Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 199/1853/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 21.08.2023. Зареєстровано: 21.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2023.
Дата набрання законної сили: 10.01.2024
Номер судового провадження: 2/199/1270/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                
		                                                                       Справа № 199/1853/23
		                                                                       (2/199/1270/23) 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		17.08.2023 
		 
		 
		 
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
		головуючого судді  Спаї В.В.,    
		секретар судового засідання Подварченко А.Ю., 
		за відсутності учасників справи, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що Акціонерне товариство «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, у рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікації клієнта очно у відділенні банку; верифікації клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікації клієнта очно кредитним агентом у точці. 
		Умови і правила обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 19 червня 2019 р. ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 19 червня 2019 р. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 50 000,00 грн. на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. 
		Акціонерне товариство «Універсал Банк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Втім, відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі). Станом на 28 грудня 2022 р. у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань. Загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором станом на 13 грудня 2022 р. становить 195 212,93 грн., який є загальним залишком заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань та не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. 
		Предмет позову становить вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості розмірі 195 212,93 грн. (розмір розрахований станом на 13 грудня 2022 р.), а також про стягнення судових витрат. 
		В судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце засідання повідомлені належним чином, надав суду заяву, в якій просив про розгляд справи без участі представника позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 43). 
		 
		Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позов не визнав, зазначав, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за договором про надання банківських послуг від 19.06.2019 р., вказував, що анкета-заява до договору про надання банківських послуг від 19 червня 2019 року не містить умов кредитування - термін повернення кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов`язання, порядок погашення заборгованості тощо. У доданих до позову Умовах і правилах надання банківських послуг, Тарифах, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорті споживчого кредиту відсутній підпис відповідача, зокрема, електронний цифровий підпис. Представник позивача наполягає, що позивачем не надано доказів, що відповідач буда ознайомлення з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту саме в тій редакції, яка надана до суду, вказує, що банком не надані докази отримання відповідачем кредитної картки, а також докази встановлення кредитного ліміту у певній сумі. Крім того, банком не надані первинні бухгалтерські документи, зокрема, виписка по особовому рахунку про рух коштів (а.с. 60-64).
		Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце засідання повідомлені належним чином. Від представника відповідача надійшла заява з проханням провести розгляд справи без участі представника відповідача та відповідача, просив відмовити в задоволенні позову повністю (а.с. 111).
		 
		Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначав, що, підписавши анкету-заяву від 19 червня 2019 р., відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та отримав примірники у мобільному додатку. Саме в Умовах, тарифах, паспорті споживчого кредиту записана процентна ставка. Також порядок внесення змін до договору міститься в Умовах і правилах та передбачає право клієнта звернутися до банку у разі незгоди з запропонованими змінами. Проте, відповідач не зверталася до банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання послуг, тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту. Позивач вказував, що на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, розповсюджуються норми Закону України «Про електронну комерцію», які передбачають можливість укладання електронних договорів з використанням електронного підпису або електронного цифрового підпису. В анкеті-заяві від 19 червня 2019 р. відповідач визнала, що отримала згенерований електронний ключ, відповідачу був встановлений кредитний ліміт у сумі 50 000,00 грн. Заборгованість відповідача у сумі 195 212,93 грн. складається з повністю використаного відповідачем кредитного ліміту у сумі 50000.00 грн. та суми овердрафту (мінусу по карті), яка становить - (мінус) 145212,93 грн. Овердрафт виник внаслідок браку коштів відповідача для оплати заборгованості та збільшення заборгованості на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. Крім того, відповідачем були оформлені 23 заяви на послуги «Переведення витрати у розстрочку» на загальну суму 202068,44 грн. Оскільки відповідачем не сплачувалися щомісячні платежі у встановленому договором розмірі, то утворилася заборгованість за кредитним договором (а.с.71-77).
		 
		Судом встановлено, що 19 червня 2019 року ОСОБА_1 підписала з Акціонерним товариством «Універсал Банк» анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, в якій просила відкрити їй поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт, погодившись, що вказана анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (а.с. 15). Зазначена заява підписана власноручно відповідачем. З вказаної заяви вбачається, що вона не містить розміру кредитного ліміту, розміру процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, наслідки порушення умов кредитування, а також не містить інших істотних умов кредитного договору.
		Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердила, що ознайомилася з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, про що зазначено в анкеті-заяві. 
		 
		Процесуальні дії у справі:
		-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27.03.2023 р. відкрито провадження по справі та справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 48). 
		 
		Правовідносини між учасниками справи виникли із спору про невиконання грошового зобов`язання, яке виникло з договору від 19.06.2019 р., та регулюються ч. 1 ст. 205, ч. 1 та ч. 3 ст. 207, ст.ст. 526, 633, 634, 638, 1048, 1054, Законом України «Про електронну комерцію» (ч.ч. 3-6, 8 ст. 11, ст. 12). 
		 
		Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду позовних вимог, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного. 
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал банк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
		Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
		Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
		Отже будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
		Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
		Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
		Згідно ч. 6 ст. 11 закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		За правилом ч. 8 ст. 11 зазначеного вище закону, у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. 
		Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Як на доказ укладення кредитного договору між банком та  відповідачем, позивачем надана анкета-заява відповідача (яка оформлена на паперовому носії та містить власноручний підпис відповідача), Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» (а.с. 16-28), тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту (а.с. 29-34).
		Проте, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», Тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача та позивачем не доведено, що саме ці Умови, тарифи, таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту розумів відповідач, ознайомившись і погодившись з ними, підписуючи анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
		Роздруківка із сайту банку належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем під час розгляду справи.
		Тобто в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.monobank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.
		У постанові від 03.07.2019 р. у справі №14-131цс19 Верховний Суд України викладена аналогічна правова позиція про неможливість застосувати до вказаних правовідносин правил ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті банку (www.monobank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		Умови і правила обслуговування та Тарифи повинні містити підпис позичальника, та саме з цього моменту такі умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору.
		Аналогічна позиція висловлена в правових висновках, що викладені в ухвалах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (№6-16цс15), від 22 березня 2017 року (6-2320цс16) та постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18).
		Крім того, як убачається із змісту Умов і правил обслуговування, доданих позивачем до позовної заяви, редакція цих Умов затверджена Протоколом Правління №46 від 24.11.2021 р. та набуває чинності з 27.11.2021 р. Тобто, зазначені Умови та правила набули чинність майже через два роки після підписання відповідачем Анкети-заяви від 19.06.2019 р., що виключає доведення змісту цих Умов і правил до відома відповідача та їх дію на день укладання кредитного договору, а відтак ці Умов і правил обслуговування не є належним доказом угоджених сторонами умов кредитного договору.
		Суд відхиляє доводи позивача про те, що Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту були надіслані відповідачеві в електронної формі у відповідності до положень Закону України «Про електронну комерцію», оскільки положення Закону України «Про електронну комерцію» не звільняють позивача від обов`язку доведення відповідачеві, Умов, тарифів, таблиці обчислення вартості кредиту та паспорту споживчого кредиту, що діяли на момент укладання кредитного договору. Водночас у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичної особи, паспорту споживчого кредиту «чорної картки Monobank», Тарифів, їх підписання відповідачем відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
		Відтак, позивачем не доведено, що відповідач була ознайомлена саме з наданими позивачем та долученими до позову в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами і правилами обслуговування, тарифами та паспортом споживчого кредиту, а також, відсутні докази, що сторонами узгоджено суму кредиту, розмір процентної ставки, строк повернення кредиту та порядок повернення кредиту, у тому числі розмір щомісячного платежу.
		Як убачається з виписку руху коштів по картці, суму заборгованості за кредитом, позивач збільшив на суму заборгованості за відсотками у розмірі 47290,64 грн., тобто до заявленої суми заборгованості за кредитом фактично входить плата за користування кредитом, а не надані позичальнику в користування кошти. 
		Як встановлено судом, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, а тому його не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви. Також анкета-заява не містить узгодженого сторонами розміру процентної ставки за користування кредитом, а відтак позивач безпідставно нарахував відповідачеві відсотки за користування кредитом у сумі 47290,64 грн. 
		Також позивач необґрунтовано збільшив суму заборгованості за кредитом на суму відсотків за користування кредиту, оскільки, така сума є складовою повної вартості кредиту, однак не є сумою, яку фактично отримав у борг позичальник, відтак не підлягає стягненню, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 1 вересня 2020 року по справі N 293/599/19-ц.
		Враховуючи вищевикладене, сума коштів, отриманих відповідачем у кредит, складає 147922,30 грн. (195212,93 грн. - 47290,64 грн.), проте, вимога про стягнення суми кредиту є передчасною з огляду на наступне. 
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
		Порушенням зобов`язання, за ч. 1 ст. 610 ЦК україни, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1049 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України (параграфа 1 Глави 71 ЦК України), позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		Частинами 1 та 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (гл. 71 ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає і з суті кредитного договору.
		Із системного аналізу зазначених норм убачається, що позичальник має повернути повну суму отриманого кредиту у строки, визначені між Банком та позичальником. Право Банку вимагати від позичальника достроково повернути кредитні кошти виникає у випадку порушення позичальником строків повернення частини коштів виключно у разі наявності обов`язку позичальника повертати кредит частинами.
		Проте, анкета-заява, яка підписана відповідачкою, не містить умов щодо повернення кредиту частинами, а також не визначає строк кредитування. Інших доказів щодо наявності у відповідачки обов`язку повернення кредиту частинами позивачем не надано.
		Водночас, позивач відав відповідачу кредитну картку, строком дії до жовтня 2024 р. (а.с. 104), отже, строк кредитування обмежується строком дії кредитної картки та закінчується 31.10.2024 р. 
		Оскільки позивачем не доведена наявність обов`язку відповідачки повертати кредит частинами, а строк кредитування закінчується 31.10.2024 р., то у позивача відсутні правові підстави вимагати повернення всієї суми кредиту достроково.
		Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 147922,30 грн. є передчасною та задоволенню не підлягає.
		Щодо розподілу судових витрат. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, то судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом, підлягає віднесенню на рахунок позивача. 
		Керуючись ч. 1та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст.  141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265,  273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		       В задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю. 
		 
		Судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, віднести на рахунок позивача. 
		Дата складення повного судового рішення 21.08.2023 р. 
		Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом  тридцяти  днів з дня його проголошення.
		У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття  апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Суддя В.В. Спаї

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...