Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 177/759/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві.
Надіслано для оприлюднення: 22.08.2023. Зареєстровано: 22.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2023.
Дата набрання законної сили: 22.09.2023
Номер судового провадження: 2/177/368/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 177/759/23
		Провадження № 2/177/368/23 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		Іменем України
		22 серпня 2023 року 
		Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді Березюк М. В.
		за участі: секретаря Фараджевої А. І., 
		представника позивачів         ОСОБА_1 
		представника відповідача         Григорівої О.Ю. 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, в порядку загального провадження, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		14.04.2023 представник позивачів звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив суд стягнути з АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на користь кожного з позивачів у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю їх сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки 402600 грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
		В обґрунтування позову зазначив про те, що 29 травня 2006 року на 147 кілометрі пікету 9 перегону Гейківка-Висунь внаслідок наїзду потягу отримав смертельну травму син позивачів - ОСОБА_5 . Внаслідок смерті сина позивачам завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях зумовлених невідворотною втратою їх сина, яких зазнали та продовжують зазнавати позивачі, які позбавлені матеріальної та моральної підтримки з боку померлого сина у майбутньому. Зважаючи на глибину та тривалість моральних страждань позивачів, суттєвих незворотних, негативних змін, які відбулися у їх особистому житті, позивачами оцінено розмір завданих їм моральних страждань в сумі 402600 грн кожному окремо. Представник позивачів вважає, що обов`язок з відшкодування моральної шкоди, спричиненою позивачам смертю сина має бути покладений на АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», оскільки шкоду завдано джерелом підвищеної небезпеки, у зв`язку із чим просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
		Ухвалою суду від 18 квітня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку загального позовного провадження.
		12 травня 2023 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на те, що нещасний випадок стався через знаходження потерпілого у вагоні, з якого він крав металобрухт. За висновком комісії, що проводила розслідування, причиною нещасного випадку стала особиста необережність постраждалого, який знаходився на вагоні вантажного поїзда під час руху, що на думку представника відповідача свідчить про грубе порушення ОСОБА_5 правил безпеки громадян на залізничному транспорті, що виразилося в його перебуванні на вагоні вантажного поїзда під час його руху, при цьому загиблий здійснював крадіжку вантажу, що перевозився у вагоні. Представник вказувала у відзиві, що обставини смерті ОСОБА_6 є підставою для зменшення розміру моральної шкоди, оскільки загибелі спряла його необережність, порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті. Також у відзиві представник відповідача зазначила про те, що матеріали позову не містять жодних посилань на належні та допустимі докази завдання моральної шкоди позивачам, а також належного обґрунтування розміру моральної шкоди, у зв`язку з чим представник відповідача вважала позов необґрунтованим та просив відмовити в його задоволенні (а.с. 23-25).
		Представник позивача правом на подання відповіді на відзив не скористався.
		Ухвалою суду від 27.07.2023 закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду.
		Позивачі у судове засідання не з`явилася, її інтереси в ході судового засідання представляв адвокат Бутко О.О. 
		Представник позивачів у ході судового засідання підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі. Доповнюючи свою позицію, просив критично віднестися до висновку спеціального розслідування, зміст якого в частині крадіжки ОСОБА_5 металобрухту з вагону, зводиться до припущень, що не підтверджені належними і допустимим доказами.
		Представник відповідача в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов. Зокрема вказувала про не доведення вини відповідача у спричиненні шкоди позивачам, а також не доведення позивачем ні факту заподіяння шкоди, ні його розміру. Крім цього, просила суд врахувати, що причиною завдання шкоди була груба необережність самого загиблого, а також його батьків, які до досягнення ним повноліття несли відповідальність за сина, мали навчати правилам безпеки на транспорті. 
		Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. 
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Виходячи з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»: розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Відповідно до ч.2 ст.1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно з  п.п.1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ч.1 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Згідно ч. 2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		Зі змісту ч.5 ст.1187 ЦК України слідує, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
		Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні до даних умов події, тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату. 
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
		Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм (машиністом), який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
		Таким чином, діяльність, пов`язана з використанням поїздів, є джерелом підвищеної небезпеки, а оскільки володільцем поїзду є АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», то воно зобов`язане відшкодовувати шкоду завдану транспортними засобами, якими воно володіє.
		При цьому, відповідно до ст. 1193 ЦК України, шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 16 років, помер ОСОБА_5 , про що виконавчим комітетом Гейківської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області 01.06.2006 року складено відповідний актовий запис № 20, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане 01 червня 2006 року (а.с. 3). ОСОБА_5 доводився сином ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , позивачів по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 (а.с. 7, 9-10).
		Згідно корінця лікарського свідоцтва про смерть до форми №106/о-95 № 1410 від 31 травня 2006 року ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до п. 4.1 зазначено, що причиною смерті стало розчленування тулуба (а.с. 4).
		Листом вих. № 1039 від 12.11.2021 року за підписом завідувача Криворізького міжрайонного відділу КЗ "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" ДОР Рубанова А. повідомлено ОСОБА_3 , про видачу лікарського свідоцтва про смерть № 1410 від 31.05.2006 року, з зазначенням причин смерті: а) грубі несумісні з життям ушкодження; б) розтрощення декількох ділянок; г) піхошід травмований при зіткненні з поїздом чи іншим залізничним транспортним засобом пересування. Труп доставлений зі 147 км перегону ст. Гейківка-Вісунь (а.с. 5).
		Листом вих. №04/60-82-7422-21 від 21.12.2021 року за підписом першого заступника керівника Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської обласної прокуратури Потєшнього М. повідомлено ОСОБА_7 , що відповідно до п.п."в" п.31 Переліку документів, що створюються під час діяльності органів прокуратури України, із зазначенням строків зберігання документів затвердженого наказом Генеральної прокуратури України №2 від 08.01.2019 року, закриті кримінальні провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями Кримінального кодексу України, санкції яких встановлюють позбавлення волі, та наглядові провадження заведені за ними зберігаються 10 років, після чого підлягають знищенню. На підставі викладеного, не можливо надати копію процесуального рішення за фактом загибелі ОСОБА_6 внаслідок наїзду потягу на 147 км перегону Гейківка-Вісунь (а.с.6).
		Відповідно до акта службового розслідування обставин нещасного випадку невиробничого характеру на залізничному транспорті України № 1 від 30.05.2006 року, внаслідок нещасного випадку, що мав місце о 15:15 год 29.05.2006 року, на 147 км пікету 9 перегону Гейківка-Висунь, був травмований ОСОБА_5 , учень 11 класу середньої школи. Згідно вказаного акта, при слідуванні поїзду на перегоні Гейківка-Висунь, машиніст побачив на сусідньому шляху труп. Випадок стався коли потерпілий перебував у вагоні, з якого крав металобрухт. Згідно вказаного акта, причиною нещасного випадку є необережність потерпілого, який знаходився на вагоні вантажного потягу під час руху (а.с. 8).
		Доводи відповідача, що ґрунтуються на акті службового розслідування, в частині того, що нещасний випадок стався під час здійснення крадіжки ОСОБА_6 металобрухту з вагону, суд оцінює критично. Так, фактично зміст даного акта вказує на те, що ОСОБА_6 вчиняв кримінальне правопорушення. Однак, відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Жодних належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_6 крадіжки, як і самого факту такої крадіжки 29.05.2006 року, представником відповідача в змагальному процесі не надано. В ході судового засідання, представник відповідача вказала про відсутність таких доказів. Припущення про те, що це можливо бачив машиніст вказаний в акті, суд не може прийняти до уваги.
		Вищевказані докази в своїй сукупності підтверджують факт загибелі ОСОБА_5 саме на перегоні Гейківка-Вісунь та саме в результаті наїзду потяга. Відсутність постанови про закриття кримінального провадження за даним фактом зумовлена закінченням строків зберігання даного процесуального документа, що не спростовує встановленого судом факту смерті ОСОБА_6 у результаті наїзду потяга.
		       З огляду на встановлену законодавством презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
		Тобто, особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки, так і ті, що завдали шкоди внаслідок необережності.
		Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія.
		Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди; подія, яка не повинна бути причинно пов`язана з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є.
		Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.
		Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція винуватості заподіювача шкоди.
		Груба необережність потерпілого є підставою тільки для зменшення розміру відшкодування потерпілому за рахунок володільця джерела підвищеної небезпеки, однак не тягне за собою відповідальності потерпілого за заподіяння шкоди транспортному засобу.
		Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц, від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц, від 01 липня 2020 року у справі № 554/858/19, а також у постанові ВС від 01.02.2023 у справі № 760/23231/20.
		В ході судового засідання судом встановлено факт смерті ОСОБА_5 , який доводився сином позивачам, те, що смерть настала в результаті дії джерела підвищеної небезпеки - потяга, між дією джерела підвищеної небезпеки - потягу та наслідками у виді смерті ОСОБА_5 існує причинний зв`язок. Доказів існування обставин непереборної сили, або умислу потерпілого на виникнення вказаних обставин, зокрема свідомого бажання потерпілого настання наслідків у виді своєї смерті, відповідачем суду не надано, а тому суд приходить до висновку, що виходячи з презумпції вини володільця джерела підвищеної небезпеки, саме відповідач має відшкодувати моральну шкоду завдану позивачу внаслідок смерті їх сина.
		       Доводи сторони відповідача про відсутність за встановлених судом обставин вини відповідача, як підстави для відмови в позові, суд не приймає до уваги, оскільки головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
		Позивачі, які являються відповідно матір`ю та батьком ОСОБА_5 , будучи його близькими людьми, безумовно пережили душевні страждання зумовлені передчасною, трагічною смертю сина у віці 16 років.
		Доводи представника відповідача про те, що позивачі не довели факт заподіяння їм моральної шкоди завданої смертю сина, суд розцінює критично, оскільки кожна людина відчуває моральні страждання та переживання внаслідок смерті сина, тим більше для кожної матері, батька, передчасна смерть їх дитини безумовно є трагедією, викликає душевний біль, неспокій, порушення звичного способу життя. Моральна шкода характеризується тим, що її не можна відчути на дотик, осягнути зором, така шкода проявляється станом душі людини, її внутрішніми переживаннями та стражданнями. З урахуванням обставин даної справи, а саме смерті сина позивачів у віці 16 років, суд приходить до висновку, що позивачам як матері та батьку померлого було завдано моральної шкоди, викликаної втратою близької людини, їх дитини, у зв`язку з чим відбулися суттєві, безповоротні зміни в їх житті, що спричинили відчуття самотності, тривоги.
		Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови).
		Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не тяжкістю цього правопорушення, а моральними стражданнями особи внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
		Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачам за рахунок відповідача, суд враховує те, що позивачі втратили не просто близьку людину, а неповнолітню дитину, смерть якої відбулася у досить молодому віці та за трагічних обставин. Суд враховує й те, що нещасний випадок з сином позивачів мав місце 17 років тому, тривалий час позивачі не зверталася до суду з метою відшкодування понесених моральних страждань, проте наслідки вказаного випадку - смерть сина позивачів, є незворотними і час не може, й не зможе повністю загоїти отриману душевну рану позивачів, непоправну втрату і страждання зумовлені загибеллю сина, адже такі страждання є триваючими і не припинятимуться протягом усього життя. На даний час позивачі є людьми похилого віку, а тому відсутність сина, людини, яка б могла бути їх опорою та підтримкою по життю, безумовно викликає моральні страждання.
		Беручи до уваги викладені обставини, суд оцінює моральну шкоду завдану кожному з позивачів смертю сина в 100000 грн.
		Разом з тим, враховуючи обставини справи, зокрема те, що виникнення нещасного випадку зумовлено протиправною поведінкою самого неповнолітнього ОСОБА_5 , який порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті (перебував на залізних коліях, на даху потяга), а також враховуючи вік ОСОБА_5 та обов`язок його батьків - позивачів по справі, забезпечувати належне виховання сина, в тому числі в дусі дотримання законодавства, правил безпеки на транспорті, з метою запобігання небезпеці для його життю, враховуючи певну вину самого ОСОБА_5 у наслідках, що настали, виходячи з принципів розумності та справедливості, керуючись положеннями ст. 1193 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з відповідача до 80000 грн, для кожного з позивачів.
		Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
		Судові витрати підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача.
		Враховуючи часткове задоволення позову майнового характеру, керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1600 грн (160000 х 100%/805200 = 19,87 %; 8052 х19,87/100 % = 1600 грн).
		Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ», про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки - задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця»(код ЄДРПОУ 40075815, місце знаходження: місто Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця»(код ЄДРПОУ 40075815, місце знаходження: місто Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) на користь ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 80000 (вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю сина внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
		В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місце знаходження: місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, на користь держави судовий збір 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.
		Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
		       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст рішення суду складено о 14:30 год 22.08.2023
		 
		Суддя                                                                         М.В. Березюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...