Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/18918/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2023.
Дата набрання законної сили: 16.08.2023
Номер судового провадження: 61-8478ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала
		 
		16 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/18918/22
		провадження № 61-8478св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Фаловської І. М., 
		суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради», 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» (далі - КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня»), третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що на підставі наказу від 11 червня 2020 року № 73-К він працював з 13 червня 2020 року на посаді лікаря ортопеда-травматолога дитячого травмпункту на 0,5 ставки за сумісництвом. Наказом відповідача від 01 серпня 2022 року № 79/К його було звільнено із вказаної посади у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки трудове законодавство не містить норм щодо звільнення з роботи за сумісництвом у зв`язку з прийняттям на цю роботу працівника, який не є сумісником. При ознайомленні із спірним наказом він вказав на відсутність у ньому посилання на підстави звільнення, встановлені нормами трудового законодавства. При цьому 01 серпня 2022 року КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» видало наказ № 80/К «Про внесення змін до наказу від 01 серпня 2022 року № 79/К «Про припинення трудового договору» нібито з метою виправлення технічних описок (мимовільних помилок), допущених при складанні наказу № 79/К, а насправді роботодавцем було змістовно доповнено наказ № 79/К шляхом додавання констатуючої частини. Відповідач не є державним підприємством, оскільки після 1991 року лікарня була віднесена до об`єктів комунальної власності Вінницької обласної ради, а в подальшому - перетворена в КНП. Роботодавець звільнив його з посади як лікаря і прийняв на роботу лікаря-стажиста ОСОБА_3 , який має нижчу кваліфікацію, чим фактично порушив покладений на нього Статутом обов`язок забезпечувати підприємство більш кваліфікованими працівниками з метою підвищення якості послуг, що надаються. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним і скасувати наказ від 01 серпня 2022 року № 79/К про звільнення його з роботи; поновити його на посаді 0,5 ставки лікаря ортопеда-травматолога дитячого травмпункту в КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня»; стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 серпня 2022 року до дня ухвалення судового рішення про поновлення його на роботі.
		 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2023 року у складі судді Жмудя О. О.позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» від 01 серпня 2022 року № 79/К про звільнення   ОСОБА_1 з 0,5 посади лікаря ортопеда-травматолога дитячого травмпункту. Поновлено ОСОБА_1 на 0,5 посади лікаря ортопеда-травматолога дитячого травмпункту КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» з 02 серпня 2022 року. Стягнуто з КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 серпня 2022 року по 15 лютого 2023 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. 
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не містить такої підстави звільнення як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником. Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» скасовано норму абзацу 4 частини першої статті 43-1 КЗпП України, що передбачала можливість звільнення без згоди виборного органу первинної профспілкової організації сумісників у зв`язку з прийняттям працівників, які не є сумісниками. Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі - Положення № 43), пунктом 8 якого відповідач керувався при звільненні позивача, не може застосовуватися у спірних правовідносин, оскільки поширюється лише на державні підприємства, установи і організації, тоді як КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» входить до об`єктів комунальної власності обласної ради.Оскаржуваним наказом роботодавець звільнив з роботи ОСОБА_1 як лікаря, а прийняв на роботу ОСОБА_3 - лікаря-стажиста, який має нижчу кваліфікацію, чим порушив покладений на нього обов`язок забезпечувати підприємство більш кваліфікованими працівниками з метою підвищення якості послуг, що надаються. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав позивача шляхом скасування оскаржуваного наказу, поновлення його на роботі та стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного.
		 
		Постановою Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2023 року скасовано і ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог. Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 не є членом профспілкової організації та не обирався до профспілкових органів, а відповідач як комунальне підприємство отримує фінансування з обласного бюджету. Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням № 43. Зазначені нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, а отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету. Такий правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 640/569/17 (провадження № 61-6529св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 592/11917/17 (провадження № 61-37556св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 607/13528/18 (провадження № 61-12081св19), від 16 березня 2020 року у справі № 415/6914/17 (провадження № 61-38121св18). Місцевий суд неправильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку, що Положення № 43 поширюється лише на державні підприємства, установи і організації, до яких відповідач у справі не належить. З оскаржуваного наказу вбачається, що в ньому підставою для звільнення ОСОБА_1 зазначено: «у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником», і саме такі обставини пов`язані із звільненням позивача, який працює за зовнішнім сумісництвом на 0,5 посади. В наказі № 80/К підставою вказана така ж причина - «у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником», лише доповнено наказ № 79/К посиланням на норми права, передбачені трудовим законодавством, які регулюють таку причину звільнення, - стаття 7 КЗпП України та пункт 8 Положення № 43. Вказане формулювання причин звільнення відповідає вимогам законодавства про працю, чинного на день звільнення позивача. Таким чином, при звільненні позивача з роботи за сумісництвом у зв`язку з прийняттям на цю посаду іншого працівника на постійне місце роботи роботодавцем дотримано норми трудового законодавства. Оскільки основна вимога про поновлення на роботі не підлягає задоволенню, то відсутні правові підстави для задоволення похідної від неї вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи. 
		 
		У квітні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2023 року залишити в силі. 
		 
		На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченоїпунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказав, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 757/42264/16-ц, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення № 43 стосуються й комунальних підприємств, оскільки вказані нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на державні підприємства, установи і організації, до яких КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» не належать. Фінансування відповідача здійснюється за рахунок Національної служби здоров`я України, а не з місцевого бюджету, тому за своїми сутнісними ознаками КНП не є бюджетною установою в розумінні Бюджетного та Господарського кодексів України. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання відповідачем фінансування з обласного бюджету. 
		 
		В липні 2023 року КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області. 
		 
		05 липня 2023 року справа № 127/18918/22 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Позиція Верховного Суду. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати. 
		 
		Частиною першою статті 404 ЦПК України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленій постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 757/42264/16-ц (провадження № 61-48382св18), з огляду на таке. 
		 
		Судами встановлено, що наказом директора КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_2 від 11 червня 2020 року № 73-К ОСОБА_1 прийнято з 13 червня 2020 року на 0,5 посади лікаря ортопеда-травматолога дитячого травматологічного пункту, з умовами роботи - за сумісництвом.
		 
		Наказом директора КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_2 від 29 липня 2022 року № 75/К ОСОБА_3 прийнято з 01 серпня 2022 року на 0,5 посади лікаря-стажиста з дитячої ортопедії і травматології травматологічного пункту, 0,25 посади лікаря-стажиста з дитячої ортопедії і травматології та 0,25 посади лікаря-стажиста з дитячої ортопедії і травматології на час служби в Збройних Силах України ОСОБА_4 , з умовами роботи - основна.
		 
		Наказом директора КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_2 від 01 серпня 2022 року № 79/К звільнено ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року, який працює за зовнішнім сумісництвом на 0,5 посади лікаря ортопеда-травматолога дитячого травматологічного пункту, у зв`язку з прийняттям працівника, який не є сумісником. 
		 
		Копію вказаного наказу ОСОБА_1 отримав 01 серпня 2022 року, зазначивши: «З наказом не згоден, оскільки відсутнє посилання на підстави звільнення, встановлені нормами чинного трудового законодавства (зокрема КЗпП України)».
		 
		В наказідиректора КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» ОСОБА_2 від 01 серпня 2022 року № 80/К «Про внесення змін до наказу від 01 серпня 2022 року № 79/К «Про припинення трудового договору» вказано, що з метою усунення технічної описки, допущеної при складанні наказу від 01 серпня 2022 року № 79/К, констатуючу частину наказу № 79/К викладено в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , який працює за зовнішнім сумісництвом на 0,5 посади лікаря ортопеда-травматолога дитячого травматологічного пункту, 01 серпня 2022 року у зв`язку із прийняттям працівника, який не є сумісником, на підставі статті 7 КЗпП України, пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43. Підстава: наказ «Про прийняття на роботу    ОСОБА_3 » від 29 липня 2022 року № 75/К».
		 
		Копію вказаного наказу відповідач надіслав ОСОБА_1 поштою, згідно з супровідним листом від 01 серпня 2022 року за вихідним № 01/1922, який позивач не отримав, у зв`язку з чим 15 вересня 2022 року він був повернутий до КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» за закінченням терміну зберігання. 
		 
		Цього ж дня, 15 вересня 2022 року, відповідач знову направив ОСОБА_1 копію наказу від 01 серпня 2022 року № 80/К, який позивач отримав 22 вересня 2022 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
		 
		ОСОБА_1 не є членом профспілки.
		 
		Довідкою про доходи від 01 серпня 2022 року № 47, виданою КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня», підтверджується, що  ОСОБА_1 працює в цій установі (форма працевлаштування - основна чи за сумісництвом - не зазначена), займає посаду лікаря травматолога, його загальна сума доходу за період з лютого по липень 2022 року, без врахування аліментів, становить 52 059,10 грн, у тому числі, нараховано заробітної плати за червень 2022 року - 10 538,28 грн, за липень 2022 року - 10 563,91 грн.
		 
		Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» є юридичною особою - комунальним підприємством, його керівником значиться ОСОБА_2 . 
		 
		Пунктом 1.3 Статуту КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня», затвердженого рішенням 11 сесії Вінницької обласної ради 8 скликання від 30 липня 2021 року № 188, передбачено, що відповідно до пункту 10 розділу V«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підприємство є об`єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює Вінницька обласна рада (орган управління майном, засновник). Власником підприємства є територіальні громади сіл, селищ, міст Вінницької області в особі Вінницької обласної ради. Підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне Вінницькій обласній раді.
		 
		Згідно з розділом 7 згаданого Статуту майно підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому органом управління майном, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства (пункт 7.1). Майно підприємства є спільною власність територіальних громад сіл, селищ, міст області і закріплюється за ним на праві оперативного управління (пункт 7.2). Джерелами формування майна є: грошові та матеріальні внески органу управління майном; доходи, одержані від реалізації послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, набуте у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України (пункт 7.6).
		 
		Відповіддю Національної служби здоров`я України, наданою на запит сторони позивача, підтверджується, що кошти, отримані надавачем за договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій від НСЗУ за надані медичні послуги, для такого надавача не є бюджетними; заклади охорони здоров`я у формі комунальних некомерційних підприємств, які уклали договір про медичне обслуговування населення, та отримують від НСЗУ оплату за надані медичні послуги, не є бюджетними установами; між НСЗУ та КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» у 2022 році укладено три договори про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій; станом на 15 вересня 2022 року НСЗУ здійснено оплату КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» на загальну суму 121 948 313,60 грн.
		 
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. 
		 
		Частинами першою та другою статті 235 КЗпП України встановлено, що в разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		 
		Відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 43-1 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадку звільнення з суміщуваної роботи у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, а також у зв`язку з обмеженнями на роботу за сумісництвом, передбаченими законодавством.
		 
		Звільнення сумісників у зв`язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником, провадиться відповідно до статті 7 КЗпП України, яка встановлює, що для деяких категорій працівників за певних умов можуть застосовуватися додаткові, крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу, підстави для припинення трудового договору. 
		 
		Робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом.
		 
		Згідно з пунктом 8 Положення № 43 звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги. 
		 
		В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 607/13528/18 (провадження № 61-12081св19) вказано, що робота за сумісництвом регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положенням № 43, яким визначені додаткові підстави для звільнення з роботи за сумісництвом. Вказані нормативно-правові акти регулюють питання роботи на умовах сумісництва в установах, організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів, отже, їх дія поширюється на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету. КП «Тернопільський міський лікувально-діагностичний центр» є комунальним підприємством. Згідно з пунктом 8 Положення № 43, звільнення з роботи за сумісництвом провадиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги. Наведена норма права прямо передбачає таку підставу звільнення сумісника як прийняття на роботу працівника, який не є сумісником.
		 
		Судова практика щодо поширення дії постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення № 43 на комунальні заклади, утворені органом місцевого самоврядування, та комунальні установи, організації, що фінансуються з бюджету, підтримується Верховним Судом в постановах від 23 квітня 2018 року у справі № 640/569/17 (провадження № 61-6529св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 592/11917/17 (провадження № 61-37556св18), від 16 березня 2020 року у справі № 415/6914/17 (провадження № 61-38121св18), на які послався суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. 
		 
		Однак в наведеній нижче постанові Верховного Суду, на яку міститься посилання в касаційній скарзі, викладені інші (протилежні) за змістом висновки щодо застосування вищезазначених нормативно-правових актів.
		 
		Так, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 757/42264/16-ц (провадження № 61-48382св18) вказано, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався Положенням № 43, відповідно до пункту 8 якого звільнення з роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ й організацій проводиться з підстав, передбачених законодавством, а також у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв`язку з особливими умовами та режимом праці без виплати вихідної допомоги. Посилання КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району міста Києва на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» стосується й комунальних підприємств, безпідставні, оскільки зазначена постанова поширюється на роботу за сумісництвом працівників лише державних підприємств, установ і організацій. Тобто, вказані нормативно-правові акти поширюють свою дію лише на державні підприємства, установи і організації, яким відповідач у справі, тобто КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Печерського району міста Києва, не є.
		 
		За своїм змістом наведене твердження є правовим висновком Верховного Суду, який відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суди зобов`язані враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
		 
		Як зазначено вище, в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду в цій справі, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 послався на вказаний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 757/42264/16-ц (провадження № 61-48382св18).
		 
		На думку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, яка переглядає цю справу, таке тлумачення постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення № 43 щодо їх поширення на роботу за сумісництвом працівників лише державних підприємств, установ і організацій не відповідає змісту вказаних нормативно-правових актів і суперечить вищенаведеним правовим висновкам щодо їх застосування, викладеним в постановах Верховного Суду від 23 квітня 2018 року у справі № 640/569/17 (провадження № 61-6529св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 592/11917/17 (провадження № 61-37556св18), від 12 лютого 2020 року у справі № 607/13528/18 (провадження № 61-12081св19), від 16 березня 2020 року у справі № 415/6914/17 (провадження № 61-38121св18).
		 
		Тому без відступлення в установленому законом порядку від вказаного висновку неможливо ухвалити законне й обґрунтоване рішення в цій справі.
		 
		Таким чином, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування наведених нормативно-правових актів (постанови Кабінету Міністрів України від 03 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» та Положення № 43) у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 757/42264/16-ц (провадження № 61-48382св18), в порядку, встановленому частиною другою статті 403 ЦПК України, передавши справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Керуючись частиною другою статті 403, частиною четвертою статті 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Передати на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 03 травня 2023 року.
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийІ. М. Фаловська  Судді:В. М. Ігнатенко   С. О. Карпенко   В. В. Сердюк   В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...