Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 706/1113/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2023.
Дата набрання законної сили: 10.08.2023
Номер судового провадження: 51-1295км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62020010000000676

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 серпня 2023 року
		м. Київ
		справа № 706/1113/20 
		провадження № 51-1295 км 23
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                    ОСОБА_1 ,
		суддів                                               ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                   ОСОБА_5 ,  
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, на вирок Христинівського районного суду Черкаської області від                       25 жовтня 2021 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 28 листопада  2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000676, за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя    АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.   
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Христинівського районного суду Черкаської області від 25 жовтня                  2021 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та виправдано в зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. 
		Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку,                        ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що 28 березня 2020 року, близько                    17:40 год, порушив вимоги пунктів 2.9 (а), 12.1 Правил дорожнього руху України, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем ЗАЗ-DEAWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною по вул. Вишневій в с. Заячківка Христинівського району Черкаської області, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу та допустив виїзд керованого ним автомобіля за межі проїзної частини праворуч, наїхавши на дерево, що в подальшому спричинило загорання транспортного засобу.                                   В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир ОСОБА_7 отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у суді першої інстанції в зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Обґрунтовуючи вимоги скарги посилається на те, що суд першої інстанції мотивував своє рішення на формально і поверхнево досліджених та суперечливих доказах. Зазначає про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням ключового свідка - очевидця подій                    ОСОБА_8 , який в ході досудового розслідування чітко вказував про те, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_6 . Стверджує про безпідставність визнання судом недопустимим доказом - висновку комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020, оскільки дана експертиза проведена відповідно до вимог чинного законодавства. Експертами було проведено ситуаційне моделювання, а не слідчий експеримент, як про це зазначає суд першої інстанції.
		Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки вказаний суд не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги про це і безпідставно їх залишив без задоволення. 
		Прокурор, яка брала участь в суді касаційної інстанції підтримала касаційну скаргу частково та вважала, що скасуванню підлягає лише ухвала апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Виправданий ОСОБА_6 надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судове рішення - без зміни. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		Доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України колегія суддів вважає слушними.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й умотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 404 КПК України апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку щодо його відповідності нормам кримінального та процесуального законів, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
		За вимогами ст. 419 КПК України, в ухвалі апеляційного суду має бути зазначено, зокрема, суть апеляційної скарги та докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких її визнано необґрунтованою.
		Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК України, суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Колегія суддів вважає, що при перегляді виправдувального вироку щодо ОСОБА_6 , апеляційний суд не дотримався зазначених вимог та формально розглянув апеляційну скаргу прокурора.
		Так, прокурор в апеляційній скарзі наголошував на безпідставності визнання недопустимим доказом - висновку комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020 в зв`язку з тим, що експертами було проведено слідчу дію - слідчий експеримент, що виходить за межі їх компетенції та порушило право ОСОБА_6 на захист. Крім того, наголошував на залишенні без належної оцінки показань експертів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та ОСОБА_11 щодо проведеного дослідження та документів, які при цьому використовувались експертами. Наводив ряд інших доводів щодо суперечливості висновків суду про не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості                   ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вичерпанням можливості їх отримання.  
		Апеляційний суд, здійснивши апеляційний розгляд прийняв рішення про безпідставність доводів апеляційної скарги прокурора, оскільки повторно досліджені апеляційним судом за клопотанням останнього докази, не спростували висновків суду першої інстанції про обґрунтованість виправдувального вироку. Показаннями свідка ОСОБА_8 , письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не підтверджено того, що саме ОСОБА_6 перебував за кермом автомобіля та скоїв дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої загинув                          ОСОБА_7 .
		При цьому, зазначений суд погодився з визнанням недопустимим доказом - висновку комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020 в зв`язку з тим, що він отриманий з порушенням вимог КПК України через те, що експертами самостійно було витребувано вихідні дані з КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», що є порушенням вимог п. 2.8 Інструкції «Про проведення судово-медичної експертизи». 
		Проте, ретельно ознайомившись зі змістом вказаного висновку комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020, колегія суддів касаційного суду вважає передчасними зазначені висновки суду апеляційної інстанції про недопустимість такого доказу, з огляду на положення статей 86,               87 КПК України та, зважаючи на це, наведені в ухвалі мотиви про недопустимість та недостатність наявних у справі доказів, такими, що не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.  
		Так, як видно з наявного в справі висновку комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020, комісії експертів для здійснення дослідження були надані наступні документи:
		-          висновок судово-медичної експертизи ОСОБА_6 № 05-7-01/391; 
		-         висновок судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 № 05-7-01/137; 
		-         медична карта стаціонарного хворого № 1214 із КНП «Христинівська ЦРЛ» на ім`я ОСОБА_6 , зміст якої викладений у вже зазначеному висновку експерта № 05-7-01/391; 
		-         п`ять оглядових рентгенограм грудної клітини та черепа ОСОБА_6 без зазначення назви лікувального закладу № 2243, 2242; 
		-         фотокопію відповіді КНП «Христинівська ЦРЛ» на ім`я начальника Христинівського відділу Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_12 ;
		-          протокол огляду місця події від 18.03.2020 року;
		-          лист - відповідь від КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» наступного змісту: «… на наданих рентгенограмах органів грудної клітки в прямій проекції від 29.03.2020 року та від 13.04.2020 року переконливих ознак кісткових травматичних змін не візуалізовано…». При цьому цей лист було отримано у відповідь на лист-прохання надати лише роз`яснення рентгенівських знімків органів грудної клітини                      ОСОБА_6 на предмет наявності чи відсутності ознак кістково-травматичних змін кісток черепа, долучених в додатках до цього листа самими експертами. 
		Жодних даних про використання при дослідженні додаткових документів, отриманих на самостійний запит з КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради», висновок комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020 не містить, а звернення експертів щодо медичного роз`яснення із наданням для цього власних уже наявних матеріалів не є запитом на витребування додаткової медичної документації. Як і не є новими вихідними даними з КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» отримана на такий лист відповідь. 
		Тому, детальний зміст зазначеного висновку експертизи свідчить про невідповідність дійсності зазначеним у виправдувальному вироку суду першої інстанції висновкам про самостійне витребування експертами вихідних даних з КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради» для дослідження. 
		Апеляційний суд, спростовуючи доводи апеляційної скарги прокурора про допустимість висновку комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020, в своїй ухвалі обмежився дублюванням наведеного у вироку суду першої інстанції формулюванням та, з огляду на наведений в цій постанові детальний перелік документів, які досліджувалися, безпідставно погодився з ним. Залишивши при цьому поза своєю увагою надані також в суді першої інстанції показання експертів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про документи на підставі яких було зроблено висновок експертів. 
		Крім цього, визнаючи недопустимим висновок комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020 суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд виходив також з того, що експертами було проведено слідчу дію - слідчий експеримент, що виходить за межі їх компетенції та призвело до порушення права ОСОБА_6 на захист.
		Проте колегія суддів вважає безпідставними такі висновки судів та звертає увагу, що ситуаційне моделювання як метод дослідження ситуацій, не є слідчою дією та включає в себе побудову моделі реальної ситуації і проведення за її допомогою різноманітних експериментів. Ситуаційне моделювання виступає, з одного боку, як форма пізнавальної діяльності, з іншого - як метод пізнання, а побудована модель ситуації є своєрідним систематизатором, накопичувачем інформації про подію. 
		В ході здійсненого в межах виконання зазначеної експертизи моделювання, комісія експертів виходила з вихідних даних, які надав слідчий, зокрема про кількість осіб в автомобілі, про тілесні ушкодження, отримані учасниками дорожньо-транспортної пригоди і саме з цих даних було зроблено висновки про те, що ОСОБА_7 перебував в автомобілі на місці пасажира переднього сидіння, а ОСОБА_6 - на місці водія. 
		Тому, будь-яких даних про те, що в ході проведення комісійної судово-медичної експертизи № 04-01/25 від 18.09.2020 було здійснено слідчий експеримент та якимось чином порушено право ОСОБА_6 на захист, як послались в своїх рішеннях суди попередніх інстанцій, матеріали справи не містять. В зв`язку з чим, колегія суддів вважає висновок суду про недопустимість цього доказу із зазначених мотивів безпідставним. А посилання в ухвалі апеляційного суду про те, що зазначені в цьому висновку експертизи докази, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції, не є об`єктивними доказами винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачувався, і на їх підставі неможливо постановити обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 про який просить прокурор в апеляційній скарзі, а повторно досліджені апеляційним судом докази, в межах клопотання прокурора, не спростували висновків суду про необхідність виправдання ОСОБА_6 - колегія суддів вважає сумнівними й передчасними. 
		Аналіз ухвали апеляційного суду свідчить про відсутність в ній обґрунтованого аналізу всіх доводів, викладених у апеляційній скарзі прокурора і оцінки всіх доказів, зібраних у даному кримінальному провадженні, а також неповного з`ясування обставин, які мали істотне значення для ухвалення законного рішення і могли вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість ОСОБА_6 .
		З огляду на зазначене, касаційний суд приходить до висновку про те, що  залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, усупереч вимогам                    ст. 419 КПК України, апеляційний суд не навів належного обґрунтування мотивів їх спростування та прийняв рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, відповідно до ст. 370 КПК України. 
		За таких обставин, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6  - скасуванню  на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суду необхідно врахувати вищенаведене, за необхідності, повторно дослідити докази в цій справі та постановити рішення, яке б відповідало вимогам законності та обґрунтованості.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.
		Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.      
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                    ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...