Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 909/573/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2023. Зареєстровано: 19.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2023.
Дата набрання законної сили: 15.08.2023
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 серпня 2023 року 
		м. Київ
		cправа №  909/573/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Булгакової І.В. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
		за участю секретаря судового засідання - Пасічнюк С.В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - комунальне підприємство "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради,
		представник позивача - Покотило М.Б., адвокат (ордер від 15.08.2023 № 1150702),
		відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім",
		представник відповідача - Бойко З.Р., адвокат (довіреність від 06.12.2022                       № 10/1-37),
		 
		розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради 
		на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022 (головуючий суддя Горпинюк І.Є.) 
		та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 (головуючий Зварич О.В., судді: Гриців В.М., Малех І.Б.)
		у справі № 909/573/22
		за позовом комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради (далі - Підприємство) 
		до товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (далі - Товариство)
		про визнання неправомірними дій щодо необґрунтованого нарахування оплати за очищення господарсько-побутових стічних вод, зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг.
		За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
		ВСТАНОВИВ:
		Підприємство звернулось до суду з позовом до Товариства про визнання неправомірними дій щодо необґрунтованого нарахування оплати за очищення господарсько-побутових стічних вод, зобов`язання здійснити перерахунок вартості послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод, що передаються на очисні споруди Товариства за період листопад 2021року - червень 2022 року.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що:
		- Товариство неправомірно включає в об`єм господарсько-побутових стічних вод, очищення яких воно здійснює на умовах укладеного між сторонами договору від 08.07.2021 № А2021100674 (далі - Договір), воду, яка утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів, сніготанення і неорганізовано потрапляє в мережі водовідведення міста Калуша, а також об`єм іншої води, яка була піднята на міських водозаборах з метою забезпечення транспортування господарсько-побутових стоків до очисних споруд;
		- атмосферна та колекторно-дренажна вода використовуються для розведення густої маси концентрованих реалізованих господарсько-побутових стоків та зменшення їх гранично-допустимої концентрації. Цей вид стічної води є за походженням водозабірною водою, не потребує очищення на очисних спорудах та виконує виключно транспортну і санітарну функцію;
		- споживачі Підприємства здійснюють оплату виключно за реалізацію господарсько-побутових стоків, а не за весь об`єм стічних вод, що попутно транспортуються на очисні споруди через загальносплавну міську каналізацію; 
		- Підприємство не отримує жодного відшкодування за витрати, пов`язані з забезпеченням транспортування всього об`єму стічних вод, ні за очищення іншого об`єму стічних вод (атмосферних та інших колекторно-дренажних стічних вод), аніж господарсько-побутові;
		- на думку Підприємства, різновидами стічної води є господарсько-побутова, виробнича та дренажно-колекторська вода. При цьому, остання (яка утворилась внаслідок атмосферних опадів, або інфільтрована на заборах вода та використовується для транспортування господарсько-побутових стічних вод) не входить в об`єм води, очищення якої є предметом Договору. 
		Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:
		- Товариство з дотриманням умов договору та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від  27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), здійснює нарахування обсягів послуг очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод) відповідно до показників приладів обліку, а щодо ст. Кропивник - за кількістю води питної, що надходить з мережі централізованого водопостачання;
		- доводи Підприємства про зменшення нарахованих обсягів послуг на об`єми стічних вод, що утворились внаслідок випадання атмосферних опадів, танення снігу, льоду, та об`єми води, що використовується для транспортування господарсько-побутових стоків, зменшення їх гранично-допустимої концентрації, і необхідність нарахування плати лише за господарсько-побутові стоки, відведення яких Підприємство виконало для власних споживачів, не ґрунтуються на умовах укладеного Договору та положеннях законодавства.
		Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, Підприємство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги), посилаючись на те, що судами при ухваленні оскаржуваних рішень не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду, які прийняті в інших справах у подібних правовідносинах, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
		- ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 911/95/20 щодо застосуванням статей 74, 76, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20) щодо застосуванням статті 236 ГПК України та від 01.06.2021 у справі № 910/840/20 щодо застосуванням пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах;
		- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 19, 30 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення (далі - Порядок) у подібних правовідносинах.
		Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 14.08.2023 № 29.3-02/2190 у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про відставку судді Селіваненка В.П. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 909/573/22, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Колос І.Б.,  Малашенкова Т.М.
		Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги в частині оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, з огляду на таке.
		За приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		Підприємство у касаційній скарзі посилається на те, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.07.2022 у справі № 911/95/20 щодо застосуванням статей 74, 76, 78 ГПК України, від 28.07.2022 у справі № 902/1023/19(902/1243/20) щодо застосуванням статті 236 ГПК України та від 01.06.2021 у справі № 910/840/20 щодо застосуванням пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України у подібних правовідносинах.
		Так, у справах:
		- № 911/95/20 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що пунктом 3.1.10 додатку № 1 до договору підряду ?Технічні вимоги та якісні характеристики предмету закупівлі? встановлено, що замовник зобов`язаний: 1) виконати розбивку (позначення) траси проходження МГ вішками з показанням початку та закінчення ділянок ремонту, глибини закладання МГ та наявності перетинів з іншими підземними комунікаціями; 2) оформити акти здачі-приймання ділянки МГ в ремонт; 3) знизити тиск в газопроводі перед відкриттям ділянки не менш ніж на 10% від величини максимального робочого тиску, зареєстрованого на протязі останнього року експлуатації. Водночас обов`язку складення актів з власниками земельних ділянок щодо передачі земельних ділянок у тимчасове користування або погодження проектів під`їздів до земельних ділянок із власниками земельних ділянок договором підряду та додатками до нього не встановлено. Суди попередніх інстанцій, з посиланням на сертифікат Торгово-промислової палати України від  06.03.2019 № 3100-19-0114, визначили, що відповідач звільняється від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором підряду у зв`язку з виникненням обставин непереборної сили. Верховний Суд, з урахуванням доводів скаржника про те, що судами не було встановлено дотримання/недотримання Товариством вимог пункту 5.2 договору підряду в частині повідомлення іншої сторони (AT ?Укртрансгаз?), зокрема, яким сторони погодили протягом 5-ти днів будь-яким способом про настання вказаних обставин, при тому, що у випадку відсутності вказаних умов сторона не вправі посилатися на форс-мажорні обставини, погодився з доводами щодо допущення судами порушень норм матеріального права. Відповідно, висновок судів попередніх інстанцій про те, що строк виконання зобов`язань за договором підряду вважається автоматично продовженим на час дії вказаних обставин непереборної сили з огляду на пункти 5.1, 5.3 договору підряду є передчасним. Судами попередніх судових інстанцій під час дослідження Інформаційної довідки Оператора ГТСУ стосовно тиску газу в МГ Івацевичі-Долина ІІІ Ду 1200 між КС Бібрка та КС Долина для проведення робіт на ділянці між лінійними кранами № 3-21А і № 265 (км 431.85 - км 510) невраховано, що остання (довідка) містить  відомості стосовно допустимого тиску у газопроводі протягом останнього року експлуатації та повинна оцінюватись у сукупності з іншими зібраними у справі доказами. Верховний Суд зауважив, що суди попередніх судових інстанцій під час дослідження і оцінки доказів порушили приписив статей 86, 236 ГПК України, і надали оцінку акту приймання-передачі земельних ділянок від 15.06.2017, копія якого була надана відповідачем як додаток до заперечення відповіді на відзив ?у якості прикладу? виконання між тими ж сторонами іншого договору  (том 5 аркуші справи 188, 210); зазначений доказ стосується іншої справи (№ 911/58/20); відсутні обґрунтування висновків судів попередніх судових інстанцій, що зазначений акт від 15.06.2017 може бути належним доказом у справі, що розглядається, та, відповідно  підтверджує невиконання позивачем вимог пункту 3.1.10 Додатку № 1. При цьому, зокрема, суд першої інстанції помилково посилався на частину четверту статті 75 ГПК України (преюдиційні обставини) встановлені у справі  №911/58/20, не врахувавши різниці між встановленням юридичних фактів та наданням їм правової оцінки, а також не вказавши, які правові наслідки для справи що розглядається можуть мати обставини встановлені в справі   № 911/58/20 з огляду на предмет і підставу поданого в цій справі позову;
		- № 902/1023/19(902/1243/20) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначив про необґрунтованість висновку місцевого господарського суду про одночасну відмову в позові з підстав недоведеності вимог та за спливом строку позовної давності - за умови необґрунтованості та недоведеності позовних вимог для застосування наслідків спливу позовної давності не має підстав. Крім того, суд апеляційної інстанції висловив позицію про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), а не статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство). Водночас, апеляційна інстанція погодилася з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог позивача щодо того, що відчуження нерухомого майна боржника за спірним договором купівлі-продажу від 26.08.2016 відбулося за цінами, нижчими від ринкових, за подібними об`єктами, - а відтак і стосовно відсутності жодних підстав для визнання спірного договору недійсним. Судова колегія не погодилась з останнім висновком судів попередніх інстанцій, оскільки як зазначено позивачем у позові, він посилався, що спірний договір укладено всупереч положенням стаття 42 КУзПБ, а також, що підставою для визнання недійсним спірного договору є недотримання сторонами договору положень статей 3, 13 ЦК України, а також нанесення шкоди кредиторам цим договором. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна банкрута за позовом не сторони цього договору (кредитора боржника) із підстав, визначених статтею 42 КУзПБ та статей 3, 13, 203 ЦК України. Судами попередніх інстанцій не було досліджено питання, чи, укладаючи спірний правочин, банкрут вдався до використання належного йому суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди кредитору (позивачу). Це питання характеризує ознаку фраудаторності правочину та має бути проаналізоване судом з викладенням відповідних мотивів у рішенні, чого не було зроблено судами. Ще одним питанням, яке лише було ретельно окреслено судом апеляційної інстанції, але не отримало відповіді - це доводи позивача з приводу поважності причин пропуску строку позовної давності, так і неможливості подачі позову раніше, що зумовило вихід за межі підозрілого періоду, визначеного статтею 42 КУзПБ. Позивач у своїй позовній заяві посилався саме на заниження ринкової вартості майна при укладенні правочину, і саме ринкова вартість майна на момент вчинення правочину і є обставиною, що входить до предмету доказування. Проте фактично судами не було встановлено відповідність ціни продажу майна за спірним договором ринковій вартості нерухомого майна, що є однією з вагомих обставин, яка підтверджує/спростовує вимоги позивача. Ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, оскільки судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не надано оцінки всім аргументам учасників справи. Водночас, судова колегія не вбачає у зміні апеляційною інстанцією мотивів прийнятого судом першої інстанції рішення з одночасним залишенням без задоволення всіх апеляційних скарг суттєвого порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки відповідно до частини четвертої статті 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини, а у цій справі вимогою апелянтів було скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, і при цьому зміна лише мотивів рішення суду не призвела навіть до часткового задоволення вимог апелянтів (наведені апеляційним судом мотиви не призвели до скасування рішення суду першої інстанції), що і зумовило відповідне викладення в резолютивній частині постанови прийнятого судом апеляційної інстанції рішення за результатами розгляду апеляційних скарг;   
		- № 910/840/20 Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що констатувавши правомірність дій відповідача з прийняття рішення про відміну процедури закупівлі, суди першої та апеляційної інстанції не врахували приписи частин першої-третьої статті 32 та частини першої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", з системного аналізу яких слідує, що визначення переможця торгів, прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та направлення переможцю повідомлення про намір укласти договір, свідчить про те, що замовник прийняв тендерну (зустрічну) пропозицію переможця та погодився на укладення договору. Такі дії сторін свідчать про визначення сторонами умов договору про закупівлю та обов`язок укласти відповідний договір. Наведена в частині другій статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" конструкція "замовник укладає", а не "замовник має право укласти" свідчить, що дана норма покладає саме обов`язок і саме на замовника укласти договір з переможцем торгів, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами. Відтак, єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, не укладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або не надання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону. Однак, зосередившись на тій обставині, що договір не було укладено сторонами, суди не дослідили питання відносно того, чиї ж саме дії або бездіяльність призвели до неукладення між сторонами договору за результатами проведеної процедури закупівлі у встановлений статтею 32 Закону України "Про публічні закупівлі" строк. Так, суди не перевірили доводи позивача про те, що на виконання вимог пункту 7.1 документації конкурсних торгів 08.08.2019 позивач надіслав відповідачу документи для укладання договору, передбачені розділом ІІ додатку № 6 ДКТ, не з`ясували ані факту отримання відповідачем вказаних документів, ані переліку надісланих документів та чи було дотримано позивачем строк їх подання, а також які були подальші дії відповідача у разі, якщо він отримав документи від позивача. Зазначивши про те, що позивач не приступив до виконання свого зобов`язання щодо передачі у власність відповідачу обумовленого товару, суд апеляційної інстанції не дослідив наявну у матеріалах справи тендерну документацію, зокрема додаток №9 (проект договору поставки) та не встановив, які саме були визначені умови і строки поставки, тоді як згідно з розділом 5 згаданого проекту договору передбачено здійснення поставки партіями тільки після письмової рознарядки замовника.  Наведене дає підстави для висновку про те, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій достеменно не з`ясували обставини, які входять до предмету доказування у даному спорі, зокрема, відносно того, чи було дотримано сторонами порядок укладення договору, а також ким саме (позивачем чи відповідачем) допущено порушення законодавства у сфері публічних закупівель, наслідком чого стало неукладення договору, що в свою чергу підтверджує часткову обґрунтованість доводів скаржника. Враховуючи доводи позивача про те, що він мав легітимні очікування на укладання договору з відповідачем за результатами проведення процедури закупівлі, у якій позивача визнано переможцем та направлено повідомлення про намір відповідача укласти договір, встановлення особи порушника напряму впливає на результат розгляду вимоги позивача про відшкодування збитків, які мотивовані саме з посиланням на протиправну бездіяльність відповідача. Відносно висновку місцевого господарського суду про неефективність обраного позивачем способу захисту свого права, Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір між сторонами, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що дії учасників господарських правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. З встановлених у цій справі обставин вбачається вчинення відповідачем дій щодо оголошення і проведення процедури закупівлі, визнання позивача переможцем в цій процедурі, оприлюднення повідомлення про намір укласти договір з позивачем та відміни згаданої процедури закупівлі. Разом з цим дії відповідача з відміни процедури закупівлі згідно з оспорюваним позивачем рішенням тендерного комітету, у разі встановлення судами факту неправомірності відміни процедури закупівлі, можуть бути кваліфіковані як такі, що суперечать попередній поведінці відповідача і є недобросовісними. У зв`язку з наведеним, заявлена позивачем вимога про визнання незаконним та скасування рішення про відміну процедури закупівлі                    № UA-2019-06-11-000067-а, оформлене протоколом засідання тендерного комітету філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця" від 09.12.2019      № 324/19 Т, є такою, що спрямована на відновлення порушеного права позивача.
		При цьому у даній справі № 909/573/22 судами встановлено, що до матеріалів справи долучено Договір, сторонами якого є Підприємство (замовник) та Товариство (виконавець), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод; далі - послуги). На умовах даного договору замовник оплачує послуги, що будуть надані виконавцем в межах даного договору.
		Відповідно до пункту 1.2 Договору орієнтовний обсяг надання послуг (додаток № 2 до Договору) у період з 01.07.2021 по 31.12.2021 складає 2 313,487 тис.куб.м.
		Згідно з до пунктом 2.1 Договору ціна на послуги (за 1 000 куб.м) встановлюється рішенням органу місцевого самоврядування та на момент укладення договору складає 2 560,00 грн без ПДВ, (3 072,00 грн з ПДВ). 
		Підпунктом 2.1.1 договору передбачено, що при зміні ціни на послуги виконавець направляє на адресу замовника письмове повідомлення з відповідною Додатковою угодою про зміну ціни на послуги за цим договором. Змінена ціна на послуги є обов`язковою для застосування в розрахунках між сторонами, починаючи з дати її встановлення.
		У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що облік кількості стічних вод від замовника здійснюється повіреними приладами обліку замовника: а) двоканальним ультразвуковим лічильником "Ергомера-125БВ(м)", встановленим на випускних трубопроводах № 1 і № 2 на "Вузлі комерційного обліку стічних вод з міста Калуша" за згодою сторін за межею балансової належності мереж цеху нейтралізації і очищення промислових стічних вод (далі - цех НіОПСВ) виконавця; б) двоканальним ультразвуковим лічильником "Ергомера-125.Б-В2" виконавця, встановленим на випускному трубопроводі №3 від комунального закладу "Центральна районна лікарня" перед приймальною камерою стічних вод. При виході з ладу приладу обліку замовника, проведення повірки та в інших можливих випадках до усунення неполадок, кількість стічних вод приймається по приладу обліку виконавця, а при його виходу з ладу - виходячи з середньої величини кількості стічних вод за попередні три доби. Приладом обліку виконавця приймається двоканальний ультразвуковий лічильник "Ергомера 125.Б-В2", встановлений на випускних трубопроводах № 1 і № 2 з міста Калуша перед приймальною камерою стічних вод. Доступ до лічильників, запірної арматури опломбовує виконавець з оформленням актів, які підписується уповноваженими особами обох сторін. Сторони зобов`язані надати одна одній, при першій вимозі, технічну документацію на прилади. Замовник забезпечує доступ до лічильника "Ергомера-125БВ(м)" відповідальним представникам виконавця протягом двох годин після повідомлення. Замовник забезпечує виконавцю технічну можливість постійного доступу до показів "Вузла комерційного обліку стічних вод міста Калуша" в режимі онлайн. Кількість господарсько-побутових стічних вод від ст. Кропивник визначається за кількістю води питної, що надходить з мережі централізованого водопостачання. У випадку розбіжностей показів між комерційним приладом обліку стічних вод замовника та приладом обліку стічних вод виконавця, яка перевищує сумарну похибку приладів, сторони організовують спільну перевірку приладів згідно програми, яка узгоджується сторонами протягом одного робочого дня.
		Відповідно до пункту 3.2 Договору фактичний обсяг наданих послуг, що підлягає оплаті, оформляється двостороннім актом про надання послуг датою не пізніше останнього дня звітного періоду та підписується сторонами до 3-го числа місяця, наступного за звітним. Акти про надання послуг оформляє виконавець і передає на підпис замовнику.
		Згідно з пунктом 3.3 Договору у випадку не підписання та/або необґрунтованої відмови замовника від підписання акта надання послуг виконавець, згідно з показниками приладів обліку (або розрахунку), складає та односторонньо підписує акт надання послуг, який є підставою для оплати замовником наданих послуг (). 
		Пунктом 3.4 Договору передбачено, що оплата послуг замовником здійснюється до 25-го числа місяця, наступного за звітним, за фактично надані послуги в звітному місяці на підставі двостороннього акта про надання послуг, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця. Оплата послуг проводиться замовником з вказуванням у призначені платежу назви послуги, звітного періоду її надання та номеру даного договору.
		Відповідно до пункту 4.1 Договору виконавець зобов`язується надавати послуги у відповідності до стандартів та нормативів, визначених чинним законодавством; повідомляти замовника про надходження по трубопроводах № 1, № 2 з міста Калуша і № 3 від Комунального закладу "Центральна районна лікарня" стічних вод з забрудненнями, що перевищують допустимі концентрації, відразу після їх виявлення; надавати оперативну інформацію в телефонному режимі та на електронний адрес замовника, вказаний у розділі 11 договору, щодо рівня забруднюючих речовин та інших наявних у виконавця даних, отриманих в процесі надання послуг, на вимогу замовника; приймати на очищення стічні води згідно акта розмежування експлуатаційної відповідальності між виконавцем та замовником; утримувати в належному технічному та санітарному стані каналізаційні мережі і очисні споруди, які обслуговує виконавець.
		Згідно з пунктом 4.2 Договору замовник зобов`язується: проводити розрахунки за надання послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення) по цінах та на умовах, визначених у розділі 3 цього договору; використовувати та підтримувати в технічно справному стані грабельні пристрої на станціях перекачування стічних вод з метою недопущення попадання будівельного, промислового, господарсько-побутового сміття, ґрунту і абразивних речовин на очисні споруди; скидати на очисні споруди цеху НіОПСВ виконавця господарсько-побутові стічні води з концентраціями забруднень, що не перевищують показники, які приведені в додатку № 3 до договору; не допускати присутності в стічних водах забруднень, не передбачених у додатку № 3 до договору, а також перевищення гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що вказані в "Узагальненому переліку гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм"; не допускати скидів стічних вод, що перевищують 38400 куб.м на добу, але не більше 1 800 куб.м/год з врахуванням коефіцієнта нерівномірності 1,23; вчасно проводити розрахунки за надання послуг; утримувати в належному технічному та санітарному стані каналізаційні мережі, які обслуговує замовник.
		У пункті 9.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами договору своїх зобов`язань за ним.
		Відповідно до пункту 10.1 Договору додаються такі додатки: Додаток № 1 - Договірна вартість надання послуг; Додаток № 2 - Орієнтовний обсяг надання послуг на період з 01.07.2021 по 31.12.2021; Додаток № 3 - Показники гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах; Додаток № 4 - Акт розмежування балансової приналежності і експлуатаційної відповідальності мереж водовідведення між цехом НіОПСВ Товариства та Підприємством.
		У Додатку № 1 до Договору зазначено, що договірна вартість надання послуг (очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення) передбачено: кількість 2 313,487 тис.куб.м; ціна за 1 000 куб.м без ПДВ: 2 560,00 грн; загальна вартість без ПДВ: 5 922 526,72 грн, загальна вартість з ПДВ:                                 7 107 032,06 грн (а.с.11).
		Додатком № 2 визначено помісячний орієнтовний обсяг послуг з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення) у період липень-грудень 2021 року: липень 2021 - 449,751 тис.куб.м; серпень 2021 - 356,204 тис.куб.м; вересень 2021 - 369,678 тис.куб.м; жовтень 2021 - 439,037 тис.куб.м; листопад 2021 - 360,250 тис.куб.м; грудень 2021 - 338,567 тис.куб.м (а.с. 11 на звороті).
		Додатковою угодою № 1 від 31.12.2021 до Договору сторони виклали у новій редакції пункти 1.2, 2.2, 9.1 Договору та Додатки № 1, № 2.
		Так, у новій редакції:
		- пункт 1.2 Договору передбачає, що орієнтовний обсяг надання послуг (додаток № 2 до Договору) у період з 01.07.2021 по 31.12.2021 складає: очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення) - 648,267 тис.куб.м. Орієнтовний обсяг надання послуг (додаток № 2 до Договору) у період з 01.01.2022 по 31.12.2022 складає: очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення) - 4 465,850 тис. куб.м;
		- пунктом 2.2 договору передбачено, що загальна орієнтовна договірна вартість (додаток № 1 до Договору) 2020-2021 років, виходячи з орієнтовного обсягу послуг у період з 01.07.2021 по 31.12.2021 та орієнтовного обсягу надання послуг у період з 01.01.2022 по 31.12.2022, встановленого пунктом 1.2 Договору, становить                 13 092  139,52 грн без ПДВ та 15    710 567,42 грн з ПДВ;
		- пункт 9.1 Договору передбачає, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами договору своїх зобов`язань за ним;
		- за змістом Додатку № 1 до Договору договірна вартість послуг очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення): на 2021 рік - кількість 648,267 тис.куб.м, ціна 2 560,00 грн без ПДВ за 1 000 куб.м, загальна вартість 1 659 563,52 грн без ПДВ, 1    991 476,22 грн з ПДВ; на 2022 рік - кількість       4 465,85 тис.куб.м, ціна 2 560,00 грн без ПДВ за 1 000 куб.м, загальна вартість               11 432 576,00 грн без ПДВ, 13    719 091,20 грн з ПДВ;
		- у Додатку № 2 до Договору (визначено помісячний орієнтовний обсяг надання послуг на період з 01.07.2021 по 31.12.2022, зокрема: листопад 2021 - 309,700 тис.куб.м; грудень 2021 - 308,567 тис.куб.м; січень 2022 - 358,750 тис.куб.м; лютий 2022 - 358,550 тис.куб.м; березень 2022 - 449,250 тис.куб.м; квітень 2022 - 348,350 тис.куб.м; травень 2022 - 389,300 тис.куб.м; червень 2022 - 342,050 тис.куб.м; липень 2022 - 306,650 тис.куб.м; серпень 2022 - 307,400 тис.куб.м; вересень 2022 - 389,100 тис.куб.м; жовтень 2022 - 333,450 тис.куб.м; листопад 2022 - 376,650 тис.куб.м; грудень 2022 - 506,650 тис.куб.м.
		Судами встановлено, що на виконання умов Договору (з наступними змінами та доповненнями), Товариством у листопаді 2021 року - червні 2022 року надано Підприємству послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення), у тому числі на ст. Кропивник, про що щомісячно складались акти на надання послуг з очищення стічних вод.
		В актах на надання послуг з очищення стічних вод відображено, зокрема, кількість (од. виміру куб.м) очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення), які прийняв та очистив відповідач упродовж кожного місяця.
		Акти на надання послуг з очищення стічних вод за період з листопада 2021 року по червня 2022 року Підприємством підписав із зауваженнями щодо найменування послуг та їх кількості (од. виміру куб.м). 
		У своїх зауваженнях називає загальною кількістю прийнятих стічних вод на очищення та виділяє окремо: атмосферні (колекторно-дренажні води міської зливової каналізації) та господарсько-побутові стічні води (реалізація централізованого водовідведення Підприємством).
		На підтвердження зауважень до актів на надання послуг з очищення стічних вод, Підприємство надало: розрахунок об`єму колекторно-дренажних стоків у період листопад 2021 року - червень 2022 року; розрахунок планового середньорічного об`єму стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів і неорганізовано потрапляє в мережі централізованої системи водовідведення міста Калуша; розрахунки планового об`єму стічних вод, що утворюється внаслідок випадання атмосферних опадів і неорганізовано потрапляє в мережі централізованої системи водовідведення міста Калуша, які складені помісячно за період листопад 2021 року - червень 2022 року; розрахунки кількості спожитої води і стоків підприємствами та населенням міста Калуша, складені помісячно за період листопад 2021 року - червень 2022 року; розрахунок вартості послуги з очищення реалізованих господарсько-побутових стічних вод Підприємством за період листопад 2021 року - червень 2022 року.
		Також, згідно зі звітом про використання води за 2021 рік (форма № 2ТП-водгосп (річна) Підприємство у 2021 році відвело зворотні (стічні) води об`ємом 253,7 тис.куб.м. Приймач - зворотніх (стічних) та інших вод - Товариство. Об`єм зворотної (стічної) води, що врахований засобами вимірювальної техніки на спорудах кінцевої очистки - 734,2 тис.куб.м.
		Судами встановлено, що Технологічним регламентом експлуатації системи водопостачання та водовідведення, затвердженим директором Підприємства 01.11.2021 та погодженим начальником головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (розділ Технологічний регламент експлуатації системи водовідведення м. Калуш), передбачено, що система водовідведення міста Калуша є загальносплавною. Для відведення стоків на споруди біологічної очистки Товариства працює 7 одиниць каналізаційних насосних станцій. При цьому, через складний рельєф загальна частина міських стоків проходить наступний етап: КНС №1 - КНС №3 - споруди біологічної очистки.
		Ухвалюючи оскаржувані рішення суди виходили з того, що відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
		Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що вода стічна - це вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар`єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів; водокористування - це використання вод (водних об`єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об`єктів).
		Відповідно до статті 42 Водного кодексу України вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, які не мають власних водозабірних споруд, отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води у системи таких первинних водокористувачів на підставі договору про водопостачання (поставку води) та/або про водовідведення без отримання дозволу на спеціальне водокористування. Вторинні водокористувачі здійснюють скидання стічних вод у водні об`єкти на підставі дозволів на спеціальне водокористування.
		Згідно із статті 44 Водного кодексу України, зокрема, водокористувачі зобов`язані використовувати ефективні сучасні технічні засоби і технології для утримання своєї території в належному стані, а також здійснювати заходи щодо запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з неї. 
		Частинами першою, другою статті 70 Водного кодексу України передбачено скидання стічних вод у водні об`єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Водокористувачі зобов`язані здійснювати заходи щодо запобігання скиданню стічних вод чи його припинення, якщо вони: перевищують гранично допустимі скиди токсичних речовин та містять збудників інфекційних захворювань; за обсягом скидання забруднюючих речовин перевищують гранично допустимі нормативи; є кубовими залишками, шламами, що утворюються в результаті їх очищення і знезараження..
		Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" водовідведення - це діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод; підприємство централізованого водовідведення - це суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів/систем централізованого водовідведення; система централізованого водовідведення - це сукупність технічних засобів, включаючи мережі, споруди, устаткування (пристрої), для централізованого відведення та очищення стічних вод, що пов`язані єдиним технологічним процесом.
		Згідно з частиною першою статті 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" істотними умовами договору про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення є: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов`язки сторін договору; відповідальність сторін договору.
		Порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України визначений Правилами № 190.
		Пунктом 6 розділу ІІ Правил № 190 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не допускається підключення зливової (дощової) каналізації до систем централізованого водовідведення, якщо вона не є загальносплавною. Води, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду), повинні очищуватися на окремих очисних спорудах. Скидання стічних вод до зливової (дощової) системи водовідведення не допускається.
		Відповідно до пунктів 1, 5 розділу V Правил № 190 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі, які приєднані або мають намір приєднатися до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, зобов`язані забезпечити наявність у них засобів вимірювальної техніки, за умови їх відповідності вимогам   Закону України   "Про метрологію та метрологічну діяльність" та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки (далі - вузли комерційного обліку). Споживачі, що мають власні водозабори і скидають стічні води до систем централізованого водовідведення, зобов`язані встановити комерційний прилад обліку стічних вод у місці приєднання мереж водовідведення споживача до мережі водовідведення виконавця послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення та надавати щомісячні дані щодо об`єму та показників якості стічних вод відповідно до умов договору.
		Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що при визначенні обсягів стічних вод, що утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів, і неорганізовано потрапляють в мережі централізованої системи водовідведення міста Калуша, Підприємство застосувало формули, передбачені Правилами № 190 (пункти 4.10-4.12) у редакції, яка станом на момент виникнення спірних правовідносин втратила чинність.
		Також судами встановлено, що ні Договором, ні нормативно-правовими актами, які регулюють правові відносини у сфері послуг водовідведення, не передбачено зменшення обсягів господарсько-побутових стічних вод, які передаються на очищення в очисні споруди, на поверхневі стічні води, які утворюються внаслідок випадання атмосферних опадів (дощу і танення снігу та льоду) і сніготанення та неорганізовано потрапляють до систем централізованого водовідведення виконавця комунальної послуги.
		Що ж до обсягів інших вод, які Підприємство у позовній заяві визначає водою, яка піднята на міських водозаборах з метою забезпечення транспортування господарсько-побутових стоків до очисних споруд, то судами встановлено, що у цей об`єм, згідно з розрахунком, Підприємство включає всі води, окрім об`ємів господарсько-побутових стоків, послуги водовідведення яких Підприємство надало своїм споживачам (реалізовані стічні води) та об`ємів дощово-талих вод. Разом дощово-талі води та іншу воду (яка піднята на міських водозаборах з метою забезпечення транспортування господарсько-побутових стоків) Підприємство визначає як колекторно-дренажними стоками.
		При цьому судами встановлено, що вказаний розрахунок не ґрунтується на жодних положеннях Договору чи законодавства, і здійснений Підприємством з метою оплати Товариству послуг очищення лише тих господарсько-побутових стоків, щодо водовідведення яких Підприємство надало послуги своїм споживачам, оскільки умовами укладеного сторонами Договору, нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність у сфері водовідведення, не передбачено зменшення обсягів господарсько-побутових стоків, які надійшли на очисні споруди, і воду, використану для транспортування та розведення густої маси господарсько-побутових стоків.
		Крім того судами встановлено, що у розділі 3 Договору сторони визначили порядок обліку стічних вод, а саме відповідно до приладів обліку замовника (Підприємства), а по ст. Кропивник - кількістю води питної, що надходить з мережі централізованого водопостачання, і такий облік послуг водовідведення (за приладами обліку) відповідає вимогам пункту 5 розділу V Правил № 190. 
		Згідно з Технологічним регламентом експлуатації системи водопостачання та водовідведення система водовідведення міста Калуша є загальносплавною, тому, як поверхневі стічні води (що утворились внаслідок випадання атмосферних опадів, танення снігу, льоду), так і чиста вода із водозаборів, яка однак використана для транспортування та розведення густої маси господарсько-побутових стоків на очисні споруди, змішується із іншими стічними водами, зокрема господарсько-побутовими стоками, послуги відведення яких Підприємство надає своїм споживачам. При змішуванні в межах однієї загальносплавної міської каналізації різних за походженням стічних вод, неможливе відокремлення окремо господарсько-побутових стоків, за водовідведення яких Підприємство нарахувало оплату своїм споживачам, від стічних вод іншого походження. 
		За умовами пункту 1.1 Договору Товариство взяло на себе зобов`язання надавати Підприємству послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод). 
		Отже, суди дійшли висновку, що сторони узгодили, що предметом Договору є централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод, тобто усіх стічних вод, які замовник передає на очищення виконавцю. 
		При цьому, зміст пункту 1.1 Договору не може тлумачитись окремо від інших положень Договору, зокрема розділу 3, який визначає порядок обліку кількості стічних вод, а також розділу 4 Договору щодо зобов`язань сторін дотримуватись гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах та нарахування додаткового тарифу (додаткової оплати) за таке перевищення.
		На виконання своїх договірних зобов`язань та вимог законодавства, що регулюють надання послуг централізованого водовідведення, Товариство зобов`язане здійснити очищення всіх стічних вод, які надійшли на його очисні споруди від Підприємства, незалежно від походження цих вод, а Підприємство зобов`язане оплатити послуги з очищення таких стічних вод, обсяг яких визначається згідно з розділом 3 Договору.
		З огляду на викладене, суди дійшли висновку про те, що Товариство з дотриманням умов Договору та Правил № 190 здійснює нарахування обсягів послуг очищення господарсько-побутових стічних вод (централізоване водовідведення в частині очищення стічних вод), відповідно до показників приладів обліку, а щодо ст. Кропивник - за кількістю води питної, що надходить з мережі централізованого водопостачання, а доводи Підприємства про зменшення нарахованих обсягів послуг на об`єми стічних вод, що утворились внаслідок випадання атмосферних опадів, танення снігу, льоду, та об`єми води, що використовується для транспортування господарсько-побутових стоків, зменшення їх гранично-допустимої концентрації, і необхідність нарахування плати лише за господарсько-побутові стоки, відведення яких Підприємство виконало для власних споживачів, не ґрунтуються на умовах укладеного Договору та положеннях законодавства, у зв`язку з чим відмовили у задоволенні позовних вимог. 
		Враховуючи викладене та порівнюючи зміст правовідносин (права й обов`язки сторін спору) згідно з відповідним правовим регулюванням, Суд дійшов висновку, що правовідносини у таких справах не є подібними.
		Що ж до визначення подібності правовідносин у справах, то Верховний Суд враховує правову позицію, викладену в мотивувальній частині постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19. 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі                             № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
		Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
		Також як підставу для подання касаційної скарги Підприємство визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 19, 30 Порядку у подібних правовідносинах.
		При цьому, із змісту оскаржуваних рішень вбачається, що спірним питанням у даній справі є визначення обсягів (об`єму) господарсько-побутових стічних вод, які передаються Підприємством на очищення в очисні споруди Товариства, а не порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, зокрема: які витрати включаються до складу планованої виробничої собівартості централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (пункт 19 Порядку); порядок здійснення розрахунків тарифів на централізоване водовідведення (пункт 30 Порядку), щодо застосування, яких, на думку Підприємства, у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду, тобто питання, яке досліджувалось та обставини, які встановлювались судами під час розгляду даної справи, стосувались саме визначення правомірності зазначення Товариством в актах на надання послуг об`єму стічних вод, а не формування тарифів на централізоване водовідведення. Таким чином, судами не застосовувались при розгляді даної справи положення пунктів 19, 30 Порядку, оскільки вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносинах у даній справі.
		Водночас відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 
		Крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
		Зі змісту вказаної норми убачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. 
		Наведені ж у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. 
		Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.
		До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).
		Таким чином, скаржником не доведено необхідності у формуванні висновку Верховного Суду щодо застосування наведених ним норм права у спірних правовідносинах. 
		Водночас касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
		При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено), покладається на скаржника.
		Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Підприємства, відкритого на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Підприємства в частині оскарження постанови апеляційного суду з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, та вважає за можливе залишити оскаржувану постанову без змін, з урахуванням мотивів викладених у даній постанові.
		У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги Підприємства та залишає оскаржувані судові рішення без змін, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		Керуючись статтею 129, пунктом 5 частини першої статті 296, статтями 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційне провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі                                № 909/573/22, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити. 
		 
		2. Касаційну скаргу в частині оскарження комунальним підприємством "Калуська енергетична компанія" Калуської міської ради рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022 та постанови Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 909/573/22 з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 у справі № 909/573/22  - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя                                                                                                              І. Булгакова
		Суддя                                                                                                              І. Колос
		Суддя                                                                                                             Т. Малашенкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...