Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 489/7481/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 17.08.2023. Зареєстровано: 20.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2023.
Дата набрання законної сили: 05.12.2023 (частково)
Результат оскарження 05.12.2023 Миколаївський апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/489/355/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		14.08.2023 
		Справа №489/7481/21
		Провадження №2/489/355/23
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 серпня 2023 року                                 м. Миколаїв
		Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
		головуючого  судді Рум`янцевої Н.О.,
		із секретарем судового засідання  Назаровою С.Д.,
		за участю: позивача  ОСОБА_1 , представника позивача  ОСОБА_2 , представника відповідача  ОСОБА_3 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіксованої служби у Миколаївської області, Прокуратури Миколаївської області, Центрального районного суду м. Миколаєва, Державної Казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду
		встановив.
		Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив: стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 3948750,00 грн. на відшкодування майнової шкоди (інфляційних втрат), заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 209960,00 доларів США на відшкодування майнової шкоди (упущеної вигоди), заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду; стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2000000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду та судові витрати. Мотивуючи свої вимоги тим, що 21 грудня 2019 року Центральним районним судом м. Миколаєва по справі № 490/12513/14к ухвалено вирок, який залишено в силі ухвалою Миколаївського апеляційного суду та постановою Касаційного кримінального суду, яким ОСОБА_1 визнано невинним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за відсутності в його діях складу злочину. Позов прокурора про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області, збитків у розмірі 5 708978 грн., залишено без розгляду. Арешт, накладений ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 07.03.2014 на автомобіль Porshe Cayenne, на житловий будинок та нежитлові приміщення, скасовано після набрання вироком законної сили. Арешт, накладений ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 03.02.2014 на майно, що було вилучено в ході обшуку АДРЕСА_1 , скасовано після набрання вироком законної сили. Речові докази  грошові кошти в сумі 2250000,00 грн., 534250 доларів США, 205 Євро передані до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області повернуто ОСОБА_1 . Таким чином, з резолютивної частини вироку слідує, що він був незаконно та безпідставно притягнутий до кримінальної відповідальності, обмежений у здійсненні права власності на належне йому нерухоме та рухоме майно, в тому числі і грошові кошти. Це відбувалося на протязі з січня 2014 року по січень 2021 року включно. Незаконними рішеннями, діями відповідачів, 1 та 2, та бездіяльність у вигляді безпідставного затягування судового розгляду справи відповідача 3, призвело до того, що йому завдана значна матеріальна та моральна шкода. З 30 січня 2014 року по 18.02.2021 він був обмежений у праві власності на грошові кошти, тобто не міг володіти та користуватися ними. За цей час ці кошти значно знецінилися та втратили купівельну спроможність, що завдано йому значної матеріальної шкоди (інфляційні втрати). В кінці січня 2014 року він вів перемовини з ПАТ «банк Київська Русь» та МФ АТ «Брокбізнесбанк» щодо розміщення на депозит грошових коштів в сумі 534250 доларів США з метою отримання доходу у вигляді відсотків від суми депозиту, проте, накладення арешту ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва, все змінило. Під час досудового слідства він зазнав суттєвої моральної шкоди, оскільки слідчий навмисно розголосив деякі матеріали кримінального провадження, що складало таємницю слідства. Перебуваючи 7 років у стані особи, яка суттєво обмежена у праві користування та розпорядження належним йому майном, на яке безпідставно та незаконно накладено арешт відповідачами 1-3, усвідомлюючи, що всі ці обмеження  результат сфальшованої кримінальної справи, він та його родини зазнали значних матеріальних труднощів, у тому числі враховуючи неможливість працювати за його професійними навичками та необхідність втрачати значні кошти щомісяця на лікування. 
		Від представника Миколаївської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого частково визнає позовні вимоги, заперечує проти стягнення на користь позивача моральної шкоди. Вказує, що позивач не наводить жодних доказів на підтвердження своїх доводів, позовна заява не містить жодних доводів чим саме підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи діями (бездіяльністю) вони заподіянні, чим позивач керувався при оцінюванні в матеріальній формі заподіяної йому шкоди. Позивач в обґрунтування позову послався на те, що моральна шкода була спричинена йому внаслідок незаконного перебуванні під слідством, окрім загальних негативних душевних хвилювань особи, яка перебуває під кримінальним переслідуванням, останній обґрунтовує погіршенням здоров`я та приниженням честі, гідності та ділової репутації. Водночас, доводи про те, що внаслідок незаконного перебування під слідством погіршився стан здоров`я позивача є недоведеними, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які медичні висновки на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням стану здоров`я позивача та діями працівників правоохоронних органів у розумінні ЦПК України відсутні. ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 04.03.2014 по 12.01.2021, що складає 82 місяці 8 днів. Щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 3948750,00 грн. інфляційних втрат та 209960 доларів США упущеної вигоди у вигляді не отриманих відсотків за розміщення в депозит до банківських установ слід зазначити наступне. Штрафні санкції у вигляді інфляційних витрат зобов`язуються лише до договірних відносинах щодо порушення грошових зобов`язань. В деліктних правовідносинах відшкодування шкоди є компенсацією за заподіяння шкоди і не є грошовим зобов`язанням і відтак штрафні санкції до цих виплат застосовуватися не можуть. Що стосується вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача відшкодування не отриманих відсотків по грошовому вкладу, який він мав намір розмістити в банківській установі, то в цій частині позовні вимоги також є необґрунтованими та безпідставними. Законом передбачене відшкодування (повернення) громадянинові саме грошових вкладів і відсотків по них, а оскільки у позивача зі сторони органів досудового розслідування, прокуратури і суду в ході кримінального провадження вклади не вилучалися, відповідно не вилучалися і відсотки, а відтак в цій частині в задоволенні позову слід відмовити. Діючим законодавством не передбачено стягнення різниці доларового еквіваленту грошових коштів у національній валюті, на які накладено арешт, у зв`язку з коливанням курсу валют. 
		Від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 4050500 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Посилаючись на те, що з метою встановлення розміру, завданої майнової шкоди стосовно знецінення грошових коштів у сумі 2250000 грн. та розміру упущеної вигоди від невикористання грошових коштів в сумі 534250 доларів США шляхом проведення експертного дослідження, позивач звернувся до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз із заявою 29.11.2021 про проведення судово-економічної експертизи. Відповідно до висновку експерта № 21-6774 від 27.01.2022, сума майнової шкоди від знецінення вилучених коштів складає 4050500 грн., а в позові зазначено 3948750 грн. 
		Від представника Миколаївської обласної прокуратури надійшли заперечення проти заяви про збільшення позовних вимог, відповідно до яких просить відмовити у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог. Вказує, що Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі повернення коштів, вилучених у ході здійснення кримінального провадження, в якості заходу забезпечення зазначеного провадження. У деліктних правовідносинах, що регулюються главою 82 ЦК України, відшкодування шкоди є компенсацією за заподіяння шкоди і не є грошовим зобов`язанням, відтак штрафні санкції до цих виплат застосовуватися не можуть. Аналогічно діючим законодавством не передбачено обов`язку виплати різниці еквіваленту іноземної валюти, на яку накладено арешт, у національній грошовій одиниці, у зв`язку з коливанням курсу валют. Оскільки між позивачем та відповідачами не виникало договірних зобов`язань, а Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», норми КПК України не передбачають повернення інфляційних втрат за арешт коштів в рамках кримінального провадження, а тому, вважає, що позовні вимоги є безпідставними. 
		Ухвалою суду від 15.11.2021, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження. 
		Ухвалою суду від 13.10.2022, закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою суду від 13.10.2022, призначено судове засідання в режимі відео конференції.
		З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, судом встановленні наступні факти та відповідно правовідносини.
		30 січня 2014 року заступником начальника ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області Мартишко В.П. в присутності понятих, зокрема, ОСОБА_1 , проведено обшук банківських індивідуальних сейфів № 11 та № НОМЕР_1 , що знаходилися в приміщенні Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «Банк Київська Русь» за адресою: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 33-А та вилучено, зокрема, грошові кошти в гривневому та доларовому еквівалентах. 
		Постановою заступника начальника ВКР СУФР Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 31.01.2014р. визнано в якості речових доказів по кримінальному провадженню №32013160000000324 та долучено до матеріалів кримінального провадження грошові кошти в сумі 2250000грн., 534250 доларів США, 205 Евро, які були вилучені 30.01.2014р. в ході проведеного обшуку банківських індивідуальних сейфів №11,№12, які орендував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходяться в приміщеннях Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь».
		Судом встановлено, що ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.10.2014, Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ч.4 ст.358, ч.1 ст.366 КК України прийнято до провадження Центрального районного суду м. Миколаєва. Призначено кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду. 
		Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2019, ОСОБА_1 визнано невинним у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України, ч.1ст.366 КК України, ч.4 ст.358 КК України та виправдати на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину. 
		Позов прокурора до ОСОБА_1 про стягнення на користь держави в особі Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області збитків в розмірі 5 708 978грн., залишено без розгляду.
		Арешт накладений ухвалою Центрального суду м.Миколаєва від 07.03.2014р. на автомобіль PORSHE CAYENNE DIES(2011), двигун НОМЕР_2 , на житловий будинок АДРЕСА_2 , на нежитлові приміщення по АДРЕСА_3 , - скасувати після набрання вироком законної сили.
		Арешт накладений ухвалою Центрального суду м.Миколаєва від 03.02.2014р. на майно, що було вилучено в ході обшуку АДРЕСА_1 , скасувати після набрання вироком законної сили.
		Речові докази - грошові кошти в сумі 2250000грн., 534250 доларів США, 205 Євро передані до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області за квитанціями до прибуткового касового ордеру №8 від 31.01.2014р., прибуткового касового ордеру №1 від 11.02.2014р. повернути ОСОБА_1 .
		Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12.01.2021, вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2019 року відносно ОСОБА_1 , залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 29.09.2021, вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2019 року та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 12 січня 2021 року стосовно ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора  без задоволення.
		Постанова набрала законної сили 29.09.2021.
		З вироку суду від 21.12.2019 вбачається, що були досліджені письмові матеріали, зокрема:
		постанова заступника начальника ВКР СУФР Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 31.01.2014р. згідно якої визнано в якості речових доказів по кримінальному провадженню №32013160000000324 та долучено до матеріалів кримінального провадження грошові кошти в сумі 2250000грн., 534250 доларів США, 205 Евро, які були вилучені 30.01.2014р. в ході проведеного обшуку банківських індивідуальних сейфів №11,№ НОМЕР_1 , які орендував ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходяться в приміщеннях Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь». (том 36 а.с.53-54)
		постанова заступника начальника ВКР СУФР Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 31.01.2014р. згідно якої вилучені 30.01.2014р. в ході проведеного по кримінальному провадженню №32013160000000324 обшуку банківських індивідуальних сейфів №11,№12, які орендував ОСОБА_1 , що знаходяться в приміщеннях Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» грошові кошти в сумі 2250000грн. передано на внесення на депозит Головного управління Міндоходів у Миколаївській області. (том 36 а.с.44-45)
		квитанція до прибуткового касового ордеру №8 від 31.01.2014р. згідно якої ОСОБА_4 згідно постанови передав до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучені грошові кошти в сумі 2 250 000грн. (том 36 а.с.46)
		постанова заступника начальника ВКР СУФР Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 07.02.2014р. згідно якої вилучені 30.01.2014р. в ході проведеного по кримінальному провадженню №32013160000000324 обшуку банківських індивідуальних сейфів №11,№12, які орендував ОСОБА_1 , що знаходяться в приміщеннях Миколаївської регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» грошові кошти в сумі 534250 доларів США, 205 Евро передано на внесення на депозит Головного управління Міндоходів у Миколаївській області. (том 36 а.с.56-57)
		квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 11.02.2014р. згідно якої ОСОБА_4 згідно постанови від 07.02.2014р. передав до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучені грошові кошти в сумі 534250 доларів США. (том 36 а.с.58)
		квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 11.02.2014р. згідно якої ОСОБА_4 згідно постанови від 07.02.2014р. передав до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області вилучені грошові кошти в сумі 205 Евро. (том 36 а.с.59)
		Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Вироком суду встановлено, що з висновку експерта № 21-6774 за результатами проведення судово-економічної експертизи від 27.01.2022, вбачається, що проведеними дослідженнями наданих документів, встановлено, що знецінення національної грошової одиниці України (інфляційні втрати), а саме 2250000,00 грн., що були вилучені 30.01.2014 за протоколом обшуку, який проводився службовими особами ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області у ОСОБА_1 за період з 30.01.2014 по 18.02.2021, складає 4054500,00 грн. Проведеними дослідженнями наданих документів сума коштів (як пасивний дохід), яка була отримана ОСОБА_1 (з урахуванням належних податків та зборів) у разі розміщення суми в розмірі 534250 доларів США, що були вилучені 30.01.2014 за протоколом обшук, який проводився службовими особами ВКР СУФР ГУ Міндоходів у Миколаївській області у ОСОБА_1 на депозитних рахунках діючих банків України за період з 30.01.2014 по 17.02.2021, склала би 157283,57 доларів США. 
		Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
		Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Чинним законодавством України визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
		За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18)
		Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
		Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.
		Дії (бездіяльність) Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, прокуратури Миколаївської області, внаслідок яких було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).
		Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		За змістом статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Обов`язок уповноваженої службової особи забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, визначений частиною четвертою статті 168 КПК України.
		Порядком № 1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.
		Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		Вичерпний перелік випадків, за наявності яких виникає право на відшкодування такої шкоди визначений ст. 2 цього Закону, а саме: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 1-1) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 2) закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; 4) закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Ст. 3 цього Закону визначено, що у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються):
		1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
		2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт;
		3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;
		4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги;
		5) моральна шкода.
		Крім того, стягнення з боржника інфляційних витрат, а також три проценти річних від простроченої суми - регулюється статтею 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Оскільки між позивачем та відповідачами не виникало договірних зобов`язань, та ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», норми КПК України не передбачають повернення інфляційних втрат, тому у даній позовній вимозі слід відмовити.
		Щодо позовних вимог про відшкодування на користь позивача майнової шкоди (упущеної вигоди) у розмірі 209960 доларів США, суд приходить до наступного.
		Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі; втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Суд вважає, безпідставними вимоги позивача щодо стягнення упущеної вигоди, оскільки статтею 22 ЦК України визначено поняття збитків, яке поділяється на два види: реальні збитки і упущена вигода. Реальні збитки - це трати, яких особа зазнала в зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі. Упущена вигода - рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум.
		Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що вона могла і повинна була отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості отримання прибутку.
		З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини відповідачів й того, що позивач міг би реально одержати доходи за звичайних обставин, підстави для відшкодування таких збитків відсутні, а отже суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення упущеної вигоди на користь позивача.
		Щодо стягнення моральної шкоди на користь позивача у розмірі 2000000,00 грн, суд приходить до наступного.
		Позивач в своєму позові, зокрема, зазначає, що перебуваючи 7 років у стані особи, яка суттєво обмежена у праві користування та розпорядження належним йому майном, на яке безпідставно та незаконно накладено арешт відповідачами 1-3, усвідомлюючи, що всі ці обмеження  результат сфальшованої кримінальної справи, він та його родини зазнали значних матеріальних труднощів, у тому числі враховуючи неможливість працювати за його професійними навичками та необхідність втрачати значні кошти щомісяця на лікування. 
		Згідно виписок з медичної картки стаціонарного хворого № 4429 та № 1122, ОСОБА_1 має захворювання та перебував на стаціонарному лікуванні з 10.08.2018 по 23.08.2018 та з 18.02.2019 по 05.03.2019.
		Судом встановлено, що до Вищої ради правосуддя 02 травня 2019 року надійшла скарга адвоката Соколіта В.Д. на дії судді Центрального районного суду м. Миколаєва Чулупа О.С., а саме затягування, зокрема, розгляду справи № 490/12513/14к за обвинуваченням ОСОБА_1 . 
		Рішенням Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 3242/3дп/15-20 від 25.11.2020, притягнуто до дисциплінарної відповідальності суддю Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_5 та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення його з посади судді. 
		Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.
		ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі «Stankov v. Bulgaria» (Станков проти Болгарії) від 12 липня 2007 року).
		ЄСПЛ у справі «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу) від 29 березня 2001 року використав принцип за яким сам факт визнання порушеного права є достатнім для справедливої сатисфакції.
		При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях ЄСПЛ, який виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Thoma v. Luxembourg» (Тома проти Люксембургу), «Caloc v. France» (Калок проти Франції) та «Niedbala v. Poland» (Недбала проти Польщі) ЄСПЛ дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		У межах спірних відносин таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Механізм застосування положень вказаного Закону визначено Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженим наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 березня 1996 року за № 106/1131 (зі змінами та доповненнями) (далі Положення).
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, відшкодовується у повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду (п. 1 ст. 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»).
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), у тому числі, моральна шкода. 
		У межах заявленого позову позивач просить йому відшкодувати завдану моральну шкоду, яку оцінює у 2000000,00 грн.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, який її завдав, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
		У ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» зазначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, про зазначалося позивачем у позовній заяві.
		Враховуючи вищезазначені обставини, а також досліджені в судовому засіданні докази, суд доходить висновку, що позивач, перебуваючи під слідством та судом протягом значного періоду часу, будучи тривалий час ув`язненим внаслідок застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, дійсно зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачеві право на отримання компенсації на підставі положень ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Так, відповідно до частин 2-3 статті13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом,виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		З урахуванням викладеного розмір відшкодування слід розраховувати, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.
		Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 2 грудня 2015 р. у справі № 6-2203цс15.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» у 2022 році установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 6700 гривні.
		З урахуванням положень ч. 3 ст. 254 ЦК України, а також того, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» обчислення розміру моральної шкоди провадиться виходячи саме із кількості місяців, врахуванню судом підлягає кількість повних місяців перебування позивача під слідством та судом, що складає 82 місяці 8 днів. 
		Отже, розмір моральної шкоди, що підлягає компенсації позивачеві, становить 549400 грн. (6700 грн. х 82 місяці).
		Оцінюючи всі зібрані по справі докази, враховуючи інтереси позивача та аналізуючи всі надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
		Згідно з підпунктом 1 пункту 3 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України. Таким чином, казначейство виступає відповідачем у справах, пов`язаних з виплатою з державного бюджету певних коштів як особа, на яку законодавством покладено відповідальність за виконання державою відповідних бюджетних зобов`язань, а не як особа, відповідальна від імені держави за неправомірні дії.
		У відповідності з приписами ст.25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідно до п.1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами. За приписам п.35 вказаного Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
		Таким чином, виходячи з положень зазначених вище нормативних актів, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення суду, що набрало законної сили. Тобто, коли вже є рішення суду, яким встановлено зобов`язання держави щодо виплати коштів особі та визначена сума таких коштів, у конкретному, передбаченому приписами нормативно-правових актів випадку.
		Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.
		Сума заявлених позивачем вимог з урахуванням заяви про збільшення позовної вимоги склала 13965992грн (4050500грн (інфляційні витрати) + 209960 доларів США (упущена вигода)*37.70 (курс долара до гривни станом на момент розгляду справи) +2000000грн (моральна шкода)), позов задоволено на 4%, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 454 грн. (4% від суми сплаченого судового збору у розмірі 11350грн). При цьому витрати на проведення експертизи стягненню не підлягають у зв`язку з відмовою у задоволенні позову в частині стягнення інфляційних витрат.
		Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		вирішив:
		позов ОСОБА_1 до Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіксованої служби у Миколаївської області, Прокуратури Миколаївської області, Центрального районного суду м. Миколаєва, Державної Казначейської служби України, Міністерства фінансів України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду  задовольнити частково.
		Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду заподіяну незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у розмірі 549400 (п`ятсот сорок дев`ять тисяч чотириста гривен).
		В задоволенні позовних вимог про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди, яка складається з інфляційних втрат та упущеної вигоди  відмовити.
		Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривни. 
		Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
		З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.
		Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
		Відповідачі: 
		Слідче управління фінансових розслідувань Головного управління Державної фіксованої служби у Миколаївської області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6;
		Прокуратура Миколаївської області, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Спаська, 28;
		Центральний районний суд м. Миколаєва, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Декабристів, 41/12;
		Державна казначейська служба України, юридична адреса: м. Київ, вул. бастіонна, 6;
		Міністерство фінансів України, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 12/2.
		Повний текст рішення складено «17» серпня 2023.
		 
		Суддя Н.О.Рум`янцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...