Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 626/274/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за законом..
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2023.
Дата набрання законної сили: 17.08.2023
Номер судового провадження: 61-8694ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		17 серпня 2023 року
		м. Київ
		справа № 626/274/22
		провадження № 61-8694св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,
		представник відповідачів -ОСОБА_4 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Красноградського районного суду Харківської області у складі судді 
		Гусара П. І., від 16 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б., від 04 травня 2023 року і виходив з наступного.
		Короткий зміст позовних вимог
		1.                У січні 2022 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
		2.                Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 
		в м. Краснограді Харківської області помер її батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилась спадщина. 26 січня 2022 року вона звернулась до приватного нотаріуса Мошкової Н. О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій № 51/02-31 від 28 січня 2022 року, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що нею пропущений строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, у вище вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вже прийняли спадщину після 
		ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким вже видані свідоцтва про право на спадщину на належне їм спадкове майно. 
		3.                Позивачка стверджувала, що нею з об`єктивних та поважних причин було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_5 через карантинні обмеження, що діють на всій території України, та незадовільного стану її здоров`я, через який вона вимушена часто лікуватися.
		4.                Із урахуванням зазначеного позивачка просила позов задовольнити, визначити для неї додатковий строк у 60 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 .
		5.                Заочним рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 18 травня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1  задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк у 60 днів з моменту набрання судовим рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 . Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 
		6.                Ухвалою Красноградського районного суду Харківської області 
		від 01 вересня 2022 року заочне рішення Красноградського районного суду Харківської області від 18 травня 2022 року скасовано, справу призначено до судового розгляду.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		7.                Рішенням Красноградського районного суду Харківської області 
		від 16 листопада 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
		8.                Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що перебування на амбулаторному лікуванні, не може розцінюватися як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини. Суд першої інстанції встановив, що позивачка після стаціонарного лікування в період з 14 липня 2021 року по 18 липня 2021 року і з 13 жовтня 2021 року по 23 жовтня 
		2021 року мала можливість своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак цього не зробила. Позивачка не довела, що була позбавлена можливості звернутися із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		9.                Постановою Харківського апеляційного суду від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу  ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красноградського районного суду Харківської області від 16 листопада 
		2022 року - без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		10.            Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних та об`єктивних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не надала доказів, які б підтверджували об`єктивні, непереборні та істотні труднощі, що стали їй на заваді тому, щоб вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		11.            05 червня 2023 року ОСОБА_1  звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Красноградського районного суду Харківської області від 16 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду від 04 травня 2023 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		12.            Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України 
		від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року 
		у справі №6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, 
		від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, та у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, 
		від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 30 липня 2020 року у справі № 172/888/18, від 20 вересня 2021 року у справі № 206/3473/20, 
		від 12 жовтня 2021 рокуу справі № 953/8112/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		13.            На думку заявниці, суди дійшли неправильного висновку про відмову у задоволенні її позовних вимог, оскільки у відповідності до листа Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року у справі 
		№ 1534.19.5/32-20 «Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину» рекомендовано державним нотаріусам та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії. У зв`язку із необхідністю дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню та поширенню коронавірусної хвороби їй було створено перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
		14.            Доводи касаційної скарги зводяться до того, що обставини, які стали причиною пропуску строку для прийняття спадщини, не залежали від волі позивачки.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		15.            У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилається на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими, такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, прийнятими в межах заявлених вимог, а доводи касаційної інстанції є безпідставними. Відповідачі вказують, що карантинні обмеження діяли на всій території України для всього кола спадкоємців. Позивачкою не доведено обставин, які б перешкоджали вчасно подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		16.            Батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був 
		ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
		17.            Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища 
		від 06 лютого 2015 року, 12 лютого 2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кегичівського районного управління юстиції Харківської області між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 посвідчено шлюб, актовий запис № 89. При реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1 .
		18.             ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Краснограді Харківської області помер батько позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
		19.            26 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Мошкової Н. О. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька.
		20.            Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 28 січня 
		2022 року № 51/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_5 , померлого 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 1/3 частку у праві власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з пропуском строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. В постанові нотаріуса зазначено, що спадкоємцям, які прийняли спадщину, вже видані свідоцтва про право на спадщину.
		21.            Відповідно до довідок комунального некомерційного підприємства «Красноградська центральна районна лікарня» ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 18 січня 2021 року по 01 липня 2021 року.
		22.            Відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого 
		КНП «Красноградська ЦРЛ» ОСОБА_1 в період з 01 липня 2021 року по 
		13 липня 2021 року та в період з 13 жовтня 2021 року по 23 жовтня 
		2021 року перебувала на стаціонарному лікуванні. 
		Позиція Верховного Суду
		23.            Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		24.            Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених                       у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		25.            Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		26.            Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		27.            Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою вказаної статті.
		28.            Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
		29.            Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		30.            За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		31.            Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
		32.            Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		33.            Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї. 
		34.            Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. 
		35.            Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. 
		36.            Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.
		37.            Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).
		38.            Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		39.            За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		40.            Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними. 
		41.            Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
		42.            Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		43.            Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
		44.            Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
		45.            Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах 
		від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року 
		у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 
		2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі 
		№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18.
		46.            За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		47.            У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		48.            Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог,  оскільки позивачка не довела існування об`єктивних та нездоланних перешкод для прийняття нею спадщини після смерті батька.
		49.            При вирішенні спору судами враховано та надано належну оцінку перебуванню ОСОБА_1 на амбулаторному лікуванні з 18 січня 2021 року по 01 липня 2021 року та на стаціонарному лікуванні у період з 01 липня 
		2021 року по 13 липня 2021 року і з 13 жовтня 2021 року по 23 жовтня 
		2021 року. Суди об`єктивно виходили із того, що перебування на амбулаторному лікуванні не може розцінюватися як поважна причина пропуску для прийняття спадщини. Окрім зазначеного, позивачка після стаціонарного лікування мала можливість своєчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак цього не зробила, проживаючи із спадкодавцем в одному населеному         пункті - м. Краснограді Харківської області.
		50.            У постанові від 13 квітня 2022 року у справі № 373/118/20 (провадження № 61-20156св21) Верховний Суд дійшов висновку, що нетривале перебування позивача на амбулаторному, а не стаціонарному лікуванні не є у розумінні частини третьої статті 1272 ЦК України тими перешкодами, які унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини як за місцем знаходження спірного майна, так і за місцем свого проживання. Отже, у позивача не було об`єктивних, непереборних, істотних труднощів подати заяву про прийняття спадщини у встановлений законом строк, у зв`язку з чим Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення та ухвалив нове про відмову в задоволенні позову.
		51.            У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі 
		№ 148/2003/20 (провадження № 61-404св22) зазначено, що позивач посилався на такі причини пропуску шестимісячного строку звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини: хвороба; постійне проживання за кордоном у Федеративній Республіці Німеччині; наявність встановлених жорстких карантинних обмежень, в результаті чого установи та організації у цій країні не працювали. Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені обставини не є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Під час шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини, позивач перебував на лікарняному 30 календарних днів та 10 календарних днів. Тож суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не був позбавлений можливості в інший час протягом зазначеного шестимісячного строку надіслати поштою до нотаріальної контори заяву (повідомлення, телеграму) про прийняття спадщини чи подати відповідну заяву або надіслати її консулу. Доказів того, що позивач за станом здоров`я фізично не міг цього зробити до суду не надано.
		52.            У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 153/3/16-ц (провадження № 61-6815св18) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій. Позивач не зазначив, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв`язку.
		53.            Із урахуванням викладених висновків Верховного Суду та встановлених у цій справі обставин, доводи заявниці про те, що у зв`язку із необхідністю дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню та поширенню коронавірусної хвороби їй було створено перешкоди своєчасно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті батька, є безпідставними. Позивачка не була позбавлена можливості протягом шестимісячного строку після смерті батька подати заяву про прийняття спадщини прийняття за місцем відкриття спадщини (в межах одного населеного пункту) засобами поштового зв`язку, або ж іншими доступними засобами. 
		54.            Доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій та значною мірою зводяться до переоцінки доказів.
		55.            Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		56.            Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій. 
		57.            Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.
		58.            Висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду України та Верховного Суду, на які послалася заявниця у касаційній скарзі.
		59.            Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		60.            Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.                Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2.                Рішення Красноградського районного суду Харківської області 
		від 16 листопада 2022 року та постанову Харківського апеляційного суду 
		від 04 травня 2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:Є. В. Синельников    О. М. Осіян    В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...