Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 591/3946/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.08.2023. Забезпечено надання загального доступу: 23.08.2023.
Дата набрання законної сили: 16.08.2023
Номер судового провадження: 61-4325ск22

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		16 серпня 2023 року
		м. Київ
		 
		справа № 591/3946/20
		провадження № 61-4325св22
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма «Магазин «Славутич», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хвостик Ганна Іванівна,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 листопада 2021 року у складі судді Северинової А. С. та постанову Сумського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Левченко Т. А.,
		 
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма «Магазин «Славутич», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хвостик Ганна Іванівна, про визнання права власності у порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма «Магазин «Славутич» (далі - ТОВ ТФ «Магазин «Славутич»), приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Н. В., приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хвостик Г. І., про визнання права власності у порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
		 
		Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_10 . Після смерті її матері відкрилася спадщина, у тому числі на частку в статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», спадкоємцем якої вона є. 03 квітня 2018 року позивач отримала свідоцтво про право на спадщину на 0,73 % частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 1 200,00 грн.
		 
		Позивач зазначала, що з таким розміром частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» вона не згідна, оскільки частка спадкодавця за життя була зменшена у зв`язку зі збільшенням частки ОСОБА_11 . За життя спадкодавцю належала частка у розмірі 1,4 % статутного капіталу ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 1 200,00 грн. Спадкодавець за життя свою частку нікому не відчужувала та підстав для зменшення її розміру не було. Водночас, зменшення розміру частки впливає на права позивача як спадкоємця в частині отримання майна товариства пропорційно частці у статутному капіталі.
		 
		Також, позивач вказувала, що видача відповідачам свідоцтв про право на спадщину за законом на частину 74,24 % статутного капіталу ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, була здійснена приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В. із порушенням вимог закону, зокрема, приватний нотаріус не витребувала від спадкоємців правовстановлюючі документи на право на спадкування 74,24 % частки у статутному капіталі товариства. Крім того, приватний нотаріус при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом не врахувала, що на частку ОСОБА_11 у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» в розмірі 74,24 % було накладено арешт на підставі ухвали суду про забезпечення позову, який станом на момент видачі свідоцтв знятий не був.
		 
		Із урахуванням зазначених обставин, позивач просила суд: 
		 
		- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на  частину 74,24 % частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, видане 20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В., зареєстроване в реєстрі за № 5048 та у спадковому реєстрі за № 61252363 на ім`я ОСОБА_2 ; 
		 
		- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на  частину 74,24 % частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, видане 20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В., зареєстроване в реєстрі за № 5047 та у спадковому реєстрі за № 61252330 на ім`я ОСОБА_3 ; 
		 
		- визнати за позивачем у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_10 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у розмірі 1,4 %, що становить 1 200,00 грн.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 19 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		 
		Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на частину 74,24 % частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, видане 20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В., яке зареєстроване в реєстрі за № 5048 та у спадковому реєстрі за № 61252363 на ім`я ОСОБА_2 .
		 
		Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на частину 74,24 % частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, видане 20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В., яке зареєстроване в реєстрі за № 5047 та у спадковому реєстрі за № 61252330 на ім`я ОСОБА_3 .
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що приватний нотаріус при видачі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за законом не перевірив обставин щодо зміни розміру статутного капіталу товариства і, відповідно, щодо зміни розміру частки померлої ОСОБА_11 у статутному капіталі товариства, у зв`язку з чим видані 20 вересня 2017 року на ім`я відповідачів свідоцтва про право на спадщину за законом на 74,24 % частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн, є недійсними.
		Відмовляючи в частині задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на частку в статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у розмірі 1,4 %, що становить 1 200 грн, суд першої інстанції вказав, що рішенням загальних зборів учасників ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», оформленим протоколом № 1 від 19 жовтня 2021 року прийнято ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» з поновленням її частки до 1,4 % частки у статутному капіталі товариства, що дорівнює 2 290,40 грн, та зобов`язано ОСОБА_1 доплатити внесок до статутного капіталу ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у сумі 1 090,40 грн.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		 
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , витребувано її із Зарічного районного суду м. Суми.
		 
		30 серпня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року зупинено касаційне провадженняу вказаній справідо закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 686/20282/21.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року касаційне провадження у вказаній справі поновлено.
		 
		На підставі ухвали Верховного Суду від 07 серпня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
		 
		Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 08 серпня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Стрільчук В. А.
		 
		Доводи осіб, які подали касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_2 таОСОБА_3 посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказують, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22 червня 2020 року у справі № 922/2155/18.
		 
		У касаційній скарзі  ОСОБА_2 , ОСОБА_3  зазначають, що права позивача як спадкоємця частки ОСОБА_10 у статутному капіталі товариства не порушені, оскільки вона не виходила зі складу учасників товариства та не отримувала вартості її частки.Суди не застосували положення статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», оскільки приватний нотаріус при видачі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину користувався відомостями єдиного державного реєстру, згідно з якими ОСОБА_11 належала частка у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у розмірі 74,24 %. Спір у цій справі є корпоративним. 
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У червні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржувані судові рішення. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суд установив, що рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів від 25 лютого 1994 року було зареєстровано ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» та проведено його державну реєстрацію. Додатковою угодою до установчого договору про створення та діяльність ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» від 02 грудня 2002 року учасники товариства дійшли згоди про наступний розмір вкладів у статутний фонд та розміри часток у статутному фонді товариства: ОСОБА_11 - 53 860,00 грн, що становить 62,62 % статутного фонду; ОСОБА_7 - 3 440,00 грн, що становить 4 % статутного фонду; ОСОБА_12 - 200,00 грн, що становить 0,23 % статутного фонду;   ОСОБА_9 - 50,00 грн, що становить 0,06 % статутного фонду; ОСОБА_10 - 1 200,00 грн, що становить 1,40 % статутного фонду; ОСОБА_13 - 2 000,00 грн, що становить 2,33 % статутного фонду;      ОСОБА_4 - 100,00 грн, що становить 0,12 % статутного фонду;      ОСОБА_14 - 25 150,00 грн, що становить 29,24 % статутного фонду (т. 1 а. с. 12).
		 
		На підставі додаткової угоди до установчого договору про створення та діяльність ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» від 05 листопада 2003 року та рішення зборів учасників ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», оформленого протоколом від 05 листопада 2003 року, статутний фонд товариства був збільшений до         118 000,00 грн шляхом внесення додаткових коштів ОСОБА_11 у розмірі   32 000,00 грн, у зв`язку з чим між учасниками відбувся перерозподіл часток у статутному фонді ТОВ ТФ «Магазин Славутич» наступним чином:                ОСОБА_11 - 85 860,00 грн, що складає 72,76 % статутного фонду; ОСОБА_7  - 3 440,00 грн, що становить 2,92 % статутного фонду; ОСОБА_12 - 200,00 грн, що становить 0,17 % статутного фонду; ОСОБА_9  - 50,00 грн, що становить 0,04 % статутного фонду; ОСОБА_10 - 1 200,00 грн, що становить 1,02 % статутного фонду; ОСОБА_13 - 2 000,00 грн, що становить 1,70 % статутного фонду; ОСОБА_4 - 100,00 грн, що становить 0,08 % статутного фонду; ОСОБА_14 - 25 150,00 грн, що становить 21,31 % статутного фонду (т. 5 а. с. 1, 2, 6).
		 
		На підставі зазначеного рішення були внесені зміни до статуту ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» та проведена державна реєстрація внесення змін до статуту ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у зв`язку зі збільшенням розміру статутного фонду товариства (т. 5 а. с. 3-5).
		 
		Рішенням зборів учасників ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», оформленим протоколом від 31 травня 2004 року, статутний капітал ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» був збільшений до 163 600,00 грн шляхом внесення додаткових коштів ОСОБА_11 в розмірі 35 600,00 грн, з них сума 11 000,00 грн була внесена грошовими коштами, а сума 24 600,00 грн грошовими коштами не була внесена у зв`язку із заліком заборгованості товариства перед ОСОБА_11 за договорами позики в розмірі 24 600,00 грн. Також ОСОБА_14 вніс 10 000,00 грн грошовими коштами. Цим же рішенням зборів учасники визначили наступний порядок формування статутного капіталу та розподілу часток: ОСОБА_10 - 0,73 % статутного капіталу, що складає 1 200,00 грн; ОСОБА_14 - 21,50 % статутного капіталу, що складає 35 150,00 грн; ОСОБА_9 - 0,03 % статутного капіталу, що складає 50,00 грн; ОСОБА_12 - 0,12 % статутного капіталу, що складає 200,00 грн; ОСОБА_4 - 0,06 % статутного капіталу, що складає 100,00 грн; ОСОБА_7 - 2,10 % статутного капіталу, що складає 3 440,00 грн; ОСОБА_13  - 1,22 % статутного капіталу, що складає 2 000,00 грн; ОСОБА_11 - 74,24 % статутного капіталу, що складає 121 460,00 грн (т. 1 а. с. 15).
		 
		На підставі рішення зборів учасників товариства були внесені зміни до статуту та проведена державна реєстрація внесення змін до статуту ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» (т. 5 а. с. 30-75).
		 
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 листопада 2006 року у справі № 2-1282/2006 визнано незаконним рішення загальних зборів ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» від 05 листопада 2003 року в частині зменшення часток учасників товариства: ОСОБА_9 з 0,06 % статутного капіталу товариства до 0,04 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_12 з 0,23 % статутного капіталу товариства до 0,17 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_4 з 0,12 % статутного капіталу товариства до 0,08 % статутного капіталу товариства. Визнано незаконним рішення загальних зборів ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» від 31 травня 2004 року в частині звільнення учасника товариства ОСОБА_11 від обов`язку внесення вкладу до статутного капіталу в розмірі 24 600,00 грн та заліком заборгованості перед ОСОБА_11 за договорами позики в розмірі 24 600,00 грн, а також в частині зменшення часток учасників товариства: ОСОБА_9 з 0,04 % статутного капіталу товариства до 0,03 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_12 з 0,17 % статутного капіталу товариства до 0,12 % статутного капіталу товариства; ОСОБА_4 з 0,08 % статутного капіталу товариства до 0,06 % статутного капіталу товариства (т. 7 а. с. 94, 95).
		 
		Зазначене рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Вищого господарського суду України від 15 серпня 2007 року (т. 7 а. с. 100-102).
		 
		Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 24 вересня 2008 року у справі № 2-27/2008, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01 квітня 2009 року, визнано незаконним пункт 2 рішення зборів ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» від 05 листопада 2003 року в частині зменшення частки учасника товариства ОСОБА_14 з 29,24 % статутного капіталу товариства до 21,31 % статутного капіталу товариства. Визнано незаконними пункти 3 та 4 рішення зборів ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» від 31 травня 2004 року про збільшення статутного капіталу та перерозподіл часток у статутному капіталі в частині зменшення частки учасника товариства ОСОБА_14 з 29,24 % статутного капіталу товариства до 21,50 % статутного капіталу товариства. Стягнуто з TOB ТФ «Магазин «Славутич» на користь ОСОБА_14 10 000,00 грн, внесених як додатковий вклад (т. 1 а. с. 17-21).
		 
		Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2012 року у справі № 5021/2957/2011 стягнуто з ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» на користь ОСОБА_11 67 600,00 грн, внесених як додатковий вклад (т. 1 а. с. 22, 23). 
		 
		На виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2012 року у справі № 5021/2957/2011 ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» виплатило ОСОБА_11 в якості повернення додаткового вкладу кошти у загальній сумі 67 600,00 грн, що підтверджується видатковим касовим ордером від 08 травня 2012 року на суму 2 600,00 грн, платіжним дорученням від 13 травня 2015 року № 52 на суму 6 500,00 грн та видатковим касовим ордером від 17 лютого 2017 року на суму 58 500,00 грн (т. 1 а. с. 26-28).
		 
		Після ухвалення зазначених судових рішень директором ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» ОСОБА_11 відомості до Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також до статуту товариства щодо зміни розміру статутного капіталу та зміни розміру часток учасників товариства у статутному капіталі внесені не були.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 померла (т. 1 а. с. 29).
		 
		Після смерті ОСОБА_11 спадщину прийняли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 шляхом подання заяв про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Сумського міського нотаріального округу Нагорної Н. В. (т. 4 а. с. 160, 163, 164).
		 
		Станом на 22 червня 2017 року розмір статутного капіталу ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» становив 163 600,00 грн, що підтверджується бухгалтерською довідкою ТОВ ТФ «Магазин «Славутич». З цієї суми згідно із рішенням Харківського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2012 року у справі № 5021/2957/2011 ОСОБА_11 отримала 67 600,00 грн та згідно із постановою про відкриття виконавчого провадження від 03 липня 2009 року  ВП № 13557435 ОСОБА_14 отримав 10 000,00 грн. Всього зі статутного капіталу виплачено 77 600,00 грн (т. 1 а. с. 42).
		 
		20 вересня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н. В. видано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом на частину 74,24 % частки у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич», що становить 121 460,00 грн  (т. 1 а. с. 32, 34).
		 
		03 квітня 2018 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хвостик Г. І. видано  ОСОБА_1 як спадкоємцю ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частку в статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» в розмірі 0,73 %, що станом на 27 березня 2018 року становить 1 200,00 грн (т. 1 а. с. 45).
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		 
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		 
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		 
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		 
		Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		 
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		 
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		 
		Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які діють за правилами цивільного і кримінального судочинства, а також господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		 
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21, від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21, від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 та інші).
		 
		Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		 
		Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
		 
		Юридична особа може бути створена шляхом об`єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 81 ЦК України).
		 
		У статті 96-1 ЦК України передбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
		 
		Корпоративні права набуваються особою з моменту набуття права власності на частку (акцію, пай або інший об`єкт цивільних прав, що засвідчує участь особи в юридичній особі) у статутному капіталі юридичної особи.
		 
		Учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту).
		 
		Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом.
		 
		Корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.
		 
		Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
		 
		 
		З огляду на наведені приписи процесуальних законів правильне визначення юрисдикції суду в справі залежить від змісту правовідносин та її учасників, а також від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.
		 
		Згідно із висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21зазначено, що за наслідком виникнення чи визнання права на спадщину з`являється право на участь в управлінні та діяльності господарського товариства, що є ознакою набуття корпоративних прав спадкоємцями, при тому, що таке набуття не пов`язане з будь-яким рішенням зборів учасників про прийняття такого спадкоємця до складу учасників товариства.
		 
		Частиною третьою статті 80 ГК України встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних із діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
		 
		Розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених у національній валюті України. Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частини перша та друга Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
		 
		У постанові Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 200/14714/16-ц зазначено, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. 
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2019 року у справі № 916/1295/18 зазначено, що, якщо учасник юридичної особи обґрунтовує позовні вимоги порушенням корпоративних прав такого учасника, то цей спір є спором про право управління юридичною особою і належить до юрисдикції господарських судів незалежно від того, чи є сторонами у справі фізичні особи. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність такого порушення та відповідно підстав для задоволення позову з`ясовується судами під час розгляду справи по суті позовних вимог.
		 
		З матеріалів справи відомо, що сторони у справі є спадкоємцями різних осіб. Позивач є спадкоємцем ОСОБА_10 , а відповідачі - ОСОБА_11 
		 
		ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були учасниками ТОВ ТФ «Магазин «Славутич». Спір між їх спадкоємцями виник щодо визначення розміру часток учасників у статутному фонді товариства. 
		 
		Сторони у цій справі не оспорюють відносин, що виникли у сфері регулювання спадкового права, зокрема обставин прийняття чи не прийняття спадщини, визначення кола спадкоємців тощо.
		 
		У даному випадку питання щодо визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих відповідачам є похідним і залежить від вирішення питання щодо визначення розміру часток учасників у статутному фонді ТОВ ТФ «Магазин «Славутич».
		 
		Щодо вимоги про визнання права власності у порядку спадкування, то позивач 25 серпня 2021 року подала заяву про залишення цієї вимоги без розгляду, а ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 серпня 2021 року відмовлено у задоволенні заяви у зв`язку з тим, що вона була подана після початку розгляду справи по суті.
		 
		Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_10 права власності на частку у статутному капіталі ТОВ ТФ «Магазин «Славутич» у розмірі 1,4 %, що становить 1 200,00 грн. У вказаній частині рішення суду першої інстанції сторони не оскаржують.
		 
		Наведеним додатково підтверджується та обставина, що спір, який виник між правонаступниками учасників товариства є корпоративним,розгляд якого відноситься до юрисдикції господарських судів.
		 
		Тому, обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що відносини у даному спорі є корпоративними та підлягають розгляду в господарському судочинстві.
		 
		 
		 
		 
		Щодо клопотання про закриття касаційного провадження у справі
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 надіслала клопотання про закриття касаційного провадження у справі. Вказане клопотання мотивовано тим, що касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.
		 
		Проте, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що вказане клопотання є безпідставним, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, питання визначення юрисдикції у вказаній категорії справ.
		 
		Отже, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
		 
		Щодо заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції 
		 
		У жовтні 2022 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду заяву про участь у судовому засіданні та просила судовий розгляд вказаної справи провести за її участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
		 
		Згідно із частинами першою, другою, сьомою, восьмою статті 212 ЦПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов`язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п`ять днів до відповідного судового засідання.
		 
		Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, тому справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), підстав для задоволення клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції немає.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Частиною першою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
		 
		Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).
		 
		За таких обставин, не обговорюючи питання правильності застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про невідповідність судових рішень статті 263 ЦПК України та їх ухвалення з порушенням норм процесуального права, що має наслідком скасування судових рішень із закриттям провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
		 
		На виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України Верховний Суд роз`яснює позивачу  ОСОБА_1  про віднесення розгляду справи до юрисдикції господарського суду та наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, статтями 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі відмовити.
		 
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовити.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити частково.
		 
		Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19 листопада 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року скасувати.
		 
		Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , товариство з обмеженою відповідальністю торгівельна фірма «Магазин «Славутич», приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Нагорна Наталія Василівна, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу Хвостик Ганна Іванівна, про визнання права власності у порядку спадкування, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом закрити.
		 
		Роз`яснити  ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Протягом десяти днів з дня отримання копії постанови ОСОБА_1 має право звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                       А. І. Грушицький
		 
		Судді:                                                                                                 І. В. Литвиненко
		 
		                                                                                                             Є. В. Петров
		     
		                                                                                                             В. В. Пророк                                                                                                                                                                                                                                          В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...