. Це вплинуло на стан здоров`я позивача не тільки психологічно, а й фізично, що стало однією з причин погіршення стану здоров`я, і 12 грудня 2022 року його було направлено на стаціонарне лікування та госпіталізовано. З 12 грудня 2022 року по 26 грудня 2022 року, з 24 грудня 2022 року по 28 грудня 2022 року, з 29 грудня 2022 року по 02 січня 2023 року позивач перебув на лікарняному у зв`язку із поганим станом здоров`я, що підтверджується медичними висновками про тимчасову непрацездатність від 13 грудня 2022, року 24 грудня 2022 року та 29 грудня 2022 року.
		ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 03 січня 2023 року по 20 січня 2023 року. З 02 січня 2023 року по 17 січня 2023 року, з 17 січня 2023 року по 20 січня 2023 року, з 22 січня 2023 року по 03 лютого 2023 року, з 04 лютого 2023 року по 13 лютого 2023 року, 13 лютого 2023 року по 22 лютого 2023 року, з 21 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року, з 28 лютого 2023 року по 06 березня 2023 року, з 07 березня 2023 року по 17 березня 2023 року позивач перебував на лікарняному, оскільки були виявлені захворювання, які визнані підставою для видачі медичних висновків про тимчасову непрацездатність.
		Згідно з висновком медико-соціальної комісії, позивачу повторно визначено другу групу інвалідності (загальне захворювання), при цьому рекомендовано стаціонарне лікування та санаторно-курортне лікування, яке він не мав можливості організувати у зв`язку з бездіяльністю відповідача стосовно вирішення заяв про відпустку позивача. 
		10 січня 2023 року, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в обласній інфекційній лікарні, позивач звернувся до голови Державної регуляторної служби Кучера О.В. із письмовими заявами про надання щорічної основної відпустки з 24 січня 2023 року. При цьому Наказом Державної регуляторної служби України «Про затвердження Графіка відпусток державних службовців Державної регуляторної служби України на 2023 рік» №758-к від 29 грудня 2022 року було затверджено Графік відпусток державних службовців Державної регуляторної служби на 2023 рік, яким для позивача було передбачено основну та додаткові відпустки. 
		Службовою запискою №222-07/1 від 17 січня 2023 року Управління організаційної роботи та документообігу Державної регуляторної служби України за підписом начальника Управління організаційної роботи та документообігу Жерибор Т.В. електронними засобами зв`язку ОСОБА_1 повідомлено про нібито відсутність можливості розгляду в установленому порядку його заяв у паперовому вигляді з причини їх невідповідності пункту 192 Інструкції з документування управлінської діяльності в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну в Державній регуляторній службі України, затвердженого наказом Державної регуляторної служби № 153 від 12 серпня 2022 року, що вимагає погодження заяв з кадрових питань певними посадовими особами Державної регуляторної служби з обов`язковим накладанням їхкваліфікованих електронних підписів через систему електронного документування Державної регуляторної служби. 
		18 січня 2023 року позивач, перебуваючи на стаціонарному лікуванні в обласній інфекційній лікарні, звернувся до голови Державної регуляторної служби Кучера О.В. через систему електронного документування ДРС (АСКОД) із письмовими заявами з накладанням свого кваліфікованого електронного підпису про надання щорічної основної відпустки з 31 січня 2023 року та грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. 
		19 січня 2023 року у системі електронного документування Державної регуляторної служби замість запису про погодження заяв, начальником Управління організаційної роботи та документообігу Державної регуляторної служби Жерибор Т.В. у графі «результат» нею зроблено записи «на доопрацювання», які унеможливили задоволення заяв позивача по суті, із коментарем, зміст якого зводився до пропозиції вирішити це питання після одужання позивача. 
		24 січня 2023 року, перебуваючи на стаціонарному лікуванні, позивач втретє звернувся до голови Державної регуляторної служби Кучера О.В. із письмовими заявами про надання частини щорічної основної відпустки з 07 лютого 2023 року та грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Дані заяви були надіслані до Державної регуляторної служби цінним листом з описом вкладення. Додатково вищевказані заяви від24січня 2023року булинаправлені в електронному вигляді безпосередньо на електронні адресивідповідальних посадових осіб Державної регуляторної служби. У тексті даного електронного відправлення було звернено увагу безпосередньо начальника Управління організаційної роботи та документообігу ОСОБА_5 та інших відповідальних посадових осіб Державної регуляторної служби на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби щодо порядку оформлення та надіслання кадрових документів в умовах воєнного стану. Службовою запискою від 30 січня 2023 року за № 22-01/1 Управління організаційної роботи та документообігу Державної регуляторної служби України за підписом начальника Управління Жерибор Т.В., електронними засобами зв`язку позивачу знову повідомлено про нібито відсутність можливості розгляду в установленому порядку його заяв у паперовому вигляді з причини їх невідповідності пункту 192 Інструкції з документування управлінської діяльності в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну в Державній регуляторній службі України, затвердженого наказом Державної регуляторноїслужби № 153 від 12 серпня 2022 року, що вимагає погодження заяв з кадрових питань певними посадовими особами Державної регуляторної служби з обов`язковим накладанням їх кваліфікованих електронних підписів через систему електронного документування Державної регуляторної служби. Позивач зазначає, що твердження відповідача, які стали причиною для відмови у задоволенні заяв щодо відпуски та відповідних виплат про необхідність наявності кваліфікованих електронних підписів певних посадових осіб є незаконними та такими, що порушують його права та інтереси  отже, створили напружену та образливу атмосферу, є безпідставним негативним виокремленням працівника з колективу. 
		23 січня 2023 року, 02 лютого 2023 року та 01 березня 2023 року позивач звертався до Державної служби України з питань праці (Держпраці) зі скаргами на неправомірні дії посадових осіб центрального апарату Державної регуляторної служби України щодо порушення ними моїх конституційних прав на працю та на відпочинок (в частині дотримання законодавства про працю щодо ненадання щорічної відпустки, невиплати матеріальної допомоги і мобінгу). 
		Відповідно доПовідомлення «Пророзгляд звернення» №Ц/2/242-ЦА-23 від 07 лютого 2023 року, Центральним міжрегіональним управлінням Держпраці надано відповідь про неможливість проведення позапланової перевірки додержання Державною регуляторною службою України вимог законодавства про працю з причини нібито відсутності в уніфікованій формі акта (Додатку №4 до форми Акта складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 27 жовтня 2020 року № 2161) питань про перевірку вимог законодавства про працю, що не відповідає дійсності. 
		Разом з тим позивача повідомлено, що Центральне міжрегіональне управління Держпраці листом від 07 лютого 2023 року за № Ц/2/361-3В-23 звернулося до Державної регуляторної служби України з пропозицією вжити заходів щодо недопущення порушення норм трудового законодавства по суті викладених у зверненні питань, у разі підтвердження факту порушення роботодавцем Державної регуляторної служби України норм трудового законодавства відносно ОСОБА_1 
		14 лютого 2023 року позивач вчетверте звернувся до голови Державної регуляторної служби України Кучера О.В. із заявами про надання йому як особі з інвалідністю частини щорічної основної відпустки з 01 березня 2023 року та грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. 28 лютого 2023 року на його особисту електронну скриньку надійшла копія листа від Державної регуляторної служби України за особистим підписом голови Державної регуляторної служби України Кучера О.В. про відкладення розгляду його заяв від 14 лютого 2023 року до закінчення його лікування та повернення до роботи. Дана копія листа зареєстрована за номером 3 від 28 лютого 2023 року та не містить відомостей про особу, що його готувала. На думку позивача уе свідчить про особисту причетність голови Державної регуляторної служби України ОСОБА_4 до вчинення щодо позивача систематичних (повторюваних) тривалих, умисних, незаконних дій, спрямованих на припинення трудових прав та обов`язків шляхом спонукання до звільнення із займаної посади. 
		Позивач вказує, що начальник Управління персоналом Державної регуляторної служби України Чернишенко О.П., а також начальник Управління організаційної роботи та документообігу Державної регуляторної служби України Жерибор Т.В. підпорядковані безпосередньо голові Державної регуляторної служби України Кучеру О. В. 
		07 березня 2023 року позивач отримав від Центрального міжрегіонального управління Держпраці лист «Про розгляд звернення» №Ц/2/446-ЦА-23, яким було повідомлено, що Центральне міжрегіональне управління повторно звернулося до керівництва Державної регуляторної служби України з пропозицією вжити заходів щодо недопущення порушення норм трудового законодавства по суті викладених у зверненні питань. 
		Позивач зазначає, що заяви про надання щорічної основної відпустки або її частини були подані з урахуванням періодів тимчасової непрацездатності, а саме:
		1)період тимчасової непрацездатності з 02 січня 2023 року по 17 січня 2023 року  заява від 10 січня 2023 року про надання щорічної основної відпустки з 24 січня 2023 року;
		2)період тимчасової непрацездатності з 17 січня 2023 року по 20 січня 2023 року  заява від 18 січня 2023 року про надання частини щорічної основної відпустки з 31 січня 2023 року;
		3)період тимчасової непрацездатності з 22 січня 2023 року по 06 лютого 2023 року  заява від 24 січня 2023 року про надання частини щорічної основної відпустки з 07 лютого 2023 року;
		4)період тимчасової непрацездатності з 13 лютого 2023 року по 22 лютого 2023 року  Заява від 14 лютого 2023 року про надання частини щорічної основної відпустки з 01 березня 2023 року.
		З наведеного випливає, що на дату написання кожної заяви з урахуванням діючого на той момент медичного висновку про тимчасову непрацездатність, період початку відпустки припадав на день, коли позивач вже мав би бути на роботі та виконувати свої посадові обов`язки. 
		Позивач вважає відмову голови Державної регуляторної служби України Кучера О.В. у наданні частини щорічної основної відпустки та виплаті грошової допомоги від 28лютого 2023року узв`язку із відкладенням розгляду заяв від 14 лютого 2023 року до закінчення лікування та повернення до роботи є незаконною, а також вважає принизливою поведінку посадових осіб Державної регуляторної служби України щодо видумування різних та безпідставних причин для відмови у наданні йому відпустки та виплати грошової допомоги. 
		Також позивач зазначає, що при тому, що він перебував на лікарняному та є особою з інвалідністю другої групи, така поведінка посадових осіб Державної регуляторної служби України, що виразилася в багаточисленних, незаконних, надуманих відмов на заяви, є висміюванням його становища та носить загрозливий характер для його здоров`я. Під час тимчасовоі непрацездатності через захворювання позивачем вчинялися всі можливі дії для отримання своєї законної щорічної відпустки та грошової допомоги, а посадові особи відмовами з підстав відсутності кваліфікованого електронного підпису, його перебування на лікарняному, систематично та умисно принижували його честь і гідність. Отже, дії посадових осіб Державної регуляторної служби України є безпосередньо спрямованими на приниження честі та гідності, ділової репутації позивача, у тому числі вчинені з метою припинення трудових прав та обов`язків, які проявляються у формі психологічного та економічного тиску, зокрема шляхом створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (висміювання, поведінка принизливого характеру) та безпідставного позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень). 
		Перебуваючи на лікарняному, 09 березня 2023 року позивачем було подано заяву про надання частини щорічної відпустки з наступним звільненням, заяву про надання грошової допомоги та заяву про звільнення за власним бажанням. 16 березня 2023 року на електронну адресу позивача надійшло повідомлення від Державної регуляторної служби України з листом № 887/20-23 від 16 березня 2023 року за підписом ОСОБА_4 , яким повідомлено про розгляд вищенаведених заяв від 09 березня 2023 року за наслідком яких позивачу було надано частину щорічної основної відпустки та грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати, а 27 березня 2023 року буде звільнено із займаної посади начальника Центрально-Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України. 
		Позивач ОСОБА_1 вважає, що єдиним фактором, який вплинув на отримання частини відпустки та грошової допомоги є заява про звільнення від 09 березня 2023 року, тобто відповідач досягнув своєї мети шляхом вчинення посадовими особами Державної регуляторної служби України щодо нього систематичних (повторюваних) тривалих умисних дій та бездіяльності, які були спрямовані на приниження його честі та гідності, ділової репутації з метою припинення трудових прав та обов`язків, що проявлялись у формі психологічного та економічного тиску, зокрема із застосуванням засобівелектронних комунікацій, створення напруженої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушувала позивача недооцінювати його професійну придатність.
		Черговим аргументом,який підтверджуєвчинення щодопозивача мобінгупосадовими особамивідповідача,є те,що станомна 20березня 2023року небуло виданослужбового посвідченняначальника Центрально-Західногоміжрегіонального відділуДержавної регуляторноїслужби України.Звертає увагу,що посадуначальника Центрально-Західногоміжрегіонального відділуДержавної регуляторноїслужби Українизаймає з05грудня 2022 року, проте посвідчення йому видано так і не було. Такі дії відповідача вважає формою мобінгу, а саме безпідставним негативним виокремленням працівника з колективу, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції з метою звільнення. 
		Позивач просив стягнути у відшкодування моральної шкоди, яка полягає у тому, що внаслідок неправомірного ненадання відпустки та грошової допомоги, позивачу було завдано моральних страждань, які виразились у втраті нормальних життєвих зв`язків, що вимагали від нього в подальшому додаткових зусиль для організації свого життя, на свою користь 100000,00 грн. 
		 
		Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 травня 2023 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Позивач оскаржив судове рішення. Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд неповно з`ясував обставини справи, але встановив обставини, які не доведені відповідачем, що потягнуло невідповідні висновки, неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. 
		Висновки суду про відсутність судового рішення про притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи за мобінг працівника не може бути підставою для відмови в позовних вимогах. Саме з вимогами про встановлення такого факту позивач звернувся до суду, і такий висновок суду порушує право позивача на правовимй захист в суді. 
		Судом протиправно не взято до уваги факти порушення трудових прав позивача вкупі з даними про погіршення його стану здоров`я, що беззаперечно свідчить про причинний зв`язок, незважаючи на хронічний характер захворювань, а не екстрену медичну допомогу. 
		Також є неправильним висновок суду про те, що позивач не висуває вимог про визнання незаконними дій відповідача, а тільки висловлює незгоду із ними. Так, позивач суду надав докази його звернень до Державної служби україни з питань праці, що є підтвердженням його позицій стосовно дій (бездіяльності) відповідача. 
		Думка суду, що незгода позивача із діями відповідача сама по собі не свідчить про обмеження прав і свобод позивача, спростовується обставинами, якими позивач обгрунтував позовне вимоги, і яким суд не надав значення і належної оцінки. 
		Позивач вказує, що навів усі обставини і надав достатні докази для встановлення факту мобінгу щодо нього з боку відповідача, і відповідно, для задовлення вимог про відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу  вважає, що вимоги скарги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		Позивачем не доведено факту мобінгу з боку відповідача. 
		Позиція позивача щодо розгляду відповідачем його заяв про надання відпустки та грошової допомоги, видачі службового посвідчення зводиться до критики дій/бездіяльності відповідача, в той же час вимоги про визнання таких дій незаконними відсутні. 
		Не підтверджені також матеріалами справи твердження позивача, що такі дії відповідача мали метою змусити його звільнитися, між тим, відповідачем надані докази того, що ОСОБА_1 сам ініціював звільнення за власним бажанням. 
		Також не доведено позивачем порушень закону з боку відповідача порядку розгляду його заяв про відпустку, про видачу службового посвідчення, і їх вирішення. 
		Хвороби позивача є хронічними, і його заяви відповідно до положень закону не вирішувалися до його виходу на роботу після закінчення лікування. 
		Вважає рішення суду правильним, законним, таким, що не підлягає скасуванню. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника  адвоката Богославця О.М,, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення представника Державної регуляторної служби України та третьої особи Голови Державної регуляторної служби України ОСОБА_4  ОСОБА_6 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.
		Відмовляючи в задовленні позову, суд першої інстанціїї прийшов до висновку, що підстави, на які посилається в позові ОСОБА_1 , в обгрунтування вимог про ввизнання фактами мобінгу дії та бездіяльність відповідача щодо нього, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, відповідно, відмовив і в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди.
		 
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
		 
		Судом першої інстанціїї встановлено, що наказом Державної регуляторної служби України №723-к від 02 грудня 2022 року ОСОБА_1 з 05 грудня 2022 року переведено з посади начальника Карпатського відділу Державної регуляторної служби України на посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с. 15,32-33, 121, 130).
		ОСОБА_1 звертався за медичною допомогою та отримував медичний висновок про тимчасову непрацездатність (а.с.16-30).
		Позивач є особою з інвалідністю другої групи (а.с. 31, 84, 132-133, 134-135, 138, 151-152, 166).
		ОСОБА_1 було видано індивідуальну програму реабілітації інвалідів (а.с. 32-33, 136-137).
		10 січня 2023 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Голови Державної регуляторної служби України про надання щорічної основної відпустки з 24 січня 2023 року (а.с.34-35).
		Державною регуляторною службою України затверджений наказ «Про затвердження Графіка відпусток державних службовців Державної регуляторної служби України на 2023 рік (а.с. 36-37).
		Управлінням організаційної роботи та документообігу 17 січня 2023 року за № 222 складена службова записка ОСОБА_1 про відсутність можливості розглянути заяви, подані у паперовій формі (а.с.38-39).
		18 січня 2023 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Голови Державної регуляторної служби України про надання йому як особі з інвалідністю щорічної основної відпустки терміном 24 календарних дні з 31 січня 2023 року (а.с.40-41).
		19 січня 2023 року у системі електронного документування Державної регуляторної служби щодо розгляду заяви від 18 січня 2023 року зроблено записи «На доопрацювання 19 січня 2023 року 09:46: Ви на лікарняному, одужуйте, після одужання пропоную повернутись до цього питання» та «На доопрацювання 19 січня 2023 року 09:45: відкритий лікарняний, пропоную повернутись після одужання, з робочого місця» (а.с. 42-45). 
		24 січня 2023 року ОСОБА_1 звертався з заявою до Голови Державної регуляторної служби України про надання йому як особі з інвалідністю щорічної основної відпустки терміном 24 календарних дні з 07 лютого 2023 року (а.с.46-48).
		17 січня 2023 року за № 222 Управлінням організаційної роботи та документообігу складена службова записка ОСОБА_1 (а.с.49).
		Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці надана відповідь ОСОБА_1 стосовно проведення перевірки у Державній регуляторній службі України в частині дотримання законодавства про працю щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної відпустки, невиплати матеріальної допомоги і мобінгу (а.с.50-52).
		Центральне міжрегіональне управління державної служби з питань праці зверталося до Державної регуляторної служби України про надання пояснень з приводу звернення ОСОБА_1 стосовно вчинення відносно нього порушень законодавства про працю в Державній регуляторній службі України (а.с.53-57).
		14 лютого 2023 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Голови Державної регуляторної служби України про надання йому як особі з інвалідністю щорічної основної відпустки терміном 24 календарних дні з 01 березня 2023 року (а.с.58-59).
		Листом від 28 лютого 2023 року № 3 ОСОБА_1 за результатами розгляду заяв від 14 лютого 2023 року повідомлено, що питання щодо відпустки та грошової допомоги буде вирішено відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України «Про відпустки» після закінчення ним лікування та повернення до роботи (а.с.60, 139).
		Центральним міжрегіональним управлінням державної служби з питань праці надана відповідь ОСОБА_1 стосовно проведення перевірки у Державній регуляторній службі України в частині дотримання законодавства про працю щодо ненадання ОСОБА_1 щорічної відпустки, невиплати матеріальної допомоги (а.с.61-64).
		09 березня 2023 року ОСОБА_1 звертався з заявою до Голови Державної регуляторної служби України про надання йому частини щорічної основної відпустки терміном 7 календарних днів з 20 березня 2023 року з наступним звільненням за власним бажанням (а.с.65, 146).
		ОСОБА_1 09 березня 2023 року надана заява до Голови Державної регуляторної служби України про надання йому грошової допомоги при наданні щорічної основної відпустки з 20 березня 2023 року (а.с. 66).
		Позивач 09 березня 2023 року звертався із заявою до Голови Державної регуляторної служби України про звільнення із займаної посади 27 березня 2023 року за власним бажанням, відповідно до частини першої статті 86 Закону України «Про державну службу», після надання йому частини щорічної основної відпустки терміном 7 календарних днів з 20 березня 2023 року (а.с.67, 146-150, 167). 
		Державною регуляторною службою України надана відповідь ОСОБА_1 на його заяви від 09 березня 2023 року про надання частини щорічної основної відпустки, виплати грошової допомоги в розмірі середньомісячної зарплати та про звільнення із займаної посади за власним бажанням (а.с.68-69, 140-141).
		Наказом Державної регуляторної служби України від 16 березня 2023 року №36-в, Соболевському А.Р начальнику Центрально-Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 06 серпня 2020 по 05 серпня 2021 року, тривалістю 7 календарних днів, з 20 березня 2023 року по 26 березня 2023 року (а.с. 70, 142). 
		Наказом Державної регуляторної служби України від 16 березня 2023 року №124-к, ОСОБА_1 начальнику Центрально-Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України надано грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати у зв`язку із щорічною основною відпусткою (а.с.71, 143).
		Наказом Державної регуляторної служби України від 16 березня 2023 року №125-к звільнено ОСОБА_1 начальника Центрально-Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України із займаної посади з 27 березня 2023 року за власним бажанням, відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» та частини першої статті 86 Закону України «Про державну службу» (а.с.72,144).
		Державною регуляторною службою України 21 червня 2019 року винесено наказ № 114 «Про внесення змін до Положення про службове посвідчення працівників Державної регуляторної служби України, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 18 серпня 2015 року № 52 (зі змінами)» (а.с.74, 75-77).
		15 березня 2023 року Державною регуляторною службою України винесено наказ № 40 «Про внесення змін до Положення про службове посвідчення працівників Державної регуляторної служби України, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 18 серпня 2015 року № 52 (зі змінами) ( у редакції наказу Державної регуляторної служби України від 21 червня 2019 року № 114)» (а.с.78).
		Положення про Управління правового забезпечення Державної регуляторної служби України затверджено наказом Державної регуляторної служби України від 28 вересня 2022 року № 176 (а.с.109-115).
		Положення про відділ претензійно-позовної роботи Управління правового забезпечення Державної регуляторної служби України затверджено наказом Державної регуляторної служби України від 28 вересня 2022 року № 176 (а.с.116-120).
		ОСОБА_1 03 червня 2022 року підписано повідомлення про наступне звільнення (а.с.125-126).
		03 червня 2022 року позивач звертався до Голови Державної регуляторної служби України про переведення його на посаду начальника Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України з 13 червня 2022 року, про що видано наказ 02 грудня 2022 року № 723-к (а.с.127).
		Державною регуляторною службою України 02 грудня 2022 року складений протокол № 11 доведення інформації до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку (а.с.128-129).
		23 грудня 2021 року Державною регуляторною службою України затверджений наказ № 859-к «Про затвердження Графіка відпусток державних службовців Державної регуляторної служби України на 2022 рік» (а.с. 153-154).
		02 грудня 2022 року позивач звертався до Голови Державної регуляторної служби України про переведення його у зв`язку зі змінами у структурі на посаду начальника Центрально-Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України з 05 грудня 2022 року, про що видано наказ 02 грудня 2022 року № 723-к (а.с. 130, 155).
		Державною регуляторною службою України дана відповідь ОСОБА_1 на його заяву від 03 червня 2022 року про переведення на посаду начальника Західного міжрегіонального відділу Державної регуляторної служби України (а.с.156-157).
		Позивач 21 листопада 2023 року звертався із заявою до Голови Державної регуляторної служби України про надання йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (а.с.165). 
		 
		Вирішуючи спір, суд керувався наступними нормами матеріального права. 
		 
		Поняття мобінгу визначено в статті 2-2 Кодексу законів про працю України встановлює заборону мобінгу (цькування).
		Мобінг (цькування) - систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов`язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
		Формами психологічного та економічного тиску, зокрема, є:
		- створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги);
		- безпідставне негативне виокремлення працівника з колективу або його ізоляція (незапрошення на зустрічі і наради, в яких працівник, відповідно до локальних нормативних актів та організаційно-розпорядчих актів має брати участь, перешкоджання виконанню ним своєї трудової функції, недопущення працівника на робоче місце, перенесення робочого місця в непристосовані для цього виду роботи місця);
		- нерівність можливостей для навчання та кар`єрного росту;
		- нерівна оплата за працю рівної цінності, яка виконується працівниками однакової кваліфікації;
		- безпідставне позбавлення працівника частини виплат (премій, бонусів та інших заохочень);
		- необґрунтований нерівномірний розподіл роботодавцем навантаження і завдань між працівниками з однаковою кваліфікацією та продуктивністю праці, які виконують рівноцінну роботу.
		Вимоги роботодавця щодо належного виконання працівником трудових обов`язків, зміна робочого місця, посади працівника або розміру оплати праці в порядку, встановленому законодавством, колективним або трудовим договором, не вважаються мобінгом (цькуванням).
		Вчинення мобінгу (цькування) заборонено.
		Особи, які вважають, що вони зазнали мобінгу (цькування), мають право звернутися із скаргою до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та/або до суду.
		 
		Згідно з частиною 2 статті 173 Кодексу законів про працю України, у разі ушкодження здоров`я працівника, причиною якого став мобінг (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, заподіяна шкода відшкодовується у розмірі понесених витрат на лікування.
		 
		Відповідальність за мобінг (цькування) працівника встановлена ст.173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		 
		Проаналізувавши докази і перевіривши обставини справи, суд прийшов до висновків, що позивач протягом певного часу перебував на лікуванні у зв`язку із хронічними хворобами, проходив лікування, і доказів причинного зв`язку між погіршеннями його стану здоров`я та діями відповідача, які на думку позивача порушили його трудові права, не надано, зв`язку такого під час розгляду справи не встановлено. 
		Доводи апеляційної скарги позивача, що саме неправомірні дії/бездіяльність вілдповідача викликали загострення його хворобливого стану, оскільки про це свідчать обставини справи - його здоров`я погіршилося саме під час діянь посадових осіб відповідача, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки носять характер припущень, нічим об`єктивно не підтверджені. 
		Суд першої інстанціїї правильно зауважив, що позивач, не погоджуючись з діями (бездіяльністю) відповідача щодо порядку розгляду заяв про надання відпустки та грошової допомоги, невидачі службового посвідчення, не оспорював такі дії (бездіяльність), не вимагав визнання таких дій (бездіяльності) незаконними, а тільки вказував, що відповідач здійснював мобінг стосовно позивача. Неможливо погодитися з доводами позивача, що він вичерпно виконав заходи захисту порушенного права до звернення до суду, оскільки незаконність дій керівництва він оскаржив в управління Держпраці. Однак цим органом порушень трудового законодавства щодо позивача не встановлювалося, а були тільки надані рекомендації установі вжити заходи щодо недопущення порушень норм трудового законодавства по суті звернення ОСОБА_1 .
		Також не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи твердження позивача про безпідставне негативне виокремлення його з колективу, ізоляції - шляхом тривалої невидачі йому службового посвідчення. Так, з пояснень представника відповідача встановлено, що посвідчення не було вручено позивачу у зв`язку із перебуванням на лікарняному, в той час, як посвідчення видається особисто під розпис, крім того, позивач і не звертався за отриманням посвідчення. Втім, позивач і не обгрунтував, які негативні наслідки потягнула за собою відсутність нового службого посвідчення, яким чином це порушило трудові права позивача.
		За такихобставин колегіясуддів неможе непогодитися звисновком судупершої інстанції,який перевіриввикладені позивачемфакти, пов`язаніна йогодумку  із мобінгом(цькуванням)з бокупосадових осібустанови,і вирішив,що мотивипозивача свідчатьпро незгоду здіями тарішеннями роботодавця,проте несвідчать прообмеження праві свободпозивача,які бвиразилися самев мобінгу,тому відмовивв позові. У зв`язку з відмовою у задоволенні вимог про встановлення факту цькування, суд відмовив у задоволенні похідних вимог про відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Зі справи вбачається, що суд належно дослідив і проаналізував надані сторонами письмові докази, і зробив висновок, який повністю відповідає обставинам справи. Враховуючи характер позовних вимог, в основу яких покладені факти, що на думку позивача вказують на мобінг, який є однією з форм дискримінації, то доказування їх відсутністі покладється на відповідача (.ч 2 ст.81 ЦПК України). Зі справи вбачається, що відповідачем надані достатні, належні докази відсутності таких обставин. Доводи апеляційної скарги про те, що судом в рішенні закладена думка про недоведеність позовних вимог у зв`язку із відсутністю судового рішення, що набрало законної сили, про притягнення за ст. 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення до адміністративної відповідальності третьої особи ОСОБА_4 за мобінг (цькування) працівника ОСОБА_1 , не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення, оскільки, хоча суд і констатував такі обставини, але не покладався при вирішенні спору на зазначене, а перевіряв усі докази по справі, об`єктивно встановлював усі обставини, які мають значення для вирішення спору. 
		 
		В апеляційній скарзі позивач не спростував висновок суду, а по суті виразив незгоду із рішенням, обгрунтовуючи її обставинами і нормами права, аналогічними підставам звернення до суду з позовом, які були предметом перевірки суду першої інстанції, і якім суд дав повну мотивовану оцінку.
		 
		З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення. При вирішенні даної справи судом повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам. 
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не вбачає апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає. 
		Керуючись ст. ст. 259, 367, 375, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 
		Рішення Івано-Франківськогоміського судуІвано-Франківськоїобласті від30травня 2023року залишити без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		 
		Повний текст постанови складений 14 серпня 2023 року.
		 
		Головуюча                                 Є.Є. Мальцева
		Судді:                                 О.В. Пнівчук
		О.О. Томин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...