Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/93/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 15.08.2023.
Дата набрання законної сили: 10.08.2023
Номер судового провадження: 11-90заі23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  
		 
		10 серпня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 990/93/23
		Провадження № 11-90заі23                                
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Прокопенка О. Б., 
		суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцова Н. В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом  ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Національного банку України (далі - НБУ), АТ «Ощадбанк», АТ «КБ «Приватбанк», АТ «Альфа-банк», Голосіївського районного суду міста Києва, треті особи: Антимонопольний комітет України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про порушення прав споживача банківських послуг
		за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2023 року (суддя Берназюк Я. О.),
		УСТАНОВИЛА:
		14 травня 2023 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позовну заяву, зі змісту якої убачається, що він звернувся до АТ «Ощадбанк» та АТ «Альфа-банк» з метою відкриття рахунку для отриманнягрошової допомоги, передбаченої Порядком надання допомоги в рамках Програми «єПідтримка», затвердженимпостановою КМУ від 9 грудня 2021 року № 1272 (далі - постанова № 1272).
		Однак банки, порушивши, на переконання позивача, низку вимог законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про захист прав споживачів», відмовили у відкритті рахунку, вимагаючи наявності цифрового підпису та смартфона, примушуючи позивача до отримання непотрібних йому електронних послуг. При цьому НБУ на його запит щодо вимог банку придбати смартфон відповіді не надав.
		ОСОБА_1 наголошує, що не має обов`язку мати смартфон, банку забороняється нав`язувати йому як клієнту послуги, а для функціонування банківського  рахунку смартфон не потрібен, тому відповідачі не мали права відмовляти у відкритті рахунку.
		ОСОБА_1 зазначає, що НБУ, який мав би захищати його права клієнта банку та споживача, наведеним протиправним діянням банків не завадив, а отже, також порушив його права. Оскільки засновником та власником банку є держава в особі КМУ, то останній також є відповідачем у цій справі, яка у зв`язку із цим має розглядатися Верховним Судом як судом першої інстанції як адміністративна.
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 порушує перед судом питання про: визнання його права не мати смартфон і не користуватися електронними послугами банку; заборону банкам випускати його електронний підпис та передавати персональні дані третім особам, надсилати рекламні оголошення; перевірку судом змісту банківського договору й видалення з нього пунктів, які містять незаконні вимоги й порушують його конституційні права; зобов`язання банків відкрити йому банківські рахунки по двосторонньому договору без договору онлайн, смартфона та електронних послуг; стягнення на його користь невиплачених грошових коштів за щеплення, моральної шкоди, завданої НБУ, збитків, пов`язаних з відмовою відкрити рахунки в банках та тривалим нерозглядом його справи Голосіївським районним судом міста Києва. 
		Ухвалою від 22 травня 2023 рокуКасаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої           статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		За висновком суду спір стосується поновлення цивільних прав, передбачених статтею 1067 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), Законом України «Про захист прав споживачів», і за правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		ОСОБА_1 не погодився з таким судовим рішенням і 27 травня 2023 року подав апеляційну скаргу, у якій, навівши раніше викладені у позові обґрунтування протиправності відмови у відкритті банківських рахунків без наявності смартфону, наполягає на розгляді його справи саме в порядку адміністративного судочинства і Верховним Судом як судом першої інстанції, оскільки держава в особі КМУ у такий спосіб не виплатила йому грошову допомогу і названий суд мав би перевірити, чи відповідає Конституції України постанова КМУ № 1272.
		У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Ощадбанк»заперечує проти її задоволення та вважає, що суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за позовом  ОСОБА_1 , оскільки банки не є суб`єктами владних повноважень і не здійснюють публічно-владні управлінські функції при наданні банківських послуг. Спір між ОСОБА_1 і відповідачами є приватноправовим, а не публічно-правовим, а отже, не підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
		Представник КМУ також подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що спірні в цій справі правовідносини пов`язані з наданням банківських послуг, а саме фінансово-кредитних послуг, при наданні яких банки не здійснюють владних управлінських функцій щодо позивача, а тому не є суб`єктами владних повноважень. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів, він підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства. 
		У запереченнях на відзиви відповідачів  ОСОБА_1 наголосив, що спір стосується порушення КМУ та НБУ його прав внаслідок уведення обов`язку мати смартфон та обмеження права на отримання обіцяної Президентом України грошової допомоги через відсутність в особи смартфона.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі й відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		За приписами пункту 4 частини першої статті 171 КАС суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить її розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
		Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
		Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або їхніх службових чи посадових осіб є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі зазначених суб`єктів не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить.
		У поданій до суду позовній заяві ОСОБА_1 указує на незаконність відмови банківських установ у відкритті йому банківського рахунку у зв`язку з їх вимогами, які, за твердженням позивача, суперечать законам України «Про банки і банківську діяльність» та «Про захист прав споживачів». Позовні вимоги, крім відшкодування матеріальної й моральної шкоди, стосуються зобов`язання банківської установи надавати позивачу банківські послуги, зокрема щодо відкриття рахунку, на прийнятних для нього умовах без використання смартфона, який позивач мати не зобов`язаний.
		У зв`язку з наведеним суд першої інстанції, вивчивши позовну заяву                  ОСОБА_1 , дійшов правильного висновку, що ініційований ним спір у цій справі стосується порушення прав позивача як споживача банківських послуг. 
		Згідно із частиною першою статті 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
		Статтею 1067 ЦК встановлено, що договір банківського рахунку укладається в письмовій формі для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунку в банку на умовах, погоджених сторонами.
		Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.
		Банк не має права відмовити у відкритті рахунку, вчинення відповідних операцій за яким передбачено законом, установчими документами банку та наданою йому ліцензією, крім випадків, коли банк не має можливості прийняти на банківське обслуговування або якщо така відмова допускається законом або банківськими правилами.
		У разі необґрунтованого ухилення банку від укладення договору банківського рахунку клієнт має право на захист відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Частиною п`ятою статті 28 ЦПК передбачено, що позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
		З преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» вбачається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
		Суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що до відносин, які регулюються згаданим Законом, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій).
		Поданий ОСОБА_1 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду позов мотивований порушенням банківськими установами його прав у зв`язку з ненаданням банківських послуг. 
		Тому суд, з`ясовуючи, зокрема, чи належить розглядати цей позов за правилами адміністративного судочинства, правильно вважав, що спір між ОСОБА_1 як споживачем фінансово-кредитних послуг та банківськими установами, які не здійснюють владних управлінських функцій щодо позивача і не є суб`єктами владних повноважень, має бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
		Суд першої інстанції правильно зауважив, що ОСОБА_1 у своєму позові незаявив вимог до КМУ, НБУ та Голосіївського районного суду міста Києва як до суб`єктів владних повноважень з приводу здійснення ними публічно-управлінських функцій. 
		У позові не порушено й питання про перевірку судом законності положень постанови № 1272. Тут слід звернути увагу позивача на те, що для розгляду справ з приводу оскарження нормативно-правових актів КМУ стаття 27 КАС встановлює виключну підсудність цих справ окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
		Отже, позов  ОСОБА_1 від 14 травня 2023 року і заявлені у ньому вимоги не пов`язані із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, не підпадають під юрисдикцію адміністративного суду і мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.
		З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передумов для відкриття провадження в адміністративній справі Доводи, викладені в апеляційній скарзі, такого висновку не спростовують. 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове    рішення - без змін.
		На підставі частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Оскільки Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив оскаржувану ухвалу з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від                    22 травня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач  О. Б. ПрокопенкоСудді: Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко  М. І. Гриців І. В. Ткач  Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук  І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич  Л. Й. Катеринчук Є. А. Усенко  С. І. Кравченко Н. В. Шевцова  Г. Р. Крет

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...