Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 360/8323/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; праці.
Надіслано для оприлюднення: 15.08.2023. Зареєстровано: 16.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2023.
Дата набрання законної сили: 15.08.2023
Номер судового провадження: 850/1710/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		15 серпня 2023 року справа №360/8323/21 
		 
		м. Дніпро
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 360/8323/21 (суддя в І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Біловодського ремонтно-експлуатаційного підприємства до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправними та скасування припису, постанови про накладення штрафу, 
		 
		УСТАНОВИВ:
		 
		В грудні 2021 року «Біловодське ремонтно-експлуатаційне підприємство» (далі  «Біловодське РЕП») звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (далі  Східне міжрегіональне управління Держпраці) з такими вимогами:
		визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 30 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П;
		визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 09 листопада 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П-ФС.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 вересня 2021 року на підставі наказу Східного міжрегіонального управління Держпраці від 06 вересня 2021 року № 1714 та направлення від 06 вересня 2021 року № 495/4.6 головним державним інспектором відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Міжрегіонального управління проведено інспекційне відвідування позивача щодо додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівника(ів) до роботи, за наслідками якого складено акт від 20 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ.
		Згідно з висновками вказаного акта перевірки, головним державним інспектором встановлено порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі  КЗпП України). Зокрема, що 4 особи були допущені до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		З метою усунення виявлених порушень, головним державним інспектором винесено припис від 30 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П, яким начальника Біловодського РЕП зобов`язано усунути порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України в строки до 29 жовтня 2021 року та надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи суб`єкта відвідування до відповідача.
		За результатами розгляду вищевказаного акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, відповідно до вимог статті 265 КЗпП України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», частини третьої статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Порядку накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2013 № 509 (зі змінами), та на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України винесено постанову від 09 листопада 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П/-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення в розмірі 240000,00 грн.
		Позивач вважає, що припис та постанова є протиправними, оскільки викладені в акті інспекційного відвідування факти не відповідають фактичним обставинам, оскаржувані припис та постанова винесені з порушенням чинного законодавства в Україні, за відсутності вказаних порушень норм трудового законодавства та вини позивача, а відповідно, підлягають скасуванню.
		Позивач вказує, що підставою для проведення перевірки відповідачем стало надходження інформації від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11 березня 2021 року № 1200-010403-5/5776, проте отриману інформацію не можна співставити з будь-якою підставою для проведення позапланової перевірки, передбаченою статтею 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У розумінні Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміну «законодавство» від 09 липня 1998 року № 12-рп/98, Порядок № 823 не може застосуватись всупереч Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», встановлюючи додаткові підстави для проведення перевірки, що заборонено безпосередньо положеннями частини другої статті 6 цього Закону. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать, що відповідач при фактичному здійсненні позапланової перевірки вийшов за межі своїх повноважень, наданих йому Законом, оскільки стаття 6 Закону містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланових перевірок контролюючими органами.
		Також позивач зауважує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823. Отже Державна служба України з питань праці зобов`язана з 14 вересня 2021 року припинити проведення інспекційних відвідувань, які відбувалися на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю». А тому, складені за результатами інспекційного відвідування (акти, приписи, постанови) після 14 вересня 2021 року документи, здійснені на підставах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, є протиправними.
		Позивач також зазначає, що взаємовідносини фізичної особи та роботодавця можуть виникати, як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового трудового договору, що укладається в письмовій формі. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними та їх дія припиняється. Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності, який, в свою чергу, залишається поза межами цивільно-правового договору, метою якого є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, що виконує роботу за трудовим договором, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сам організовує свою роботу та виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (підприємства, організації).
		Послуги, що надавались за цивільно-правовими договорами 4 фізичними особами, споживались позивачем саме в процесі їх надання. Відповідно до укладених договорів, ці фізичні особи брали на себе зобов`язання виконати конкретний вид роботи в чітко визначений термін, а «Біловодський РЕП» зобов`язується у разі необхідності надати необхідний транспорт, інструменти, та інші знаряддя, провести розрахунок; на цих осіб не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку та вони самі організовують процес надання послуг; предметом цих договорів є кінцевий результат праці. Висновок відповідача про систематичний характер роботи за договорами не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки кожний договір укладався на місячний строк із зазначенням конкретного періоду, протягом якого виконавці брали на себе обов`язки надавати послуги в обсязі і на умовах передбачених договорами. Тому позивач вважає, що з 4 фізичними особами були укладені саме цивільно-правові договори.
		Крім того, позивач зауважує, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору. Тому твердження відповідача про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третьою особою, що не підтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставами для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору. Окрім того, укладені цивільно-правові договори не визнані недійсними в судовому порядку, не мають ознак нікчемного правочину.
		Крім того, жодних відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів в акті інспекційного відвідування не зазначено, а це свідчить, що вказані договори укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені ними. Чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому позивач вважає, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому, слід зазначити, що зобов`язати підприємство та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції органів Державної праці України.
		З вищевикладених підстав позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані ним припис про усунення порушень трудового законодавства та постанова про накладення штрафу.
		 
		Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов задоволено повністю.
		Визнано протиправним та скасовано припис Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 30 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П.
		Визнано протиправною та скасовано постанову Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 09 листопада 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П-ФС.
		Стягнуто на користь «Біловодського ремонтно-експлуатаційного підприємства» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3600,00 грн.
		 
		Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. 
		В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідач відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Згідно із статтею 259 КЗпП України постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі  Порядок № 823), яким визначені процедура здійснення державного контролю, повноваження органів державного контролю, їх посадових осіб, права та обов`язки суб`єктів господарювання під час здійснення державного контролю. У тому числі в пункті 2 цього Порядку зазначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів. Штрафи за порушення роботодавцями законодавства про працю накладаються посадовими особами відповідача згідно із Порядком № 509, у відповідності до статті 265 КЗпП України.
		Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823, керуючись статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України № 1985-ІV від 08 вересня 2004 року, статтею 259 КЗпП України, за результатами аналізу інформації, отриманої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11 березня 2021 року № 1200-010403-5/5776 щодо застрахованих осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року, Міжрегіональним управлінням винесено наказ від 06 вересня 2021 року № 1714 «Про проведення позапланового заходу контролю у формі інспекційного відвідування «Біловодського РЕП» у строк з 07 вересня 2021 року по 20 вересня 2021 року.
		На виконання вказаного наказу 07 вересня 2021 року інспектором праці розпочато проведення інспекційного відвідування «Біловодського РЕП», складено вимогу про надання документів від 07 вересня 2021 року № СМУ 2421/1110/НД, якою зобов`язано позивача надати відповідачу відповідні документи у строк до 14 вересня 2021 року. За наслідками інспекційного відвідування інспектором праці 20 вересня 2021 року складено акт № СМУ2421/1110/АВ, який цього ж дня направлено позивачу.
		Опрацюванням наданих позивачем документів встановлено, що в «Біловодському РЕП» на умовах цивільно-правової угоди працюють 4 особи, а саме: ОСОБА_1 (ведення нагляду за територією та цілісністю і не ушкодженням майна на території «Біловодського РЕП»); ОСОБА_2 (перевезення сміття в об`ємі 60 куб. м, порослі, скошеної трави з території кладовища на полігон ТПВ вантажним автомобілем, насунути 460 куб. м ТПВ на карту полігону, використовуючи власний механізований засіб); ОСОБА_3 (рознесення абонентам повідомлення з заборгованості з водопостачання по вулиці Центральна, Гуньяна, Попова, Козюменського, Миру, вимити вікна, почистити меблі, полити квіти, вимити підлогу у адмінбудівлі чотири рази на місяць у вихідні дні); ОСОБА_4 (ведення нагляду за територією та цілісністю і не ушкодженням майна на території «Біловодського РЕП»). 
		Усі зазначені цивільно-правові договори переукладались щомісячно (у квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2021 року) та мали систематичний характер. У всіх вище зазначених цивільно-правових договорах громадяни зобов`язуються виконати замовнику роботу (надати послуги). В жодному з них не містяться відомості щодо того, які саме конкретний результат наданих послуг повинен передати виконавець замовникові. Договором не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, (також ці відомості не відображені у актах прийому виконаних робіт (наданих послуг), які супроводжували кожний договір). Виконання робіт (надання послуг), які визначені в наданих цивільно-правових договорах вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Також виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами з громадянином ОСОБА_2 відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512, що потребує додержання законодавства з охорони праці: інструктажів, навчання, медоглядів, тощо. Предмет виконання робіт (надання послуг) за усіма договорами включає в себе працю за професіями, передбаченими Національним Класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» та відносяться до штатних одиниць структури підприємства ( ОСОБА_2 виконував роботу водія вантажного автомобіля, пов`язану з вивозом сміття; ОСОБА_1 та ОСОБА_4  роботу охоронця щодо нагляду за територією; ОСОБА_3  роботи з прибирання). Разом з тим, усіма договорами цивільно-правового характеру, а саме пунктом 1.10 передбачено, що замовник може, для організації виконання робіт (надання послуг), надавати виконавцю власні засоби (транспорт, інструменти та інші знаряддя), перелік яких зазначається у Договорі а пунктом 2.3 договорів передбачено, що виконавець відшкодовує замовнику в повному обсязі вартість отриманих засобів (транспорт, інструменти та інші знаряддя) у разі їх втрати або пошкодження з вини виконавця. Таким чином, виконавці робіт (надання послуг) відповідно пункту 1 статті 133 КЗпП України є працівниками з обмеженою матеріальною відповідальністю. Згідно з предметом договору не визначено ані обсяги робіт, що мають бути проведені протягом дії договору (місяць), ані вартість проведення цих робіт залежно від кількісних і якісних показників. Вказане свідчить про те, що оплата за договором не залежить від обсягу виконаної роботи. Вказані обставини свідчать, що укладені позивачем з 4 фізичними особами угоди, не були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а були пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій. Водночас, незважаючи на допуск працівників до виконання трудових обов`язків, позивачем як роботодавцем не укладені з ними трудові договори відповідно до вимог статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
		Щодо тверджень позивача про відсутність підстав для проведення інспекційного відвідування, відповідач зазначив, що підстави визначені підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823, зокрема така, як за інформацією Пенсійного фонду України та його територіальних органів. У свою чергу норми Закону № 877 для регулювання порядку здійснення заходів державного контролю є загальними, а норми Порядку № 823, прийнятого на підставі статті 295 КЗпП України та Конвенції № 81, - спеціальними, що робить останні пріоритетними для правозастосування у сфері державного контролю за додержанням законодавства про працю.
		 
		Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
		Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
		З наданої в матеріали справи копії направлення на проведення позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування від 06 вересня 2021 року № 495/4.6 судом з`ясовано, що відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю», статті 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 № 1985-IV, та статті 259 Кодексу законів про працю України, за результатами аналізу інформації, отриманої листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 11 березня 2021 року № 1200-010403-5/5776 щодо застрахованих осіб, які виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами у одного страхувальника більше року, Східним міжрегіональним управлінням Держпраці винесено наказ від 06 вересня 2021 року № 1714, яким наказано головному державному інспектору відділу контролю північно-східного напрямку управління з питань праці Міжрегіонального управління Мяусові Романові Ігоровичу провести інспекційне відвідування «Біловодського РЕП» у строк з 07 вересня 2021 року по 20 вересня 2021 року.
		Інспектором праці Мяусом Р.І. складено вимогу про надання документів від 07 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/НД, якою зобов`язано керівника «Біловодського РЕП» у строк до 11 год. 00 хв. 14 вересня 2021 року надати для проведення заходу державного контролю документи, зокрема: довідку реєстрації в органах статистики; статут (положення) підприємства; наказ (інший документ), згідно з яким керівник призначається на посаду (за відсутності контракту  посадова інструкція), паспортні дані керівника, його ідентифікаційний код; графік роботи закладу; штатний розпис; трудові договори всіх найманих працівників (останні п`ять); повідомлення до ДФС про прийняття працівників (останні п`ять); заяви про прийняття на роботу від працівників (останні п`ять); копії трудових книжок працівників (останні п`ять); книгу обліку трудових книжок (останні п`ять); графік роботи працівників; табелі обліку робочого часу за 2 квартал 2021 року; відомості про нарахування та виплату заробітної плати працівникам за 2 квартал 2021 року; документи, підтверджуючі працю осіб за відсутністю трудового договору та підстави оплати (ЦПХ, стажування, практика, тощо); пояснення; звіти ЄСВ таблиця 6 за 2 квартал 2021 року.
		Вимогу про надання документів вручено 07 вересня 2021 року під підпис керівнику «Біловодського РЕП» Удовенку С.Г.
		За результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці «Біловодське РЕП» складено акт від 20 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ.
		Як вказано в акті, в ході інспекційного відвідування «Біловодського РЕП» вивчалося питання додержання законодавства про працю в частині фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору.
		Під час дослідження наданих керівником документів встановлено, що станом на момент проведення інспекційного відвідування на «Біловодському РЕП» фактично працюють 29 осіб на умовах трудового договору та 4 особи на умовах цивільно-правової угоди (далі - Договір).
		Також були проаналізовані договори, які укладені між «Біловодським РЕП» та фізичними особами. З даних Договорів встановлено, що: 
		- 01 вересня 2021 року укладено Договір б/н між «Біловодським РЕП» та ОСОБА_1 , предметом якого є виконання робіт (надання послуг) щодо ведення нагляду за територією та цілісністю і не ушкодженням майна на території «Біловодського РЕП». Відповідно до пункту 1.1 Договору зазначено конкретний графік виконання роботи (надання послуг), а саме чотири рази на місяць у вихідні дні з 08:00 години 04 вересня 2021 року до 24:00 години 05 вересня 2021 року, з 08:00 години 11 вересня 2021 року до 24:00 години 12 вересня 2021 року, з 08:00 години 18 вересня 2021 року до 24:00 години 19 вересня 2021 року, з 08:00 години 25 вересня 2021 року до 24:00 години 26 вересня 2021 року. Згідно з пунктом 4.1 Договору: «За виконання робіт (надання послуг), визначених пунктом 1.1 цього Договору, Замовник виплачує Виконавцю винагороду, що становить 5750,00 грн. Також даний Договір переукладається щомісяця та приймається актом про прийом виконаних робіт, після підписання якого проводиться розрахунок за фактично виконану роботу;
		- Договір б/н від 01 вересня 2021 року укладено між «Біловодським РЕП» та ОСОБА_2 на строк з 01 вересня 2021 року по 30 вересня 2021 року. Предметом Договору є виконання робіт (надавати послуги), а саме: перевезти сміття в об`ємі 60 м3 , порослі, скошену траву з території кладовища на полігон ТПВ вантажним автомобілем (ГАЗ 53Б) та насунути 460 м3 ТПВ на карту полігону, використовуючи власний механізований засіб (бульдозер ДТ-74). Згідно з пунктом 4.1 Договору: «За виконання робіт (надання послуг), визначених пунктом 1.1 цього Договору, Замовник виплачує Виконавцю винагороду, що становить 5900,00 грн. Також даний Договір переукладається щомісяця та приймається актом про прийом виконаних робіт, після підписання якого проводиться розрахунок за фактично виконану роботу;
		- Договір б/н від 01 вересня 2021 року укладено між «Біловодським РЕП» та ОСОБА_3 , предметом якого є виконання робіт (надання послуг) щодо рознесення абонентам повідомлення з заборгованості з водопостачання по вулиці Центральна, Гуньяна, Попова, Козюменського, Миру, вимити вікна, почистити меблі, полити квіти, вимити підлогу у адмінбудівлі за адресою АДРЕСА_1 , чотири рази на місяць у вихідні дні 04 вересня 2021 року  05 вересня 2021 року, 11 вересня 2021 року  12 вересня 2021 року, 18 вересня 2021 року  19 вересня 2021 року, 25 вересня 2021 року  26 вересня 2021 року. Згідно з пунктом 4.1 Договору: «За виконання робіт (надання послуг), визначених пунктом 1.1 цього Договору, Замовник виплачує Виконавцю винагороду, що становить 6000,00 грн. Також даний Договір переукладається щомісяця та приймається актом про прийом виконаних робіт, після підписання якого проводиться розрахунок за фактично виконану роботу;
		- 01 вересня 2021 року укладено Договір б/н між «Біловодським РЕП» та ОСОБА_4 , предметом якого є виконання робіт (надання послуг) щодо ведення нагляду за територією та цілісністю і не ушкодженням майна на території «Біловодського РЕП». Відповідно до пункту 1.1 Договору зазначено конкретний графік виконання роботи (надання послуг), а саме чотири рази на місяць у вихідні дні з 08:00 години 04 вересня 2021 року до 24:00 години 05 вересня 2021 року, з 08:00 години 11 вересня 2021 року до 24:00 години 12 вересня 2021 року, з 08:00 години 18 вересня 2021 року до 24:00 години 19 вересня 2021 року, з 08:00 години 25 вересня 2021 року до 24:00 години 26 вересня 2021 року. Згідно з пунктом 4.1 Договору: «За виконання робіт (надання послуг), визначених пунктом 1.1 цього Договору, Замовник виплачує Виконавцю винагороду, що становить 5750,00 грн. Також даний Договір переукладається щомісяця та приймається актом про прийом виконаних робіт, після підписання якого проводиться розрахунок за фактично виконану роботу.
		Усі зазначені цивільно-правові договори переукладались щомісячно (досліджено період) та мали систематичний характер.
		Загальні правові норми, які регулюють відносини підряду, містяться в Цивільному кодексі Україні (далі - ЦК України). Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. 6 
		Документом, що підтверджує приймання замовником наданих послуг, є акт приймання-передачі виконаних робіт. На підставі акту приймання передачі виконаних робіт виплачується працівнику винагорода за виконанні роботи визначені договором. 
		У всіх вище зазначених цивільно-правових договорах громадяни зобов`язуються виконати замовнику роботу (надати послуги). В жодному з них не містяться відомості щодо того, які саме конкретний результат наданих послуг повинен передати виконавець замовникові. Договором не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, (також ці відомості не відображені у актах прийому виконаних робіт (наданих послуг), які супроводжували кожний договір). 
		Виконання робіт (надання послуг), які визначені в наданих цивільно-правових договорах вказують на те, що предметом цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. 
		Також виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами з громадянином ОСОБА_2 відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512, що потребує додержання законодавства з охорони праці: інструктажів, навчання, медоглядів, тощо. Предмет виконання робіт (надання послуг) за усіма договорами включає в себе працю за професіями, передбаченими Національним Класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» та відносяться до штатних одиниць структури підприємства. 
		Разом з тим, усіма договорами цивільно-правового характеру, а саме пунктом 1.10 передбачено, що замовник може, для організації виконання робіт (надання послуг), надавати виконавцю власні засоби (транспорт, інструменти та інші знаряддя), перелік яких зазначається у Договорі а пунктом 2.3 договорів передбачено, що виконавець відшкодовує замовнику в повному обсязі вартість отриманих засобів (транспорт, інструменти та інші знаряддя) у разі їх втрати або пошкодження з вини виконавця. Таким чином, виконавці робіт (надання послуг) відповідно пункту 1 статті 133 Кодексу законів про працю України є працівниками з обмеженою матеріальною відповідальністю.
		Отже, в наданих «Біловодським РЕП» цивільно-правових договорів про виконання робіт (надання послуг) із 4 фізичними особами містяться ознаки трудових відносин, які регулюються законодавством України про працю.
		За таких обставин інспектор праці дійшов висновку, що «Біловодським РЕП» допущено порушення частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України  допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Копії описаних в акті інспекційного відвідування договорів цивільно-правового характеру та актів приймання-передавання виконаних робіт (послуг) наявні в матеріалах електронної адміністративної справи.
		Вказаний акт 22 вересня 2021 року під підпис вручено керівнику «Біловодського РЕП».
		Також примірники акта та протоколу про адміністративне правопорушення 21 вересня 2021 року направлені «Біловодському РЕП» поштовим відправленням, що підтверджено описом вкладення до листа та фіскальним чеком Укрпошти № 0505021274032.
		Інспектором праці Мяусом Р.І. складено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 30 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П, яким зобов`язано начальника «Біловодського РЕП» у строк до 29 жовтня 2021 року усунути встановлені інспекційним відвідуванням порушення.
		Припис 19 жовтня 2021 року під підпис вручено керівнику «Біловодського РЕП».
		Заступником начальника Східного міжрегіонального управління Держпраці Мартинюк М.М. 08 листопада 2021 року складено повідомлення про дату одержання документів.
		Заступником начальника Міжрегіонального управління Мартинюк М.М. за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта, складеного за результатами проведення позапланового заходу державного контролю щодо додержання законодавства у сфері праці, від 20 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ щодо порушень «Біловодським РЕП» законодавства про працю, встановлено факт порушення законодавства в частині фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а саме: під час проведення інспекційного відвідування встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виявлений факт свідчить про порушення вимог частини першої статті 21, частини третьої статті 24 КЗпП України. Керуючись статтею 265 Кодексу законів про працю України, статтею 53 Закону України «Про зайнятість населення», частиною третьою статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування», Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509, та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України вирішено накласти на «Біловодське РЕП» штраф у розмірі 240000,00 грн, про що прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 09 листопада 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П-ФС.
		Повідомлення про дату одержання документів від 08 листопада 2021 року та постанову про накладення штрафу від 09 листопада 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П-ФС направлено «Біловодському РЕП» поштовим відправленням, що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у поштове відправлення № 0505036413950, фіскального чеку, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
		Листом від 29 жовтня 2021 року № 72 «Біловодське РЕП» повідомило Східному міжрегіональному управлінню Держпраці, що на виконання припису від 30 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які працювали за договорами ЦПХ, договірні відносини припинено. У подальшому буде розглядатися питання оформлення трудових відносин, які будуть відповідати вимогам КЗпП України.
		Згідно з поясненнями «Біловодського РЕП» від 13 грудня 2021 року № 75 щодо виконання вимог припису від 30 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П, з 01 листопада 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 прийняті до штату підприємства на основне місце роботи з укладанням трудових договорів.
		Також до центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування «Біловодським РЕП» 29 жовтня 2021 року направлено повідомлення про прийняття ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на роботу з 01 листопада 2021 року, що підтверджено копією цього повідомлення.
		Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти задоволення таких вимог, суд виходить з такого.
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено, крім Конституції України, Кодексом законів про працю України (далі  КЗпП України).
		Так, частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Статтею 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
		Частинами першою  третьою статті 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:
		1) при організованому наборі працівників;
		2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;
		3) при укладенні контракту;
		4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
		5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
		6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
		7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
		При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
		Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Частиною першою статті 265 КЗпП України визначено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
		Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
		Відповідно до частини четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регламентовано Законом України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі  Закон № 877-V).
		Частинами першою, п`ятою, шостою статті 2 Закону № 877-V (тут і надалі положення Закону наведені в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
		Заходи контролю здійснюються органами державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
		Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин дванадцятої - чотирнадцятої статті 4, частини одинадцятої статті 4-1, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої, шостої та десятої статті 7, статей 9, 10, 12, 19, 20, 21 цього Закону.
		Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі  Положення № 96), визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
		Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
		За приписами пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань:
		здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6);
		здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (підпункт 9).
		Відповідно до підпунктів 1, 3 підпункту 5 пункту 4 Положення про Міжрегіональне управління, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 29.10.2020 № 140, Східне міжрегіональне управління Держпраці є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
		Міжрегіональне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, іншими актами законодавства України.
		Міжрегіональне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
		Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» (далі  Порядок № 823), визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).
		Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку № 823 (тут і надалі посилання на норми Порядку № 823 наводяться в редакції, чинній на час видання наказу від 06 вересня 2021 року № 1714) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
		Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
		Згідно з абзацом одинадцятим підпункту 6 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.
		Пунктом 8 Порядку № 823 визначено, що під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об`єкта відвідування (за його наявності).
		Відповідно до пункту 9 Порядку № 823 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів.
		Згідно з підпунктами 1, 2, 7 пункту 10 Порядку № 823 інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об`єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об`єктом відвідування їх копії або витяги; отримувати від органів державної влади, об`єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
		Пунктом 11 Порядку № 823 встановлено, що вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання.
		Згідно із пунктами 16, 17, 18 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці. Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
		Пунктами 20, 21 Порядку № 823 визначено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування. Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду. Припис складається у двох примірниках, що підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.
		Згідно з пунктом 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
		Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування (пункт 25 Порядку № 823).
		Відповідно до пункту 1 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі  Порядок № 509) (тут і надалі посилання на норми Порядку № 509 наводяться в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).
		Згідно з пунктом 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи накладаються на підставі, зокрема акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників.
		Пунктом 3 Порядку № 509 визначено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
		Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Згідно з абзацами першим  третім пункту 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.
		За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
		Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
		Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що відповідач як територіальний орган Держпраці уповноважений на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю фізичними особами-підприємцями, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, з підстав визначених Порядком № 823, за наслідками яких складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.
		Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 30 березня 2021 року в справі № 380/1563/20 та від 02 червня 2022 року в справі № 580/534/20.
		Щодо тверджень позивача про проведення відповідачем інспекційного відвідування з підстав, не визначених частиною першою статті 6 Закону № 877-V, суд зазначає таке.
		Частиною п`ятою статті 2 Закону № 877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
		Згідно із статтею 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.
		Так, у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року в справі № 200/11885/18-а міститься правовий висновок про те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
		Варто зауважити й те, що питання стосовно підстав для здійснення позапланових заходів не охоплюється тільки положеннями статті 6 Закону № 877-V, яка визначає загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю).
		Як було зазначено вище, відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. 
		Суд зазначає, що на момент видання наказу від 06 вересня 2021 року № 1714 таким був Порядок № 823.
		Вказане дає підстави для висновку, що усі, окрім передбачених у частині першій статті 6 Закону № 877-V, питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку, так й іншими актами законодавства.
		Водночас, такими повноваженнями інспектор наділений виключно в межах здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, за наявності підстав визначених законодавством. У свою чергу, пункт 5 Порядку № 823 визначає перелік підстав для здійснення інспекційних відвідувань, який є вичерпним.
		Так, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
		Судом встановлено, що інспекційне відвідування здійснено на підставі рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, оформленого наказом від 06 вересня 2021 року № 1714, прийнятого за результатами аналізу інформації, отриманої від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року.
		Отже, відповідачем правомірно призначено інспекційне відвідування позивача на підставі норм підпункту 3 пункту 5 Порядку № 823, а тому суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача, що відповідачем здійснено інспекційне відвідування за відсутності законних підстав для проведення позапланового заходу.
		Зазначені висновки відповідають позиції Верховного Суду стосовно підстав для проведення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у формі інспекційного відвідування, висловленій у постановах від 24 червня 2021 року в справі № 200/5877/19-а, від 02 червня 2022 року в справі № 580/534/20, від 27 липня 2022 року в справі № 200/9683/20-а.
		Посилання позивача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року в справі № 823/647/17, від 27 жовтня 2020 року в справі № 804/3566/17, від 09 лютого 2021 року в справі № 822/620/17, місцевий суд вірно відхилив з тих підстав, що правовідносини в цих справах виникли до набрання чинності Порядком № 823 та за іншої редакції Закону № 877-V, тому відповідні висновки не можуть бути застосовані при розгляді даної справи.
		Між тим, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року в справі № 640/17424/19, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».
		У відповідності до частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
		Ураховуючи зазначене вище, норми постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» підлягали застосуванню виключно до 14 вересня 2021 року.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції погодився з твердженнями позивача, що приписи Порядку № 823 не могли застосовуватися відповідачем при проведенні інспекційного відвідування «Біловодського РЕП» після 14 вересня 2021 року, у зв`язку з чим акт інспекційного відвідування від 20 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ, як доказ інкримінованого порушення, який став підставою для винесення оскаржуваних припису та постанови про накладення штрафу, складений інспектором праці поза межами правового регулювання, що є достатньою і самостійною підставою для визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, прийнятих на підставі такого акта.
		Також місцевий суд зауважив, що, як видно з оскаржуваного припису від 30 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П, відповідач під час його прийняття керувався положеннями Порядку № 823, який з 14 вересня 2021 року втратив чинність, а тому окружний суд дійшов висновку, що інспектор праці, приймаючи оскаржуваний припис, також діяв за межами повноважень та у спосіб, який не передбачений Конституцією та законами України.
		 
		Проте, з цими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
		Дійсно, в акті та приписі наявне посилання на Порядок № 823, проте сама по собі ця обставина не може слугувати підставою для скасування оскаржуваних в цій справі рішень відповідача.
		Не зважаючи на факт скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 р. у справі № 640/17424/19 Постанови № 823, якою затверджено Порядок проведення інспектування у сфері праці та зайнятості населення, відповідач стверджує, що подальше інспекційне відвідування після скасування Постанови 823 відбувалося відповідно до Закону № 877, який передбачує складання акту та припису.
		Згідно ч. 6 ст. 7 Закону №877 за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, у якому зазначає стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
		Частина восьма ст. 7 Закону №877 передбачає, що припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.
		Наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України № 2161 від 27.10.2020 р., яким затверджені вказані місцевим судом форми документів (в тому числі форма Припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю та акту складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці, промислової безпеки, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, праці, зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснення державного гірничого нагляду про неможливість проведення інспекційного відвідування), є чинними на теперішній час і були такими на час проведення інспекційного відвідування «Біловодське РЕП» посадовими особами Міжрегіонального управління.
		Саме ці форми документів (Акту, Припису) застосовані відповідачем у цій справі.
		Відтак, з цих підстав судом першої інстанції необґрунтовано задоволено позов.
		 
		Щодо порушень «Біловодським РЕП» частин першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, встановлених під час інспекційного відвідування, суд зазначає таке.
		Визначальним для вирішення цього питання є встановлення наявності чи відсутності трудових відносин між «Біловодським РЕП» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , які працювали у позивача за цивільно-правовими договорами.
		Згідно з концепцією прихованого працевлаштування (deemed employment), яка знайшла своє відображення, серед іншого, у Рекомендаціях про трудове правовідношення № 198 (далі - Рекомендації) МОП, держави-члени МОП повинні передбачити можливість визначення у своїх законодавчих та нормативно-правових актах, або іншими засобами, конкретних ознак існування трудових правовідносин. Серед таких ознак у Рекомендаціях зазначаються «підпорядкованість» та «залежність». 
		У пункті 13 Рекомендацій «підпорядкованість» проявляється, якщо робота:
		1. виконується відповідно до вказівок та під контролем іншої сторони;
		2. передбачає інтеграцію працівника в організаційну структуру підприємства;
		3. виконується виключно або переважним чином в інтересах іншої особи;
		4. виконується працівником особисто;
		5. виконується відповідно до графіка або на робочому місці, яке вказується або погоджується стороною, яка її замовила;
		6. має характерну тривалість/продовжуваність;
		7. вимагає особисту присутність працівника;
		8. передбачає надання інструментів, матеріалів та механізмів стороною, яка є замовником.
		При встановленні трудових відносин за допомогою критерію «залежності» беруться до уваги наступні елементи:
		1. періодичність виплати винагороди працівнику;
		2. той факт, що така винагорода являється єдиним або основним джерелом доходів працівника;
		3. виплата винагороди працівнику в натуральному вигляді шляхом надання працівнику, наприклад, продуктів харчування, житла, транспортних засобів;
		4. реалізація таких прав як право на вихідні та відпустку;
		5. оплата стороною, яка замовила роботу, поїздок працівника з метою виконання роботи;
		6. відсутність фінансового ризику у працівника.
		З аналізу вище наведених положень Кодексу законів про працю України слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.
		Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.
		Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 ЦК України.
		Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.
		Істотними умовами договору є - предмет договору, умови, визначені законом як істотні чи необхідні для договору даного виду, а також всі ті умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Згідно зі статтею 6 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента і визначенні умов договору з врахуванням законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
		Статтею 839 ЦК України визначено, що підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
		Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.
		За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
		Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.
		За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).
		З аналізу наведених норм слідує, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
		Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.
		Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулюване - чинним законодавством України.
		Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
		З вищеописаних доказів судом встановлено, що «Біловодським РЕП» укладено цивільно-правові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , дослідженням змісту яких встановлено, що виконавці взяли на себе зобов`язання виконати роботи певного виду із зазначенням завдань та обсягів, що притаманні цивільно-правовим договорам. Проте, в договорах не зазначено, який саме конкретний результат роботи повинен передати виконавець, відсутні відомості про форму обліку виконаних робіт (наданих послуг), а також інформація про вартість проведення цих робіт залежно від кількісних і якісних показників. Вказане свідчить, що оплата за цими договорами не залежить від обсягу виконаної роботи.
		Усі зазначені цивільно-правові договори переукладались щомісячно (у квітні, травні, червні, липні, серпні та вересні 2021 року) та мали систематичний характер. 
		Тому суд першої інстанції обґрунтовано погодився з твердженнями відповідача, що зміст вказаних договорів дає підстави для висновку, що укладені позивачем з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 угоди не спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, а пов`язані із самим процесом, що є характерним для трудових функцій.
		Місцевий суд також вірно погодився з твердженнями відповідача, що предмет виконання робіт (надання послуг) за усіма договорами включає в себе працю за професіями, передбаченими Національним Класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій» та відносяться до штатних одиниць структури підприємства ( ОСОБА_2 виконував роботу водія вантажного автомобіля, пов`язану з вивозом сміття; ОСОБА_1 та ОСОБА_4  роботу охоронця щодо нагляду за територією; ОСОБА_3  роботи з прибирання).
		Крім того, усіма договорами цивільно-правового характеру, а саме пунктом 1.10 передбачено, що замовник може, для організації виконання робіт (надання послуг), надавати виконавцю власні засоби (транспорт, інструменти та інші знаряддя), перелік яких зазначається у Договорі а пунктом 2.3 договорів передбачено, що виконавець відшкодовує замовнику в повному обсязі вартість отриманих засобів (транспорт, інструменти та інші знаряддя) у разі їх втрати або пошкодження з вини виконавця. Таким чином, виконавці робіт (надання послуг), у розумінні пункту 1 статті 133 КЗпП України, є працівниками з обмеженою матеріальною відповідальністю.
		Крім того, суд враховує, що виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами з громадянином ОСОБА_2 відносяться до робіт з підвищеною небезпекою, згідно з Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512, що потребує додержання законодавства з охорони праці: інструктажів, навчання, медоглядів, тощо.
		Дослідженням актів прийому виконаних робіт (наданих послуг) до цивільних договорів встановлено, що акти складено про те, що виконавці виконали обумовлену договором роботу (надав послуги), а замовник прийняв її та здійснив відповідні виплати. При цьому акти не містять калькуляції здійснених виплат.
		Ті обставини, що вказані працівники не підпорядковувалися внутрішньому трудовому розпорядку позивача, не мали визначеного робочого місця та отримували оплату праці раз на місяць, на думку суду, не змінюють того, що робота вказаних осіб відповідає більшості вищенаведених ознак «підпорядкованості» та «залежності», відображених у Рекомендаціях про трудове правовідношення № 198 (далі - Рекомендації) МОП.
		Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з твердженнями відповідача, що зазначені вище угоди, укладені позивачем з фізичними особами, можна вважати такими, що мають ознаки трудових.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що дії позивача щодо надання трудовому договору форми цивільно-правового договору перешкоджають реалізації права фізичної особи на працю, гарантованого Конституцією України та КЗпП України, шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації, а також права на соціальний захист у випадку безробіття, при тимчасовій втраті працездатності у разі нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, права на відпочинок, щорічну оплачувану відпустку, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки тощо.
		Наведені обставини свідчать про факт прийняття «Біловодським РЕП» на роботу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та допущення їх до роботи без укладення трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, тобто про порушення частини першої статті 21 та частини третьої статті 24 КЗпП України, за що встановлена відповідальність згідно з пунктом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.
		З приводу посилань позивача у позові та поясненнях до позову на висновки Верховного Суду, які стосуються аналізу відмінностей цивільно-правових договорів від трудових договорів, то суд зазначає, що застосування певних норм правового регулювання до конкретних відносин залежить від змісту цих відносин. Якщо між сторонами виникли відносини, які мають ознаки цивільно-правових, то відповідно на ці відносини поширюються норми цивільного законодавства, зокрема Цивільного кодексу України, водночас, якщо між особами виникли відносини, які мають ознаки трудових, то регулювання таких відносин повинно відбуватися за нормами трудового законодавства, зокрема - КЗпП України, та оформлятися шляхом укладення трудового договору. Застосування суб`єктами господарювання найманої оплачуваної праці можливе тільки у межах трудового законодавства шляхом укладення трудового договору і обов`язок щодо належного оформлення трудових правовідносин покладається на особу, яка бажає залучити найманих працівників. Залучення найманих працівників до постійної оплачуваної праці у межах певної професії на підставі цивільно-правових договорів має ознаки приховування існування реальних трудових правовідносин, що відповідно до статті 265 КЗпП України є підставою для притягнення винної особи до відповідальності.
		Щодо тверджень позивача, що інспектор праці не повноважний тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами, суд зазначає, що в ході інспекційного відвідування інспектор праці не здійснював тлумачення правочину, а, згідно з наданими йому повноваженнями, перевіряв отримані від суб`єкта господарювання документи на їх відповідність нормам законодавства про працю.
		Отже, підстав для скасування припису апеляційний суд не вбачає.
		 
		Щодо постанови про накладення штрафу.
		Частиною 1 статті 259 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗПП України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		На реалізацію цієї правової норми постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок 823, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
		Частиною 4 статті 265 КЗПП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509).
		Слід звернути увагу, що постановою Кабміну України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 № 823 (далі  Постанова № 823) внесено зміни до Порядку № 509 та виключено з нього пункти 5-8, натомість пункти 2-4, 9-12 викладено у визначеній постановою редакції.
		Відповідно до пунктів 2, 3, 4 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
		Штрафи накладаються на підставі:
		- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;
		- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;
		- акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;
		- акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/ невиїзного інспектування;
		- акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
		Справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.
		Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
		Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.
		У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
		Оскаржуваним рішенням до позивача застосовано штраф на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗПП України, якою передбачено відповідальність у вигляді штрафу юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків.
		Цією ж нормою установлено, що за вказане вище порушення до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується замість штрафу попередження.
		Стаття 265 КЗПП України має назву «Відповідальність за порушення законодавства про працю».
		Частиною другою цієї статті в абзацах з другого по восьмий визначені випадки, коли юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.
		Згідно частин 3, 4 статті 265 КЗПП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України. Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		За змістом частин 5 - 8 статті 265 КЗПП України, у разі сплати юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, яка використовує найману працю, 50 відсотків розміру штрафу протягом 10 банківських днів з дня вручення постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю, передбаченого цією статтею, така постанова вважається виконаною.
		У разі виконання припису центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та усунення виявлених порушень, передбачених абзацами четвертим - шостим, дев`ятим частини другої цієї статті, у визначені приписом строки заходи щодо притягнення до відповідальності не застосовуються.
		Заходи щодо притягнення до відповідальності за вчинення порушення, передбаченого абзацами другим, третім, сьомим, восьмим, десятим частини другої цієї статті, застосовуються одночасно із винесенням припису незалежно від факту усунення виявлених при проведенні перевірки порушень.
		Штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.
		 
		Так, в матеріалах справи відсутні відомості про повідомлення позивача про дату розгляд справи.
		В той же час, слід враховувати наступне.
		Дійсно, Порядком № 509 із змінами, внесеними Постановою № 823, не було передбачено повідомлення суб`єкта господарювання про час та місце розгляду справи про накладення штрафу.
		Однак, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києвавід 28.04.2021 в справі № 640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного судувід 14.09.2021 (а в подальшому, і постановою Верховного Суду від 09.11.2022), визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року№ 823"Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю".
		Відтак, з набранням законної сили рішенням суду в справі № 640/17424/19 (14.09.2021) Порядок № 509 діє в редакції, що передувала внесенню в нього змін Постановою № 823, зокрема:
		«…
		3. Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
		{Пункт 3 в редакції Постанови КМ№ 55 від 03.02.2016}
		4. Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
		5. У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
		{Пункт 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ№ 295 від 26.04.2017}
		6. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
		{Пункт 6 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ№ 295 від 26.04.2017}
		7. Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно допункту 6цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
		8. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.
		За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного впункті 3цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
		…».
		Отже, на час складення акту перевірки в цій справі (20.09.2021) відповідач повинен був керуватись саме такою редакцію Порядку № 509.
		З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
		Таке тлумачення пункту 6 Порядку № 509 відповідає завданням адміністративного судочинства та принципу верховенства права, оскільки має наслідком більш ефективний захист права та інтереси фізичних та юридичних осіб.
		З`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.
		Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується. У разі одержання повідомлення до засідання, але у строк, що є меншим за п`ятиденний, особа повинна вживати розумних заходів для реалізації своїх прав на участь у засіданні.
		Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах від 15 січня 2021 року у справі №1340/3731/18, від 14 вересня 2022 року в справі № 1.380.2019.002433 (адміністративне провадження № К/9901/19964/21, К/9901/21807/21).
		Апеляційним судом встановлено, що відповідач взагалі не повідомляв позивача про розгляд справи про накладення штрафу за результатами інспекційного відвідування.
		Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач ухилявся від одержання повідомлення або ж вчиняв інші недобросовісні дії, намагаючись уникнути участі у розгляді справи, а тому не повідомлення позивача про проведення відповідачем розгляду справи є самостійною підставою для скасування оспорюваної постанови відповідача про накладення штрафу на позивача.
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в частині належного повідомлення уповноваженими посадовими особами суб`єктів господарювання/роботодавців про розгляд справи про накладення штрафу, у постановах від 12.06.2019 у справі №813/3415/18 та від 15.01.2021 у справі № 1340/3731/18, від 04.03.2021 у справі №160/8027/18.
		Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відтак, оскаржена постанова відповідача підлягає скасуванню.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення частково допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду  частковому скасуванню.
		Відповідно до положень ч.1ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		За приписами ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		З огляду на те, що вимоги позивача задоволені частково, витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 3600,00 грн підлягають стягненню в ? частині за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в загальному розмірі 1800,00 грн.
		Витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані зі сплатою судового збору, за діючим процесуальним законодавством відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці  задовольнити частково.
		Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 360/8323/21  скасувати в частині визнання протиправним та скасування припису Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 30 вересня 2021 року № СМУ2421/1110/АВ/П, а в задоволенні цієї частини позовних вимог - відмовити.
		Змінити розподіл судових витрат, стягнувши на користь «Біловодського ремонтно-експлуатаційного підприємства» за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1800,00 (одну тисячу вісімсот) гривень.
		В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі № 360/8323/21  залишити без змін.
		Повне судове рішення  15 серпня 2023 року.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Колегія суддівІ. В. Сіваченко
		 
		 
		А. А. Блохін
		 
		 
		Т. Г. Гаврищук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...