Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/561/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Відшкодування шкоди; Інший спір про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2023.
Дата набрання законної сили: 10.08.2023
Номер судового провадження: 12-44гс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		У Х В А Л А 
		 
		 
		10 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		Справа № 927/561/21
		Провадження № 12-44гс23
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідачкиКатеринчук Л. Й.,
		суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		справи № 927/561/21
		за клопотанням  ОСОБА_1 
		при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2022 року (у складі колегії: головуючого судді - Ткаченка Б. О., суддів - Зубець Л. П., Алданової С. О.)
		за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
		до  ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		про стягнення шкоди в сумі 434 526 950,08 грн.
		В С Т А Н О В И Л А
		1.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач, ФГВФО) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2), ОСОБА_3 (далі - відповідач 3), ОСОБА_4 (далі - відповідач 4), ОСОБА_5 (далі - відповідач 5), ОСОБА_6 (далі - відповідач 6, а разом - відповідачі) про солідарне стягнення 434 526 950,08 грн. шкоди.
		2.Позивач мотивує свої вимоги тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства «Банк «Демарк» (далі - ПАТ «Банк «Демарк») ФГВФО було виявлено факти прийняття пов'язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатом яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам банку та його кредиторам, тим самим було завдано збитків на суму 434 526 950,08 грн.
		3.Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02 лютого 2022 року у справі № 927/561/21 (суддя Моцьор В. В.) у задоволенні позову про солідарне стягнення шкоди відмовлено повністю.
		4.Рішення суду мотивовано тим, що позивачем документально не підтверджено жодного елементу цивільно-правової відповідальності, не доведено розмір шкоди (збитків), якими діями відповідачів спричинена шкода (збитки), причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і визначеною позивачем сумою шкоди (збитків). Відсутні докази протиправної поведінки відповідачів, що мала наслідком порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності та настання неплатоспроможності банку.
		5.Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2022 року рішення Господарського суду Чернігівської області від 02 лютого 2022 року у справі № 927/561/21 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
		6.Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		- відповідачі - члени кредитного комітету та правління ПАТ «Банк «Демарк» протягом 2013 - 2014 років здійснювали економічно невиправдану ризикову діяльність із проведення активних операцій щодо кредитування неплатоспроможних позичальників - юридичних осіб, приймали необґрунтовані рішення про погодження операцій з кредитування без додержання основних принципів кредитування (без перевірки кредитоспроможності позичальників та наявності ліквідного забезпечення таких кредитів) чим завдано шкоди банку та його вкладникам і кредиторам;
		- недотримання основних принципів кредитування, у тому числі відсутність перевірки кредитоспроможності позичальників, які відповідно до фінансової звітності не мали можливості повернути запозичені кошти, відтермінування сплати нарахованих відсотків за користування кредитними коштами до закінчення терміну дії кредитних договорів, спричинило накопичення заборгованості, а кредитування під заставу майнових прав, строк яких не міг наступити до моменту настання строку виконання основного зобов`язання, унеможливило погашення заборгованості за рахунок застави;
		- виникнення великого розміру простроченої заборгованості перед ПАТ «Банк «Демарк» стало наслідком невиваженої кредитної політики з боку керівників та зловживання своїми повноваженнями при здійсненні активних операцій, що не було адекватним існуючому кредитному ризику та прямо протирічило інтересам банку, вкладників та інших його кредиторів;
		- проведення керівниками банку ризикової діяльності (кредитування) призвело до відсутності у банку коштів для виконання своїх зобов`язань перед вкладниками і кредиторами, порушення нормативів Національного банку України, віднесення банку до категорії неплатоспроможних та його ліквідації, відповідно завдання шкоди банку, вкладникам та іншим його кредиторам, у загальному розмірі 434 526 950,08 грн.
		7.Північний апеляційний господарський суд зазначив, що позивачем у даній справі не пропущено строку позовної давності, оскільки реєстр акцептованих вимог кредиторів банку було затверджено рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 16 квітня 2015 року № 088/15 (зміни були внесені згідно з рішенням ФГВФО від 03 червня 2019 року № 1411), оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси ПАТ «Банк «Демарк» була затверджена рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 10 травня 2018 року № 1300, ліквідаційний баланс був затверджений рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 13 червня 2019 року № 1505, а позов у даній справі позивачем подано 31 травня 2021 року. При цьому суд апеляційної інстанції керувався правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19), згідно з яким розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений ФГВФО на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків. Відповідно, у таких випадках перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох зазначених вище документів.
		8.Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач 2 подав касаційну скаргу в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2022 року та залишити в силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 02 лютого 2022 року у даній справі.
		9.Скаржник посилався на положення пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), зокрема:
		- суд апеляційної інстанції застосував статтю 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), від 06 лютого 2019 року у справі № 554/5323/14-ц (провадження № 14-605цс18) та від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19);
		- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 22 та частини другої статті 1166 ЦК України у правовідносинах з приводу стягнення завданих банку збитків пов'язаними з банком особами;
		- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 256 та 261 ЦК України стосовно визначення моменту, з якого починається перебіг строку позовної давності, у спорах з приводу стягнення з пов'язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення правочинів, що призвели до завдання банку збитків;
		- відсутній висновок Верховного Суду стосовно права ФГВФО звертатись із позовом про відшкодування збитків на підставі частини п`ятої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» в редакції Закону № 1736-VІІІ від 15 листопада 2016 року після ліквідації банку.
		10.Відповідач 2 звертав увагу, що суд апеляційної інстанції в обґрунтування наявності презумпції винуватості відповідачів врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18), постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, від 23 січня 2018 року у справі № 686/20040/2012 та від 06 лютого 2018 року у справі № 334/9899/14-ц, які не є релевантними до даних правовідносин. Скаржник зазначає, що на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень про вину завдавача шкоди у правовідносинах стягнення з пов'язаних з банком осіб шкоди за фактом укладення банком правочинів, що призвели до завдання йому збитків.
		11.Також в оскаржуваній постанові судом апеляційної інстанції застосовано висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19). 
		Відповідач 2 вважає, що норми права, викладені у цій постанові не підлягали застосуванню оскільки Велика Палата Верховного Суду постановою від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18 скасувала постанову від 25 травня 2021 року у цій же справі в результаті її перегляду за нововиявленими обставинами та направлення справи на новий розгляд.
		12.Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив оскаржувану постанову залишити без змін, як таку, що не порушує вимог матеріального права та відповідає вимогам процесуального права.
		13.21 квітня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання відповідача 2 про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, з посиланням на те, що справа містить виключну правову проблему вирішення якої має важливе значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики з метою ефективного та правильного розгляду судами нижчих інстанцій інших аналогічних справ за позовами ФГВФО про відшкодування збитків, а саме:
		- зі звіту ФГВФО, що розміщений на офіційному сайті, станом на 01 січня 2023 року, вбачається, що позивачем загалом було ініційовано сімдесят дев`ять аналогічних господарських справ з приводу солідарного стягнення збитків з пов`язаних з банками осіб на загальну суму 130 000 000 000 гривень. Зокрема, п`ятдесят п`ять з вказаних справ перебувають на розгляді у судах першої інстанції, дев`ять - у судах апеляційної інстанції. Відповідач 2 зазначав, що дотепер відсутні рішення Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду чи Великої Палати Верховного Суду, якими було б завершено розгляд по суті хоча б одного спору даної категорії справ. Це означає, що на даний час відбувається формування єдиної правозастосовної практики; 
		- чи можуть відповідачі бути відповідальними за завдану шкоду позичальниками, які не повернули банку кредитні кошти, якщо такі кредитні договори не визнавалися недійсними, є правомірними виходячи зі статті 204 ЦК України;
		- в клопотанні зазначено про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування стандарту доказування вини за частиною другою статті 1166 ЦК України (чи має бути встановлена вина пов'язаних з банком осіб обвинувальним вироком суду в рамках кримінального процесу для стягнення з них завданих банку збитків);
		- відповідач 2 вважає, що обґрунтування та зміст позовних вимог у даній справі має характер кримінального переслідування відповідачів, позивач фактично звинувачує відповідачів у вчиненні діянь, що містять ознаки кримінальних правопорушень та намагається в рамках цивільного судового процесу стягнути з відповідачів збитки, порушуючи вимоги щодо стандарту доказування, характерного для кримінального процесу, що будується на принципі «поза розумним сумнівом»; 
		- відповідач 2 зазначає про наявність правової проблеми щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності для банку за вимогами про солідарну відповідальність пов`язаних з банком осіб, дії або бездіяльність яких призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди за кредитними договорами. Зокрема, якщо зміст порушеного права банку полягає у простроченні позичальником оплати коштів за кредитним договором, то перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання відповідного зобов'язання. Водночас, якщо зміст порушеного права банку полягає у завданні йому збитків в результаті самого факту укладення банком конкретного кредитного договору, то моментом початку перебігу позовної давності у такому випадку буде дата укладення відповідного договору, оскільки саме з неї банк є обізнаним про його укладення та порушення своїх прав (тут слід керуватися положеннями статей 48, 50 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», із яких випливає, що розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів має бути виявлений Фондом на підставі затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів та акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків);
		- також потребує правового вирішення проблема чи має ФГВФО право звертатися до суду з даним позовом на підставі частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яка була чинна в редакції Закону № 1736-VIII від 15 листопада 2016 року та містила, такий припис: «Ліквідація неплатоспроможного банку не є підставою для закінчення судового розгляду на підставі поданого Фондом позову до пов`язаної з банком особи та не є підставою для звільнення від відповідальності пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоди, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду». Державна реєстрація припинення ПАТ «Банк «Демарк» відбулась 23 січня 2020 року. Станом на цю дату жодних позовів ФГВФО в порядку частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до відповідачів пред`явлено не було. Позов у цій справі пред'явлено 28 травня 2021 року, тобто майже через півтора року після ліквідації ПАТ «Банк «Демарк» та виключення його з державного реєстру. Таким чином на момент звернення до суду у цій справі повноваження ФГВФО щодо здійснення ліквідаційної процедури ПАТ «Банк «Демарк» були припинені. Отже, з урахуванням частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не був наділений повноваженнями на звернення до суду від імені банку та стягнення шкоди;
		- також відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 22 ЦК України у правовідносинах з приводу стягнення завданих банку збитків недобросовісними діями його посадових осіб. Відповідно позовних вимог вбачається, що ФГВФО розраховує розмір збитків шляхом різниці балансової вартості кредиту та суми реалізації прав вимоги на торгах, які проведені під час процедури ліквідації ПАТ «Банк «Демарк», однак, на думку відповідача 2, балансову вартість не слід ототожнювати ні з реальними збитками, ні з упущеною вигодою, оскільки дана категорія лише визначає порядок відображення активів в бухгалтерському обліку банку та жодним чином не стосується визначення розміру збитків. За приписами статті 22 ЦК України вбачається, що визначаючи розмір заподіяної шкоди суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з її фактичної (реальної) суми. Однак касаційний суд своїх висновків щодо цього не зробив.
		14.Скаржник зазначав, що 25 травня 2021 року постановою Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/11027/18 було вирішено питання про стягнення шкоди внаслідок необґрунтованого видання банківських кредитів, заподіяної пов'язаними особами банку. Однак Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у цій справі скасовано постанову від 25 травня 2021 року, в результаті перегляду за нововиявленими обставинами та направлено дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		На думку скаржника це підтверджує, що вирішення справ про стягнення збитків з колишніх власників неплатоспроможних банків та пов`язаних з такими банками осіб містить виключну правову проблему, яка на даний час залишається не вирішеною і щодо якої ще не сформована єдина правозастосовна практика. Таке клопотання підтримав відповідач 3 ОСОБА_3 . 
		15.ФГВФО подав до Верховного Суду заперечення на клопотання ОСОБА_1 про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, у яких просить відмовити у його задоволенні, з огляду на те, що порушені у клопотанні питання не є виключною правовою проблемою, і щодо таких питань наявні висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 та постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.
		16. Ухвалою від 27 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 13 червня 2023 року колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України з посиланням на наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		17. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.
		18. Кількісний критерій вказує на те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема.
		19. З погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:
		- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);
		- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, унаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).
		Такий правовий висновок викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), від 01 грудня 2022 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).
		20. Мотивуючи наявність виключної правової проблеми колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила про те, що правова проблема визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а зокрема: з моменту виявлення операції та осіб, що заподіяли шкоду, і встановлення її розміру, чи з моменту завершення ліквідаційної процедури банку та складання ліквідаційного балансу, є такою, що не вирішена і існує на даний час, з огляду на те, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі № 910/11027/18 скасовано постанову від 25 травня 2021 року за нововиявленими обставинами. Отже, всі правові висновки у ній втратили чинність.
		21. Також колегія суддів Касаційного господарського суду зазначила, що у справі № 910/11027/18 зазначена правова проблема уже приймалася до розгляду Великою Палатою Верховного Суду, а відтак вона, на її погляд, не втратила ознак виключної правової проблеми і потребує вирішення саме Великою Палатою Верховного Суду.
		22. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також аргументує, що справа № 910/11027/18 та справа № 927/561/21 є подібними, як за складом учасників (позивач - ФГВФО; відповідачі - фізичні особи, які входили до керівництва банку), предметами та підставами позовів (стягнення шкоди, завданої кредиторам банку, на підставі приписів частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок невиконання/неналежного виконання відповідачами покладених на них функцій з управління ризиками, контролю і моніторингу всіх видів загроз за усіма напрямами діяльності банку), спірними правовідносинами.
		23. Суд зазначив також кількісні критерії існування виключної правової проблеми у цій справі з посиланням на те, що в порядку частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ФГВФО заявлено шістдесят сім позовних заяв до пов`язаних з банками осіб про солідарне відшкодування шкоди, із яких: п`ятдесят дві справи перебувають на розгляді у судах першої інстанції (справи №№ 910/9251/18, 910/11020/18, 910/11027/18, 910/11221/18, 910/11514/18, 910/11371/18, 910/11514/18, 910/12208/18, 922/2860/18, 910/12930/18, 910/14974/18, 922/3357/18, 910/7338/19, 910/17910/19, 910/774/20, 910/10501/20, 910/680/20, 910/686/20, 910/775/20, 910/777/20, 910/940/20, 910/682/20, 910/8222/20, 910/9156/20, 910/9343/20, 910/9851/20, 910/10874/20, 910/19433/20, 910/19431/20, 910/19894/20, 910/21192/20, 910/3782/21, 927/252/21, 904/3864/21, 904/3867/21, 910/10354/21, 910/13418/21, 910/18455/21, 910/18526/21, 917/1920/21, 905/2330/21, 920/1346/21, 916/3725/21, 916/3821/21, 903/43/22, 903/44/22, 916/1522/22, 922/1202/22, 910/8190/22, 910/11202/22, 910/13024/22, 910/13722/22); одинадцять справ у судах апеляційної інстанції (справи №№ 910/635/20, 910/15260/18, 910/11028/20, 910/12955/20, 910/9349/20, 910/10028/20, 910/9948/20, 910/9944/20, 910/19434/20, 910/7305/21, 916/1489/22); чотири справи в суді касаційної інстанції (справи №№ 927/561/21, 910/9833/21, 910/13325/21, 916/3724/21). На даний час триває розгляд перелічених спорів у подібних правовідносинах.
		24. Суд виснував, що виключна правова проблема полягає у необхідності визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовом Фонду до осіб про стягнення шкоди в порядку частини п`ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»: з моменту виявлення операції та осіб, що заподіяли шкоду, та встановлення її розміру, чи з моменту завершення ліквідаційної процедури банку та складання ліквідаційного балансу. 
		25. Зважаючи на те, що подібна правова проблема у справі № 910/11027/18 приймалася до розгляду Великою Палатою Верховного Суду і правові висновки, які викладалися у постанові від 25 травня 2021 року фактично поставлені під сумнів внаслідок перегляду за нововиявленими обставинами та скасування постановою від 03 серпня 2022 року постанови від 25 травня 2021 року та всіх судових рішень, прийнятих у цій справі, з направленням її на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначена виключна правова проблема продовжує існувати, на думку касаційного суду. 
		26. Велика Палата Верховного Суду зазначає що цивільне право є динамічним, як живий організм воно розвивається, видозмінюється в нинішніх умовах, з метою якнайповнішого врегулювання спорів між учасниками цивільних правовідносин. Так само динамічно працює судова система, вирішуючи правові проблеми, які перед нею виникають в ході розгляду справ.
		27. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18, яка прийнята після постанови від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 також  сформована правова позиція щодо застосування частини п'ятої статті 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та визначення моменту початку позовної давності у подібних правовідносинах.
		28. Зазначені висновки касаційного суду не заперечуються колегією суддів касаційного суду у справі № 927/561/21. Отже судова практика щодо розгляду подібних спорів уже визначилася у касаційному господарському суді.
		29. З огляду на таке, Велика Палата Верховного Суду не вбачає у правовому питанні, переданому на її розгляд ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2023 року у справі № 927/561/21, якісного критерію виключної правової проблеми. 
		30. У касаційному господарському суді який діє у складі Верховного Суду наявні процесуальні механізми вирішення правових проблем різного застосування норм права в межах двох правових інститутів цивільного права (позовної давності та солідарної відповідальності за заподіяну шкоду посадовими особами неплатоспроможного банку) шляхом розгляду справ палатою, об`єднаною палатою, у випадку встановлення різної практики розгляду подібних спорів колегіями суддів Касаційного суду.
		31. Частина друга статті 302 ГПК України регламентує, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. 
		32. Відтак не вбачається наявності ознак якісного критерію виключної правової проблеми у справі № 927/561/21, а саме відсутності процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлювало б необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду.
		33. Кількісний критерій, наведений в ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 червня 2023 року у цій справі, не підтверджує наявності виключної правової проблеми з огляду на недоведення якісного критерію існування такої правової проблеми.
		34. Напрацювання єдиних правових підходів у судовій практиці за наявності великої кількості подібних справа саме по собі є обов`язком касаційного суду та не означає наявності виключної правової проблеми.
		35. Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
		36. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність у справі № 927/561/21 виключної правової проблеми, вирішення якої на даний час необхідно для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а відтак відсутні підстав для її прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
		37. Отже, справу № 927/561/21 разом із касаційною скаргою позивача слід повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду в порядку частини шостої статті 303 ГПК України.
		Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду
		У Х В А Л И Л А:
		1. Справу № 927/561/21 (провадження № 12-44гс23) за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про стягнення шкоди в сумі 434 526 950,08 грн. за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 грудня 2022 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для подальшого розгляду.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідачка Л. Й. КатеринчукСуддіЮ. Л. ВласовЛ. М. Лобойко М. І. ГрицівО. Б. Прокопенко Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук С. І. КравченкоВ. Ю. Уркевич Г. Р. КретЄ. А. Усенко  Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...