Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 927/1206/21 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 22.08.2023.
Дата набрання законної сили: 16.08.2023
Номер судового провадження: 12-31гс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У х в а л а
		16 серпня 2023 року
		м. Київ
		Справа № 927/1206/21
		Провадження № 12-31гс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Ткача І. В.,
		суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю.
		ознайомилася з матеріалами справи за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури (далі - позивач) в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент культури) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області (далі - сільрада), Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Івангородське» про визнання незаконним і скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності та визнання недійсними договорів оренди
		за касаційною скаргою ГУ Держгеокадастру на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року і
		в с т а н о в и л а :
		23 листопада 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив:
		-                   визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 21 грудня 2018 року № 25-10008/14-18-сг про передання у власність сільради земельної ділянки площею 34,8071 га з кадастровим номером 7420886000:02:000:2138;
		-                   скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав від 7 лютого 2019 року № 45416082, номер запису про право власності 59104963, та одночасно припинити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку площею 34,8071 га з кадастровим номером 7420886000:02:000:2138 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1760162474208);
		-                   визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 17,4036 га з кадастровим номером 7420886000:02:002:0096, укладений 11 серпня 2021 року на земельних торгах (аукціоні) сільрадою із ТзОВ «Івангородське»;
		-                   визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 17,4035 га з кадастровим номером 7420886000:02:002:0097, укладений 11 серпня 2021 року на земельних торгах (аукціоні) сільрадою із ТзОВ «Івангородське».
		Мотивував позовні вимоги так:
		-                   Департамент культури, реагуючи на запити від 6 липня 2021 року, 3 серпня 2021 року, листами від 29 липня 2021 року, 3 серпня 2021 року позивач повідомляв Ніжинську окружну прокуратуру про свою поінформованість щодо вчинення правопорушення. Проте протягом тривалого часу з моменту відчуження Департамент культури не вжив заходів для повернення земельної ділянки у власність держави;
		-                   ГУ Держгеокадастру видало наказ про передання сільраді у комунальну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 34,8071 га, кадастровий номер 7420886000:02:000:2138, яка розташована за межами населеного пункту;
		-                   25 червня 2021 року сільрада ухвалила рішення № 225-9/VIII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та проведення земельних торгів із продажу права оренди отриманих у результаті поділу двох земельних ділянок площею 17,4036 га з кадастровим номером 7420886000:02:002:0096 і площею 17,4035 га з кадастровим номером 7420886000:02:002:0097 для ведення фермерського господарства;
		-                   ТзОВ «Івангородське» згідно з протоколами проведення земельних торгів (аукціону) від 11 серпня 2021 року № 299.21, № 300.21 перемогло на аукціонах;
		-                   за результатами проведення торгів 11 серпня 2021 року сільрада та ТзОВ «Івангородське» уклали договори оренди земельних ділянок;
		-                   наказ ГУ Держгеокадастру від 21 грудня 2018 року № 25-10008/14-18-сг у частині передання у комунальну власність земельної ділянки площею 34,8071 га з кадастровим номером 7420886000:02:000:2138 суперечить вимогам земельного законодавства та закону про охорону культурної спадщини, створює реальні ризики пошкодження (знищення) частини археологічної спадщини України у результаті беззастережної передачі земельної ділянки місцевій громаді для цілей товарного сільськогосподарського виробництва без попереднього проведення археологічних досліджень і вилучення предмету охорони, порушує виключне право власності держави на земельні ділянки відповідної категорії та виду користування. Тому суд має визнати цей наказ недійсним;
		-                   законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких розташовані та не вилучені у передбаченому законом порядку пам`ятки археології, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо ця земельна ділянка не перебуває у державній власності, - підлягає обов`язковому вилученню або викупу;
		-                   на земельній ділянці площею 34,8071 га з кадастровим номером 7420886000:02:000:2138 у межах сільради розташовані пам`ятки археології місцевого значення: поселення «Рудка-2» ІІІ-V ст. (охоронний № 3629-Чр (7 га)) і курган із групи курганів-1 ІІ-І тис. до н. е. (охоронний № 3652-Чр (4 насипи діаметром 30-40 м, висотою 0,6-1 м, розміщені попарно на відстані 500 м один від одного, що належать до великої курганної групи, розташованої на водорозподілі річок Остер та Борзенка у витоках останньої)). Ця земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення;
		-                   зазначені пам`ятки археології паспортизовані у 1992 році, на облік взяті згідно з рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради від 23 березня 1992 року № 66;
		-                   у довідці від 14 травня 2018 року № 120-ІІ ГУ Держгеокадастру зазначило, що на земельній ділянці площею 34,8071 га з кадастровим номером 7420886000:02:000:2138 розташовані пам`ятки археології місцевого значення.
		25 липня 2022 року Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення про задоволення позову. Обґрунтував так:
		-                   Департамент культури не вжив належних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави. Його бездіяльність є протиправною. Прокурор правильно визначив позивача у цій справі і належно обґрунтував підстави представництва;
		-                   зазначені пам`ятки були і є пам`ятками культурної спадщини відповідно до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III), а спірні земельні ділянки, на яких розміщені пам`ятки, є землями історико-культурного призначення;
		-                   законодавство безальтернативно визначає для пам`яток археології та земель, на яких вони розташовані, єдину форму власності - державну, а у випадку, якщо така земельна ділянка не перебуває у державній власності, вона підлягає обов`язковому вилученню або викупу державою;
		-                   земельна ділянка площею 34,8071 га з кадастровим номером 7420886000:02:000:2138 протиправно вибула з державної власності, бо земельна ділянка, на якій знаходиться пам`ятка археології, не підлягає переданню з державної до комунальної або приватної власності;
		-                   суд першої інстанції відхилив заперечення відповідачів про неефективний спосіб захисту прокурором порушених прав держави, оскільки вимога про скасування акта індивідуальної дії (наказу ГУ Держгеокадастру), разом із похідною вимогою про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності та припинення цього права забезпечує відновлення прав держави на земельну ділянку площею 34,8071 га з кадастровим номером 7420886000:02:000:2138.
		13 грудня 2022 року Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, згідно з якою залишив без змін рішення суду першої інстанції. Навів мотиви, аналогічні суду першої інстанції.
		30 грудня 2022 року ГУ Держгеокадастру подало касаційну скаргу. Просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій відмовити у задоволенні позову. Аргументувало так:
		-                   апеляційний суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункти 50-53) і від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (пункти 44-48);
		-                   спірна земельна ділянка належить до земель сільськогосподарського, а не історико-культурного призначення;
		-                   частина шоста статті 17 Закону № 1805-III незастосовна, бо суперечить Земельному кодексу України (далі - ЗК України);
		-                   позивач не має документації про точне місцезнаходження пам`ятки археології. Згідно з паспортом пам`ятки площа поселення складає 7 га, що значно менше площі спірної земельної ділянки. Охоронна зона навколо пам`ятки археології площею 34,8071 га - це вимушений захід, який ГУ Держгеокадастру вжило, щоб хоч якось позначити пам`ятку археології, точне місцезнаходження якої ніхто не знає;
		-                   ГУ Держгеокадастру не повинне виготовляти технічну документацію на пам`ятку, хоч прокурор вважає інакше. Департамент культури не замовляв і не виготовляв технічну документацію щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення на землі історико-культурного призначення;
		-                   законодавство не передбачає, що охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини належить до земель історико-культурного призначення;
		-                   прокурор не мав підстав звертися до суду із цим позовом. Департамент культури не є розпорядником земель будь-якої категорії. Тому прокурор безпідставно зазначив цей Департамент позивачем;
		-                   наказ ГУ Держгеокадастру від 21 грудня 2018 року № 25-10008/14-18-сг є актом одноразового застосування і вичерпує свою дію шляхом виконання.
		16 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження та призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні 14 лютого 2023 року.
		14 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 14 березня 2023 року.
		14 березня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 748/1335/20.
		19 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив касаційне провадження, призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні 25 квітня 2023 року.
		25 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 23 травня 2023 року.
		23 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 6 червня 2023 року.
		6 червня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передання справи на розгляд Великій Палаті Верховного Суду. Обґрунтував тим, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 557/303/21 і від 17 травня 2023 року у справі № 748/1335/20. Згідно з цими висновками землі історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, віднесені до категорії особливо цінних земель; повернення земельної ділянки історико-культурного призначення державі слід розглядати не як віндикаційний, а як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки.
		Мотивував необхідність відступу тим, що негаторний позов можна заявити тоді, коли майно не вибуває з володіння власника, а саме, коли порушені права останнього користуватися та розпоряджатися відповідним майном. У разі, якщо публічний власник втратив як фізичне, так і юридичне володіння (інша особа зареєструвала на своє ім`я право в державному реєстрі прав на нерухоме майно, як у справі, що розглядається, так і у справі № 748/1335/20), для захисту права власності треба застосовувати віндикаційний позов. Тому задоволення вимоги про витребування земель історико-культурного призначення, на яких розташовані пам`ятки археології, з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 11 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
		На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).
		ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду(частина третя статті 302 ГПК України).
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятих постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 557/303/21 і від 17 травня 2023 року у справі № 748/1335/20.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що для визначення подібності правовідносин не будь-які обставини справ є важливими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати регламентовані нормами права чи умовами договорів права й обов`язки сторін саме цих відносин (змістовий критерій), а за необхідності, зумовленої специфікою такої регламентації, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини). Самі по собі предмети позовів і сторони справ можуть не допомогти встановити подібність правовідносин ні за змістовим, ні за суб`єктним, ні за об`єктним критеріями. Не завжди обраний позивачем спосіб захисту є належним й ефективним. Тому формулювання предмета позову може не вказати на зміст і об`єкт спірних правовідносин. Крім того, сторонами справи не завжди є сторони спору (наприклад, із неналежним відповідачем спору немає, але стороною справи він є; позивач може помилятися з приводу участі у спірних правовідносинах, проте його процесуальний статус як позивача від цього не залежить). Тому порівняння сторін справи теж не обов`язково дозволить оцінити подібність спірних правовідносин за суб`єктами (див. постанови від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (пункти 24-27, 30-32, 96-98; № у ЄДРСР 101829987), від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (пункти 41-46; № у ЄДРСР 104827809), від 5 жовтня 2022 року у справі № 906/513/18 (пункт 8.35; № у ЄДРСР 107140908), від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (пункт 55; № у ЄДРСР 112406156)).
		За обставинами справи № 557/303/21 прокурор в особі обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру в Рівненській області, Рівненської районної державної адміністрації, фізичної особи про визнання незаконними та скасування наказів ГУ Держземагентства у Рівненській області про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність фізичної особи земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення та про затвердження такого проєкту, а також розпорядження голови Гощанської районної державної адміністрації про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у разі зміни її цільового призначення для індивідуального садівництва за межами села Дорогобуж на території Горбаківської сільської ради Гощанського району Рівненської області, про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку та відповідні зміни і про зобов`язання фізичної особи повернути цю ділянку державі. Мотивував тим, що землі, на яких розташовані пам`ятки археології, можуть перебувати лише у державній власності; передання у власність фізичній особі земельної ділянки відбулося за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення; це суперечить вимогам законодавства та порушує інтереси держави, бо спірна земельна ділянка розміщена у межах пам`ятки археології національного значення - Городища і селища літописного міста Дорогобуж.
		Змістом абсолютних правовідносин власності у тому спорі було право власності держави на земельну ділянку, на якій розташована пам`ятка археології, та обов`язки інших суб`єктів (зокрема, органів влади, фізичної особи-набувача) не перешкоджати власникові користуватися та розпоряджатися цією ділянкою. Об`єктом спірних правовідносин є земельна ділянка, розміщена у межах пам`ятки археології, а суб`єктами цих відносин - держава та фізична особа-набувач.
		У постанові від 5 жовтня 2022 року у справі № 557/303/21 (№ у ЄДРСР 106637485) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Тому зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав її законного володільця.
		За обставинами справи № 748/1335/20 прокуратура в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації звернулася до суду з позовом до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та фізичної особи про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у приватну власність фізичній особі земельної ділянки, скасування державної реєстрації права приватної власності на вказану ділянку та запису про це право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Обґрунтувала тим, що передання у власність фізичної особи земельної ділянки відбулося за рахунок земель державної власності історико-культурного призначення без погодження зі спеціально уповноваженим органом у сфері охорони культурної спадщини, що суперечить вимогам законодавства та порушує інтереси держави, оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах пам`ятки археології місцевого значення - поселення «Улянівка-1» (в урочищі Микитин Рів) і ґрунтового могильника XV - XI, VII - III ст. до н. е., IV - V ст. до н. е. (№ 1868 Чр).
		Змістом абсолютних правовідносин власності у тому спорі було право власності держави на земельну ділянку, на якій розташовані пам`ятки археології, та обов`язки інших суб`єктів (зокрема, органів влади, фізичної особи-набувача) не перешкоджати власникові користуватися та розпоряджатися цією ділянкою. Об`єктом спірних правовідносин є земельна ділянка, розміщена у межах пам`ятки археології, а суб`єктами цих відносин - держава та фізична особа-набувач.
		23 лютого 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу (№ у ЄДРСР 109395238), згідно з якою передав справу № 748/1335/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо способу захисту права власності держави на земельну ділянки історико-культурного значення, на якій розміщена пам`ятка археології.
		29 березня 2023 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу про повернення справи № 748/1335/20 (№ у ЄДРСР 110111447) на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду. Вказала на те, що в ухвалі від 23 лютого 2023 року не було посилань на кількісні та якісні показники, які би підтверджували, що передання цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Зауважила, що питання права, зазначені в ухвалі від 23 лютого 2023 року може вирішити Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду як належний суд, який відповідно до законодавчо визначених повноважень може сформулювати власний висновок щодо застосування відповідних норм права в спірних правовідносинах.
		У постанові від 17 травня 2023 року у справі № 748/1335/20 (№ у ЄДРСР 111125335) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виклав мотиви, аналогічні до постанови від 5 жовтня 2022 року у справі № 557/303/21.
		За обставинами справи № 927/1206/21, яка надійшла до Великої Палати Верховного Суду, спірні правовідносини стосуються земельних ділянок, які, як встановив суд першої інстанції, є землями історико-культурного призначення. На них розташовані пам`ятки археології місцевого значення(поселення ІІІ-V ст. з охоронним № 3629-Чр і курган ІІ-І тис. до н. е. з охоронним № 3652-Чр), які за Законом № 1805-III можуть перебувати виключно у державній власності. Отже, змістом абсолютних правовідносин власності у цьому спорі є право власності держави на земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, та обов`язки інших суб`єктів (зокрема, територіальної громади, юридичної особи-орендаря) не перешкоджати власникові користуватися та розпоряджатися цими ділянками. Об`єктами спірних правовідносин є земельні ділянки, у межах яких розміщені пам`ятки археології, а суб`єктами цих відносин - держава, територіальна громада-набувач і юридична особа-орендар.
		Таким чином, за змістом (правами й обов`язками учасників спору) й об`єктами спірних правовідносин (земельними ділянками, у межах яких розташовані пам`ятки археології) ці відносини у справах № 557/303/21, № 748/1335/20 і № 927/1206/21 є подібними. Певні відмінності у суб`єктному складі спірних правовідносин у справі № 927/1206/21, а також у формулюванні позовних вимог на вказаний висновок не впливають, бо правове регулювання поводження із земельними ділянками історико-культурного призначення та пам`ятками археології за ЗК України і Законом № 1805-III не залежить від виду суб`єктів, які вступають у відповідні відносини стосовно цих об`єктів.
		Оскільки спірні правовідносини у справах № 557/303/21, № 748/1335/20 і № 927/1206/21 є подібними, що зумовлює необхідність урахування висновку, сформульованого у постановах Верховного Суду у справах № 557/303/21, № 748/1335/20, під час розгляду справи № 927/1206/21, а принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності щодо того, який спосіб захисту є належним й ефективним у спорах про захист права державної власності на земельні ділянки, на яких розташовані пам`ятки археології, Велика Палата Верховного Суду приймає справу для продовження розгляду.
		За змістом частини першої статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи (частина третя статті 301 ГПК України).
		З огляду на викладене справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, явка яких не є обов`язковою згідно з приписами частини другої статті 120 та частини другої статті 121 ГПК України.
		Керуючись частинами першою та третьою статті 301, частиною третьою статті 302, статтею 303 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду
		у х в а л и л а :
		1.     Прийняти до розгляду справу за позовом керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Плисківської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Івангородське» про визнання незаконним і скасування наказу, скасування рішення про державну реєстрацію, припинення права власності та визнання недійсними договорів оренди за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2022 року та рішення Господарського суду Чернігівської області від 25 липня 2022 року.
		2.     Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи на 18 жовтня 2023 року (початок об 11 годині 00 хвилин) у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		3.     Повідомити учасників справи, що їх явка не є обов`язковою.
		4.     Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач І. В. ТкачСудді:Ю. Л. ВласовС. І. Кравченко І. А. ВоробйоваГ. Р. Крет І. В. Григор`єваЛ. М. Лобойко Д. А. ГудимаО. Б. Прокопенко Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук Л. Й. КатеринчукВ. Ю. УркевичЗгідно з частиною третьою статті 314 ГПК України ухвалу оформив суддя Гудима Д. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...