Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/1007/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: 18.08.2023. Зареєстровано: 18.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2023.
Дата набрання законної сили: 01.09.2023
Номер судового провадження: 2/334/942/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 01.08.2023
		Справа № 334/1007/23
		Провадження № 2/334/942/23
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		       01 серпня 2023 року                                                         м. Запоріжжя
		       Ленінський районний суд міста Запоріжжя у складі:
		головуючого судді                 Філіпової І. М.,
		за участю секретаря                 Шайхайдарова Д. В.,
		представника позивача          ОСОБА_1 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав, 
		ВСТАНОВИВ :
		       13.02.2023 року ОСОБА_2 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради, в якому просить: 
		- розірвати шлюб, який був зареєстрований 26.08.2017 року Комунарським районним у місті Запоріжжя відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №697;
		- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з моменту подачі позовної заяви до досягнення дитиною повноліття;
		- позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		       26.08.2017 року сторони уклали шлюб. Від шлюбу в них народився син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		       З березня 2022 року сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Відповідач прийняла рішення, що бажає почате життя закордоном, проживати в Україні та продовжувати шлюбні стосунки не бажає. Після припинення шлюбних стосунків син залишився проживати разом з позивачем, повністю перебуває на його утриманні, відповідач жодної фінансової допомоги не надає. 
		       Позивач усвідомлює особисту відповідальність за виховання та піклування про сина, має можливість та бажання створити йому належні умови, у той час як дружина повністю втратила інтерес до сина, вважає шлюбу та народження сина помилкою. Вона перестала приймати участь у вихованні сина, не відвідує його, не піклується про нього. 
		       У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити у повному обсязі. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату,час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. 24.04.2023 року від відповідача надійшла заява про визнання позову у повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за її відсутністю. 
		 
		       Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату,час і місце судового засідання був повідомлена належним чином, 01.08.2023 року від представника органу опіки та піклування надійшла заява про розгляд справи без її участі.
		Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків. 
		26.08.2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (шлюбне прізвище ОСОБА_6 ) уклали шлюб, актовий запис №697, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.
		ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син, ОСОБА_4 (копія свідоцтва Серія НОМЕР_1 ).
		Згідно копії довідки №001 від 16.01.2023 року ОСОБА_2 працює на посаді інженера з підключення та обслуговування абонентів ТОВ «Дісітел» з 01.07.2014 року, дохід за останні дванадцять місяців складає 100958,73 грн.
		21.04.2023 року ОСОБА_3 склала заяву до Ленінського районного суду м. Запоріжжя, посвідчену приватним нотаріусом Салтан В. В. Згідно вказаної заяви ОСОБА_3 обізнана, що провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа №334/1007/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, розірвання шлюбу, стягнення аліментів. Вона повністю визнає позовні вимоги, наслідки визнання позовної заяви роз`яснені і зрозумілі. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді спорів щодо позбавлення батьківських прав участь органу опіки та піклування є обов`язковою. За положенням ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
		29.06.2023 року до суду надійшов висновок органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до висновку органу опіки та піклування з моменту фактичного припинення шлюбних відносин дитина постійно проживає з батьком, перебуває на повному його забезпечені. Мати не піклується про сина, не цікавиться його життям та здоров`ям, матеріальну підтримку не надає. До висновку додано копію пояснень ОСОБА_3 від 14.04.2023 року в яких вона зазначила, що син мешкає з батьком та перебуває на його утриманні, згодна на позбавлення її батьківських прав відносно сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України  шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу України.
		Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). 
		Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
		Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
		Згідно з ч. 3  ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
		Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з якими проживає дитина.
		Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Згідно з п. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
		Відповідно до п. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.
		П. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		П. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHURv. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
		Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
		Ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1).
		Виходячи з тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, позбавлення батьківських прав з підстав ухилення одного із батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
		Згідно із роз`ясненнями, викладеними у пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійний характер, коли кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
		У судовому засіданні представник позивач повідомив, що ОСОБА_3 не бажає підтримувати шлюбні стосунки, фактично покинула сина на виховання позивача, не цікавиться його життям та здоров`ям, коштів на його утримання не надає, планує виїхати за межі території України.
		Також, відповідачем було подано, нотаріально посвідчену заяву про визнання позову у повному обсязі, а також подано аналогічну заяву до органу опіки та піклування. 
		На думку суду, відповідач свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання дитини, покинув сина на виховання батька, не виявляє до нього батьківської турботи та не має наміру змінювати свою поведінку на краще, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.
		Згідно висновку органу опіки та піклування позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо її сина ОСОБА_4 є доцільним.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі. 
		Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 141, 247, 263-265,  354 ЦПК України,  
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Дніпровському району про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав задовольнити.
		       Шлюб, зареєстрований 26 серпня 2017 року, Комунарським районним у місті Запоріжжя відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №697 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - розірвати. 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини її заробітку ( доходів) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, починаючи з 13.02.2023 року до досягнення дитиною повноліття. 
		Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.
		Апеляційна скарга може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
		Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
		Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
		Третя особа: Орган опіки та піклування районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 37573513, адреса місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Бородінська, буд. 1а.
		 
		       Суддя:                                                                 Філіпова І. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...