Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 9901/194/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:; про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2023.
Дата набрання законної сили: 06.07.2023
Номер судового провадження: 11-273заі21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 липня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 9901/194/19
		Провадження № 11-273заі21
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		Головуючого судді Уркевича В. Ю.,
		судді-доповідача Гриціва М. І., 
		суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А.,Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва C. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., 
		за участю:
		секретаря судового засідання Біляр Л. В.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представниці Вищої ради правосуддя Цуцкірідзе І. Л.,
		розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (судді Берназюк Я. О., Гімон М. М., Желєзний І. В., Стеценко С. Г., Шарапа В. М.) від 14 червня 2021 року в адміністративній справі за позовом  ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії і
		ВСТАНОВИЛА:
		1. Короткий зміст позовних вимог та обставини справи 
		1.1. ОСОБА_1 у квітні 2019 року звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції із позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, Рада) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:
		- визнати протиправним рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року № 773/1дп/15-19 (далі - рішення Першої ДП ВРП), яким Палата відмовила притягнути суддю Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині встановлення обставин про те, що дії судді є такими, що суперечать нормам суддівської етики;
		- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 (далі - Рішення № 884/0/15-19; спірне рішення) про відмову внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (далі - КЦС ВС, КЦС у складі Верховного Суду);
		- зобов`язати ВРП розглянути питання та внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС у складі Верховного Суду.
		1.2. Свої вимоги щодо скасування рішення ВРП про відмову внести Президентові України подання про його призначення позивач мотивував тим, що ВРП неправильно використала підставою для ухвалення спірного рішення встановлене рішенням Першої ДП ВРП порушення позивачем пункту 12 Кодексу суддівської етики, яке проявилося в тому, що він для Високого суду Британських Віргінських островів виготовив «Експертний висновок ОСОБА_1» (далі - Висновок), в якому публічно піддав сумніву судові рішення національних судів, що набрали законної сили.
		1.3. На думку позивача, фактично поставлене йому за провину порушення етичних правил судді не є порушенням, бо Висновок він склав не як суддя Бахмацького районного суду Чернігівської області, а як знавець у контексті наукового узагальнення, за результатами власних наукових напрацювань в межах загального дослідження особливостей застосування міжнародних стандартів у галузі прав людини на національному рівні. Надання такого висновку не суперечать нормам суддівської етики та не завдає шкоди авторитету судової влади. 
		1.4. Наголошує, що скарга, на підставі якої дисциплінарний орган ВРП встановив порушення ним пункту 12 Кодексу суддівської етики і відмовив у притягненні до відповідальності, була предметом розгляду Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) під час співбесіди, і наведені у скарзі обставини враховані під час виставлення відповідного балу за результатами кваліфікаційного оцінювання. Тому, на його думку, ВРП діяла всупереч статті 37 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) і не мала права покладати ці обставини в основу відмови внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді Верховного Суду.
		1.5. Крім того, позивач наголосив, що обставини, на яких ґрунтується рішення ВРП щодо відмови внести подання про призначення його на посаду судді КЦС ВС, спростував сам відповідач у рішенні Першої ДП ВРП, коли констатував у цих діях відсутність складу дисциплінарного проступку. Трактування відповідачем терміна «піддавати сумніву рішення, що набрало законної сили», який міститься в пункті 12 Кодексу суддівської етики, є, на думку позивача, довільним, адже ставить поза законом будь-яку наукову діяльність діючих суддів або узагальнення судової практики.
		1.6. Вважає, що рішення Першої ДП ВРП про встановлення порушення позивачем правил суддівської етики і спірне рішення ВРП від 20 березня 2019 року 
		№ 884/0/15-19 становлять втручання у його свободу вираження поглядів, гарантовану статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), а також статті 8 Конвенції. 
		1.7. У доповненні до позовної заяви ОСОБА_1 зазначив, що відповідач, ухвалюючи спірне рішення, керувався частинами вісімнадцятою, дев`ятнадцятою статті 79 та пунктом 30 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
		1.8. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2019 року, відмовив у відкритті провадження у справі № 9901/194/19 за позовом ОСОБА_1 до ВРП в частині визнання протиправним рішення Першої ДП ВРП. 
		1.9. Того ж дня іншою ухвалою Касаційного адміністративного суду відкрито провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування Рішення від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19.
		2. Позиція інших учасників справи
		2.1. У відзиві на позовну заяву ВРП послалась на те, що Закон № 1402-VIII визначає виключні підстави для скасування рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду, якими є: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків (частина двадцять перша статті 79 Закону № 1402-VIII).
		2.2. Спірне рішення Рада ухвалила колегіально, повноваженим складом, з дотриманням визначеної законом процедури, воно підписано всіма членами ВРП, а також містить підстави для його ухвалення. Доказів про наявність виняткових підстав для визнання протиправним та скасування спірного рішення ВРП позивач не надав. 
		2.3. Відповідач зазначив також, що не можуть бути предметом оцінки судом дискреційні повноваження ВРП щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики.
		3. Короткий зміст судових рішень
		3.1. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
		3.2. Рішення мотивовано тим, що відмова у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду з підстав, визначених пунктом 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII, можлива за умови, якщо ВРП під час розгляду рекомендацій ВККС у встановленому законом порядку отримає обґрунтовані відомості щодо наявності небезпідставного сумніву стосовно відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням, які не були предметом розгляду ВККС або яким ВККС не було надано належної оцінки в межах процедури кваліфікаційного оцінювання.
		3.3. Суд зазначив, що ВРП з огляду на зміст рішення ВККС не мала підстав вважати, що відомості, викладені в дисциплінарній скарзі ОСОБА_2 на дії позивача зі складання Висновку, які Рада надалі кваліфікувала як обставини, що можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з призначенням позивача на посаду судді КЦС ВС, були предметом розгляду ВККС, позаяк у рішенні цього органу немає жодної згадки про ці обставини, їхньої юридичної оцінки та висновків з цього приводу, а обговорення на засіданні ВККС 08 лютого 2019 року інформації, викладеної в скарзі, не означає, що такі відомості були предметом розгляду ВККС у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 37 Закону № 1798-VIII. Натомість обставини, які встановила Перша ДП ВРП у рішенні від 15 березня 2019 року, позивач не пояснив і не спростував у встановленому законом порядку.
		3.4. Також суд наголосив, що під час розгляду питання про внесення Президентові України подання про призначення позивача на посаду судді КЦС у складі Верховного Суду ВРП покликалася на відповідні факти як на обґрунтовані відомості, отримані в передбаченому законом порядку. Перевірка ВРП обставин, наведених у рішенні її Дисциплінарної палати, не передбачена під час розгляду питання про внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді, оскільки ця процедура не замінює собою процедуру перегляду рішення Дисциплінарної палати ВРП у дисциплінарній справі за скаргою судді, щодо якого ухвалене відповідне рішення.
		3.5. Суд зважив на те, що відомості про начебто порушення позивачем етичних правил, які стали підставою для ухвалення спірного рішення і були предметом розгляду ВККС, є неспроможними, і відхилив їх, позаяк згадані обставини були встановлені дисциплінарним органом ВРП пізніше в часі - у рішенні Першої ДП ВРП.
		3.6. При цьому зазначив, що висновки дисциплінарного органу ВРП щодо відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності не мають обов`язкового значення для ВРП при вирішенні питання щодо призначення судді на посаду, оскільки навіть урахування висновків дисциплінарного органу ВРП про те, що допущені суддею порушення під час складання Висновку не містили ознак істотного дисциплінарного проступку, жодним чином не виключає того, що зазначені обставини можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі призначення на посаду судді КЦС  ВС. Відсутність у діях судді складу дисциплінарного проступку не мають вирішального значення при вирішенні цього питання.
		3.7. Доводи позивача про порушення оспореним рішенням ВРП його права на повагу до приватного і сімейного життя, що передбачено статтею 8 Конвенції, суд першої інстанції визнав безпідставними та необґрунтованими, оскільки ані в позовній заяві, ані в письмових поясненнях від 19 жовтня 2020 року позивач не навів жодних переконливих мотивів, яким чином ухвалення відповідачем Рішення № 884/0/15-19 становить втручання в передбачене Конвенцією право.
		3.8. З покликанням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), міжнародні та національні норми, що регулюють правила поведінки суддів, суд першої інстанції не визнав втручання у свободу вираження поглядів позивача, гарантоване йому статтею 10 Конвенції. 
		3.9. Крім того, зважаючи на те, що спірне рішення ухвалене на підставі волевиявлення більшості його членів за результатом дослідження обставин у відкритому засіданні, яке відбулося за участі самого позивача, та навівши мотиви свого висновку, суд першої інстанції не знайшов упередженості чи свавільності в діях відповідача або інших обставин, які б дозволяли ставити під сумнів результати голосування членів ВРП.
		3.10. Суд також відхилив доводи позивача про порушення спірним рішення ВРП положення частин вісімнадцятої та дев`ятнадцятої статті 79Закону № 1402-VIII з посиланням на те, що наведені норми не містять жодного застереження про те, що вони застосовуються виключно щодо проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого суду.
		4. Короткий зміст апеляційної скарги
		4.1. Не погодившись із зазначеним рішенням Касаційного адміністративного суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
		4.2. Скаржник посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, що виразилося в хибному застосуванні таких норм в окреслених спірних правовідносинах, та неточне тлумачення закону і Конвенції, зокрема й практики ЄСПЛ; порушення норм процесуального права в частині мотивації оскарженого судового рішення.
		4.3. Наголошує на тому, що під час співбесіди члени ВККС обговорювали відомості, викладені у скарзі ОСОБА_2 , яка стосувалась надання ОСОБА_1 . Висновку, і останній надавав відповідні пояснення. Результати обговорення скарги були враховані при виставлені відповідних балів кандидату за критерієм професійної етики. Тому, на переконання заявника, у ВРП не було підстав повторно розглядати викладені у скарзі ОСОБА_2 обставини. 
		4.4. На переконання скаржника, обставини, на яких ґрунтується спірне рішення, спростував сам відповідач у рішенні його Першої ДП ВРП, у якому зазначив, що дії ОСОБА_1 щодо надання Висновку не завдали негативних наслідків для авторитету правосуддя, оскільки такий Висновок був надісланий у приватному порядку і до будь-яких інших офіційних інстанцій не подавався, в більш загальному публічному просторі не висвітлювався, судді, які ухвалювали рішення, відповідних зауважень не висловили. 
		4.5. Наявність подібних суперечностей у позиції відповідача, викладених у різних рішеннях, є підставою для скасування рішення ВРП (відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2018 року (справа № 800/539/17 (П/9901/69/18)).
		4.6. Автор скарги також вважає, що відповідач помилково застосував до спірних правовідносин пункт 30 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, оскільки ця норма відноситься до правовідносин обрання суддів безстроково. 
		4.7. На думку заявника, не підлягають застосуванню і частини вісімнадцята, дев`ятнадцята статті 79 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, позаяк ці норми регулюють порядок дій ВРП під час призначення суддів перших інстанцій, тоді як порядок дій ВРП під час призначення суддів апеляційного, вищого спеціалізованого та Верховного Суду за спеціальною процедурою визначений частиною сьомою статті 81 вказаного Закону.
		4.8. У статті 81, на відміну від статті 79 Закону № 1402-VIII, не зазначено про наявність у ВРП права прийняти інше рішення, окрім рішення про внесення подання про призначення на посаду, а отже, і положення частини вісімнадцятої статті 79 цього Закону не могли бути застосовані в цьому випадку.
		4.9. Посилання суду на постанову Великої Палати від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19, на думку заявника, є некоректним, оскільки в тій справі Велика Палата не розглядала питання тлумачення відмінностей між процедурами, передбаченими статтями 79 і 81 Закону № 1402-VIII, а отже, і не аргументувала правильності чи неправильності жодного із цих тлумачень.
		4.10. Окремо скаржник зауважує, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив посилання на практику ЄСПЛ шляхом зазначення окремих цитат з рішень, не даючи аналізу, щодо яких ситуацій ухвалювались ці рішення, яких обставин вони стосувалися і, як наслідок, він неправильно оцінив особливості втручання у право, гарантоване статтею 10 Конвенції.
		4.11. Також автор скарги вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінки всім доводам позовної заяви.
		5. Позиція інших учасників справи
		5.1. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що законодавчі норми, які регулюють порядок вирішення ВРП питання щодо внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді, є чіткими і зрозумілими та не містять імперативних приписів про безумовність внесення Президентові України подання про призначення на посаду судді за результатами розгляду рекомендації ВККС, які носять рекомендаційний характер. Відтак узагальнив, що наявність рішення ВККС з рекомендацією призначити кандидата на посаду судді не є безумовною підставою для внесення подання.
		5.2. Інше тлумачення правових норм щодо повноважень ВРП означало б зведення її функцій до суто формальних, а обов`язок і відповідальність за формування незалежного високопрофесійного суддівського корпусу було б ілюзорним.
		5.3. Позаяк на ВРП покладено обов`язок сформувати такий суддівський корпус, представники якого викликали б довіру у громадян України, то у ВРП виникає обов`язок перевірити дані, що характеризують особисті та моральні якості особи, яка претендує на посаду судді, репутація якої має бути бездоганною. Авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, а саме від людей, які займають посади суддів.
		5.4. ВРП має доволі широкі межі оцінки як у частині визначення конкретних обставин, які можуть вплинути на суспільну довіру до судової влади, так і щодо доброчесності та етичності кандидата. Однак такі широкі межі розсуду загалом відповідають завданню ВРП - формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів.
		5.5. Автор заперечення наголошує на тому, що не можуть бути предметом оцінки судом  дискреційні повноваження ВРП.
		5.6. Вважає безпідставними твердження позивача в апеляційній скарзі, що оскаржуване рішення ВРП і рішення її дисциплінарного органу містять суперечності в правовій позиції Ради.
		5.7. За своєю правовою природою спірне рішення та рішення дисциплінарного органу про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності є результатом різних, непов`язаних між собою проваджень: перше є підсумком розгляду дисциплінарної справи стосовно судді, тоді як предметом останнього був розгляд питання про призначення судді на посаду. Отже, це різні правові поняття, в основі кожного з яких лежать відмінні фактичні та юридичні підстави (мірило) оцінки.
		5.8. Інші доводи, викладені у відзиві, перекликаються з висновками суду першої інстанції.
		5.9. У судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги й просив її задовольнити. При цьому також наголосив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ВРП не обговорювала, не досліджувала обставин, пов`язаних із підготовкою Висновку, не висловлювала своїх зауважень з приводу поведінки кандидата і не надала йому можливості висловити свої пояснення і, відповідно, почути його аргументи.
		5.10. Представник відповідача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги й залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому в судовому засіданні вона також пояснила, що рішення ВККСУ № 28/зп-19 і  № 637/вс-19 щодо оцінювання кандидата на посаду судді та рекомендації  призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС ВС були об`єктивними, мотивованими і законними. ВРП не отримувала жодних інших відомостей про ОСОБА_1 чи його поведінку окрім матеріалів оцінювання, які надійшли з ВККСУ разом із рекомендацією про призначення на посаду судді. У той же час, ВРП використала свої дискреційні повноваження і відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Верховного Суду.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Велика Палата заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, перевірила мотиви апеляційної скарги й у межах апеляційного перегляду встановила таке.
		6. Обставини справи
		6.1. Президент України Указом від 10 листопада 2009 року № 918/2009 призначив ОСОБА_1 на посаду судді Бахмацького районного суду Чернігівської області строком на п`ять років, а Верховна Рада України постановою від 21 травня 2015 року № 479/VІІІ обрала його на посаду судді цього суду безстроково.
		6.2. 16 серпня 2018 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_2 на дії судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , обґрунтована тим, що 02 березня 2018 року останній склав «Експертний висновок ОСОБА_1» для Високого суду Британських Віргінських Островів на замовлення приватних осіб. У цьому висновку ОСОБА_1 , на думку заявника,  публічно піддав сумніву судові рішення національних судів. 
		6.3. ОСОБА_2 вважав такі дії ОСОБА_1 та зазначення ним свого статусу судді у Висновку намаганням використати свій статусу з метою незаконного отримання матеріальних благ або іншої вигоди.
		6.4. 15 березня 2019 року Перша ДП ВРП ухвалила рішення № 773/1дп/15-19 про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 та припинила дисциплінарне провадження щодо нього.
		6.5. Рішення Першої ДП ВРП Рада залишила без змін своїм рішенням від 24 жовтня 2019 року № 2812/0/15-19.
		6.6. ВККС рішенням від 02 серпня 2018 року № 185/зп-18 оголосила конкурс на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду, серед яких - 23 вакантних посад у КЦС у складі Верховного Суду.
		6.7. 06 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді КЦС у складі Верховного Суду як особа, яка відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 38 Закону № 1402-VІІІ, а також про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
		6.8. ВККС рішенням від 08 жовтня 2018 року № 88/вс-18 допустила ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання для участі в конкурсі на посаду судді КЦС ВС, а рішенням від 18 жовтня 2018 року № 231/зп-18 призначила кваліфікаційне оцінювання кандидатів на зайняття 23 вакантних посад суддів КЦС ВС, стосовно яких проводилася спеціальна перевірка, зокрема ОСОБА_1 . 
		6.9. 06 березня 2019 року ВККС ухвалила рішення № 509/вс-19, яким ОСОБА_1 визнала таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя у КЦС ВС, та визначила, що за результатами кваліфікаційного оцінювання він набрав 730,25 бала, зокрема: за результатами анонімного письмового тестування - 75,75 бала, за практичне завдання - 84,5 бала, за критерієм компетентності (професійної, особистої, соціальної) з урахуванням результатів іспитів, дослідження інформації, яка міститься в досьє кандидата, та співбесіди - 387,25 бала, за критерієм професійної етики - 190 балів, за критерієм доброчесності - 153 бали.
		6.10. Того самого дня ВККС ухвалила рішення № 28/зп-19, яким затвердила рейтинг кандидатів на зайняття 23 вакантних посад суддів КЦС ВС, та рішення № 637/вс-19, яким внесла рекомендацію ВРП щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС ВС.
		6.11. ВРП 20 березня 2019 року ухвалила рішення № 884/0/15-19, яким відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС ВС. 
		6.12. У своєму рішенні ВРП вказала на те, що поведінка ОСОБА_1 щодо складання Висновку та його ставлення до такої поведінки викликали сумнів щодо його відповідності критерію професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі його призначення на посаду судді КЦС у складі Верховного Суду.
		6.13.  ОСОБА_1 не погодився з рішенням ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення його на посаду судді КЦС ВС і звернувся до суду з позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
		7. Релевантні джерела права та акти їх застосування 
		7.1. Відповідно до статті 1 Основного Закону Україна є правовою державною, концепт якої за частиною другою статті 3 Конституції України передбачає, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
		7.2. Згідно із частиною першою статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		7.3. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, , їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		7.4. Відповідно до частин першої, третьої статті 127 Основного Закону правосуддя здійснюють судді. На посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п`яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п`ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
		7.5. За частинами першою, другою статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням Вищої ради правосуддя в порядку, встановленому законом. Призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
		7.6. Відповідно до частин першої, другої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема, є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу.
		7.7. За частиною першою статті 5, частинами першою, третьою статті 7, статтею 9 Закону № 1402-VIII правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом.
		7.8. Судова влада реалізовується в Україні шляхом здійснення правосуддя у формі адміністративного, господарського, кримінального, цивільного судочинства. Правосуддя здійснюють професійні судді та у визначених законом випадках за участю присяжних. Щоб виконувати функцію правосуддя суддя має бути належним чином наділений владою. Лише тоді дії судді будуть легітимними. У цьому сенсі важливим стає те, у який спосіб суддя набуває повноваження.
		7.9. Нормативно закріплюючи порядок зайняття посади судді суду загальної юрисдикції, у Законі № 1402-VII використано поняття «добір та призначення на посаду судді».
		7.10. За частиною першою статті 70 цього Закону добір та призначення на посаду судді здійснюється в порядку, визначеному Законом, та включає щонайменше п`ятнадцять стадій. Згідно з пунктами 12 - 14 цієї частини статті стадіями добору є: оголошення ВККС відповідно до кількості вакантних посад судді у місцевих судах конкурсу на заміщення таких посад; проведення ВККС конкурсу на заміщення вакантної посади судді на основі рейтингу кандидатів, які взяли участь у такому конкурсі, та внесення рекомендації ВРП щодо призначення кандидата на посаду судді; розгляд ВРП рекомендації ВККС та ухвалення рішення щодо кандидата на посаду судді.
		7.11. Проаналізувавши конституційні та законодавчі положення, які регламентують порядок добору кандидатів на посаду судді, потрібно зробити висновок, що «порядок добору» - це процес кадрового забезпечення судів загальної юрисдикції підготовленими, висококваліфікованими спеціалістами, а також складний, поетапний, тривалий процес відбору та призначення високопрофесійних та високоморальних (гідних) кваліфікованих кандидатів на посади суддів відповідно до національного законодавства та міжнародних стандартів.
		7.12. Добір кандидатів на посади суддів неможливо провести без загальних засад чи принципів добору кандидатів на посаду суддів.
		7.13. Принципи формування суддівського корпусу є похідними від принципів функціонування судової влади і відображають основні засади процесу добору суддів як складової організації діяльності судової влади загалом.
		7.14. Добір кандидатів на посаду судді повинен відповідати принципу справедливості, верховенства права, дотримання якого має унеможливити прояви свавілля і забезпечувати реалізацію основних прав та свобод; законності, незалежності, відкритості та публічності, доступності та безпосередності у процедурі добору, відповідно до якого, зокрема, ВККС і ВРП у межах своєї компетентності мають безпосередньо виявити належні теоретичні знання та рівень професійної підготовки кандидата на посаду судді, ступінь його готовності та здатності здійснювати правосуддя з питань юрисдикції відповідного суду, а також особисті, моральні якості кандидата.
		7.15. Відповідно до абзацу восьмого пункту 13 розділу III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1798-VIII ВРП розглядає питання щодо призначення суддів вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду в порядку, передбаченому статтею 36 цього Закону. Особливості призначення кандидатів на посади суддів вищого спеціалізованого суду або Верховного Суду визначаються статтею 81 Закону № 1402-VIII.
		7.16. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1798-VIII ВРП є колегіальним, незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні на постійній основі для забезпечення незалежності судової влади, її функціонування на засадах відповідальності, підзвітності перед суспільством, формування доброчесного та високопрофесійного корпусу суддів, додержання норм Конституції і законів України, а також професійної етики в діяльності суддів і прокурорів.
		7.17. За частинами сімнадцятою та вісімнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII ВККС за результатами конкурсного добору надсилає до ВРП відповідно до кількості вакантних посад суддів рекомендації про призначення кандидатів суддями. Відповідно до внесеної Комісією рекомендації Рада на своєму засіданні розглядає питання про призначення кандидата на посаду судді та в разі ухвалення позитивного рішення вносить подання Президентові України про призначення судді на посаду.
		7.18. Призначення на посаду судді здійснюється Президентом України за поданням ВРП. Рада ухвалює рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду за результатами розгляду рекомендації ВККС, до якої обов`язково додається особова справа (досьє) кандидата на посаду судді (частини перша, друга статті 36 Закону № 1798-VIII).
		7.19. За цим Законом ВРП уповноважена відповідно до рекомендації ВККС розглянути питання про призначення кандидата на посаду судді та вносити в разі прийняття позитивного рішення подання Главі держави про призначення кандидата на посаду судді. Основою позитивного рішення для подання про призначення кандидата на посаду судді є результат проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді.
		7.20. Згідно з частинами першою - четвертою статті 37 цього Закону рішення щодо кандидата на посаду судді ухвалюється на засіданні ВРП. Засідання Ради у пленарному складі, на якому розглядається питання щодо внесення подання про призначення судді на посаду, є повноважним, якщо в ньому бере участь не менше чотирнадцяти її членів. Рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду вважається ухваленим, якщо за нього проголосувало не менше чотирнадцяти членів ВРП. Якщо за рішення щодо внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду проголосувало менше чотирнадцяти членів ВРП, вважається, що ВРП ухвалено рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду.
		7.21. Згідно з частиною дев`ятнадцятою статті 79 Закону № 1402-VIII ВРП може відмовити у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з таких підстав: 1) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; 2) порушення визначеного законом порядку призначення на посаду судді. Підстави, зазначені у пункті 1 цієї частини, Рада визначає, керуючись власною оцінкою обставин, пов`язаних із кандидатом на посаду судді, та його особистих якостей.
		7.22. ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду тільки на підставі обґрунтованих відомостей, які були отримані в передбаченому законом порядку, якщо:
		а) такі відомості не були предметом розгляду ВККС; 
		б) комісія не дала належної оцінки таким відомостям у межах процедури кваліфікаційного оцінювання щодо відповідного кандидата.
		(Абзац другий частини четвертої Закону  № 1798-VIII, пункт 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII)
		7.23. Із цих положень Закону вбачається, що ВРП може на власний розсуд оцінити кандидата на посаду судді та не погодитися з висновком ВККС, проте тільки з підстав, передбачених законом (частина четверта статті 37 Закону № 1798-VIII, частина дев`ятнадцята статті 79 Закону № 1402-VIII).
		7.24. Умови, за яких ВРП може не погодитися з рекомендацією ВККС і навести свої причини відмови внести Президентові України подання про призначення на посаду судді, мають на меті запобігти чи стати пересторогою для ухвалення ВРП свавільних рішень.
		7.25. Ні Закон № 1402-VIII, ні Закон № 1798-VIII не конкретизують підстави для відмови внести подання Президентові України про призначення особи на посаду судді. 
		7.26. Із оцінки основних правил та положень пункту 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII можна резюмувати, що ці підстави повинні бути об`єктивними, реальними, вагомими (істотними), дієвими і негативними настільки, щоб засумніватися у відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або містити в собі властивості (ознаки), які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням. Такими підставами можуть бути будь-які фактори, явища, події об`єктивної дійсності, що містять ознаки (властивості), які характеризують чи виділяють кандидата на посаду судді як постать, що не відповідає, на думку членів ВРП,  певним «еталонним» критеріям доброчесності та професійної етики, яким повинен відповідати суддя як носій влади, або, інакше кажучи, неофіційній, ментальній, що ґрунтується на традиціях (звичаях), системі уявлень, норм та оцінок, що регулює поведінку людей у суспільстві, на колективно підсвідомому рівні схвалюється більшістю суспільства, практична реалізація якої забезпечується громадським осудом. 
		7.27. Такими обставинами можуть бути й істотні порушення вимог закону, які діючий суддя чи суддя у відставці міг допустити внаслідок умисних дій чи грубої необережності під час здійснення судочинства. Важливо, щоб ці обставини не викликали сумнів у їх достовірності і були отримані в порядку, встановленому законом, із дотриманням прав особи, яка претендує на посаду судді.
		7.28. Знову ж таки ні Закон № 1402-VIII, ні Закон № 1798-VIII не містять детально регламентованого порядку встановлення, дослідження та оцінки ВРП обставин (підстав) для відмови внести подання про призначення на посаду судді.
		7.29. Положення судоустрійного закону про добір та призначення на посаду судді та принципи проведення добору мають на меті гарантувати, що розгляд ВРП рекомендацій ВККС не повинен істотно відрізнятися від процедури кваліфікаційного оцінювання, на підставі якого Комісія склала рейтинг кандидатів на посаду судді і подала рекомендації. Цей порядок розгляду не має бути тотожним тому, якого дотримується ВККС, чи дублювати його, але він повинен відповідати, не суперечити принципам добору та відображати процедуру, з якої можна простежити і визначити: чи достовірні відомості, які викликають сумнів у доброчесності та професійній придатності судді (кандидата на посаду судді); чи не містить ця процедура певного ґанджу, що спотворює об`єктивність та допустимість отриманих результатів; чи були забезпечені права судді чи кандидата на посаду судді брати участь у розгляді рекомендації, знати про обставини, які відрізняються від обставин висновків рекомендації, давати пояснення з приводу цих обставин і навести на них своє спростування; чи міг суддя або кандидат на посаду судді сподіватися, що державний орган поставить запитання про обставини, що викликають обґрунтовані сумніви щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або про інші обставини, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв`язку з таким призначенням; чи почув державний орган пояснення або спростування судді або кандидата на посаду судді щодо обставин, які характеризують його в негативному світлі; чи мав суддя чи претендент на цю посаду законні очікування на належний і справедливий розгляд ВРП рекомендації ВККС.
		7.30. Якщо під час розгляду рекомендації Комісії будуть виявлені порушення порядку призначення на посаду судді, визначеного законом або який випливає зі змісту закону, то таке рішення ВРП не може визнаватися мотивованим, підставним, законним та правомірним.
		7.31. Саме такі критерії оцінювання Вищою радою правосуддя кандидата на посаду судді Верховного Суду були сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 9901/243/19 (провадження № 11-927заі19). 
		7.32. Відповідно до частин двадцятої, двадцять першої статті 79 Закону № 1402-VIII у разі відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення, яке може бути оскаржене до Верховного Суду у порядку, встановленому процесуальним законом. Рішення Ради про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано членом ВРП, який брав участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави відмови у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду або мотивів, з яких ВРП прийшла до відповідних висновків.
		7.33. За пунктами 2, 3 частини першої, частинами другою, четвертою статті 266 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності ВРП, ВККС; законності актів ВРП, ВККС. Адміністративні справи, зазначені у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів. Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може: 1) визнати акт ВРП, ВККС протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; 2) визнати дії чи бездіяльність Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, протиправними, зобов`язати ВРП, ВККС вчинити певні дії; 3) застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
		7.34. Положення цих норм у системному зв`язку з положеннями частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII, частини четвертої статті 37, статті 38 Закону № 1798-VIII (оскарження та скасування рішення ВРП про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення судді на посаду виключно з підстав, визначених Законом № 1402-VIII) передбачають, що рішення Ради про відмову у внесенні подання Президентові України подання про призначення судді на посаду може бути оскаржене у разі, якщо це рішення не містить посилань на визначені законом підстави відмови у внесенні такого подання або мотивів, з яких ВРП дійшла до відповідних висновків.
		7.35. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що ВРП відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі сумніватися у відповідності судді чи кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення подання про призначення на посаду судді.
		7.36. Також Велика Палата не ставить під сумнів і право ВРП посилатися на підстави, на які Рада покликалася, коли відмовила внести подання Президентові України про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС ВС.
		7.37. Проте підстави для такої відмови в обов`язковому порядку мають бути досліджені в ході засідання ВРП  та вмотивовані, обґрунтовані у рішенні Ради і не викликати сумніву.
		8. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		8.1. Рішенням Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року відмовлено у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Бахмацького районного суду Чернігівської області ОСОБА_1 за скаргою ОСОБА_2 на дії щодо складання «Експертного висновка ОСОБА_1 ».
		8.2. Дисциплінарна палата у зазначеному рішенні встановила, що Висновок висвітлює особисту експертну позицію автора, який діє в приватному статусі, та не є актом будь-якого державного органу і не покладає зобов`язань на інших учасників правовідносин. Автор Висновку вказав, що діяв як незалежна, приватна особа, котра не критикує судові рішення національних судів та не піддає сумніву професіоналізм і компетенцію суддів, які ухвалили рішення. Узагальнення є результатом наукових праць автора в рамках загального дослідження щодо особливостей застосування міжнародних стандартів в галузі прав людини на національному рівні.
		8.3. Крім того Перша Дисциплінарна палата ВРП у цьому ж рішенні встановила, що ОСОБА_1 зазначив у висновку про свій науковий ступінь кандидата юридичних наук, здійснення наукових досліджень у сфері правозастосування, зайняття освітньою діяльністю в навчальній програмі Ради Європи HELP (Human Rights Education for Legal Professionals - навчання у сфері прав людини для представників юридичних професій).
		8.4. Слід відзначити, що рішенням від 24 жовтня 2019 року ВРП залишила без змін зазначене рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП від 15 березня 2019 року.
		8.5. Відмовляючи у притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, Перша Дисциплінарна палата ВРП врахувала, зокрема, рівень публічності Висновку, який був надісланий в приватному порядку і до будь-яких офіційних інстанцій не подавався, в більш загальному публічному просторі не висвітлювався, судді, які ухвалювали рішення, відповідних зауважень не висловили, що характеризує як рівень публічності такого Висновку, так і, головне, відсутність його негативних наслідків для авторитету правосуддя. 
		8.6. Натомість у рішенні від 20 березня 2019 року, яким ВРП відмовила у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС у складі Верховного Суду, вказано, що поведінка кандидата та його ставлення до такої поведінки викликають обґрунтований сумнів щодо його відповідності критерію професійної етики та є обставиною, яка може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у разі його призначення на посаду судді КЦС у складі Верховного Суду. 
		8.7. У справі, що переглядається, суд встановив, що рішенням ВККС від 06  березня 2019 року внесено рекомендацію ВРП щодо призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС у складі Верховного Суду. 
		8.8. ВККСУ 06 березня 2019 року рівень ОСОБА_1 за критерієм професійної етики оцінила у 190 балів, за критерієм доброчесності - у 153 бали. Оцінка таких критеріїв здійснена за результатами тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей, дослідження інформації досьє та співбесіди. 
		8.9. При цьому, як вбачається із аудіозапису засідання ВККСУ (т. 3, а.с. 4), яке відбулось 08 лютого 2019 року, остання досліджувала обставини, викладені у скарзі ОСОБА_2 . 
		8.10. ВРП у своєму рішенні від 20 березня 2019 року не спростувала того, що вказані вище відомості вже були предметом розгляду ВККС і Комісія дала належну оцінку цим відомостям у межах процедури кваліфікаційного оцінювання (пункт 1 частини дев`ятнадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII)
		8.11. Окрім того, з наведеного вище вбачається, що один і той самий орган (ВРП) дійшов суперечливих та взаємовиключних висновків щодо поведінки ОСОБА_1 та впливу цієї поведінки на авторитет судової влади України. Так, з одного боку ВРП у своєму рішення від 15 березня 2019 року визнала, що поведінка     ОСОБА_1 не має наслідком підрив авторитету правосуддя, а з іншого, у рішенні від 20 березня 2019 року виснувала, що ця ж поведінка може негативно вплинути на той самий авторитет правосуддя.
		8.12. Більше того, ВРП у своєму рішенні від 20 березня 2019 року фактично зробила висновок, який ставить під сумнів можливість перебування ОСОБА_1 на посаді судді будь-якої інстанції. У той же час дисциплінарним органом ВРП взагалі відмовлено у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.
		8.13. Таким чином, всупереч існуючому порядку ВРП провела ревізію рішення Першої Дисциплінарної палати ВРП, яким було відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, поставивши під сумнів можливість перебування останнього на посаді судді, однак рішень з цього приводу не прийняла. Так само, ВРП не навела мотивів, які б спростували як рішення ВККСУ від 06 березня 2019 року, так і власне рішення від 15 березня 2019 року щодо позивача в частині його професійної етики та доброчесності.
		8.14. На переконання Великої Палати Верховного Суду, ВРП повинна була мотивувати свою незгоду із рішенням своєї ж Першої Дисциплінарної палати та вказати на ті процедурні механізми, які б дозволили це рішення ігнорувати чи не враховувати. Проте ВРП наведених вище вимог законодавства не виконала, належним чином не мотивувала підстав відмови у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС ВС.
		8.15. Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи рішення, врахувала і те, що під час розгляду рекомендації ВККС про призначення кандидата на посаду судді, ВРП на своєму засіданні не обговорила відомості, які поклала в основу відмови внести подання про призначення на таку посаду, не дала можливості кандидату на посаду судді висловити пояснення з приводу обставин, які, як сама визнала, можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади, не намагалася почути позицію претендента, хоча процедура добору і засади функціонування судової влади зобов`язували до цього.
		8.16. Велика Палата Верховного Суду вважає усі ці обставини у сукупності достатніми для визнання рішення ВРП від 20 березня 2019 року протиправним, не вдаючись до оцінки інших аргументів апеляційної скарги.
		8.17. У справі, що розглядається, Касаційний адміністративний суд проаналізував поведінку судді щодо складання «Експертного висновку ОСОБА_1» та правомірність висновку ВРП щодо невнесення Президентові України подання про його призначення у зв`язку з цією поведінкою, проте не врахував та оминув дослідження тієї обставини, що оскаржене рішення ВРП суперечить рішенню її ж дисциплінарної палати, яке було ухвалено напередодні, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, відповідно до пункту 1 частини першої статті 317 КАС України.
		8.18. Що стосується вимоги про зобов`язання відповідача внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС ВС з урахуванням правової оцінки, наданої у цій справі, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що призначення судді - це певна послідовність дій ВККС і ВРП, які не можуть бути підмінені рішенням суду, а тому вказана вимога не може бути задоволена.
		8.29. Разом із тим для належного захисту порушеного права позивача Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зобов`язати ВРП повторно розглянути питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС у складі Верховного Суду.
		8.20. Отже, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необґрунтованість рішення суду першої інстанції знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді, вони є достатніми для скасування цього рішення й ухвалення нового - про часткове задоволення його позову.
		9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		9.1. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (пункт 2 частини першої статті 315 КАС України).
		9.2. На підставі статті 317 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині у разі  неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
		9.3. Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, рішення КАС ВС від 14 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення - про задоволення його позову в частині визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді КЦС у складі Верховного Суду, а також про зобов`язання ВРП повторно розглянути питання щодо внесення Президентові України такого подання.
		Керуючись статтями 243, 245, 266, 315, 317, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу   ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		Задовольнити позов ОСОБА_1 частково. 
		Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 20 березня 2019 року № 884/0/15-19 про відмову внести Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Зобов`язати Вищу раду правосуддя повторно розглянути питання щодо внесення Президентові України подання про призначення ОСОБА_1 на посаду судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її  прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                    В. Ю. Уркевич 
		Суддя-доповідач                                                                    М. І. Гриців
		Судді:                            Ю. Л. Власов                                    К. М. Пільков
		І. А. Воробйова                                 О. Б. Прокопенко
		Л. Й. Катеринчук                              О. М. Ситнік
		Л. Ю. Кишакевич                              І. В. Ткач
		Г. Р. Крет                                         О. С. Ткачук
		Л. М. Лобойко                                  Є. А. Усенко
		С. Ю. Мартєв                                    
		 
		Відповідно до частини третьої статті 321 КАС України постанову оформив суддя Ткачук О. С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...