Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/18734/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі у сфері; електроенергетики (крім ядерної енергетики); енергозбереження, альтернативних джерел енергії, комбінованого виробництва електричної і теплової енергії.
Надіслано для оприлюднення: 16.08.2023. Зареєстровано: 17.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2023.
Дата набрання законної сили: 15.08.2023
Номер судового провадження: К/9901/37242/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 серпня 2023 року 
		м. Київ
		 
		справа № 640/18734/20
		адміністративне провадження № К/9901/37242/21 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Чиркіна С.М., судді Шарапи В.М.,
		за участю секретаря судового засідання: Самари В.С.,
		представника позивачів Ткаченко О.Ю., Борисенка Д.В.,
		представника відповідача Смикалова В.Р.,
		представника третіх осіб Хромова О.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння», Товариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» 
		до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, 
		треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор Газотранспортної системи України» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз», 
		про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння»
		на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г. від 7 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Грибан І.О., Парінова А.Б., Федотова І.В. від 9 вересня 2021 року,
		У С Т А Н О В И В :
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У серпні 2020 року Приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі - ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» (далі - ТОВ «Скела Терциум», позивач 2) звернулися до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, відповідач), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор Газотранспортної системи України» (далі -  Оператор ГГС України, третя особа 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (далі - ТОВ «Ю.Комодітіз», третя особа 2), в якому просили визнати протиправною та нечинною постанову НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 «Про затвердження Кодексу газотранспортної системи (ГТС)», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за № 1378/27823, в частині глави 8 Розділу XIV Кодексу ГТС. 
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняття та введення в дію глави 8 Розділу XIV Кодексу ГТС в редакції постанови № 370 «Про затвердження змін до деяких постанов НКРЕКП» від 11 лютого 2020 року є протиправним, суперечить вимогам законодавства та безпосередньо порушує права та законні інтереси позивачів, як учасників ринку природного газу. Зокрема, відповідачем не затверджена методологія розрахунку плати за нейтральність, а формула, що визначена в розділі глави 8 Розділу XIV Кодексу ГТС, не містить чіткої та однозначної методики розрахунку розміру витрат та доходів оператора ГТС, що дає змогу відповідачу штучно впливати на розмір ставки плати за нейтральність балансування.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.
		4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що гідно з пунктом 3 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них.
		5. Суди першої та апеляційної інстанцій зауважили, що відповідно до пункту 6 глави 8 розділу XIV Кодексу ГТС плата за нейтральність балансування визначається пропорційно до обсягів транспортування замовників послуг транспортування місяця М, крім обсягів транспортування природного газу, що транспортується в митному режимі транзиту та митному режимі митного складу. Отже, при здійсненні розрахунку плати за нейтральність та ставки плати за нейтральність оператор газотранспортної системи має керуватися вимогами глави 8 розділу XIV Кодексу ГТС.
		6. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що твердження позивача, що положеннями глави 8 розділу XIV Кодексу ГТС Регулятор делегував оператору ГТС повноваження щодо встановлення державних регульованих цін на природну монополію, і що, на думку позивача, суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», є необґрунтованими і помилковими, оскільки державні регульовані ціни встановлені відповідачем у Кодексі ГТС, натомість оператор газотранспортної системи лише здійснює відповідні розрахунки за визначеною формулою.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду, до якої приєдналася ТОВ «Скела Терциум», та просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		8. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано у спірних правовідносинах положення статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з чим суди дійшли необґрунтованого висновку про те, що спірна постанова НКРЕКП прийнята у межах встановлених законом повноважень Регулятора та у порядку визначеному законодавством.
		9. Скаржник вказує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» під час розгляду спорів, пов`язаних із оскарженням нормативно-правових актів, прийнятих у процесі реалізації НКРЕКП своєї виключної компетенції в межах повноважень, передбачених абзацом сьомим пункту 3 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», а саме - у процесі затвердження Регулятором методик формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.
		10. Від представника ТОВ «Скела Терциум» надійшла заява про приєднання до касаційної скарги ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», яка задоволена ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року.
		11. Від ТОВ «Ю.Комодітіз» надійшов відзив на касаційну скаргу ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», в якому вказано на обґрунтованість вимог касаційної скарги, зазначено про протиправність спірного рішення НКРЕКП у відповідній частині; просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		12. Від НКРЕКП та Оператора ГТС України надійшли відзиви на касаційну скаргу ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння», в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди дійшли правильних висновків про те, що спірні положення постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 узгоджуються з вимогами законодавства, а також що спірна постанова прийнята НКРЕКП у встановленому порядку та у межах повноважень визначених законом, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		13. Касаційну скаргу подано 13 жовтня 2021 року.
		14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2021 року для розгляду цієї справи було визначено склад колегії суддів: ОСОБА_1., Рибачук А.І. та Стеценко С.Г.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 640/18734/20, витребувано матеріали справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння».
		16. 13 січня 2022 року від ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» надійшло клопотання про передачу справи № 640/18734/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду як такої, що має виключну правову проблему. Цю заяву підтримало ТОВ «Ю.Комодітіз», яке погодилося із доводами, наведеними у клопотанні ПАТ «ВК «Укрнафтобуріння» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. У задоволені цього клопотання відмовлено ухвалою Верховного Суду від 15 серпня 2023 року.
		17. Разом з тим, з огляду на звільнення ОСОБА_1 з посади судді Верховного Суду у зв`язку із поданням заяви про відставку, 13 червня 2023 року було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, в результатів якого для розгляду справи № 640/18734/20 було визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Чиркін С.М. та Шарапа В.М.
		18. Ухвалою від 6 липня 2023 року справу № 640/18734/20 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 1 серпня 2023 року, яке перенесено на 15 серпня 2023 року.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		19. Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що на виконання вимог Закону України «Про ринок природного газу» оператором ГТС було розроблено Кодекс ГТС, який затверджено постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за № 1378/27823.
		20. 11 лютого 2020 року НКРЕКП була прийнята постанова № 370, якою затверджено зміни до Кодексу ГТС (постанови НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493), зокрема главу 8 розділу XIV Кодексу ГТС викладено у нові редакції, відповідно до якої, починаючи з 1 березня 2020 року оператор ГТС щомісячно розраховує плату за нейтральність балансування, здійснює оплату замовнику послуг природного газу у порядку, визначеному нормами Кодексу ГТС.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		22. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		23. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		24. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		25. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними, з огляду на наступне.
		26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		27. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		28. У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування положень статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», оскільки, на думку скаржників, тлумачення цієї норми було здійснено без урахування положень статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення».
		29. На думку скаржників, неврахування судами попередніх інстанцій вищенаведених положень статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» під час застосування статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для урегулювання спірних правовідносин зумовило помилковість висновків судів про правомірність спірної глави 8 Розділу XIV Кодексу ГТС, якою, за твердженням скаржників, НКРЕКП фактично делегувала повноваження щодо здійснення державного регулювання ціни на ринку природного газу, зокрема шляхом покладення на Оператора ГТС повноважень щодо визначення розміру плати за нейтральність балансування. 
		30. Скаржники вважають, що визначати розмір плати за нейтральність балансування у силу положень статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» має право виключно Регулятор, враховуючи також те, що останнім на виконання вимог абзацу сьомого пункту 3 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не розроблено методики розрахунку розміру плати за нейтральність балансування.
		31. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, колегія суддів виходить з наступного.
		32. Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) НКРЕКП (далі також - Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
		Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.
		Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
		33. Згідно з положеннями статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
		Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
		Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
		34. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: порядки (методики) формування, розрахунку та встановлення державних регульованих цін і тарифів для суб`єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг, а також для інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом; кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них.
		35. Зі змісту наведених норм законодавства вбачається, що НКРЕКП є органом, уповноваженим здійснювати заходи державного регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, зокрема шляхом розробки та затвердження у встановленому порядку нормативно-правових актів.
		36. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі № 826/3880/18, від 28 вересня 2020 року у справі № 812/225/17, від 21 квітня 2021 року у справі № 480/2675/20, від 26 травня 2021 року у справі № 824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справах № 380/744/20 та № 280/160/20, від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20 та від 20 травня 2022 року у справі № 340/370/21.
		37. Згідно з положеннями пункту 34 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Регулятором ринку природного газу є НКРЕКП.
		38. Відповідно до положень частини першої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.
		Частиною другою цієї ж статті визначено, що до основних завдань НКРЕКП, як Регулятора належить, зокрема розвиток конкуренції та належне функціонування регіональних (міжнародних) ринків у рамках Енергетичного Співтовариства, зокрема єдиного ринку Енергетичного Співтовариства, з метою досягнення цілей, зазначених у пункті 1 цієї частини; усунення перешкод та обмежень для торгівлі природним газом між державами - сторонами Енергетичного Співтовариства, зокрема забезпечення належного рівня транскордонного сполучення для задоволення попиту і посилення інтеграції ринків природного газу окремих держав - сторін Енергетичного Співтовариства, яка сприятиме транскордонній торгівлі природним газом у рамках Енергетичного Співтовариства; сприяння безпечному, надійному та економному функціонуванню газової інфраструктури (газотранспортних і газорозподільних систем, газосховищ та установки LNG), що дасть змогу забезпечити недискримінаційний доступ до неї для всіх замовників, орієнтованість на потреби замовників, достатність потужності для потреб ринку природного газу та енергоефективність, а також можливості для виходу на ринок природного газу виробників газу з альтернативних джерел незалежно від обсягів виробництва.
		Згідно із положеннями частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу» до компетенції Регулятора на ринку природного газу належать, зокрема затвердження правил балансування як частини кодексу відповідної газотранспортної системи (у тому числі методології визначення платежів, пов`язаних із балансуванням), що мають бути справедливими, недискримінаційними, обумовленими об`єктивними чинниками та такими, що створюють економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.
		39. Положеннями статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами.
		Частиною другою цієї ж статті встановлено, що Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.
		40. Статтею 33 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.
		41. Указом Президента України від 10 вересня 2014 року № 715/2014 затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Положення).
		42. Пунктом 3 Положення визначено, що одним із основних завдань Комісії є, зокрема, державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ.
		43. При цьому, пунктом 13 Положення встановлено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, Що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів і громадськості.
		Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.
		Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій.
		Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії.
		Рішення НКРЕКП, які відповідно до закону є регуляторними актами (крім рішень щодо встановлення тарифів), розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		НКРЕКП має право видавати в установленому порядку разом з органами виконавчої влади спільні акти.
		44. Зі змісту наведених норм права вбачається, що до компетенції НКРЕКП як регулятора на ринку природного газу належить, зокрема затвердження розробленого оператором ГТС кодексу ГТС, частиною якого є правила балансування. Під час прийняття таких правил НКРЕКП має керуватися, зокрема вимогами, розробленими у рамках Енергетичного Співтовариства, що спрямовані на формування єдиного ринку Енергетичного Співтовариства, а також до процедури розроблення та затвердження кодексу ГТС Регулятор має застосовуватися Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		45. На підставі наявних у матеріалах справи доказів судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вимог Закону України «Про ринок природного газу», Оператором ГТС було розроблено Кодекс ГТС, який затверджено постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2493 та зареєстровано у Міністерстві юстиції України 6 листопада 2015 року за № 1378/27823.
		46. У подальшому постановою НКРЕКП від 11 лютого 2020 року № 370 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» були внесені зміни до Кодексу ГТС, відповідно до яких, зокрема главу 8 розділу XIV Кодексу ГТС викладено у новій редакції.
		47. Судами попередніх інстанцій також встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що 10 грудня 2019 року після схвалення на відкритому засіданні НКРЕКП проєкту постанови «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП», його було розміщено на офіційному вебсайті НКРЕКП в мережі Інтернет, з метою отримання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб, які приймалися до 11 січня 2020 року включно.
		Разом з проєктом регуляторного акта було розміщено обґрунтування до Проекту та аналізі його регуляторного впливу, з якими фізичні, юридичні особи, їх об`єднання, а також інші заінтересовані особи мали можливість ознайомитись на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
		48. За результатами відкритого обговорення проекту постанови, 5 лютого 2020 року на офіційному вебсайті Регулятора опубліковано протокол відкритого засідання разом з таблицею узгоджених позицій.
		49. На відкритому засіданні НКРЕКП, яке відбулось 11 лютого 2020 року, було прийнято постанову «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП» (постанова НКРЕКП від 11 лютого 2020 року № 370), а 12 лютого 2020 року ця постанова НКРЕКП була офіційно опублікована на вебсайті Регулятора.
		50. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при розробці та прийнятті спірної постанови НКРЕКП від 11 лютого 2020 року № 370, зокрема у частині викладення глави 8 розділу XIV Кодексу ГТС у новій редакції, Регулятором було дотримано встановлену законодавством України процедуру, передбачену для розробки та прийняття регуляторних актів.
		51. Стосовно доводів скаржників про те, що Регулятор, затверджуючи постановою НКРЕКП від 11 лютого 2020 року № 370 главу 8 розділу XIV Кодексу ГТС у новій редакції, вийшов за межі повноважень, визначених пунктом 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статтею 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», оскільки, на думку скаржників, фактично відбулося делегування повноважень щодо здійснення державного регулювання ціни на ринку природного газу Оператору ГТС, колегія суддів зазначає наступне.
		52. Відповідно до статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
		Державні регульовані ціни можуть запроваджуватися на товари суб`єктів господарювання, які порушують вимоги законодавства про захист економічної конкуренції.
		Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації).
		Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін.
		Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв`язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб`єкта господарювання.
		Кабінет Міністрів України, органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та органи місцевого самоврядування під час встановлення державних регульованих цін на товари до складу таких цін обов`язково включають розмір їх інвестиційної складової частини.
		53. Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом, зокрема: установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів).
		54. Пунктом 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом.
		55. Зі змісту наведених норм права слідує висновок, що встановлення державного регулювання цін здійснюється щодо певної групи товарів та послуг, які відповідають одній з таких ознак: 1) справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін; 2) мають істотну соціальну значущість; 3) виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. 
		На ринку природного газу Регулятор здійснює державне регулювання цін, зокрема шляхом встановлення регульованих цін та тарифів на товари та послуги, що надаються суб`єктами природних монополій та іншими суб`єктам господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.
		56. Отже, з метою з`ясування того, чи поширюються вимоги статей 12 та 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» на спірні правовідносини, необхідно з`ясувати юридичну природу плати за нейтральність балансування, порядок розрахунку якої визначено у спірній главі 8 розділу XIV Кодексу ГТС.
		57. Відповідно до підпункту 9 частини другої статті 33 Закону України «Про ринок природного газу» Кодекс ГТС повинен містити такі положення, зокрема правила фізичного і комерційного балансування з урахуванням основних принципів, визначених статтею 35 цього Закону.
		58. Регламентом Комісії (ЄС) № 312/2014 від 26 березня 2014 року запроваджено мережевий кодекс балансування газу в транспортних мережах з урахуванням Договору про функціонування ЄС, Регламенту (ЄС) № 715/2009 Європейського Парламенту та Європейської Ради від 13 липня 2009 року про умови доступу до систем транспортування природного газу та яким скасовується Регламент (ЄС) № 1775/2005 (далі - Регламент № 312/2014).
		59. Відповідно до статті 1 Регламенту № 312/2014 цим Регламентом запроваджується Мережевий кодекс, що встановлює правила балансування, включаючи правила процедур номінації, пов`язаних із газотранспортною системою, плати за небаланс, процедури розрахунків, що пов`язані із платою за добовий небаланс, та операційне балансування між мережами операторів газотранспортних систем.
		60. Згідно з пунктом 3 статті 3 Регламенту № 312/2014 плата за нейтральність балансування - плата, що становить різницю між коштами, які були отримані оператором газотранспортної системи або підлягають виплаті оператору газотранспортної системи, та коштами, які були сплачені або підлягають виплаті оператором газотранспортної системи у зв`язку із здійсненням ним заходів з балансування, яка має бути стягнута з відповідних замовників послуг транспортування або виплачена оператором газотранспортної системи на їх користь.
		61. Пунктом 1 статті 29 Регламенту № 312/2014 визначено, що принцип нейтральності передбачає, що оператор газотранспортної системи не повинен отримувати фінансову вигоду або зазнавати фінансових втрат внаслідок стягнення та здійснення плати за добовий небаланс, плати за небаланс протягом доби, плати за вчинення балансуючих дій та інших видів плати, пов`язаних зі своєю діяльністю з балансування, якою вважаються всі дії, вжиті оператором газотранспортної системи для виконання своїх обов`язків за цим Регламентом.
		62. Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 30 Регламенту № 312/2014 плата за нейтральність балансування сплачується відповідним замовником послуг транспортування або на користь відповідного замовника послуг транспортування.
		Національний регулятор встановлює або затверджує та оприлюднює методологію розрахунку плати за нейтральність балансування, включаючи її розподіл між замовниками послуг транспортування та правила управління кредитними ризиками.
		63. На виконання положень Регламенту № 312/2014 НКРЕКП затверджено Кодекс ГТС.
		64. Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГТС доступ суб`єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснюється на принципах відповідальності всіх суб`єктів ринку природного газу за дотримання правил балансування, встановлених цим Кодексом, зокрема в частині сплати та одержання плати за добовий небаланс та плати за нейтральність балансування, для забезпечення найбільш ефективної торгівлі природним газом. 
		59. Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
		балансування системи - це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування;
		комерційне балансування - це діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації;
		плата за нейтральність балансування - це плата, яка дорівнює різниці між коштами, які були отримані оператором газотранспортної системи або підлягають виплаті оператору газотранспортної системи, та коштами, які були сплачені оператором газотранспортної системи або підлягають виплаті оператором газотранспортної системи у зв`язку з діями, пов`язаними з балансуванням газотранспортної системи, що має бути стягнута оператором газотранспортної системи із замовника послуг транспортування або виплачена оператором газотранспортної системи замовнику послуг транспортування.
		65. Спірною главою 8 розділу XIV Кодексу ГТС визначено принципи нейтральності балансування та порядок здійснення оператором газотранспортної системи розрахунку плати за нейтральність балансування, зокрема, методологія здійснення оператором газотранспортної системи розрахунку плати за нейтральність та ставки плати за нейтральність.
		Зокрема, згідно з пунктом 4 глави 8 розділу XIV Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи при розрахунку плати за нейтральність балансування за газовий місяць М враховує:
		будь-які витрати та доходи, пов`язані з платою за добовий небаланс за газовий місяць М;
		будь-які витрати та доходи, пов`язані із вчиненням балансуючих дій відповідно до цього розділу, а саме витрати, пов`язані з операціями купівлі-продажу короткострокових стандартизованих продуктів для цілей балансуючих дій, а також витрати, пов`язані з виконанням договору про падання послуг балансування за газовий місяць М;
		доходи у вигляді відсотків банку на суму отриманого від замовників послуг транспортування фінансового забезпечення у формі грошових коштів, що має обліковуватись на окремому банківському рахунку, та витрати на обслуговування такого рахунку.
		Оператор газотранспортної системи здійснює окремий облік нейтральності балансування, а саме всіх грошових надходжень та видатків, що передбачені пунктами цієї глави.
		Відповідно до пункту 6 глави 8 розділу XIV Кодексу ГТС плата за нейтральність балансування визначається пропорційно до обсягів транспортування замовників послуг транспортування місяця М, крім обсягів транспортування природного газу, що транспортується в митному режимі транзиту та митному режимі митного складу.
		Главою 8 розділу XIV Кодексу ГТС також визначено формулу, за якою розраховується плата за нейтральність балансування для кожного замовника послуг транспортування.
		Визначено, що ставка плати за нейтральність балансування може бути:
		позитивного значення (більше нуля) - у такому випадку плата за нейтральність балансування стягується з замовника послуг транспортування природного газу на користь оператора газотранспортної системи;
		від`ємного значення (менше нуля) - у такому випадку плата за нейтральність балансування оплачується замовнику послуг транспортування природного газу.
		Відповідно до пункту 9 глави 8 розділу XIV Кодексу ГТС для газового року 2019/2020 починаючи з 1 березня 2020 року плата за нейтральність балансування застосовується таким чином.
		Оператор газотранспортної системи до 21 числа місяця, наступного за звітним, здійснює публікацію розрахунку та величини ставки плати за нейтральність балансування за місяць М на своєму веб-сайті та по кожному замовнику послуг транспортування через інформаційну платформу повідомляє про розмір грошових коштів, який мав би стягуватися із замовників послуг транспортування природного газу (якщо ставка нейтральної плати більше нуля) або мав би виплачуватися йому (якщо ставка плати за нейтральність балансування менше нуля) в якості плати за нейтральність балансування за місяць М.
		За газовий рік 2019/2020 плата за нейтральність балансування не стягується та не виплачується.
		66. Системний аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що метою запровадження плати за нейтральність є недопущення ситуації отримання оператором ГТС фінансової вигоди або понесення фінансових втрат внаслідок стягнення та здійснення плати за добовий небаланс, плати за небаланс протягом доби, плати за вчинення балансуючих дій та інших видів плати, пов`язаних зі своєю діяльністю з балансування. При цьому відповідно до повноважень, визначених Регламентом № 312/2014, законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу», Регулятор встановлює або затверджує та оприлюднює методологію розрахунку плати за нейтральність балансування, що включає, зокрема визначення принципів, формул, строків та інших умов здійснення розрахунку такої плати.
		67. На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що плата за нейтральність балансування не є платою за товари чи послуги та не впливає на формування тарифів на такі товари чи послуги, що виробляються або надаються на ринку природного газу суб`єктами природних монополій та іншими суб`єктами господарювання, у розумінні пункту 13 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та статей 12, 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення», а тому на правила розрахунку плати за нейтральність балансування вимоги зазначених норм законів не поширюються, зокрема у частині обов`язку Регулятора самостійно визначати конкретні розміри цієї плати.
		Такі висновки Суду ґрунтуються на наступному: 1) плата за нейтральність балансування - не є сталою або відносно сталою величиною, оскільки залежить від розміру отриманих або сплачених оператором ГТС сум коштів у зв`язку із здійсненням заходів з балансування, що виключає можливість встановлення єдиної державної регульованої ціни до такої плати; 2) нейтральність балансування не є товаром або послугою, що виробляється або надається на ринку природного газу, оскільки така плата є балансуючим фактором для Оператора ГТС з метою уникнення ситуації щодо створення фінансової вигоди або понесення фінансових витрат внаслідок стягнення та здійснення плати за добовий небаланс, плати за вчинення балансуючих дій; 3) НКРЕКП щодо послуг балансування наділена повноваженнями законами України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та «Про ринок природного газу» на затвердження умов та правил балансування, як частини Кодексу ГТС, а не на встановлення державної регульованої ціни як плати за нейтральність балансування. 
		68. На цій підставі колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що главою 8 розділу XIV Кодексу ГТС у редакції постанови НКРЕКП від 11 лютого 2020 року № 370 фактично визначена методика розрахунку плати за нейтральність балансування, а не здійснено делегування повноважень Оператору ГТС щодо визначення розміру цієї плати, оскільки останній здійснює відповідні розрахунки за визначеною формулою та за встановленим порядком. З огляду на таке, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що НКРЕКП, приймаючи спірну постанову від 11 лютого 2020 року № 370, діяла в межах своєї компетенції, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому, у силу статті 2 КАС України, підстав для скасування оскаржуваного рішення Регулятора відсутні.
		69. У цій справі колегія суддів також ураховує, що відповідно до статті 338 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано із заявою Законом № 1678-VII від 16 вересня 2014 року) взаємне співробітництво включає, серед іншого, такі сфери, як, зокрема, модернізацію та посилення наявної енергетичної інфраструктури, яка становить спільний інтерес, зокрема енергогенеруючі потужності, цілісність, надійність та безпеку енергетичних мереж, поступову інтеграцію електроенергетичної системи України до європейської електроенергетичної мережі.
		70. Крім того, статтею 22 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства (Україна приєдналась 1 лютого 2011 року) договірні Сторони зобов`язались приймати плани розвитку для приведення своїх секторів енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, у відповідність до Загальновживаних Стандартів Європейського Співтовариства. 
		При цьому статтею 23 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства також передбачено, що Загальновживані стандарти Європейського Співтовариства стосуються будь-яких стандартів технічних систем, які застосовуються в рамках Європейського Співтовариства та є необхідними для безпечного й ефективного функціонування систем мереж.
		71. Відповідно до статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; національні інтереси України - життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян.
		72. Згідно з пунктом 54 Стратегії національної безпеки України «Безпека людини - безпека країни», затвердженої Указом Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020, економічний розвиток і безпека неможливі без стійкого розвитку енергетики, для цього, зокрема, необхідно сприяти розширенню енергетичного потенціалу України та ефективності його використання.
		73. Крім того, у Стратегії енергетичної безпеки, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2021 року № 907-р, зазначено, що енергетична безпека - це захищеність національних інтересів у сфері забезпечення доступу до надійних, стійких, доступних і сучасних джерел енергії технічно надійним, безпечним, економічно ефективним та екологічно прийнятним способом в нормальних умовах і в умовах особливого або надзвичайного стану; загрози енергетичній безпеці - короткочасні або тривалі, реальні або потенційні обставини, явища, чинники або події, що можуть порушити безпеку та стійкість функціонування енергетичного сектору країни, обмежити або порушити енергозабезпечення споживачів, призвести до аварій та інших негативних наслідків.
		74. Закон України «Про ринок природного газу» розроблено Міністерством енергетики та  вугільної промисловості України разом з НКРЕКП та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України»  на виконання:  Закону України «Про ратифікацію протоколу щодо приєднання України до Договору про заснування Енергетичного співтовариства», розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 847-р «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони», розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 864-р «Про внесення змін до плану заходів  щодо виконання зобов`язань в рамках Договору про заснування  Енергетичного Співтовариства», Директиви № 2009/73/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу, Регламенту № 715/2009 Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про умови доступу до мереж передачі природного газу.
		75. Враховуючи викладене, НКРЕКП здійснює свої повноваження, визначені, зокрема Законом України «Про ринок природного газу», шляхом визначення правил балансування як складової частини Кодексу ГТС, внесення до них змін, визначення методики розрахунку плати за нейтральність балансування, на виконання, у тому числі, міжнародних зобов`язань, прийнятих Україною на підставі Угоди про асоціацію між Україною, з однією сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; Директиви № 2009/73/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу стосовно спільних правил для внутрішнього ринку природного газу, Регламенту № 715/2009 Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу про умови доступу до мереж передачі природного газу.
		75. На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що доводи скаржників про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень положень статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» не знайшли свого підтвердження у процесі касаційного розгляду справи.
		76. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не наведено інших міркувань, які не були б предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення відповідного аргументу.
		77. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає такі рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		78. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. 
		79. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.
		80. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)). 
		81. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі. 
		82. Також у пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.
		83. До того ж, у пункті 80 рішення у справі «Perez v. France» (заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (рішення у справі «Artico v. Italy», заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59). 
		84. Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcia Ruiz v. Spain» [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. the Netherlands» (заява №  16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи. 
		85. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява №18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).
		86. Так, у пункті 54 рішення «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими. 
		87. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка ухвалює рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		88. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		89. З огляду на те, що касаційний суд залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Скела Терциум» залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 9 вересня 2021 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                                               Я.О. Берназюк
		Судді                                                                                                                                    С.М. Чиркін
		                                                                                                                                             В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...